Постанова

від 21.12.2021 по справі 420/8655/20

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 грудня 2021 р.м.ОдесаСправа № 420/8655/20

Категорія справи: 109040000 Головуючий в 1 інстанції:Бойко О.Я. Місце ухвалення рішення: м. Одеса Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - Лук`янчук О.В.

суддів - Бітова А.І.

- Ступакової І.Г.

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2021 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Державного реєстратора КП Агенція державної реєстрації Одеської області Кушнерової Римми В`ячеславівни, третя особа без самостійних вимог, АТ «Альфа-Банк» про визнання реєстрації речових прав на нерухоме майно від 25.04.2019 р. на квартиру недійсними, -

В С Т А Н О В И Л А :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державного реєстратора КП Агенція державної реєстрації Одеської області Кушнерової Римми В`ячеславівни, третя особа без самостійних вимог, АТ «Альфа-Банк» в якому просить про визнання реєстрації речових прав на нерухоме майно від 25.04.2019 р. на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 недійсною.

01.10.2021 через канцелярію суду від представника третьої особи АТ Альфа- Банк надійшло клопотання про закриття провадження по справі №420/3933/20.

Дане клопотання обґрунтоване тим, що, на думку представника третьої особи, спірні правовідносини пов`язані з невиконанням умов цивільно-правової угоди (кредитного договору, іпотечного договору), а також відносяться до спорів про право власності, тому даний спір не є публічно-правовим, а випливає з договірних відносин і має вирішуватися судами за правилами цивільного судочинства.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2021 року. клопотання представника третьої особи АТ Альфа-Банк задоволено.

Закрито провадження у справі № 420/8655/20 за позовом ОСОБА_1 до Державного реєстратора КП «Агенція державної реєстрації» Одеської області Кушнерової Римми В`ячеславівни, третя особа без самостійних вимог, АТ Альфі- Банк про визнання реєстрації речових прав на нерухоме майно від 25.04.2019 р. на квартиру за адресою АДРЕСА_1 недійсною.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на не повне з`ясування судом обставин справи, неправильне застосування норм права, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та справу направити для продовження розгляду.

В своїй скарзі апелянт зазначає, що спір у справі не має ознак приватноправового характеру та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки предметом перевірки у даній справі є виключно дотримання державним реєстратором публічно-владних управлінських функцій щодо держаної реєстрації прав та їх обтяжень, а позивачем не ставилося питання про існування прав на звернення стягнення на предмет іпотеки або інших цивільно-правових питань.

Справу розглянуто судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження на підставі п.3 ч.1 ст. 311 КАС України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає приходить до наступного.

Суд першої інстанції ухвалюючи рішення, дійшов висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі відповідно до п.1 ч.1 ст. 238 КАС України, зазначивши, що у даній справі спірні правовідносини виникли щодо реєстраційних дій, стосовно яких існує спір про право цивільне, в межах якого можуть бути розв`язані питання пов`язані з реєстрацією права власності на нерухоме майно, а тому цей спір не пов`язаний із захистом прав, свобод чи інтересів позивача у сфері публічно - правових відносин від порушень з боку органів державної влади, що виключає його розгляд у порядку адміністративного судочинства.

Надаючи правову оцінку таким висновкам суду першої інстанції та доводам апеляційної скарги колегія суддів виходить з наступного.

Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіряючи дотримання судом першої інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, колегія суддів виходить із наступного.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Поняття суд, встановлений законом включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

Критеріями розмежування судової юрисдикції є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

За правилами п. 2 ч. 1 ст. 4 КАС України публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

У відповідності до пункту 1 частини 1 статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з тим, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу (як правило майнового) конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем оскаржується реєстрація речових прав на нерухоме майно від 25.04.2019 р. згідно з якою проведено державну реєстрацію права власності на квартиру за адресою АДРЕСА_1 .

Підставою виникнення права власності стало реалізація умов іпотечного договору, укладеного між позивачем та ПАТ «Укрсоцбанк»

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на відсутність укладення іпотечного договору, тобто - про відсутність законних підстав у третьої особи стягувати нерухоме майно. Також позивач, посилаючись на ст. 35 ЗУ Про іпотеку , зазначає про порушення третьою особою порядку здійснення звернення стягнення на предмет іпотеки.

Так, колегія суддів зазначає, що спори про визнання незаконними та скасування рішень реєстратора, про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на нерухоме майно розглядаються за правилами цивільного судочинства, якщо такі спори стосуються захисту цивільного права, зокрема випливають з договірних відносин.

Оскільки спірні правовідносини пов`язані із реєстрацією майнових прав, що виникли на підставі договірних відносин і впливають на цивільні права позивача та банку, то ці обставини виключають адміністративну юрисдикційність цього спору.

Спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації речового права на нерухоме майно має розглядатися як спір, що пов`язаний із порушенням цивільних прав позивача на нерухоме майно іншою особою, за якою зареєстроване речове право на це майно.

Наведене відповідає висновку Великої Палати Верховного Суду щодо правильного застосування норм права при вирішенні питання юрисдикції судів щодо спорів у подібних правовідносинах, висловленому, зокрема, у постановах від 3 липня 2019 року у справі № 127/2209/18 та від 2 жовтня 2019 року у справі № 640/13144/16-ц.

Таким чином, спірні правовідносини виникли між учасниками справи ОСОБА_1 та АТ Альфа-Банк , який став правонаступником прав та обов`язків ПАТ Укрсоцбанк (між позивачем та третьою особою) у зв`язку з невиконанням договірних зобов`язань і реалізацією прав іпотекодержателя на предмет іпотеки - квартири позивача, а отже, існує спір про право, що виключає можливість розгляду цієї справи за правилами адміністративного судочинства. Такий спір має вирішуватися судами за правилами Цивільного процесуального кодексу України.

Подібну правову позицію викладено в постанові Верховного Суду у справі № 815/133/18 від 23.09.2020 року.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, спричинених рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язані з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких дій (рішень) є способом захисту цивільних прав та інтересів.

Беручи до уваги наведене та враховуючи суть спірних правовідносин, колегія суддів дійшла висновку, що даний спір не є публічно-правовим та не належить до юрисдикції адміністративних судів, а тому провадження у адміністративній справі підлягає закриттю.

Аналогічних правових висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду, зокрема в постанові від 29 травня 2019 року у справі № 826/9341/17 та Верховний Суд у постанові від 05.03.2020 р. по справі №815/1446/18

Враховуючи викладене, даний спір випливає із договірних відносин і не має встановлених нормами КАС України ознак справи адміністративної юрисдикції, а тому не може вирішуватись адміністративним судом.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України, суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Згідно з частиною 1 статті 239 Кодексу адміністративного судочинства України якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 238 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.

Таким чином, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про закриття провадження у даній справі, оскільки спірні правовідносини не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 ґрунтуються на помилковому розумінні норм процесуального права і не є підставою для скасування ухвали Одеського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2021 року.

Також колегія суддів вважає безпідставними посилання апелянта на постанову Верховного Суду від 04.09.2018 року у справі № 823/362/16, оскільки Великою Палатою Верховного суду постанови були прийняті більш пізніше, в яких суд дійшов висновку проте, що спори про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації речового права на нерухоме майно має розглядатися як спір, що пов`язаний із порушенням цивільних прав на нерухоме майно іншою особою, за якою зареєстроване речове право на це майно. Крім того, обставини у справі № 823/362/16та у цій справі не є тотожними.

У рішеннях ЄСПЛ склалась стала практика, відповідно до якої у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього.

Зокрема, у справі "Серявін та інші проти України" (заява №4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58) зазначено, що національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін. Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає у тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією (рішення у справі "Hirvisaari v. Finland", заява №49684/99, п.30, від 27 вересня 2001 року).

Оскільки, судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому, відповідно до ст. ст.. 312, 316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 308, 310, 312, п.1 ч.1 ст. 315, ст.ст. 316, 321, 322, 325, ч.2 ст. 328, ст. 329 КАС України, судова колегія,

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2021 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено та підписано 21 грудня 2021 року.

Головуючий суддя: О.В. Лук`янчук

Суддя: А.І. Бітов

Суддя: І.Г. Ступакова