Постанова

від 14.12.2021 по справі 233/1851/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

14 грудня 2021 року

м. Київ

справа № 233/1851/20-ц

провадження № 61-2757св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів : Білоконь О. В., Осіяна О. М., Хопти С. Ф., (суддя-доповідач), Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - приватне акціонерне товариство АПК-Інвест ,

відповідачі : ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 02 грудня 2020 року у складі судді Мартиненко В. С. та постанову Донецького апеляційного суду від 17 лютого 2021 року у складі колегії суддів: Агєєва О. В., Корчистої О. І., Космачевської Т. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2020 року приватне акціонерне товариство АПК-Інвест (далі - ПрАТ АПК-Інвест ) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про визнання права оренди землі.

Позовну заяву мотивовано тим, що 22 березня 2012 року між ПрАТ АПК-Інвест та ОСОБА_1 укладено договір оренди земельної частки (паю), зареєстрований 02 квітня 2012 року у книзі записів реєстрації договорів оренди земельних часток (паїв) Миколайпільської селищної ради Костянтинівського району Донецької області № 1021, відповідно до умов якого в оренду передано земельну частку (пай) (рілля) розміром 4,78 умовних кадастрових гектарів, згідно з сертифікатом на право на земельну частку (пай) серія ДН № 173270 від 30 серпня 1996 року.

ПрАТ АПК-Інвест зазначало, що виконувало свої зобов`язання за цим договором оренди, нараховувало на користь ОСОБА_1 орендну плату.

Позивачу стало відомо про факт виділення в натурі відповідачем земельної ділянки площею 4,4359 га, якій було присвоєно кадастровий номер 1422483900:43:000:0016 та яка фактично використовується позивачем ПрАТ АПК-Інвест на підставі укладеного договору орендної земельної частки (паю) від 22 березня 2012 року.

Проте, ОСОБА_1 порушила норми, закріплені чинним законодавством та безпосередньо договором оренди земельної частки (паю) щодо виконання нею обов`язку повідомити та в подальшому переукласти договір з ПрАТ АПК-Інвест після виділення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості), чим були порушені права позивача як орендаря.

З урахуванням викладеного, ПрАТ АПК-Інвест просив суд визнати право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 1422483900:43:000:0016, площею 4,4359 га, власником якої є ОСОБА_2 , за орендарем - ПрАТ АПК-Інвест на підставі договору оренди земельної ділянки частки (паю) від 22 березня 2012 року, укладеного між товариством та ОСОБА_1 , зареєстрованого 02 квітня 2012 року у книзі записів реєстрації договорів оренди земельних часток (паїв) Миколайпільської селищної ради Костянтинівського району Донецької області № 1021.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 02 грудня 2020 року позов ПрАТ АПК-Інвест задоволено.

Визнано право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 1422483900:43:000:0016, площею 4,4359 га, за орендарем ПрАТ АПК-Інвест на підставі договору оренди земельної частки (паю) від 22 березня 2012 року, укладеного між ОСОБА_1 та ПрАТ АПК-Інвест , зареєстрованого 02 квітня 2012 року у книзі записів реєстрації договорів оренди земельних часток (паїв) Миколайпільської сільської ради Костянтинівського району Донецької області № 1021.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що право оренди ПрАТ АПК-Інвест земельної частки (паю), а в наступному земельної ділянки, виділеної в натурі та переданої у власність, було порушено її власником ОСОБА_1 , яка в односторонньому порядку вирішила розірвати договір оренди землі.

Суд першої інстанції вважав, що порушене право позивача має бути захищене шляхом визнання права оренди земельної ділянки з кадастровим номером 1422483900:43:000:0016, площею 4,4359 га, за орендарем ПрАТ АПК-Інвест на підставі договору оренди земельної частки (паю) від 22 березня 2012 року, укладеного між ПрАТ АПК-Інвест та ОСОБА_1 , зареєстрованого 02 квітня 2012 року у книзі записів реєстрації договорів оренди земельних часток (паїв) Миколайпільської сільської ради Костянтинівського району Донецької області № 1021, що відповідатиме викладеній у позові вимозі та не суперечитиме закону, а також надасть можливість зареєструвати вказане право в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що буде перешкодою для зловживань зі сторони інших осіб.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Донецького апеляційного суду від 17 лютого 2021 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 залишено без задоволення. Рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 02 грудня 2020 року залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції на підставі наданих сторонами і досліджених судом доказів дійшов правильного висновку про внаявність правових підстав для задоволення позовних вимог ПрАТ АПК-Інвест , оскільки ОСОБА_1 після реєстрації права власності на спірну земельну ділянку не дотрималась вимог діючого законодавства України та умов договору оренди, не переуклала договір з ПрАТ ІПК-Інвест , а обміняла спірну земельну ділянку з іншим відповідачем ОСОБА_2 , тобто вчинила дії на одностороннє розірвання договору оренди, чим порушила право користування позивача землею на підставі укладеного раніше договору оренди. ОСОБА_2 не бажає продовження дії договору оренди спірної земельної ділянки. У зв`язку із чим порушене право позивача підлягає захисту і обраний спосіб такого захисту не суперечить вимогам закону.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у лютому 2021 року до Верховного Суду, представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 , посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій й ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ПрАТ АПК-Інвест .

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 05 березня 2021 року було відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали справи № 233/1851/20-ц із Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області.

У березні 2021 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 24 листопада 2021 року справу призначено до розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що, на думку представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 , судами першої та апеляційної інстанції в оскаржуваних судових рішеннях застосовано норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 04 грудня 2018 року у справі № 32/563, від 09 червня 2020 року у справі № 912/1860/19, від 01 вересня 2020 року у справі № 233/3676/19, від 04 листопада 2020 року у справі № 917/1934/19, від 11 листопада 2020 року у справі № 233/1551/19, від 18 листопада 2020 року у справі № 233/2636/19 та від 22 вересня 2020 року у справі № 127/18934/18.

Представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 вважає, що ПрАТ АПК-Інвест обрано неналежний спосіб захисту свого порушеного права, у зв`язку із чим у задоволенні позову товариства про визнання права оренди має бути відмовлено, оскільки договір оренди земельної частки (паю) не переукладений і не визнаний переукладеним.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У березні 2021 року до Верховного Суду надійшов відзив ПрАТ АПК-Інвест на касаційну скаргу у якому зазначено, що оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_1 на підставі сертифіката серії ДН № 0173270 від 30 серпня 1996 року належало право на земельну частку (пай) розміром 4,78 умовних кадастрових гектарів, що розташована на території Миколайпільської сільської ради Костянтинівського району Донецької області.

22 березня 2012 року між ПрАТ АПК-Інвест та ОСОБА_1 укладено договір оренди земельної частки (паю), відповідно до умов якого орендодавець передав орендарю у володіння та користування для ведення товарного сільськогосподарського виробництва земельну частку (пай) (рілля) розміром 4,78 умовних кадастрових гектарів строком на 20 років зі сплатою орендної плати.

Вказаний договір було зареєстровано 02 квітня 2012 року у книзі записів реєстрації договорів оренди земельних часток (паїв) Миколайпільської сільської ради Костянтинівського району Донецької області № 1021.

Відповідно до пункту 2.3 зазначеного договору у разі виділення земельної ділянки на основі земельної частки (паю) в натурі (на місцевості), договір оренди землі переукладається відповідно до державного акта про право власності на земельну ділянку на тих самих умовах, що і раніше укладений, і може бути змінений лише за згодою сторін. Договір оренди землі переукладається сторонами за цим договором не пізніше ніж в строк до двох місяців з дати виділення земельної ділянки на основі земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) та отримання державного акта на право власності на земельну ділянку. Припинення дії договору оренди допускається у випадках, визначених цим договором та чинним законодавством України.

22 березня 2012 року сторони склали акт приймання-передачі земельної частки (паю) до договору оренди від 22 березня 2012 року.

Протягом 2012-2019 років ПрАТ АПК-Інвест сплачувало на користь ОСОБА_1 орендну плату, у тому числі 21 грудня 2018 року та 27 травня 2019 року. У наступному орендна плата нараховувалася, проте ОСОБА_1 не сплачувалася. Станом на 01 березня 2020 року розмір невиплаченої орендної плати власнику земельної ділянки - 7 863,52 грн.

Розпорядженням голови Костянтинівської районної державної адміністрації Донецької області від 29 жовтня 2018 року № 545 ОСОБА_1 надано дозвіл на складання технічної документації із землеустрою меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) у зв`язку із заміною сертифікату серія ДН № 0173270 на право на земельну частку (пай) на правовстановлюючий документ на земельну ділянку із земель КСП Дружківський , орієнтованою площею 4,86 умовних кадастрових гектарів, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Миколайпільської сільської ради Костянтинівського району Донецької області.

На підставі розпорядження голови Костянтинівської районної державної адміністрації від 05 грудня 2018 року № 622 ОСОБА_1 , з земель колективної власності КСП Дружківський , була виділена в натурі земельна ділянка з кадастровим номером 1422483900:44:000:0016, площею 4,4359 га.

Право власності на цю ділянку було зареєстровано 07 грудня 2018 року державним реєстратором Костянтинівської районної державної адміністрації Донецької області № 029364701, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна № 1717208514224, що підтверджується технічною документацією із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва у зв`язку з заміною сертифікату на право на земельну частку (пай) ОСОБА_1 на правовстановлюючий документ на земельну ділянку на території Миколайпільської сільської ради Костянтинівського району Донецької області, розпорядженням голови Костянтинівської районної державної адміністрації Донецької області від 05 грудня 2018 року № 622.

19 грудня 2018 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір міни, посвідчений приватним нотаріусом Костянтинівського районного нотаріального округу Донецької області Панасенко І. П. за реєстровим № 2112, відповідно до якого власником спірної земельної ділянки з кадастровим номером 1422483900:44:000:0016, площею 4,4359 га, стала ОСОБА_2 , право власності зареєстровано 19 грудня 2018 року № 29531927, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 10 березня 2020 року № 203484027.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції у межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15 та частина перша статті 16 ЦК України).

Частинами першою та третьою статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом (частина друга статті 792 ЦК України).

Частиною першою статті 93 ЗК України передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності (стаття 1 Закону України Про оренду землі ).

Статтею 13 Закону України Про оренду землі передбачено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства. Сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю (пункт 17 розділу Х Перехідні положення ЗК України).

Громадяни-власники сертифікатів на право на земельну частку (пай) до виділення їм у натурі (на місцевості) земельних ділянок мають право укладати договори оренди земель сільськогосподарського призначення, місце розташування яких визначається з урахуванням вимог раціональної організації території і компактності землекористування, відповідно до цих сертифікатів з дотриманням вимог цього Закону (абзац перший Розділу IX Перехідні положення Закону України Про оренду землі у редакції, чинній на час оформлення відповідачкою права власності на земельну ділянку).

Після виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) договір оренди землі переукладається відповідно до державного акта на право власності на земельну ділянку на тих самих умовах, що і раніше укладений, і може бути змінений лише за згодою сторін. Припинення дії договору оренди допускається лише у випадках, визначених цим Законом (абзац другий Розділу IX Перехідні положення Закону України Про оренду землі у редакції, чинній на час оформлення відповідачкою права власності на земельну ділянку).

Отже парламент легітимізував відповідні відносини, надавши особі, яка не є власником ділянки, можливість правомірно передати користування нею тимчасово іншій особі, а також передбачив обов`язкову трансформацію зобов`язальної оренди у речову після виділення земельної частки (паю) у натурі (на місцевості).

Спір виник через відмову відповідачки переукласти з позивачем договір оренди земельної частки (паю) після виділення земельної ділянки у натурі (на місцевості).

Особливістю договору оренди земельної частки (паю) є, зокрема, те, що його предметом є не конкретна земельна ділянка, а земельна частка (пай), яка належить до загального масиву ділянок, виділеного учасникам колективного сільськогосподарського підприємства.

Власник сертифікату на право на земельну частку (пай), тобто орендодавець за договором оренди земельної частки (паю), не має повноважень власника щодо конкретної земельної ділянки, стосовно якої укладає цей договір. Незважаючи на це, до орендаря фактично переходить право користування частиною земної поверхні, яка відповідає орендованому паю, у межах загального масиву невизначених земельних ділянок - земель відповідного колективного сільськогосподарського підприємства, що підлягають розпаюванню на місцевості як земельні ділянки. Тому не можна стверджувати, що після розпаювання загального масиву невизначених земельних ділянок на місцевості та виділення у натурі земельної ділянки, котра відповідає орендованому паю, відповідна частина земної поверхні, якою користується орендар, зникає. Відбувається лише зміна її юридичного статусу.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 жовтня 2021 року у справі № 233/2021/19 (провадження № 14-166цс20) вказано, що зміна юридичного статусу частини земної поверхні, яку орендар використовує на підставі договору оренди земельної частки (паю), шляхом її визначення на місцевості як земельної ділянки, не означає знищення предмета оренди як можливої підстави для вимоги про розірвання відповідного договору.

Порушені права землекористувачів підлягають відновленню в порядку, встановленому законом (частина друга статті 95 ЗК України).

Відповідно до частини першої статті 27 Закону України Про оренду землі орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону.

Частиною першою статті 651 ЦК України передбачено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

У справі, що переглядається, предметом договору оренди земельної частки (паю) від 22 березня 2012 року, укладеного між ПрАТ АПК-Інвест та ОСОБА_1 , є земельна частка (пай) (рілля) розміром 4,78 умовних кадастрових гектарів, належна орендодавцю відповідно до сертифіката на право на земельну частку (пай) від 30 серпня 1996 року серії ДН № 0173270.

Згідно із пунктом 2.3 договору оренди земельної частки (паю) від 22 березня 2012 року, укладеного між ПрАТ АПК-Інвест та ОСОБА_1 , сторони обумовили, що у разі переходу права власності до інших осіб, цей договір оренди зберігає чинність для нового власника на тих же умовах. У разі виділення земельної ділянки на основі земельної частки (паю) в натурі (на місцевості), договір оренди землі переукладається відповідно до державного акту про право власності на земельну ділянку на тих самих умовах, що і раніше укладений, і може бути змінений лише за згодою сторін. Договір оренди землі переукладається сторонами за цим договором не пізніше ніж у строк до двох місяців з дати виділення земельної ділянки на основі земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) та отримання державного акту на право власності на земельну ділянку. Припинення дії договору оренди допускається у випадках, визначених цим договором та чинним законодавством України.

Сторони прямо не домовилися про порядок переукладення договору оренди земельної частки (паю) на договір оренди землі.

У пункті 73 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 жовтня 2021 року у справі № 233/2021/19 (провадження № 14-166цс20) вказано, що словосполучення переукладення договору , яке вжили сторони у договорі оренди земельної частки (паю), а парламент - у розділі IX Перехідні положення Закону України Про оренду землі , слід розуміти і як укладення нового договору оренди земельної ділянки на тих самих умовах, що і раніше укладений договір оренди земельної частки (паю), з урахуванням необхідних змін у предметі оренди відповідно до юридичного статусу виділеної на місцевості земельної ділянки, і як внесення змін до договору оренди земельної частки (паю) з метою його приведення у частині предмета оренди у відповідність з юридичним статусом виділеної на місцевості земельної ділянки. Інші умови договору оренди, за виключенням тих, які стосуються предмета оренди, можна змінити виключно у випадках, передбачених самим договором або за домовленістю сторін.

Частинами першою-третьою статті 652 ЦК України передбачено, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не укладали б договір або уклали б його на інших умовах.

Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний.

У разі розірвання договору внаслідок істотної зміни обставин суд, на вимогу будь-якої із сторін, визначає наслідки розірвання договору виходячи з необхідності справедливого розподілу між сторонами витрат, понесених ними у зв`язку з виконанням цього договору.

Договір оренди землі припиняється в разі: закінчення строку, на який його було укладено; викупу земельної ділянки для суспільних потреб та примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; поєднання в одній особі власника земельної ділянки та орендаря; смерті фізичної особи-орендаря, засудження його до позбавлення волі та відмови осіб, зазначених у статті 7 цього Закону, від виконання укладеного договору оренди земельної ділянки; ліквідації юридичної особи-орендаря; відчуження права оренди земельної ділянки заставодержателем; набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці; припинення дії договору, укладеного в рамках державно-приватного партнерства (щодо договорів оренди землі, укладених у рамках такого партнерства) (стаття 31 Закону України Про оренду землі у редакції, чинній на час оформлення відповідачкою права власності на земельну ділянку).

Договір оренди землі припиняється також в інших випадках, передбачених законом. Договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором (частини друга-четверта статті 31 Закону України Про оренду землі у вказаній редакції).

За змістом наведених приписів виділення земельної ділянки в натурі (на місцевості) та набуття права власності на неї ніяк не впливає на дійсність договору оренди земельної частки (паю) та не перешкоджає виконанню цього договору. Таке виділення не можна вважати обставиною, що є підставою для розірвання договору відповідно до статей 651 і 652 ЦК України, зокрема не можна розглядати як істотну зміну обставин .

Виділення земельної ділянки в натурі (на місцевості) не зумовлене причинами, які заінтересована сторона (орендодавець) не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості й обачності (пункт 2 частини другої статті 652 ЦК України), а є прямим наслідком свідомих дій цієї сторони. Отже, припинення дії договору оренди земельної частки (паю) відбувається тільки після його переукладення на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку або у судовому порядку з визначених законом підстав.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами (стаття 89 ЦПК України), з урахуванням встановлених обставин і вимог (статей 12, 81 ЦПК України), встановивши, що ОСОБА_1 , після реєстрації права власності на спірну земельну ділянку не дотрималась вимог діючого законодавства та умов договору оренди, не переуклала договір оренди з позивачем, а обміняла спірну земельну ділянку з іншим відповідачем ОСОБА_2 , обґрунтовано вважав, що ОСОБА_1 вчинила дії на одностороннє розірвання договору оренди, чим порушила право користування позивача землею на підставі укладеного раніше договору оренди.

Разом із цим, ураховуючи те, що відповідач ОСОБА_2 не бажає продовження дії договору оренди спірної земельної ділянки, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для захисту порушеного права позивача, яке полягає у визнанні за ним права оренди земельної ділянки з кадастровим номером 1422483900:44:000:0016, площею 4,4359 га на підставі договору оренди земельної частки (паю) від 22 березня 2012 року, укладеного між ОСОБА_1 та ПрАТ АПК-Інвест .

Доводи касаційної скарги про неврахування судами першої та апеляційної інстанцій висновків щодо застосування норм права й процесуального права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 04 грудня 2018 року у справі № 32/563, від 09 червня 2020 року у справі № 912/1860/19, від 01 вересня 2020 року у справі № 233/3676/19, від 04 листопада 2020 року у справі № 917/1934/19, від 11 листопада 2020 року у справі № 233/1551/19, від 18 листопада 2020 року у справі № 233/2636/19 та від 22 вересня 2020 року у справі № 127/18934/18, на які заявник посилався у касаційній скарзі, є необґрунтованими, а висновки судів попередніх інстанцій не суперечить зазначеним висновкам Верховного Суду.

Доводи касаційної скарги про те, що ПрАТ АПК-Інвест обрано неналежний спосіб захисту свого порушеного права є необґрунтованими, оскільки обраний ПрАТ АПК-Інвест спосіб захисту є таким, що не суперечить вимогам чинного законодавства України.

Встановивши наявність порушеного права, оскільки відповідач ОСОБА_1 не виконала вимог Закону України Про оренду землі і умов договору оренди земельної частки (паю) від 22 березня 2012 року, укладеного між нею та ПрАТ АПК-Інвест , й не переуклала договору оренди з останнім після реєстрації права власності на земельну ділянку, а навпаки відчужила її, а новий власник (відповідач ОСОБА_2 ) не визнає право оренди позивача на спірну земельну ділянку, у зв`язку із цим, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку, що обраний позивачем спосіб захисту, зокрема визнання права оренди, не суперечить діючому законодавству України.

Інші доводи касаційної скарги не спростовують законність та обґрунтованість судових рішень, а також містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судами першої та апеляційної інстанцій.

З огляду на вищевикладене, доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та не дають підстав для висновку про неправильне застосування норм матеріального права та порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Відповідно до частин першої, другої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення залишає без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 02 грудня 2020 року та постанову Донецького апеляційного суду від 17 лютого 2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

С. Ф. Хопта

В. В. Шипович