Ухвала

від 23.12.2021 по справі 755/15683/20

ДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №:755/15683/20

Провадження №: 1-кс/755/5799/21

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"23" грудня 2021 р. м. Київ

Дніпровський районний суд м. Києва в складі: слідчого судді ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві скаргу адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_4 на бездіяльність слідчого Дніпровського УП ГУНП у м. Києві, яка полягає у неповерненні тимчасово вилученого майна в рамках кримінального провадження № 4202010104000060 від 21.05.2020 року,

за участю:

представника власника майна ОСОБА_5 ,

власника майна ОСОБА_4 ,

ВСТАНОВИВ:

Адвокат ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_4 , звернувся до Дніпровського районного суду м. Києва зі скаргою на бездіяльність слідчого Дніпровського УП ГУНП у м. Києві, яка полягає у неповерненні тимчасово вилученого майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 4202010104000060 від 21.05.2020 року.

Скарга мотивована тим, що 24.09.2021 року на підставі ухвали слідчого судді Дніпровського районного суду м. Києва від 16.09.2021 року було проведено обшук, за адресою: АДРЕСА_1 , під час якого слідчим було вилучено майно ОСОБА_4 , а саме: мобільний телефон марки «APPLE» модель «Iphone 12 pro 256Gb silver», IMEI: НОМЕР_1 , смарт-годинник марки «APPLE» модель «Watch SE 44mm Space Gray Aluminium Case with Black Sport Band».

У зв`язкуз тим,що станомна деньподання скаргидо суду,у рамкахкримінального провадження№4202010104000060,слідчий зклопотанням проарешт вказаногомайна досуду незвертався,арешт намайно ненакладено,заявниквважає вказанемайно, яке належить ОСОБА_4 , тимчасово вилученим майном, тому підлягає негайному поверненню власнику.

Представник власника майна ОСОБА_5 в судовому засіданні скаргу підтримав в повному обсязі, просив її задовольнити. Зазначив, що тимчасово вилучене майно ОСОБА_4 до кримінального провадження не має ніякого відношення, є особистою власністю, що підтверджується відповідними документами на майно, арешт на тимчасово вилучене майно, у передбаченому законом порядку, не накладався, тому майно підлягає поверненню власнику.

Власник майна ОСОБА_4 у судовому засіданні підтримала свого захисника. Слідчий у судове засідання не з`явився, повідомлений про час та місце розгляду скарги належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Статтею 22 КПК України передбачено, що кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до положень ч. 1 ст. 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та спосіб, передбачених цим Кодексом.

Частиною 3 статті 306 КПК України передбачено, що відсутність слідчого чи прокурора не є перешкодою для розгляду скарги.

Зважаючи на ці положення закону та враховуючи принцип диспозитивності, суд визнав можливим прийняти рішення по суті скарги у відсутність осіб, які не з`явились, на підставі наданих доказів.

Дослідивши матеріали скарги, слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що слідчим відділом Дніпровського УП ГУНП у місті Києві проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №4202010104000060 відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 21.05.2021 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.

24.09.2021 року під час обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , було вилучено майно ОСОБА_4 , а саме: мобільний телефон марки «APPLE» модель «Iphone 12 pro 256Gb silver», IMEI: НОМЕР_1 , смарт-годинник марки «APPLE» модель «Watch SE 44mm Space Gray Aluminium Case with Black Sport Band».

Власник майна та її представники зазначають, що на тимчасово вилучене майно арешт не накладався.

Стаття 167 КПК України встановлює, що тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення.

Відповідно до ст. 169 КПК України вилучене майно є тимчасово вилученим та має бути повернуте особі, у якої воно вилучено у випадках, передбачених ч. 5 ст. 171 та ч. 6 ст. 173 КПК України. Так, клопотання слідчого, прокурора про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подано протягом 48 годин після вилучення майна, в іншому випадку вилучене майно має бути негайно повернуте особі, у якої воно було вилучено.

Згідно ч. 6 ст. 173 КПК України ухвалу про арешт тимчасово вилученого майна слідчий суддя, суд постановляє не пізніше сімдесяти двох годин із дня находження до суду клопотання, інакше таке майно повертається особі, у якої його було вилучено. Майнові права захищаються в Україні як Конституцією, так і іншими нормативно-правовими актами, зокрема частиною 1 і 5 статті 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути позбавлений права власності. Право власності є непорушним. Дана стаття Конституції України визначає, що конфіскація майна може бути заснована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.

Разом з цим, статтями 7, 16 КПК України встановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченим цим Кодексом.

Згідно ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Разом з тим, слідчий суддя при вирішенні даної скарги, враховує приписи статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Така позиція також узгоджується із частиною 5 статті 9 КПК України, відповідно до якої кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).

Так, згідно з усталеною практикою ЄСПЛ стаття 1 Першого протоколу до Конвенції містить три окремі норми: перша, що виражається в першому реченні першого абзацу та має загальний характер, закладає принцип мирного володіння майном. Друга норма, що міститься в другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності та обумовлює його певними критеріями. Третя норма, що міститься в другому абзаці, визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друга та третя норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного першою нормою (див., серед інших джерел, рішення у справах «Іммобіліаре Саффі проти Італії» (Immobiliare Saffi v. Italy) [ВП], заява № 22774/93, п. 44, ECHR 1999-V, та «Вістіньш і Препьолкінс проти Латвії» () [ВП], заява № 71243/01, п. 93, від 25 жовтня 2012 року).

ЄСПЛ наголошує на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece) [ВП], заява № 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А № 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії» (Kushoglu v. Bulgaria), заява № 48191/99, пп. 49-62, від 10 травня 2007 року).

У своєму рішенні від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited» проти України» (Заява № 19336/04) ЄСПЛ також нагадує, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льон рот проти Швеції» (Sporrong and Lonnroth v. Sweden), пп. 69 і 73, Series A № 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» (James and Others v. the United Kingdom), п. 50, Series A № 98).

Так, при винесенні даного рішення, слідчий суддя приймає до уваги, що обов`язок доведення існування тієї обставини, яка вказує на відповідність вилученого майна критеріям, визначеним ч. 2 ст. 167 КПК України, КПК України покладає на слідчого та/або прокурора, а обов`язок перевірки цих обставин на слідчого суддю при розгляді відповідного клопотання чи скарги, а також враховуючи ту обставину, що однією з засад кримінального провадження є принцип змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом та принципу диспозитивності кримінального провадження, відповідно до якого сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом, а слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом, слідчий суддя приходить до висновку про відсутність в матеріалах судового провадження за скаргою даних, які б виправдовували подальше втручання держави у право на мирне володіння власником належним йому майном.

Крім того, слідчий в судове засідання не з`явився, чим позбавив суд можливості дізнатися чи накладався арешт на вилучене майно та чи визнано майно речовим доказом у кримінальному провадженні № 14202010104000060 від 21.05.2020 року.

Таким чином, слідчий суддя дійшов висновку про обґрунтованість поданої скарги щодо бездіяльності, яка полягає у неповерненні майна, оскільки вбачається порушення права володільця користуватися майном, яким він володіє на законних підставах.

За таких обставин, виходячи з встановлених обставин та вимогКПК України, слідчий суддя дійшов висновку про необхідність задоволення вимог скарги.

Керуючись ст. ст. 100, 169170, 303, 305, 306, 307, 309 КПК України, слідчий суддя,-

ПОСТАНОВИВ:

Скаргу адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_4 , на бездіяльність слідчого Дніпровського УП ГУНП у м. Києві, яка полягає у неповерненні тимчасово вилученого майна в рамках кримінального провадження № 4202010104000060 від 21.05.2020 року - задовольнити.

Зобов`язати слідчих Дніпровського УП ГУ НП у м. Києві, що здійснюють досудове розслідування у кримінальному провадженні № 4202010104000060 від 21.05.2020 року, повернути майно власнику ОСОБА_4 , що було вилученно під час проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: мобільний телефон марки «APPLE» модель «Iphone 12 pro 256Gb silver», IMEI: НОМЕР_1 , смарт-годинник марки «APPLE» модель «Watch SE 44mm Space Gray Aluminium Case with Black Sport Band».

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_1