Постанова

від 22.12.2021 по справі 675/1549/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

22 грудня 2021 року

м. Київ

справа № 675/1549/19

провадження № 61-19576св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, ОСОБА_2 ,

третя особа - Ріпківська сільська рада Ізяславського району Хмельницької області,

розглянувши в попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ізяславського районного суду Хмельницької області від 12 червня 2020 року в складі судді Столковського В. І. та на постанову Хмельницького апеляційного суду від 02 листопада 2020 року в складі колегії суддів П`єнти І. В., Корніюк А. П., Талалай О. І.,

ВСТАНОВИВ :

Історія справи

У липні 2019 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області, ОСОБА_2 про визнання дій протиправними, скасування наказу, визнання недійсним і скасування рішення про державну реєстрацію прав та скасування запису про державну реєстрацію прав на нерухоме майно.

Позов мотивував тим, що в 2015 році він вперше звернувся до ГУ Держгеокадастру в Хмельницькій області з питання безоплатного отримання земельної ділянки у власність, проте отримав відмову. 30 березня 2016 року він повторно звернувся до ГУ Держгеокадастру в Хмельницькій області із заявою про надання дозволу на виготовлення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення орієнтовною площею 1,20 га за межами с. Ріпки Ізяславського району Хмельницької області та відповідно до наказу відповідача № 22-11339-СГ від 11 травня 2016 року отримав дозвіл на його розроблення. Разом з тим у подальшому позивач дізнався, що земельна ділянка, за отриманням якої у власність він звертався до відповідача, знаходиться у власності ОСОБА_2 на підставі наказу ГУ Держгеокадастру в Хмельницькій області № 22-17224-СГ від 08 липня 2016 року. Позивач уважає вказаний наказ незаконним як такий, що порушує його права на затвердження проєкту землеустрою та отримання цієї земельної ділянки у власність. Посилався на те, що ОСОБА_2 звертався до ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області з заявою про надання дозволу на виготовлення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з кадастровим номером 682218300:02:007:0874, а не земельної ділянки, якій присвоєно кадастровий номер 682218300:02:007:0876. Зазначав, що земельна ділянка, яка виділена у власність ОСОБА_2 , межує із земельною ділянкою, яка перебуває у його власності, проте межі спірної земельної ділянки з ним як суміжним землекористувачем не погоджувались.

З урахуванням уточнених позовних вимог позивач просив суд:

- визнати протиправними дії ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області щодо передачі земельної ділянки площею 2 га, що розташована за межами населених пунктів Ріпківської сільської ради Ізяславського району Хмельницької області, у власність іншим особам;

- скасувати наказ від 08 липня 2016 року № 22-17224-СГ про затвердження документації із землеустрою та надання у власність ОСОБА_2 земельної ділянки площею 2 га (кадастровий номер 682218300:02:007:0876) для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, яка розташована за межами населених пунктів Ріпківської сільської ради Ізяславського району Хмельницької області;

- визнати недійсним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 10 серпня 2016 року, індексний номер 30871287, прийняте державним реєстратором Ізяславської районної державної адміністрації Хмельницької області Думою Ю. І., на земельну ділянку площею 2 га (кадастровий номер 682218300:02:007:0876);

- скасувати запис про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень за ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 2 га (кадастровий номер 682218300:02:007:0876).

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Ізяславського районного суду Хмельницької області від 12 червня 2020 року, залишеним без змін постановою Хмельницького апеляційного суду від 02 листопада 2020 року, у задоволенні позову відмовлено.

Судові рішення мотивовані тим, що позов може бути задоволений лише у випадку встановлення факту порушення, невизнання або оспорення відповідачами прав, свобод чи інтересів позивача. Разом з тим, оспорюючи виділення спірної земельної ділянки у власність ОСОБА_2 , позивач не надав доказів наявності у нього будь-якого речового права щодо такої земельної ділянки, яке підлягає судовому захисту, оскільки отримання дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає наявності позитивного рішення про надання її у власність. При цьому суди встановили, що після отримання дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність позивач будь-яких дій, спрямованих на його розроблення, не вчинив .Доводи позивача щодо непогодження ним меж належної ОСОБА_2 земельної ділянки суди відхилили з посиланням на те, що підписання акта погодження меж самостійного значення не має, воно не призводить до виникнення, зміни або припинення прав на земельну ділянку, а непогодження суміжним землекористувачем меж земельної ділянки не є підставою для прийняття органом місцевого самоврядування рішення про відмову у затвердженні технічної документації та передачі земельної ділянки у власність.

Апеляційний суд відхилив доводи апеляційної скарги позивача про те, що ОСОБА_2 не підписував заяву про надання дозволу на виготовлення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, оскільки вказану обставину позивач не визначав як підставу позову при зверненні до суду.

Аргументи учасників справи

24 грудня 2020 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на вказані судові рішення та просив їх скасувати як такі, що прийняті з порушенням норм процесуального права, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди безпідставно відмовили в задоволенні поданого позивачем клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи на предмет підписання ОСОБА_2 заяви про надання дозволу на виготовлення технічної документації. Вказує, що висновок експерта міг підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення спору, зокрема, факт недотримання ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області норм чинного законодавства та порушення прав позивача на отримання у власність земельної ділянки. Зазначає, що відмовивши в задоволенні вказаного клопотання, суди порушили принцип рівності сторін.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 15 березня 2021 року відкрито касаційне провадження в справі .

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи в касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 15 березня 2021 року зазначено, що заявник оскаржує судове рішення з підстав, передбачених пунктом 4 частини другої статті 389 ЦПК України, вказуючи що суди необґрунтовано відхилили клопотання учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, зокрема, клопотання позивача про призначення почеркознавчої експертизи.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що ОСОБА_1 на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 041418 від 04 грудня 2007 року належить земельна ділянка площею 2,1736 га, розташована на території Ріпківської сільської ради Ізяславського району Хмельницької області, цільове призначення якої визначено для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

30 березня 2016 року ОСОБА_1 звернувся із заявою до ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області про надання дозволу на виготовлення проєкту землеустрою щодо відведення йому сусідньої земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності орієнтовною площею 1,2 га, з метою подальшої передачі безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів Ріпківської сільської ради Ізяславського району Хмельницької області.

Наказом ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області від 11 травня 2016 року № 22-11339-СГ надано дозвіл ОСОБА_1 на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність; місце розташування об`єкту землеустрою: за межами населених пунктів Ріпківської сільської ради Ізяславського району Хмельницької області (6822186300:02:007), орієнтовний розмір земельної ділянки 1,2000 га; із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства (01.03).

Наказом ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області від 02 липня 2016 року № 22-16472-СГ на підставі заяви ОСОБА_1 від 09 червня 2016 року внесено зміни до наказу ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області від 11 травня 2016 року № 22-11339-СГ, а саме: абзац третій пункту 1 наказу викладено в такій редакції: орієнтовний розмір земельної ділянки - 2,0000 га .

Суди також установили, що 22 січня 2016 року до ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області звернувся учасник АТО ОСОБА_2 із заявою про надання дозволу на виготовлення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності орієнтовною площею 2 га, з метою подальшої передачі безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів Ріпківської сільської ради Ізяславського району Хмельницької області.

Наказом ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області від 26 лютого 2016 року № 22-4104-СГ надано дозвіл ОСОБА_2 на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність; місце розташування об`єкту землеустрою: за межами населених пунктів Ріпківської сільської ради Ізяславського району Хмельницької області (6822186300:02:007), орієнтовний розмір земельної ділянки 2,0000 га; із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства.

У подальшому ФОП ОСОБА_3 на замовлення ОСОБА_2 розроблено проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки з кадастровим номером 6822186300:02:007:0876 у власність для ведення особистого селянського господарства.

Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-6803291332016 від 01 червня 2016 року на підставі проєкту землеустрою щодо відведення земельних ділянок Відділом в Ізяславському районі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області зареєстровано земельну ділянку площею 2,000 га з кадастровим номером 6822186300:02:007:0876.

Згідно з наказом від 08 липня 2016 року № 22-17224-СГ затверджено проєкт землеустрою та надано у власність ОСОБА_2 земельну ділянку площею 2,0000 га (кадастровий номер 6822186300:02:007:0876) для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, яка розташована за межами населених пунктів Ріпківської сільської ради Ізяславського району Хмельницької області.

Позиція Верховного Суду

Колегія суддів не приймає доводи, викладені в касаційній скарзі, з таких мотивів.

У частинах першій-третій статті 116 ЗК України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться, зокрема, шляхом одержання громадянами земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства у розмірі не більше 2,0 гектар (пункт б) частини першої статті 121 ЗК України).

Згідно з частиною четвертою статті 122 ЗК України земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб передають центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи.

Стаття 118 ЗК України визначає, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної власності для ведення особистого селянського господарства у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади, який передає земельні ділянки у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб). Даний орган розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін. Проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу. Відповідний орган виконавчої влади у двотижневий строк з дня отримання погодженого проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приймає рішення про затвердження проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність. Не можуть передаватися у власність земельні ділянки, які уже перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб. Такі земельні ділянки можуть бути передані у власність лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законодавством.

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (стаття 125 ЗК України).

Положеннями статті 41 Конституції України гарантовано кожному право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об`єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15 та частина перша статті 16 ЦК України ).

Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту. Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 червня 2021 року у справі № 372/3519/17 (провадження № 61-9176св19) зазначено, що: орган місцевого самоврядування за результатами розгляду заяви про надання дозволу на розроблення проєкту землеустрою має право вчинити лише такі дії: надати дозвіл на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надати мотивовану відмову у його наданні з підстав, які прямо передбачені статтею 118 ЗК України. […] Згідно з вимогами статті 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проєктами землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Дозвіл на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки означає дозвіл власника земельної ділянки здійснити певні дії на землі власника, аби мати змогу в подальшому точно визначити предмет відведення. Отже, цей дозвіл наділяє заінтересовану особу повноваженням ідентифікувати на землі власника земельну ділянку, яку ця особа бажає отримати у власність в майбутньому. У постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 380/624/16 (провадження № 14-301цс18) Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що рішення про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою не є правовстановлюючим актом і не гарантує особі чи невизначеному колу осіб набуття права власності чи користування на земельну ділянку .

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 31 травня 2021 року у справі № 450/2477/19 (провадження № 61-17933св20) зроблено висновок, що рішення про надання дозволу на розроблення проєкту землеустрою є стадією процесу отримання права власності чи користування на земельну ділянку. Звернення особи до органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування з метою отримання земельної ділянки у власність чи користування зумовлене інтересом особи на отримання цієї земельної ділянки, за відсутності для цього законних перешкод. Зазначений інтерес, у випадку формування земельної ділянки за заявою такої особи та поданими документами, підлягає правовому захисту. Погодження та затвердження проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, яка раніше сформована на підставі проєкту землеустрою іншої особи, порушує законний інтерес такої особи щодо можливості завершити розпочату ним відповідно до вимог чинного законодавства процедуру приватизації земельної ділянки та суперечить вимогам землеустрою. За наявності двох або більше бажаючих отримати земельну ділянку державної чи комунальної власності у власність при безоплатній передачі земельних ділянок в межах встановлених норм (стаття 121 ЗК України), першочергове право на таке отримання має особа, на підставі проєкту землеустрою якої сформована відповідна ділянка, якщо для цього відсутні законні перешкоди .

У справі, що переглядається, встановивши, що після отримання дозволу на розроблення проєкту землеустрою позивач будь-яких дій, спрямованих на його розроблення, не вчинив, а спірна земельна ділянка сформована на підставі технічної документації, складеної на замовлення ОСОБА_2 , суди зробили правильний висновок про те, що ОСОБА_1 не довів факт порушення його прав відповідачами.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 серпня 2021 року у справі № 263/11779/16-ц (провадження № 61-10819св20) вказано, що: стадія погодження меж земельної ділянки при виготовленні землевпорядної документації є допоміжною. Стаття 198 ЗК України лише вказує, що складовою кадастрових зйомок є погодження меж земельної ділянки із суміжними власниками та землекористувачами. Із цього не випливає, що у випадку відмови суміжного землевласника або землекористувача від підписання відповідного документа - акта погодження меж, слід вважати, що погодження меж не відбулося. Погодження меж полягає у тому, щоб суміжнику було запропоновано підписати відповідний акт. Якщо він відмовляється це робити, орган, уповноважений вирішувати питання про приватизацію ділянки по суті, повинен виходити не із самого факту відмови від підписання акта, а із мотивів відмови. Якщо такими мотивами є виключно неприязні стосунки - правового значення вони не мають. У разі виникнення спору сама по собі відсутність погодження меж не є підставою для того, щоб вважати прийняте рішення про приватизацію незаконним. Підписання акта погодження меж самостійного значення не має, воно не призводить до виникнення, зміни або припинення прав на земельну ділянку, як і будь-яких інших прав у процедурі приватизації. Непогодження меж земельної ділянки із суміжними власниками та землекористувачами не може бути підставою для відмови відповідної місцевої ради в затвердженні технічної документації, за умови правомірних дій кожного із землекористувачів. Таким чином, непогодження суміжним землекористувачем меж земельної ділянки не є саме по собі підставою для прийняття органом місцевого самоврядування рішення про відмову у затвердженні технічної документації та переданні земельної ділянки у власність. Що, відповідно, також не є підставою для скасування державного акта на право власності на земельну ділянку .

З огляду на викладене суди обґрунтовано відхилили посилання позивача на непогодження ним як суміжним землекористувачем меж спірної земельної ділянки, оскільки вказана обставина не є підставою для відмови в затвердженні проєкту землеустрою.

Колегія суддів не приймає аргументи касаційної скарги щодо немотивованого відхилення судами клопотання позивача про призначення почеркознавчої експертизи на предмет підписання ОСОБА_2 заяви про надання дозволу на виготовлення технічної документації з таких мотивів.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).

Згідно з частиною другою статті 102 ЦПК України предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань.

За змістом пункту 3 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи , якщо суд необґрунтовано відхилив клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Аналіз зазначених норм права свідчить, що необґрунтована відмова суду в задоволенні клопотання про призначення судової експертизи може бути підставою для скасування судового рішення у тому разі, коли внаслідок такої відмови унеможливлюється встановлення фактичних обставин, які входять до предмета доказування та мають значення для правильного вирішення спору.

Встановивши, що ОСОБА_1 , звертаючись до суду, не посилався на непідписання відповідачем заяви про надання дозволу на виготовлення технічної документації як на підставу позову, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, зробив правильний висновок про те, що питання, які ОСОБА_1 просив поставити на вирішення судових експертів, виходять за межі предмета доказування у справі, що переглядається, та мотивовано відмовив у задоволенні клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 400 ЦПК України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1 , 3 , 4 , 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Доводи касаційної скарги з урахуванням необхідності врахування висновків щодо застосування норм права, викладених у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 31 травня 2021 року у справі № 450/2477/19 (провадження № 61-17933св20), від 23 червня 2021 року у справі № 372/3519/17 (провадження № 61-9176св19) та від 04 серпня 2021 року у справі № 263/11779/16-ц (провадження № 61-10819св20), не дають підстав уважати, що оскаржені судові рішення прийняті з недотриманням норм матеріального або процесуального права, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 400 , 401 , 416 ЦПК України , Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Ізяславського районного суду Хмельницької області від 12 червня 2020 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 02 листопада 2020 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: Н. О. Антоненко

І. О. Дундар

М. М. Русинчук