Постанова

від 07.12.2021 по справі 359/7343/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа № 359/7343/19

провадження № 22-ц/824/15917/2021

головуючий у суді І інстанції Журавський В.В.

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

7 грудня 2021 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Писаної Т.О.

суддів - Приходька К.П., Журби С.О.

за участю секретаря судового засідання - Зиль Т.С.

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Обслуговуючого кооперативу Ідея на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 30 серпня 2021 року у справі за позовом Обслуговуючого кооперативу Ідея до ОСОБА_1 про розірвання кооперативної угоди про сплату пайового внеску,

В С Т А Н О В И В:

В серпні 2019 року ОК Ідея звернувся до суду з вказаним позовом, який обґрунтував тим, що 29 червня 2016 року уклав з ОСОБА_1 кооперативну угоду №1/17 про сплату пайового внеску. За умовами даного договору ОСОБА_1 зобов`язався сплатити до кооперативу пайовий внесок у розмірі 432300 гривень протягом 60 банківських днів з моменту підписання угоди шляхом перерахування на поточний банківський рахунок кооперативу. В свою чергу, а ОК Ідея зобов`язався повернути пай у натуральній формі шляхом передання майна, що має наступні характеристики: квартира, розташована на 3-му поверсі 5-ти поверхового будинку та складається з 1-ї кімнати житловою площею 36,80 кв.м, у тому числі 1-а кімната 18 кв.м, кухні площею 10,80 кв.м, вбиральні (сполученої) площею 3,10 кв.м, коридору площею 3,70 кв.м. Відповідач не виконав свої зобов`язання за кооперативною угодою та не перерахував на користь ОК Ідея грошові кошти. Тому ОК Ідея просив розірвати кооперативну угоду №1/17 про сплату пайового внеску від 29 червня 2016 року.

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 30 серпня 2021 року в задоволенні позову Обслуговуючого кооперативу Ідея до ОСОБА_1 про розірвання кооперативної угоди про сплату пайового внеску відмовлено.

Не погоджуючись із указаним рішенням суду представник ОК Ідея - адвокат Шапошніков І.Б. звернувся до суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що відмовляючи у задоволенні позову, суд припустився порушень норм процесуального права, які зокрема полягають у недотриманні принципу змагальності сторін та розподілу процесуальних обов`язків між позивачем та відповідачем щодо доказування та подання відповідних доказів, у незастосуванні висновків, викладених в постановах Верховного Суду, та ін.

Звертає увагу суду, що підставою для звернення позивача до суду було порушення відповідачем умов кооперативної угоди щодо сплати пайового внеску в розмірі 423 000 грн. Так, останній не виконав прийнятих на себе зобов`язань та не сплатив на користь позивача відповідні кошти. На підтвердження цієї обставини позивачем було додано до позовної заяви копію банківської довідки про рух коштів за період з 29 червня 2016 року по 30 вересня 2016 року. Але, ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції бере до уваги лише долучену довідку, яка видана головою правління позивача, і з якої начебто вбачається, що станом на 7 липня 2016року відповідачем внесено суму у розмірі 423 200 грн згідно кооперативної угоди про сплату пайового внеску №1/17 від 29 червня 2016 року.

Вказує, що пунктом 3.6 кооперативної угоди було встановлено порядок оплати пайового внеску, внаслідок чого, у випадку належного виконання відповідачем кооперативної угоди та відповідно внесення на рахунок ОК Ідея суми у розмірі 423 200 грн, у відповідача має бути наявне платіжне доручення про переказ визначеної суми коштів на рахунок позивача або ж відповідна банківська квитанція, яка б свідчила про перерахування такої суми коштів через банк, а у випадку внесення грошових коштів через касу юридичної особи - відповідна квитанція прибуткового касового ордеру. Однак, відповідач долучив до матеріалів справи лише довідку про сплату коштів, яка по своїй природі є вторинним (похідним) документом, який має лише підтверджувати певні факти (обставини) на підставі інших первинних документів. З урахуванням певних обставин, довідка може бути вірною або невірною, правильною або ж виданою помилково.

Зазначає, що оскільки позивач повідомив суд, що вказана довідка була видана помилково, то для достовірного підтвердження факту сплати коштів відповідачем він повинен був надати суду відповідні первинні документи (платіжне доручення, банківські виписки тощо).

Посилається на висновок викладений у постанові Верховного Суду від 24 червня 2021 року по справі №686/19271/19.

Вважає, що оскільки саме відповідач заперечує свою вину у порушенні умов кооперативної угоди, то саме відповідач безпосередньо має й надавати суду докази на спростування даного порушення.

Вказує, що неналежним чином оцінюючи вищезазначену банківську довідку про рух коштів, суд першої інстанції помилково дійшов висновку, що вказана довідка містить відомості про рух коштів лише за період з 7 липня 2016 року по 27 вересня 2016 року.

Звертає увагу, що зі змісту довідки про рух коштів вбачається, що в ній містяться відомості про рух коштів з 29 червня 2016 року по 30 вересня 2016 pоку, при цьому перша транзакція (зарахування коштів) за цей період дійсно датується 7 липня 2016 pоку, а остання - 27 вересня 2016 року, проте суд першої інстанції помилково прийняв ці дати за весь період руху коштів.

Наголошує на тому, що ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції також необґрунтовано зазначив, що відповідно до акта прийому-передачі квартири від 1 листопада 2016 року, підписаного між ОК Ідея та ОСОБА_1 на виконання Додатку № 1 до кооперативної угоди № 1/17 про сплату пайового внеску від 29 червня 2016 року, кооператив передав пайовику квартиру за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 37,1 кв.м.

Зазначає, що позивачем неодноразово наголошувалось, що співробітниками ОК Ідея було допущено помилку у веденні реєстру паїв і документи щодо квартири (довідка, акт), насправді належної ОСОБА_3 , помилково були оформлені на ОСОБА_1 , хоча насправді власником квартири він (відповідач) не є.

Зазначає, що зважаючи на спірність/помилковість вказаної довідки, яка є похідним інформаційним документом, суд першої інстанції всупереч приписам процесуального законодавства не дослідив відповідних первинних документів, які б підтверджували правильність цієї довідки та реальність сплати відповідачем коштів.

Таким чином, суд першої інстанції помилково ухвалив оскаржуване рішення на підставі недоведених обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, що призвело до неправильного вирішення справи по суті спору.

4 листопада 2021 року на адресу Київського апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Торути Л., в якому вона просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Вказує, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку та поклав в основу судового рішення докази: довідку про повну оплату пайових внесків, яка виданаголовою правління ОК Ідея ОСОБА_4, якою встановлено, що відповідач станом на 7 липня 2016 року вніс суму у розмірі 423200 гривень згідно кооперативної угоди про сплату пайового внеску №1/17 від 29 червня 2016 року; акт прийому - передачі квартири від 1 листопада 2016 року, на підставі чого було зареєстровано право власності на квартиру за відповідачем та відповідно не взяв до уваги довідку ПАТ Креді Агріколь Банку про рух коштів по рахунку ОК Ідея за інтервал 7 липня 2016 року - 27 вересня 2016 року і доводи представника позивача (апелянта), оскільки вони не були підтверджені належними та допустимими доказами.

В судовому засіданні представник позивача ОК Ідея - адвокат Шапошніков І.Б. просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог.

Представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Торута Л.П. просила відмовити в задоволенні апеляційної скарги та залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до ст.264 ЦПК України судове рішення має відповідати в тому числі на такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам оскаржуване судове рішення відповідає в повній мірі.

Судом першої інстанції встановлено, що 29 червня 2016 року між ОК Ідея та ОСОБА_1 був укладений договір №1/17 про сплату пайового внеску. Відповідно до умов указаного договору ОСОБА_1 зобов`язався оплатити (внести) в кооператив пайовий внесок у розмірі 423200 гривень протягом 60 банківських днів з моменту підписання угоди шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок кооперативу.

В свою чергу, ОК Ідея зобов`язався повернути пайовий внесок у натуральній формі шляхом передання майна, що має наступні характеристики: квартира, розташована на 3-му поверсі 5-ти поверхового будинку та складається з 1-ї кімнати житловою площею 36,80 кв.м, у тому числі 1-а кімната 18 кв.м, кухні площею 10,80 кв.м, вбиральні (сполученої) площею 3,10 кв.м, коридору площею 3,70 кв.м. Будинок знаходиться за адресою: земельна ділянка загальною площею 0,125 га, що знаходиться в Київській області, Бориспільський район, Гнідинська сільська рада, кадастровий номер 3220882600:04:005:0100. Вказані обставини підтверджуються копією кооперативної угоди №1/17 про сплату пайового внеску від 29 червня 2016 року (а.с.8-12) та додатком №1 до кооперативної угоди №1/17 про сплату пайового внеску від 29 червня 2016 року (а.с.13-14).

Судом також встановлено, що головою правління ОК "Ідея" ОСОБА_4 була видана довідка ОСОБА_1 про те, що він станом на 07 липня 2016 року вніс суму у розмірі 423200 грн згідно кооперативної угоди про сплату пайового внеску №1/17 29 червня 2016 року.

01 листопада 2016 року був складений акт прийому-передачі квартири, який зі сторони ОК "Ідея" підписаний головою правління ОСОБА_4, а зі сторони пайовика ОСОБА_1 ..

Відповідно до указаного акта від 01 липня 2016 року сторони засвідчили, що на виконання додатку №1 до кооперативної угоди №1/17 про сплату пайового внеску від 29 червня 2016 року кооператив передав пайовику квартиру за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 37,1 кв.м та комплект ключів від цієї квартири в кількості 5 штук, а пайовик, в свою чергу, прийняв зазначену квартиру разом із наданим комплектом ключів.

Судом також встановлено та визнано сторонами, що 26 січня 2017 року державним реєстратором комунального підприємства "Бюро державної реєстрації" Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області Іванченкр О.В. було зареєстровано за ОСОБА_1 право власності на квартиру загпльною площею 37,1 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 . Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1067292732224.

Указані обставини позивачем у відповіді на відзив не були заперечені.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції обґрунтовував свої висновки недоведеністю позовних вимог про невиконання відповідачем своїх зобов`язань за спірною угодою, а відтак недоведеністю підстав для розірвання спірної угоди.

При цьому суд виходив з того, що ОСОБА_1 було виконано в повному обсязі зобов`язання за кооперативною угодою, що стосуються сплати пайового внеску, а тому підстав для розірвання кооперативної угоди №1/17 про сплату пайового внеску від 29 червня 2016 року, укладеної між ОК Ідея та ОСОБА_1 немає.

Колегія суддів погоджується із таким висновком суду першої інстанції в повному обсязі з урахуванням наступного.

Відповідно до приписів частини другої статті 11 ЦК України однією з підстав виникнення цивільних прав і обов`язків, є договори.

За змістом статей 627, 629 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За загальним правилом, передбаченим ч.1 ст.526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до положення ст.525, ч.1 ст.530, ч.1 ст.614, а також ч.1 ст.615, 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. У разі порушення зобов`язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно з ч.1 та ч.2 ст.651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

За змістом зазначених норм розірвано може бути лише чинний (такий, що діє на час звернення до суду з позовом та прийняття відповідного судового рішення) договір.

Відповідний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 07.08.2018 у справі №910/7981/17.

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Позивач, звертаючись із вимогою про розірвання спірної угоди керувався тим, що відповідач не виконав зобов`язання щодо сплати пайових внесків. В обгрунтування своїх вимог наводить виписку по руху коштів за інтервал дат від 29 червня 2016 року по 30 вересня 2016 року, у якій відсутні відомості щодо надходження від відповідача коштів у якості сплати пайових внесків.

В той же час, у постанові Верховного Суду від 24 червня 2021 року по справі №686/19271/19, на яку посилається позивач у апеляційній скарзі, зазначено, що про факт отримання та повернення коштів свідчать банківські виписки про зарахування чи повернення грошей із поточного рахунку, а також прибуткові та видаткові касові ордери у разі внесення грошей до каси товариства.

Позивачем до справи не надані докази, які спростовують внесення грошей до каси кооперативу.

Матеріали справи також не містять доказів, які підтверджують факт звернення зі сторони позивача до відповідача з метою виправлення помилки, чи з вимогою про стягнення заборгованості, чи попередження про розірвання договору у разі несплати пайових внесків у період з часу видачі довідки про сплату пайових внесків у повному обсязі та передачі квартири за актом у 2016 році, реєстрації у січня 2017 року спірної квартири за відповідачем у державному реєстрі до часу подання цього позову у серпні 2019 року.

Відповідно до п. 6.1 спірної угоди сторони передбачили, що ця угода набирає чинності з моменту її підписання сторонами та припиняється після повного виконання сторонами зобов`язань, передбачених цією угодою.

Ураховуючи наведене суд першої інстанції дійшов цілком обґрунтованого висновку, що виконання зобов`язань відповідачем визнано головою правління ОК "Ідея" ОСОБА_4 шляхом надання довідки та підписання акта приймання-передачі квартири, на підставі яких за відповідачем було зареєстровано спірну квартиру на праві власності у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Відтак, спірний договір повністю був виконаний обома сторонами, тому підстав для задоволення позовних вимог про розірвання виконаного договору немає.

Реалізуючи передбачене статтею 55 Конституції України, статтею 4 ЦПК України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Позивач звертаючись до суду з позовом самостійно визначає у ній, яке його право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах.

Оцінка предмету заявленого позову, а відтак наявності підстав для захисту порушеного права позивача, про яке ним зазначається в позовній заяві здійснюється судом на розгляд якого передано спір крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги (аналогічні висновки викладено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19 вересня 2019 року у справі № 924/831/17, від 28 листопада 2019 року у справі № 910/8357/18).

Предметом судового розгляду у цій справі є вимога про розірвання кооперативної угоди із підстав несплати відповідачем пайового внеску, яку позивач доводить помилковістю видачі головою правління ОК "Ідея" ОСОБА_4 довідки про виконання відповідачем грошових зобов`язань за угодою.

Колегія апеляційного суду перевіряючи доводи апеляційної скарги також враховує ту обставину, що предметом договору, про розірвання якого просить позивач, є квартира.

У статті 47 Конституції Українивизначено, що кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше жиле приміщення, призначені та придатні для постійного або тимчасового проживання в них (ст. 379 ЦК України).

Держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності (ст. 386 ЦК України).

Отже, позбавлення гарантованого Конституцією України права на володіння житлом може відбуватися виключно на законних підставах.

Частиною першої статті 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема з правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (частина друга статті 328 ЦК України).

Ураховуючи наведене, посилання позивача лише на помилковість визнання головою правління ОК "Ідея" ОСОБА_4.виконання відповідачем грошових зобов`язань за спірною угодою, на підставі якої відповідач набув право власності на квартиру, не може бути підставою для задоволення цього позову про розірвання спірної угоди, яка повністю виконана сторонами.

За правилами ч.1 та ч.6 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

Так, у праві існують такі основні стандарти доказування: баланс імовірностей (balance of probabilities) або "перевага доказів" (preponderance of the evidence); "наявність чітких та переконливих доказів" (clear and convincing evidence); поза розумним сумнівом (beyond reasonable doubt).

У рішенні Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі "Brualla Gomez de La Torre v. Spain" від 19 грудня 1997 року наголошено про загальновизнаний принцип негайного впливу процесуальних змін на позови, що розглядаються.

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання, а на суд покладено обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 2 жовтня 2018 року у справі №910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18, від 18 листопада 2019 року у справі № 902/761/18, від 4 грудня 2019 року у справі № 917/2101/17).

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні від 23 серпня 2016 року у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". ... Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Схожий стандарт під час оцінки доказів застосовано у рішенні ЄСПЛ від 15.11.2007 у справі "Бендерський проти України" ("BENDERSKIY v. Ukraine"), в якому суд оцінюючи фактичні обставини справи звертаючись до балансу вірогідностей вирішуючи спір виходив з того, що факти встановлені у експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази.

Повертаючись до цієї справи суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги про помилковість визнання стороною позивача виконання відповідачем грошових зобов`язань за угодою, як підстави для розірвання угоди, на підставі якої відповідач набув право власності на квартиру, не переважають над доводами відповідача про документальне підтвердження виконання обома сторонами спірної угоди.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не впливають на законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення.

Колегія суддів не вбачає підстав для зміни чи скасування рішення суду, як і не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

За таких обставин, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення залишити без змін, як таке, що ухвалене з вірним застосуванням норм матеріального та процесуального права, є законним та обґрунтованим.

Керуючись ст.ст. 365, 367,369,374,375,381 - 384 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Обслуговуючого кооперативу Ідея залишити без задоволення.

Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 30 серпня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий Т.О. Писана

Судді К.П. Приходько

С.О. Журба