Ухвала

від 20.12.2021 по справі 487/8050/21

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2021 року м. Миколаїв

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у кримінальних справах:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3

за участю секретаря ОСОБА_4

розглянув у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, апеляційну скаргу представника третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт ОСОБА_5 ОСОБА_6 , на ухвалу слідчого судді Заводського районного суду м.Миколаєва від 22 листопада 2021 року про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №12021152030001596.

Учасники судового провадження:

прокурор ОСОБА_7 ,

третя особа, щодо майна якої вирішується

питання про арешт ОСОБА_5 ,

представник третьої особи, щодо майна якої вирішується

питання про арешт ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції)

Короткий зміст рішення слідчого судді.

Ухвалою слідчого судді клопотання прокурора задоволено, накладено арешт на транспортні засоби автокран на базі автомобіля «ЗИЛ», реєстраційний номер НОМЕР_1 , та належні ОСОБА_5 вантажний автомобіль марки «Renault Premium 450.18T» реєстраційний номер НОМЕР_2 , та напівпричіп за реєстраційним номером НОМЕР_3 , з наявними у ньому вантажем металевих конструкцій.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

В апеляційній скарзі представник третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт ОСОБА_5 ОСОБА_6 , просить скасувати ухвалу слідчого судді в частині накладення арешту на належне ОСОБА_5 майно вантажний автомобіль марки «Renault Premium 450.18T» реєстраційний номер НОМЕР_2 та напівпричіп за реєстраційним номером НОМЕР_3 та постановити нову, якою у задоволенні клопотання прокурора про накладення арешту на зазначене майно відмовити.

В разі неможливості скасування арешту захисник просить, застосувати запобіжний захід у вигляді заборони відчуження вказаного майна, повернути арештоване майно та усунути перешкоди у користуванні транспортними засобами.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

Представник ОСОБА_6 зазначає, що ухвала є необґрунтованою, оскільки слідчим суддею не врахованого того, що 09.10.2021 р. ОСОБА_8 отримав тілесні ушкодження внаслідок нещасного випадку, що підтверджується поясненнями самого ОСОБА_8 , який без дотримання правил безпеки проник до кузову напівпричепу та внаслідок необережного поводження з вантажем отримав тілесні ушкодження. Будь-яких претензій ОСОБА_8 до ОСОБА_5 не має.

На думку апелянта, слідчий суддя задовольняючи клопотання прокурора не врахував наслідків арешту майна для ОСОБА_5 , як власника, оскільки арешт на належні йому транспортні засоби у виді «Renault Premium 450.18T» реєстраційний номер НОМЕР_2 та напівпричіп за реєстраційним номером НОМЕР_3 фактично лишили останнього єдиного джерела доходів.

Апелянт вважає, що відповідальні посадові особи Миколаївського РУП ГУНП в Миколаївській області будуть неналежно зберігати транспортні засоби, що, через несприятливі погодні умови, призведе до пошкодження транспортних засобів у виді корозії кузову та інше.

Захисник зазначає, що арештовані транспортні засоби не є предметом кримінального правопорушення чи знаряддям вчиненого кримінального правопорушення та/або доходами від них, а тому підстав для накладення на них арешту не має.

На думку апелянта, слідчий суддя мав застосувати найменш обтяжливий спосіб арешту майна.

Обставини, встановлені слідчим суддею.

В провадженні СВ Миколаївського РУП ГУНП в Миколаївській області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за №1201152030001596, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 272 КК України, а саме за фактом отримання ОСОБА_8 тілесних ушкоджень внаслідок нещасного випадку під час проведення робіт з завантаження металоконструкцій до напівпричепу, внаслідок грубого порушення законодавства про працю.

Органом досудового розслідування, в ході огляду території, огородженої парканом, з металевими воротами, за адресою: м. Миколаїв, вул. Шосейна 111, виявлені транспортні засоби автокран на базі автомобіля «ЗИЛ», реєстраційний номер НОМЕР_1 , відомості щодо власника якого, згідно бази «НАІС», відсутні, та належні ОСОБА_5 вантажний автомобіль марки «Renault Premium 450.18T» реєстраційний номер НОМЕР_2 , та напівпричіп реєстраційний номер НОМЕР_3 , з наявним у ньому вантажем металевих конструкцій.

Прокурор звернувся до слідчого судді з клопотанням про накладення арешту на автокран, на базі автомобіля «ЗИЛ», реєстраційний номер НОМЕР_1 , вантажний автомобіль марки «Renault Premium 450.18T» реєстраційний номер НОМЕР_2 , та напівпричіп за реєстраційним номером НОМЕР_3 , з наявним у ньому вантажем металевих конструкцій. Клопотання мотивоване тим, що вказані транспортні засоби містять відомості, які можуть бути використані, як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, а саме обставин спричинення тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_8 , та, в поєднанні з іншими доказами, можуть бути використані як доказ обставин, що саме під час проведення робіт з навантаження металу були отримані тілесні ушкодження у вигляді тупої травми живота, які встановлюються під час кримінального провадження.

З урахуванням обставин кримінального провадження, наявності обґрунтованих підстав вважати, що вчинене кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 272 КК України, та наявні підстави вважати, що зазначене у клопотанні прокурора майно, може мати доказове значення у кримінальному провадженні, відповідає критеріям ст. 98 КПК України, слідчий суддя дійшов висновку про наявність достатніх підстав для накладення арешту на вказане майно.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, яка вважала ухвалу слідчого судді законною та обґрунтованою, третю особу, щодо майна якої вирішується питання про арешт та його представника, вивчивши надані матеріали судового провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступного.

Обставини, встановлені судом апеляційної інстанції. Мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався.

Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядку ст.ст. 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з`ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.

Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення, зокрема, і збереження речових доказів, при цьому арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи, за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Застосовуючи заходи забезпечення кримінального провадження, слідчий суддя має діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод і законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

При вирішенні питання про арешт майна, для прийняття законного і обґрунтованого рішення, слідчий суддя, згідно зі ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, має врахувати: існування обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення та достатність доказів, що вказують на вчинення кримінального правопорушення; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

З метою забезпечення збереження речових доказів, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи, за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

Відповідно до ч. 1 ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчиненого кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані, як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

При постановленні оскаржуваної ухвали, слідчий суддя вказаних вимог кримінального процесуального закону не дотримався.

Так, з матеріалів клопотання вбачається, що до ЄРДР за №12021152030001596, внесені відомості за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 272 КК України, за фактом того, що ОСОБА_8 , зазнав тілесних ушкоджень внаслідок нещасного випадку під час роботи, а саме завантаження металоконструкцій до фури, внаслідок грубого порушення законодавства про працю.

Звертаючись з клопотанням про арешт майна, яке вилучене в ході обшуку території, де відбулись зазначені події, за адресою вул. Шосейна, 111 в м. Миколаєві, а саме транспортних засобів автокрану на базі автомобіля «ЗИЛ», реєстраційний номер НОМЕР_4 , вантажного автомобіля марки «Renault Premium 450.18T» реєстраційний номер НОМЕР_2 , та напівпричепу за реєстраційним номером НОМЕР_3 з наявним у ньому вантажем металевих конструкцій, прокурор обґрунтував його тим, що вилучене майно необхідне для забезпечення його збереження, як речового доказу, оскільки містить відомості, які можуть бути використані, як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

Кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 272 КК України відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до кримінальних проступків.

Станом на день звернення прокурора з клопотанням про арешт майна, про підозру у вчиненні кримінального проступку, яке розслідується в даному кримінальному провадженні будь-якій особі не повідомлено.

Разом з тим, з матеріалів провадження вбачається, що до ЄРДР внесені відомості за фактом отримання ОСОБА_8 тілесних ушкоджень внаслідок грубого порушення законодавства про працю, за попередньою правовою кваліфікацією за ч. 1 ст. 272 КК України, в той час, як вказаною статтею передбачена кримінальна відповідальність за порушення правил безпеки під час виконання робіт, а не порушення законодавства про працю.

За наведених обставин, в даному кримінальному провадженні неможливо встановити, які саме порушення встановлені та розслідуються органом досудового розслідування, а відтак клопотання прокурора не містить об`єктивних даних, які б вказували на те, що майно на який просив накласти арешт, у виді транспортних засобів, з огляду на обставини, які розслідуються в рамках даного кримінального провадження, відповідають критеріям визначеним у ст. 98 КПК України. Ні клопотання прокурора, ні додані до нього матеріали не містять відомостей про те, що транспортні засоби, стосується обставин кримінального правопорушення отримання ОСОБА_8 тілесних ушкоджень внаслідок нещасного випадку під час проведення робіт з завантаження металоконструкцій до напівпричепу, внаслідок грубого порушення законодавства про працю.

Отже, прокурор, обґрунтовуючи своє клопотання, в розумінні вимог ст. 132 КПК України, не надав достатніх і належних доказів тих обставин, на які послався у клопотанні, а слідчий суддя, в свою чергу, у відповідності до ст. 94 КПК України, належним чином не оцінив ці докази з точки зору їх достатності та взаємозв`язку для прийняття рішення.

Крім того, на думку апеляційного суду, слідчим суддею не враховано, відповідно до положень ч. 2 ст. 172 КПК України, наслідків арешту майна для третіх осіб, а також розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Зазначене свідчить про те, що ухвала слідчого судді про накладення арешту на транспортні засоби та інше майно постановлена з порушенням вимог кримінального процесуального закону, а тому підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 КПК України слідчий суддя, суд відмовляє у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 КПК України.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 404 КПК України, якщо розгляд апеляційної скарги дає підстави для прийняття рішення на користь осіб, в інтересах яких апеляційні скарги не надійшли, суд апеляційної інстанції зобов`язаний прийняти таке рішення.

Враховуючи наведені обставини та норми закону, апеляційний суд вважає, що прокурором не доведено необхідності накладення арешту на майно у виді транспортних засобів, а тому апеляційна скарга представника третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт ОСОБА_6 підлягає задоволенню, ухвала слідчого судді скасуванню, з постановленням апеляційним судом нової ухвали, якою, у задоволенні клопотання прокурора про накладення арешту на все майно виявлене та вилучене на території, за адресою АДРЕСА_1 слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 376, 404, 405, 407, 422, 424, 532 КПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в :

апеляційну скаргу представника третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт, ОСОБА_5 ОСОБА_6 задовольнити.

Ухвалу слідчого судді Заводського районного суду м. Миколаєва від 22 листопада 2021 року про накладення арешту на транспортні засоби скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою у задоволенні клопотання прокурора про накладення арешту відмовити.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3