Ухвала

від 24.12.2021 по справі 907/305/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

24 грудня 2021 року

м. Київ

Справа № 907/305/19

Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Могил С.К.,

перевіривши матеріали касаційної скарги Державної податкової служби України в особі відокремленого підрозділу Головного управління Державної податкової служби у Закарпатській області

на постанову Західного апеляційного господарського суду від 28.10.2021

та рішення Господарського суду Закарпатської області від 04.03.2021

у справі № 907/305/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МСМБУД"

до:

1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс "Закарпаття";

2. Державної податкової служби України в особі відокремленого підрозділу Головного управління Державної податкової служби;

3. Ужгородського міського відділу Державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції,

про звільнення з-під арешту майна,

В С Т А Н О В И В:

На адресу Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду 07.12.2021 надійшла касаційна скарга Державної податкової служби України в особі відокремленого підрозділу Головного управління Державної податкової служби у Закарпатській області на постанову Західного апеляційного господарського суду від 28.10.2021 (повний текст складено 09.11.2021) та рішення Господарського суду Закарпатської області від 04.03.2021, подана до Суду 02.12.2021.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Касаційного господарського суду від 07.12.2021 вказану касаційну скаргу передано для розгляду колегії суддів у складі: Могил С.К. - головуючий (доповідач), Волковицька Н.О., Случ О.В.

Здійснивши перевірку матеріалів касаційної скарги на відповідність вимогам ст.ст. 287 - 290 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), Суд дійшов висновку, що подана скарга їм не відповідає з огляду на таке.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 287 ГПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати касаційну скаргу на рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Згідно з ч. 2 ст. 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

Таким чином, із огляду на зміст наведених вимог процесуального закону при касаційному оскарженні судових рішень з підстав, передбачених п.п. 1, 2, 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України, касаційна скарга має містити:

пункт 1) - формулювання висновку щодо застосування норми права із зазначенням цієї норми права з викладенням правовідносин, у яких ця норма права застосована, а також покликання на постанови Верховного Суду, в яких зроблено інший (який саме) висновок щодо застосування цієї ж норми права та в яких правовідносинах;

пункт 2) - обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, із зазначенням такого правового висновку, описом правовідносин та мотивів такого обґрунтування відступлення;

пункт 3) - зазначення норми права щодо якої відсутній висновок її застосування із конкретизацією правовідносин, в яких цей висновок відсутній.

У разі оскарження судового рішення з підстави, передбаченої п. 4 ч. 2 ст. 287 ГПК України, касаційна скарга має містити зазначення обставин, наведених у ч.ч. 1, 3 ст. 310 цього Кодексу.

Отже, системний аналіз наведених положень ГПК України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у п.п. 1, 4 ч. 1 ст. 287 ГПК України у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) ч. 2 ст. 287 ГПК України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

З урахуванням змін до ГПК України, які набрали чинності 08.02.2020, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

Зі змісту касаційної скарги вбачається, що підставою касаційного оскарження заявник визначив п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України.

Як зазначалося вище у разі подання касаційної скарги на підставі п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.

Водночас правильність оформлення касаційної скарги, зокрема, її вимоги, зміст та підстави касаційного оскарження, покладається саме на заявника касаційної скарги.

Відповідно до ст. 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження, передбачену п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України, скаржник вказує, що судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи безпідставно не застосовано ст. 61 Закону України "Про виконавче провадження", яка регулює реалізацію майна в межах виконавчих проваджень, однак жодним чином у контексті вказаної підстави касаційного оскарження не вказує, у чому саме полягає помилка судів попередніх інстанцій при застосуванні відповідної норми права та як саме ця норма права судами була застосована неправильно, і у який спосіб необхідно сформувати єдину практику застосування цієї норми. Водночас наведення в касаційній скарзі посилання на відсутність висновку Верховного Суду без взаємозв`язку з посиланням на неправильне застосування або тлумачення зазначених правових норм при ухваленні оскаржуваних судових рішень, не може свідчити про належне викладення підстав касаційного оскарження судового рішення згідно п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України.

У свою чергу, без належного зазначення зв`язку застосування конкретної норми права Верховним Судом із подібними правовідносинами, які мають бути чіткими та виокремленими, не може бути визнано, що у касаційній скарзі викладені передбачені підстави для касаційного оскарження.

Викладені в касаційній скарзі доводи фактично зводяться до необхідності переоцінки доказів у справі та безпосередньо пов`язані із встановленням фактичних обставин справи, тоді як суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (ч. 2 ст. 300 ГПК України).

Оскільки скаржником не визначено належним чином підстави касаційного оскарження судових рішень як того вимагає ч. 2 ст. 287 ГПК України та п. 5 ч. 2 ст. 290 ГПК України, Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без руху.

Згідно з ч. 2 ст. 292 ГПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

Частиною 2 ст. 174 ГПК України унормовано, що в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

На виконання вимог цієї ухвали скаржнику необхідно чітко вказати підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) ст. 287 ГПК України підстави (підстав), належним чином обґрунтувати наявність цієї підстави (цих підстав) із урахуванням змісту цієї ухвали.

Способом усунення недоліків касаційної скарги є викладення касаційної скарги у новій редакції з урахуванням наведених вище вимог процесуального законодавства.

Суд звертає увагу, що уточнену редакцію касаційної скарги, подану на виконання приписів цієї ухвали, необхідно також надіслати іншим учасникам справи, надавши Суду докази такого надіслання.

Згідно з п. 2 ч. 4 ст. 290 ГПК України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України "Про судовий збір" (далі - Закон).

Відповідно до п.п. 5 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону ставка судового збору за подання до господарського суду касаційної скарги на рішення суду становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п.п. 2 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону).

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2019 рік" встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2019 у розмірі 1 921 грн.

Предметом касаційного оскарження є постанова Західного апеляційного господарського суду від 28.10.2021, якою залишено без змін рішення Господарського суду Закарпатської області від 04.03.2021 у справі №907/305/19 про задоволення позову Товариства з обмеженою відповідальністю "МСМБУД" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс "Закарпаття" та Державної податкової служби України в особі відокремленого підрозділу Головного управління Державної податкової служби (містить одну вимогу немайнового характеру - звільнення з-під арешту спірного майна).

В касаційній скарзі заявник просить скасувати постанову Західного апеляційного господарського суду від 28.10.2021 та рішення Господарського суду Закарпатської області від 04.03.2021 у справі № 907/305/19 та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову повністю, отже належною до сплати сумою судового збору за подання касаційної скарги у даному випадку є 3 842 грн (1 921 грн x 200%).

Проте скаржником до матеріалів касаційної скарги не додано доказів сплати судового збору або документів, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Суд вказує на те, що скаржнику необхідно сплатити судовий збір та надати суду документ, що підтверджує сплату 3 842 грн за реквізитами, розміщеними на офіційному сайті Верховного Суду в розділі "Судовий збір" на дату подання усунення недоліків касаційної скарги.

Крім того, Суд звертає увагу скаржника на те, що необхідними реквізитами для ідентифікації скарги є, зокрема, номер справи, у межах якої подається відповідна скарга та дата судового акта, що оскаржується.

Враховуючи викладене, касаційна скарга Державної податкової служби України в особі відокремленого підрозділу Головного управління Державної податкової служби у Закарпатській області підлягає залишенню без руху з наданням скаржнику строку на усунення недоліків поданої ним касаційної скарги, який не може перевищувати 10 днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху, а саме - заявнику касаційної скарги необхідно надати: 1)письмові уточнення до касаційної скарги, де необхідно належним чином обґрунтувати наявність підстави касаційного оскарження передбаченої п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України, зазначити в чому полягає порушення судами норми/норм права, та яким чином повинні бути застосовані відповідні норми, і у який спосіб необхідно сформувати єдину практику застосування цих норм, з урахуванням змісту цієї ухвали; 2) докази сплати судового збору за подання касаційної скарги у сумі 3 842 грн.

Щодо клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження у справі № 907/305/19, то воно буде розглянуто у випадку усунення вказаних вище недоліків.

Керуючись ст. ст. 174, 234, 290-292 ГПК України, Суд, -

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Державної податкової служби України в особі відокремленого підрозділу Головного управління Державної податкової служби у Закарпатській області на постанову Західного апеляційного господарського суду від 28.10.2021 та рішення Господарського суду Закарпатської області від 04.03.2021 у справі № 907/305/19 залишити без руху.

2. Надати скаржнику строк для усунення недоліків, який не може перевищувати 10 днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху, який не може перевищувати 10 днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху.

Ухвала у справі набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя Могил С.К.