Рішення

від 22.12.2021 по справі 640/4141/21

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 грудня 2021 року м. Київ № 640/4141/21

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Амельохіна В.В., суддів: Качура І.А., Келеберди В.І. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Луганське енергетичне

об`єднання

до Кабінету Міністрів України

третя особа Державне підприємство Енергоринок

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Луганське енергетичне об`єднання (далі по тексту - позивач) звернулася з позовом до Кабінету Міністрів України (далі по тексту - відповідач), за участі третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Державного підприємства Енергоринок про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо незатвердження порядку погашення (списання) заборгованості за електроенергію відповідно до договорів купівлі-продажу різниці перетоків операторів системи розподілу, які є правонаступниками електропостачальних компаній, перед оптовим постачальником електроенергії - ДП "Енергоринок" у відповідності до вимог Закону України №719-ІХ "Про заходи, спрямовані на погашення заборгованості, що утворилася на оптовому ринку електричної енергії" та зобов`язання відповідача затвердити порядок погашення (списання) заборгованості за електроенергію відповідно до договорів купівлі-продажу різниці перетоків операторів системи розподілу, які є правонаступниками електропостачальних компаній, перед оптовим постачальником електроенергії - ДП "Енергоринок" у відповідності до вимог Закону України №719-ІХ "Про заходи, спрямовані на погашення заборгованості, що утворилася на оптовому ринку електричної енергії".

Ухвалою суду від 22.02.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою суду від 10.06.2021 відмовлено Кабінету Міністрів України в задоволенні заяви про розгляд справи в загальному провадженні.

Позовні вимоги мотивовані протиправною бездіяльністю відповідача щодо незатвердження порядку погашення (списання) заборгованості за електроенергію відповідно до договорів купівлі-продажу різниці перетоків операторів системи розподілу, які є правонаступниками електропостачальних компаній, перед оптовим постачальником електроенергії - ДП "Енергоринок" відповідності до вимог Закону України №719-ІХ "Про заходи, спрямовані на погашення заборгованості, що утворилася на оптовому ринку електричної енергії".

05 липня 2021 року відповідачем подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого проти задоволення позовних вимог заперечує повністю з тих підстав, що задоволення позовних вимог не призведе до відновлення порушених прав позивача, оскільки внесеними змінами до Закону України Про заходи, спрямовані на погашення заборгованості, що утворилася на оптовому ринку енергії фактично призупинена його реалізація. Врегулювання питання проведення взаєморозрахунків та погашення (списання) заборгованості відповідно до вказаного Закону, з метою реалізації заходів, спрямованих на остаточне погашення кредиторської та дебіторської заборгованості на оптовому ринку електричної енергії, потребує комплексного підходу, а саме внесення змін до низки нормативно-правових актів. Крім того, зобов`язання Кабінет Міністрів України вчинити певні дії є дискреційними повноваженнями Уряду.

27 квітня 2021 року третьою особою подані письмові пояснення у справі, відповідно до яких проти задоволення позовних вимог заперечує повністю, оскільки врегулювання питання проведення взаєморозрахунків та погашення (списання) заборгованості відповідно до вказаного Закону, з метою реалізації заходів, спрямованих на остаточне погашення кредиторської та дебіторської заборгованості на оптовому ринку електричної енергії, потребує комплексного підходу, а саме внесення змін до низки нормативно-правових актів. Крім того, зобов`язання Кабінет Міністрів України вчинити певні дії є дискреційними повноваженнями Уряду.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю Луганське енергетичне об`єднання здійснювало господарську діяльність на території Луганської області з постачання електричної енергії за регульованим тарифом на підставі ліцензії НКРЕУ від 17.05.2006 серії АБ №220851 та з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами на підставі ліцензії НКРЕУ від 17.05.2006 серії АБ №220850. Територією здійснення ліцензованої діяльності була територія Луганської області без виключення.

У зв`язку з початком проведення антитерористичної операції, територія ліцензійної діяльності підприємства була розподілена на контрольовану і неконтрольовану органами державної влади України територію Луганської області.

Згідно постанови Кабінету Міністрів України від 07.05.2015 №263 Про особливості регулювання відносин у сфері електроенергетики на території, де органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження з 01.05.2015 підприємство зобов`язано було здійснювати постачання електричної енергії (різниці перетоків електроенергії) на тимчасово неконтрольовану владою України територію Луганської області.

Відповідно до п. 8 постанови №263 ДП Енергоринок здійснювало продаж електроенергії (різниці перетоків електроенергії) на неконтрольовану органами державної влади України територію Луганської області на підставі договору, укладеного з позивачем.

На підставі постанови №263, між позивачем та третьою особою 31.08.2015 укладено Договір купівлі-продажу перетоків електричної енергії №11572/01.

Отже, з 01.05.2015 позивач здійснював постачання електричної енергії (різниці перетоків електроенергії) на неконтрольовану територію Луганської області відповідно до приписів постанови №263 та на умовах Договору №11572/01.

Як зазначає позивач, з початком АТО у ТОВ ЛЕО не було можливості отримувати у повному обсязі від промислових споживачів та від населення, розташованих на неконтрольованій території Луганської області, оплату за поставлену ТОВ ЛЕО електричну енергію. Зазначене було обумовлено тим, що на непідконтрольній територій Луганської області з 2014 року не діяли платіжні системи і споживачі були позбавлені можливості сплачувати за електричну енергію, а ТОВ ЛЕО не мало жодних механізмів впливу на платіжну дисципліну споживачів, оскільки технічний персонал не мав фізичної можливості здійснювати відключення споживачів від мереж електричної енергії на неконтрольованій території.

Більш того, як зазначає позивач, 15.07.2016 незаконною організацією Радою Міністрів ЛНР було прийнято нелегітимну постанову №364 Про умови поставок електричної енергії на території ЛНР та 16.07.2016 прийнято постанову №366 Про внесення змін та доповнень до постанови Ради Міністрів ЛНР від 15 липня 2016 року №364 (далі - Постанови ЛНР ).

Вказаними Постановами ЛНР єдиним постачальником електроенергії на неконтрольованій території Луганської області було визнано так зване Товариство з обмеженою відповідальністю Торговий дім Нафтопродукт (надалі - ТОВ ТД Нафтопродукт ), діяльність якого починалася з 15.07.2016. Зазначеними Постановами ЛНР також було надано вказівку всім категоріям споживачів електричної енергії укласти з ТОВ ТД Нафтопродукт договори на постачання електроенергії та сплачувати за неї кошти виключно на розрахунковий рахунок ТОВ ТД Нафтопродукт .

Позивач зазначає, що 01.08.2016 в адміністративній будівлі ТОВ ЛЕО , яка була розташована за адресою: м. Луганськ, вул. Котельникова, буд.1, невідомі озброєні люди, які називали себе представниками ТОВ ТД Нафтопродукт , провели зібрання співробітників ТОВ ЛЕО , де було оголошено, що ТОВ ЛЕО більше не функціонує на території ЛНР , єдиним постачальником електроенергії є ТД Нафтопродукт , з 01.08.2016 всі споруди та майно переходять у розпорядження цієї структури. У період з 15.07.2016 по 01.08.2016 представниками ТОВ ТД Нафтопродукт (за сприяння озброєних незаконних військових формувань ЛНР ) відбулося захоплення виробничих активів ТОВ ЛЕО , розташованих на неконтрольованій території Луганської області. З цього приводу ТОВ ЛЕО на адресу прокуратури Луганської області було направлено відповідне повідомлення про обставини, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення (вих. №01-32/2/58 від 04.08.2016), за результатами розгляду якого 12.08.2016 на адресу ТОВ ЛЕО надійшло повідомлення про початок досудового розслідування (вих. №6136/111/46-2016 від 09.08.2016) та про внесення 09.08.2016 відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Як зазначає позивач, саме з 15.07.2016 ТОВ ЛЕО фактично вже не мало змоги здійснювати постачання електроенергії на тимчасово неконтрольовану владою України територію Луганської області.

У зв`язку із зазначеними обставинами, листом від 22.07.2016 № 01-29/2/405 ТОВ ЛЕО зверталося до ДПЕ з вимогою повного припинення різниці перетоків електричної енергії у точках її обліку в порядку, визначеному Міністерством енергетики та вугільної промисловості, тобто із вимогою припинення постачання електричної енергії на неконтрольовану територію Луганської області.

Втім, як зазначає позивач, фактичне постачання електричної енергії на неконтрольовану територію продовжувалося до 25.04.2017 (оскільки тільки в зазначену дату був припинений переток електроенергії на неконтрольовану територію Луганської області згідно з листом Міністерства енергетики та вугільної промисловості № 01/32-3457 від 14.04.2017).

Отже, ТОВ ЛЕО було зобов`язане сплачувати за різницю перетоків електричної енергії (з контрольованої території на неконтрольовану) згідно умов Договору №11572/01. Натомість, у ТОВ ЛЕО не було можливості самостійно припинити зазначені перетоки електричної енергії, а так само отримати кошти за спожиту електричну енергію на неконтрольованій території, відключити споживачів-боржників та й взагалі з 15.07.2016 здійснювати на зазначену територію електропостачання.

Як зазначає позивач, ДПЕ звернулось до суду про стягнення з ТОВ ЛЕО заборгованості за Договором №11572/01.

За позовами ДПЕ господарським судом Луганської області відкриті наступні провадження:

1) №913/588/16, в даній справі заявлені вимоги про стягнення 652 518 386,48 грн., з яких: 574 448 753,25 грн. - основний борг; 62 337 357,88 грн. - пеня; 574 448,75 грн. - штраф; 10 677 738,84 грн. - інфляційні нарахування; 4 480 087,76 грн. - 3% річних; 206 700,00 грн, - судовий збір. Період заборгованості липень-грудень 2015;

2) №913/225/17, в даній справі заявлені вимоги про стягнення 1 511 819 586,66 грн., з яких: 1 395 472 000,84 грн. - основний борг, 94 043 106,16 грн. - інфляційні нарахування, 22 304 479,66 грн. - 3% річних, 240 000,00 грн. - судовий збір. Період заборгованості - січень - грудень 2016;

3) №913/183/17, в даній справі заявлені вимоги про стягнення 167 489 512,14 грн., з яких: 166 293 816,52 грн. - пеня; 1 195 695,62 грн. - штраф; 240 000,00 грн. - судовий збір. Штрафні санкції нараховані за несвоєчасну оплату за Договором №11572/01 за період з 01.01.2016 по 31.12.2016;

4) №913/960/17, в даній справі заявлені вимоги про стягнення 883 950 284,42 грн., з яких: 809 802 212,91 грн. - основний борг, 59 298 386,35 грн. - інфляційні нарахування, 14 849 685,16 грн. - 3% річних, 240 000,00 грн. - судовий збір. Період заборгованості - з січня по червень 2017;

5) №913/970/17, в даній справі заявлені вимоги про стягнення 102 568 281,38 грн., з яких: 101 758 479,17 грн. - пеня; 809 802,21 грн. - штраф; 240 000,00 грн. - судовий збір. Штрафні санкції нараховані за несвоєчасну оплату за Договором №11572/01 за період з січня по червень 2017.

Як зазначає позивач, по всім вищевказаним судовим справам прийняті судові рішення про задоволення позовних вимог ДПЕ в повному обсязі. У справах №913/225/17 та №913/960/17 судові рішення набрали законної сили, у справах №№913/588/16, 913/183/17, 913/970/17 ТОВ ЛЕО оскаржуються рішення в апеляційній інстанції.

Крім того, рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.03.2019 у справі №826/9343/16, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 11.06.2019 та постановою Верховного Суду від 11.12.2019, позов ТОВ ЛЕО задоволено, визнано протиправною бездіяльність Міністерства енергетики та вугільної промисловості України в частині ненадання погодження на припинення різниці перетоків електричної енергії Товариству з обмеженою відповідальністю Луганське енергетичне об`єднання , що проводить діяльність на території Луганської області, де органи державної влади не здійснюють або здійснюють не у повному обсязі свої повноваження, у період з листопада 2015 року по квітень 2017 року.

У той же час, як зазначає позивач, 17.06.2020 прийнято Закону України Про заходи, спрямовані на погашення заборгованості, що утворилася на оптовому ринку електричної енергії №719-ІХ, який набрав чинності 16.07.2020, крім статей 5 і 6, які набирають чинності з 01.07.2021. Цей Закон визначає правові, економічні та організаційні засади, пов`язані з погашенням заборгованості, що утворилася на оптовому ринку електричної енергії України.

Так, частиною п`ятою статті 4 Закону України Про заходи, спрямовані на погашення заборгованості, що утворилася на оптовому ринку електричної енергії передбачено, що погашення (списання) заборгованості здійснюється учасниками на підставі примірних договорів відповідно до окремих порядків, що затверджуються Кабінетом Міністрів України в місячний строк після набрання чинності цим Законом.

Однак, як зазначає позивач та вбачається з матеріалів справи, Закон №719-ІХ набрав чинності 16.07.2020, проте, Кабінетом Міністрів України не прийнято нормативно-правового акту, необхідного для реалізації цього Закону та який би затверджував окремий порядок погашення (списання) заборгованості і примірний договір, передбачені ч. 5 ст. 4 Закону.

Не погоджуючись з такою бездіяльністю відповідача та у зв`язку із цим про зобов`язання вчинити дії, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 113 Конституції України визначено, що Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади, який у своїй діяльності, керується Конституцією та законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України.

Згідно з частиною першою статті 117 Конституції України Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов`язковими до виконання.

Організацію, повноваження і порядок діяльності Кабінету Міністрів України визначено Законом України Про Кабінет Міністрів України від 27.02.2014 N 794-VII (далі Закон N 794-VII).

У той же час, у відповідності до ч. 1 ст. 49 Закону N 794-VII Кабінет Міністрів України на основі та на виконання Конституції і законів України, актів Президента України, постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, видає обов`язкові для виконання акти - постанови і розпорядження.

Акти Кабінету Міністрів України нормативного характеру видаються у формі постанов Кабінету Міністрів України (ч. 2 с. 49 Закону).

З вказаного слідує, що постанови Кабінет Міністрів України видає відповідно до законів України, які є обов`язковими до виконання.

Так, як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 17.06.2020 прийнято Закону України Про заходи, спрямовані на погашення заборгованості, що утворилася на оптовому ринку електричної енергії №719-ІХ, який набрав чинності 16.07.2020, крім статей 5 і 6, які набирають чинності з 01.07.2021. Цей Закон визначає правові, економічні та організаційні засади, пов`язані з погашенням заборгованості, що утворилася на оптовому ринку електричної енергії України.

Так, частиною п`ятою статті 4 Закону України Про заходи, спрямовані на погашення заборгованості, що утворилася на оптовому ринку електричної енергії передбачено, що погашення (списання) заборгованості здійснюється учасниками на підставі примірних договорів відповідно до окремих порядків, що затверджуються Кабінетом Міністрів України в місячний строк після набрання чинності цим Законом.

Однак, як зазначає позивач та вбачається з матеріалів справи, Закон №719-ІХ набрав чинності 16.07.2020, проте, Кабінетом Міністрів України не прийнято нормативно-правового акту, необхідного для реалізації цього Закону та який би затверджував окремий порядок погашення (списання) заборгованості і примірний договір, передбачені ч. 5 ст. 4 Закону.

Представник відповідача у відзиві на позовну заяву вказує, що з 01.07.2019 згідно із Законом України Про ринок електричної енергії відбувся повномасштабний перехід до нового (конкурентного) ринку електричної енергії.

Указом Президента від 08.11.2019 № 837/2019 Кабінету Міністрів України доручено вжити заходів щодо розроблення, внесення на розгляд Верховної Ради України та супроводження законопроекту щодо погашення заборгованості, що утворилася на Оптовому ринку електричної енергії України. Термін до 31.12.2019.

Заборгованість на Оптовому ринку електричної енергії є ланцюговою та накопичувалася протягом останніх 20 років учасниками ринку, у тому числі за участю державних підприємств, повне погашення якої може бути вирішено лише при повній реалізації всіх механізмів Закону №719-ІХ.

Як зазначає представник відповідача, врегулювання питання проведення взаєморозрахунків та погашення (списання) заборгованості відповідно до Закону №719-ІХ, з метою реалізації заходів, спрямованих на остаточне погашення кредиторської та дебіторської заборгованості на оптовому ринку електричної енергії, потребує комплексного підходу, а саме внесення змін до:

- Бюджетного кодексу України (проект Закону України Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо джерел формування спеціального 2 фонду за № 2388 від 06.11.2019) який на сьогодні знаходиться на ознайомленні в Комітеті Верховної Ради України з питань бюджету;

- Податкового кодексу України (проект Закону України Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо заходів, спрямованих на погашення заборгованості, що утворилася на оптовому ринку електричної енергії реєстр, за № 2389 від 06.11.20191 який на сьогодні передано на доопрацювання в Комітет Верховної Ради України з питань фінансів, податкової та митної політики та готується на повторне перше читання;

- Кодексу України з процедур банкрутства (проект Закону України Про внесення змін до Кодексу України з процедур банкрутства (щодо заходів, спрямованих на погашення заборгованості, що утворилася на оптовому ринку електричної енергії) реєстр, за № 2390 від 06.11.2019), який на сьогодні передано на повторне друге читання та включений до порядку денного 5 сесії Верховної Ради України IX скликання для розгляду на пленарних засіданнях;

- Закону України Про Державний бюджет України на 2021 рік (проект Закону України Про внесення змін до Закону України Про Державний бюджет України на 2021 рік (щодо заходів, спрямованих на погашення заборгованості, що утворилася на оптовому ринку електричної енергії) реєстр, за № 5139 від 23.02.2021), який на сьогодні надано на ознайомлення Комітету Верховної Ради України з питань бюджету.

Також, як зазначає представник відповідача, Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 24.04.2020 № 312 Про утворення Антикризового енергетичного штабу .

Основними завданнями Антикризового енергетичного штабу є:

1) сприяння здійсненню узгоджених дій органів державної влади, установ, організацій та суб`єктів господарювання врегулювання проблемних питань діяльності енергетичної галузі;

2) підготовка пропозицій та рекомендацій щодо заходів, пов`язаних із врегулюванням проблемних питань діяльності енергетичної галузі, зокрема електроенергетичних та вугледобувних підприємств;

3) здійснення контролю за вжиттям заходів, пов`язаних із врегулюванням проблемних питань діяльності енергетичної галузі.

З метою забезпечення виконання завдань, покладених на Антикризовий енергетичний штаб, останнім контролюється виконання та реалізація положень Закону № 719-ІХ, крім того супроводжується прийняття законопроектів №№2388, 2389 та 2390.

Указом Президента України від 29.01.2021 № 35/2021, яким введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 29.01.2021 Про заходи з нейтралізації загроз у сфері атомної енергетики і промисловості та доручено Уряду супроводжувати прийняття законопроектів №№ 2388, 2389 та 2390.

Таким чином, законопроекти №№ 2388, 2389 та 2390 розроблялись та розглядались одночасно, оскільки, були об`єднані однією метою - забезпечення ефективної реалізації вимог проекту Закону №719-ІХ.

Відповідач та третя особа зазначають, що відповідно до абзацу 10 частини 3 Прикінцевих положень Закону України Про Державний бюджет України на 2021 рік , дію пунктів 1-3 частини першої статті 3, частини другої статті 4, пункту 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 719-ІХ на 2021 рік зупинено.

Представник відповідача зазначає, що достатні законодавчі підстави прийняття нормативно-правових актів необхідних для реалізації Закону №719-ІХ, враховуючи бюджетне законодавство, - відсутні.

При цьому, всі необхідні проекти порядків та примірні договори відповідно до статей 3 та 4 Закону №719-ІХ розроблені та їх реалізація можлива лише за наявності у державному бюджеті відповідних норм та бюджетних програм.

Відповідач та третя особа зазначають, що дебіторська та кредиторська заборгованість ДП Енергоринок перед іншими учасниками ринку електричної енергії сягає близько 30 млрд гривень. Для повної реалізації Закону №719-ІХ та забезпечення створення умов для проведення взаєморозрахунків між учасниками оптового ринку електричної енергії, потребує насамперед прийняття проекту Закону про внесення змін до Закону України Про Державний бюджет України на 2021 рік щодо заходів, спрямованих на погашення заборгованості, що утворилася на оптовому ринку електричної енергії реєстр, за № 5139 від 23.02.2021 (далі - Закон № 5139).

Разом з цим, на виконання пункту 9 частини першої статті 1 Закону №719-ІХ, Міністерство енергетики України розроблено та Кабінетом Міністрів України від 13.01.2021 прийнято постанову № 98 Про визначення уповноваженого банку, який обслуговує поточні рахунки із спеціальним режимом використання і додаткові поточні рахунки із спеціальним режимом використання учасників процедури погашення заборгованості, що утворилася на оптовому ринку електричної енергії .

На виконання положень Закону №719-ІХ, Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.04.2021 прийнято постанови № 639 Про затвердження Переліку поточних рахунків із спеціальним режимом використання оптового постачальника електричної енергії, операторів системи розподілу, які є правонаступниками енергопостачальників і здійснювали господарську діяльність з постачанням електричної енергії на закріпленій території, електропостачальників, на яких покладено виконання функцій постачальника універсальних послуг та постачальника останньої надії та № 641 Про затвердження алгоритму розподілу коштів з поточних рахунків із спеціальним режимом використання операторів систем розподілу та електропостачальників, на яких покладено виконання функцій постачальника універсальних послуг та постачальника останньої надії .

Крім того, представник відповідача та третя особа зазначають, що врегулювання питання щодо повного погашення заборгованості можливе лише при повній реалізації всіх механізмів Закону №719-ІХ, зокрема і статті 5 та 6 вищезазначеного закону.

Відтак, Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сертифікації оператора системи передачі прийняті зміни до пункту 1 Прикінцевих та перехідних положень Закону №719-ІХ, якими відтерміновано набирання чинності статті 5 і 6 до 01.01.2024.

Отже, всі необхідні проекти порядків та примірні договори відповідно до статей 3 та 4 Закону №719-ІХ розроблені, їх затвердження можливе лише за наявності у державному бюджеті відповідних норм та бюджетних програм.

Таким чином, на думку відповідача та третьої особи вимога щодо визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання відповідача затвердити порядок погашення (списання) заборгованості на підставі примірних договорів відповідно до частини 5 статті 4 Закону №719-ІХ є необґрунтованою.

Однак, суд не погоджується з твердженнями відповідача та третьої особи, оскільки, як вже встановлено, Верховною Радою України 17.06.2020 прийнятий Закон України Про заходи, спрямовані на погашення заборгованості, що утворилася на оптовому ринку електричної енергії , який набрав чинності 16.07.2020, крім статей 5 і 6, які набирають чинності з 01.07.2021.

Зазначений Закон №719-ІХ був прийнятий Верховною Радою України саме для врегулювання особливостей погашення заборгованості за електричну енергію, що утворилася на оптовому ринку електричної енергії.

Згідно із преамбулою Закону №719-ІХ, він визначає правові, економічні та організаційні засади, пов`язані з погашенням заборгованості, що утворилася на оптовому ринку електричної енергії України. Метою Закону є повне погашення заборгованості, що утворилася на оптовому ринку електричної енергії України.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 2 Закону №719-ІХ, учасники, зокрема, здійснюють погашення заборгованості шляхом погашення (списання) заборгованості відповідно до статті 4 Закону №719-ІХ.

Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 4 Закону №719-IX, заборгованість за електроенергію відповідно до договорів купівлі-продажу різниці перетоків операторів системи розподілу, які є правонаступниками електропостачальних компаній, перед оптовим постачальником електроенергії, підлягає погашенню (списанню) на умовах, визначених Законом.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону №719-ІХ, оптовий постачальник електричної енергії - Державне підприємство Енергоринок утворене для забезпечення функціонування оптового ринку електричної енергії України.

Отже, на даний час саме Законом №719-ІХ врегульоване питання погашення (списання) заборгованості ТОВ ЛЕО перед ДП Енергоринок за договором купівлі-продажу різниці перетоків електричної енергії. Тобто, запровадивши новий ринок електричної енергії, держава закріпила спеціальні умови (обов`язкові для ТОВ ЛЕО та ДП Енергоринок ) щодо погашення зазначеної заборгованості в порядку, визначеному окремим Законом №719-ІХ.

Частиною п`ятою статті 4 Закону №719-ІХ встановлено, що погашення (списання) заборгованості здійснюється учасниками на підставі примірних договорів відповідно до окремих порядків, що затверджуються Кабінетом Міністрів України в місячний строк після набрання чинності цього ж Закону №719-ІХ.

Пунктом 4 розділу Прикінцеві та перехідні положення Закону №719-ІХ зобов`язано Кабінет Міністрів України:

забезпечити прийняття нормативно-правових актів, необхідних для реалізації Закону №719-ІХ;

привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом №719-ІХ;

забезпечити приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом №719-ІХ.

Як вбачається із вищенаведеного аналізу положень Закону №719-ІХ, саме для погашення (списання) заборгованості за договорами купівлі-продажу різниці перетоків електричної енергії учасниками ринку електричної енергії Закон №719-ІХ встановлює для Кабінету Міністрів України обов`язок затвердити примірні договори та окремі порядки для здійснення погашення (списання) вказаної заборгованості. При цьому, Закон №719-ІХ для Кабінету Міністрів України не містить інших обов`язків для реалізації норм Закону №719-IX щодо погашення (списання) зазначеної заборгованості.

Також не встановлюють інших обов`язків для Кабінету Міністрів України для реалізації норм Закону №719-ІХ щодо погашення (списання) заборгованості за договорами купівлі-продажу різниці перетоків електричної енергії учасниками ринку електричної енергії і будь-які інші чинні законодавчі та нормативно-правові акти.

Крім того, як вже зазначалося вище, Закон №719-ІХ набрав чинності з дня його опублікування, а саме 16.07.2020, крім статей 5 і 6, які набирають чинності з 01.07.2021. Тобто, Верховна Рада України, як єдиний орган законодавчої влади в Україні, в Законі №719-ІХ не встановила жодних додаткових умов для набрання ним чинності.

Законом України Про Державний бюджет України на 2021 рік від 15.12.2020 №1082-ІХ (пункт 3 Прикінцевих положень) зупинено на 2021 рік дію пунктів 1 - 3 частини першої статті 3, частини другої статті 4, пункту 3 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про заходи, спрямовані на погашення заборгованості, що утворилася на оптовому ринку електричної енергії".

При цьому, частина п`ята статті 4 Закону №719-ІХ, якою встановлено, що погашення (списання) заборгованості здійснюється учасниками на підставі примірних договорів відповідно до окремих порядків, що затверджуються Кабінетом Міністрів України в місячний строк після набрання чинності Законом №719-ІХ, на сьогоднішній день є чинною, її дію не зупинено Верховною Радою України.

Більше того, й законопроекти, на які посилається ДП Енергоринок та Кабінет Міністрів України у своїх поясненнях та відзиву, також не передбачають відтермінування або зупинення дії частини п`ятої статті 4 Закону №719-IX, якою встановлено для Кабінету Міністрів України обов`язок в місячний строк затвердити окремі порядки.

Також не відповідає дійсності твердження ДП Енергоринок та Кабінету Міністрів України щодо перенесення на 01.01.2024, згідно прийнятого 15.04.2021 Верховною Радою України законопроекту № 3364-1-д, всього передбаченого Законом №719-ІХ комплексу заходів щодо погашення (списання) заборгованості, яка виникла до 1 липня 2019 року на оптовому ринку електричної енергії.

Вказаний законопроект, текст якого підписаний Головою Верховної Ради України 26.04.2021, передбачає лише перенесення дати набрання чинності статтями 5 та 6 Закону №719-IX з 1 липня 2021 року на 1 січня 2024 року. Жодних змін до інших статей Закону №719-ІХ, в тому числі до статті 4, законопроектом № 3364-1-д не вноситься.

Отже, твердження відповідача та третьої особи на необхідність прийняття Верховною Радою України певних законопроектів, як на передумову затвердження Кабінетом Міністрів України відповідних порядків та примірних договорів для виконання Закону №719-ІХ, є помилковими, оскільки, як вбачається із вищевикладеного, Закон №719-ІХ та інші чинні законодавчі й нормативно-правові акти не встановлюють таких передумов, а навпаки чітко визначають для Кабінету Міністрів України - обов`язок в місячний строк після набрання чинності Законом №719-ІХ затвердити примірні договори та окремі порядки для здійснення учасниками ринку погашення (списання) заборгованості за договорами купівлі-продажу різниці перетоків електричної енергії.

Тобто, відповідачем у спірних правовідносинах не дотримано вимог частини п`ятої статті 4 Закону №719-ІХ.

Як визначено у постанові Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі №855/81/19, бездіяльність суб`єкта владних повноважень - це зовнішня форма поведінки (діяння) цього органу, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що у спірних правовідносинах має місце бездіяльність відповідача щодо незатвердження порядку погашення (списання) заборгованості за електроенергію відповідно до договорів купівлі-продажу різниці перетоків операторів системи розподілу, які є правонаступниками електропостачальних компаній, перед оптовим постачальником електроенергії - ДП "Енергоринок" у відповідності до вимог Закону України №719-ІХ "Про заходи, спрямовані на погашення заборгованості, що утворилася на оптовому ринку електричної енергії".

Щодо наявності у встановленій бездіяльності відповідача ознак протиправності, колегія суддів зазначає наступне.

У пунктах 2, 8 частини другої 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Правова конструкція частини п`ятої статті 4 Закону №719-ІХ передбачає єдину умову, що погашення (списання) заборгованості здійснюється учасниками на підставі примірних договорів відповідно до окремих порядків, що затверджуються Кабінетом Міністрів України в місячний строк після набрання чинності цим Законом.

За такого правового регулювання, у разі покладання спеціальних обов`язків на Кабінет Міністрів України, відповідач повинен виконати вимоги частини п`ятої статті 4 Закону №719-ІХ.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі №826/6066/17.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку про те, що не відповідає вимогам законності бездіяльність Кабінету Міністрів України щодо незатвердження порядку погашення (списання) заборгованості за електроенергію відповідно до договорів купівлі-продажу різниці перетоків операторів системи розподілу, які є правонаступниками електропостачальних компаній, перед оптовим постачальником електроенергії - ДП "Енергоринок" у відповідності до вимог Закону України №719-ІХ "Про заходи, спрямовані на погашення заборгованості, що утворилася на оптовому ринку електричної енергії".

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, втручання держави у певне право має бути встановленим законом , переслідувати одну або більше легітимних цілей та бути необхідним в демократичному суспільстві - тобто пропорційним переслідуваній меті (зокрема, рішення у справі Стіл та інші проти Сполученого Королівства (Steel and Others v. the United Kingdom).

У справі Janowski v. Poland Європейський суд з прав людини вказав, що прикметник необхідний передбачає існування нагальної суспільної необхідності . При здійсненні оцінки, чи існує така необхідність, Договірні держави користуються певною свободою розсуду.

Звертаючись до ознак демократичного суспільства , Суд надає особливого значення плюралізму, терпимості і широті поглядів. У цьому контексті, він постановив, що, хоча окремі інтереси повинні при нагоді бути підпорядковані інтересам групи, демократія не означає, що думка більшості має завжди переважати: має бути досягнуто рівновагу, яка забезпечує справедливе та належне ставлення до меншин і уникає будь-яких зловживань домінуючим становищем (рішення у справі Stankov and the United Macedonian Organization Ilinden v. Bulgaria).

Проте, відповідачем у даній справі не наведено жодного обґрунтування щодо недоцільності та відсутності потреби у незатвердженні порядку погашення (списання) заборгованості за електроенергію відповідно до договорів купівлі-продажу різниці перетоків операторів системи розподілу, які є правонаступниками електропостачальних компаній, перед оптовим постачальником електроенергії - ДП "Енергоринок" у відповідності до вимог Закону України №719-ІХ "Про заходи, спрямовані на погашення заборгованості, що утворилася на оптовому ринку електричної енергії", у строки, визначені частиною п`ятою статті 4 Закону №719-ІХ.

Системний аналіз фактичних обставин та матеріалів даної справи, у їх співвідношенні, дає підстави для висновку про те, що бездіяльність відповідача не відповідає критерію пропорційності, оскільки останнім не надано будь-якого обґрунтування її доцільності.

Колегія суддів звертає увагу на те, що Кабінет Міністрів України у відзиві не заперечує, що ним у строки, визначені частиною п`ятою статті 4 Закону №719-ІХ незатвердженно порядку погашення (списання) заборгованості за електроенергію відповідно до договорів купівлі-продажу різниці перетоків операторів системи розподілу, які є правонаступниками електропостачальних компаній, перед оптовим постачальником електроенергії - ДП "Енергоринок" у відповідності до вимог Закону України №719-ІХ "Про заходи, спрямовані на погашення заборгованості, що утворилася на оптовому ринку електричної енергії".

Натомість, відповідач вказує, що врегулювання питання проведення взаєморозрахунків та погашення (списання) заборгованості відповідно до Закону України №719-ІХ, з метою реалізації заходів, спрямованих на остаточне погашення кредиторської та дебіторської заборгованості на оптовому ринку електричної енергії, потребує комплексного підходу, а саме внесення змін до низки нормативно-правових актів.

Відповідно до статті 6 Конституції України, державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Згідно з частиною третьою статті 113 Конституції України, Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України.

Частиною другою статті 3 Закону України Про Кабінет Міністрів України від 27.02.2014 № 794-VII встановлено, що Кабінет Міністрів України здійснює виконавчу владу на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 19 Закону України Про Кабінет Міністрів України діяльність Кабінету Міністрів України спрямовується на забезпечення інтересів Українського народу шляхом виконання Конституції та законів України, актів Президента України, а також Програми діяльності Кабінету Міністрів України, схваленої Верховною Радою України, вирішення питань державного управління у сфері економіки та фінансів, соціальної політики, праці та зайнятості, охорони здоров`я, освіти, науки, культури, спорту, туризму, охорони навколишнього природного середовища, екологічної безпеки, природокористування, правової політики, законності, забезпечення прав і свобод людини та громадянина, запобігання і протидії корупції, розв`язання інших завдань внутрішньої і зовнішньої політики, цивільного захисту; національної безпеки та обороноздатності.

Таким чином, очевидною є неправомірність відтермінування Кабінетом Міністрів України затвердження відповідних порядків, строк затвердження яких встановлений Законом, прийнятим Верховною Радою України.

Враховуючи викладене, колегія суддів не вважає доцільними доводи відповідача та третьої особи у вказаній частині.

У відзиві на позов Кабінет Міністрів України також вказує, що обраний позивачем спосіб захисту не може забезпечити відновлення порушеного права, що, на переконання відповідача, є підставою для відмови у задоволенні позову. Крім того, відповідач зазначає, що зобов`язальна частина позовних вимог є втручанням у дискреційні повноваження.

За змістом пункту 5 частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право просити про їх захист порушених прав та інтересів, крім іншого, шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Системний аналіз змісту позовної заяви, заперечень на відзив та пояснень третьої особи дає підстави для висновку про те, що метою подання даного позову є саме зобов`язання Кабінету Міністрів України виконати обов`язок, встановлений ч. 5 ст. 4 Закону №719-ІХ.

Колегія суддів наголошує на тому, що предметом спору у даній справі є саме вказана вище бездіяльність відповідача.

У Науковому висновку Верховного Суду щодо меж дискреційного повноваження суб`єкта владних повноважень та судового контролю за його реалізацією від 01 березня 2018 року зазначено, що дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи без діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі.

Так, буквальний аналіз змісту частини п`ятої статті 4 Закону №719-ІХ дає підстави для висновку про те, що вказана норма не надає відповідачу право обирати з кількох юридично допустимих рішень, при цьому визначає його обов`язок в місячний строк після набрання чинності Законом №719-ІХ затвердити порядок погашення (списання) заборгованості, що здійснюється учасниками на підставі примірних договорів.

Отже, обраний позивачем спосіб захисту порушеного права відповідає вимогам Кодексу адміністративного судочинства України, є ефективним та забезпечує поновлення порушеного права у межах спірних правовідносин.

Колегія суддів зауважує, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальшу протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося б примусове виконання рішення.

Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 05 листопада 2019 року у справі № 817/864/18, від 20 листопада 2019 року у справі № 520/1235/19, від 10 грудня 2019 року у справах №825/1297/16 та № 808/5619/14.

Судом встановлено, що Кабінет Міністрів України протягом тривалого часу ухилявся від виконання обов`язку, встановленого частиною п`ятою статті 4 Закону №719-ІХ.

Таким чином, враховуючи все вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що Кабінетом Міністрів України допущена протиправна бездіяльність щодо незатвердження порядку погашення (списання) заборгованості за електроенергію відповідно до договорів купівлі-продажу різниці перетоків операторів системи розподілу, які є правонаступниками електропостачальних компаній, перед оптовим постачальником електроенергії - ДП "Енергоринок" у відповідності до вимог Закону України №719-ІХ "Про заходи, спрямовані на погашення заборгованості, що утворилася на оптовому ринку електричної енергії".

Обираючи ефективний спосіб захисту порушеного права позивача, суд дійшов висновку щодо наявності правових підстав для зобов`язання Кабінету Міністрів України затвердити порядок погашення (списання) заборгованості за електроенергію відповідно до договорів купівлі-продажу різниці перетоків операторів системи розподілу, які є правонаступниками електропостачальних компаній, перед оптовим постачальником електроенергії - ДП "Енергоринок" у відповідності до вимог Закону України №719-ІХ "Про заходи, спрямовані на погашення заборгованості, що утворилася на оптовому ринку електричної енергії".

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, з урахуванням вищевикладеного суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю Луганське енергетичне об`єднання .

З урахуванням норм ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України суд присуджує на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Луганське енергетичне об`єднання витрати по сплаті судового збору у розмірі 4540,00грн. з бюджетних асигнувань Кабінету Міністрів України.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 8, 9, 77, 243 - 246, 265 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Луганське енергетичне об`єднання (м. Старобільськ, вул. Горького, 123, 92702, код ЄДРПОУ 31443937) задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною бездіяльність Кабінету Міністрів України (м. Київ, 01008, вул. Грушевського, 12/2, код ЄДРПОУ відсутній) щодо незатвердження порядку погашення (списання) заборгованості за електроенергію відповідно до договорів купівлі-продажу різниці перетоків операторів системи розподілу, які є правонаступниками електропостачальних компаній, перед оптовим постачальником електроенергії - ДП "Енергоринок" у відповідності до вимог Закону України №719-ІХ "Про заходи, спрямовані на погашення заборгованості, що утворилася на оптовому ринку електричної енергії".

3. Зобов`язати Кабінет Міністрів України (м. Київ, 01008, вул. Грушевського, 12/2, код ЄДРПОУ відсутній) затвердити порядок погашення (списання) заборгованості за електроенергію відповідно до договорів купівлі-продажу різниці перетоків операторів системи розподілу, які є правонаступниками електропостачальних компаній, перед оптовим постачальником електроенергії - ДП "Енергоринок" у відповідності до вимог Закону України №719-ІХ "Про заходи, спрямовані на погашення заборгованості, що утворилася на оптовому ринку електричної енергії".

4. Присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Луганське енергетичне об`єднання (м. Старобільськ, вул. Горького, 123, 92702, код ЄДРПОУ 31443937) витрати по сплаті судового збору у розмірі 4540,00грн. з Кабінету Міністрів України (м. Київ, 01008, вул. Грушевського, 12/2, код ЄДРПОУ відсутній).

Рішення суду, відповідно до ч. 1 статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя В.В. Амельохін

Судді: І.А. Качур

В.І. Келеберда