Постанова

від 14.12.2021 по справі 753/8944/21

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

14 грудня 2021 року

м. Київ

справа № 753/8944/21

провадження № 61-14193св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф.,

учасники справи:

заявник (боржник) - ОСОБА_1 ,

суб`єкт оскарження - приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Барладін Петро Олександрович,

заінтересована особа (стягувач) - ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадженнякасаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Козаков Олександр Анатолійович, на ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 25 травня 2021 року у складі судді Цимбал І. К. та постанову Київського апеляційного суду від 20 липня 2021 року у складі колегії суддів: Желепи О. В.,

Кравець В. А., Мазурик О. Ф.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст вимог скарги

У травні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із скаргою про визнання дій приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Барладіна П. О. неправомірними та скасування постанови про накладення арешту.

Скаргу мотивовано тим, що рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 19 липня 2019 року з нього на користь АТ Укрсоцбанк , правонаступником якого є АТ Альфа-Банк , стягнуто заборгованість за кредитним договором у розмірі 811 501,14 євро. Примусове виконання цього рішення суду здійснює приватний виконавець Барладін П. О., який 17 січня 2020 року виніс постанову про накладення арешту на все належне йому майно. Вказує, що ухвалою Дарницького районного суду м. Києва

від 18 лютого 2021 року замінено стягувача АТ Альфа-Банк на його правонаступника ОСОБА_2 19 квітня 2021 року на підставі постанови

від 17 квітня 2020 року приватний виконавець прийняв рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 57716032, та вніс до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про накладення арешту на належне йому домоволодіння АДРЕСА_1 . Вказує, що приватний виконавець порушив п`ятиденний строк, встановлений статтею 19 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяження , для прийняття вказаного рішення та внесення запису про накладення арешту з моменту винесення постанови про накладення арешту на все нерухоме майно боржника від 17 квітня 2020 року. Крім того, вказує, що стягувач

24 лютого 2021 року склав розписку про одержання виконання ним зобов`язання, отже його зобов`язання за кредитним договором припинилися.

Посилаючись на вищевикладене, заявник просив визнати неправомірними та скасувати:

- рішення приватного виконавця виконавчого округу м. Києва

Барладіна П. О. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 19 квітня 2021 року, індексний номер 57716032;

- запис в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про накладення арешту на домоволодіння;

- визнати неправомірними дії приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Барладіна П. О. щодо внесення до державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про накладення арешту на домоволодіння.

Короткий зміст оскаржуваних судових рішень

Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 25 травня

2021 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного суду від 20 липня 2021 року, провадження у цій справі закрито на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України.

Судові рішення мотивовані тим, що незважаючи на те, що скаргу було подано до суду першої інстанції боржником в порядку передбаченому розділом VII ЦПК України Судовий контроль за виконанням судових рішень , боржником фактично не оскаржуються дії/бездіяльність саме виконавця, в межах його повноважень визначених Законом України Про виконавче провадження пов`язаних із виконанням відповідного судового рішення. Зокрема боржником не оскаржуються дії виконавця, щодо винесення постанови про арешт майна боржника від 17 січня 2020 року, на підставі якої в державному реєстрі речових прав було проведено реєстрацію відповідного обтяження.

Всі вимоги боржника, що викладенні в скарзі стосуються виключно дій виконавця, як державного реєстратора, в Державному реєстрі речових прав. Оскаржувані дії державного реєстратора не стосуються речових прав чи обмежень на нерухоме майно третіх осіб, отже спір є публічно-правовим і його слід розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати судові рішення і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не звернули уваги на те, що заявник звертався до суду зі скаргою на рішення і дії виконавця щодо реєстраційних дій з приводу арешту майна як сторона виконавчого провадження у рамках статей 447, 448 ЦПК України Розділу VII Судовий контроль за виконанням судових рішень . Оскаржувані рішення та дії вчинені приватним виконавцем виключно в рамках виконавчого провадження, стосуються безпосередньо майна ОСОБА_1 , а тому підлягають оскарженню виключено на підставі статті 448 ЦПК України. Вказує, що зазначені дії приватного виконавця стосуються належного йому нерухомого майна, отже повинні оскаржуватися у порядку цивільного судочинства.

Відзив на касаційну скаргу

У вересні 2021 року від ОСОБА_2 надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він погодився із доводами скарги та просив її задовольнити.

Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 01 вересня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі, а ухвалою від 08 грудня 2021 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

На виконанні у приватного виконавця виконавчого округу м. Києва

Барладіна П. О. перебуває виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 753/3403/18, виданого 15 січня 2020 року Дарницьким районним судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ Альфа-Банк заборгованості за кредитним договором від 27 червня 2006 року у розмірі 811 501,14 євро.

Постановою приватного виконавця від 17 січня 2020 року накладено арешт на все майно, що належить боржнику ОСОБА_1 .

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 18 лютого 2021 року замінено стягувача АТ Альфа-Банк на його правонаступника ОСОБА_2

19 квітня 2021 року на підставі постанови від 17 квітня 2020 року приватний виконавець прийняв рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 57716032, та вніс до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про накладення арешту на належне ОСОБА_1 домоволодіння АДРЕСА_1

Звертаючись до суду зі скаргою, ОСОБА_1 посилався на те, що приватний виконавець прийняв вказане рішення та вніс відповідний запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно з порушенням строку, встановленого статтею 19 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяження , а також після припинення зобов`язання за кредитним договором внаслідок його повного виконання,

а тому просив визнати неправомірними та скасувати рішення приватного виконавця від 19 квітня 2021 року, запис до державного реєстру, а також визнати неправомірними дії приватного виконавця Барладіна П. О. щодо внесення до державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про накладення арешту на домоволодіння.

Позиція Верховного Суду

Касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства: цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (частина перша статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України)).

Справою адміністративної юрисдикції у розумінні пунктів 1, 2 частини першої статті 4 КАС України є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Визначальним критерієм здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі й обов`язок суб`єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень, а визначальним принципом цивільного судочинства є змагальність сторін.

Основною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії органу влади чи місцевого самоврядування.

Під час вирішення питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і цивільних справ у кожній конкретній справі недостатньо застосування виключно формального критерію - визначення суб`єктного складу спірних правовідносин (участь у них суб`єкта владних повноважень). Визначальною ознакою для правильного вирішення такого питання є характер правовідносин, з яких виник спір.

У справі, яка переглядається, ОСОБА_2 посилався на незаконні дії приватного виконавця щодо державної реєстрації обтяження належного йому майна, оскільки вважає, що приватний виконавець вчинив такі дії поза межами строку, встановленого статтею 19 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , а також припиненими зобов`язальні правовідносини між стягувачем і боржником на час здійснення реєстраційних дій.

Тобто заявником оскаржуються дії приватного виконавця як державного реєстратора щодо внесення запису про обтяження на належне йому майно.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - Закон) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Реєстраційна справа - сукупність документів, на підставі яких проведено реєстраційні дії, а також документів, сформованих у процесі проведення таких реєстраційних дій, що зберігаються у паперовій та електронній формі. Реєстраційна дія - державна реєстрація прав, внесення змін до записів Державного реєстру прав, скасування державної реєстрації прав, а також інші дії, що здійснюються в Державному реєстрі прав, крім надання інформації з Державного реєстру прав (пункти 8, 9 частини першої статті 2 Закону)

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 10 Закону у разі накладення/зняття виконавцем арешту на нерухоме майно під час примусового виконання рішень відповідно до закону державним реєстратором є державний, приватний виконавець.

Відповідно пунктів 1, 5, 6 частини першої статті 18 Закону, державна реєстрація прав включає в себе, прийняття/отримання документів для державної реєстрації прав, формування та реєстрація заяви в базі даних заяв; прийняття рішення про державну реєстрацію прав (у разі відсутності підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав); відкриття розділу в Державному реєстрі прав та/або внесення до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідних відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів цих прав.

Рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду (частина перша статті 37 Закону).

Під час визначення юрисдикції спору з державним реєстратором чи щодо оскарження дій державного реєстратора критерієм такого розмежування є предмет оскарження. Якщо особа оскаржує дії державного реєстратора і спір не стосується речових прав чи обмежень на нерухоме майно третіх осіб, то він є публічно-правовим і має розглядатися в порядку адміністративного судочинства.

Закриваючи провадження у вказаній справі на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, правильно виходив із того, що скарга не стосується речових прав чи обмежень на нерухоме майно третіх осіб, за своєю правовою природою вимоги скаржника стосуються публічно-правового спору фізичної особи із суб`єктом владних повноважень делегованих йому законом саме як державному реєстратору щодо оскарження його рішень та дій, захисту прав та інтересів від порушень з боку суб`єкта владних повноважень. Всі вимоги скарги стосуються лише реєстраційних дій, які вчинялись виконавцем як суб`єктом владних повноважень.

Отже, колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про те, що цей спір є публічно-правовим і його слід розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Доводи скарги про те, що скаржник звертався зі скаргою на рішення і дії виконавця щодо арешту майна, як сторона виконавчого провадження, у межах статей 447, 448 ЦПК України Розділу VII Судовий контроль за виконанням судових рішень , колегія суддів вважає такими, що не впливають на законність ухвалених судових рішень.

Незважаючи на те, що скаргу було подано до суду першої інстанції боржником в порядку, передбаченому розділом VII Цивільного процесуального кодексу України Судовий контроль за виконанням судових рішень , боржником фактично не оскаржуються дії/бездіяльність саме виконавця, в межах його повноважень визначених Законом України Про виконавче провадження , пов`язаних із виконанням відповідного судового рішення. Зокрема, боржником не оскаржуються дії виконавця щодо винесення постанови про арешт майна боржника від 17 січня 2020 року, на підставі якої в державному реєстрі речових прав було проведено реєстрацію відповідного обтяження.

Посилання заявника на неврахування судами попередніх інстанцій висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постановах від 03 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16 та від 27 листопада 2018 року у справі

№ 820/3534/17 є необґрунтованими, оскільки у цих справах спір стосувався речових прав на нерухоме майно третіх осіб, тоді як у справі, яка переглядається, такого спору немає. Крім того, Велика Палата Верховного Суду не досліджувала питання юрисдикції справ щодо оскарження дій приватного виконавця стосовно реєстрації обтяження на підставі постанови про арешт майна боржника, отже правовідносини не є подібними.

Верховний Суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі Руїз Торія проти Іспанії , §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі Хірвісаарі проти Фінляндії ).

Суди попередніх інстанцій забезпечили повний та всебічний розгляд справи на основі наданих доказів, оскаржувані судові рішення відповідають нормам матеріального та процесуального права.

Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Козаков Олександр Анатолійович,залишити без задоволення, а ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 25 травня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 20 липня 2021 року - без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

С. Ф. Хопта