Рішення

від 06.04.2021 по справі 459/2521/20

ЧЕРВОНОГРАДСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 459/2521/20

Провадження № 2/459/170/2021

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 квітня 2021 року Червоноградський міський суд Львівської області

в складі: головуючого - судді Отчак Н.Я.

з участю секретаря Савіцької Б.Б.

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представників відповідача Жовняра В.В., Гнатіва Ю.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Червонограді за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства Львіввугілля в особі Відокремленого підрозділу Червоноградське спецуправління з гасіння териконів та рекультивації земель Державного підприємства Львіввугілля про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-

В С Т А Н О В И В :

18.09.2020 року позивач звернувся до суду із даним позовом, в якому з урахуванням уточненої позовної заяви від 16.02.2021 р., просить поновити його на роботі на посаді машиніста скрепера VI розряду в Відокремленому підрозділі Червоноградське спецуправління з гасіння териконів та рекультивації земель Державного підприємства Львіввугілля , а також стягнути з відповідача у його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу в період з 20.08.2020 р. до дня поновлення на роботі виходячи із його середньомісячного заробітку у розмірі 8 605,38 грн..

В обґрунтування позову послався на те, що він перебував у трудових відносинах з ВП Червоноградське спецуправління з гасіння териконів та рекультивації земель ДП Львіввугілля , однак наказом №76-к/тр від 20.08.2020 р. його було звільнено із займаної посади машиніста скрепера VI розряду на підставі п.2 ст.40 КЗпП України, у зв`язку із виявленням невідповідності займаній посаді або виконуваній роботі. Зазначив, що після нещасного випадку не пов`язаним із виробництвом, який стався з ним 26.06.2020 р. на території ВП Червоноградське спецуправління з гасіння териконів та рекультивації земель ДП Львіввугілля , він часто перебував на лікуванні у зв`язку із погіршенням здоров`я. 07.08.2020 р. КП Центральна міська лікарня Червоноградської міської ради йому було видано довідку №398, згідно якої йому протипоказана робота в умовах дії шумку і фізичного навантаження. 10.08.2020 р. він надав відповідачу вказану довідку, як підставу для переведення на легшу роботу. Однак на легшу роботу його переведено не було, як і не було направлено на медичну комісію для отримання заключного акту медичного огляду комісією ЛКК щодо стану його здоров`я, а тому вважає, що при відсутності заключного акту щодо стану його здоров`я відсутні правові підстави для звільнення з роботи по стану здоров`я. При цьому, вказану вище довідку відповідач використав як підставу для його звільнення. Вважає, що звільнення з посади було здійснене з порушенням процедури, передбаченої трудовим законодавством, оскільки таке відбулося у період його тимчасової непрацездатності (з 19.08.2020 р. по 28.08.2020 р.). Відповідний розрахунок за час вимушеного прогулу, провів згідно суми свого заробітку за період роботи (травень-червень 2020 р.), який передував звільненню, та кількості календарних робочих днів у вказаному періоді, згідно якого вважає, що його середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу становить 8 605,38 грн.. На його думку, вищенаведене свідчить про незаконне звільнення його із займаної посади та є підставою для поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Ухвалою від 05.10.2020 року у справі відкрито спрощене позовне провадження та призначено судовий розгляд з повідомленням сторін.

12.02.2021 р. задоволено клопотання представника позивача, та проведено заміну первісного відповідача - ВП Червоноградське спецуправління з гасіння териконів та рекультивації земель ДП Львіввугілля , на належного відповідача - ДП Львіввугілля .

12.03.2021 р. задоволено клопотання представника позивача, та проведено заміну первісного відповідача - ДП Львіввугілля , на належного відповідача - ДП Львіввугілля в особі ВП Червоноградське спецуправління з гасіння териконів та рекультивації земель ДП Львіввугілля .

22.10.2020 р. відповідач подав відзив на позовну заяву, а 02.03.2021 р. відзив на уточнену позовну заяву, в яких у задоволенні позову просив відмовити у повному обсязі. Мотиви відзивів зводяться до обгрунтування законності звільнення позивача, оскільки не зважаючи на те, що останнього було звільнено у період непрацездатності, відновлення порушеного права позивача повинно відбутись у спосіб зміни дати звільнення, а не поновлення на роботі. Ствердив, що позивачем не було надано жодних доказів про тимчасову непрацездатність, про можливу непрацездатність у період звільнення, відповідачу стало відомо лише зі слів позивача під час його ознайомлення 31.08.2020 р. з наказом про звільнення №76-к/тр від 20.08.2020 р.. В подальшому на адресу медичного закладу було скеровано ряд запитів для підтвердження чи спростування даної інформації, та 25.09.2020 р. відповідачу стало відомо про перебування позивача на лікарняному у період з 19.08.2020 р. по 28.08.2020 р., оригінал листка непрацездатності позивач відповідачу не надав, такий був долученим позивачем 02.12.2020 р. до матеріалів даної справи. Наказом про зміну дати звільнення від 25.09.2020 р. №94-к/тр було змінено виключно дату звільнення з 20.08.2020 р. на 31.08.2020 р., оскільки останній день лікарняного (28.08.2020 р.) припадав на п`ятницю, тому був перенесений на понеділок наступного тижня. Виплата усіх сум, що належали позивачу, були проведені в повному обсязі, згідно вимог законодавства, в день звільнення. Щодо підстави звільнення зазначає, що після нещасного випадку на виробництві від 26.06.2020 р., позивач знаходився на лікуванні з 27.06.2020 р. по 15.07.2020 р. у лікаря кардіолога, та 16.07.2020 р. був скерований на позачерговий медичний огляд, за результатами якого йому був встановлений діагноз, який не відповідає подальшому перебуванню на займаній посаді, зокрема 10.08.2020 р. позивач надав висновок ЛКК (довідка КП Центральна міська лікарня Червоноградської міської ради №398 від 07.08.2020 р.). З урахуванням вказаного вище висновку ЛКК, 19.08.2020 р. позивачу було запропоновано написати заяву на перевід на легшу роботу, проте останній відмовився вчиняти будь-які дії. Станом на момент звільнення позивача з роботи, на підприємстві були вакантними п`ять посад. Виклики позивача на засіданні профкому від 19.08.2020, 20.08.2020 рр., для розгляду питань щодо надання дозволу на звільнення, останній залишив поза увагою. Ствердно зазначає, що з боку позивача не було жодного бажання йти на врегулювання даного спору.

В судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали в повному обсязі, пославшись на підстави наведені у позовній заяві. Суду пояснили, що позивача було звільнено з роботи у період непрацездатності та на підставі довідки КП ЦМЛ ЧМР №398 від 07.08.2020 р., яка має рекомендаційний характер та у якій вказано, що позивачу протипоказана робота на займаній посаді. Останнього не було скеровано на огляд, заключний акт ЛКК щодо стану здоров`я позивача відсутній. Позивач зазначив, що жодних інших посад, як і пропозиці написати заяву про перевід на іншу легшу роботу від роботодавця не надходило, акт про вказані дії складений без його відома та у його відсутності. Також ствердив, що 19.08.2020 р. він вранці приїхав на роботу, де на прохідній йому стало відомо, що наступного разу його вже ніхто на роботу не впустить, оскільки в охоронця був наказ про його відсторонення від роботи. В подальшому він пішов в адміністрацію щоб написати заяву на відпустку, де йому повідомили про необхідність з`явитись на засідання профкому о 09:00 год., він відмовився від даної пропозиції і о 08:55 год. вийшов з території управління, і направився до лікарні оскільки почав себе погано почувати. Про те, що його в подальшому в телефонному режимі інформували про необхідність явки на засідання профкому, яке повинно було відбутись 20.08.2020 р., категорично заперечив. За наведених обставин, вважають наказ про звільнення та наказ про зміну дату звільнення незаконними.

Представники відповідача у судовому засіданні щодо задоволення позову заперечили, пославшись на підстави наведені у відзивах. Суду пояснили, що відповідач не ішов на контакт, від пропозиції на переведення на іншу роботу останній відмовився, на засідання профкому, які мали відбутись 19 та 20 серпня 2020 р., позивач не з`явився. На підставі вказаної вище довідки був зроблений висновок, що позивачу протипоказано працювати на займаній посаді, та за наведених вище обставин, винесено наказ про його звільнення. В подальшому, після з`ясування інформації, що на час звільнення позивач перебував на лікарняному, був винесений наказ про зміну дати звільнення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи учасників процесу, оцінивши докази по справі в їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.

Статтею 4 ЦПК України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно зі ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до положень ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками процесу. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України).

Згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_1 від 01.12.2003 р., позивач з 16.03.2009 р. по 20.03.2019 р. працював на посаді машиніста екскаватора 5-го розряду у відповідача. 20.03.2019 р. позивач був переведений на роботу машиністом скрепера 6-го розряду.

26.06.2020 р. з позивачем стався нещасний випадок, який не пов`язаний з виробництвом, що підтверджується копією акту розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку, гострого професійного захворювання (отруєння), аварії, що стався 26.06.2020 р. о 11:30 год., від 06.07.2020 р., затвердженого начальником ВП Червоноградське спецуправління з гасіння териконів та рекультивації земель ДП Львіввугілля від 07.07.2020 р.. Одним із заходів щодо запобігання подібним нещасним випадкам, комісією вирішено направити позивача, після одужання, на позачерговий медичний огляд з метою встановлення протипоказань за станом здоров`я виконувати роботу з впливом на нього шкідливих і небезпечних факторів виробничого середовища.

З 27.06.2020 р. по 15.07.2020 р. позивач перебував на лікуванні у лікарів кардіологів. 16.07.2020 р. позивач був скерований на позачерговий медичний огляд. Рішенням лікарсько-консультативної комісії (ЛКК) позивачу була видана довідка від 07.08.2020 р. №398, в які зазначено, що відповідно до наказу МОЗ №246 від 21.05.2007 р. додаток 4, п.5.4, п.п. 5.3.2, йому протипоказана робота в умовах шуму і фізичного навантаження (протипоказана робота машиніста скрепера). Вказані обставини підтверджуються копіями листка непрацездатності серії АДХ №976621, довідки КП ЦМЛ ЧМР від 07.08.2020 р. за №398, листа КП ЦМЛ ЧМР від 10.02.2021 р. за №986.

Наказом відповідача №145 від 10.08.2020 р., на підставі довідки КП ЦМЛ ЧМР від 07.08.2020 р. за №398, та доповідної записки начальника дільниці про відсторонення від роботи, позивача 10.08.2020 р. відсторонено від роботи за станом здоров`я, та визначено як час простою не з вини працівника. Позивач відмовився від підписання та ознайомлення з даним наказом, що зафіксовано актом №07/264 від 10.08.2020 р..

З 11.08.2020 р. по 18.08.2020 р. позивач перебував у черговій щорічній основній відпустці.

Листом відповідача №07/282 від 18.08.2020 р., у відповідності до довідки КП ЦМЛ ЧМР від 07.08.2020 р. за №398, позивача повідомлено про те, що установити умови легшої роботи за професією машиніст скрепер не можливо, також відсутні вакантні робочі місця, посади, які б відповідали рекомендованим йому умовам праці.

Наказом відповідача №148 від 19.08.2020 р., на підставі довідки КП ЦМЛ ЧМР від 07.08.2020 р. за №398, та доповідної записки начальника дільниці про відсторонення від роботи, позивача 19.08.2020 р. відсторонено від роботи за станом здоров`я, та визначено як час простою не з вини працівника. Позивач відмовився від підписання та ознайомлення з даним наказом, що зафіксовано актом №07/284 від 19.08.2020 р..

19.08.2020 р. о 08:45 год. позивачу було запропоновано взяти участь у засіданні профкому щодо розгляду питання про його звільнення з підприємства по п.2 ст. 40 КЗпП України, в присутності членів комісії позивач відмовився взяти участь в засіданні та залишив територію управління (копія акту від 19.08.2020 р.)

З 19.08.2020 р. по 28.08.2020 р. (включно) позивач перебував на лікарняному, що підтверджується оригіналом листка непрацездатності серії АДФ №953825, копією листа КП ЦМЛ ЧМР №5626 від 25.09.2020 р..

Як свідчать матеріали справи, а також не заперечується сторонами, позивач у передбачений законом спосіб не повідомив відповідача про те, що перебував з 19.08.2020 р. по 28.08.2020 р. (включно) на лікарняному.

Наказом відповідача №149 від 20.08.2020 р., на підставі довідки КП ЦМЛ ЧМР від 07.08.2020 р. за №398, та доповідної записки начальника дільниці про відсторонення від роботи, позивача 20.08.2020 р. відсторонено від роботи за станом здоров`я, та визначено як час простою не з вини працівника. Позивач відмовився від підписання та ознайомлення з даним наказом, що зафіксовано актом №07/288 від 20.08.2020 р..

20.08.2020 р. о 08:30 год. позивачу в телефонному режимі було запропоновано взяти участь у засіданні профкому щодо розгляду питання про його звільнення з підприємства по п.2 ст. 40 КЗпП України, в присутності членів комісії позивач відмовився взяти участь в засіданні та на цьому телефонна розмова була завершеною (копія акту від 20.08.2020 р.)

20.08.2020 р., за згодою профспілкового комітету (протокол №9а від 20.08.2020 р.) у зв`язку з виявленою невідповідністю виконуваній роботі внаслідок стану здоров`я і неможливістю переведення на іншу роботу, позивача звільнено з роботи на підставі п.2 ст. 40 КЗпП України (наказ ВП Червоноградське спецуправління з гасіння териконів та рекультивації земель ДП Львіввугілля №76-к/тр від 20.08.2020 р.). З даним наказом позивач ознайомився 31.08.2020 р., що зафіксовано його підписом.

Листом відповідача №07/289 від 20.08.2020 р., на адресу позивача було скеровано копію вказаного вище наказу про звільнення, а також копію листа №07/282 від 18.08.2020 р. в якому було роз`яснено про неможливість переведення на легшу роботу та відсутність на підприємстві вакантних робочих місць.

Відповідно до копії листом Львівської територіальної організації Профспілки працівників вугільної промисловості України №56 від 09.09.2020 р., відповідача було повідомлено про те, що вказаний вище наказ про звільнення виданий з порушенням абз. 3 п.11 ст. 40 КЗпП України. Запропоновано відмінити наказ про звільнення і надати позивачу місце роботи згідно абз. 2 п.11 ст. 40 КЗпП України.

Згідно копії наказу ВП Червоноградське спецуправління з гасіння териконів та рекультивації земель ДП Львіввугілля №94-к/тр від 25.09.2020 р., у зв`язку із виявленою тимчасовою непрацездатністю позивача (лист КП ЦМЛ ЧМР №5626 від 25.09.2020 р.), дата звільнення останнього за наказом від 20.08.2020 р. №76-к/тр є недійсною, зазначено, що позивач звільнений 31.08.2020 р..

Не зважаючи на вказані вище документи та при наявності суттєвих протирічь, до відзиву який був поданий 02.03.2021 р., відповідачем було долучено, крім іншого: довідку №07/134 від 26.02.2021 р. та акт №07/285 від 19.08.2020 р..

Так, згідно копії довідки №07/134 від 26.02.2021 р., станом на день звільнення позивача з роботи, на підприємстві були вакантними наступні посади: машиніст бульдозера V розряду (5 посад); машиніст скрепера VІ розряду (1 посада); машиніст екскаватора V розряду (1 посада); машиніст екскаватора ІV розряду (1 посада); інженер-енергетик І категорії (1 посада).

Відповідно до копії акту №07/285 від 19.08.2020 р., позивачу о 08:15 год. 19.08.2020 р. було запропоновано в нарядній дільниці формування, профілактики породних відвалів відокремленого підрозділу, написати заяву про переведення на легшу роботу, проте в присутності членів комісії позивач категорично відмовився від даної пропозиції, та залишив приміщення нарядної та територію підприємства, і до кінця дня не відповідав на телефонні дзвінки.

Дослідивши докази по справі, суд приходить до висновку, що відповідачем порушено процедуру звільнення позивача з посади машиніста скрепера VI розряду дільниці з формування і профілактики породних відвалів.

Статтею 43 Конституції України передбачено, що громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Стаття 21 КЗпП України закріплює рівність трудових прав громадян України.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку виявленої невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров`я, які перешкоджають продовженню даної роботи, а так само в разі відмови у наданні допуску до державної таємниці або скасування допуску до державної таємниці, якщо виконання покладених на нього обов`язків вимагає доступу до державної таємниці.

Відповідно до частини першої статті 43 КЗпП України, Розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 статті 40 і пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, крім випадків, коли розірвання трудового договору із зазначених підстав здійснюється з прокурором, поліцейським і працівником Національної поліції, Служби безпеки України, Державного бюро розслідувань України, Національного антикорупційного бюро України чи органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства.

Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Частиною 2 статті 40 цього Кодексу встановлено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Відповідно до ст. 169 КЗпП України та ст. 17 ЗУ Про охорону праці роботодавець зобов`язаний за свої кошти організувати проведення попереднього (при прийнятті на роботу) і періодичних (протягом трудової діяльності) медичних оглядів працівників, зайнятих на важких роботах, роботах зі шкідливими чи небезпечними умовами праці або таких, де є потреба у професійному доборі, а також щорічного обов`язкового медичного огляду осіб віком до 21 року.

Медичні огляди проводяться відповідними закладами охорони здоров`я, працівники яких несуть відповідальність згідно із законодавством за відповідність медичного висновку фактичному стану здоров`я працівника. Порядок проведення медичних оглядів визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.

Роботодавець зобов`язаний забезпечити за свій рахунок позачерговий медичний огляд працівників за своєю ініціативою, якщо стан здоров`я працівника не дозволяє йому виконувати свої трудові обов`язки.

Порядком проведення медичних оглядів працівників певних категорій затвердженим наказом МОЗ України від 21.05.2007 року № 246, розробленим на виконанняст. 17 ЗУ Про охорону здоров`я , передбачено процедуру проведення попереднього (під час прийняття на роботу) та періодичних (протягом трудової діяльності) медичних оглядів працівників зайнятих на важких роботах, роботах із шкідливими чи небезпечними умовами праці або таких, де є потреба у професійному доборі.

Документальне підтвердження щодо тимчасової втрати працездатності відповідно до зазначених вище норм законів, та наказів МОЗ України, надає в своєму висновку ЛКК.

Невідповідність працівника займаній посаді або виконуваній роботі - це документально підтверджена неможливість продовжувати виконання роботи працівником за умови, що така робота потребує певної кваліфікації чи стану здоров`я.

Виявлена невідповідність займаній посаді за станом здоров`я полягає в тому що: працівник за станом здоров`я не може впоратися з трудовими обов`язками (при цьому відсутня провина працівника в неналежному виконанні обов`язків); продовження даної роботи протипоказано працівникові за станом здоров`я (відповідно до карти умов праці на робочому місці) та створює загрозу його життю й здоров`ю; через стан здоров`я подальше виконання працівником трудових обов`язків створює небезпеку для членів трудового колективу, або громадян, яких обслуговує працівник, і це перешкоджає подальшому продовженню роботи.

Статтею 170 КЗпП України передбачено, що працівників, які потребують за станом здоров`я надання легшої роботи, власник або уповноважений ним орган повинен перевести за їх згодою на таку роботу у відповідності з медичним висновком тимчасово або без обмеження строку.

Згідно із ч. 5 ст. 6 Закону України Про охорону праці працівника, який за станом здоров`я відповідно до медичного висновку потребує надання легшої роботи, роботодавець повинен перевести за згодою працівника на таку роботу на термін, зазначений у медичному висновку, і у разі потреби встановити скорочений робочий день та організувати проведення навчання працівника з набуття іншої професії відповідно до законодавства.

Пунктом 21постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року №9 Про практику розгляду судами трудових спорів роз`яснено, що розглядаючи трудові спори, про звільнення за п.2 ст.40 КЗпП суд може визнати правильним припинення трудового договору в тому разі, якщо встановить, що воно проведено на підставі фактичних даних, які підтверджують, що внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров`я (стійкого зниження працездатності) працівник не може належно виконувати покладених на нього трудових обов`язків чи їх виконання протипоказано за станом здоров`я або небезпечне для членів трудового колективу чи громадян, яких він обслуговує, і неможливо перевести, за його згодою, на іншу роботу. З цих підстав, зокрема, може бути розірваний трудовий договір з керівником підприємства, установи, організації або підрозділу у зв`язку з нездатністю забезпечити належну дисципліну праці у відповідній структурі.

Не можна визнати законним звільнення лише з мотивів відсутності спеціальної освіти (диплома), якщо відповідно до чинного законодавства наявність її не є обов`язковою умовою виконання роботи, обумовленої трудовим договором. Проте у випадках, коли згідно з законодавством виконання певної роботи допускається після надання в установленому порядку спеціального права (водії автомобільного та електротранспорту тощо), позбавлення цього права може бути підставою для звільнення працівника з мотивів невідповідності займаній посаді або виконуваній роботі з додержанням правил ч.2ст.40 КЗпП. Висновки атестаційної комісії щодо кваліфікації працівника підлягають оцінці у сукупності з іншими доказами по справі.

Роботодавець може звільнити працівника у разі виявленої невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок стану здоров`я, що перешкоджає продовженню даної роботи, лише у випадках: відсутності вакантного робочого місця, посади, на які повинен перевести роботодавець працівника відповідно до медичного висновку; за умови відмови працівника від переведення на іншу легшу роботу згідно з рекомендаціями медичного висновку відповідно до вимог статті 170 КЗпП України; якщо згідно з медичним висновком працівник визнається непрацездатним і не визначаються види робіт, які він може виконувати в силу такої його працездатності та необхідності охорони його здоров`я.

Судом встановлено, що невідповідність позивача виконуваній роботі внаслідок стану здоров`я, підтверджується довідкою КП Центральна міська лікарня Червоноградської міської ради №398 від 07.08.2020 р.. В той же час, згідно вказаної довідки, позивач не був визнаним непрацездатним, а потребував переведення на іншу легшу роботу.

Разом з тим, як свідчать матеріали справи, відповідачем не було дотримано процедури звільнення позивача із займаної посади. Так, позивачу не було запропоновано переведення на іншу легшу роботу, більше того, своїм листом від 18.08.2020 р. №07/282, відповідач повідомив про відстуність вакантних посад на підприємстві та безальтернативно поставив позивача перед фактом неминучого звільнення на підставі п.2 ст. 40 КЗпП України.

Суд критично оцінює долучений відповідачем акт №07/285 від 19.08.2020 р., як доказ формального дотримання порядку звільнення позивача, яким нібито було зафіксовано відмову позивача від написання заяви про переведення на легшу роботу, оскільки за день до його складання відповідач проінформував позивача про відсутність можливих вакантних посад, що в свою чергу є абсолютно протилежною за змістом інформацією. В ході розгляду справи, позивачем неодноразово наголошувалось на відсутність будь-яких пропозицій, зі сторони відповідача, щодо його подальшої праці, так і самого існування на момент його звільнення вказаного документу.

Більше того, сукупність досліджених судом доказів поза розумним сумнівом свідчать про те, що позиція відповідача щодо звільнення позивача суттєво змінювалась, починаючи з моменту попередження його листом про звільнення та відсутності інших альтернативних вакансій (№07/282 від 18.08.2020 р.), самого звільнення (наказ №76-к/тр від 20.08.2020 р.), а також з часу звернення позивача до суду з даним позовом, в ході розгляду якого було долучено ряд вказаних вище доказів, які за своїм змістом суперечать обставинам справи на момент звільнення позивача, зокрема вказані факти були встановлені судом з пояснень представників відповідача, вказаного вище акту №07/285 від 19.08.2020 р., а також довідки №07/134 від 26.02.2021 р. в якій зафіксовано ряд вакантних посад на підприємстві на момент звільнення позивача.

За таких обставин, суд приходить до переконання, про відстуність законних підстав звільнення позивача із займаної посади, а тому поновлення прав позивача підлягає у спосіб поновлення його на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відтак позовні вимоги є частково обґрунтованими.

Так, позивач в своєму позові просить поновити його на роботі з 20.08.2020 р. та стягнути середній заробіток, в огрунтування чого посилається на те, що на момент винесення наказу про звільення від 20.08.2020 р. він перевував на лікарняному, що свідчить про порушення відповідачам абз. 3 п.11 ст. 40 КЗпП України.

З вказаною позицією суд не може погодитись, оскільки про перебування позивача на лікарняному на момент винесення наказу про звільнення від 20.08.2020 р. відповідачу не було відомо. У передбачений законом спосіб позивач не повідомив відповідача про те, що перебував з 19.08.2020 р. по 28.08.2020 р. (включно) на лікарняному. Про можливе звільнення останнього з роботи у період непрацездатності, відповідачу стало відомо з моменту ознайомлення позивачем із вказаним наказом про звільнення, тобто 31.08.2020 р., про що він особисто зазначив під наказом. З цього часу відповідач скерував відповідні запити до медичного закладу для отримання інформації, яка б підтвердила чи спростувала факт перебуання позивача на лікарняному, та 25.09.2020 р. отримав відповідь (лист КП ЦМЛ ЧМР №5626 від 25.09.2020 р.), якою було підтверджено інформацію щодо перебування позивача у вказаний вище період на лікуванні.

З метою поновлення порушеного права позивача, якого було звільнено у період непрацездатності, після отримання підтвердженою інформації з медичного закладу, відповідачем було винесено наказ №94-к/тр від 25.09.2020 р., яким було змінено дату звільнення на 31.08.2020 р..

Такі дії відповідача суд вважає правомірними, оскільки наслідком звільнення працівника у період його тимчасової непрацездатності є зміна дати звільнення, а не поновлення на роботі.

Вище викладені висновки й міркування відповідають позиції Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, що викладена у постанові від 04.11.2020 р. по справі № 389/2004/16-ц (провадження № 61-3903св20).

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що позивач підлягає поновленню на роботі з 01.09.2020 р. та саме з цього часу необхідно провести обчислення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

У п.32 ч.3 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.1992 року Про практику розгляду судами трудових спорів прописано, що у випадку стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу у зв`язку з незаконним звільненням, він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи із заробітку за останні два календарні місяці роботи. При цьому враховуються положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ від 08 лютого 1995 року № 100.

Згідно з абзацом третім пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100 Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Відповідно до абзаців пункту 8 вищевказаного Порядку, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.

Згідно копії довідки відповідача №07/133 від 26.02.2021 р., у період часу з 20.08.2020 р. та станом на березень 2021 р., підприємство працювало у звичному робочому режимі, закриття підприємства на період карантину не проводилось.

Відповідно до копії довідки відповідача №16 від 19.08.2020 р., заробітна плата позивача за травень-червень 2020 року сукупно становила 17 210,84 грн. (травень 2020 р. - 8 154,70 грн., червень 2020 р. - 9 056,14 грн.). За вказаний період позивачем було відпрацьовано 38 днів (травень 2020 р. - 19 д., червень 2020 р. - 19 д.), що підтверджується довідкою відповідача №07/207 від 05.04.2021 р.. Отже, середньоденна заробітна плата позивача, за вказаний період, становила 452,92 грн.

Судом встановлено до позивач був звільнений з роботи 31.08.2020 р. (накази відповідача №76-к/тр від 20.08.2020 р. та №94-к/тр від 25.09.2020 р.). Кількість днів вимушеного прогулу за період з 01 вересня 2020 року по 06 квітня 2021 року становить 151 робочий день.

Таким чином, середній заробіток позивача за час вимушеного прогулу становить: 17 210,84 ? 38 ? 151 = 68 390, 44 грн..

Суд не бере до уваги наданий позивачем розрахунок розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу, оскільки такий обчислений не вірно.

Таким чином, позов підлягає частковому задоволенню.

В силу приписів ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню у користь держави судовий збір у розмірі 840,80 грн. від якого був звільнена позивач при подачі позову (поновлення на роботі), сплачений позивачем судовий збір у сумі 840,80 грн. підлягає стягненню з відповідачки у користь позивача

Керуючись ст.ст. 2, 19, 141, 259, 263-265, 273, 354, 430 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) до Державного підприємства Львіввугілля (ЄДРПОУ 32323256, Львівська обл., м. Сокаль, вул. Б. Хмельницького, 26) в особі Відокремленого підрозділу Червоноградське спецуправління з гасіння териконів та рекультивації земель Державного підприємства Львіввугілля (Львівська обл., м. Червоноград, вул. Промислова, 11) про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - задовольнити частково.

Поновити ОСОБА_1 з 01.09.2020 року на посаді машиніста скрепера VI розряду дільниці з формування і профілактики породних відвалів, табельний №565, в Відокремленому підрозділі Червоноградське спецуправління з гасіння териконів та рекультивації земель Державного підприємства Львіввугілля .

Стягнути з Державного підприємства Львіввугілля в особі Відокремленого підрозділу Червоноградське спецуправління з гасіння териконів та рекультивації земель Державного підприємства Львіввугілля на користь ОСОБА_1 113 682 (сто тринадцять тисяч шістсот вісімдесят дві) грн. 13 коп. середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 01.09.2020 року по 06.04.2021 року (дана сума зазначена без врахування обов`язкових податків і зборів).

Стягнути з Державного підприємства Львіввугілля в особі Відокремленого підрозділу Червоноградське спецуправління з гасіння териконів та рекультивації земель Державного підприємства Львіввугілля на користь ОСОБА_1 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп. судового збору.

Стягнути з Державного підприємства Львіввугілля в особі Відокремленого підрозділу Червоноградське спецуправління з гасіння териконів та рекультивації земель Державного підприємства Львіввугілля на користь держави судовий збір у розмірі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп..

У решті вимог відмовити.

Рішення в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за один місяць підлягає до негайного виконання.

На рішення може бути подана апеляційна скарга через Червоноградський міський суд Львівської області до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 09.04.2021 р.

Суддя: Н. Я. Отчак