Ухвала

від 10.06.2010 по справі 22/144пд

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

  

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

"10" червня 2010 р.                               м. Київ                                        К-20832/07

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.,

Суддів:  Бившевої Л.І., Брайка А.І., Костенка М.І., Шипуліної Т.М.

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Краматорську Донецької області

на постанову господарського суду Донецької області від 15 червня 2007 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 08 жовтня 2007 року

у справі  №22/144пд

за позовом Державної податкової інспекції у м.Краматорську Донецької області (надалі –ДПІ у м.Краматорську Донецької області)

до відповідачів: 1. Приватного підприємства «Славсайт»(надалі – ПП «Славсайт»); 2.Відкритого акціонерного товариства «НДІПТМАШ»(надалі –ВАТ «НДІПТМАШ»)

за участю прокуратури Донецької області

про визнання господарського зобов’язання недійсним, -

встановив:

У квітні 2007 року позивач звернувся до господарського суду Донецької області з позовом у якому поставлено питання про визнання недійсним договору №39U14/04 від 25.05.2004 року укладеного між ПП «Славсайт»та ВАТ «НДІПТМАШ»та просив стягнути з ПП «Славсайт»на користь ВАТ «НДІПТМАШ»грошові кошти у сумі 14300,00грн., отримані за виконання договору №39U14/04 від 25.05.2004 року, та стягнути з ВАТ «НДІПТМАШ»на користь держави 14300,00грн. вартість послуг отриманих від ПП «Славсайт», згідно спірного договору.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що, в силу ст. 207 ГК України договір укладений між ПП «Славсайт»та ВАТ «НДІПТМАШ»підлягає визнанню недійсною, оскільки ПП «Славсайт» мало умисел на укладення угоди з метою, завідомо суперечною інтересам держави, що підтверджується рішенням Слов’янського міськрайонного суду Донецької області від 16.05.2006 року по справі №2-155-2006, яким визнано недійсними установчі документи ПП «Славсайт».

Постановою господарського суду Донецької області від 15 червня 2007 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 08 жовтня 2007 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимоги суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, на підставі наявних у справі матеріалів дійшли висновку, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження наявності умислу у відповідачів чи одного з них на укладення оспорюваного договору з метою, що суперечить інтересам держави та суспільства. В той час, як спірний договір виконаний належним чином.

Не погоджуючись з рішенням попередніх судових інстанцій ДПІ у м.Краматорську Донецької області звернулася із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, як такі, що ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, позовні вимоги задовольнити.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

Між  ПП «Славсайт»та ВАТ «НДІПТМАШ»укладено договір №39U14/04 від 25.05.2004 року (а.с.6), відповідно до якого ПП «Славсайт»розробив технічну документацію обладнання високоякісного нагріву ділянки формування кінців обсадних труб, вартість робіт складає 14300,00грн., в т.ч. ПДВ –2383,33грн.

Зазначений договір був виконаний належним чином, що підтверджується платіжним дорученням №569 від 07.07.2004 року (а.с.64), копією виписки з банківського рахунку №75 від 07.07.2004 року (а.с.8 зворот), копією акту здачі-прийому продукції №5/14/04 від 25.05.2004 року (а.с.45), копією податкової накладної №0010300 від 06.07.2004 року (а.с.8).

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на ст. 207 ГК України та зазначає, що договір укладений між відповідачами підлягає визнанню недійсним, так як у ПП «Славсайт»був умисел на укладення угоди з метою, завідомо суперечною інтересам держави і на підтвердження доводів вказує на рішення Слов’янського міськрайонного суду Донецької області від 16.05.2006 року по справі №2-155-2006 (а.с.62-63).

У вищевказаному рішенні суду зазначено, що засновником ПП «Славсайт»є ОСОБА_1 При цьому, рішенням Слов’янського міськрайонного суду Донецької області встановлено, що за юридичною адресою ПП «Славсайт»відсутнє, що ОСОБА_1 як директор не здійснювала ніякої фінансово-господарської діяльності, підприємство було нею створено без мети здійснення підприємницької діяльності, а на прохання третьої особи за винагороду; зазначені обставини підтверджуються також поясненнями ОСОБА_1 (а.с.25).

Предметом дослідження у цій цивільній справі була, зокрема, відповідність установчих документів ПП «Славсайт»вимогам чинного законодавства, а не наявність протиправного умислу при укладенні договору, що мав місце під час підприємницької діяльності цього підприємства.

Обставини, встановлені судовим рішенням в цивільній справі, що набрало законної сили, згідно з ч. 1 ст. 72 КАС України не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Відповідно до ч. 1 ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

А відтак, наявність рішення Слов’янського міськрайонного суду Донецької області від 16.05.2006 року по справі №2-155-2006 не звільняє позивача від доведення наявності умислу у ПП «Славсайт» на укладення договору, що суперечить інтересам держави та суспільства.

Юридичним наслідком скасування державної реєстрації підприємства з підстав визнання його установчих документів недійсними мало бути здійснення ліквідаційної процедури, під час якої вирішуються питання про задоволення вимог кредиторів, в тому числі держави.

Згідно з частиною першою статті 207 ГК, який набрав чинності 1 січня 2004 року, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинене з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладене учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї зі сторін чи відповідного органу державної влади визнане судом недійсним повністю або в частині. За вчинення таких правочинів застосовуються конфіскаційні санкції, передбачені частиною першою статті 208 цього Кодексу.

Однак, положення статей 207 та 208 ГК України слід застосовувати з урахуванням того, що правочин, який вчинено з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, порушує публічний порядок. А тому згідно з частиною 1 статті 203, частиною 2 статті 215, частиною 2 статті 228 ЦК України правочин є нікчемним і визнання його недійсним судом не вимагається. Органи державної податкової служби, вказані в абзаці першому статті 10 Закону України «Про державну податкову службу», можуть на підставі пункту 11 цієї статті звертатись до судів із позовами про стягнення в доход держави коштів, одержаних за правочинами, вчиненими з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

Санкції застосовуються за вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, лише за наявності умислу і не можуть застосовуватися як сам факт несплати податків однією зі сторін договору.

Відповідно до частини 1 статті 208 ГК України передбачені нею санкції застосовує лише суд. Це правило відповідає статті 41 Конституції України, згідно з якою конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.

Оскільки зазначені санкції є конфіскаційними, стягуються за рішенням суду в доход держави за порушення правил здійснення господарської діяльності, то вони належать не до цивільно-правових, а до адміністративно-господарських як такі, що відповідають визначенню, наведеному в частині 1 статті 238 ГК України і тому такі санкції можуть застосовуватись лише протягом строків, встановлених статтею 250 цього Кодексу.

Отже, суди першої та апеляційної інстанцій, виконавши всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили справу у відповідності з нормами матеріального права, постановили обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими в судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Краматорську Донецької області –залишити без задоволення.

Постанову господарського суду Донецької області від 15 червня 2007 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 08 жовтня 2007 року –залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня  відкриття таких обставин.