Постанова

від 04.03.2021 по справі 148/2112/19

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 148/2112/19

Провадження № 22-ц/801/125/2021

Категорія: 9

Головуючий у суді 1-ї інстанції Саламаха О. В.

Доповідач:Шемета Т. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2021 рокуСправа № 148/2112/19м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючої судді Шемети Т. М. (суддя-доповідач),

суддів Ковальчука О. В., Панасюка О. С.,

секретар судового засідання Куленко О. В.

учасники справи:

позивач Товариство з обмеженою відповідальністю Меркурій ,

відповідач (особа, яка подала апеляційну скаргу) ОСОБА_1 ,

відповідач Тиврівська районна державна адміністрація,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі судових засідань № 4 цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою його представником адвокатом Чернілевською Русланою Віталіївною, на заочне рішення Тульчинського районного суду Вінницької області від 12 лютого 2020 року, ухвалене у складі судді Саламахи О. В. у м. Тульчин, повне судове рішення складено 17 лютого 2020 року,-

в с т а н о в и в :

31 жовтня 2020 року ТОВ Меркурій подало позов до ОСОБА_1 , Тиврівської районної державної адміністрації (як державного реєстратора) про визнання незаконним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Позов мотивовано тим, що низкою судових рішень встановлено обставини належності будинку по АДРЕСА_1 , ТОВ "Меркурій", а також систематичне порушення ОСОБА_1 прав та інтересів позивача щодо володіння та користування будинком, що не підлягає доказуванню в силу ч. 4 ст. 82 ЦПК України.

За інформацією Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №185397034 від 19.10.2019, державним реєстратором Тиврівської районної державної адміністрації Вінницької області Мигдалюком Олегом Григоровичем прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 47294031 від 11.06.2019 та зареєстровано право власності на житловий будинок з вбудованим кафе А, прибудовою а, а1, підвалом А/п, 1990 року побудови, загальною площею 19992,5 кв.м., по АДРЕСА_1 , за відповідачем ОСОБА_1 .

Підставою виникнення права власності ОСОБА_1 реєстратор зазначив: договір купівлі-продажу від 03.08.1995; технічний паспорт, виданий Тульчинським МБТІ 04.06.2008; рішення Тульчинської міської ради від 27.08.1995. Проте договір купівлі-продажу від 03.08.1995 рішенням Тульчинського районного суду Вінницької області 14.02.1997 року визнано недійсним. Окрім того, 15.08.2012 рішенням виконавчого комітету Тульчинської міської ради відмінено рішення від 27.08.1995 "Про розгляд відношення ТОВ "Меркурій" та ОСОБА_1 ". Тобто підставою реєстрації права власності за ОСОБА_1 стали документи, які втратили свою чинність.

Заочним рішенням Тульчинського районного суду Вінницької області від 12 лютого 2020 року позов задоволено: визнано незаконним та скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 47294031 від 11.06.2019, номер запису 31944272, згідно якого, ОСОБА_1 зареєстрував право приватної власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1849363405000, з подальшим внесенням запису про скасування державної реєстрації прав до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Вирішено питання стосовно судових витрат.

Рішення мотивовано тим, що Тиврівською районною державною адміністрацією, як державним реєстратором, проведено реєстрацію права власності нерухомого майна та земельної ділянки за ОСОБА_1 без відсутності на те правових підстав: рішенням Тульчинського районного суду Вінницької області від 14.02.1997 (а.с. 20-21) договір купівлі-продажу від 03.08.1995, укладений між ТОВ "Меркурій" та ОСОБА_1 визнано недійсним. У зв`язку з чим суд дійшов висновку, що державна реєстрація права власності на вищевказане нерухоме майно за відповідачем ОСОБА_1 здійснена 11.06.2019 державним реєстратором Тиврівської районної державної адміністрації Магдалюком О. Г. на підставі зазначеного договору купівлі-продажу, технічного паспорту, та рішення Тульчинської міської ради №238 від 27.08.1995, яке відмінене, - є незаконною та підлягає скасуванню.

19 березня 2020 року Тиврівська районна державна адміністрація подала заяву про перегляд заочного рішення просила його скасувати та призначити розгляд в загальному порядку (а. с. 205, т. 1).

29 травня 2020 року ухвалою Тульчинського районного суду Вінницької області заяву Тиврівської районної державної адміністрації залишено без задоволення (а. с. 18-20, т. 2).

09 липня 2020 року ОСОБА_1 подав заяву про перегляд заочного рішення Тульчинського районного суду Вінницької області від 12 лютого 2020 року просив поновити строк для звернення з такою заявою і скасувати заочне рішення (а. с.28-31,т. 2).

Ухвалою Тульчинського районного суду Вінницької області від 15 вересня 2020 року у поновленні строку звернення до суду з заявою про перегляд заочного рішення суду від 12.02.2020 відмовлено; заяву про перегляд заочного рішення залишено без розгляду. Ухвала набрала законної сили 03 листопада 2020 року(Постанова Вінницького апеляційного суду від 03.11.2020 року (а. с. 77-78, 115-171 т. 2).

Не погодившись із заочним рішенням Тульчинського районного суду Вінницької області від 12 лютого 2020 року, 03 грудня 2020 року ОСОБА_1 , діючи через свого представника адвоката Чернілевську Р. В., подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати заочне рішення Тульчинського районного суду Вінницької області від 12 лютого 2020 року та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову.

Основні доводи апеляційної скарги полягають у тому, що позивачем не надано до суду документів, які підтверджують право власності на об`єкт нерухомого майна, а саме Свідоцтва про право власності, суд першої інстанції не витребував матеріали інвентаризаційної справи. Позивач не був власником об`єкта нерухомого майна ні в попередні роки, ні на момент звернення до суду, а суд першої інстанції не навів мотивів в чому полягає порушення прав позивача. Реєстрація права власності за ОСОБА_1 відбулася на підставі договору від 03.08.1995 року, а тому суд не повинен був застосовувати до даних правовідносин положення Цивільного кодексу в редакції від 01.01.2004 року.

31 грудня 2020 року на адресу апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від ТОВ Меркурій , в якому позивач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, посилаючись на те, що станом на 11 червня 2019 року (день проведення реєстрації права власності на житловий будинок за ОСОБА_1 ) підстави виникнення права власності, зазначені державним реєстратором, були визнані недійсними.

В судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_1 та його представник адвокат Чернілевська Р. В. підтримали апеляційну скаргу з викладених у ній підстав, просили її задовольнити. Представник ТОВ Меркурій адвокат Дунаєв І. Б. заперечив проти задоволення апеляційної скарги, просив заочне рішення Тульчинського районного суду Вінницької області від 12 лютого 2020 року у справі залишити без змін. Представник Тиврівської РДА в судове засідання не з`явився, хоча був належним чином повідомлений про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, наявне в матеріалах справи. Причини неявки суду не відомі.

Частинами 1, 2 статті 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд дійшов до наступних висновків.

По справі встановлено та не заперечується сторонами:

- 27.01.1992 рішенням Тульчинської міської ради № 24 було виділено земельну ділянку 0,2 га та надано дозвіл МП Меркурій на забудову 4-х квартирного житлового будинку з магазином ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою АДРЕСА_2 (а.с. 16, т.1);

-Рішенням виконкому Тульчинської міської ради № 212 від 03.08.1995 надано дозвіл ТОВ Меркурій відчужити незавершений будівництвом житловий будинок з вбудованим магазином по АДРЕСА_2 , ОСОБА_1 , зобов`язано ОСОБА_1 закінчити побудову житлового будинку до 01.08.1997(а.с. 17 на звороті, т.1);

-Відповідно до договору купівлі-продажу від 03.08.1995, посвідченого державним нотаріусом, ТОВ Меркурій продав, а ОСОБА_1 купив незакінчений будівництвом житловий будинок по АДРЕСА_2 (а.с. 18-19, т.1);

-Рішенням Тульчинської міської ради № 238 від 27.08.1995 вилучено з земельного фонду міста 0,21 га. земельної ділянки по АДРЕСА_2 , виділеної рішенням виконкому від 27.01.1992 МП Меркурій для побудови кафе-магазину, згідно заяви голови товариства та передано земельну ділянку площею 0,21 га із незавершеним будівництвом 4-х квартирного житлового будинку з кафе-магазином по АДРЕСА_2 ОСОБА_1 (а.с. 17, т.1);

-Рішенням Тульчинського районного суду Вінницької області від 14.02.1997, яке Ухвалою судової колегії з цивільних справ Вінницького обласного суду залишено без змін, договір купівлі-продажу від 03.08.1995 чотирьох квартирного житлового, розташованого по АДРЕСА_2 , укладений між ТОВ Меркурій та ОСОБА_1 , - визнано недійсним(а. с. 20-21, т.1);

-Рішенням виконкому Тульчинської міської ради Тульчинського району Вінницької області від 19.02.1998 № 68 за ТОВ Меркурій закріплено земельну ділянку площею 2107 кв.м. по АДРЕСА_2 (а.с. 23, т.1);

-Згідно протоколу № 1 від 01.10.2005 в зв`язку з визнанням судом недійсним договору купівлі-продажу 4-х квартирного житлового будинку по АДРЕСА_2 , цей будинок поставлено на баланс ТОВ Меркурій (а.с. 25, т. 1);

-В подальшому відбулася зміна нумерації та назви вулиці та відповідно до довідки Тульчинської міської ради № 1726 від 22.04.2008 житловий будинок АДРЕСА_2 став рахуватися під АДРЕСА_1 (а.с. 28, т.1);

-Рішенням Тульчинського районного суду Вінницької області від 23.04.2012 (а.с.33-35, т.1), яке залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 27.06.2012 (а.с.36-37, т.1), зобов`язано ОСОБА_1 повернути в натурі житловий будинок, розташований по АДРЕСА_1 , за належністю ТОВ Меркурій . За результатами касаційного розгляду ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ 02.10.2012 (а.с. 38-39, т.1) зазначені судові рішення залишено без змін;

-Рішенням виконавчого комітету Тульчинської міської ради № 278 від 15.08.2012, рішення виконкому Тульчинської міської ради № 238 від 27.08.1995 про вилучення з земельного фонду міста 0,21 га. земельної ділянки по АДРЕСА_2 , та передання земельної ділянки площею 0,21 га. із незавершеним будівництвом 4-х квартирного житлового будинку з кафе-магазином ОСОБА_1 та рішення виконкому Тульчинської міської ради № 212 від 03.08.1996 про надання дозволу ТОВ "Меркурій" на продаж незакінченого будівництвом житлового будинку з вбудованим магазином ОСОБА_1 , відмінено(а.с. 40, т.1);

-Рішенням Тульчинського районного суду Вінницької області від 10.07.2013 у справі №226/4881/12 зобов`язано ОСОБА_1 не чинити перешкоди ТОВ "Меркурій" у користуванні житловим будинком по АДРЕСА_1 , виселити ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та їх неповнолітніх дітей з житлового будинку по АДРЕСА_1 (а.с.43-44, т.1). Постановою апеляційного суду Вінницької області від 27.08.2013 рішення Тульчинського районного суду від 10.07.2013 скасовано, ухвалено нове рішення, яким усунуто перешкоди ТОВ "Меркурій" у користуванні незавершеного будівництвом житлового будинку по АДРЕСА_1 та введенню його в експлуатацію з отриманням відповідних документів шляхом виселення ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 з будинку по АДРЕСА_1 (а.с. 45-47, т.1)

-земельна ділянка площею 0,2107 га, що запроектована до відведення в оренду з подальшим правом викупу для добудови та обслуговування житлового будинку з вбудованим магазином-кафе ТОВ "Меркурій", станом на 31.12.2015 обліковується у рядку 96 - землі не надані у власність або постійне користування в межах населеного пункту АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою №305/178-18 від 08.11.2018 відділу у Тульчинському районі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області (а.с. 60, т.1);

-сторонами не заперечується, що вулиця свердлова була перейменована на АДРЕСА_1 ;

- 11.06.2019 року ОСОБА_1 подав заяву про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень, в якій просив зареєструвати за ним право приватної власності на житловий будинок АДРЕСА_1 , за якою було заведено реєстраційну справу № 1849363405000 (а.с. 147-152, т.1);

-Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 19.10.2019 за відповідачем ОСОБА_1 зареєстровано житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 1992, 5 кв. м., житловою площею 435,5 кв.м. з вбудованим кафе А, прибудовою а, а1, підвалом А/п, 1990 року побудови. Реєстрацію вказаного майна здійснено 11.06.2019 державним реєстратором Тиврівської районної державної адміністрації Магдалюком Олегом Григоровичем, на підставі: договору купівлі-продажу серії та номер І-4392, виданого 03.08.1995 Тульчинською державною нотаріальною конторою;технічного паспорту б/н, виданого Тульчинським МБТІ 04.96.2008 року; рішення органу місцевого самоврядування, серія та номер 238, виданий 27.08.1995 року, видавник: Тульчинська міська рада Тульчинського району Вінницької області (а.с. 8-9, т.1);

Між сторонами виник спір стосовно правомірності державної реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна.

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень регулюються нормами Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (далі - Закон).

Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону, державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Державний реєстр речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав) - єдина державна інформаційна система, що забезпечує обробку, збереження та надання відомостей про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів таких прав.

В апеляційній скарзі зазначено, що суд першої інстанції помилково застосував положення статей 328, 334 ЦК України, оскільки для реєстрації права власності ОСОБА_1 було надано договір від 03.08.1995 року.

Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Відповідно до норм ч. 3, 4 ст. 334 ЦК України, право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним. Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Оцінюючи зазначені доводи апеляційної скарги, слід зазначити, що реєстрація за ОСОБА_1 права власності на будинок, розташований за адресою АДРЕСА_1 була здійснена 11.06.2019 року, що підтверджено інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно.

Відтак суд першої інстанції, оцінюючи правомірність такої державної реєстрації, вірно застосував норми права, які регулюють підстави та порядок виникнення права станом на день вчинення реєстраційної дії та правильно застосував положення статей 328, 334 ЦК України, а доводи апеляційної скарги в цій частині є безпідставними.

За змістом ст. 27 Закону, державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва, проводиться на підставі, зокрема:

- укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, речові права на яке підлягають державній реєстрації, чи його дубліката;

- державного акта на право приватної власності на землю, державного акта на право власності на землю, державного акта на право власності на земельну ділянку або державного акта на право постійного користування землею, виданих до 1 січня 2013 року;

- інших документів, що відповідно до законодавства підтверджують набуття, зміну або припинення прав на нерухоме майно.

Суд першої інстанції, встановивши, що рішенням Тульчинського районного суду Вінницької області від 14.02.1997 (а.с. 20-21, т.1), договір купівлі-продажу від 03.08.1995, укладений між ТОВ "Меркурій" та ОСОБА_1 (а.с. 18-19, т.1), визнано недійсним, дійшов вірного висновку, що на підставі визнаного судом недійсним договору, державний реєстратор не вправі був здійснити реєстрацію права власності за ОСОБА_1 .

Оцінюючи доводи апеляційної скарги стосовно того, що позивач не є власником будинку номер АДРЕСА_1 , а тому не міг звертатися до суду, адже його права не порушені, слід зазначити наступне.

Дійсно у позивача ТОВ Меркурій відсутнє свідоцтво про право власності на згадане нерухоме майно чи то запис про власність в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Проте, як зазначено в частині першій статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Тобто правом на звернення до суду наділені не лише власники майна як про це стверджує в апеляційній скарзі ОСОБА_1 .

Тому слід зазначити, що, по-перше, саме ПТ Меркурій (в подальшому ТОВ Меркурій ) 27.01.1992 року було виділено земельну ділянку під забудову та надано дозвіл на будівництво житлового будинку за адресою: АДРЕСА_3 , що підтверджується рішенням Тульчинської міської ради № 24 (а.с. 16, т.1), що на той момент підтверджувало належність новоствореного майна тій особі, якій було виділено земельну ділянку та надано дозвіл на будівництво.

По-друге, як вірно зазначено в рішенні суду першої інстанції, належність ТОВ Меркурій будинку АДРЕСА_1 підтверджено судовими рішеннями, копії яких наявні в матеріалах справи, адже спори щодо цього нерухомого майна саме між ТОВ Меркурій та ОСОБА_1 неодноразово були предметом судового розгляду: 1) Рішення Тульчинського районного суду Вінницької області від 14.02.1997, яким договір купівлі-продажу від 03.08.1995 року чотирьох квартирного житлового, розташованого по АДРЕСА_2 , укладений між ТОВ Меркурій та ОСОБА_1 , - визнано недійсним(а. с. 20-21, т.1); 2) рішення Тульчинського районного суду Вінницької області від 23.04.2012 (а.с. 33-35), яке залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 27.06.2012 (а.с. 36-37), зобов`язано ОСОБА_1 повернути в натурі житловий будинок, розташований по АДРЕСА_1 , за належністю ТОВ "Меркурій"; 3) Постанова апеляційного суду Вінницької області від 27.08.2013 у справі №226/4881/12 (а.с. 45-47), якою усунуто перешкоди ТОВ "Меркурій" у користуванні незавершеним будівництвом житловим будинком по АДРЕСА_1 , та введенню його в експлуатацію з отриманням відповідних документів, шляхом виселення ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 з будинку по АДРЕСА_1 .

В усіх цих перелічених судових рішеннях встановлено факт належності будинку номер АДРЕСА_1 ТОВ Меркурій , що було вірно констатовано судом першої інстанції.

У відповідності до частини першої статті 331 ЦК України, право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом.

В Постанові апеляційного суду Вінницької області від 27.08.2013 у справі №226/4881/12 (а.с. 45-47) суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 чинить перешкоди ТОВ Меркурій у можливості реалізації ним свого права на користування та введення в експлуатацію створеного ним майна: будинку номер АДРЕСА_1 .

Тому, з огляду на вищевикладене, реєстрацією права власності на будинок по АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 не лише порушено права ТОВ Меркурій , але й фактично позбавлено його прав на вказану будівлю та можливості зареєструвати право власності у встановленому законом порядку.

Відтак доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 не знайшли свого підтвердження, не свідчать про неправильну оцінку обставин справи судом першої інстанції, тому вона підлягає залишенню без задоволення.

Вирішуючи спір, який виник між сторонами справи, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив обставини справи та наявні у справі докази, надав їм належну оцінку, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Тому на підставі ч. 1 ст. 308 ЦПК України подану апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, як таке, що постановлене з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції (п. в ч.1 ст. 382 ЦПК України), слід зазначити наступне.

За подання апеляційної скарги відповідач ОСОБА_1 сплатив 2 881, 50 грн. судового збору (а.с. 164, т.2), проте оскільки апеляційна скарга не підлягає до задоволення, тому понесені відповідачем судові витрати слід залишити за ним.

На підставі викладеного, керуючись статтями 367, 374, 375, 382 - 384, 389, 390 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану його представником адвокатом Чернілевською Русланою Віталіївною, залишити без задоволення.

Заочне рішення Тульчинського районного суду Вінницької області від 12 лютого 2020 року залишити без змін.

Судові витрати понесені ОСОБА_1 зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції залишити за ним.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуюча Т. М. Шемета

Судді: О. В. Ковальчук

О. С. Панасюк

Повне судове рішення складено 04.03.2021 року