Ухвала

від 23.12.2021 по справі 301/1929/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

23 грудня 2021 року

м. Київ

справа № 301/1929/18

провадження № 61-20464ск21

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Хопти С. Ф. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області 04 серпня

2020 року, постанову Закарпатського апеляційного суду від 16 лютого

2021 року та ухвалу Закарпатського апеляційного суду від 16 лютого

2021 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Білківського споживчого товариства про скасування наказу про звільнення з роботи, поновлення на роботі та стягнення заборгованості з виплати заробітної плати,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2021 року до Верховного Суду засобами поштового зв`язку

ОСОБА_1 подала касаційну скаргу (надійшла 20 грудня 2021 року) на рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області 04 серпня 2020 року, постанову Закарпатського апеляційного суду від 16 лютого

2021 року та ухвалу Закарпатського апеляційного суду від 16 лютого

2021 року.

Касаційна скарга подана з пропуском строку на касаційне оскарження, оскільки згідно з поштовим штемпелем на конверті касаційна скарга відправлена до Верховного Суду 13 грудня 2021 року.

В обґрунтування пропуску строку касаційного оскарження заявником вказано, що ухвалою Верховного Суду від 08 липня 2021 року її касаційну скаргу на рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області 04 серпня 2020 року та постанову Закарпатського апеляційного суду

від 16 лютого 2021 року було повернуто та заявник повторно подала касаційну скаргу у грудня 2021 року через хворобу .

Відповідно до частини першої та другої статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Відповідно до частин четвертої, п`ятої статті 272 ЦПК України за заявою учасника справи копія повного судового рішення вручається йому під розписку безпосередньо в суді. Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, -

у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня.

Зважаючи на те, що заявником подано касаційну скаргу після спливу тридцяти днів з дня вручення ухвали Верховного Суду від 08 липня 2021 року про повернення касаційної скарги та не надано доказів поважності причин пропуску указаного строку, необхідно надати зазначені докази в оригіналах або завірені в установленому порядку їх копії або навести інші підстави з відповідними доказами.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4

частини другої статті 394 цього Кодексу.

У прохальній частині касаційної скарги заявник просить скасувати рішення суду першої інстанції, постанову апеляційного суду та ухвалу суду апеляційної інстанції.

Рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області

від 04 серпня 2020 року у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Закарпатського апеляційного суду від 16 лютого 2021 року рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області 04 серпня 2020 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Закарпатського апеляційного суду від 16 лютого 2021 року заяву ОСОБА_1 про відвід судді Джуги С. Д. у справі визнано необґрунтованою.

Ухвалою Закарпатського апеляційного суду від 16 лютого 2021 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову повернуто заявнику.

Ухвалою Закарпатського апеляційного суду від 16 лютого 2021 року заяву ОСОБА_1 про приєднання до матеріалів справи документів повернуто заявнику.

Згідно статті 409 ЦПК України за результатами розгляду касаційної скарги суд касаційної інстанції має право:

1) залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення;

2) скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду;

3) скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд;

4) скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині;

5) скасувати судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій у відповідній частині і закрити провадження у справі чи залишити позов без розгляду у відповідній частині;

6) у передбачених цим Кодексом випадках визнати нечинними судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі у відповідній частині;

7) у передбачених цим Кодексом випадках скасувати свою постанову (повністю або частково) і прийняти одне з рішень, зазначених в пунктах 1-6 частини першої цієї статті.

Судом апеляційної інстанції було скасовано рішення суду першої інстанції та відмовлено у задоволенні позову.

Проте у касаційній скарзі сформульовано вимоги щодо скасування рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог, незважаючи на те, що постановою суду апеляційної інстанції рішення суду першої інстанції було скасовано повністю.

Відповідно до частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку: 1) рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті; 2) ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку; 3) ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, щодо зустрічного забезпечення, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз`яснення рішення чи відмову у роз`ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.

Пунктом третім частини першої статті 389 ЦПК України визначено перелік ухвал суду апеляційної інстанції, які підлягають касаційному оскарженню. Перелік є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає.

Ухвали суду апеляційної інстанції про визнання необґрунтованим відводу та про повернення заяви про приєднання до матеріалів справи документів не входять до вищезазначеного переліку, в зв`язку з чим не підлягають касаційному оскарженню.

Таким чином, ОСОБА_1 слід конкретизувати свої вимоги та викласти прохальну частину касаційної скарги у відповідності до повноважень суду касаційної інстанції, які передбачені статтею 409 ЦПК України, оскільки Верховний Суд не може за власною ініціативою формулювати замість скаржника вимоги поданої касаційної скарги.

Відповідно до вимог частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1

частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Частиною першою статті 411 ЦПК України визначено такі підстави для касаційного оскарження: 1) справу розглянуто і вирішено неповноважним складом суду; 2) в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід, і судом касаційної інстанції визнано підстави про відвід обґрунтованими, якщо касаційну скаргу обґрунтовано такою підставою;

3) судове рішення не підписано будь-яким із суддів або підписано не тими суддями, що зазначені в судовому рішенні; 4) судове рішення ухвалено суддями, які не входили до складу колегії, що розглянула справу; 5) справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою; 6) судове рішення ухвалено судом з порушенням правил інстанційної або територіальної юрисдикції; 8) суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі.

Частиною третьою статті 411 ЦПК України підставою оскарження

є порушення норм процесуального права, на які посилається заявник

у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: 1) суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених

у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу; 2) суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; 3) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; 4) суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої

статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої

статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права

у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

Однак, в порушення пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України

в касаційній скарзі не зазначені передбачені частиною другою

статті 389 ЦПК України підстави касаційного оскарження судових рішень.

Касаційна скарга ОСОБА_1 не відповідає зазначеним вище вимогам закону.

Так, у касаційній скарзі заявник узагальнено посилається на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, проте не зазначає конкретні обов`язкові підстави касаційного оскарження, визначені частиною другою статті 389 ЦПК України, що унеможливлює відкриття касаційного провадження.

За таких обставин, відповідно до вимог частини другої, четвертої

статті 392 ЦПК України, заявнику необхідно надати суду уточнену редакцію касаційної скарги з посиланням на підставу (підстави) касаційного оскарження, передбачену (передбачені) частиною другою

статті 389 ЦПК України.

Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу,

про що суддею постановляється відповідна ухвала.

Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області 04 серпня 2020 року, постанову

Закарпатського апеляційного суду від 16 лютого 2021 року та ухвалу Закарпатського апеляційного суду від 16 лютого 2021 року залишити без руху.

Надати ОСОБА_1 строк для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.

У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя С. Ф. Хопта