Постанова

від 03.02.2020 по справі 369/784/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа № 369/784/19 головуючий у суді І інстанції Дубас Т.В.

провадження № 22-ц/824/746/2020 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Березовенко Р.В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 лютого 2020 року м. Київ

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого судді -Березовенко Р.В., суддів:Лівінського С.В., Суханової Є.М., з участю секретаря Мариненко Я.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою представником - ОСОБА_2 , на ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 15 листопада 2019 року про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про відшкодування шкоди,-

В С Т А Н О В И В:

У січні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3 про відшкодування шкоди.

14.11.2019 року позивачем подано до суду заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельні ділянки, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 ) (кадастрові номери: 3222480401 :01:001:5008, 3222480401:01:001:0083, 3222480401:00:000:0908), що належали ОСОБА_4 та приймаються в якості спадщини ОСОБА_3 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ). Заява обґрунтована тим, що заходи забезпечення позову є співмірними з позовними вимогами, невжиття таких заходів може перешкодити поновленню її прав та інтересів за захистом яких вона звернулась до суду.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 15 листопада 2019 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовлено.

Не погоджуючись з ухвалою, ОСОБА_1 , через представника - ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення та неправильне застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, не з`ясування всіх фактичних обставин справи, просила скасувати ухвалу та постановити нову, якою задовольнити заяву.

При цьому, апелянт зазначає, що суд не звернув увагу, що накладення арешту на земельні ділянки, які успадкує відповідач, ОСОБА_3 сприятиме ефективному захисту її прав. Зазначає, що ОСОБА_3 іншого майна не має, є громадянкою Російської Федерації, і в будь-який час може прийняти спадщину та реалізувати спадкове майно.

В ухвалі про відкриття апеляційного провадження учасникам справи було надано строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу. Однак відзив до суду не надійшов.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши думку учасників судового розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, виходячи з наступного.

Відмовляючи в задоволенні заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачкою на підтвердження вказаних нею доводів у заяві про забезпечення позову не надано жодних належних доказів, зокрема, щодо того, що відповідач є єдиним спадкоємцем, який звернувся із відповідною заявою до нотаріуса; що вказане у заяві майно, дійсно, є спадковим майном, а також, на підтвердження того, що відповідач має намір на вчинення дій щодо відчуження нерухомого майна, тому, судом не встановлено обставин, які б свідчили, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим в подальшому виконання рішення суду.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається, як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до п.1,2 ч.1 ст.150 ЦПК України, позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб та забороною вчинення певних дій.

Згідно ч.3 ст.150 ЦПК України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогам.

Співмірність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахування співвідношення прав, про захист яких просить заявник, та інтересів інших учасників судового процесу.

Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 року Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову , розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Таким чином, постановляючи ухвалу, суд першої інстанції, на переконання колегії суддів, повністю дотримався вимог ст.ст. 149, 150, 153 ЦПК України , положень постанови № 9 Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" та прийшов до вірного висновку про відсутність підстав для задоволення заяви.

Частиною 1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази того, що невжиття заходів забезпечення позову, саме способом про який ставить питання заявник, якимось чином може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду позивачем не надано. ОСОБА_1 та її представником - ОСОБА_2 не наведено обґрунтованих мотивів про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у даній цивільній справі.

Крім того, колегія суддів враховує, що майно, на яке просить накласти арешт позивач не є предметом даного спору, не належить відповідачу, позивачем не було надано належних та допустимих доказів, що відповідач є єдиним спадкоємцем, який має право на це майно, що вказане у заяві майно є спадковим майном, і, що відповідач має право та намір на вчинення дій щодо відчуження нерухомого майна.

Колегія суддів, критично оцінює доводи апелянта про те, що відповідач може продати майно, що утруднить виконання рішення суду, оскільки майно їй не належить, вказане є лише припущенням, не підтверджується належними та допустимими доказами та не є підставою для задоволення заяви.

Одночасно, колегія суддів враховуючи ціну позову та кількість земельних ділянок на які просить накласти арешт позивач, вважає що такий спосіб забезпечення не може вважатися співмірним із заявленими позовними вимогами.

За таких обставин, доводи апеляційної скарги про незаконність та необґрунтованість оскаржуваного судового рішення, порушення судом норм процесуального та матеріального права при його постановленні, зокрема, ст. 149-153 ЦПК України , на переконання апеляційного суду, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи і спростовуються наявними у справі доказами.

Згідно ст. 375 ЦПК України, апеляційний суд залишає без задоволення апеляційну скаргу, а судове рішення суду першої інстанції без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Отже, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувана ухвала не підлягає скасуванню, як така, що постановлена з додержанням вимог закону.

Керуючись ст. ст. 374 , 375 , 382 ЦПК України , апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником - ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 15 листопада 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України.

Головуючий: Р.В. Березовенко

Судді: С.В. Лівінський

Є.М. Суханова