Ухвала

від 15.02.2022 по справі 359/7343/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

15 лютого 2022 року

м. Київ

справа № 359/7343/19

провадження № 61-1821ск22

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Фаловської І. М.,

розглянувши касаційну скаргу Обслуговуючого кооперативу Ідея на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 30 серпня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 07 грудня 2021 року в справі за позовом Обслуговуючого кооперативу Ідея до ОСОБА_1 про розірвання кооперативної угоди про сплату пайового внеску,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2019 року Обслуговуючий кооператив Ідея (далі - ОК Ідея ) звернувся до суду з указаним позовом, в якому просив розірвати кооперативну угоду про сплату пайового внеску від 29 червня 2016 року №1/17, укладену між ним і ОСОБА_2 .

Позов ОК Ідея мотивовано тим, що 29 червня 2016 року між ним і ОСОБА_2 було укладено кооперативну угоду про сплату пайового внеску від 29 червня 2016 року № 1/17, за умовами якої ОСОБА_2 зобов`язався сплатити кооперативу пайовий внесок в розмірі 432 300 грн протягом 60 банківських днів з моменту підписання вказаної угоди, а ОК Ідея зобов`язався повернути пай в натуральній формі шляхом передання ОСОБА_2 майна, що має такі характеристики: квартира, розташована на третьому поверсі п`ятиповерхового будинку та складається з однієї кімнати житловою площею 36,80 кв. м, в тому числі: одна кімната площею 18 кв. м; кухня площею 10,80 кв. м; вбиральня (сполучена) площею 3,10 кв. м, коридор площею 3,70 кв. м. Відповідач не виконав своїх зобов`язань за кооперативною угодою та не перерахував на користь ОК Ідея грошові кошти.

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 30 серпня 2021 року в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного суду від 07 грудня 2021 року апеляційну скаргу ОК Ідея залишено без задоволення, а рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 30 серпня 2021 року - без змін.

27 січня 2022 року ОК Ідея подав засобами поштового зв`язку до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 30 серпня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 07 грудня 2021 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31 січня 2022 року справу призначено судді-доповідачеві Стрільчуку В. А., судді, які входять до складу колегії: Карпенко С. О., Ігнатенко В. М.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15 лютого 2022 року справу призначено судді-доповідачеві Стрільчуку В. А., судді, які входять до складу колегії: Ігнатенко В. М., Фаловська І. М. Проведення повторного автоматичного визначення судді відбулося у зв`язку з відпусткою судді Карпенко С. О.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки скарга подана на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є: справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Предметом позову в цій справі є розірвання кооперативної угоди про сплату пайового внеску, за умовами якої підлягав сплаті пайовий внесок в розмірі 432 300 грн, який не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 481 грн х 250 = 620 250 грн).

Згідно з частиною четвертою статті 274 ЦПК України ця справа не відноситься до тієї категорії справ, що не можуть бути розглянуті в порядку спрощеного позовного провадження.

Зазначена справа є незначної складності та не належить до виключень з цієї категорії, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України.

Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, тому незалежно від того, визнав її такою суд першої чи апеляційної інстанції, враховуючи, що частина шоста статті 19 ЦПК України розміщена у Загальних положеннях цього Кодексу, які поширюються й на касаційне провадження, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною.

Касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять посилань на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення у малозначних справах підлягають касаційному оскарженню.

Доводи касаційної скарги про неврахування судами правових висновків, викладених в постановах Верховного Суду у складі колегій суддів Касаційного господарського суду від 17 липня 2018 року у справі № 915/1145/17, про те, що у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою , від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 18 листопада 2018 року у справі № 902/761/18, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18, від 04 грудня 2019 року у справі № 917/2101/17, про те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний , від 24 червня 2021 року у справі № 686/19271/19, згідно з якими, про факт отримання та повернення коштів свідчать банківські виписки про зарахування чи повернення грошей із поточного рахунку, а також прибуткові та видаткові касові ордери у разі внесення грошей до каси товариства , не заслуговують на увагу, оскільки такі доводи зводяться до незгоди з установленими судами попередніх інстанцій в цій справі обставинами і оцінкою доказів, що в силу вимог статті 400 ЦПК України не належить до повноважень суду касаційної інстанції. Зміст доводів заявника не дає підстав для висновку про застосування апеляційним судом в оскаржуваному судовому рішенні норм права без урахування висновків щодо їх застосування, викладених в зазначених постановах Верховного Суду.

Крім того, посилання заявника на неврахування судами висновків, викладених в постановах Верховного Суду, щодо застосування норми права у подібних правовідносинах є підставою касаційного оскарження судових рішень, передбаченою пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України, втім не є доводом, який в розумінні підпунктів а)-г) пункту 2 частини третьої статті 389 цього Кодексу підтверджує наявність випадку/випадків, який/які дає/дають право вважати судові рішення такими, що підлягають касаційному оскарженню.

Виходячи із статусу Верховного Суду, в деяких випадках вирішення питання про можливість касаційного оскарження має відноситися до його дискреційних повноважень, так як розгляд скарг касаційним судом покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення розгляду заради розгляду .

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 жовтня 2020 року у справі № 127/18513/18 (провадження № 14-145цс20) вказала, що касаційний перегляд вважається екстраординарним з огляду на специфіку повноважень суду касаційної інстанції з точки зору обмеження виключно питаннями права та більшим ступенем формальності процедур. У ЦПК України визначено баланс між такими гарантіями права на справедливий судовий розгляд, як право на розгляд справи судом, встановленим законом (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод), та принципом остаточності судових рішень res judicata, фактично закріплено перехід до моделі обмеженої касації, що реалізується за допомогою введення процесуальних фільтрів з метою підвищення ефективності касаційного провадження.

Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію суду права , що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є судом фактів .

Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають Конституції України, за статтею 129 якої основними засадами судочинства є, серед інших, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Верховним Судом досліджено та взято до уваги: предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства й не встановлено випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини с статті 7 цих Рекомендацій скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини ), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: Levages Prestations Services v. France (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; Brualla Gomez de la Torre v. Spain (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

Європейський суд з прав людини вказує, що було б важко погодитися з тим, що Верховний Суд у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволило йому відфільтрувати справи, що надходять до нього, має бути пов`язаним з помилками нижчих судів при визначенні питання щодо надання комусь доступу до нього. В іншому випадку це може серйозно заважати роботі Верховного Суду і зробить неможливим виконання Верховним Судом своєї специфічної ролі. У прецедентній практиці Суду вже було підтверджено, що повноваження вищого суду щодо визначення своєї юрисдикції не можуть бути обмежені таким чином (рішення у справі ZUBAC v. CROATIA (Зубац проти Хорватії) від 05 квітня 2018 року).

Зазначення апеляційним судом в оскаржуваній постанові про можливість її оскарження до суду касаційної інстанції не змінює характер та предмет позову в цій справі та не спростовує наявність у Верховного Суду повноважень на відмову у відкритті касаційного провадження.

Оскільки оскаржувані заявником судові рішення ухвалено у малозначній справі і вони не підлягають касаційному оскарженню, то у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.

У зв`язку з відмовою у відкритті касаційного провадження у справі не підлягає окремому розгляду клопотання ОК Ідея про поновлення строку на касаційне оскарження рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 30 серпня 2021 року та постанови Київського апеляційного суду від 07 грудня 2021 року.

Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 2 частини шостої статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Обслуговуючого кооперативу Ідея на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 30 серпня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 07 грудня 2021 року в справі за позовом Обслуговуючого кооперативу Ідея до ОСОБА_1 про розірвання кооперативної угоди про сплату пайового внеску.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:В. А. Стрільчук В. М. Ігнатенко І. М. Фаловська