УХВАЛА
21 грудня 2021 року
м. Київ
справа № 148/2112/19
провадження № 61-18061св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,
позивач - товариство з обмеженою відповідальністю Меркурій ,
відповідачі: ОСОБА_1 , Тиврівська районна державна адміністрація,
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 , підписану адвокатом Чернілевською Русланою Віталіївною, на ухвалу Тульчинського районного суду Вінницької області від 15 вересня 2020 року в складі судді Саламахи О. В. та постанову Вінницького апеляційного суду від 03 листопада 2020 року в складі колегії суддів Денишенко Т. О., Рибчинського В. П., Голоти Л. О.,
ВСТАНОВИВ :
Історія справи
31 жовтня 2020 року ТОВ Меркурій звернулося з позовом до ОСОБА_1 , Тиврівської районної державної адміністрації про визнання незаконним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.
Позов мотивовано тим, що судовими рішеннями в інших справах установлено обставину належності ТОВ Меркурій будинку по АДРЕСА_1 , а також систематичне порушення ОСОБА_1 прав та інтересів позивача щодо володіння та користування будинком. Разом із тим державним реєстратором Тиврівської районної державної адміністрації Вінницької області Мигдалюком О. Г. 11 червня 2019 року прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (індексний номер 47294031) про реєстрацію права власності на житловий будинок із вбудованим кафе А, прибудовою а, а1, підвалом А/п по АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 . При цьому підставою виникнення права власності ОСОБА_1 . Реєстратор, зокрема, зазначив: договір купівлі-продажу від 03 серпня 1995 року, який визнано недійсним рішенням Тульчинського районного суду Вінницької області від 14 лютого 1997 року, та рішення Тульчинської міської ради від 27 серпня 1995 року, яке відмінено рішенням виконавчого комітету Тульчинської міської ради від 15 серпня 2012 року. Тобто, реєстрація права власності на спірний об`єкт нерухомого майна за ОСОБА_1 здійснена на підставі документів, які втратили свою чинність.
З огляду на викладене ТОВ Меркурій просило суд ухвалити рішення, яким визнати незаконним і скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (індексний номер 47294031) від 11 червня 2019 року, номер запису 31944272, згідно якого за ОСОБА_1 зареєстровано право приватної власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , з подальшим внесенням запису про скасування державної реєстрації прав до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Заочним рішенням Тульчинського районного суду Вінницької області від 12 лютого 2020 року позов задоволено: визнано незаконним і скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (індексний номер 47294031) від 11 червня 2019 року, номер запису 31944272, згідно якого за ОСОБА_1 зареєстровано право приватної власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , з подальшим внесенням запису про скасування державної реєстрації прав до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; вирішено питання розподілу судових витрат.
Ухвалою Тульчинського районного суду Вінницької області від 15 вересня 2020 року, залишеною без змін постановою Вінницького апеляційного суду від 03 листопада 2020 року, відмовлено ОСОБА_1 у поновленні строку на звернення до суду з заявою про перегляд заочного рішення Тульчинського районного суду Вінницької області від 12 лютого 2020 року, у зв`язку з чим заяву представника ОСОБА_1 про перегляд указаного заочного рішення залишено без розгляду.
Судові рішення мотивовані тим, що в силу положень статті 284 ЦПК України строк звернення ОСОБА_1 з заявою про перегляд заочного рішення закінчився 13 березня 2020, в той час як відповідач звернувся з заявою про перегляд заочного рішення лише 09 липня 2020 року. Суди відхилили посилання відповідача на те, що про зміст повного тексту заочного рішення він дізнався після його оприлюднення у Єдиному державному реєстрі судових рішень 25 лютого 2020 року, оскільки згідно письмової розписки ОСОБА_1 отримав копію повного тексту заочного рішення 21 лютого 2020 року. Суди не прийняли доводи заявника про наявність істотних перешкод для своєчасного подання заяви про перегляд заочного рішення з огляду на карантині обмеження, встановлені урядом, зазначивши, що відповідач не надав належних доказів щодо неможливості подання заяви в установлений законом строк. При цьому суди прийняли до уваги, що під час розгляду заяви іншого відповідача про перегляд заочного рішення представник ОСОБА_1 брав участь у судових засіданнях, незважаючи на наявність карантинних обмежень.
Аргументи учасників справи
У грудні 2020 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на вказані судові рішення та просив їх скасувати як такі, що прийняті з порушенням норм процесуального права, а справу за заявою про перегляд заочного рішення передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що відповідач не був присутній у судовому засіданні під час проголошення заочного рішення, а тому суд першої інстанції помилково застосував частину третю статті 284 ЦПК України щодо відрахування 20-денного строку на подання ОСОБА_1 заяви про перегляд заочного рішення з моменту отримання ним повного тексту судового рішення, а не частину другу вказаної статті, яка, на думку відповідача, передбачає можливість подання заяви про перегляд заочного рішення протягом 30 днів з моменту виготовлення повного тексту судового рішення. Вказував, що суд першої інстанції визначив останнім днем для подання ОСОБА_1 заяви про перегляд заочного рішення 13 березня 2020 року, не звернувши увагу на те, що з 12 березня 2020 року на території України введено карантин, що мало наслідком автоматичне продовження всіх процесуальних строків. Зазначав, що відповідач дотримувався рекомендацій з індивідуального захисту та до липня 2020 року не мав можливості зустрітися з представником для подання заяви про перегляд заочного рішення.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 19 лютого 2021 року відкрито касаційне провадження в справі .
Ухвалою Верховного Суду від 15 грудня 2021 року справу призначено до судового розгляду.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи в касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
В ухвалі Верховного Суду від 19 лютого 2021 року вказано, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України, для відкриття касаційного провадження .
Позиція Верховного Суду
Звертаючись з касаційною скаргою на ухвалу Тульчинського районного суду Вінницької області від 15 вересня 2020 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 03 листопада 2020 року, ОСОБА_1 посилався, зокрема, на те, що залишення його заяви про перегляд заочного рішення без розгляду в силу положень чинного процесуального закону позбавляє його права на оскарження в апеляційному порядку заочного рішення Тульчинського районного суду Вінницької області від 12 лютого 2020 року.
Під час підготовки справи до касаційного розгляду з`ясовано, що незважаючи на залишення його заяви про перегляд заочного рішення без розгляду, ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою на заочне рішення Тульчинського районного суду Вінницької області від 12 лютого 2020 року.
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 22 грудня 2020 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Тульчинського районного суду Вінницької області від 12 лютого 2020 року.
Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що відповідно до частини четвертої статті 287 ЦПК України відповідач може оскаржити заочне рішення лише в разі залишення його заяви про перегляд заочного рішення без задоволення. Суд зазначив, що відповідно до частини третьої статті 287 ЦПК України за результатами розгляду заяви про перегляд заочного рішення суд може своєю ухвалою лише: 1) залишити заяву без задоволення; 2) скасувати заочне рішення і призначити справу до розгляду за правилами загального чи спрощеного позовного провадження. Оскільки ухвалою Тульчинського районного суду Вінницької області від 15 вересня 2020 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення залишено без розгляду, відповідач не має можливості оскаржити в апеляційному порядку заочне рішення, чим порушується його право на справедливий суд та гарантований Конституцію України апеляційний перегляд справи.
Постановою Вінницького апеляційного суду від 04 березня 2021 року апеляційна скарга ОСОБА_1 на заочне рішення Тульчинського районного суду Вінницької області від 12 лютого 2020 року залишена без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Таким чином, з урахуванням завдань цивільного судочинства та оскільки станом на день надходження справи до Верховного Суду апеляційна скарга ОСОБА_1 на заочне рішення Тульчинського районного суду Вінницької області від 12 лютого 2020 року вже розглянута судом апеляційної інстанції, то касаційне провадження у справі № 148/2112/19 за касаційною скаргою ОСОБА_1 , підписаною адвокатом Чернілевською Р. В., на ухвалу Тульчинського районного суду Вінницької області від 15 вересня 2020 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 03 листопада 2020 року підлягає закриттю.
Керуючись статтями 2, 3, 260, 402 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
УХВАЛИВ :
Закрити касаційне провадження у справі № 148/2112/19 за касаційною скаргою ОСОБА_1 , підписаною адвокатом Чернілевською Русланою Віталіївною, на ухвалу Тульчинського районного суду Вінницької області від 15 вересня 2020 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 03 листопада 2020 року.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Головуючий В. І. Крат
Судді Н. О. Антоненко
І. О. Дундар
Є. В. Краснощоков
М. М. Русинчук
Суд | Касаційний цивільний суд Верховного Суду |
Дата ухвалення рішення | 21.12.2021 |
Оприлюднено | 24.12.2021 |
Номер документу | 102149087 |
Судочинство | Цивільне |
Цивільне
Касаційний цивільний суд Верховного Суду
Антоненко Наталія Олександрівна
Цивільне
Касаційний цивільний суд Верховного Суду
Антоненко Наталія Олександрівна
Цивільне
Касаційний цивільний суд Верховного Суду
Антоненко Наталія Олександрівна
Цивільне
Касаційний цивільний суд Верховного Суду
Антоненко Наталія Олександрівна
Цивільне
Касаційний цивільний суд Верховного Суду
Антоненко Наталія Олександрівна
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні