Постанова

від 09.12.2020 по справі 295/12477/15-ц

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №295/12477/15-ц Головуючий у 1-й інст. Зосименко О. М.

Категорія 39 Доповідач Галацевич О. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2020 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючого - судді Галацевич О.М.,

суддів: Борисюка Р.М., Микитюк О.Ю.,

з участю секретаря судового засідання Гарбузюк Ю.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі справу №295/12477/15-ц за позовом Публічного акціонерного товариства УкрСиббанк до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

за апеляційною скаргою ОСОБА_4 , який діє в інтересах ОСОБА_1 ,

на рішення Богунського районного суду м. Житомира, ухвалене 07 липня 2020 року суддею Зосименком О.М. у м. Житомирі,

в с т а н о в и в :

У серпні 2015 року Публічне акціонерне товариство УкрСиббанк (далі - Банк) звернулося до суду з позовом, у якому, посилаючись на невиконання позичальником ОСОБА_1 зобов`язань за кредитним договором №06/2006/фн-ТТ4 від 30 січня 2006 року, просило:

стягнути з ОСОБА_1 і поручителя ОСОБА_2 в солідарному порядку суму боргу по поверненню кредитних коштів, процентів за користування кредитом за кредитним договором №06/2006/фн-ТТ4 від 30 січня 2006 року в розмірі 37127,29швейцарських франків та пеню за несвоєчасне погашення заборгованості по кредиту і відсоткам в сумі 93,86 грн;

стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 в солідарному порядку суму боргу по поверненню кредитних коштів, процентів за користування кредитом за кредитним договором №06/2006/фн-ТТ4 від 30 січня 2006 року в розмірі 37127,29 швейцарських франків та пеню за несвоєчасне погашення заборгованості по кредиту і відсоткам в сумі 93,86 грн та судові витрати.

Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 07 липня 2020 року позов Банку задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 на користь Банку в солідарному порядку суму заборгованості за кредитним договором №06/2006/фн-ТТ4 від 30 січня 2006 року, в сумі 37127,29 швейцарських франків, що в перерахунку, при застосуванні офіційного курсу НБУ швейцарського франка до гривні, дорівнює 801131,10 грн, яка складається із залишку заборгованості за тілом кредиту в сумі 34190 швейцарських франків, що в перерахунку, при застосуванні офіційного курсу НБУ швейцарського франка до гривні, дорівнює 737750,38 грн, та залишку заборгованості за процентами в сумі 2937,29швейцарських франків, при застосуванні офіційного курсу НБУ швейцарського франка до гривні, дорівнює 63380,72 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 на користь Банку в солідарному порядку пеню за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитним договором №06/2006/фн-ТТ4 від 30 січня 2006 року, в сумі 4,35 швейцарських франків, що в перерахунку, при застосуванні офіційного курсу НБУ швейцарського франка до гривні, дорівнює 93,86грн, яка складається із пені за порушення термінів повернення кредиту в сумі 2,03швейцарських франків, що в перерахунку, при застосуванні офіційного курсу НБУ швейцарського франка до гривні, дорівнює 43,80 грн та пені за несвоєчасне погашення заборгованості за процентами за користування кредитом в сумі 2,32 швейцарських франків, що в перерахунку, при застосуванні офіційного курсу НБУ швейцарського франка до гривні, дорівнює 50,06 грн.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Вимогу про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором залишено без розгляду.

В апеляційній скарзі ОСОБА_4 , який діє в інтересах ОСОБА_1 , посилаючись на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове - про відмову у задоволенні позовних вимог Банку.

Вважає, що оскаржуване рішення суду ґрунтується лише на експертному висновку, проте не взято до уваги інші докази у справі, на які він звертав увагу та відповідну оцінку яким у рішенні суду не надано.

Зокрема, ОСОБА_4 зазначив, що збільшення процентної ставки за кредитним договором відбувалося без належного повідомлення відповідачів. В якості належного повідомлення останніх позивачем надано копії листів від 14 червня 2008 року, надіслані на адресу: АДРЕСА_1 , проте дані листи не вручені адресатам, а тому не можуть вважатися належним повідомленням про зміну процентної ставки, та не можуть бути підставою для визнання збільшення розміру процентної ставки такими, що відповідають вимогам кредитного договору та закону, що узгоджується з правовим висновком, викладеним в постанові Верховного Суду у справі №310/80/16-ц від 23 травня 2018 року та у справі №6-82цс16 від 30 листопада 2016 року.

Також, на його думку, Банком порушено строк пред`явлення вимоги до поручителя. Так, під час зупинення провадження у даній справі у зв`язку із проведенням експертизи, а саме 29 березня 2017 року Верховним Судом у справі №6-3087ц сформовано правовий висновок, згідно якого саме з часу прострочення несплаченої заборгованості відповідно до ст. 261 ЦК України починається перебіг позовної давності для вимог до боржника та обчислення встановленого ч. 4 ст. 559 Кодексу шестимісячного строку для пред`явлення вимог до поручителя щодо окремих зобов`язань за кредитом. Оскільки останній платіж відповідачем здійснено в жовтні 2014 року, а вимоги до поручителя пред`явлено в серпні 2015 року, тобто з порушенням шестимісячного строку, встановленого для пред`явлення вимоги поручителю, порука в даній справі є припиненою.

Окрім того, зазначив, що відповідачі не були належним чином повідомлені про розгляд справи, у зв`язку із чим були позбавлені можливості бути присутніми у судових засіданнях.

Відзив на апеляційну скаргу не надійшов, проте у своїх письмових поясненнях представник Банку просив залишити апеляційну скаргу без задоволення.

ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_4 апеляційну скаргу підтримали, представник Банку - Кравчук В.І. апеляційну скаргу не визнав.

Заслухавши пояснення учасників справи, які з`явились у судове засідання, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

За змістом статей 525, 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином згідно з умовами договору та у встановлений договором строк. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається.

Відповідно до статті 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у частині другій статті 1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

Судом першої інстанції встановлено, що 30.01.2006 між Акціонерним комерційним інноваційним банком УкрСиббанк (правонаступником якого є Банк) та ОСОБА_1 укладений кредитний Договір №06/2006/фн-ТТ4.

З метою забезпечення своєчасного і повного виконання зобов`язань ОСОБА_1 за даним кредитним договором були укладені наступні договори поруки: №06/2006/фн-ТТ4/п від 30.01.2006 між Позивачем та ОСОБА_2 ; №06/2006/фн-ТТ4/п1 від 30.01.2006 між Позивачем та ОСОБА_3 .

Відповідно до умов Договорів поруки, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зобов`язались відповідати у повному обсязі за виконання ОСОБА_1 усіх зобов`язань, що виникли з Кредитного договору.

Відповідальність ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , є солідарною.

Відповідач зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконував внаслідок чого виникла заборгованість, яка згідно наданого Банком розрахунку станом на 11.08.2015 складає: 37127,29 швейцарських франків, з яких: 34190 швейцарських франків - кредитна заборгованість, в тому числі прострочена заборгованість з листопада 2014 року - 2300,00 швейцарських франків; 2937,29 швейцарських франків - заборгованість по процентам; заборгованість по сплаті пені за несвоєчасне погашення кредиту та процентів станом на 11.08.2015 складає 93,86 грн, з яких: 43,80 грн - пеня за прострочення сплати кредиту; 50,06 грн. - пеня за прострочення сплати процентів.

Відповідно до Висновку № 1 судово-економічної експертизи від 18.02.2020 (а.с.42-50 т.2), встановлено, що в результаті проведеного дослідження документально підтверджується, що станом на 11.08.2015 нарахована сума заборгованості в розрахунку заборгованості за договором, виконаним кредитором, умовам кредитного договору №06/2006/фн-ТТ4 від 30.01.2006 відповідає.

При цьому, станом на 11.08.2015: загальний залишок заборгованості складає 37127,29 швейцарських франків, що в перерахунку, при застосуванні офіційного курсу НБУ швейцарського франка до гривні, дорівнює 801131,10 грн, у тому числі: залишок заборгованості за тілом кредиту складає 34190 швейцарських франків, що в перерахунку, при застосуванні офіційного курсу НБУ швейцарського франка до гривні, дорівнює 737750,38 грн, залишок заборгованості за процентами складає 2937,29 швейцарських франків, при застосуванні офіційного курсу НБУ швейцарського франка до гривні, дорівнює 63380,72 грн.

Загальна сума пені за несвоєчасне погашення Позичальником заборгованості складає 4,35 швейцарських франків, що в перерахунку, при застосуванні офіційного курсу НБУ швейцарського франка до гривні, дорівнює 93,86 грн., у тому числі: пеня за порушення термінів повернення кредиту складає 2,03 швейцарських франків, що в перерахунку, при застосуванні офіційного курсу НБУ швейцарського франка до гривні, дорівнює 43,80 грн.; пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за процентами за користування кредитом складає 2,32 швейцарських франків, що в перерахунку, при застосуванні офіційного курсу НБУ швейцарського франка до гривні, дорівнює 50,06грн.

Також, матеріали справи свідчать, що відповідач ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 помер, у зв`язку з чим під час розгляду справи представник Банку подав заяву про залишення позову в частині стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором без розгляду (а.с. 133 т.1, 155 т.2), яку задоволено судом.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що боржник ОСОБА_1 та поручитель ОСОБА_3 взяті на себе зобов`язання за укладеними договорами належним чином не виконували, що є підставою для дострокового солідарного стягнення з позичальника та поручителя суми заборгованості за кредитним договором згідно висновку судової експертизи.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду щодо наявності підстав відповідальності поручителя солідарно з боржником, враховуючи наступне.

Обсяг відповідальності поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов`язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель (частини перша, друга статті 553 ЦК України).

За змістом статті 559 ЦК України зміна обсягу зобов`язань боржника може бути підставою для припинення поруки. Зокрема, частиною першою цієї статті (у редакції, чинній на момент укладання договору поруки) було передбачено, що порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов`язання, а також у разі зміни зобов`язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

За загальним правилом, установленим частиною першою статті 651 ЦК України, зміна умов договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Разом з тим, за змістом частини третьої статті 651 ЦК України договором або законом може бути передбачено також право сторони договору відмовитися від договору в повному обсязі або частково, тобто розірвати або змінити договір на власний розсуд на підставі одностороннього правочину.

Особливістю одностороннього правочину є те, що такий правочин як юридичний факт здійснюється за волевиявленням однієї особи, однак може спричиняти відповідні правові наслідки (породжувати обов`язки) для інших осіб, коли це випливає зі спеціальних положень законодавства.

Так, за правилами, передбаченими абзацом 3 частини третьої статті 202 ЦК України, односторонній правочин може створювати обов`язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами.

Настання правових наслідків, зумовлених вчиненням особою одностороннього правочину, для інших осіб пов`язане з дотриманням вимог щодо вчинення його у відповідній формі, обумовленій законом, та його реалізацією шляхом доведення цього правочину до відома зацікавлених осіб.

Приписи частини першої статті 559 ЦК України передбачають спеціальне регулювання порядку зміни забезпеченого порукою зобов`язання, а відтак і договору, яким визначено обсяг зобов`язань боржника, з урахуванням волевиявлення та повідомлення, крім сторін цього договору, також поручителя і встановлюють правові наслідки неодержання згоди поручителя.

Умови договору поруки про те, що поручитель при укладанні цього договору дає свою згоду на збільшення основного зобов`язання, не виключають застосування правил, передбачених абзацом 3 частини третьої статті 202 ЦК України, та, відповідно, від необхідності узгодження певних вчинених в односторонньому порядку змін до основного зобов`язання із поручителем у належній формі.

За змістом частини першої статті 654 ЦК України зміна договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Порука припиняється за наявності двох умов: внесення без згоди поручителя змін до основного зобов`язання; ці зміни призвели, або можуть призвести до збільшення обсягу відповідальності поручителя. Зокрема, до припинення поруки призводять такі зміни умов основного зобов`язання без згоди поручителя, які призвели до збільшення обсягу відповідальності останнього. Збільшення відповідальності поручителя внаслідок зміни основного зобов`язання виникає в разі: підвищення розміру процентів; відстрочення виконання, що призводить до збільшення періоду, за який нараховуються проценти за користування чужими грошовими коштами; установлення (збільшення розміру) неустойки; установлення нових умов щодо порядку зміни процентної ставки в бік збільшення тощо (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 17 лютого 2016 року у справі № 6-3176цс15, від 23 грудня 2014 у справі № 3-196гс14, від 20 лютого 2013 року у справі №6-172цс12, від 21 травня 2012 року у справі № 6-18цс11, від 10 жовтня 2012 року у справі № 6-112цс12).

Особливістю припинення поруки з підстав зміни зобов`язання без згоди поручителя є те, що поручитель у разі зміни зобов`язання без його згоди не лише не відповідає за повернення боржником збільшеної суми боргу, а й з моменту такого збільшення його обов`язок за договором поруки повністю припиняється - перестає існувати.

Висновок про припинення поруки на підставі частини першої статті 559 ЦК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) залежить від установлених судом обставин щодо обсягу зобов`язання, на виконання якого надано поруку, та збільшення обсягу відповідальності поручителя внаслідок зміни без його згоди забезпеченого зобов`язання. Для цього судам необхідно дослідити відповідні умови кредитного договору та договору поруки щодо порядку погодження поручителем змін до основного зобов`язання.

Такі правові висновки щодо застосування статті 559 ЦК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) наведені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 755/18438/16-ц (провадження №14-275цс19).

Таким чином, аналіз норми частини першої статті 559 ЦК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) свідчить про те, що порука припиняється за наявності факту зміни зобов`язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Відповідно до п. 2.1 Договору поруки №06/2006/фн-ТТ4/п 1 від 30.01.2006, укладеного між Банком та ОСОБА_3 , кредитор не вправі без згоди поручителя змінювати умови кредитних договорів, укладених з позичальником, у наслідок яких збільшується обсяг відповідальності поручителя. Під згодою розуміється як візування змін в кредитні договори поручителем, так і отримання згоди шляхом обміну листами, факсимільними повідомленнями та т.ін. (а.с. 21-23 т.1).

Матеріали справи свідчать, що процентна ставка за кредитним договором з 01.07.2008 збільшилася на 2%, що призвело до збільшення обсягу відповідальності поручителя. Проте доказів на підтвердження згоди поручителя на зміну умов кредитного договору матеріали справи не містять, а направлення листа на адресу ОСОБА_3 (а.с. 118-120 т.1) не свідчить про отримання згоди поручителя на зміну умов кредитного договору.

Отже, враховуючи, що процентну ставку за кредитними зобов`язаннями боржника збільшено без погодження з поручителем, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для солідарного стягнення з боржника та поручителя суми заборгованості, оскільки порука за договором від №06/2006/фн-ТТ4/п1 від 30.01.2006 є припиненою в силу положень частини першої статті 559 ЦК України (у відповідній редакції).

Отже, рішення суду першої інстанції у частині стягнення заборгованості за кредитним договором та судового збору підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позову, стягнення заборгованості за кредитним договором та судових витрат, понесених Банком, по сплаті судового збору за подання позову до суду, лише з боржника.

Посилання у апеляційній скарзі на неповідомлення ОСОБА_1 про зміну процентної ставки суд апеляційної інстанції вважає безпідставними, з огляду на таке.

За змістом п. 9.2 кредитного договору збільшення розміру процентної ставки здійснюється в такому порядку: про встановлення іншого розміру процентної ставки Банк повідомляє Позичальника шляхом направлення поштою рекомендованого листа за адресою, що вказана Позичальником у даному Договорі, або іншу адресу, яку Позичальник повідомить Банку при зміні адреси.

Сторони у цьому пункті погодили, що зміна розміру процентної ставки, що здійснюється відповідно до цього пункту не потребує додаткового підписання сторонами угод про внесення змін, а новий розмір процентної ставки за даним договором починає застосовуватись з дати, що буде вказана в повідомленні Банку. При незгоді Позичальника з встановленим розміром процентної ставки, останній може повідомити про це Банк письмово.

Відповідно до частини другої статті 642 ЦК України якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

У разі підвищення банком процентної ставки з`ясуванню підлягають визначена договором процедура підвищення процентної ставки (повідомлення позичальника чи підписання додаткової угоди тощо); дії позичальника щодо прийняття пропозиції кредитора тощо.

Як свідчать матеріали справи, ОСОБА_1 був повідомлений Банком про зміну умов кредитного договору, а саме підвищення процентної ставки на 2% з 01.07.2008 відповідно до умов договору (п. 9.2) рекомендованими листами від 14.06.2008 та від 26.07.2008, направленими за адресою, зазначеною позичальником у договорі, що підтверджується списком згрупованих відправлень Банку (а.с. 109-111, 121-122 т.1). Лист від 26.07.2008 про збільшення процентної ставки вручено ОСОБА_1 особисто 30.07.2008, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення (а.с. 123 т. 1).

Отже, Банк дотримався визначеної договором процедури підвищення процентної ставки. Окрім того, позичальник вчинив дії з прийняття пропозиції кредитора щодо сплати відсотків за підвищеною процентною ставкою, які сплачував до жовтня 2014 року.

З огляду на часткове задоволення апеляційної скарги, з Банка на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню половина судових витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги, що становить 2740,5 грн.

Рішення суду щодо залишення позовної заяви Банку без розгляду в частині вимог до ОСОБА_2 не оскаржувалось, а тому судом апеляційної інстанції не переглядалось.

Керуючись ст. ст. 259, 268, 367, 368, 374, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 , який діє в інтересах ОСОБА_1 , задовольнити частково.

Рішення Богунського районного суду м. Житомира від 07 липня 2020 року у частині стягнення заборгованості за кредитним договором та судового збору скасувати, ухваливши у цій частині нове судове рішення.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства УкрСиббанк заборгованості за кредитним договором №06/2006/фн-ТТ4 від 30 січня 2006 року, в сумі 37127,29 швейцарських франків, що в перерахунку, при застосуванні офіційного курсу НБУ швейцарського франка до гривні, дорівнює 801131,10 грн, яка складається із залишку заборгованості за тілом кредиту в сумі 34190,00 швейцарських франків, що в перерахунку, при застосуванні офіційного курсу НБУ швейцарського франка до гривні, дорівнює 737750,38 грн, та залишку заборгованості за процентами в сумі 2937,29швейцарських франків, при застосуванні офіційного курсу НБУ швейцарського франка до гривні, дорівнює 63380,72 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства УкрСиббанк в солідарному порядку пеню за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитним договором №06/2006/фн-ТТ4 від 30 січня 2006 року, в сумі 4,35швейцарських франків, що в перерахунку, при застосуванні офіційного курсу НБУ швейцарського франка до гривні, дорівнює 93,86 грн, яка складається із пені за порушення термінів повернення кредиту в сумі 2,03 швейцарських франків, що в перерахунку, при застосуванні офіційного курсу НБУ швейцарського франка до гривні, дорівнює 43,80грн та пені за несвоєчасне погашення заборгованості за процентами за користування кредитом в сумі 2,32 швейцарських франків, що в перерахунку, при застосуванні офіційного курсу НБУ швейцарського франка до гривні, дорівнює 50,06грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства УкрСиббанк судовий збір в сумі 3654,00 грн.

У задоволенні позову до ОСОБА_3 відмовити. У решті рішення суду залишити без змін.

Стягнути з акціонерного товариства УкрСиббанк на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 2740,5 грн

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий Судді

Повний текст постанови складений 11 грудня 2020 року.