Ухвала

від 23.12.2021 по справі 459/2521/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

23 грудня 2021 року

м. Київ

справа № 459/2521/20

провадження № 61-20316ск21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Воробйової І. А., Черняк Ю. В.,

розглянув касаційну скаргу Державного підприємства Львіввугілля в особі Відокремленого підрозділу Червоноградське спецуправління з гасіння териконів та рекультивації земель на рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 06 квітня 2021 року та постанову Львівського апеляційного суду від 04 листопада 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства Львіввугілля в особі відокремленого підрозділу Червоноградське спецуправління з гасіння териконів та рекультивації земель про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2020 рокуОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державного підприємства Львіввугілля в особі відокремленого підрозділу Червоноградське спецуправління з гасіння териконів та рекультивації земель (далі - ДП Львіввугілля ) про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та, уточнивши позовні вимоги, просив суд: поновити його на роботі на посаді машиніста скрепера VI розряду у відокремленому підрозділі Червоноградське спецуправління з гасіння териконів та рекультивації земель ДП Львіввугілля ; стягнути з відповідача на свою користь середній заробіток за час вимушеного прогулу за період часу з 20 серпня 2020 року до дня поновлення на роботі, виходячи з його середньомісячного заробітку у розмірі 8 605,38 грн.

Рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 06 квітня 2021 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного суду від 04 листопада 2021 року, позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Поновлено ОСОБА_1 на посаді машиніста скрепера VI розряду дільниці з формування і профілактики породних відвалів, табельний № 565 у відокремленому підрозділі Червоноградське спецуправління з гасіння териконів та рекультивації земель ДП Львіввугілля з 01 вересня 2020 року.

Стягнуто з ДП Львіввугілля в особі відокремленого підрозділу Червоноградське спецуправління з гасіння териконів та рекультивації земель на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період часу з 01 вересня 2020 року до 06 квітня 2021 року у розмірі 113 682,13 грн без урахування обов`язкових податків та зборів.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Рішення суду в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за один місяць звернуто до негайного виконання.

У грудні 2021 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ДП Львіввугілля на рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 06 квітня 2021 року та постанову Львівського апеляційного суду від 04 листопада 2021 року, в якій заявник, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відмовити повністю.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню.

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.

Пунктом 2 частини першої статті 274 ЦПК України встановлено, що у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються справи, що виникають з трудових відносин.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Пунктами 1, 2 частини четвертої статті 19 ЦПК України визначено, що спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ та справ, що виникають з трудових відносин.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев`ята статті 19 ЦПК України).

Статтею 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2021 рік встановлено, що з 01 січня 2021 року прожитковий мінімум на одну працездатну особу становить 2 270 грн.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 176 ЦПК України ціна позову визначається, зокрема, у позовах про стягнення грошових коштів - сумою, яка стягується, чи оспорюваною сумою за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

Ціна позову у даній справі щодо вимоги майнового характеру становить 113 682,13 грн, що станом на 01 січня 2021 рокуне перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 270 грн * 100 = 227 000 грн).

Отже, зазначена справа на підставі вимог закону відноситься до малозначних.

Крім того, позивачем було заявлено вимогу немайнового характеру щодо поновлення на роботі.

Ураховуючи те, що справа є незначної складності та не належить до виключень, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною.

При цьому згідно із частиною четвертою статті 274 ЦПК України справа не відноситься до тієї категорії справ, які не можуть бути розглянуті у порядку спрощеного позовного провадження.

Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію суду права , що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення.

Касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню. Верховний Суд таких випадків також не встановив.

Верховним Судом досліджено та взято до уваги: предмет позову, складність справи та наявність чіткої й незмінної судової практики, а також значення справи для сторін і суспільства, які дали можливість дійти висновку про малозначність справи.

Зазначення у постанові Львівського апеляційного суду від 04 листопада 2021 року про можливість її оскарження у касаційному порядку не є підставою для перегляду справи судом касаційної інстанції, оскільки справа є малозначною, тому ухвалені у ній судові рішення касаційному оскарженню не підлягають.

Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини с статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини ), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. При цьому право на суд не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг, і такі обмеження не можуть зашкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 36 рішення у справі Голдер проти Сполученого Королівства (Golder v. the United Kingdom) від 21 лютого 1975 року та пункт 27 рішення у справі Пелевін проти України від 20 травня 2010 року).

Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: Levages Prestations Services v. France (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; Brualla Gomez de la Torre v. Spain (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

Ураховуючи наведене, оскільки ДП Львіввугілля подало касаційну скаргу на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.

Питання дотримання особою, яка подала касаційну скаргу вимог статей 390, 392 ЦПК України окремого розгляду не потребує.

Керуючись статтею 129 Конституції України, частинами шостою, дев`ятою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Державного підприємства Львіввугілля в особі Відокремленого підрозділу Червоноградське спецуправління з гасіння териконів та рекультивації земель на рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 06 квітня 2021 року та постанову Львівського апеляційного суду від 04 листопада 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства Львіввугілля в особі відокремленого підрозділу Червоноградське спецуправління з гасіння териконів та рекультивації земель про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявникові.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді: Р. А. Лідовець

І. А. Воробйова

Ю. В. Черняк