Постанова

від 15.12.2021 по справі 359/1726/16

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

15 грудня 2021 року

м. Київ

справа № 359/1726/16

провадження № 61-7808св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі:

головуючого - Олійник А. С. (суддя-доповідач),

суддів: Гулейкова І. Ю., Погрібного С. О., Усика Г. І. Яремка В. В.,

учасники справи:

позивач - перший заступник прокурора Київської області, який діє в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, Державного підприємства Бориспільське лісове господарство ,

відповідачі: Київська обласна державна адміністрація, Бориспільська районна державна адміністрація, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , Обслуговуючий кооператив Ідея ,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , Обслуговуючий кооператив Житлово-будівельний кооператив Лісник , реєстраційна служба Бориспільського міськрайонного управління юстиції, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бугаренко Тетяна Володимирівна,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу першого заступника прокурора Київської області на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 02 березня 2017 року у складі судді Гомолі О. А. та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 12 жовтня 2017 року у складі колегії суддів: Волохова Л. А., Матвієнко Ю. О., Сушко Л. П.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2016 року перший заступник прокурора Київської області звернувся до суду в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, Державного підприємства Бориспільське лісове господарство (далі - ДП Бориспільський лісгосп ) з позовом до Київської обласної державної адміністрація (далі - Київська ОДА), Бориспільської районної державної адміністрації (далі - Бориспільська РДА), ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , Обслуговуючий кооператив Ідея (далі - ОК Ідея ), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , Обслуговуючий кооператив Житлово-будівельний кооператив Лісник (далі - ОК ЖБК Лісник ), реєстраційна служба Бориспільського міськрайонного управління юстиції (далі - реєстраційна служба, державний реєстратор), приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бугаренко Т. В. (далі - приватний нотаріус Бугаренко Т. В.), про визнання недійсними рішень органів виконавчої влади, державних актів на право власності на земельні ділянки, рішень про державну реєстрацію права власності на земельні ділянки та витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння.

Позов обґрунтований тим, що розпорядженнями Київської ОДА від 09 квітня 2008 року № 483 - № 498 з постійного користування ДП Бориспільський лісгосп вилучені 16 земельних ділянок площею по 0,99 га, розташованих на території Гнідинської сільської ради Бориспільського району; змінено їх цільове призначення з категорії земель лісогосподарського призначення на категорію земель сільськогосподарського призначення; та у власність ОСОБА_5 , ОСОБА_9 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_20 , ОСОБА_11 , ОСОБА_4 , ОСОБА_13 , ОСОБА_12 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_17 , ОСОБА_16 , ОСОБА_10 , ОСОБА_14 та ОСОБА_15 передані земельні ділянки площею по 0,99 га, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства, розташовані на території Гнідинської сільської ради Бориспільського району.

06 червня 2008 року ОСОБА_5 , ОСОБА_9 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_20 , ОСОБА_11 , ОСОБА_4 , ОСОБА_13 , ОСОБА_12 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_17 , ОСОБА_16 , ОСОБА_10 , ОСОБА_14 та ОСОБА_15 видані державні акти на право власності на земельні ділянки, серія ЯЖ № 228630 - № 228645.

У такий спосіб вони набули право власності на земельні ділянки, площа по 0,99 га, кадастрові номери 3220882600:04:005:0024 - 3220882600:04:005:0039, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства, розташовані на території Гнідинської сільської ради Бориспільського району.

05 вересня 2008 року ОСОБА_13 , ОСОБА_12 , ОСОБА_18 , ОСОБА_20 , ОСОБА_11 , ОСОБА_8 , ОСОБА_7 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 уклали з ОСОБА_3 договори купівлі-продажу земельних ділянок, за якими вони відчужили у власність ОСОБА_3 земельні ділянки, площа по 0,99 га, кадастрові номери 3220882600:04:005:0026, 3220882600:04:005:0027, 3220882600:04:005:0032, 3220882600:04:005:0034 - 3220882600:04:005:0039, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства, розташовані на території Гнідинської сільської ради Бориспільського району.

У той же день ОСОБА_15 уклала з ОСОБА_1 договір купівлі-продажу земельної ділянки, за яким вона відчужила у власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,99 га, кадастровий номер 3220882600:04:005:0033, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства, розташовану на території Гнідинської сільської ради Бориспільського району.

08 вересня 2008 року ОСОБА_14 , ОСОБА_17 , ОСОБА_19 та ОСОБА_16 уклали з ОСОБА_2 договори купівлі-продажу земельних ділянок, за якими вони відчужили у власність ОСОБА_2 земельні ділянки площею по 0,99 га, кадастрові номери 3220600:04:005:0028 - 3220600:04:005:0031, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, розташовані на території Гнідинської сільської ради Бориспільського району.

10 грудня 2008 року ОСОБА_3 видані державні акти на право власності на земельні ділянки, серія ЯЖ №687045 - №687053.

У той же день року ОСОБА_1 виданий державний акт на право власності на земельну ділянку, серія ЯЖ № 687011.

27 листопада 2008 року ОСОБА_2 видані державні акти на право власності на земельні ділянки, серія ЯЖ №684808 - №684811.

Розпорядженням Бориспільської РДА від 06 квітня 2009 року № 1095 цільове використання земельної ділянки, придбаної ОСОБА_1 , змінено з ведення особистого селянського господарства на ведення садівництва.

Іншим розпорядженням Бориспільської РДА від 27 грудня 2011 року № 3857 цільове використання земельних ділянок, загальною площею 3,96 га, придбаних у власність ОСОБА_2 , змінено з ведення особистого селянського господарства на ведення індивідуального садівництва.

На підставі цього розпорядження місцевого органу виконавчої влади ОСОБА_2 виданий державний акт на право власності на земельну ділянку, серія ЯМ № 110453.

У такий спосіб він набув право власності на земельну ділянку площею 3,96 га, цільове призначення для індивідуального садівництва, розташовану на території Гнідинської сільської ради Бориспільського району.

ОСОБА_2 розділив цю земельну ділянку на чотири земельні ділянки: площею по 0,125 га, кадастрові номери 3220882600:04:005:0100 - 3220882600:04:005:0101, площею 0,6546 га, кадастрові номери 3220882600:04:005:0102 та площею 3,0554 га, кадастровий номер 3220882600:04:005:0103, цільове призначення для індивідуального садівництва, розташовані на території Гнідинської сільської ради Бориспільського району.

07 травня та 12 травня 2015 року державний реєстратор прийняв рішення № 21148236 та № 21239297 про реєстрацію за ОСОБА_2 права власності на земельні ділянки, площею 3,0554 га, кадастровий номер 3220882600:04:005:0103, площа 0,6546 га, кадастровий номер 3220882600:04:005:0102, цільове призначення для індивідуального садівництва, розташовані на території Гнідинської сільської ради Бориспільського району.

20 березня та 05 жовтня 2015 року ОСОБА_2 уклав з ОК Ідея договори купівлі-продажу земельних ділянок, за якими він відчужив у власність ОК Ідея земельні ділянки, площею по 0,125 га, кадастрові номери 3220882600:04:005:0100 - 3220882600:04:005:0101, цільове призначення для індивідуального садівництва, розташовані на території Гнідинської сільської ради Бориспільського району.

20 березня та 05 жовтня 2015 року приватний нотаріус Бугаренко Т.В. прийняла рішення № 20156112 та № 25034072 про реєстрацію за ОК Ідея права власності на ці земельні ділянки.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 27, пункту 5 частини першої статті 31 та частини першої статті 57 ЛК України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) зміна цільового призначення та передача у власність земельних лісових ділянок площею до 1 га, що перебували у державній власності, відносились до повноважень обласних державних адміністрацій, а зміна цільового призначення та передача у власність цих земельних ділянок площею більш як 1 га - до повноважень Кабінету Міністрів України.

Загальна площа земельних ділянок, переданих у власність ОСОБА_5 , ОСОБА_9 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_20 , ОСОБА_11 , ОСОБА_4 , ОСОБА_13 , ОСОБА_12 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_17 , ОСОБА_16 , ОСОБА_10 , ОСОБА_14 та ОСОБА_15 , становила 15,84 га. Ця обставина свідчить про те, що Київська ОДА не мала повноважень на зміну цільового призначення та передачу земельних ділянок у власність цих осіб.

Розпорядження Київської ОДА від 09 квітня 2008 року № 483 - № 498 суперечать пункту 5 частини першої статті 27, пункту 5 частини першої статті 31 та частині першій статті 57 ЛК України (в редакції на час винесення розпорядження).

З урахуванням уточнених позовних вимог просив: визнати недійсними розпорядження Київської ОДА від 09 квітня 2008 року № 483 - № 498, розпорядження Бориспільської РДА від 06 квітня 2009 року № 1095 та від 27 грудня 2011 року № 3857;

визнати недійсними державні акти на право власності на земельні ділянки, видані 06 червня 2008 року, серія ЯЖ № 228630 - № 228631 ОСОБА_5 та ОСОБА_4 ; державні акти на право власності на земельні ділянки, видані 10 грудня 2008 року, серія ЯЖ № 687045 - № 687053, ОСОБА_3 ; державний акт на право власності на земельну ділянку, виданий 20 липня 2009 року, серія ЯД № 772061 ОСОБА_1 ;

визнати недійсним рішення реєстраційної служби від 07 травня 2015 року № 21148236;

визнати недійсними рішення приватного нотаріуса Бориспільського районного нотаріального округу від 05 вересня 2016 року № 31237430 та рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу від 20 березня 2015 року № 20156112 та від 05 жовтня 2015 року № 25034072;

витребувати на користь Кабінету Міністрів України та ДП Бориспільський лісгосп з чужого незаконного володіння ОСОБА_5 та ОСОБА_4 земельні ділянки, площею по 0,99 га, кадастрові номери 3220882600:04:005:0024 та 3220882600:04:005:0025, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства, розташовані на території Гнідинської сільської ради Бориспільського району;

з чужого незаконного володіння ОСОБА_3 земельні ділянки, площею по 0,99 га, кадастрові номери 3220882600:04:005:0026, 3220882600:04:005:0027, 3220882600:04:005:0032, 3220882600:04:005:0034 - 3220882600:04:005:0039, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства, розташовані на території Гнідинської сільської ради Бориспільського району;

з чужого незаконного володіння ОСОБА_1 земельну ділянку, площею 0,99 га, кадастровий номер 3220882600:04:005:0033, цільове призначення для ведення садівництва, розташовану на території Гнідинської сільської ради Бориспільського району; з чужого незаконного володіння ОСОБА_2 земельну ділянку, площею 3,0554 га, кадастровий номер 3220882600:04:005:0103, цільове призначення для індивідуального садівництва, розташовану на території Гнідинської сільської ради Бориспільського району;

з чужого незаконного володіння ОСОБА_6 земельну ділянку, площею 0,6546 га, кадастровий номер 3220882600:04:005:0102, цільове призначення для індивідуального садівництва, розташовані на території Гнідинської сільської ради Бориспільського району;

з чужого незаконного володіння ОК Ідея земельні ділянки, площею по 0,125 га, кадастрові номери 3220882600:04:005:0100 - 3220882600:04:005:0101, цільове призначення для індивідуального садівництва, розташовані на території Гнідинської сільської ради Бориспільського району (т. 2, а. с. 105-130, 143-145).

Короткий зміст рішень суду першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 02 березня 2017 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Київської області від 12 жовтня 2017 року, у позові відмовлено.

Суд апеляційної інстанції погодився з рішенням суду першої інстанції, що перший заступник прокурора Київської області пропустив позовну давність.

Суд виходив з того, що відповідно до листа першого заступника Київської ОДА від 17 лютого 2009 року № 07/4-345вих, копії всіх без виключення розпоряджень Київської ОДА за 2008 рік передавались в управління захисту прав і свобод громадян та інтересів держави прокуратури Київської області ще у 2008 році. Починаючи з того часу, прокуратура Київської області об`єктивно могла перевірити законність оскаржуваних розпоряджень. Строк оскарження розпоряджень Київської ОДА закінчився 10 квітня 2011 року.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У листопаді 2017 року заступник прокурора Київської області звернувся до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з касаційною скаргою на судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга обґрунтована тим, що суди під час розгляду справи не врахували практику Верховного Суду України, викладену у постанові від 22 квітня 2015 року у справі № 6-48цс15, що початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливість реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Суди не звернули уваги, що позовна давність є строком пред`явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб`єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права. Відлік позовної давності обчислюється з моменту коли особа - носій порушеного права, довідалась або могла довідатись про порушення її права або про особу, яка його порушила.

Висновки судів щодо поінформованості Кабінету Міністрів України про наявність порушень, викладених у позовній заяві, не ґрунтуються на нормах земельного законодавства, матеріалах справи та є припущеннями.

Суд апеляційної інстанції обмежився встановленням дати, коли ДП Бориспільське лісове господарство надало погодження на вилучення спірних ділянок лісогосподарського призначення, та коли прокурор міг отримати копію оскаржуваних розпоряджень Київської ОДА від 09 квітня 2008 року. Водночас застосував наслідки спливу позовної давності, не зазначивши, коли Кабінет Міністрів України - особа, чиї права порушені, довідався чи міг довідатися про порушення його прав.

Суд першої інстанції безпідставно зазначив, що держава в особі Кабінету Міністрів України та ДП Київське лісове господарство не є ні власником, ні володільцем спірних ділянок, з огляду на відмову у позові, оскільки такий висновок суперечить правовому висновку Верховного Суду України, викладеному у постанові від 19 вересня 2016 року № 6-1203цс15. Тому право власності держави в особі Кабінету Міністрів України не припинено, відсутнє рішення уповноваженого органу, право не відчужено Кабінетом Міністрів України на підставі цивільно-правових угод, на підставі рішення суду чи в порядку його примусового виконання. Перебування майна у володінні осіб, які не є його законними власниками, фактично є триваючим правопорушенням, тому позовна давність до вимоги про витребування майна не застосовується.

Суди безпідставно посилалися на практику застосування Європейським судом з прав людини Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), оскільки згідно зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції метою є попередження свавільного захоплення власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном.

Аргументи інших учасників справи

28 березня 2018 року до Верховного Суду на касаційну скаргу надійшов відзив ОСОБА_2 , а 30 березня 2018 року - відзив ОК ЖБК Лісник , 30 березня 2018 року - відзив ОСОБА_6 , поданий через адвоката Пікалову Ю. М.

Відзиви обґрунтовано такими доводами.

ОСОБА_2 просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.

Зазначає, що ДП Бориспільський лісгосп підтвердив, що надав висновок про погодження проєктів землеустрою щодо припинення права постійного користування спірними земельними ділянками та зняв їх зі свого балансу. Прокурор не має права порушувати закон і забирати землі через 10 років у законного власника.

ОСОБА_6 просить залишити без задоволення касаційну скаргу, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Суди обґрунтовано зазначили, що Кабінет Міністрів України був обізнаний про можливе порушення права власності держави на землю з дня прийняття оскаржуваних розпоряджень Київською ОДА, оскільки у нього наявні повноваження та обов`язки щодо контролю за діями та виявленням порушень підпорядкованих йому органів виконавчої влади, які брали участь у підготовці оскаржуваних розпоряджень.

Оскільки Кабінет Міністрів України координує діяльність Держлісагенства та у разі належного виконання ним обов`язків з контролю за використанням земельних ділянок, які належали до земель лісового фонду, він мав можливість дізнатися про порушення прав держави з моменту надання ДП Бориспілький лісгосп згоди на вилучення таких ділянок з його постійного користування.

Суди під час розгляду справи врахували та правильно застосували практику Верховного Суду України щодо застосування позовної давності та обґрунтовано відмовили у позові у зв`язку із її пропуском.

ОК ЖБК Лісник просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, посилаючись на правильне застосування судами норм матеріального і процесуального права.

Суди з`ясували обставини справи, що мають значення для вирішення справи. Закон не передбачає заборони чи обмеження щодо кількості розпоряджень з розробки проєктів землеустрою однією проєктною організацією щодо проходження державної експертизи землевпорядної документації та будь-якого іншого способу розпорядження земельними ділянками, які обласна державна адміністрація може прийняти протягом дня.

Також не встановлено, що при вирішення питання розмежування компетенцій щодо розпорядження земельними ділянками необхідно враховувати загальну площу всіх земельних ділянок, розпорядження якими здійснюється протягом одного дня, а також розпорядження сусідніми земельними ділянками протягом одного дня.

Рух справи в суді касаційної інстанції

23 лютого 2018 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою та витребувано справу.

У червні 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 08 липня 2020 року справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, у складі колегії з п`яти суддів.

Ухвалою Верховного суду від 27 січня 2021 року касаційне провадження у справі зупинене до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 359/3373/16-ц, провадження № 14-2цс21.

Ухвалою Верховного Суду від 15 грудня 2021 року касаційне провадження у справі поновлено.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що розпорядженнями Київської ОДА від 09 квітня 2008 року № 483 - № 498 з постійного користування ДП Бориспільський лісгосп вилучені 16 земельних ділянок площею по 0,99 га, розташованих на території Гнідинської сільської ради Бориспільського району; змінено їх цільове призначення з категорії земель лісогосподарського призначення на категорію земель сільськогосподарського призначення; у власність ОСОБА_5 , ОСОБА_9 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_20 , ОСОБА_11 , ОСОБА_4 , ОСОБА_13 , ОСОБА_12 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_17 , ОСОБА_16 , ОСОБА_10 , ОСОБА_14 та ОСОБА_15 передані земельні ділянки, площею по 0,99 га, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства, розташовані на території Гнідинської сільської ради Бориспільського району (т. 1, а. с. 29, 32, 35, 39, 43, 47, 51, 55, 59, 63, 67, 71, 76, 81, 86, 97).

06 червня 2008 року ОСОБА_5 , ОСОБА_9 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_20 , ОСОБА_11 , ОСОБА_4 , ОСОБА_13 , ОСОБА_12 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_17 , ОСОБА_16 , ОСОБА_10 , ОСОБА_14 та ОСОБА_15 видані державні акти на право власності на земельні ділянки, серія ЯЖ № 228630 - № 228645 (т. 1, а. с. 30, 34, 37, 41, 45, 49, 53, 57, 61, 65, 69, 73, 78, 83, 88, 98).

У такий спосіб вони набули право власності на земельні ділянки площею по 0,99 га, кадастрові номери 3220882600:04:005:0024 - 3220882600:04:005:0039, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, розташовані на території Гнідинської сільської ради Бориспільського району.

Відповідно до копій схеми розміщення земельних ділянок (т.1, а. с. 27 зворот) земельні ділянки, які були передані у власність ОСОБА_5 , ОСОБА_9 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_20 , ОСОБА_11 , ОСОБА_4 , ОСОБА_13 , ОСОБА_12 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_17 , ОСОБА_16 , ОСОБА_10 , ОСОБА_14 та ОСОБА_15 , межують між собою та розташовуються поряд. Послідовна нумерація, а також одна і та сама дата прийняття оскаржуваних розпоряджень Київської ОДА свідчить про те, що вони були прийняті одночасно. Загальна площа земельних ділянок, переданих у власність вказаних осіб, становила 15,84 га (0,99 га х 16). Аналіз цих обставин в сукупності свідчить про те, що Київська ОДА не мала повноважень на зміну цільового призначення та передачу спірних земельних ділянок у власність громадян.

Розпорядження Київської ОДА від 09 квітня 2008 року № 483 - № 498 прийняті з порушенням пункту 5 частини першої статті 27, пункту 5 частини першої статті 31 та частини першої статті 57 ЛК України в редакції на час їх прийняття.

05 вересня 2008 року ОСОБА_13 , ОСОБА_12 , ОСОБА_18 , ОСОБА_20 , ОСОБА_11 , ОСОБА_8 , ОСОБА_7 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 уклали з ОСОБА_3 договори купівлі-продажу земельних ділянок (т. 1, а. с. 38, 42, 46, 50, 54, 58, 62, 66, 70), згідно з якими вони відчужили у власність ОСОБА_3 земельні ділянки площею по 0,99 га, кадастрові номери 3220882600:04:005:0026, 3220882600:04:005:0027, 3220882600:04: 005:0032, 3220882600:04:005:0034 - 3220882600:04:005:0039, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, розташовані на території Гнідинської сільської ради Бориспільського району.

У той же день ОСОБА_15 уклала з ОСОБА_1 договір купівлі-продажу земельної ділянки (т. 1, а. с. 99), за яким вона відчужила у власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,99 га, кадастровий номер 3220882600:04:005:0033, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, розташовану на території Гнідинської сільської ради Бориспільського району.

08 вересня 2008 року ОСОБА_14 , ОСОБА_17 , ОСОБА_19 та ОСОБА_16 уклали з ОСОБА_2 договори купівлі-продажу земельних ділянок (т.1, а. с. 74, 79, 84, 89), згідно з якими вони відчужили у власність ОСОБА_2 земельні ділянки площею по 0,99 га, кадастрові номери 3220600:04:005:0028 - 3220600:04:005:0031, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, розташовані на території Гнідинської сільської ради Бориспільського району.

10 грудня 2008 року ОСОБА_3 видані державні акти на право власності на земельні ділянки, серія ЯЖ № 687045 - № 687053.

У той же день року ОСОБА_1 виданий державний акт на право власності на земельну ділянку, серія ЯЖ №687011 (т. 1. а. с.100).

27 листопада 2008 року ОСОБА_2 видані державні акти на право власності на земельні ділянки серії ЯЖ № 684808 - № 684811 (т. 1. а. с. 75, 80, 85, 90).

Розпорядженням Бориспільської РДА від 06 квітня 2009 року № 1095 цільове використання земельної ділянки, придбаної ОСОБА_1 , змінено з ведення особистого селянського господарства на ведення садівництва (т. 1., а. с. 101).

Розпорядженням Бориспільської РДА від 27 грудня 2011 року № 3857 (т. 1, а. с. 92) цільове використання земельних ділянок загальною площею 3,96 га, придбаних у власність ОСОБА_2 , змінено з ведення особистого селянського господарства на ведення індивідуального садівництва.

На підставі цього розпорядження місцевого органу виконавчої влади ОСОБА_2 виданий державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯМ № 110453 (т. 2, а. с.134-135). У такий спосіб він набув право власності на земельну ділянку, площею 3,96 га, цільове призначення для індивідуального садівництва, розташовану на території Гнідинської сільської ради Бориспільського району.

Після цього ОСОБА_2 розділив цю земельну ділянку на чотири земельні ділянки: площею по 0,125 га, кадастрові номери 3220882600:04:005:0100 - 3220882600:04:005:0101, площею 0,6546 га, кадастрові номери 3220882600:04:005:0102 та площею 3,0554 га, кадастровий номер 3220882600:04:005:0103, цільове призначення для індивідуального садівництва, розташовані на території Гнідинської сільської ради Бориспільського району.

07 травня та 12 травня 2015 року державний реєстратор прийняв рішення №21148236 та №21239297 про реєстрацію за ОСОБА_2 права власності на земельні ділянки площею 3,0554 га, кадастровий номер 3220882600:04:005:010, та площею 0,6546 га, кадастровий номер 3220882600:04:005: 0102, цільове призначення для індивідуального садівництва, розташовані на території Гнідинської сільської ради Бориспільського району.

20 березня та 05 жовтня 2015 року ОСОБА_2 уклав з ОК Ідея договори купівлі-продажу земельних ділянок, за якими він відчужив у власність ОК Ідея земельні ділянки площею по 0,125 га, кадастрові номери 3220882600:04:005:0100 - 3220882 600:04:005:0101, цільове призначення для індивідуального садівництва, розташовані на території Гнідинської сільської ради Бориспільського району.

20 березня та 05 жовтня 2015 року приватний нотаріус Бугаренко Т.В. прийняла рішення №20156112 та №25034072 про реєстрацію за ОК Ідея права власності на ці земельні ділянки.

01 вересня 2016 року ОСОБА_2 уклав з ОСОБА_6 договір купівлі-продажу земельної ділянки, за яким він відчужив у власність ОСОБА_6 земельну ділянку площею 0,6546 га, кадастровий номер 3220882600:04:005:0102, цільове призначення для індивідуального садівництва, розташовані на території Гнідинської сільської ради Бориспільського району.

05 вересня 2016 року приватний нотаріус прийняла рішення № 31237430 про державну реєстрацію за ОСОБА_6 права власності на цю земельну ділянку.

Відповідно до листа директора ДП Бориспільський лісгосп від 17 вересня 2015 року № 300 (т.1, а. с. 27) ДП Бориспільський лісгосп надавав висновки про погодження проєктів землеустрою щодо припинення права постійного користування земельними ділянками, переведення їх із земель лісогосподарського призначення до категорії земель сільськогосподарського призначення та передачі земельних ділянок у власність ОСОБА_5 , ОСОБА_9 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_20 , ОСОБА_11 , ОСОБА_4 , ОСОБА_13 , ОСОБА_12 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_17 , ОСОБА_16 , ОСОБА_10 , ОСОБА_14 та ОСОБА_15 . Ця обставина свідчить про те, що ДП Бориспільський лісгосп було відомо про оскаржувані розпорядження Київської ОДА ще в квітні 2008 року.

Згідно з листом першого заступника Київської обласної державної адміністрації від 17 лютого 2009 року № 07/4-345 вих (т. 3, а. с. 106) копії всіх без виключення розпоряджень Київської ОДА за 2008 рік передавались в управління захисту прав і свобод громадян та інтересів держави прокуратури Київської області ще у 2008 році. Тому прокуратура Київської області об`єктивно могла перевірити законність оскаржуваних розпоряджень.

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пункту 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ (далі - Закон № 460-ІХ) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом (08 лютого 2020 року).

Касаційна скарга у цій справі подана у грудні 2018 року, а тому вона підлягає розгляду в порядку, що діяв до набрання чинності Законом № 460-ІХ.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Вивчивши матеріали цивільної справи, зміст оскаржуваного судового рішення, обговоривши доводи касаційної скарги, відзивів на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку про задоволення частково касаційної скарги, з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Щодо позову прокурора, поданого в інтересах держави в особі ДП Бориспільський лісгосп

Повноваження прокурора у спірних правовідносинах визначено, зокрема, Конституцією України та Законом України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII Про прокуратуру , в редакції на час звернення до суду (далі - Закон № 1697-VII).

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 121 Конституції України ( в редакції на час звернення прокурора до суду) на прокуратуру покладається представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина друга статті 19 Конституції України).

Згідно з частиною першою статті 23 Закону № 1697-VII представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Відповідно до абзацу першого статті 23 Закону № 1697-VII прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Не допускається здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, а також у правовідносинах, пов`язаних із виборчим процесом, проведенням референдумів, діяльністю Верховної Ради України, Президента України, створенням та діяльністю засобів масової інформації, а також політичних партій, релігійних організацій, організацій, що здійснюють професійне самоврядування, та інших громадських об`єднань. Представництво в суді інтересів держави в особі Кабінету Міністрів України та Національного банку України може здійснюватися прокурором Генеральної прокуратури України або регіональної прокуратури виключно за письмовою вказівкою чи наказом Генерального прокурора України або його першого заступника чи заступника відповідно до компетенції (абзац третій частини третьої статті 23 Закону № 1697-VII).

Отже, прокурор наділений повноваженнями здійснювати представництво в суді лише двох суб`єктів права - громадянина (громадянина України, іноземця або особи без громадянства) та держави, і не наділений повноваженнями здійснювати представництво в суді інших суб`єктів права.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06 липня 2021 року у справі № 911/2169/20, провадження12-20гс21, дійшла висновку, що заборона на здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, передбачена абзацом третім частини третьої статті 23 Закону № 1697-VII, має застосовуватись з урахуванням абзацу першого частини третьої цієї статті, який передбачає, що суб`єкт, в особі якого прокурор може звертатись із позовом в інтересах держави, має бути суб`єктом владних повноважень незалежно від наявності статусу юридичної особи.

Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на положення частини другої статті 19 Конституції України, відповідно до якого органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У контексті зазначеного відсутність у Законі інших окремо визначених заборон на здійснення представництва прокурором, окрім спеціальної заборони на представництво державних компаній, не слід розуміти як таку, що розширює встановлені в абзаці першому частини третьої статті 23 Закону № 1697-VII межі для здійснення представництва прокурором законних інтересів держави.

Згідно з висновком у справі № 911/2169/20 Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку щодо застосування частини третьої статті 23 Закону № 1697-VII в подібних правовідносинах, викладеного в постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі № 363/4656/16-ц, який зводиться до необхідності визначення організаційно-правової форми суб`єкта, в особі якого звертається прокурор, з метою підтвердження підстав для представництва інтересів держави в суді в особі державного підприємства.

У постановах Верховного Суду від 25 листопада 2020 року у справі № 204/6292/18, провадження № 61-17873св19 та від 17 червня 2020 року у справі № 204/7119/18, провадження № 61-20542св19 , викладено правовий висновок, згідно з яким саме наявність державно-владних повноважень відокремлює органи державної влади від інших державних установ, які також утворюються державою для здійснення завдань і функцій держави, але, на відміну від органів державної влади не наділяються владними повноваженнями. Органи державної влади є складовою частиною державного апарату - системи органів та осіб, які наділяються певними правами та обов`язками щодо реалізації державної влади. Водночас державні організації (установи, заклади), на відміну від державного органу, не мають державно-владних повноважень, не виступають від імені держави та є частиною механізму, а не апарату держави. Державна організація - це створений державою колектив працівників чи службовців, що характеризується організаційною єдністю, а також наявністю нормативно визначених повноважень в одній зі сфер суспільних відносин. При цьому така організація має власний кошторис.

У постанові від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц, провадження №14-2цс21, Велика Палата Верховного Суду підтвердила свій висновок про відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі державного підприємства.

У цій справі позовні вимоги прокурора, спрямовані на захист прав або інтересів не держави, а державного підприємства, не підлягають розгляду по суті, оскільки позовну заяву за такими вимогами фактично подано не від імені та в інтересах держави, а від імені та в інтересах державного підприємства, а прокурор не має повноважень на ведення справ в частині таких вимог.

Відповідно до частини першої статті 414 ЦПК України судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині із підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо позовну заяву від імені заінтересованої особи подано особою, яка не має повноважень на ведення справи.

Отже, судові рішення підлягають скасуванню в частині розгляду по суті позову прокурора, поданого в інтересах держави в особі ДП Бориспільський лісгосп , із залишенням позову без розгляду в цій частині.

Оскільки позов прокурора, поданий в інтересах держави в особі ДП Бориспільський лісгосп залишено без розгляду, то Верховний Суд розглядає позов прокурора, поданий в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України.

Щодо визнання недійсними державних актів

Згідно з розпорядженнями Київської ОДА від 09 квітня 2008 року № 483 - № 498 відповідачі набули права власності на 16 земельних ділянок.

06 червня та 10 грудня 2008 року видані державні акти на земельні ділянки.

05 вересня та 08 вересня 2008 року особи уклали договори купівлі-продажу земельних ділянок.

07 травня та 12 травня 2015 року проведено реєстрацію права власності.

Право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним відповідний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 , провадження № 14-144цс18 .

Згідно з абзацом першим частини першої статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування (частина друга статті 116 ЗК України).

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (частина перша статті 125 ЗК України).

Відповідно до частини першої статті 126 ЗК України у редакції, на час видання державних актів та до 01 січня 2013 року, право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті; а у редакції, чинній з цієї дати, право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень ).

Державний акт на право власності на земельну ділянку та державний акт на право постійного користування земельною ділянкою видається на підставі рішення Кабінету Міністрів України, обласної, районної, Київської і Севастопольської міських, міської, селищної, сільської ради, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласної, районної Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій (пункт 1.4 Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, затвердженої наказом Державного Комітету України по земельних ресурсах від 04 травня 1999 року № 43 у редакції на час видачі державних актів).

Отже, підставою набуття земельної ділянки у власність із земель державної чи комунальної власності є відповідне рішення органу державної влади чи органу місцевого самоврядування, а не державний акт на право власності на земельну ділянку. Такий акт лише посвідчував відповідне право та не мав самостійного юридичного значення.

Враховуючи вказане, а також те, що зміна власника земельної ділянки лісового фонду можлива лише у випадку, визначеному статтею 56 ЗК України, яка незастосовна у цій справі, Верховний Суд вважає, що для вирішення питання про належність права власності на земельну ділянку та для повернення цієї ділянки власнику визнання недійсним державного акта не є необхідним. Така вимога не є ефективним способом захисту для витребування земельної ділянки лісового фонду.

Щодо скасування державної реєстрації права власності та рішення приватного нотаріуса

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (частина перша статті 321 ЦК України).

Метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно.

Відповідний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 рокуу справі № 359/3373/16-ц, провадження № 14-2цс21 .

У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно.

Функцією державної реєстрації права власності є оголошення належності нерухомого майна певній особі (особам). Гарантування державою об`єктивності, достовірності, повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження й обов`язковість державної реєстрації прав у Державному реєстрі прав є загальними засадами цієї реєстрації (пункт 1 частини першої статті 3 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень ).

Однією з підстав державної реєстрації права власності на нерухоме майно є рішення суду, яке набрало законної сили, щодо права власності на це майно (пункт 9 частини першої статті 27 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень ).

Отже, рішення суду про витребування з незаконного володіння відповідача нерухомого майна саме по собі є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем.

На підставі такого рішення суду для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем, не потрібно окремо скасовувати запис про державну реєстрацію права власності за відповідачами.

Пред`явлення власником нерухомого майна вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є необхідним для ефективного відновлення його права. Відповідний правовий висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року, справа № 488/5027/14-ц, провадження № 14-256цс18, від 30 червня 2020 року, справа № 19/028-10/13, провадження № 12-158гс19.

У постанові від 23 листопада 2021 рокуу справі № 359/3373/16-ц, провадження № 14-2цс21Велика Палата Верховного Суду зазначила, що вже звертала увагу, що пред`явлення власником нерухомого майна вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є необхідним для ефективного відновлення його права (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 7 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц (провадження № 14-256цс18, пункт 100), від 30 червня 2020 року у справі № 19/028-10/13 (провадження № 12-158гс19, пункт 10.29)). У зв`язку з цим Велика Палата Верховного Суду відступає від висновку у своїй постанові від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16 (провадження № 12-158 гс18, пункт 5.17), де зазначалося про можливість скасування запису про проведену державну реєстрацію права власності як належного способу захисту права або інтересу.

Отже, пред`явлення власником нерухомого майна вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є необхідним для ефективного відновлення його права.

Щодо вимог до ОК Ідея

Прокурор просить, серед іншого, витребувати з чужого незаконного володіння ОК Ідея земельні ділянки, площею по 0,125 га, кадастрові номери 3220882600:04:005:0100 - 3220882600:04:005:0101, цільове призначення для індивідуального садівництва, розташовані на території Гнідинської сільської ради Бориспільського району

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці. Відповідно до пункту 6 частини першої статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

Згідно з пунктами 1, 3 частини першої статті 12 ГПК України господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав (крім винятків, передбачених пунктом 1 цієї частини); справи у спорах, що виникають із земельних відносин, в яких беруть участь суб`єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів.

Спір у цій справі в частині наведених у цьому розділі позовних вимог є спором про стверджуване порушення цивільного права та законного інтересу позивача як власника землі з боку юридичних осіб, зокрема щодо права власності на нерухоме майно, встановлення іншого речового права на таке майно (іпотеки), державної реєстрації таких прав.

Отже, з огляду на суб`єктний склад сторін справа в частині наведених вище позовних вимог віднесена до юрисдикції господарських судів, що виключає її розгляд у зазначеній частині в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК суд закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Згідно із частиною першою статті 414 ЦПК України судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу.

Отже, судові рішення в частині зазначених у цьому розділі вимог до ОК Ідея

Необхідно скасувати, а провадження у справі в цій частині - закрити.

Щодо вимог про визнання недійсним розпоряджень Київської ОДА, розпоряджень Бориспільської РДА, витребування земельних ділянок

Відповідно до частин першої- четвертої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Зазначеним критеріям судові рішення не відповідають з огляду на таке.

Органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України (стаття 19 конституції України).

Суди встановили, що розпорядженнями Київської ОДА від 09 квітня 2008 року № 483 - № 498 з постійного користування ДП Бориспільський лісгосп вилучені 16 земельних ділянок, площею по 0,99 га, розташованих на території Гнідинської сільської ради Бориспільського району; змінено їх цільове призначення з категорії земель лісогосподарського призначення на категорію земель сільськогосподарського призначення; у власність ОСОБА_5 , ОСОБА_9 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_20 , ОСОБА_11 , ОСОБА_4 , ОСОБА_13 , ОСОБА_12 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_17 , ОСОБА_16 , ОСОБА_10 , ОСОБА_14 та ОСОБА_15 передані земельні ділянки, площею по 0,99 га, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства, розташовані на території Гнідинської сільської ради Бориспільського району.

Розпорядженням Бориспільської РДА від 06 квітня 2009 року № 1095 цільове використання земельної ділянки, придбаної ОСОБА_1 , змінено з ведення особистого селянського господарства на ведення садівництва.

Іншим розпорядженням Бориспільської РДА від 27 грудня 2011 року № 3857 цільове використання земельних ділянок, загальною площею 3,96 га, придбаних у власність ОСОБА_2 , змінено з ведення особистого селянського господарства на ведення індивідуального садівництва.

Статтею 19 ЦПК України встановлено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Відповідно до пунктів 1, 3 частини першої статті 15 ЦПК України 2004 року суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин; інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Згідно з пунктами 3, 1 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: 1) спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження;3) спорах між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень.

Відповідно до частин третьої, п`ятої статті 122 ЗК України районні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: а) ведення водного господарства; б) будівництва об`єктів, пов`язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), з урахуванням вимог частини сьомої цієї статті; в) індивідуального дачного будівництва.

Обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.

Суд враховує, що розпорядження Київської ОДА про передачу у власність земельної ділянки є актом індивідуальної дії, стосується лише прав та інтересів особи, якій передається земля.

Рішення суб`єкта владних повноважень у сфері земельних відносин може оскаржуватися на предмет його законності, а вимоги про визнання такого рішення незаконним - розглядатися за правилами цивільного або господарського судочинства, якщо за результатами реалізації цього рішення у фізичної чи юридичної особи виникло цивільне право, і спірні правовідносини, на яких ґрунтується позов, мають приватноправовий характер. У такому випадку вимога про визнання рішення незаконним може розглядатися як спосіб захисту порушеного цивільного права за статтею 16 ЦК України та пред`являтися до суду для розгляду за правилами цивільного або господарського судочинства, якщо фактично підґрунтям і метою пред`явлення позовної вимоги про визнання рішення незаконним є оспорювання цивільного речового права особи зокрема, права власності на земельну ділянку, що виникло внаслідок і після реалізації відповідного рішення суб`єкта владних повноважень.

Відповідний правовий висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2018 року у справі № 401/2400/16-ц, провадження № 14-120цс18, від 20 листопада 2018 року у справі № 911/44/17, провадження № 12-225гс18 .

Велика Палата Верховного Суду з метою забезпечення єдності судової практики відступила від своїх висновків, висловлених у постановах від 12 лютого 2019 року у справі № 911/414/18 та від 12 червня 2019 року у справі № 911/848/18, згідно з якими визнання недійсним рішення суб`єкта владних повноважень про надання земельної ділянки у власність фізичній особі, безпосередньо не впливає на права і обов`язки такої фізичної особи, якщо вона не є власником земельної ділянки на момент пред`явлення позову і якщо жодні позовні вимоги до такої фізичної особи позивачем не заявлені.

Власник з дотриманням вимог статті 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, ланцюгу договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника. Подібні за змістом висновки сформульовані, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16.

Оскільки вимога про визнання недійсним розпоряджень Київської ОДА від 09 квітня 2008 року № 483 - № 498 про вилучення з постійного користування ДП Бориспільський лісгосп земельних ділянок площею по 0,99 га, зміною їх цільового призначення з категорії земель лісогосподарського призначення на категорію земель сільськогосподарського призначення; та передача у власність фізичним особам цих земельних ділянок та розпоряджень Бориспільської РДА від 06 квітня 2009 року № 1095 та від 27 грудня 2011 року № 3857 про зміну цільового використання земельної ділянки, з ведення особистого селянського господарства на ведення садівництва, не призведе до відновлення володіння земельною ділянкою, то такі вимоги не є нерозривно пов`язаними з вимогою про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння. Позивач в межах розгляду справи про витребування ділянки з чужого незаконного володіння вправі посилатися, зокрема, на незаконність зазначених розпоряджень, без заявлення вимоги про визнання їх недійсним, оскільки такі розпорядження за умови їх невідповідності закону не тягнуть правових наслідків, на які вони спрямовані.

Крім того, суди встановили, що розпорядження Київської ОДА від 09 квітня 2008 року № 483 - № 498 прийняті з порушенням пункту 5 частини першої статті 27, пункту 5 частини першої статті 31 та частини першої статті 57 ЛК України в редакції на час їх прийняття.

Суд першої інстанції зазначив, що розглядаючи аналогічні цивільні справи, Апеляційний суд Київської області та Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ неодноразово наголошували на тому, що підготовка оскаржуваних розпоряджень, виготовлення технічної документації, затвердження її, реєстрація права власності на землю відбувалась за участю державних органів, які мали повноваження контролю та виявлення порушень при здійсненні Київською ОДА повноважень власника землі. Ця обставина свідчить про те, що державі в особі Кабінету Міністрів було відомо про допущені порушення права власності держави на землю з часу вчинення цих порушень.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі 359/3373/16-ц, провадження № 14-2цс21 зазначено, що преюдиціальне значення у справі надається обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що знайшло своє відображення в мотивувальній частині судового рішення. Преюдиціальні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи. Такі висновки сформульовані в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2018 року у справі № 917/1345/17, провадження № 12-144гс18.

Ухваливши оскаржувані рішення, суди дійшли висновку, про відмову у позові у зв`язку із пропуском позовної давності. Суди застосували позовну давність за заявами представника Київської ОДА Іскоростенської С. Я., представника відповідачів ОСОБА_21 , врахували, що ДП Бориспільський лісгосп надавав висновки про погодження проєктів землеустрою щодо припинення права постійного користування земельними ділянками, переведення їх із земель лісогосподарського призначення до категорії земель сільськогосподарського призначення та передачі земельних ділянок у власність ще в квітні 2008 року. Також, Київською ОДА всі без виключення розпорядження за 2008 рік передавались в управління захисту прав і свобод громадян та інтересів держави прокуратури Київської області ще у 2008 році. Тому прокуратура Київської області об`єктивно могла перевірити законність оскаржуваних розпоряджень. Однак, з такими висновками погодитися не можна, з огляду на таке.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц, провадження № 14-2цс21, зазначено, що для застосування позовної давності за заявою сторони у спорі суд має дослідити питання її перебігу окремо за кожною звернутою до цієї сторони позовною вимогою, і залежно від установленого дійти висновку про те, чи спливла позовна давність до відповідних вимог.

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16, провадження № 14-208цс18, та від 29 травня 2019 року у справі № 367/2022/15-ц, провадження № 14-376цс18 сформульований висновок про дотримання або пропущення позовної давності суд має робити висновок щодо кожної позовної вимоги окремо.

У справі, що переглядається, суди, застосувавши позовну давність, не дослідили питання її перебігу окремо за кожною звернутою до сторони позовною вимогою. Крім того, зазначивши про пропуск позовної давності, суди не встановили коли, Кабінет Міністрів України в особі державних органів, які мали повноваження контролю та виявлення порушень при здійсненні Київською ОДА повноважень власника землі дізнались чи могли дізнатися про порушення права власності держави на земельні ділянки лісового призначення.

Надання ДП Бориспільський лісгосп висновків про погодження проєктів землеустрою щодо припинення права постійного користування земельними ділянками, переведення їх із земель лісогосподарського призначення до категорії земель сільськогосподарського призначення та передачі земельних ділянок у власність ще в квітні 2008 року не свідчить і не може свідчити про обізнаність цього ДП чи позивача про подальші дії та обставини, які виникли пізніше, зокрема про прийняття рішень Ради, видання державних актів, прийняття рішень нотаріуса та реєстраційної служби, заволодіння земельними ділянками певними особами тощо.

Відповідно до статті 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Згідно з частинами другою - шостою статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини, інші юридичні факти (включаючи настання або ненастання певної події). Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.

Прокурор просив витребувати земельні ділянки з володіння ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 .

Суди встановили, що ОСОБА_5 та ОСОБА_4 набули земельні ділянки в порядку приватизації; ОСОБА_3 - за договорами з ОСОБА_13 , ОСОБА_12 , ОСОБА_18 , ОСОБА_20 , ОСОБА_11 , ОСОБА_8 , ОСОБА_7 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , які набули земельні ділянки в порядку приватизації, ОСОБА_1 за договором з ОСОБА_15 яка набула земельну ділянку в порядку приватизації; ОСОБА_2 - за договорами з ОСОБА_14 , ОСОБА_17 , ОСОБА_19 та ОСОБА_16 , які набули земельні ділянки в порядку приватизації; ОСОБА_6 за договором з ОСОБА_2 , який набув земельні ділянки на підставі договору.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами регулювався статтею 118 ЗК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин). Цей порядок полягає в такому.

Зацікавлена особа звертається до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. У клопотанні зазначаються, зокрема, орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення і додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки.

Громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, для ведення, зокрема, особистого селянського господарства, подають клопотання до відповідної державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян особами, які мають відповідні дозволи (ліцензії) на виконання цих видів робіт, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

Розроблений проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки подається Комісії з розгляду питань, пов`язаних з погодженням документації із землеустрою.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Отже, подання заінтересованою особою проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки є пропозицією (офертою) про безоплатну приватизацію земельної ділянки, а рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність є прийняттям (акцептом) такої пропозиції власником в особі відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування. Таким чином, приватизація земельної ділянки полягає в укладенні договору між громадянином і власником - державою або територіальною громадою (в особі відповідного органу) шляхом здійснення оферти та її прийняття відповідно до частини другої статті 638 ЦК України. Подібні висновки, але для правовідносин оренди земельної ділянки державної або комунальної власності, сформульовані в постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 вересня 2020 року у справі № 688/2908/16-ц, провадження № 14-28цс20.

Таким чином, дії відповідачів були спрямовані на набуття права власності на земельні ділянки (яке заперечується позивачем) на підставі договірних правовідносин між ними, іншими фізичними особами та органом владних повноважень.

Водночас держава не є учасником цих договірних правовідносин. Відповідно позивач не просить про повернення йому майна як стороні договору (абзац другий частини першої статті 216, пункт 1 частини третьої статті 1212 ЦК України). Натомість позивач, вважаючи себе власником, прагне витребувати своє майно від осіб, які незаконно, без відповідної правової підстави заволоділи ним (стаття 387 ЦК України).

Оскільки судові рішення в частині витребування земельних ділянок не відповідають критеріям, визначеним у статті 263 ЦПК України, то судові рішення у цій частині підлягають скасуванню з направленням справи у цій частині на новий розгляд.

Як відомо з оскаржуваних судових рішень, суди не перевірили правомірність набуття спірних земельних ділянок кінцевими набувачами.

Верховний Суд звертає увагу, що під час вирішення цієї справи необхідно врахувати те, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (частина перша статті 321 ЦК України).

Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів (стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) стаття 1 Першого протоколу до Конвенції закріплює три окремі норми: 1) виражається у першому реченні першого абзацу, закладає принцип мирного володіння майном і має загальний характер; 2) викладена у другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності й обумовлює його певними критеріями; 3) закріплена у другому абзаці та визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна у загальних інтересах. Другу та третю норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, треба тлумачити у світлі загального принципу, закладеного першою нормою (рішення у справі East/West Alliance Limited проти України від 23 січня 2014 року).

Суди з урахуванням встановлених обставин справи повинні дати відповідь на питання чи буде необхідне витребування спірних земельних ділянок у власність держави і чи відповідатиме таке витребування легітимній меті втручання у право мирного володіння майном.

Критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також, чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право:

Втручання держави у право власності повинно мати нормативну основу у національному законодавстві, яке є доступним для заінтересованих осіб, чітким, а наслідки його застосування - передбачуваними.

Якщо можливість втручання у право власності передбачена законом, Конвенція надає державам свободу розсуду щодо визначення легітимної мети такого втручання: або з метою контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів, або для забезпечення сплати податків, інших зборів або штрафів.

Втручання у право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає втручання в її право власності. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особа-добросовісний набувач внаслідок втручання в її право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема, якщо їй не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв`язку з позбавленням права на майно (рішення у справах Рисовський проти України від 20 жовтня 2011 року, Кривенький проти України від 16 лютого 2017 року).

Порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції ЄСПЛ констатує, якщо хоча б один із зазначених критеріїв не буде дотриманий. І навпаки: встановлює відсутність такого порушення, якщо дотримані всі три критерії.

Добросовісність є однією із загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України).

На необхідність оцінювати наявність або відсутність добросовісності зареєстрованого володільця нерухомого майна неодноразово звертала увагу Велика Палата Верховного Суду у пункті 51 постанови від 26 червня 2019 року у справі № 669/927/16-ц, провадження № 14-192цс19, пункті 46.1 постанови від 01 квітня 2020 року у справі № 610/1030/18, провадження № 14-436цс19.

Верховний Суд зауважує, що під час нового розгляду, судам необхідно перевірити добросовісність/недобросовісність набувача, що має важливе значення як для застосування положень статей 387, 388 ЦК України, так і для визначення критерію пропорційності втручання у право набувача майна, і в залежності від встановлених обставин ухвалити судове рішення.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю

або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

Згідно з частинами першою - третьою статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Перевіривши в межах касаційної скарги правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає за необхідне касаційну скаргу задовольнити частково, судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в позові.

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанцій, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Керуючись статтями 400, 409, 412, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Першого заступника прокурора Київської області задовольнити частково.

Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 02 березня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 12 жовтня 2017 року в частині вимог , заявлених в інтересах Державного підприємства Бориспільське лісове господарство , скасувати. Позов у цій частині залишити без розгляду.

Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 02 березня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 12 жовтня 2017 року в частині вимог до Обслуговуючого кооперативу Ідея скасувати. Закрити провадження у справі.

Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 02 березня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 12 жовтня 2017 року в частині вимог про визнання недійсними: розпоряджень Київської обласної державної адміністрації від 09 квітня 2008 року № 483 - № 498, розпоряджень Бориспільської районної державної адміністрації від 06 квітня 2009 року № 1095 та від 27 грудня 2011 року № 3857, державних актів на право власності на земельні ділянки, видані 06 червня 2008 року, серія ЯЖ № 228630 - № 228631, видані 10 грудня 2008 року серія ЯЖ № 687045 - № 687053, виданий 20 липня 2009 року, серія ЯД № 772061, рішення реєстраційної служби від 07 травня 2015 року № 21148236, приватного нотаріуса Бориспільського районного нотаріального округу від 05 вересня 2016 року № 31237430 та рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу від 20 березня 2015 року № 20156112 та від 05 жовтня 2015 року № 25034072, скасувати, ухвалити в цій частині нове рішення.

У позові першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України до Київської обласної державної адміністрації, Бориспільської районної державної адміністрації, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору:ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , обслуговуючий кооператив Житлово-будівельний кооператив Лісник , реєстраційна служба Бориспільського міськрайонного управління юстиції, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бугаренко Тетяна Володимирівна, про визнання недійсними: розпоряджень Київської обласної державної адміністрації від 09 квітня 2008 року № 483 - № 498, розпоряджень Бориспільської районної державної адміністрації від 06 квітня 2009 року № 1095 та від 27 грудня 2011 року № 3857, державних актів на право власності на земельні ділянки, видані 06 червня 2008 року, серія ЯЖ № 228630 - № 228631, видані 10 грудня 2008 року серія ЯЖ № 687045 - № 687053, виданий 20 липня 2009 року, серія ЯД № 772061, рішення реєстраційної служби від 07 травня 2015 року № 21148236, приватного нотаріуса Бориспільського районного нотаріального округу від 05 вересня 2016 року № 31237430 та рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу від 20 березня 2015 року № 20156112 та від 05 жовтня 2015 року № 25034072, відмовити.

Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 02 березня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 12 жовтня 2017 року в частині вимоги про витребування на користь держави з незаконного володіння ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 скасувати, справу в цій частині направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий А. С. Олійник

Судді: І. Ю. Гулейков

С. О. Погрібний

Г. І. Усик

В. В. Яремко