Постанова

від 16.12.2021 по справі 440/2817/20

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2021 р.Справа № 440/2817/20 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Курило Л.В.,

Суддів: Рєзнікової С.С. , Бегунца А.О. ,

за участю секретаря судового засідання Носаченка Р.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Приватного підприємства "Монолітбудсервіс" на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 10.06.2021, головуючий суддя І інстанції: С.С. Сич, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039, повний текст складено 10.06.21 року по справі № 440/2817/20

за позовом Приватного підприємства "Монолітбудсервіс"

до Управління Держпраці у Полтавській області

про визнання незаконним та скасування припису,

ВСТАНОВИВ:

02 червня 2020 року Приватне підприємство "Монолітбудсервіс" (далі - позивач, ПП "Монолітбудсервіс") звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Управління Держпраці у Полтавській області (далі - відповідач) про визнання незаконним та скасування припису про усунення виявлених порушень №ПЛ5975/161/АВ/П від 13.01.2020 стосовно Приватного підприємства "Монолітбудсервіс", винесеного Управлінням Держпраці у Полтавській області.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що підставою для винесення оскаржуваного припису є акт інспекційного відвідування юридичної особи, яка використовує найману працю ПП "Монолітбудсервіс" №ПЛ5975/161/АВ від 27.12.2019. Позивач вважав, що перевірка, на підставі якої було видано припис, призначена та проведена з порушенням порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №823, адже підстав для її призначення не було, оскільки підставою для її проведення стало анонімне звернення. За твердженням позивача, ПП "Монолітбудсервіс" не допускало порушення вимог частини третьої статті 24 КЗпП України щодо допуску до роботи найманих працівників без належного оформлення трудових відносин, оскільки між підприємством та зазначеними у акті фізичними особами були укладені цивільно-правові договори щодо надання послуг зі сторожування у зв`язку з тим, що штатним розкладом підприємства не передбачено штатних одиниць "сторож".

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 10.06.2021 у задоволенні адміністративного позову Приватного підприємства "Монолітбудсервіс" (ідентифікаційний код 31194525, вул. Аврори, 18, м. Кременчук, Полтавська область, 39627) до Управління Держпраці у Полтавській області (ідентифікаційний код 39777136, вул. Пушкіна, 119, м. Полтава, 36014) про визнання незаконним та скасування припису відмовлено.

Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій посилається на те, що рішення ухвалено з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального права без об`єктивного дослідження обставин справи, просить суд апеляційної інстанції рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 10.06.2021 у справі № 440/2817/20 скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач зазначає, що апелянт скористався послугами, отримати які за трудовим договором немає можливості, оскільки такі вакантні посади у нього відсутні. Вважає, що відповідачем не доведено ні факту отримання апелянтом послуг з охорони від ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на регулярній основі за чітким графіком, ні події перебування апелянта у фактичних трудових відносинах з вказаними особами також на регулярній основі і за визначеним графіком.

Крім того, зазначає, що судження про відсутність цивільно-правових відносин між суб`єктом господарювання і третіми особами, які не підтверджені належними та допустимими доказами, не можуть бути підставою для висновку для допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору, посилаючись на відповідні позиції Верховного Суду.

Звертає увагу, що за своїм змістом укладені ПП "Монолітбудсервіс" з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 угоди про надання послуг є цивільно-правовими договорами, а висновки суду та відповідача про наявність у цих договорах ознак трудового договору та порушення позивачем вимог ч.1 ст.21, ч.3 ст.24 Кодексу законів про працю України ґрунтуються на припущеннях.

Відповідач надав відзив на апеляційну скаргу, в якій просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги, рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 10.06.2021 у справі № 440/2817/20 залишити без змін.

Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання 16.12.2021 р. за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Відповідно до ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду, доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що 29.11.2019 до Управління Держпраці у Полтавській області через урядову телефонну "гарячу лінію" надійшло звернення ОСОБА_3 (вх. № 16-Б1719/06) про порушення щодо нього ПП "Монолітбудсервіс" правил оформлення трудових відносин та законодавства про працю (том 1 а.с. 33).

Наказом Управління Держпраці у Полтавській області від 12.12.2019 № 272П "Про проведення заходів державного контролю" на підставі Порядку здійснення державного контрою за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №823 "Деякі здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю", призначено проведення заходів державного контролю щодо відповідності вимогам законодавства про працю, зокрема, головному державному інспектору відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів Н. Ляшенко у діяльності ПП "Монолітбудсервіс". Підстава: звернення гр. ОСОБА_3 від 29.11.2019 №16-Б1719/06 (том 1 а.с. 32).

На підставі наказу від 12.12.2019 № 272П заступником начальника Управління Держпраці в Полтавській області Великою Н.М. видано головному державному інспектору Ляшенко Н.В. направлення від 16.12.2019 №2351 на проведення інспекційного відвідування на предмет додержання вимог законодавства про працю у діяльності ПП "Монолітбудсервіс" (питання, що підлягають контролю: додержання законодавства про працю в частині оформлення трудових відносин, додержання робочого часу та оплати праці) з 17.12.2019 по 28.12.2019 (том 1 а.с. 31).

У строк з 17.12.2019 по 27.12.2019 головним державним інспектором Ляшенко Н.В. проведено інспекційне відвідування юридичної особи ПП "Монолітбудсервіс", за результатами якого складено акт від 27.12.2019 №ПЛ5975/161/АВ (том 1 а.с. 34-49).

Вказаний акт перевірки підписаний в.о. директора Дворак М.В. із зауваженнями, примірник вказаного акту отримано представником позивача 27.12.2019, що підтверджується відміткою та підписом про отримання у примірнику акту, копія якого наявна у матеріалах справи (том 1 зворот а.с. 48).

13.01.2020 інспектором праці Ляшенко Н.В. внесено припис про усунення виявлених порушень №ПЛ5975/161/АВ/П, яким зобов`язано керівника ПП "Монолітбудсервіс" усунути виявлені порушення у строк до 28.01.2020 (том 1 а.с. 57-59).

Позивач, не погодившись з приписом Управління Держпраці у Полтавській області №ПЛ5975/161/АВ/П від 13.01.2020, звернувся до суду з цим позовом.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що припис про усунення виявлених порушень №ПЛ5975/161/АВ/П від 13.01.2020, прийнятий Управлінням Держпраці у Полтавській області на підставі, у межах повноважень, у спосіб, що передбачені законодавством України, та обґрунтовано.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з такого.

Статтею 1 Закону України від 05.04.2007 №877-V "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" (далі - Закон №877-V) визначено, що заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом.

Приписами частини 4 статті 2 Закону № 877-V встановлено, що заходи контролю здійснюються органами Державної фіскальної служби (крім митного контролю на кордоні), державного нагляду за дотриманням вимог ядерної та радіаційної безпеки (крім здійснення державного нагляду за провадженням діяльності з джерелами іонізуючого випромінювання, діяльність з використання яких не підлягає ліцензуванню), державного архітектурно-будівельного контролю (нагляду), державного нагляду у сфері господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім діяльності з переказу коштів, фінансових послуг з ринку цінних паперів, похідних цінних паперів (деривативів) та ринку банківських послуг), державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зокрема державного нагляду (контролю) в галузі цивільної авіації - з урахуванням особливостей, встановлених Повітряним кодексом України, нормативно-правовими актами, прийнятими на його виконання (Авіаційними правилами України), та міжнародними договорами у сфері цивільної авіації.

Водночас згідно з ч. 5 ст. 2 Закону № 877-V зазначені у частині четвертій цієї статті органи, що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов`язані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, частин першої, четвертої, шостої - восьмої, абзацу другого частини десятої, частин тринадцятої та чотирнадцятої статті 4, частин першої - четвертої статті 5, частини третьої статті 6, частин першої - четвертої та шостої статті 7, статей 9, 10, 19, 20, 21, частини третьої статті 22 цього Закону.

Відповідно до статті 259 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України, у редакцій чинній на час виникнення спірних правовідносин) державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Процедура здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю (далі - об`єкт відвідування), визначена Порядком здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №823 "Деякі питання здійснення державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю" (далі - Порядок №823, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Згідно з пунктом 2 Порядку №823 заходи державного контролю за додержанням законодавства про працю здійснюються у формі інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань, що проводяться інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів.

Підпунктами 1, 2 пункту 5 Порядку №823 визначено, що інспекційні відвідування проводяться з таких підстав, зокрема, за зверненням працівника про порушення стосовно нього законодавства про працю; за зверненням фізичної особи, стосовно якої порушено правила оформлення трудових відносин.

Як вбачається з матеріалів справи, 29.11.2019 до Управління Держпраці у Полтавській області через урядову телефонну "гарячу лінію" надійшло звернення ОСОБА_3 (вх. № 16-Б1719/06) про порушення щодо нього ПП "Монолітбудсервіс" правил оформлення трудових відносин та законодавства про працю (том 1 а.с. 33).

За змістом даного звернення ОСОБА_3 зазначено, що з початку вересня по 28.09.2019 майже місяць він неофіційно працював "зварювальником" в приватній фірмі ПП "Монолітбудсервіс", проте в день звільнення з ним не розрахувались в повному обсязі, не виплативши розрахункові на загальну суму близько 35 тис. грн. Станом на 29.11.2019 питання залишається не вирішеним. Заявник просив перевірити дотримання законодавства про працю в даній приватній фірмі та вжити відповідних заходів щодо виплати заявнику розрахункових найближчим часом.

Згідно зі ст. 3 Закону України "Про звернення громадян" під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.

Відповідно до статті 5 Закону України "Про звернення громадян" звернення може бути усним чи письмовим. Усне звернення викладається громадянином на особистому прийомі або за допомогою засобів телефонного зв`язку через визначені контактні центри, телефонні "гарячі лінії" та записується (реєструється) посадовою особою.

Згідно з ч. 1 ст. 8 Закону України "Про звернення громадян" письмове звернення без зазначення місця проживання, не підписане автором (авторами), а також таке, з якого неможливо встановити авторство, визнається анонімним і розгляду не підлягає.

Водночас, звертаючись з усним зверненням через телефонну "гарячу лінію", що передбачено Законом України "Про звернення громадян", ОСОБА_4 зазначив своє прізвище, ім`я, по батькові, вказав місце свого проживання та номер телефону. З усного звернення ОСОБА_3 повністю можливо встановити його авторство, воно містить всі необхідні відомості про автора звернення, тому суд першої інстанції правомірно відхилив доводи представника позивача про анонімність звернення, на підставі якого було призначено та проведено інспекційне відвідування позивача.

Наказом Управління Держпраці у Полтавській області від 12.12.2019 № 272П "Про проведення заходів державного контролю" на підставі Порядку здійснення державного контрою за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №823 "Деякі здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю", призначено проведення заходів державного контролю щодо відповідності вимогам законодавства про працю, зокрема, головному державному інспектору відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів Н. Ляшенко у діяльності ПП "Монолітбудсервіс". Підстава: звернення гр. ОСОБА_5 від 29.11.2019 №16-Б1719/06 (том 1 а.с. 32).

Вказаний наказ є чинним та позивачем не оскаржений.

Отже, інспекційне відвідування ПП "Монолітбудсервіс", яке оформлене актом №ПЛ5975/161/АВ від 27.12.2019, та за результатами якого керівнику позивача внесено припис про усунення виявлених порушень №ПЛ5975/161/АВ/П від 13.01.2020, було призначено та проведено відповідачем за наявності належної підстави, встановленої законодавством України.

На підставі наказу від 12.12.2019 № 272П заступником начальника Управління Держпраці в Полтавській області Великою Н.М. видано головному державному інспектору Ляшенко Н.В. направлення від 16.12.2019 №2351 на проведення інспекційного відвідування на предмет додержання вимог законодавства про працю у діяльності ПП "Монолітбудсервіс" (питання, що підлягають контролю: додержання законодавства про працю в частині оформлення трудових відносин, додержання робочого часу та оплати праці) з 17.12.2019 по 28.12.2019 (том 1 а.с. 31).

Позивач допустив відповідача до проведення заходу державного контролю.

Пунктами 19-21 Порядку №823 передбачено, що за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) (далі - акт), і в разі виявлення порушень вимог законодавства про працю - припис щодо їх усунення. Акт складається в останній день інспекційного відвідування або невиїзного інспектування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та об`єктом відвідування або уповноваженою ним особою. Один примірник акта залишається в об`єкта відвідування. Якщо об`єкт відвідування не погоджується з викладеною в акті інформацією, акт підписується із зауваженнями, які є його невід`ємною частиною.

Згідно з пунктом 23 Порядку №823 припис є обов`язковою для виконання у визначені строки письмовою вимогою інспектора праці про усунення об`єктом відвідування порушень вимог законодавства про працю, виявлених під час інспекційного відвідування або невиїзного інспектування.

Як вбачається з матеріалів справи, у строк з 17.12.2019 по 27.12.2019 головним державним інспектором Ляшенко Н.В. проведено інспекційне відвідування юридичної особи ПП "Монолітбудсервіс", за результатами якого складено акт від 27.12.2019 №ПЛ5975/161/АВ (том 1 а.с. 34-49).

У розділі ІІІ "Опис виявлених порушень" акту інспекційного відвідування № ПЛ5975/161/АВ від 27.12.2019 інспектором праці зафіксовано порушення ПП "Монолітбудсервіс", зокрема, частини 3 статті 24 Кодексу законів про працю України, що полягали у допуску громадян ОСОБА_6 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 до роботи без укладення трудових договорів, оформлених наказами чи розпорядженнями власника або уповноваженого ним органу. Зокрема зроблено висновки про те, що відносини за цивільно-правовими угодами, укладеними між ПП "Монолітбудсервіс" та громадянами ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_2 фактично є трудовими, а сторони цивільно-правових угод є роботодавцями та працівниками.

Частиною 1 статті 21 КЗпП України визначено, що трудовий договір - угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 23 КЗпП України трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи.

Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

Згідно з ч. 1 ст. 24 КЗпП України трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.

Відповідно до ч. 3 ст. 24 КЗпП України працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

У свою чергу, загальне визначення цивільно-правового договору наведено у статті 626 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Так, вказаною нормою встановлено, що договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Виконавець робіт, на відміну від найманого працівника, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку. Наказ (розпорядження) про прийом на роботу не видається.

Сторони цивільно-правової угоди укладають договір в письмовій формі згідно з вимогами статті 208 ЦК України. Такі угоди застосовуються для виконання конкретної роботи, що спрямована на одержання результатів праці, і у разі досягнення зазначеної мети вважаються виконаними і дія їх припиняється.

Відповідно до статті 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Згідно з ч. 1 ст. 843 ЦК України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.

Основною ознакою, що відрізняє підрядні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату.

Підрядник, який працює згідно з цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик.

Трудовий договір-це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати не якусь індивідуально-визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання, трудова діяльність не припиняється.

Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 08.05.2018 по справі №127/21595/16-ц.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем надано до інспекційного відвідування такі цивільно-правові договори:

-від 29.11.2019, що укладений між Приватним підприємством "Монолітбудсервіс" (замовник) та ОСОБА_1 (виконавець) (том 1 а.с. 55), предметом якого є те, що замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов`язання виконати такі роботи (надати послуги): охорона матеріальних цінностей на об`єкті ПП "Монолітбудсервіс" з 29.11.2019 по 29.12.2019;

-від 23.12.2019, що укладений між Приватним підприємством "Монолітбудсервіс" (замовник) та ОСОБА_2 (виконавець) (том 1 зворот а.с. 55), предметом якого є те, що замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов`язання виконати такі роботи (надати послуги): охорона матеріальних цінностей на об`єкті ПП "Монолітбудсервіс" з 23.12.2019 по 23.01.2020;

-від 02.12.2019, що укладений між Приватним підприємством "Монолітбудсервіс" (замовник) та ОСОБА_6 (виконавець) (том 1 а.с. 56), предметом якого є те, що замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов`язання виконати такі роботи (надати послуги): охорона матеріальних цінностей на об`єкті ПП "Монолітбудсервіс" з 02.12.2019 по 02.01.2020.

За умовами п.1.2 цих договорів, які є аналогічними, виконавець виконує роботу на свій ризик, самостійно організовує виконання роботи (надання послуг), не підпадає під дію внутрішнього трудового розпорядку, самостійно несе відповідальність за дотримання правил з охорони праці, не має права на одержання допомоги із соціального страхування, не сплачує страхові внески на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням.

Відповідно до п. 1.3 договорів замовник забезпечує виконавця усім необхідним для виконання роботи, передбаченої цим договором.

За виконану роботу замовник оплачує виконавцеві винагороду в сумі 4200 грн. В кінці місяця по факту виконання робіт складається акт. Оплата проводиться після завершення виконання щомісячного обсягу робіт та після підписання акту виконаних робіт обома сторонами (п. 2.1, 2.2 договорів).

З матеріалів справи вбачається, що позивачем надано до суду акти приймання-передачі виконаних робіт від 27.12.2019 (том 1 а.с. 131, 135, 137), складені між Приватним підприємством "Монолітбудсервіс" та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , за змістом яких сторонами підтверджено виконання робіт по здійсненню спостереження за об`єктом ПП "Монолітбудсервіс" за адресою: АДРЕСА_1 .

Проаналізувавши зміст наданих позивачем цивільно-правових договорів колегія суддів зауважує, що ними не визначено фактичний обсяг виконуваної роботи у вигляді конкретних фізичних величин, які підлягають вимірюванню, що повинні бути відображені в акті їх приймання. Не містяться в договорах і відомості щодо того, який саме конкретний результат роботи повинен передати виконавець замовникові, не визначено переліку завдань роботи, її видів, кількісних і якісних характеристик.

Предметом укладених між ПП "Монолітбудсервіс" та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 договорів, є власне праця працівників щодо здійснення та забезпечення трудової функції в діяльності суб`єкта господарювання по посаді "охоронник", предметом вказаних угод є сам процес праці (виконання роботи шляхом виконання функцій охоронника), тоді як предметом договору цивільно-правового характеру мають бути виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт, які виконавець повинен передати замовнику. За своїм характером такі правовідносини фактично є трудовими, оскільки не містять конкретних фізичних величин або ж об`ємів робіт; у свою чергу, працівник виконує певні функції за конкретною посадою, а не індивідуально-визначену роботу.

Колегія суддів зазначає, що виконання функцій з охорони матеріальних цінностей на об`єкті повністю залежить від режиму роботи підприємства та часу роботи його працівників, тому зазначені особи не могли самостійно організовувати свою роботу та виконувати таку роботу на досягнення певного результату не у визначений адміністрацією підприємства час, що свідчить про підпорядкованість зазначених осіб позивачеві.

Предметом укладених договорів позивача із зазначеними фізичними особами фактично є процес їх праці, а не її кінцевий результат, а тому умови вказаних вище договорів мають ознаки трудового характеру.

Відповідно до Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 29.12.2004 336, визначено завдання та обов`язки за професією "Охоронник": охороняє стаціонарний об`єкт, а також вантажі, що перевозяться різними транспортними засобами. Здійснює візуальний контроль або контроль з використанням спеціального обладнання за об`єктом, що охороняється. Під час охорони стаціонарних об`єктів із встановленим пропускним режимом пропускає працівників, відвідувачів, автомобільний та інші види транспорту і випускає їх із території об`єкта в установленому порядку і за зразками документів, затверджених власником об`єкта або уповноваженим ним органом. Звіряє дані супровідних документів із фактичною наявністю вантажів, перевіряє належність поданих для перевірки документів особі пред`явника. Приймає та здійснює вантажі з відповідними документами. Повідомляє старшого наряду з охорони, а під час виконання охоронних функцій в індивідуальному порядку - представника власника об`єкта або уповноваженого ним органу про неприбуття вантажів у встановлені терміни. Разом зі змінним охоронником та старшим наряду охорони перевіряє цілісність об`єкта, що охороняється, наявність замків та інших замикальних пристроїв, цілісність конструктивних елементів об`єкта, приміщень, місць зберігання транспортних засобів, що охороняються, наявність пломб і відбитків печаток у місцях, які визначено для опломбування, зберігання на стаціонарному об`єкті або під час перевезення матеріальних, історичних, культурних та інших цінностей. У разі виявлення факту невідповідності до вимог, що не дозволяє прийняти об`єкт під охорону або виконувати інші функції з охорони, повідомляє про це безпосередньому керівникові, у підпорядкуванні якого перебуває, та представника і власника об`єкта або уповноваженого ним органу. У разі виявлення пошкоджень та зіпсованості конструктивних елементів об`єкта, що охороняється, місць зберігання матеріальних та інших цінностей, пакування вантажів для їх перевезення, відсутності пломб і відбитків печаток на них невідкладно сповіщає про це представника власника або уповноваженого ним органу, старшого наряду охорони об`єкта або повідомляє про подію в територіальні органи внутрішніх справ. Приймає та здає об`єкт або вантажі, що перевозяться, із записом про це в журналі приймання-здавання об`єкта під охорону. Візуально та з використанням спеціального обладнання контролює периметр огорожі, правильність застосування комплексу організаційно-технічних заходів захисту місць зберігання та перевезення матеріальних та інших цінностей. Періодично контролює справність охоронної та охоронно-пожежної сигналізації, засобів зв`язку, інших засобів охорони, контрольно-спостережних приладів, освітлення тощо.

Доводи апелянта про те, що згаданими вище цивільно-правовими договорами передбачено надання послуг зі сторожування, які не можна ототожнювати з професією охоронника, колегія суддів визнає необґрунтованими, адже встановлені Довідником кваліфікаційних характеристик професій працівників, затвердженим наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 29.12.2004 №336, обов`язки для сторожа та охоронника є подібними, а різниця між цими професіями полягає у кваліфікаційних вимогах (до охоронника вони є ширшими).

Професія "охоронник", як і професія сторожа визначені "Класифікатором професій ДК 003:2010", який призначений для застосування центральними органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, Федерацією роботодавців України, всіма суб`єктами господарювання під час запису про роботу у трудові книжки працівників.

Крім того, у договорах передбачено оплату саме процесу праці, оскільки сума оплати не залежить від обсягу робіт, сума оплати здійснюється у фіксованому розмірі, що зазвичай характерно для трудових відносин, у договорах відсутні обсяги робіт та фактичний перелік складу конкретних робіт.

Колегія суддів зазначає, що штатним розписом ПП "Монолітбудсервіс" станом на 01.01.2019, який діяв до 01.07.2019 (а.с. 53-54), було передбачено три посади "охоронник" з посадовим окладом 4200 грн., одну з яких займав ОСОБА_2 , а штатним розписом Приватного підприємства "Монолітбудсервіс" станом на 01.07.2019 передбачено дві посади "охоронник" з посадовим окладом 4200 грн. (а.с. 54), який відповідає сумі винагороди 4200 грн., що передбачена договором.

Стосовно посилання позивача на постанову Автозаводського районного суду м. Кременчук Полтавської області від 15.05.2020 у справі №524/193/20, яка набрала законної сили 26.05.2020 (том 1 а.с. 128-129), колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 4 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з ч. 6 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Протокол про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_7 , який був предметом дослідження у справі №524/193/20, не був підставою для прийняття оскаржуваного припису. Порушення, яке зобов`язано усунути пунктом 1 припису, допущено Приватним підприємством "Монолітбудсервіс" та зафіксовано у акті інспекційного відвідування від 27.12.2019 №ПЛ5975/161/АВ, а тому вказане судове рішення у справі №524/193/20 не має преюдиціального значення для розгляду даної справи, оскільки у даній справі оскаржується припис, внесений відповідачем на підставі акту інспекційного відвідування від 27.12.2019 №ПЛ5975/161/АВ, а не на підставі протоколу, складеного стосовно ОСОБА_7 .

Частиною 7 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для суду.

Суд також повинен враховувати вимоги частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України щодо необхідності офіційного з`ясування всіх обставин справи і у відповідних випадках витребувати ті докази, яких, на його думку, не вистачає для належного встановлення обставин у справі, що розглядається.

Якщо суд дійде висновку про те, що обставини у справі, що розглядається, є інакшими, ніж установлені під час розгляду іншої адміністративної, цивільної чи господарської справи, то справу належить вирішити відповідно до тих обставин, які встановлені безпосередньо судом, який розглядає справу.

Як правомірно враховано судом першої інстанції, правова оцінка, надана Автозаводським районним судом м. Кременчук Полтавської області певному факту при розгляді іншої справи №524/193/20, не є обов`язковою для суду, який розглядає дану справу №440/2817/20, оскільки ОСОБА_7 не є стороною у справі, яка розглядається, ПП "Монолітбудсервіс" та Управління Держпраці у Полтавській області не брали участь у справі про адміністративне правопорушення №524/193/20, а факт порушення Приватним підприємством "Монолітбудсервіс" частини 3 статті 24 КЗпП України підтверджено належними і допустимими доказами у даній справі.

Також, рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 22 липня 2020 року у справі №440/949/20 (том 1 а.с. 194-202), яке залишено без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 02 березня 2021 року (том 1 а.с. 213-218), між тими самими особами, які є сторонами у даній справі, встановлено факт допуску Приватним підприємством "Монолітбудсервіс" трьох найманих працівників до роботи без укладення письмового трудового договору з кожним з них.

Статтею 29 КЗпП України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що до початку роботи за укладеним трудовим договором власник або уповноважений ним орган зобов`язаний: 1) роз`яснити працівникові його права і обов`язки та проінформувати під розписку про умови праці, наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, та можливі наслідки їх впливу на здоров`я, його права на пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до чинного законодавства і колективного договору; 2) ознайомити працівника з правилами внутрішнього трудового розпорядку та колективним договором; 3) визначити працівникові робоче місце, забезпечити його необхідними для роботи засобами; 4) проінструктувати працівника з техніки безпеки, виробничої санітарії, гігієни праці і протипожежної охорони.

З матеріалів справи вбачається, що інспекційним відвідуванням встановлено та зафіксовано в акті №ПЛ5975/161/АВ від 27.12.2019 порушення ПП "Монолітбудсервіс" статті 29 КЗпП України, що полягають у наступному: наказом №3К від 15.03.2019 ОСОБА_8 прийнятий на посаду інженера-енергетика з 18.03.2019 (том 1 а.с. 46, 180), до початку роботи за укладеним трудовим договором працівника не проінструктовано з охорони праці, у Журналі реєстрації вступного інструктажу з питань охорони праці підпис ОСОБА_8 , відсутнє будь-яке інше підтвердження, при інспекційному відвідуванні підтвердження не надано. Також наказом №29/08/19/2 від 29.08.2019 ОСОБА_9 прийнято на посаду головного бухгалтера з 30.08.2019 (том 1 а.с. 168), наказом № 29/08/19/1 від 29.08.2019 ОСОБА_10 прийнято на посаду токаря з 30.08.2019 (том 1 а.с. 167), до початку роботи за укладеним трудовим договором працівників не проінструктовано з протипожежної охорони, при інспекційному відвідуванні підтвердження не надано.

Статтею 38 КЗпП України встановлено, що працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім`ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

Якщо працівник після закінчення строку попередження про звільнення не залишив роботи і не вимагає розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган не вправі звільнити його за поданою раніше заявою, крім випадків, коли на його місце запрошено іншого працівника, якому відповідно до законодавства не може бути відмовлено в укладенні трудового договору.

Працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору.

З матеріалів справи вбачається, що інспекційним відвідуванням встановлено та зафіксовано в акті №ПЛ5975/161/АВ від 27.12.2019 (том 1 а.с. 46), що в заяві на звільнення менеджера ОСОБА_11 від 30.07.2019 р. за власним бажанням дата звільнення не зазначена.

Наказом № 31/07/19 від 31.07.2019 р. ОСОБА_11 звільнено з 31.07.2019 р. за власним бажанням по ч. 1 ст. 38 КЗпП України (том 1 а.с. 169), чим порушено право працівника, щодо відізвання раніше поданої заяви про звільнення, до закінчення двотижневого строку попередження.

Статтею 94 КЗпП України визначено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується. Питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначається цим Кодексом, Законом України "Про оплату праці" та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України "Про оплату праці" заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

З матеріалів справи вбачається, що інспекційним відвідуванням встановлено та зафіксовано в акті №ПЛ5975/161/АВ від 27.12.2019 (том 1 а.с. 46, зворот а.с. 46), що згідно з табелем обліку використання робочого часу за серпень 2019 року головний бухгалтер ОСОБА_9 відпрацювала 16 годин (2 робочих дні - по 8 год.). Нарахування заробітної плати за розрахунковою відомістю за серпень 2019 ОСОБА_9 проведено за відпрацьований час у розмірі 204,55 грн. - оклад по днях, що є меншим ніж за фактично відпрацьований час із розрахунку посадового окладу 4500,00 грн., встановленого штатним розписом та введеним в дію з 01.07.2019 р. Норма тривалості робочого часу за серпень 2019 р. становила 167 год.

Отже, у порушення вимог частини 1 статті 94 КЗпП України, частини 1 статті 1 Закону України "Про оплату праці" позивачем не виплачено заробітну плату працівнику за виконану ним роботу.

Статтею 95 КЗпП України визначено, що заробітна плата підлягає індексації у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до статті 33 Закону України "Про оплату праці" в період між переглядом розміру мінімальної заробітної плати індивідуальна заробітна плата підлягає індексації згідно з чинним законодавством.

З матеріалів справи вбачається, що інспекційним відвідуванням встановлено та зафіксовано в акті №ПЛ5975/161/АВ від 27.12.2019 (том 1 а.с. 46, зворот а.с. 46, а.с. 47), що відповідно до штатного розпису, затвердженого директором підприємства 28.12.2018 та введеного в дію з 01.01.2019, за посадою "охоронник" ( ОСОБА_12 , ОСОБА_2 , ОСОБА_13 ) встановлено посадовий оклад у розмірі 4200,00 грн. (том 1 а.с. 53), штатним розписом, затвердженим наказом № 6 від 28.06.2019 і введеним в дію з 01.07.2019, за посадою "охоронник" встановлено посадовий оклад у розмірі 4200,00 грн. (том 1 а.с. 54). Заробітна плата охоронників ОСОБА_13 та ОСОБА_12 за розрахунковими відомостями за липень - листопад 2019 р. становила: за липень 2019 р. - ОСОБА_13 - 4382,40 грн., ОСОБА_12 - 4465,25 грн., за серпень 2019 р. - ОСОБА_13 - 4200,00 грн., ОСОБА_12 - 4200,00 грн., за вересень 2019 р. - ОСОБА_13 - 4200,00 грн., ОСОБА_12 - 4452,00 грн., за жовтень 2019 р. - ОСОБА_13 - 4459,20 грн., ОСОБА_12 - 4459,20 грн., за листопад 2019 ОСОБА_13 - 4452,00 грн., ОСОБА_12 - 4485,33 грн.

Індексація заробітної плати працівникам за липень - листопад року не проводилася. Сума індексації визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на приросту індексу споживчих цін, поділеному на 100. У липні, серпні, вересні, жовтні та листопаді 2019 р. величина приросту індексу споживчих цін становила - 3,1 % від прожиткового мінімуму. Дане порушення має місце по відношенню і до інших працівників.

Отже, у порушення наведених вище норм, позивачем не проводилася індексація заробітної плати працівникам у липні - листопаді 2019 року.

Згідно з приписами частин 1, 2 статті 107 КЗпП України робота у святковий і неробочий день (частина четверта статті 73) оплачується у подвійному розмірі: 1) відрядникам - за подвійними відрядними розцінками; 2) працівникам, праця яких оплачується за годинними або денними ставками, - у розмірі подвійної годинної або денної ставки; 3) працівникам, які одержують місячний оклад, - у розмірі одинарної годинної або денної ставки зверх окладу, якщо робота у святковий і неробочий день провадилася у межах місячної норми робочого часу, і в розмірі подвійної годинної або денної ставки зверх окладу, якщо робота провадилася понад місячну норму. Оплата у зазначеному розмірі провадиться за години, фактично відпрацьовані у святковий і неробочий день.

Матеріалами справи підтверджено, що інспекційним відвідуванням встановлено та зафіксовано в акті №ПЛ5975/161/АВ від 27.12.2019 (том 1 зворот а.с. 46), що згідно з табелем обліку використання робочого часу за жовтень 2019 року охоронник ОСОБА_12 відпрацював 14 жовтня 2019 року (День захисника України) 8 годин. За розрахунковою відомістю за жовтень 2019 року ОСОБА_12 не проведено нарахування за роботу у святковий день у подвійному розмірі, оплату також не проведено, при інспекційному відвідуванні підтвердження не надано.

Отже, позивачем допущено порушення вимог статті 107 КЗпП України внаслідок не проведення оплати за роботу у святкові і неробочі дні у подвійному розмірі.

Відповідно до статті 108 КЗпП України робота у нічний час (стаття 54) оплачується у підвищеному розмірі, встановлюваному генеральною, галузевою (регіональною) угодами та колективним договором, але не нижче 20 відсотків тарифної ставки (окладу) за кожну годину роботи у нічний час.

З матеріалів справи вбачається, що інспекційним відвідуванням встановлено та зафіксовано в акті №ПЛ5975/161/АВ від 27.12.2019 (том 1 зворот а.с. 46), що згідно з табелем обліку використання робочого часу за серпень 2019 року охоронники ОСОБА_13 та ОСОБА_12 відпрацювали по 36 годин в нічний час кожен. За розрахунковою відомістю за серпень 2019 року ОСОБА_13 та ОСОБА_12 не проведено нарахування за роботу у нічний час у підвищеному розмірі, оплату також не проведено, при інспекційному відвідуванні підтвердження не надано.

Отже, позивачем допущено порушення вимог статті 108 КЗпП України, яке полягає у не проведенні оплати за роботу в нічний час у підвищеному розмірі, встановлюваному генеральною, галузевою (регіональною) угодами та колективним договором, але не нижче 20 % тарифної ставки (окладу) за кожну годину роботи у нічний час.

Частиною 1 статті 24 Закону України "Про оплату праці" встановлено, що заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Відповідно до ч. 1 ст. 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

З матеріалів справи вбачається, що інспекційним відвідуванням встановлено та зафіксовано в акті №ПЛ5975/161/АВ від 27.12.2019 (том 1 а.с. 47), що у порушення наведених норм виплату заробітної плати 14 працівникам за липень 2019 року проведено один раз на місяць 09.08.2019 на загальну суму 39179,06 грн., що підтверджується видатковим касовим ордером № 21 від 09.08.2019 та відомістю на виплату готівки № 27 за липень 2019 року на загальну суму 39179,06 грн.

Згідно з ч. 3 ст. 115 КЗпП України розмір заробітної плати за першу половину місяця визначається колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не менше оплати за фактично відпрацьований час з розрахунку тарифної ставки (посадового окладу) працівника.

Частиною 3 статті 24 Закону України "Про оплату праці" встановлено, що розмір заробітної плати за першу половину місяця визначається колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не менше оплати за фактично відпрацьований час з розрахунку тарифної ставки (посадового окладу) працівника.

З матеріалів справи вбачається, що інспекційним відвідуванням встановлено та зафіксовано в акті №ПЛ5975/161/АВ від 27.12.2019 (том 1 а.с. 47), що у порушення наведених норм водію автотранспортного засобу ОСОБА_14 проведено виплату заробітної плати за першу половину листопада 2019 року у розмірі 1700,00 грн., що підтверджує видатковий касовий ордер № 26 від 20.11.2019 та відомість на виплату готівки № 33 за листопад 2019 року, де за порядковим номером 2 значиться прізвище ОСОБА_14 , сума 1700,00 грн. та підпис про одержання, що становить менше ніж за фактично відпрацьований час з розрахунку посадового окладу. Згідно табеля обліку використання робочого часу за листопад 2019 року ОСОБА_14 за першу половину листопада 2019 року відпрацював 88 годин (11 робочих днів по 8 години), посадовий оклад встановлено у розмірі 4250,00 грн., норма тривалості робочого часу за листопад 2019 року становила 168 год.

Отже, інспекційним відвідуванням встановлено не проведення виплати заробітної плати за першу половину місяця у розмірі, що становить не менше оплати праці за фактично відпрацьований час з розрахунку посадового окладу працівника.

Згідно з ч. 1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

З матеріалів справи вбачається, що інспекційним відвідуванням встановлено та зафіксовано в акті №ПЛ5975/161/АВ від 27.12.2019 (том 1 а.с. 47), що наказом № МБС00000012 - 000000008 від 02.07.2019 звільнено з посади бухгалтера ОСОБА_15 з 02.07.2019 за власним бажанням по п. 1 ст. 38 КЗпП України (том 1 а.с. 170). За розрахунковою відомістю за липень 2019 року ОСОБА_15 нараховано 857,66 грн., сума до виплати становить - 690,42 грн. (належні кошти при звільненні). Розрахунок з працівником проведено лише 01.08.2019, що підтверджує видатковий касовий ордер № 20 від 01.08.2019 та відомість на виплату готівки № 28 за липень 2019 року, де за порядковим номером 2 значиться прізвище ОСОБА_15 , сума 690,42 грн. та підпис про одержання. Згідно табеля обліку використання робочого часу за липень 2019 року ОСОБА_15 у день звільнення 02.07.2019 р. відпрацювала 8 години.

Отже, інспекційним відвідуванням встановлено, що позивачем не проведено в день звільнення працівника виплату всіх сум, що належать йому від підприємства.

Відповідно до ч. 1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

З матеріалів справи вбачається, що інспекційним відвідуванням встановлено та зафіксовано в акті №ПЛ5975/161/АВ від 27.12.2019 (том 1 а.с. 47), що наказом № МБС00000012 - 000000008 від 02.07.2019 звільнено з посади бухгалтера ОСОБА_15 з 02.07.2019 за власним бажанням по п. 1 ст. 38 КЗпП України (том 1 а.с. 170). За розрахунковою відомістю за липень 2019 р. ОСОБА_15 нараховано 857,66 грн., сума до виплати становить - 690,42 грн. (належні кошти при звільненні). Розрахунок з працівником проведено лише 01.08.22019, що підтверджує видатковий касовий ордер № 20 від 01.08.2019 та відомість на виплату готівки № 28 за липень 2019, де за порядковим номером 2 значиться прізвище ОСОБА_15 , сума 690,42 грн. та підпис про одержання. Згідно табеля обліку використання робочого часу за липень 2019 р. ОСОБА_15 звільнення 02.07.2019 р. відпрацювала 8 години. Середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку ОСОБА_15 нараховувався та не виплачувався, при інспекційному відвідуванні підтвердження не надано.

Отже, у порушення вимог частини 1 статті 117 КЗпП України позивачем не проведено нарахування та виплату середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку звільненому працівникові, у разі невиплати в день звільнення всіх належних йому коштів.

Статтею 142 КЗпП України трудовий розпорядок на підприємствах, в установах, організаціях визначається правилами внутрішнього трудового розпорядку, які затверджуються трудовими колективами за поданням власника або уповноваженого ним органу і виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) на основі типових правил. У деяких галузях народного господарства для окремих категорій працівників діють статути і положення про дисципліну.

З матеріалів справи вбачається, що інспекційним відвідуванням встановлено та зафіксовано в акті №ПЛ5975/161/АВ від 27.12.2019 (том 1 зворот а.с. 47), що у порушення наведеної норми трудовий розпорядок на підприємстві не визначений Правилами внутрішнього трудового розпорядку, затвердженими трудовим колективом за поданням власника або уповноваженого ним органу, виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) на основі типових правил.

Частиною 2 статті 30 Закону України "Про оплату праці" передбачено, що роботодавець зобов`язаний забезпечити достовірний облік виконуваної працівником роботи і бухгалтерський облік витрат на оплату праці у встановленому порядку.

З матеріалів справи вбачається, що Інспекційним відвідуванням встановлено та зафіксовано в акті №ПЛ5975/161/АВ від 27.12.2019 (том 1 а.с. 46), що згідно з табелем обліку використання робочого часу за листопад 2019 року прибиральник службових приміщень ОСОБА_16 відпрацював 168 годин (21 робочий день - по 8 год.). Нарахування заробітної плати за розрахунковою відомістю за листопад 2019 р. ОСОБА_16 проведено за відпрацьований час у розмірі 2100,00 грн. - оклад по днях, що є меншим ніж за фактично відпрацьований час із розрахунку посадового окладу 4200,00 грн., встановленого штатним розписом та введеним в дію з 01.07.2019. Норма тривалості робочого часу за листопад 2019 року становила 168 год.

Отже, у порушення вимог частини 2 статті 30 Закону України Закону України "Про оплату праці" позивачем не забезпечено достовірний бухгалтерський облік витрат на оплату праці.

Постановою Автозаводського районного суду м. Кременчук Полтавської області від 07.05.2020 у справі №524/192/20, яка набрала законної сили 19.05.2020 (том 1 а.с. 79), ОСОБА_9 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.41 КУпАП. Провадження у справі про адміністративне правопорушення передбачене ч.1 ст.41 КУпАП у відношенні ОСОБА_9 закрито на підставі п.7 ч.1 ст.247 КУпАП у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи строків передбачених ч.2 ст.38 КУпАП.

Отже, провадження у справі про адміністративне правопорушення було закрито з нереабілітуючих підстав.

За приписами абзацу першого пункту 2 розділу ІІ Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100, обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток або для виплати компенсації за невикористані відпустки проводиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.

З матеріалів справи вбачається, що інспекційним відвідуванням встановлено та зафіксовано в акті №ПЛ5975/161/АВ від 27.12.2019 (том 1 зворот а.с. 47), що наказом № МБС00000012 - 000000008 від 02.07.2019 звільнено з посади бухгалтера ОСОБА_15 з 02.07.2019 за власним бажанням по п. 1 ст. 38 КЗпП України. При розрахунку середньої заробітної плати для виплати компенсації за невикористану відпустку був врахований травень 2019 р. - не з першого числа місяця після прийняття працівника на роботу (наказом № 7-к від 13.05.2019 р. ОСОБА_15 було прийнято на посаду бухгалтера з 14.05.2019).

Отже, позивачем порушено вимоги абзацу першого пункту 2 розділу ІІ Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100.

Згідно з пунктом 7 розділу ІV Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), нарахування виплат за час щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або компенсації за невикористані відпустки, тривалість яких розраховується в календарних днях провадиться шляхом ділення сумарного заробітку за останні перед наданням відпустки 12 місяців або за менший фактично відпрацьований період на відповідну кількість календарних днів року чи меншого відпрацьованого періоду (за винятком святкових і неробочих днів, встановлених законодавством). Одержаний результат перемножується на число календарних днів відпустки. Святкові та неробочі дні (стаття 73 Кодексу законів про працю України) (322-08 ), які припадають на період відпустки, у розрахунок тривалості відпустки не включаються і не оплачуються.

З матеріалів справи вбачається, що інспекційним відвідуванням встановлено та зафіксовано в акті №ПЛ5975/161/АВ від 27.12.2019 (том 1 зворот а.с. 47), що наказом № 31/07/19 від 31.07.2019 ОСОБА_11 звільнено з 31.07.2019 за власним бажанням по ст. 38 КЗпП України. Згідно з довідкою про виплату компенсації ОСОБА_11 сумарний заробіток за останні перед виплатою компенсації становить (з квітня 2019 р. по червень 2019 р.) 13505,75 грн.: 89 (відповідна кількість календарних днів року за виключенням святкових і неробочих днів) = 151,75 грн. (середньоденна заробітна плата). Святкові і неробочі дні, встановлені законодавством (1 травня - День міжнародної солідарності трудящих, 9 травня - День Перемоги, 16 червня - Трійця, 28 червня - День Конституції України), не виключено із відповідної кількості календарних днів року при нарахуванні виплат для компенсації за невикористану відпустку, чим порушено пункту 7 розділу ІV Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100.

Пунктом 2.5 глави 2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58, визначено, що з кожним записом, що заноситься до трудової книжки на підставі наказу (розпорядження) про призначення на роботу, переведення і звільнення власник або уповноважений ним орган зобов`язаний ознайомити працівника під розписку в особистій картці (типова відомча форма N П-2, затверджена наказом Мінстату України від 27 жовтня 1995 року N 277 (v0277202-95 ), в якій має повторюватися відповідний запис з трудової книжки (вкладиша).

Міністерства і відомства за згодою з відповідними галузевими профспілками можуть, як виняток, дозволити підприємствам, що працюють в умовах територіальної роз`єднаності (підпорядковані структурні підрозділи розташовані на великій відстані), проводити ознайомлення з записами, що внесені до трудової книжки, в заочному порядку шляхом направлення власникам книжок відповідних повідомлень з наступною відміткою про це в особистій картці.

З матеріалів справи вбачається, що інспекційним відвідуванням встановлено та зафіксовано в акті №ПЛ5975/161/АВ від 27.12.2019 (том 1 а.с. 46), що ОСОБА_8 наказом № 3-К від 15.03.2019 прийнятий на посаду інженера-енергетика з 18.03.2019; ОСОБА_15 наказом № 7-К від 13.05.2019 прийнята на посаду бухгалтера з 14.05.2019, а наказом № МБС00000012-000000008 від 02.07.2019 звільнена з роботи з 02.07.2019 за власним бажанням по п. 1 ст. 38 КЗпП України. Із записами, занесеним до трудових книжок про призначення та звільнення, працівники під розписку в особових картках не ознайомлені, підписи відсутні, чим порушено вимоги пункту 2.5 глави 2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58.

Приписами пункту 7.1 глави 7 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58, встановлено, що книга обліку руху трудових книжок і вкладишів до них ведеться відділом кадрів або іншим підрозділом підприємства, який здійснює оформлення прийняття і звільнення працівників. У цій книзі реєструються всі трудові книжки, що прийняті від працівників при влаштуванні на роботу, а також трудові книжки і вкладиші до них із записом серії і номера, що видані працівникам знову.

Згідно з актом №ПЛ5975/161/АВ від 27.12.2019 (том 1 а.с. 46) станом на 20.12.2019 на підприємстві в наявності трудові книжки ОСОБА_17 (Сер. НОМЕР_1 ), якого наказом № 4К від 04.01.2018 з 05.01.2018 прийнято на посаду водія, ОСОБА_18 (Сер. АВ № 414909), яку наказом № 2К від 02.01.2018 з 02.01.2018 прийнято на посаду бухгалтера. У Книзі обліку руху трудових книжок і вкладишів до них дані трудові книжки станом на 20.12.2019 не зареєстровані, чим порушено абзац третій пункту 7.1 глави 7 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58.

Колегія суддів звертає увагу, що позивачем не обґрунтовано свою незгоду з вказаними висновками акту по суті виявлених порушень та не надано до суду належних та допустимих доказів на спростування вказаних порушень, які встановлені інспекційним відвідуванням, зафіксовані в акті інспекційного відвідування та які зобов`язано усунути оскаржуваним у даній справі приписом про усунення виявлених порушень №ПЛ5975/161/АВ/П від 13.01.2020.

Проте, з метою виконання вимог припису позивачем надано до Управління Держпраці у Полтавській області документи на підтвердження усунення частини наведених вище порушень (том 2 а.с. 15-55).

На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що припис про усунення виявлених порушень №ПЛ5975/161/АВ/П від 13.01.2020, прийнятий Управлінням Держпраці у Полтавській області на підставі, у межах повноважень, у спосіб, що передбачені законодавством України, та обґрунтовано.

Інші доводи апеляційної скарги не впливають на правильність висновків суду.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Положеннями статті 242 КАС України встановлено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовані наведеними вище обставинами та нормативно - правовим обґрунтуванням, у зв`язку з чим підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.

Ураховуючи те, що за наслідками апеляційного перегляду цієї справи рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін, тому відсутні правові підстави для розподілу судових витрат.

Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 229, 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Монолітбудсервіс" залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 10.06.2021 по справі № 440/2817/20 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Л.В. Курило Судді З.О. Кононенко А.О. Бегунц Повний текст постанови складено 23.12.2021 року