Рішення

від 04.10.2007 по справі 4/333

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

4/333

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

 "04" жовтня 2007 р.Справа №  4/333

 Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Хилька Ю.І.,розглянувши матеріали справи № 4/333

за позовом: Прокурора Новоукраїнського району в інтересах держави, уповноваженим органом якої виступає Український державний фонд підтримки фермерських господарств від імені якого діє Кіровоградське відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств, м. Кіровоград  

до відповідача: фермерського господарства " Парус", с. Рівне Новоукраїнського району     

про стягнення  23659 грн. 56 коп.

Представники сторін:

прокурор - не з'явився;

від позивача - Яцканич М.І , довіреність № 150534  від 15.07.06;

від відповідача - Сіроштан С.М   голова господарства;

В судовому засіданні була присутня - Стусь Л.А;

СУТЬ СПОРУ:

Прокурором Новоукраїнського району   в інтересах держави уповноваженим органом якої виступає Український державний фонд підтримки фермерських господарств від імені якого діє Кіровоградське відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств, м. Кіровоград подано позов про стягнення з  фермерського господарства "Парус", с. Рівне Новоукраїнського району  наданої фінансової допомоги,  пені та  втрат від інфляції  за несвоєчасне проведення розрахунку  на загальну суму 23659 грн. 56 коп.  , з яких  сума основного боргу  20000 грн., пеня  2263 грн. 56 коп. ,  втрати від інфляції  1396 грн.

Відповідач подав  відзив на позов, позовні вимоги заперечив в частині нарахування до стягнення  пені та  заявив  клопотання про зупинення провадження по справі  до розгляду в касаційному порядку  справи №5-92/05 апеляційним судом Миколаївської області.

Позивачем подано до суду   уточнений  розрахунок   в частині  вимог про стягнення  пені, яким враховано вимоги  про стягнення  пені   згідно до ст.232 ч.6 ГК України та   розмір пені визначено в сумі  1686 грн. 03 коп. Заяву про зменшення розміру позовних вимог прокурор та позивач до суду не подали, однак в судовому засіданні представник  позивача   заявив  усне клопотання про необхідність врахувати  розрахунок  пені №011/143 від  03.10.2007 року для   стягнення пені.

На підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши та дослідивши подані матеріали, заслухавши пояснення представників сторін ,   господарський суд, -

                                                     ВСТАНОВИВ:

Повноваження прокурора  по зверненню до суду  з позовною заявою  визначені наступним.

Пунктом 2 ст.121 Конституції України, ст. 2 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що прокуратура забезпечує представництво держави в суді  із зазначенням органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Випадки представництва прокуратурою інтересів держави в судах визначені, зокрема ст. 36-1 Закону України „Про прокуратуру", якою передбачено представництво прокуратурою у формі звернення до суду із заявою про захист прав юридичних осіб, коли порушуються інтереси держави.

Підставою представництва інтересів держави в судах є наявність порушень або  загрози порушень економічних, політичних і інших державних інтересів в наслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються між ними або з державою.

Стаття 20 Закону України „Про прокуратуру" надає право прокурору при здійсненні прокурорського нагляду при виявленні порушень закону у межах своєї компетенції звертатися до суду або господарського суду з заявами про захист прав і законних інтересів громадян, держави.

Прокурор самостійно визначає підстави для представництва у судах, форму його здійснення і може здійснювати представництво в будь-якій стадії судочинства.

Проведеною прокуратурою  Новоукраїнського району  району перевіркою  встановлено наступне.

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про фермерське господарство»,  функції з реалізації державної політики щодо фінансової підтримки, становлення і розвитку фермерських господарств виконує Український державний фонд підтримки фермерських господарств, який є державною установою і діє на основі статуту, який затверджується центральним органом виконавчої влади з питань аграрної політики України.

Згідно ст. 11 Закону України «Про фермерське господарство» та Порядку  використання коштів, передбачених у державному бюджеті для надання підтримки фермерським господарствам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1102 від 25.08.04., Український державний фонд підтримки фермерських господарств на поворотній основі надає фермерським господарствам фінансову підтримку.

02.07.2003 року           між   Кіровоградським   обласним   відділенням   Українського  державного фонду підтримки фермерських господарств (далі Укрдержфонд) в  особі директора фонду Олійника В.І. (позивачем) та фермерським господарством «Парус» (відповідачем)  в   особі голови господарства  Сіроштана  С.М. укладено договір про надання   фінансової підтримки фермерському господарству « Парус», відповідно до умов якого Укрдержфонд зобов'язується надати фермерському господарству « Парус» фінансову допомогу у розмірі 20000 грн, а фермерське господарство “Парус”  зобов'язується   використовувати  її  за   цільовим   призначенням,   а  саме   на   придбання  паливно-мастильних матеріалів, та   повернути фінансову допомогу у визначений договором строк - до 01.11.2004 року.

Вказані кошти перераховано фермерському господарству « Парус» платіжним    дорученням №145  від 14.07.2003 року. Укладеними між сторонами  додатковими угодами від 02.07.2003 року  та  від остаточний  строк повернення   фінансової допомоги в розмірі 20000 грн. визначено   01.11.2006 року. З метою забезпечення виконання   договору   про надання фінансової  допомоги,  сторонами  укладено  договір застави  майна.

В порушення викладених вимог закону та умов договору фермерське  гоcподарство "Парус" взяті на себе зобов'язання належним чином не виконує.

Так, станом на 30.07.07 фермерським господарством "Парус" кошти  фінансової допомоги, надані господарству на поворотній основі не повернуті  зовсім.

За несвоєчасне повернення   фінансової допомоги  відповідно до п. 1.5 договору  про надання фінансової допомоги фермерському господарству від 02.07.2003 року  позивачем  нарахована пеня в розмірі  1686 грн. 03 коп.

Господарський  суд приймає за основу для  визначення суми  пені, що підлягає до стягнення  наступний розрахунок: 20000 Х 17%: 365 Х 181 =1686 грн. 03 коп.

Проаналізувавши правовідносини між учасниками спору та надавши їм  юридичну оцінку, господарський суд приходить до переконання, що позовні вимоги підлягають до повного задоволення, з відповідача підлягає до стягнення пеня в розмірі 1686 грн. 03 коп. та  втрати від інфляції в розмірі  1396 грн. на загальну суму  3082 грн. 03 коп.

За приписом   ст. 193 Господарського кодексу України суб"єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу , інших актів законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Крім того, ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливістю виконати ним грошове  зобов'язання.

Вирішуючи  питання про  обґрунтованість позовних вимог про стягнення з відповідача пені в розмірі  1686 грн. 03 коп.  господарський  суд враховує, що  визначальним для  нарахування та стягнення пені є  п.1.5 договору   про  надання  фінансової допомоги селянському (фермерському) господарству  від  02.07.2003 року згідно до умов  якого   за несвоєчасне повернення фінансової допомоги відповідач  повинен сплатити пеню в розмірі подвійної ставки НБУ від суми одержаної, але не повернутої допомоги.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Цивільного кодексу України учасниками цивільних відносин є фізичні особи та юридичні особи (далі - особи).

Згідно ч. 2 ст. 4 Цивільного кодексу України основним актом   цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України. Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються  відповідно  до Конституції України та цього Кодексу (далі - закон).

Згідно ч. 6 ст. 4 Цивільного кодексу України цивільні відносини регулюються однаково на всій території України.

Статтею 1          Господарського кодексу України визначено, що цей Кодекс визначає  основні засади господарювання в Україні і регулює господарські відносини,  що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між  суб'єктами господарювання,  а  також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання.

У відповідності до ч. 2 ст. 4 Господарського кодексу України особливості регулювання майнових відносин суб'єктів господарювання визначаються цим Кодексом. Отже, норми Господарського кодексу є спеціальними щодо встановлення відповідальності по грошових зобов'язаннях суб'єктів господарювання.

Частина 1 ст. 231 Господарського кодексу України має імперативний характер і встановлює, що законом щодо окремих видів зобов'язань  може  бути визначений розмір штрафних санкцій,  зміна  якого  за  погодженням сторін не допускається.

Згідно ч. 2 ст. 343 цього ж кодексу платник грошових коштів сплачує на користь одержувача  цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі,  що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного   банку   України,   що  діяла  у  період,  за  який сплачується пеня.

Окрім того, згідно ст. 1 спеціального Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” від 22.11.1996 р. № 543/96-ВР (із змінами і доповненнями, внесеними Законом України від 10.01.2002 р. № 9221-ІІІ), який регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, платники  грошових  коштів  сплачують  на  користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню  в  розмірі,  що встановлюється за згодою сторін.  В той же час, стаття 3 Закону, яка також носить імперативний характер, вводить певні обмеження щодо меж згоди сторін, а саме: розмір пені, передбачений  статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

За таких обставин, зміст пункту  1.5 договору  від 02.07.2003 року  відповідає  чинному законодавству.  

Таким чином, на думку  господарського суду  до стягнення   може бути визначена лише пеня, яка   нарахована  у  відповідності  до вимог вказаних  нормативних актів, тобто виходячи  з розміру, що не перевищує подвійну облікову ставку  НБУ,  а  саме  17% річних у відповідні періоди.

При цьому господарський суд враховує, що в період коли  позивачем заявлено вимоги про  стягнення пені згідно до   Постанови НБУ від 06.06.2006 року  №14-011/1373-6039 була визначена  облікова ставка в розмірі  8,5% ( тобто подвійний розмір 17%).

Визначальним  на думку суду є те, що сторонами при укладанні договору в результаті  вільного волевиявлення   прийнято   спільні  умови про застосування   саме таких штрафних санкцій за невиконання або неналежне виконання господарський   зобов'язань.

При цьому господарським  судом  визнаються необгрунтованими   посилання відповідача  у  відзиві на позов  про  сплив  строку  позовної давності для  стягнення пені, оскільки  відповідачем не правильно визначено  початок строку  відрахування   строку позовної давності.   За приписом  ст.261 Цивільного кодексу України перебіг строку позовної давності  починається від дня, коли особа  могла довідатись про порушення свого права або про особу, що його порушила. Враховуючи, що  строк виконання  зобов'язання про повернення фінансової допомоги сторонами погоджено  до   01.11.2006 року, то фактично  лише  після цієї дати можливо   стверджувати про  можливість виникнення підстав для нарахування  пені та  відрахування  строку позовної давності для  стягнення  пені  у відповідності до   положення ст.258 Цивільного кодексу України   щодо спеціальної позовної давності в один рік. На час звернення до суду, тобто станом на  03.09.2007 року   строк позовної давності не сплинув.

Проаналізувавши  обгрунтованість позовних вимог  про стягнення з відповідача   втрат від інфляції,  господарський  суд приходить до переконання, що  позовні вимоги підлягають до повного  задоволення  враховуючи наступне.  

У відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення а також 3 проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів невстановлений договором або законом.  При звернені до суду позивачем та прокурором   сума втрат від інфляції розрахована в розмірі  1396 грн. за період з  1.11.2006 року по серпень  2007 року включно підлягає до задоволення повністю. Підставою для  нарахування та стягнення  втрат від інфляції є  дані про те, що   відповідач  отримав  фінансову допомогу  13.11.2003 року  в сумі 20000 грн, та згідно до умов договору і додаткових угод повинен був повернути допомогу  01.11.2006 року .

Крім того, сума фінансової допомоги, неповернута своєчасно у визначений  договором строк, підлягає індексації у зв'язку з інфляцією за увесь період прострочення, що становить за період з листопада  2006 року по  серпень 2007 року включно 1826 грн. 57 коп. та  фактично підлягає до стягнення  виходячи з розміру  заборгованості з 01.11.2006 року  по  серпень 2007 року включно  на суму  20000 грн., однак  враховуючи що прокурором  та позивачем  заявлено до стягнення втрати від інфляції на суму   1396 грн. та  не   збільшено  позовні  вимоги стосовно стягнення  пені, господарський суд не находить  підстав для   збільшення   розміру позовних вимог та виходу за  їх межі   через  відсутність клопотання  заінтересованої сторони.

Господарський  суд  вважає за необхідне  стягнути з відповідача втрати від інфляції в заявленому до стягнення розмірі  на  суму  1396 грн.

Неповернення фермерським господарством "Парус" наданої йому фінансової  допомоги до державного бюджету створює перешкоди для подальшої реалізації державної політики з підтримки фермерських господарств та є підставою для втручання органів прокуратури шляхом звернення до суду із вказаним позовом в порядку представництва інтересів держави.

Позовні вимоги про стягнення   процентів  річних не  заявлялись, тому   питання про їх нарахування чи стягнення не вирішується.

Господарським судом залишається без задоволення  клопотання  відповідача про зупинення  розгляду справи до  розгляду   апеляційним судом Миколаївської області в касаційному порядку справи №5-92/05 рішення по якій на думку  відповідача має суттєве значення для розгляду справи №4/333, оскільки   відповідач не подав  будь-яких доказів на обґрунтування  свого клопотання, а   подана ним копія   супровідного  листа Верховного суду  України №6-3626 від  28.06.2007 року    засвідчує  лише про направлення  до апеляційного суду Миколаївської області   цивільної справи  №2-92/05.

Крім того, господарський суд не находить підстав для задоволення клопотання  відповідача про   застосування відстрочки виконання рішення суду до  01.11.2008 року, оскільки  позивач категорично  заперечує проти застосування   відстрочки виконання рішення суду та   враховуючи, що сторонами в результаті   спільного волевиявлення   строк виконання  договору про надання  фінансової допомоги   двічі   продовжувався, однак  відповідачем   не вживались заходи для   погашення    суми  фінансової допомоги  і на даний час ступінь погашення   фактично  є   нульовим. Крім того, відповідач не подав  будь - яких доказів, які б об'єктивно посвідчували, що   до 01.11.2008 року у нього  появиться   можливість  виконати рішення суду  без застосування  примусового порядку   виконання.

Натомість  господарським судом враховано заяву   позивача  про уточнення   рахунку на який  підлягають зарахуванню кошти фермерським  господарством при поверненні заборгованості- р/р 37122009001007 в ГУДК у Кіровоградській  області  МФО 823016  код  22217705.

Судові витрати по справі згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись  ст.ст. 49, 82, 84, 85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України,  господарський суд,-

                                                           ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити  частково.

Стягнути з  фермерського господарства  " Парус", с. Рівне Новоукраїнського району Кіровоградської області  вул. Садова  19 (р/р 260023552 Райффайзен банк "Аваль" МФО 323538, код 23221413) на користь  Українського  державного фонду  підтримки фермерських господарств від імені якого діє Кіровоградське відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств, м. Кіровоград  вул. Тімірязєва  84 (р/р 35213006001007 в ГУДК у Кіровоградській  області  МФО 823016  код  22217705)  фінансову  допомогу в розмірі  20000 грн., втрати від інфляції в розмірі 1396 грн. та  пеню в розмірі 1686 грн. 03 коп. на загальну суму 23082 грн. 03 коп.

Наказ   видати.

Стягнути з  фермерського господарства  " Парус", с. Рівне Новоукраїнського району Кіровоградської області  вул. Садова  19 (р/р 260023552 Райффайзен банк "Аваль" МФО 323538, код 23221413)  в доход  Державного бюджету,Отримувач коштів: УДК у м.Кіровограді  Банк отримувача  ГУДКУ у Кіровоградській  області   МФО:  823016 р/р 31115095700002 ідентифікаційний код 24145329 код  бюджетної класифікації: 22090200 „Державне мито, не віднесене до  інших категорій”, державне мито в сумі  230 грн. 82 коп.

Наказ видати.

Стягнути з  фермерського господарства  " Парус", с. Рівне Новоукраїнського району Кіровоградської області  вул. Садова  19 (р/р 260023552 Райффайзен банк "Аваль" МФО 323538, код 23221413) витрати  на інформаційно–технічне забезпечення судового процесу в сумі 115 грн. 12 коп. на користь Державного бюджету  (р/р 31218259700002 УДК у м. Кіровограді ГУДКУ у Кіровоградській області МФО 823016, код 24145329).

Наказ видати.

В решті позовних вимог  відмовити.

Згідно ч. 3 ст. 85 ГПК України рішення господарського  суду  набирає  законної  сили   після закінчення  десятиденного  строку з дня його прийняття,  а у разі, якщо  у  судовому  засіданні  було  оголошено  лише   вступну   та резолютивну  частини  рішення,  воно  набирає  законної сили після закінчення  десятиденного  строку  з   дня   підписання   рішення, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Дане рішення може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду в установленому законом порядку.

Суддя                                                                                     Ю.І. Хилько