Ухвала

від 07.11.2023 по справі 640/4141/21

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

07 листопада 2023 року

м. Київ

справа № 640/4141/21

адміністративне провадження № К/990/35930/23

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Шарапи В.М., перевіривши касаційну скаргу Державного підприємства "Енергоринок" на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.12.2021 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27.09.2023 у справі №640/4141/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганське енергетичне об`єднання" до Кабінету Міністрів України, третя особа: Державне підприємство "Енергоринок", про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне об`єднання» звернулося з позовом до Кабінету Міністрів України, за участі третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Державного підприємства «Енергоринок», в якому просило:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо незатвердження порядку погашення (списання) заборгованості за електроенергію відповідно до договорів купівлі-продажу різниці перетоків операторів системи розподілу, які є правонаступниками електропостачальних компаній, перед оптовим постачальником електроенергії - ДП "Енергоринок" у відповідності до вимог Закону України №719-ІХ "Про заходи, спрямовані на погашення заборгованості, що утворилася на оптовому ринку електричної енергії";

- зобов`язати відповідача затвердити порядок погашення (списання) заборгованості за електроенергію відповідно до договорів купівлі-продажу різниці перетоків операторів системи розподілу, які є правонаступниками електропостачальних компаній, перед оптовим постачальником електроенергії - ДП "Енергоринок" у відповідності до вимог Закону України №719-ІХ "Про заходи, спрямовані на погашення заборгованості, що утворилася на оптовому ринку електричної енергії".

Розгляд справи здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження.

Окружний адміністративний суд міста Києва своїм рішенням від 22.12.2021 (залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 27.09.2023) позов задовольнив.

На адресу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду 26.10.2023 надійшла касаційна скарга Державного підприємства "Енергоринок", в якій скаржник просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.12.2021, постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27.09.2023, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до частини 1 статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.

Вирішуючи питання щодо можливості відкриття касаційного провадження, суд виходить із такого.

Відповідно до частини 1 статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Імперативними приписами частини 4 статті 328 КАС України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 2, 3 статті 353 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 4 частини 2 статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини 4 статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини 4 статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах 2, 3 статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).

Із системного аналізу наведених положень процесуального закону можна зробити висновок, що під час касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині 1 статті 328 КАС України, обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення ним (ними) норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини 4 статті 328 КАС України як на підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга.

Дослідивши касаційну скаргу на предмет відповідності вищенаведеним вимогам процесуального закону, суд установив, що у скарзі не зазначені передбачені частиною 4 статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.

Касаційна скарга в частині наведених у ній обґрунтувань вимог до суду касаційної інстанції містить лише посилання на фактичні обставини справи, цитати нормативних актів із абстрактним зазначенням, що судами попередніх інстанцій ухвалено рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, що не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судових рішень у розумінні частини 4 статті 328 КАС України.

При цьому не слід брати до уваги посилання скаржника на підставу касаційного оскарження, передбаченого пунктом 1 частини 4 статті 328 КАС України, а саме, неврахування судами висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постановах:

- від 24.11.2022 у справі №9901/480/19 (за позовом особи до Вищої ради правосуддя про визнання протиправною бездіяльності щодо нездійснення розгляду впродовж одного місяця заяви позивача про звільнення його з посади судді у відставку);

- від 07.07.2021 у справі №9901/345/20 (за позовом засудженої особи до Верховної Ради України про зобов`язання відповідача надати відповідь на заяву та виплатити компенсацію за моральну шкоду);

- від 19.02.2020 у справі №9901/75/19 (за позовом особи до Вищої ради правосуддя про визнання протиправною бездіяльності щодо нерозгляду заяви позивача про звільнення його з посади судді у відставку та зобов`язання відповідача розглянути таку заяву);

- від 06.12.2018 у справі №800/259/17 (за позовом особи до Вищої ради правосуддя про визнання протиправною бездіяльності Вищої ради юстиції та Вищої ради правосуддя та скасувати рішення Вищої ради правосуддя про відмову в задоволенні його заяви про відставку з посади судді за станом здоров`я);

- від 19.04.2018 у справі №800/426/17(за позовом особи до Вищої ради правосуддя про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо нерозгляду заяви позивача на дії судді, приватного нотаріуса та представників банку, які своїми незаконними діями, на думку позивача, незаконно позбавили його приватного нерухомого майна);

- а також висновків, викладених Верховних Судом України у постанові від 13.06.2017 у справі №П/800/490/15 (за позовом особи до Вищої ради юстиції про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо невиготовлення та ненадання судді у встановлений законом строк рішення та зобов`язання видати таке рішення).

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19 зазначила, що процесуальний закон у визначених випадках передбачає необхідність оцінювання правовідносин на предмет подібності. З цією метою суд насамперед має визначити, які правовідносини є спірними, після чого застосувати змістовий критерій порівняння, а за необхідності - також суб`єктний і об`єктний критерії.

Тобто, для встановлення подібності справ і відносин слід враховувати сукупність таких критеріїв, як подібність фактичних обставин, суб`єктний склад, об`єкт і предмет правового регулювання, а також умови застосування правових норм.

Додатково варто наголосити, що посилання скаржника у касаційній скарзі на судову практику Верховного Суду (без аналізу та врахування обставин справи, за яких судом касаційної інстанції було зроблено відповідні висновки, без доведення подібності правовідносин у справах) щодо оцінки того чи іншого аргументу, які зроблені на підставі встановлених фактичних обставин конкретної справи і наявних в матеріалах справи доказів, не є свідченням застосування судом попередньої інстанцій у цій справі норм матеріального права без урахування висновків Верховного Суду щодо їх застосування.

Верховний Суд зазначає, що посилаючись на неврахування судом апеляційної інстанції висновків викладених у постановах Верховного Суду указаних у касаційній скарзі, скаржником вибірково цитуються окремі витяги з тексту постанов без урахування того, що такі постанови можуть бути прийнятними лише у разі, якщо такі прийняті за результатами розгляду справ з подібними правовідносинами та предметом.

Таким чином, Верховний Суд зауважує, що наведені скаржником висновки у викладених вище постановах є нерелевантними до правовідносин у цій справі, ухвалені за інших фактичних обставин та сформовані за різного правового регулювання і скаржник не довів у касаційній скарзі подібність правовідносин у згаданих та розглядуваній справах.

Щодо посилань скаржника на пункт 4 частини 4 статті 328 КАС України та пункт 1 частини 2 статті 353 КАС України, Верховний Суд зауважує, що зазначена підстава касаційного оскарження може бути вказана за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 4 статті 328 цього Кодексу, що скаржником не виконано з огляду на наведені вище причини.

Ба більше, при посиланні на згадану підставу щодо недослідження судом зібраних у справі доказів, скаржником у касаційній скарзі не наводиться чіткого переліку таких доказів.

Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

При цьому, з урахуванням змін до КАС України, внесених Законом України від 15.01.2020 №460-IX, які набрали чинності 08.02.2020, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття до розгляду і відкриття касаційного провадження.

Згідно з пунктом 4 частини 5 статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

За таких обставин касаційна скарга підлягає поверненню скаржнику.

Варто зазначити, що відповідно до статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісно реалізувати належне їм право на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.

У касаційній скарзі скаржник повинен навести мотиви незгоди з судовим рішенням із урахуванням передбачених КАС України підстав для його скасування або зміни (статті 351-354 Кодексу) з вказівкою на конкретні висновки суду (судів), рішення якого (яких) оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом. Скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та/або апеляційної інстанцій застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, або обґрунтувати необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі ж подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини 4 статті 328 КАС України заявник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.

У разі, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо неналежного дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.

Отже, касаційна скарга повинна містити конкретний пункт (пункти) частини 4 статті 328 КАС України як на підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга, а також посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.

Керуючись статтями 328, 330, 332 КАС України, Верховний Суд

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Державного підприємства "Енергоринок" на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.12.2021 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27.09.2023 у справі №640/4141/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганське енергетичне об`єднання" до Кабінету Міністрів України, третя особа: Державне підприємство "Енергоринок", про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії - повернути скаржнику.

Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.

Повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена.

СуддяВ.М. Шарапа