Ухвала від 16.12.2021 по справі 274/7156/21

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №274/7156/21 Головуючий у 1-й інст. ОСОБА_1

Категорія ст.422 КПК України Доповідач ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2021 року Житомирський апеляційний суд в складі:

головуючого-судді ОСОБА_2 ,

суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю: секретаря ОСОБА_5 ,

прокурора ОСОБА_6 ,

потерпілого ОСОБА_7 ,

представників третіх осіб ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Житомирі в режимі відеоконференції апеляційну скаргу представника ОСОБА_10 адвоката ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Бердичівського міськрайонного суду Житомирської від 03 грудня 2021 року,

в с т а н о в и в:

Цією ухвалою задоволено клопотання старшого слідчого СВ Бердичівського районного відділу поліції ГУ НП в Житомирській області майора поліції ОСОБА_11 та накладено арешт на автонавантажувач вилковий марки «NISSAN L01A15W», 2002 року випуску, що належить ФГ "Захід-овоч" та 54 шт. металевих матриць, що являються складовими частинами зшивальної машини «CORALI» (для з`єднання дна тарного) та відповідно до накладної №1 від 03.07.2020 належить ФОП ОСОБА_7 , що були вилучені 26.11.2021 під час проведення обшуку у будівлях по АДРЕСА_1 , що належить ТОВ «КОНКУРЕНТ», ОСОБА_7 та ТОВ «Західна регіональна будівельна компанія», тимчасово позбавивши власників, користувачів, володільців майна права на відчуження, розпорядження та користування майном.

Свої висновки слідчий суддя мотивував обставинами кримінального провадження, метою та підставами застосування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна, тим, що вилучене майно є речовими доказами у кримінальному провадженні, безпосереднім об`єктом кримінально-протиправних дій, може містити на собі сліди вчиненого правопорушення, та існуванням достатніх підстав вважати, що майно може бути використано як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

В апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_8 просить скасувати ухвалу слідчого судді, як незаконну, та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого про арешт майна в повному обсязі.

При цьому, звертає увагу на те, що представником ФОП ОСОБА_10 та представником ОСОБА_12 надавалися пояснення та зверталася увага на те, що майно, на яке намагається накласти арешт слідчий, не має ідентифікуючих ознак (що стосується металевих матриць), оскільки слідчий просив накласти арешт на майно виключно зі слів потерпілого, без відповідного з`ясування при проведенні обшуку на території наявності там роботи юридичних осіб та залучити до проведення обшуку керівників юридичних осіб або уповноважених осіб юридичної-особи та вручити їм копію протоколу обшуку. Звертає увагу, що обшук проводився та вилучалося майно зі слів потерпілого під час обшуку, слідчий ототожнює майно потерпілого ОСОБА_7 з майном його родичів та майном юридичної особи, де потерпілий є засновником. Звертає увагу, що на момент проведення обшуку було вилучене майно іншої юридичної особи, яка не була потерпілою в кримінальному провадженні, а також майно, що належить ФГ «Захід-Овоч», що знаходилось на території з якої було вилучено, при цьому як під час обшуку, так і під час розгляду клопотання неодноразово зазначалося, що автонавантажувач вилковий марки «NISSAN L01A15W» який було вилучено, а також на який було накладено арешт не є предметом даного кримінального провадження. Звертає увагу і на те, що зі слів керівника ФГ «Захід-Овоч», останній надав доручення своєму батьку, який являється потерпілим в кримінальному провадженні забрати майно Фермерського господарства, однак це доручення не посвідчене нотаріально, не зареєстроване в реєстрі доручень. Наголошує, що керівник ФГ «Захід-Овоч» жодного разу не висував вимоги щодо повернення майна, не надсилав належного представника, крім того, ОСОБА_12 не чинив жодних перешкод в користуванні цим майном. ФОП ОСОБА_10 разом зі свідком здійснили розрахунок необхідної кількості купівлі металу для виготовлення металевих матриць, та саме ОСОБА_13 займався купівлею металевих листів гладко-катаних, їх підготовкою для зварювальних робіт, а свідок безпосередньо з готових заготовок виготовив металеві матриці на які накладено арешт. Майно, яке зареєстроване за потерпілими, не вибувало з користування потерпілих адже воно знаходиться на території де фактично здійснювали господарську діяльність через ТОВ «Західна регіональна будівельна компанія» ОСОБА_14 та ОСОБА_12 , при цьому, доступ до вказаного майна ОСОБА_7 є вільним та останній не обмежений в праві користування чи розпорядження даним майном.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення адвокатів, які просили апеляційну скаргу задовольнити, заперечення потерпілого та прокурора щодо задоволення апеляційної скарги адвоката, перевіривши матеріали судового провадження, а також ухвалу слідчого судді в межах, передбачених, ст.404 КПК України, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно до ст.370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя, згідно ст.94, ст.132, ст.173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки згідно ст.1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов`язково переконатись в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому, закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на даній стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

Згідно з п.7 ч.2 ст.131 КПК України, арешт майна є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження. У відповідності до п.1 ч.3 ст.132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведене, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

Як вважає апеляційний суд, слідчий, обґрунтовуючи своє клопотання в розумінні вимог ст.132 КПК України, надав достатні і належні докази тих обставин, на які послався у клопотанні, а слідчий суддя, в свою чергу, у відповідності до ст. 94 КПК України, належним чином оцінив ці докази з точки зору їх достатності та взаємозв`язку для прийняття рішення.

Відповідно до ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Згідно із п.1 ч.2 ст.170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів. Відповідно до ч.3 зазначеної статті, в цьому випадку арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст.98 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.98 КПК України вбачається, що речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

При цьому, підстави для накладення арешту з іншою метою, окрім тих, що закріплені в ч.2 ст.170 КПК України, чинний кримінальний процесуальний кодекс України не передбачає.

Частиною 2 ст.173 КПК України передбачено перелік обставин, які підлягають врахуванню при вирішенні питання про арешт майна, в тому числі, якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу, врахуванню підлягає: 1) правова підстава для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні; 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Таким чином, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, відповідно до вимог ч.2 ст.173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна і можливість використання майна, як доказу у кримінальному провадженні.

Крім того, згідно з нормами Глав 10 та 17 КПК України, правові підстави, з яких слідчим вноситься клопотання про накладення арешту та, відповідно, накладається арешт слідчим суддею, мають співвідноситися з обставинами кримінального провадження.

З матеріалів провадження убачається, що ці вимоги кримінального процесуального закону слідчим суддею дотримано.

Як зазначено в клопотанні про накладення арешту на майно (а.п.1-2), в провадженні СВ Бердичівського РВП ГУНП в Житомирській області перебувають матеріали кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за №12021060480000701 від 12.11.2021, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.191 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що 12.11.2021 до Бердичівського РВП звернувся із заявою ОСОБА_7 про те, що протягом 2021 року невідома особа привласнила деревообробне та інше обладнання, яке було ним надане в оренду протягом 2017- 2020 років до ТОВ «Західна регіональна будівельна компанія» (код ЄДРПОУ 35868088) та ПП «АЙВА» (код ЄДРПОУ 38261566), для здійснення господарської діяльності (діяльності пилорами) на території промислової зони по вул. Південній, 5, в с. Мирне, Бердичівського району.

Допитаний ОСОБА_7 повідомив, що у АДРЕСА_2 , у його власності знаходиться частина будівлі, розміром 1/2 частки. За даною територією фактично розміщене деревообробне підприємство, на яке він завіз власне деревообробне обладнання, де разом із ОСОБА_12 та ОСОБА_15 займалися деревообробною діяльністю. Однак з середини жовтня 2021 року була виставлена охорона на території підприємства і за вказівкою ОСОБА_12 його перестали допускати до власного приміщення та до власного обладнання і транспортних засобів.

До протоколу допиту потерпілий ОСОБА_7 долучив копії накладних та митної декларації, що підтверджують придбання ним обладнання та власність на нього, в загальній кількості разом із транспортними засобами 32 одиниць.

12.11.2021 з дозволу ОСОБА_7 проведено огляд належної йому на праві власності будівлі, розташованої на території по АДРЕСА_2 , під час чого, в середині будівлі виявлено лише 6 одиниць обладнання.

Після чого, потерпілий ОСОБА_16 , з метою збереження належного йому майна звернувся із заявою про невідкладне проведення обшуку сусідніх будівлях, які розташовані на території по АДРЕСА_2 , оскільки у разі зволікання, належне йому майно може бути вивезене невідомими особами та назавжди відчужене.

Тому, враховуючи обставини які склалися, зокрема те, що з метою врятування майна потерпілого, виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, відшукання майна, яке було здобуте у результаті вчинення кримінального правопорушення, у слідства виникла необхідність у невідкладному проведенні обшуку у будівлях та на території, розташованих по АДРЕСА_3 , без добровільної згоди її власників чи користувачів.

В ході обшуку зазначених будівель та території виявлено та вилучено 14 одиниць обладнання та 3 одиниці транспортних засобів. Разом з тим, дане обладнання залишено на місцях його виявлення на відповідальне зберігання потерпілому ОСОБА_7 .

Після проведення невідкладного обшуку, 13.11.2021, відповідно до вимог ч.3 ст.233 КПК України, подано клопотання слідчому судді про надання дозволу на проведення обшуку, яке 15.11.2021 слідчим суддею було задоволено.

Цього ж дня, 13.11.2021 слідчому судді Бердичівського міськрайонного суду подано клопотання про арешт виявленого обладнання та транспортних засобів, яке було задоволено 19.11.2021.

25.11.2021 слідчому судді подано клопотання про надання дозволу на проведення обшуку у будівлях та на території по вул. Південній, 5, 5-г1, АДРЕСА_2 , з метою виявлення та фіксації відомостей щодо обставин вчинення кримінального правопорушення, відшукання майна, яке було здобуте в результаті його вчинення та вилучення майна, на яке було накладено арешт відповідно до ухвали слідчого судді від 19.11.2021.

26.11.2021 в ході проведення обшуку у будівлях та на території по вул. Південній. 5, 5-г1, АДРЕСА_2 , вилучено арештоване майно. Окрім цього, в ході даного обшуку було вилучено ще автонавантажувач вилковий марки «NISSAN L01A15W», 2002 року випуску, який знаходився у приміщенні, що належить ТОВ «КОНКУРЕНТ» та зареєстрований за ФГ «Захід-овоч», засновником та керівником якого є син потерпілого ОСОБА_14 (з приводу вилучення якого ОСОБА_12 не заперечив) та 54 шт. металевих матриць, що знаходились у будівлі, що належить ОСОБА_7 та ТОВ «Західна регіональна будівельна компанія», які зі слів потерпілого ОСОБА_7 являються складовими частинами зшиваючої машини «CORALI» (для з`єднання дна тарного), на яку, відповідно до ухвали слідчого судді від 19.11.2021 накладено арешт (п. 18 резолютивної частини).

Вилучене майно, а саме автонавантажувач та 54 шт. металеві матриці були об`єктом кримінально протиправних дій, тобто відповідають вимогам ст. 98 КПК України (речові докази).

29.11.2021 слідчий звернувся до слідчому судді Бердичівського міськрайонного суду з зазначеним клопотанням про арешт виявленого обладнання та транспортного засобу, за результатами судового розгляду слідчим суддею постановлена оскаржувана ухвала.

Як встановлено в ході апеляційної перевірки матеріалів провадження, звертаючись до суду з вказаним клопотанням, слідчий просив накласти арешт на вилучене майно в ході проведення обшуку у будівлях та на території, розташованих по АДРЕСА_1 .

На підтвердження доводів клопотання про арешт майна слідчим додано: витяг з ЄРДР з якого убачається, що 12.11.2021 було зареєстровано кримінальне провадження №12021060480000701 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.191 КК України (а.п.3); копію протоколу прийняття заяви ОСОБА_7 про вчинення кримінального правопорушення від 12.11.2021 (а.п.4); копію протоколу допиту потерпілого ОСОБА_7 від 12.11.2021 (а.п.5-6); копію ухвали від 19.11.2021 про накладання арешту на майно та копію протоколу від 23.11.2021 виконання цієї ухвали про арешт майна (а.п.7-12); копію ухвали про надання дозволу на обшук (а.п.13-16); копію протоколу обшуку від 12.11.2021 з запереченнями до нього (а.п.17-20); копію видаткової накладної №1 від 03.07.2020 (а.п.22); копія постанови про визнання речовими доказами від 27.11.2021 (а.п.28-29); копія свідоцтва про реєстрацію автонавантажувача від 02.10.2015 (а.п.30); копію постанови про визнання потерпілим та залучення представника потерпілого від 03.12.2021 (а.п.41); копію протоколу допиту представника потерпілого від 03.12.2021 (а.п.42-43); копія довіреності № 35 від 08.11.2021 (а.п.44).

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком слідчого судді, що зазначене в клопотанні майно, підпадає під ознаки майна, передбаченого статтею 98 КПК України, відповідно до тієї фабули, яка зазначена у витягу з ЄРДР у вказаному кримінальному проваджені і ці обставини доведено слідчим доданими до клопотання доказами, а відтак існували реальні підстави для накладення арешту на це майно, яке вилучене в ході проведення обшуку у будівлях та на території, розташованих по АДРЕСА_1 , з метою збереження такого і використання його як докази у кримінальному провадженні.

В свою чергу, слідчий суддя, під час розгляду клопотання органу досудового розслідування, правильно встановив, що є достатні підстави вважати, що майно, на яке слідчий просить накласти арешт, відповідає вимогам ч.2 ст.170 КПК України, а тому потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи власника майна, про які йдеться в клопотанні слідчого.

Крім того, слідчим суддею ретельно перевірено майно, на яке слідчий просить накласти арешт і його відношення до матеріалів кримінального провадження, та зроблено правильний висновок про наявність правових підстав для задоволення клопотання органу досудового розслідування та накладення арешту на вказане майно, оскільки у даному кримінальному провадженні є всі підстави вважати щодо наявності існування ризиків, передбачених ч.11 ст.170 КПК України.

З огляду на зазначене, як вважає апеляційний суд, висновки слідчого судді про арешт майна викладені в оскаржуваному рішенні, цілком доведені матеріалами кримінального провадження та долученими до клопотання про накладення арешту документами на підтвердження того, що обмеження прав власника співвідносяться із обставинами кримінального провадження, а тому є передбачені кримінальним процесуальним законом підстави для їх арешту.

Таким чином, накладення арешту на майно у даному кримінальному провадженні, за наявності для цього підстав, відповідає вимогам КПК України.

Доводи апеляційної скарги щодо належності вище зазначеного майна іншим юридичним особам були предметом судового розгляду в суді першої інстанції, як доводи заперечення проти задоволення клопотання, при цьому, висновків слідчого судді, з якими погоджується і апеляційний суд, не спростовують. Переконливих доказів належності вилученого майна за результатами обшуку 12.11.2021 іншим юридичним особам (зокрема, ФОП ОСОБА_10 , ОСОБА_12 та ОСОБА_15 ) стороною третіх осіб суду апеляційної інстанції не надано.

З огляду на викладене, апеляційний суд приходить до висновку, що на даному етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси як власника майна, так і інших осіб. Слідчий суддя дотримався вимог п.п.5, 6 ч.2 ст.173 КПК України, та врахував розумність, співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Доводи апеляційної скарги щодо істотних порушень слідчим суддею норм КПК України не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду провадження, а зазначені в апеляційній скарзі обставини є необґрунтованими.

Крім того, за встановлених обставин провадження, того, що вилучене в ході обшуку 26.11.2021 майно визнано речовим доказом (а.п.28-29), апеляційний суд погоджується з висновком слідчого судді про те, що для проведення повного та неупередженого розслідування, з метою запобігання можливості приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження, накладення арешту на майно із заборонами є необхідним, оскільки існує сукупність підстав та розумних підозр вважати, що воно є доказом вчинення кримінального правопорушення та підлягає збереженню.

Накладення арешту на майно вилучене майно, жодним чином не порушуватиме справедливий баланс між інтересами власників, гарантованими законом, і завданням цього кримінального провадження.

В даному випадку, суд апеляційної інстанції зважає й на те, що Європейський суд з прав людини, неодноразово підкреслював, що в разі, коли держави вважають за потрібне вдаватися до таких заходів, як обшуки з метою отримання доказів вчинення протиправних діянь, вилучення майна або арешт майна, Суд оцінюватиме, чи були підстави, наведені для виправдання таких заходів, відповідними та достатніми, і чи було дотримано принцип пропорційності, а також, зокрема, чи були у справі також інші докази на той час вчинення протиправних діянь та на рішення ЄСПЛ у справі «Новоселецький проти України» (Заява №47148/99, рішення від 22.02.2005, остаточне рішення від 22.05.2005) Європейський суд з прав людини вказує, що у кожній справі, в якій йде мова про порушення вищезгаданого права (володіння своїм майном), суд повинен перевірити дії чи бездіяльність держави з огляду на дотримання балансу між потребами загальної суспільної потреби та потребами збереження фундаментальних прав особи, особливо враховуючи те, що заінтересована особа не повинна нести непропорційний та непомірний тягар.

Одночасно, суд апеляційної інстанції враховує і те, що у відповідності до вимог ст.174 КПК України законний представник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна, а також і те, що арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Враховуючи наведене, оскаржувана ухвала є обґрунтованою та законною. Підстави для її скасування відсутні, як і відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст.404, 407, 422 КПК України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_8 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Бердичівського міськрайонного суду Житомирської від 03 грудня 2021 року, якою накладено арешт на автонавантажувач вилковий марки «NISSAN L01A15W», 2002 року випуску, що належить ФГ "Захід-овоч" та 54 шт. металевих матриць, що являються складовими частинами зшивальної машини «CORALI» (для з`єднання дна тарного) та відповідно до накладної №1 від 03.07.2020 належить ФОП ОСОБА_7 , що були вилучені 26.11.2021 під час проведення обшуку у будівлях по АДРЕСА_1 , що належить ТОВ «КОНКУРЕНТ», ОСОБА_7 та ТОВ «Західна регіональна будівельна компанія», тимчасово позбавивши власників, користувачів, володільців майна права на відчуження, розпорядження та користування майном, без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.

Судді :