Постанова

від 14.12.2021 по справі 573/2336/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

14 грудня 2021 року

м. Київ

справа № 573/2336/19

провадження № 61- 8821св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач),Русинчука М. М. ,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Ободівська сільська рада Білопільського району Сумської області,

третя особа - ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Сумського апеляційного суду від 07 травня 2020 року у складі колегії суддів: Орлова І. В., Левченко Т. А., Собини О. І.

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Ободівської сільської ради Білопільського району Сумської області, третя особа - ОСОБА_2 , про визнання права власності на земельну частку (пай)

в порядку спадкування.

Позовні вимоги мотивовані тим, що вона прийняла спадщину після померлої

ІНФОРМАЦІЯ_1 рідної сестри - ОСОБА_3 , оскільки постійно проживала із спадкодавцем на час відкриття спадщини. Через органи нотаріату оформити спадщину не можливо через наявність розбіжностей у написанні прізвища сестри у свідоцтві про її смерть та у сертифікаті на право на земельну частку (пай), а також у зв`язку з відсутністю документів про підтвердження родинних відносин позивачки з ОСОБА_3 . З метою встановлення факту родинних відносин та належності правовстановлюючого документа вона звернулася до Сумського районного суду, однак її заяву було залишено без розгляду у зв`язку

з існуванням спору про право.

Посилаючись на вказані обставини, просила суд визнати за нею у порядку спадкування за законом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 сестри -

ОСОБА_3 право на земельну частку (пай) у землі колективної власності

КСП Ободівське у розмірі 4,08 умовних кадастрових гектарів, яке належало померлій відповідно до Сертифікату серії СМ № 0267375 від 22 травня 2000 року, виданого головою Білопільської районної державної адміністрації на підставі рішення Білопільської районної державної адміністрації № 140 від 04 квітня

2000 року, зареєстрованого 22 травня 2000 року у Книзі реєстрації сертифікатів на право власності на земельну частку (пай) за № 468.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Білопільського районного суду Сумської області від 12 березня

2020 року у задоволенні позову відмовлено.

Суд першої інстанції керувався тим, що заяву ОСОБА_1 про встановлення факту родинних відносин з ОСОБА_3 та факту належності останній сертифікату на земельну частку (пай), подану в порядку окремого провадження, ухвалою Сумського районного суду Сумської області від 10 жовтня 2019 року залишено без розгляду та роз`яснено право звернутися з вказаними вимогами

в порядку позовного провадження. У позовній заяві ОСОБА_1 вимог про встановлення зазначених юридичних фактів не ставить, предмет її позову - визнання права власності на земельну частку (пай). Тому позивач не надала суду належних і допустимих доказів того, що ОСОБА_3 є її сестрою, а також що останній належала земельна частка (пай).

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Сумського апеляційного суду від 07 травня 2020 року скасовано рішення суду першої інстанції та ухвалено нове рішення, яким позов

ОСОБА_1 задоволено.

Визнано за ОСОБА_1 у порядку спадкування за законом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 сестри ОСОБА_3 право на земельну частку (пай) у землі колективної власності КСП Ободівське у розмірі 4,08 умовних кадастрових гектарів, яке належало померлій відповідно до Сертифікату серії СМ № 0267375 від 22 травня 2000 року, виданого головою Білопільської районної державної адміністрації на підставі рішення Білопільської районної державної адміністрації № 140 від 04 квітня 2000 року, зареєстрованого 22 травня 2000 року у Книзі реєстрації сертифікатів на право власності на земельну частку (пай) за № 468.

Апеляційний суд виходив із того, що матеріалами справи з достатньою повнотою встановлено та доведено, що ОСОБА_3 доводилася рідною сестрою ОСОБА_1 , яка прийняла спадщину у вигляді права на земельну частку (пай), оскільки постійно проживала із спадкодавцем за однією адресою. За заявами будь-яких інших осіб, і зокрема третьої особи - ОСОБА_2 , спадкова справа після смерті ОСОБА_3 не заводилася. Про те, що Сертифікат серії НОМЕР_1 від 22 травня 2000 року належав не померлій ОСОБА_3 ,

а іншій особі, стверджувати не можна.

Аргументи учасників справи

У червні 2020 року ОСОБА_2 подала до Верховного Суду касаційну скаргу,

в якій просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційну скаргу мотивовано тим, що суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права

у подібних правовідносинах, зокрема, викладених у постанові Верховного Суду від 31 січня 2019 року у справі № 127/13957/16-ц

Крім того, апеляційний суд, в порушення статей 263, 264 ЦПК України, належним чином не перевірив фактичних обставин справи, які мають суттєве значення для її вирішення, оскільки суд не дослідив усі зібрані у справі докази та встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

Апеляційний суд, не тільки за відсутності достатніх доказів, а й за відсутності позовних вимог про становлення факту родинних відносин з ОСОБА_3 та факту належності останній сертифікату на земельну частку (пай) встановив, що ОСОБА_3 доводилась рідною сестрою позивача і що їй належав сертифікат на земельну частку (пай).

У жовтні 2020 року ОСОБА_1 подала відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржену постанову апеляційного суду - без змін.

Рух справи, межі та підстави касаційного перегляду,

Ухвалою Верховного Суду від 14 вересня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі.

В ухвалі зазначено, щонаведені у касаційній скарзі доводи містять підстави передбачені пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження (суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні порушив норми процесуального права та застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладений у постанові Верховного Суду від 31 січня 2019 року у справі № 127/13957/16-ц).

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції

в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Ухвалою Верховного Суду від 06 грудня 2021 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи

ІНФОРМАЦІЯ_2 у с. Ободи Хотинського району Сумської області народилася ОСОБА_3 , батьками якої записані: батько ОСОБА_5 та мати ОСОБА_6 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 громадянка ОСОБА_3 померла.

Позивач ОСОБА_1 (дошлюбне прізвище ОСОБА_1 ) народилася

ІНФОРМАЦІЯ_3 у с. Ободи Білопільського району Сумської області.

Реєстрацію місця проживання позивача з 12 лютого 1990 року проведено за адресою: АДРЕСА_1 .

За даними довідки Державного архіву Сумської області від 11 травня 2019 року № П-90, у неповністю збережених книгах реєстрації актів громадянського стану про народження по селу Ободи Білопільського району за 1936 рік, 1938 рік відомостей про народження ОСОБА_1 немає. Книги реєстрації актів громадянського стану про народження по селу Ободи, Білопільського району за 1937 рік на зберігання до Державного архіву Сумської області не надходили, їх місце знаходження невідоме, у зв`язку з чим підтвердити факт народження ОСОБА_1 неможливо.

Довідкою Виконавчого комітету Хотінської селищної ради Сумського району від 18 березня 2019 року № 360 підтверджено, що ОСОБА_3 до дня своєї смерті, ІНФОРМАЦІЯ_1 , була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . На день смерті ОСОБА_3 проживала однією сім`єю та за однією адресою з сестрою - ОСОБА_1 . Заповіт від імені ОСОБА_3 виконавчим комітетом Хотінської селищної ради не посвідчувався.

Постановою приватного нотаріуса Сумського районного нотаріального округу Хоменко О. В. від 10 червня 2019 року позивачу відмовлено у видачі свідоцтва на право спадщини на спадкове майно, що залишилося після померлої

ОСОБА_3 .

Сертифікатом на право на земельну частку (пай) серії СМ № 0267375 підтверджується, що ОСОБА_3 , мешканці с. Хотінь, на підставі рішення Білопільської районної державної адміністрації від 04 квітня 2000 року № 140 належить право на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває

в колективній власності КСП Ободівське , розміром 4,08 умовних кадастрових гектарів.

Згідно з даними Інформаційних довідок зі Спадкового реєстру від 26 грудня

2019 року спадкова справа після смерті ОСОБА_9 (ПІБ російською мовою), яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , не заводилася, заповіти ОСОБА_9 відсутні.

З метою встановлення факту родинних відносин та належності правовстановлюючого документа ОСОБА_1 звернулася в порядку окремого провадження до Сумського районного суду Сумської області. Ухвалою суду від 10 жовтня 2019 року заяву останньої було залишено без розгляду через наявність спору про право ОСОБА_1 роз`яснено право на звернення до суду з позовом на загальних підставах (а. с. 22, cправа № 587/1820/19).

У судовому засіданні свідок ОСОБА_10 показала, що ОСОБА_1

і ОСОБА_2 є рідними сестрами. У них була ще одна рідна чи двоюрідна сестра - ОСОБА_3 , прізвище якої свідкові невідомо. У 2008 році, точної дати не знає, ОСОБА_3 померла.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Згідно частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які

ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (частина перша та друга статті 5 ЦПК України).

Тлумачення вказаних норм свідчить, що цивільні права/інтереси захищаються

у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права/інтересу позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. При розгляді справи суд має з`ясувати: чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права/інтересу позивача; чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права/інтересу у спірних правовідносинах. Якщо суд зробить висновок, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права/інтересу позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право/інтерес позивача підлягає захисту обраним ним способом.

Згідно зі статтями 1216, 1217, 1218 ЦК Україниспадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

У статті 1223 ЦК Українипередбачено, що право на спадкування мають особи, визначені в заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені в статтях 1261-1265 цього Кодексу (спадкоємці за законом першої-п`ятої черг). Право на спадкування виникає

у день відкриття спадщини.

Згідно зі статтею 1262 ЦК України у другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері.

У частині третій статті 1268 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу , він не заявив про відмову від неї.

У частині першій та другій статті 2 ЦПК України закріплено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити (частина перша статті 264 ЦПК України).

Згідно з частинами першою, другою статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

У статті 78 ЦПК України визначено, що суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з частиною другою статті 80 ЦПК України питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Отже, вимогами процесуального закону визначено обов`язковість установлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову. Належним чином дослідити поданий стороною доказ, перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними

у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування - це процесуальний обов`язок суду.

Основною засадою (принципом) цивільного судочинства є, зокрема, змагальність сторін (пункт 4 частини третьої статті 2 ЦПК України).

У частинах першій, третій статті 12, частинах першій, п`ятій, шостій статті 81 ЦПК Українивизначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі

і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 31 січня 2019 року в справі №127/13957/16-ц (провадження № 61-26417св18) викладена правова позиція, що за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства

у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися

у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 червня 2021 року в справі № 694/1433/17 (провадження № 61-4135св20) зазначено, що право на спадщину виникає

з моменту її відкриття, і закон зобов`язує спадкоємця, який постійно не проживав із спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (частина третя статті 1296 ЦК України). Відповідно до роз`яснень, викладених у пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 Про судову практику

у справах про спадкування у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження. За змістом статті 392 ЦК України право власності на майно може бути визнано судом у випадку коли це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати документа, який засвідчує це право. Установивши, що право позивача ОСОБА_1 на отримання у власність спадкового майна після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 оспорюється ОСОБА_3, а також втрачено оригінали правовстановлючих документів на спадкове майно, суди дійшли обґрунтованого висновку, що обраний позивачем спосіб захисту (визнання права власності) узгоджується з положеннями статті 392 ЦК України, а ОСОБА_3 є належним відповідачем у справі .

Встановивши, що позивач є рідною сестрою ОСОБА_3 та прийняла спадщину після її смерті, оскільки постійно проживала зі спадкодавцем, врахувавши, що відсутні інші спадкоємці, які прийняли спадщину, сертифікат від 22 травня

2000 року належав померлій ОСОБА_3 , відповідач і третя особа зазначені обставини не заперечували, апеляційний суд зробив правильний висновок про задоволення позову.

Колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги про неврахування судами правового висновку, викладено в постанові Верховного Суду від 31 січня

2019 року у справі № 127/13957/16-ц, оскільки висновки судів в оскаржених судових рішеннях не суперечать висновкам щодо застосування норми права, викладених у зазначеній постанові.

Колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги, що апеляційний суд встановив факт родинних відносин позивача з ОСОБА_3 та належності їй сертифікату на земельну частку (пай) за відсутності відповідних позовних вимог, оскільки установлення зазначених фактів необхідні позивачу для набуття прав власності на земельну частку (пай) в порядку спадкування, відповідна вимога заявлена позивачем і яка за обставин цієї справи є ефективною, а обов`язковість установлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, це процесуальний обов`язок суду.

Тому доводи касаційної скарги, що апеляційний суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів, є необґрунтованими.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 400 ЦПК України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу,

а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Доводи касаційної скарги, з урахуванням меж касаційного перегляду, а також необхідності врахування висновків щодо застосування норм права, викладених у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 червня 2021 року в справі № 694/1433/17 (провадження № 61-4135св20), не дають підстави для висновку, що постанова апеляційного суду ухвалена без додержання норм матеріального та процесуального права і зводяться до переоцінки доказів у справі, що знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду. У зв`язку з наведеним колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, оскаржену постанову апеляційного суду - без змін

Керуючись статтями 400, 402, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Постанову Сумського апеляційного суду від 07 травня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Н. О. Антоненко

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук