Постанова

від 15.12.2021 по справі 295/12477/15-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

15 грудня 2021 року

м. Київ

справа № 295/12477/15-ц

провадження № 61-1880св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю., Коротуна В. М. (суддя-доповідач)., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - публічне акціонерне товариство УкрСиббанк ,

відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу акціонерного товариства УкрСиббанк на постанову Житомирського апеляційного суду від 09 грудня 2020 року в складі колегії суддів: Галацевич О. М., Борисюка Р. М., Микитюк О. Ю.,

В С Т А Н О В И В:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2019 року публічне акціонерне товариство УкрСиббанк (далі - ПАТ УкрСиббанк ) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про стягнення кредитної заборгованості.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 3 0 січня 2006 року між позивачем та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №06/2006/фн-ТТ4.

На забезпечення своєчасного і повного виконання зобов`язань ОСОБА_1 за даним кредитним договором були укладені наступні договори поруки: від 30 січня 2006 року №06/2006/фн-ТТ4/п, між ПАТ УкрСиббанк та ОСОБА_2 ; від 30 січня 2006 №06/2006/фн-ТТ4/п1, між ПАТ УкрСиббанк та ОСОБА_3 .

Відповідно до умов договорів поруки, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зобов`язались відповідати у повному обсязі за виконання ОСОБА_1 усіх зобов`язань, що виникли з кредитного договору.

Відповідач зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконував внаслідок чого виникла заборгованість, яка згідно з наданим банком розрахунку станом на 11 серпня 2015 року складала: 37127,29 швейцарських франків, з яких: 34190 швейцарських франків - кредитна заборгованість, в тому числі прострочена заборгованість з листопада 2014 року - 2300,00 швейцарських франків; 2937,29 швейцарських франків - заборгованість за процентами; заборгованість зі сплати пені за несвоєчасне погашення кредиту та процентів станом на 11 серпня 2015 року складала 93,86 грн, з яких: 43,80 грн - пеня за прострочення сплати кредиту; 50,06 грн - пеня за прострочення сплати процентів.

Враховуючи вищевикладене, ПАТ УкрСиббанк просило задовольнити позовні вимоги та стягнути кредитну заборгованість з відповідачів на користь банку.

Короткий зміст рішення суду першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 07 липня 2020 року позов ПАТ УкрСиббанк задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 на користь ПАТ УкрСиббанк в солідарному порядку суму заборгованості за кредитним договором від 30 січня 2006 року №06/2006/фн-ТТ4, в сумі 37127,29 швейцарських франків, що в перерахунку, при застосуванні офіційного курсу НБУ швейцарського франка до гривні, дорівнює 801131,10 грн, яка складається із залишку заборгованості за тілом кредиту в сумі 34190 швейцарських франків, що в перерахунку, при застосуванні офіційного курсу НБУ швейцарського франка до гривні, дорівнює 737750,38 грн, та залишку заборгованості за процентами в сумі 2937,29 швейцарських франків, при застосуванні офіційного курсу НБУ швейцарського франка до гривні, дорівнює 63380,72 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 на користь ПАТ УкрСиббанк в солідарному порядку пеню за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитним договором від 30 січня 2006 року №06/2006/фн-ТТ4, в сумі 4,35 швейцарських франків, що в перерахунку, при застосуванні офіційного курсу НБУ швейцарського франка до гривні, дорівнює 93,86 грн, яка складається із пені за порушення термінів повернення кредиту в сумі 2,03 швейцарських франків, що в перерахунку, при застосуванні офіційного курсу НБУ швейцарського франка до гривні, дорівнює 43,80 грн та пені за несвоєчасне погашення заборгованості за процентами за користування кредитом в сумі 2,32 швейцарських франків, що в перерахунку, при застосуванні офіційного курсу НБУ швейцарського франка до гривні, дорівнює 50,06 грн.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Вимогу про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором залишено без розгляду на підставі заяви ПАТ УкрСиббанк у зв`язку зі смертю ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що боржник ОСОБА_1 та поручитель ОСОБА_3 взяті на себе зобов`язання за укладеними договорами належним чином не виконували, що є підставою для дострокового солідарного стягнення з позичальника та поручителя суми заборгованості за кредитним договором згідно з висновком судової експертизи.

Постановою Житомирського апеляційного суду від 09 грудня 2020 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 , задоволено частково. Рішення Богунського районного суду м. Житомира від 07 липня 2020 року у частині стягнення заборгованості за кредитним договором та судового збору скасовано, та прийнято нове судове рішення.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ УкрСиббанк заборгованість за кредитним договором від 30 січня 2006 року №06/2006/фн-ТТ4, в сумі 37127,29 швейцарських франків, що в перерахунку, при застосуванні офіційного курсу НБУ швейцарського франка до гривні, дорівнює 801131,10 грн, яка складається із залишку заборгованості за тілом кредиту в сумі 34190,00 швейцарських франків, що в перерахунку, при застосуванні офіційного курсу НБУ швейцарського франка до гривні, дорівнює 737750,38 грн, та залишку заборгованості за процентами в сумі 2937,29 швейцарських франків, при застосуванні офіційного курсу НБУ швейцарського франка до гривні, дорівнює 63380,72 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ УкрСиббанк в солідарному порядку пеню за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитним договором від 30 січня 2006 року№06/2006/фн-ТТ4, в сумі 4,35 швейцарських франків, що в перерахунку, при застосуванні офіційного курсу НБУ швейцарського франка до гривні, дорівнює 93,86 грн, яка складається із пені за порушення термінів повернення кредиту в сумі 2,03 швейцарських франків, що в перерахунку, при застосуванні офіційного курсу НБУ швейцарського франка до гривні, дорівнює 43,80 грн та пені за несвоєчасне погашення заборгованості за процентами за користування кредитом в сумі 2,32 швейцарських франків, що в перерахунку, при застосуванні офіційного курсу НБУ швейцарського франка до гривні, дорівнює 50,06грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ УкрСиббанк судовий збір в сумі 3654,00 грн.

Стягнуто з АТ УкрСиббанк на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 2740,5 грн.

У задоволенні позову до ОСОБА_3 відмовлено. У іншій частині рішення суду залишено без змін.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення, апеляційний суд виходив з того, що процентну ставку за кредитними зобов`язаннями боржника збільшено без погодження з поручителем, а тому вважав, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для солідарного стягнення з боржника та поручителя ОСОБА_3 суми заборгованості, оскільки порука за договором від 30 січня 2006 року №06/2006/фн-ТТ4/п1 є припиненою в силу положень частини першої статті 559 ЦК України (у відповідній редакції). У іншій частині суд апеляційнї інстанції погодився із висновками суду першої інстанції.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У лютому 2021 року АТ УкрСиббанк подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог АТ УкрСиббанк до ОСОБА_3 про стягнення кредитної заборгованості та залишити в силі рішення суду першої інстанції в цій частині.

У іншій частині постанова апеляційного суду не оскаржується, а тому у відповідності до вимог частини першої статті 400 ЦПК України, у касаційному порядку не переглядається.

Аргументи учасників справ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: застосування апеляційним судом в оскаржуваному рішенні норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в постанові Верховного Суду від 28 травня 2020 року у справі № 204/3266/17, постанові Верховного Суду від 01 квітня 2020 року у справі № 521/6573/14-ц.

Відзив на касаційну скаргу не подано.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Встановлені обставини справи

30 січня 2006 року між акціонерним комерційним інноваційним банком УкрСиббанк (правонаступником якого є АТ УкрСиббанк ) та ОСОБА_1 укладений кредитний договір №06/2006/фн-ТТ4.

На забезпечення своєчасного і повного виконання зобов`язань ОСОБА_1 за даним кредитним договором були укладені наступні договори поруки: від 30 січня 2006 року №06/2006/фн-ТТ4/п, між АТ УкрСиббанк та ОСОБА_2 ; від 30 січня 2006 року №06/2006/фн-ТТ4/п1 між АТ УкрСиббанк та ОСОБА_3 .

Відповідно до умов договорів поруки, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зобов`язались відповідати у повному обсязі за виконання ОСОБА_1 усіх зобов`язань, що виникли з кредитного договору.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником (частина перша статті 553 ЦК України).

Згідно з частинами першою та другою статті 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Отже, порука є спеціальним додатковим заходом майнового характеру, спрямованим на забезпечення виконання основного зобов`язання.

Підставою для поруки є договір, що встановлює зобов`язальні правовідносини між особою, яка забезпечує виконання зобов`язання боржника, та кредитором боржника.

Обсяг зобов`язань поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов`язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель.

За змістом частини першої статті 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов`язання, а також у разі зміни зобов`язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Зміна договору - це трансформація будь-якої або декількох умов, які складають зміст договору.

Згідно зі статтею 654 ЦК України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Пунктом 1.3.1 кредитного договору сторони погодили, що за використання кредитних коштів на перший місяць установленого терміну кредитування процентна ставка встановлюється у розмірі 8,99 процентів річних. По закінченню цього терміну та кожного наступного місяця кредитування процентна ставка підлягає перегляду відповідно до умов пункту 9.2 даного договору.

У пункті 9.2 кредитного визначено, що відповідно до вимог статті 651 ЦК України сторони погодили, що протягом дії даного договору процентна ставка підлягає зміні в сторону збільшення у разі порушення позичальником кредитної дисципліни (тобто неналежного виконання умов даного договору та/або умов забезпечувальних договорів). Збільшення розміру процентної ставки здійснюється в такому порядку: про встановлення іншого розміру процентної ставки банк повідомляє позичальника шляхом направлення поштою рекомендованого листа за адресою, що вказана позичальником у даному договорі, або іншу адресу, яку позичальник повідомить банку при зміні адреси.

Сторони погодили, що зміна розміру процентної ставки, що здійснюється відповідно до цього пункту не потребує додаткового підписання сторонами угод про внесення змін, а новий розмір процентної ставки за даним договором починається застосовуватися з дати, що буде вказана в повідомленні банку.

З матеріалів справи відомо, що банком 26 липня 2008 року рекомендованим повідомленням направлено лист на адресу ОСОБА_3 про повідомлення останньої про збільшення процентної ставки на 2 проценти річних, який отримано ОСОБА_3 30 липня 2008 року, що підтверджено рекомендованим повідомленням. (а.с. 120).

Таким чином, відповідно до умов укладеного між банком та ОСОБА_1 кредитного договору, позичальник погодився здійснювати плату за користування кредитним коштами у розмірі 8,99 проценти річних. По закінченню цього терміну та кожного наступного місяця кредитування процентна ставка підлягає перегляду відповідно до умов пункту 9.2 даного договору. Зазначений розмір процентної ставки визначений умовами кредитного договору, поручитель ОСОБА_3 поручилася перед АТ УкрСиббанк за виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором на зазначених умовах, а тому додаткового погодження з нею на застосування банком збільшеної процентної ставки за кредитним договором у випадку наявності у позичальника простроченої заборгованості, не вимагалося.

Наведене узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постановах: від 19 грудня 2018 року у справі № 646/10179/16-ц,

від 27 лютого 2020 року у справі № 522/16784/17, від 14 листопада 2019 року в справі № 521/427/15-ц та постановою Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року в справі № 2-588/10 (755/18438/16-ц) (провадження № 14-275цс19).

Узагальнюючи наведене, апеляційний суд дійшов помилкового висновку про те, що збільшення позивачем процентної ставки може розглядатися як збільшення розміру плати за користування кредитом, що призводить до збільшення обсягу відповідальності поручителя без її згоди, а тому зобов`язання поручителя ОСОБА_3 за договором поруки припинилося на підставі частини першої статті 559 ЦК України.

Нарахування банком підвищеної процентної ставки за користування кредитними коштами, у випадку порушення строків виконання щомісячних зобов 'язань, було прогнозованим для позичальника та поручителя, зазначені умови кредитного договору були відомі ОСОБА_1 при укладенні кредитного договору та ОСОБА_3 при укладенні договору поруки, що стимулювали їх до належного виконання взятих на себе зобов 'язань перед банком .

Таким чином, апеляційний суд дійшов помилкового висновку про відмову в задоволенні позову АТ УкрСиббанк до ОСОБА_3 .

Отже, суд першої інстанції, встановивши, що відповідачем у справі ОСОБА_1 взяті на себе зобов`язання за укладеним кредитним договором належним чином не виконані, дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення кредитної заборгованості з ОСОБА_3 як солідарного поручителя з боржником.

Такі висновки суду першої інстанції є правильними, відповідають обставинам справи та ґрунтуються на вимогах закону.

Оскільки під час дослідження доказів та встановлення фактів у справі, судом першої інстанції не були порушені норми процесуального права, правильно застосовані норми матеріального закону, тому рішення суду є законним і обґрунтованим.

Установивши, що апеляційним судом скасовано судове рішення, яке відповідає закону, суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції відповідно до статті 413 ЦПК України.

Керуючись статтями 400, 409, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу акціонерного товариства УкрСиббанк задовольнити.

Постанову Житомирського апеляційного суду від 09 грудня 2020 року в частині позовних вимог акціонерного товариства УкрСиббанк до ОСОБА_3 про стягнення кредитної заборгованості скасувати, рішення Богунського районного суду м. Житомира від 07 липня 2020 року у цій частині залишити в силі.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. Червинська Судді: С. Ю. Бурлаков А. Ю. Зайцев В. М. Коротун М. Ю. Тітов