Постанова

від 22.12.2021 по справі 420/3107/20

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 грудня 2021 року

м. Київ

справа №420/3107/20

адміністративне провадження № К/9901/21278/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Єресько Л.О.,

суддів: Загороднюка А.Г., Соколова В.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу № 420/3107/20

за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області в особі територіального підрозділу Суворовського районного відділу у місті Одесі Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії

за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Шевчук Кирило Миколайович,

на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 18 травня 2021 року, ухвалену у складі колегії суддів: головуючого судді Домусчі С.Д., суддів: Семенюка Г.В., Шляхтицького О.І.,

УСТАНОВИВ:

Суть спору

1. 09 квітня 2020 року ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області в особі територіального підрозділу Суворовського районного відділу у місті Одесі ГУ ДМС України в Одеській області (далі відповідач, ГУ ДМС України в Одеській області), де просив:

1.1. визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ДМС України в Одеській області, відповідно до якого видана довідка ОСОБА_1 від 13 березня 2020 року;

1.2. зобов`язати ГУ ДМС України в Одеській області оформити та видати паспорт громадянина України ОСОБА_1 .

2. В обґрунтування позовних вимог, позивач посилався на те, що 14 червня 2005 року він звернувся до Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області із заявою про встановлення факту постійного проживання на території України з 1987 року по теперішній час, та 24 червня 2005 року Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області ухвалив рішення по справі № 2-1382/2005, яким встановив факт постійного проживання позивача на території України з 1987 року по теперішній час.

2.1. Далі позивач зазначав, що 29 січня 2020 року він звернувся до Суворовського РВ у м. Одеса ГУ ДМС України в Одеській області із заявою про встановлення особи з метою подальшого документування паспортом України, але 13 березня 2020 року отримав відповідь, відповідно до якої особу позивача встановлено, але не встановлено належності до громадянства України. На думку позивача період постійного проживання з 1987 року по 2005 рік є визнаним юридичним фактом рішенням Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області, включає в себе 24 серпня 1991 року, що є підставою для встановлення належності до громадянства України позивача та оформлення паспорта громадянина України, що безпідставно залишено поза увагою відповідачем.

Установлені судами фактичні обставини справи

3. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 1987 року постійно перебуває на території України.

3.1. 28 квітня 1990 року ОСОБА_1 одружився з громадянкою ОСОБА_2 , що підтверджено копією повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб № 00019070792.

3.2. Також, відповідно до копії повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб № 00019070792, ОСОБА_1 мав громадянство колишнього СРСР, що підтверджено записом про пред`явлений паспорт громадянина колишнього СРСР серії НОМЕР_1 , виданий Орджонікідзевським РВВС м. Тбілісі 15 березня 1983 року.

3.3. 14 червня 2005 року позивач звернувся до Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області із заявою про встановлення факту постійного проживання на території України з 1987 року по час звернення до суду.

3.4. 24 червня 2005 року Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області ухвалив рішення у справі № 2-1382/2005, яким встановив факт постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився в м. Тбілісі, на території України з 1987 року по теперішній час. Рішення набрало законної сили 26 липня 2005 року.

3.5. 29 січня 2020 року позивач звернувся до Суворовського РВ у м. Одеса ГУ ДМС України в Одеській області із заявою про встановлення особи з метою подальшого документування паспортом України .

3.6. За заявою позивача від 29 січня 2020 року про встановлення особи ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , була проведена перевірка, за результатами якої складено Висновок від 13 березня 2020 року, затверджений начальником ГУ ДМС України в Одеській області, як Додаток 19 до Порядку № 302, а також прийнято рішення від 13 березня 2020 року, відповідно до якого особу ОСОБА_1 встановлено, належність до громадянства України не встановлено, у видачі паспорта громадянина України ОСОБА_1 відмовлено відповідно до частини першої статті 3 Закону України «Про громадянство України» від 08 січня 2001 року № 2235-ІІІ (далі Закон № 2235-ІІІ).

3.7. 13 березня 2020 року позивач отримав повідомлення від Суворовського РВ у м. Одеса ГУ ДМС України в Одеській області від 12 березня 2020 року, відповідно до якого особу ОСОБА_1 встановлено, але не встановлено належності до громадянства України, у зв`язку із чим відмовлено у видачі паспорта громадянина України.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної, касаційної інстанцій

4. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2020 року позов задоволено, визнано протиправним та скасовано рішення ГУ ДМС України в Одеській області від 13 березня 2020 року про відмову ОСОБА_1 у видачі паспорту громадянина України з підстав не встановлення належності до громадянства України, затверджене начальником ГУДМС України в Одеській області 13 березня 2020 року, зобов`язано ГУ ДМС України в Одеській області оформити та видати паспорт громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

4.1. Вирішуючи спір та задовольняючи позовні вимог суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до положень пункту 18 Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого Постановою Кабінетом Міністрів України від 25 березня 2015 року № 302 (далі Постанова № 302), відповідач, установивши факт відсутності встановлення належності до громадянства України та у разі звернення особи із заявою про оформлення паспорту громадянина України, повинен був провести процедуру встановлення належності до громадянства самостійно, без додаткового звернення особи із заявою про таке встановлення. Також суд першої інстанції виходив з того, що позивачем до територіального органу міграційної служби подано всі необхідні документи, за наслідками дослідження яких можливо встановити його належність до громадянства України, а тому не встановлення належності позивача до громадянства України та відмова у видачі йому паспорта громадянина України є протиправними.

4.2. Суд також відхилив посилання відповідача на не проходження ОСОБА_1 процедури підтвердження належності до громадянства України відповідно до Порядку провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, затвердженого Указом Президента України від 27 березня 2001 року № 215 (далі Порядок № 215), неподання ним відповідної заяви, враховуючи, що за заявою позивача від 29 січня 2020 року відповідач 13 березня 2020 року на підставі Висновку прийняв рішення про відмову у видачі паспорта громадянина України з підстав невстановлення належності до громадянства України, повідомив про це ОСОБА_1 листом, тобто вирішив питання, порушене заявником, в обсязі, що свідчить про його розгляд саме в межах повної процедури підтвердження належності до громадянства України з метою оформлення паспорту.

4.3. Зокрема, судом першої інстанції зазначено, що у цій справі повноваження ГУ ДМС України в Одеській області щодо підтвердження належності до громадянства України не можна вважати дискреційними, адже свобода розсуду відповідача у цій сфері відсутня прийняття рішення у питанні встановлення чи невстановлення належності до громадянства України залежить від підтвердження фактів, з яким закон пов`язує належність до громадянства України. Відповідно до пункту 90 Порядку № 215 якщо документи оформлені належним чином і підтверджують наявність фактів, з якими Закон пов`язує належність особи до громадянства України, керівник територіального органу Державної міграційної служби України або його заступник приймає рішення про встановлення або оформлення належності особи до громадянства України.

5. Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 18 травня 2021 року апеляційну скаргу ГУ ДМС України в Одеській області задоволено, рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2020 року у справі №420/3107/20 скасовано та ухвалено нову постанову, якою відмовлено у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 .

5.1. Скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив з того, що матеріалами справи не підтверджено той факт, що позивач особисто звертався із заявою про встановлення його належності до громадянства України до Суворовського РВ у м. Одеси ГУ ДМС України в Одеській області, за результатами розгляду якої не отримував довідку про його реєстрацію громадянином України, на підставі якої йому міг бути виданий паспорт громадянина України.

5.2. Вказане свідчить про недотримання позивачем вимог пункту 8 Порядку № 215 щодо порядку звернення із такою заявою та, відповідно, правомірність дій позивача в спірних правовідносинах.

5.3. Суд апеляційної інстанції вказав на безпідставність висновку суду першої інстанції про те, що процедура встановлення особи передбачає встановлення належності до громадянства України, оскільки ця процедура передбачає лише встановлення того, що за станом на 24 серпня 1991 року особа перебувала в громадянстві колишнього СРСР (за наявності документів, що підтверджують зазначений факт), а процедура встановлення належності до громадянства України є наступним етапом, початок якого неможливий без закінчення попереднього та отримання за його результатами довідки відповідно до підпункту «б» пункту 8 Порядку № 215.

5.4. Водночас, згідно зі змістом оскаржуваного висновку, на підставі доданих позивачем до заяви документів, його належності до громадянства будь-якої держави відповідачем не встановлено.

5.5. Судом апеляційної інстанції зазначено, що процедура встановлення особи, є обов`язковою стадією, за наслідками якої заявник отримує відповідну довідку про встановлення особи та про те, що за станом на 24 серпня 1991 року особа перебувала в громадянстві колишнього СРСР (за наявності документів, що підтверджують зазначений факт). Після отримання цієї довідки особа має право ініціювати питання про встановлення належності до громадянства України, особисто подавши відповідну заяву до територіального органу ДМС, додавши до неї, зокрема, вказану довідку.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух у касаційній інстанції

6. 10 червня 2021 року до Верховного Суду надійшла вищевказана касаційна скарга, де ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Шевчук К.М., просить скасувати оскаржуване судове рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

7. За змістом касаційної скарги скаржник оскаржує в касаційному порядку рішення судів першої та апеляційної інстанцій з підстав передбачених пунктом 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) та зазначає, що наразі відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, зокрема пунктів 18 та 43 Порядку № 302.

7.1. Скаржник вказує, що видача довідки про встановлення особи не врегульована чинним законодавством України; за фактичними обставинами цієї справи довідка від 6-502/5116.1-20 є додатком до Висновку, яким відмовлено позивачу у видачі паспорту. Процедура встановлення особи, яка врегульована пунктами 43-44 Порядку № 302, є складовою частиною процедури оформлення та видачі паспорту громадянина України, та, відповідно до чинного законодавства, не може бути відокремлена від неї. Висновок за своїм формулюванням підтверджує, що за заявою позивача ГУ ДМС України в Одеській області була проведена не тільки процедура встановлення особи, а і перевірено належність заявника до громадянства України.

7.2. Наголошує, що суд апеляційної інстанції дійшов неправильного висновку про можливість проведення процедури встановлення особи окремо від процедури оформлення та видачі паспорту громадянина України у цій справі.

7.3. Висновок суду апеляційної інстанції про те, що «процедура встановлення особи…є обов`язковою стадією, за наслідками якої заявник отримує відповідну довідку про встановлення особи та про те, що за станом на 24 серпня 1991 року особа перебувала в громадянстві колишнього СРСР (за наявності документів, що підтверджують зазначений факт); після отримання цієї довідки особа мас право ініціювати питання про встановлення належності до громадянства України, особисто подавши відповідну заяву до територіального органу міграційної служби, додавши до неї, зокрема, вказану довідку», на думку скаржника, не узгоджується із приписами чинного законодавства.

7.4. Зауважує, що чинним законодавством передбачено, що процедура перевірки належності до громадянства України може бути розпочата у межах процедури оформлення та видачі паспорту громадянина України згідно з Порядком № 302, та окремо від неї, за умови подання відповідної заяви, відповідно до приписів Порядку № 215.

7.5. Скаржник уважає, висновок суду апеляційної інстанції про недотримання позивачем підпункту «б» пункту 8 Порядку № 215 щодо порядку звернення з такою заявою не відповідає діям, що були здійснені відповідачем. Так, відповідно до наявного у матеріалах справи Висновку ГУ ДМС України в Одеській області проведено перевірку та направлено запити, зокрема, щодо факту видачі копії рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 24 червня 2005 року у справі № 2-1382/2005, яким встановлено факт постійного проживання позивача на території України з 1987 року по теперішній час. Після проведеної перевірки відповідач прийняв Висновок, у якому не вказано про необхідність окремого проходження процедури перевірки належності до громадянства України або необхідності подання заяви відповідно до пункту 8 Порядку № 215.

7.6. На думку скаржника, ОСОБА_1 разом із заявою від 21 січня 2020 року подано до органу ДМС всі документи, що підтверджують факти, із якими пункт 1 частини першої статті 3 Закону № 2235-ІІІ пов`язує належність особи до громадянства України.

7.7. Крім того, скаржник указує на помилковість висновків суду апеляційної інстанції щодо не встановлення, що заявник за станом на 24 серпня 1991 року перебував в громадянстві колишнього СРСР, оскільки документи, що підтверджують зазначений факт, ним надані не були. Так, позивач разом із заявою 21 січня 2020 року падав копію повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб № 00019070792 відповідно до якого позивач мав громадянство колишнього СРСР (а саме паспорт громадянина колишнього СРСР серії НОМЕР_2 , виданий Орджонікідзевським РВВС м. Тбілісі 15.03.1983 року).

8. 10 червня 2021 року відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено склад колегії суддів: головуючий суддя (суддя доповідач) Єресько Л.О., судді Загороднюк А.Г., Соколов В.М.

9. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 29 червня 2021 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційної скаргою.

10. Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду Єресько Л.О. від 22 грудня 2021 року закінчено підготовчі дії у справі та призначено касаційну скаргу до розгляду в порядку письмового провадження відповідно до статті 345 КАС України.

Позиція інших учасників справи

11. Від ГУ ДМС України в Одеській області 19 липня 2021 року надійшов відзив на касаційну скаргу, де відповідач просить відмовити у задоволенні касаційної скарги, а рішення суду апеляційної інстанції залишити без змін.

12. В обґрунтування своєї позиції вказує, що позивач 29 січня 2020 року звернувся до ГУ ДМС України в Одеській області із заявою про встановлення особи з метою подальшого оформлення йому паспорта громадянина України. Враховуючи викладене, ГУ ДМС України в Одеській області здійснено перевірку факту належності позивача до громадянства України. У ході проведеної перевірки виявлено, що за обліками ГУ ДМС України в Одеській області, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з питань оформлення набуття, належності або прийняття до громадянства не звертався.

12.1. Також зазначає, що листом від 12 березня 2020 року № 5116-477/51.16.1-20 та в оскаржуваному Висновку позивачу роз`яснено правила оформлення належності до громадянства України та наголошено на необхідності особистого звернення до територіального підрозділу ДМС із відповідною заявою про встановлення належності до громадянства України з відповідними додатками.

12.2. Відповідач наголошує, що процедура встановлення особи є обов`язковою стадією, за наслідками якої заявник отримує відповідну довідку про встановлення особи та про те, що за станом на 24 серпня 1991 року особа перебувала в громадянстві колишнього СРСР (за наявності документів, що підтверджують зазначений факт). Після отримання цієї довідки особа має право ініціювати питання про встановлення належності до громадянства України, особисто подавши відповідну заяву до територіального органу міграційної служби, додавши до неї, зокрема, вказану довідку.

12.3. Таким чином, за наданою позивачем заявою від 29 січня 2020 року встановлювалася лише його особа та в ході проведеної перевірки не встановлена належність позивача до громадянства України. Отже, довідку, передбачену підпунктом "б" пункту 8 Порядку № 215, йому не видано.

12.4. ГУ ДМС України зазначає про помилковість посилань позивача на Порядок № 302 щодо обов`язку ДМС самостійно прийняти рішення про встановлення належності особи до громадянства України, у разі відсутності факту встановлення належності до громадянства України та у разі звернення особи із заявою про встановлення особи для подальшого оформлення паспорту громадянина України.

12.5. Разом з тим, пункт 18 Порядку № 302 свідчить про те, що відносно осіб, які вже набули громадянства України, відповідно до Порядку № 215, органи ДМС України проводять перевірку належності особи до громадянства України, однак не зобов`язує відповідний територіальний підрозділ ДМС України встановити належність особи до громадянства України та видати документ, який це підтверджує самостійно.

12.6. Отже, якщо процедура встановлення належності до громадянства України особою, яка звертається за оформленням паспорта громадянина України не пройдена, як це передбачено Порядком № 215, такій особі відмовляється у видачі паспорта, оскільки відсутня обов`язкова вимога, при якій особа може звернутися за отриманням цього документу, а саме належність до громадянства України.

12.7. Враховуючи вищевикладене, ГУ ДМС України в Одеській області, відповідно до наданих повноважень, проаналізувавши обставину не набуття позивачем громадянства України, відсутність його заяви про оформлення паспорта громадянина України, як це передбачено Порядком № 302, прийнято рішення про встановлення особи позивача, не встановлено його належність до громадянства України, у зв`язку з чим ОСОБА_1 відмовлено у видачі паспорта громадянина України.

Нормативне регулювання

13. Частиною другою статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та в спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

14. Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

15. Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, в Рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

16. За змістом частини першої статті 92 Конституції України, виключно законами України, зокрема, визначаються: права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов`язки громадянина; громадянство, правосуб`єктність громадян, статус іноземців та осіб без громадянства, засади регулювання демографічних та міграційних процесів.

17. Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (частина друга статті 2 КАС України).

18. Правовий зміст громадянства України, підстави і порядок його набуття та припинення, повноваження органів державної влади, що беруть участь у вирішенні питань громадянства України, порядок оскарження рішень з питань громадянства, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових і службових осіб визначає «Про громадянство України» від 08 січня 2001 року № 2235-ІІІ (далі Закон № 2235-ІІІ, у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

19. Згідно з приписами статті 3 Закону № 2235-ІІІ, громадянами України є: 1) усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) постійно проживали на території України; 2) особи, незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних чи інших ознак, які на момент набрання чинності Законом України "Про громадянство України" (13 листопада 1991 року) проживали в Україні і не були громадянами інших держав; 3) особи, які прибули в Україну на постійне проживання після 13 листопада 1991 року і яким у паспорті громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року органами внутрішніх справ України внесено напис "громадянин України", та діти таких осіб, які прибули разом із батьками в Україну і на момент прибуття в Україну не досягли повноліття, якщо зазначені особи подали заяви про оформлення належності до громадянства України; 4) особи, які набули громадянство України відповідно до законів України та міжнародних договорів України.

20. Відповідно до пункту 1 частини першої № 2235-ІІІ повноваження щодо встановлення належності до громадянства України відповідно до статті 3 цього Закону здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства.

21. При цьому, з метою організації виконання Закону № 2235-ІІІ, Указом Президента України Порядок № 215 , який відповідно до Закону № 2235-ІІІ, визначає перелік документів, які подаються для встановлення, оформлення та перевірки належності до громадянства України, прийняття до громадянства України, оформлення набуття громадянства України, припинення громадянства України, скасування рішень про оформлення набуття громадянства України, а також процедуру подання цих документів та провадження за ними, виконання прийнятих рішень з питань громадянства України.

22. За змістом пункту 1 Порядку провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, затвердженого Указом Президента України від 27 березня 2001 року № 215 (далі Порядок № 215, у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), для встановлення, оформлення та перевірки належності до громадянства України, прийняття до громадянства України, оформлення набуття громадянства України, виходу з громадянства України особа подає заяву, а також інші документи, передбачені розділом II цього Порядку. У випадках, передбачених законодавством України, за подання заяви та інших документів з питань громадянства сплачується державне мито або консульський збір, документ про сплату якого подається разом із заявами та іншими документами з питань громадянства.

23. Згідно з вимогами пунктами 2, 3 Порядку № 215, заяви з питань громадянства оформлюються: про встановлення та оформлення належності до громадянства України особою, яка проживає на території України, - на ім`я керівника територіального органу Державної міграційної служби України за місцем проживання особи. Заява з питань громадянства подається у письмовій формі з зазначенням дати її складання та підписується заявником.

24. При цьому, відповідно до підпункту а пункту 7 Порядку № 215, встановлення належності до громадянства України стосується громадян колишнього СРСР, які не одержали паспорт громадянина України або паспорт громадянина України для виїзду за кордон та не мають у паспорті громадянина колишнього СРСР відмітки про прописку, що підтверджує факт їхнього постійного проживання на території України за станом на 24 серпня 1991 року або проживання в Україні за станом на 13 листопада 1991 року.

25. Так, пункт 8 Порядку № 215, визначає, що для встановлення належності до громадянства України відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 Закону особа, яка за станом на 24 серпня 1991 року постійно проживала на території України і перебувала у громадянстві колишнього СРСР, але не має у паспорті громадянина колишнього СРСР відмітки про прописку, що підтверджує факт її постійного проживання на території України на зазначену дату, подає: а) заяву про встановлення належності до громадянства України; б) копію паспорта громадянина колишнього СРСР. У разі відсутності паспорта громадянина колишнього СРСР подається довідка територіального підрозділу Державної міграційної служби України про встановлення особи та про те, що за станом на 24 серпня 1991 року особа перебувала в громадянстві колишнього СРСР (за наявності документів, що підтверджують зазначений факт); в) судове рішення про встановлення юридичного факту постійного проживання особи на території України за станом на 24 серпня 1991 року.

26. 06 грудня 2012 року набув чинності Закон України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» № 5492-VI (далі Закон № 5492-VI).

27. На підставі частини першої статті 21 вказаного Закону паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України.

28. Частиною другою статті 21 № 5492-VI встановлено, що оформлення, видача, обмін паспорта громадянина України, його пересилання, вилучення, повернення державі та знищення здійснюються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

29. Порядок оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року № 302 (далі Порядок № 302, у редакцій чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

30. Згідно пунктом 10 Порядку № 302 оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін паспорта здійснюється територіальними органами/територіальними підрозділами ДМС через Головний обчислювальний центр Єдиного державного демографічного реєстру (далі Головний обчислювальний центр Реєстру) у взаємодії з Державним центром персоналізації документів державного підприємства "Поліграфічний комбінат "Україна" по виготовленню цінних паперів" (далі Центр).

31. На підставі пункту 7, 8 Порядку № 302 оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін та видача паспорта здійснюються, зокрема, особі, яка досягла 14-річного віку, - на підставі заяви-анкети, поданої нею особисто.

32. Пунктом 16 Порядку № 302 визначено, що ДМС має право отримувати інформацію про особу з наявних державних та єдиних реєстрів, інших інформаційних баз, що перебувають у власності держави або підприємств, установ та організацій, в обсязі, необхідному для ідентифікації особи у зв`язку з оформленням (у тому числі замість втраченого або викраденого), обміном паспорта.

33. Згідно пункту 18 Порядку № 302 у разі відсутності в ДМС інформації про належність особи до громадянства України територіальний орган/територіальний підрозділ ДМС проводить перевірку факту належності особи до громадянства України, у тому числі шляхом надіслання до МЗС запитів щодо набуття особою громадянства України, перебування на постійному/тимчасовому консульському обліку.

34. Відповідно до пункту 24 Порядку № 302 працівник територіального органу/територіального підрозділу ДМС, уповноваженого суб`єкта під час приймання документів від заявника перевіряє повноту поданих заявником документів, зазначених у пунктах 35, 46 і 69 цього Порядку, відповідність їх оформлення вимогам законодавства.

35. У разі виявлення факту подання не всіх необхідних документів або подання документів, оформлення яких не відповідає вимогам законодавства, територіальний орган ДМС/територіальний підрозділ ДМС, уповноважений суб`єкт інформує заявника про відмову в прийнятті документів із зазначенням підстав такої відмови. За бажанням заявника відмова надається в письмовому вигляді.

36. Заявник має право повторно звернутися до територіального органу/територіального підрозділу ДМС, уповноваженого суб`єкта в разі зміни або усунення обставин, у зв`язку з якими йому було відмовлено в прийнятті документів.

37. Пункт 35 Порядку № 302 визначає перелік документів, які заявник для оформлення паспорта.

38. Згідно з пунктом 38 Порядку № 302 після прийняття до розгляду заяви-анкети та доданих до неї документів працівник територіального підрозділу ДМС здійснює заходи з ідентифікації особи, на ім`я якої оформляється паспорт.

39. Пунктом 39 Порядку № 302 визначено, що ідентифікація особи здійснюється на підставі даних, отриманих з баз даних Реєстру. Пошук в Реєстрі інформації щодо особи здійснюється за поданими персональними даними (у тому числі тими, що змінилися).

40. Рішення про оформлення паспорта приймається територіальним підрозділом ДМС за результатами ідентифікації особи та перевірки факту належності особи до громадянства України.

41. Згідно з пунктом 40 Порядку № 302 ідентифікація особи, на ім`я якої оформляється паспорт і стосовно якої відсутня інформація в базах даних Реєстру, здійснюється відповідно до наявних державних та єдиних реєстрів, інших інформаційних баз, що перебувають у власності держави або підприємств, установ та організацій.

42. Відповідно до пункту 81 Порядку № 302 у разі коли картотеки заяв про видачу паспорта територіального підрозділу ДМС не збереглися, відсутня будь-яка інформація в наявних даних обліку територіального органу ДМС, проводиться процедура встановлення особи відповідно до пункту 43 цього Порядку.

43. Згідно з пунктом 43 Порядку № 302 у разі неподання особою, яка досягла 18-річного віку, документів з фотокартками, проводиться процедура встановлення особи шляхом надсилання запитів щодо перевірки документів та інформації, зазначеної заявником у письмовому зверненні, зокрема до МВС, Національної поліції, Мін`юсту, органів ДФС, навчальних закладів, військових частин, військових комісаріатів, установ виконання покарань, для отримання інформації з наявних державних та єдиних реєстрів, інших інформаційних баз, що перебувають у власності держави або підприємств, установ та організацій, у тому числі фотокартки особи, яка дасть змогу ідентифікувати особу. В процесі перевірки береться до уваги вся інформація, яку повідомив заявник.

44. Одночасно проводиться перевірка за даними обліку територіальних органів та територіальних підрозділів ДМС. Перевірка стосовно осіб, які проживають на тимчасово окупованій території України проводиться, зокрема, за даними Державного реєстру виборців шляхом надсилання запитів до відповідних відділів ведення Державного реєстру виборців.

45. Крім того, у виключних випадках за відсутності фотокартки особи та за результатами перевірок, за якими особу не ідентифіковано, з метою встановлення особи проводиться опитування родичів, сусідів, які були зазначені у письмовому зверненні. За результатами їх свідчень складається акт встановлення особи за формою, встановленою МВС.

46. Строк проведення процедури встановлення особи не повинен перевищувати двох місяців.

47. Відповідно до пункту 44 Порядку № 302 за результатами проведення процедури встановлення особи, підтвердження факту видачі свідоцтва про народження, а також перевірки факту належності особи до громадянства України працівником територіального підрозділу ДМС складається висновок за встановленою МВС формою, який затверджується керівником територіального органу ДМС.

48. Якщо за результатами проведення зазначеної процедури особу не встановлено, приймається рішення про відмову особі в оформленні паспорта, яке доводиться до відома заявника в порядку, передбаченому пунктами 100 і 101 цього Порядку.

49. На підставі пункту 100 Порядку територіальний орган/територіальний підрозділ ДМС має право відмовити особі в оформленні або видачі паспорта, якщо, зокрема:

1) особа не є громадянином України;

3) дані, отримані з баз даних Реєстру, картотек, не підтверджують надану заявником інформацію;

5) особа подала не в повному обсязі документи та інформацію, необхідні для оформлення і видачі паспорта;

6) особу не встановлено за результатами проведення процедури встановлення особи.

50. Пунктом 101 Порядку визначено, що у рішенні про відмову в оформленні чи видачі паспорта, яке доводиться до відома заявника в порядку і строки, встановлені законодавством, зазначаються підстави відмови.

Оцінка висновків суду, рішення якого переглядається, та аргументів учасників справи

51. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, виходить із такого.

52. Відповідно до ухвали від 29 червня 2021 року касаційне провадження у справі відкрито з метою перевірки доводів касаційної скарги щодо відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування пунктів 18 та 43 Порядку № 302 у подібних правовідносинах.

53. Спірне питання у цьому касаційному провадженні полягає у наявності обов`язку у органу ДМС прийняти рішення про встановлення належності особи до громадянства України у межах процедури оформлення та видачі паспорту громадянина України, визначеній пунктами 18, 43 Порядку № 302.

54. Надаючи оцінку оскаржуваним судовим рішенням у межах доводів касаційної скарги за правилами статті 341 КАС України, Верховний Суд виходить із такого.

55. Наведеними нормами Порядку № 302 установлена певна процедура оформлення органами ДМС паспорта громадянина України, яка включає: 1) розгляд заяви-анкети, приймання документів від заявника, ідентифікацію особи та 2) перевірку факту належності особи до громадянства України і прийняття відповідного рішення.

56. Зі змісту конструкції положень пунктів 18 та 44 Порядку № 302, який прийнято на- виконання Закону № 5492-VI, слідує, що у межах процедури оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обміну та видачі паспорта громадянина України територіальний орган/територіальний підрозділ ДМС за відсутності в ДМС інформації про належність особи до громадянства України проводить перевірку факту належності особи до громадянства України.

57. Така перевірка здійснюється шляхом, зокрема, перевірки даних обліків територіальних органів/територіальних підрозділів ДМС про встановлення належності особи до громадянства України, надіслання до МЗС запитів щодо набуття особою громадянства України, перебування на постійному/тимчасовому консульському обліку.

58. Натомість рішення про встановлення або оформлення належності особи до громадянства України приймається керівником територіального органу Державної міграційної служби України або його заступником за результатами розгляду поданих заявником документів в межах процедури встановленої Порядком № 215, який прийнято з метою організації виконання Закону № 2235-ІІІ.

59. Тобто Порядок № 215 та Порядок № 302 визначають окремі процедури щодо встановлення, оформлення та перевірки належності до громадянства України, прийняття до громадянства України та відповідно оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обміну та видачу паспорта.

60. З огляду на наведене колегія суддів уважає, що суд апеляційної інстанції вірно зазначив про помилковість висновку суду першої інстанції відповідно до якого у разі звернення особи із заявою про оформлення паспорту громадянина України органом ДМС самостійно, у разі відсутності факту встановлення належності до громадянства України, встановлюється така належність, тобто без додаткового звернення особи із заявою у відповідності до Порядку № 215.

61. Крім того, пунктом 43 Порядку визначено виключно процедуру встановлення особи (у разі неподання особою, яка досягла 18-річного віку, документів з фотокартками).

62. Положення Порядку № 302 не містять вимог щодо самостійного ініціювання органом ДМС, у разі відсутності факту встановлення належності особи до громадянства України, процедури встановлення належності до громадянства України та прийняття рішення органом ДМС за наслідками розгляду вказаного питання в межах процедури оформлення та видачі паспорта громадянина України згідно вказаного Порядку, окрім як вимог щодо здійснення перевірки факту такої належності.

63. Позивач мотивуючи підстави звернення із позовною заявою зазначав про порушення оскаржуваним рішенням від 13 березня 2020 року органом ДМС Порядку № 215, зокрема пункту 90, який містить єдину підставу для відмови в оформленні належності до громадянства України, а саме якщо під час перевірки буде встановлено, що подані заявником документи не підтверджують наявність фактів, з якими Закон № 2235-ІІІ пов`язує належність особи до громадянства України керівник територіального органу ДМС України або його заступник приймає вмотивоване рішення про відмову в задоволенні клопотання про встановлення або оформлення належності особи до громадянства України.

64. Разом з тим, як вірно зауважив суд апеляційної інстанції, до органу ДМС позивач звернувся із заявою про встановлення його особи. Вказана заява не містить прохання встановити належність ОСОБА_1 до громадянства України на підставі пункту 1 частини першої статті 3 Закону № 2235-ІІІ та у відповідності до Порядку № 215.

65. За результатами розгляду вказаної заяви особу ОСОБА_1 встановлено. Водночас за результатами перевірки факту встановлення належності ОСОБА_1 до громадянства України належність до громадянства України не встановлено. Внаслідок чого позивачу було відмовлено у видачі паспорта громадянина України.

66. Обґрунтувань та доводів щодо порушення відповідачем процедури Порядку № 302, яку здійснив ГУ ДМС України в Одеській області з метою оформлення та видачі ОСОБА_1 паспорта громадянина України, позовна заява не містить.

67. Колегія суддів погоджується із доводами касаційної скарги про те, що як Порядком № 215 так і Порядком № 302 передбачено проведення органом ДМС перевірки належності до громадянства України у межах процедури оформлення та видачі паспорту громадянина України, так і окремо від неї, за умови подання відповідної заяви згідно пункту 16 Порядку № 215.

68. Однак, як вже зазначалося, у цьому випадку органом ДМС здійснюється саме перевірка факту належності до громадянства України, натомість рішення про встановлення або оформлення належності особи до громадянства України приймається органом ДМС в межах процедури, встановленої Порядком № 215.

69. Водночас із заяви ОСОБА_1 від 29 січня 2020 року слідує, що останній не звертався до ГУ ДМС в Одеській області з метою перевірки належності до громадянства України як то передбачено пунктом 16 Порядку № 215, а просив встановити його особу для подальшого документування паспортом громадянина України.

70. Запроваджена законодавцем процедура встановлення належності до громадянства України не є суто формальною, а є визначальною для подальшого документування особи паспортом громадянина України.

71. За результатами розгляду заяви особи про встановлення належності до громадянства України у разі підтвердження наявності фактів, з якими Закон пов`язує належність особи до громадянства України, органом ДМС приймається рішення про встановлення або оформлення належності особи до громадянства України.

72. Отже, факт належності до громадянства України встановлюється органом ДМС саме в межах Порядку № 215, а не Порядку № 302.

73. Відповідно пункту 117 розділу V Порядку № 215 у разі прийняття щодо особи рішення про встановлення належності до громадянства України, прийняття до громадянства України або оформлення набуття громадянства України територіальний орган Державної міграційної служби України, дипломатичне представництво чи консульська установа України за місцем її проживання реєструють особу громадянином України.

74. Такій особі видається довідка про реєстрацію особи громадянином України, яка подається нею для одержання документів, що підтверджують громадянство України.

75. Згідно статті 13 Закону № 5492-VI документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України, є, зокрема, паспорт громадянина України.

76. Пунктом 120 розділу V Порядку № 215 встановлено, що особам, які проживають в Україні і стосовно яких прийнято рішення про встановлення їх належності до громадянства України відповідно до пунктів 1 - 3 частини першої статті 3 Закону 2235-ІІІ, територіальні підрозділи Державної міграційної служби України видають відповідні документи, які підтверджують громадянство.

77. Отже, з наведеного слідує, що у цьому випадку, отриманню позивачем паспорта громадянина України передує проходження ним процедури встановлення належності до громадянства України.

78. Щодо висновку суду першої інстанції та доводів скаржника, що відповідач розглянув по суті питання належності ОСОБА_1 до громадянства України в межах повної процедури підтвердження належності до громадянства України, колегія суддів зазначає, що з установлених судами обставин справи та змісту оскаржуваного Висновку слідує, що відповідач здійснював вказану перевірку поданих позивачем документів з метою встановлення особи ОСОБА_1 та подальшого документування його паспортом громадянина України відповідно до пунктів 39-43 Порядку № 302.

79. Підстав незгоди із проведеною відповідачем в межах Порядку № 302 процедурою щодо розгляду питання про оформлення паспорта позовна заява не містить.

80. Реагуючи на доводи скаржника щодо не узгодженості із матеріалами справи висновку суду апеляційної інстанції відповідно до якого органом ДМС не встановлено, що позивач за станом на 24 серпня 1991 року перебував в громадянстві колишнього СРСР, оскільки документи, що підтверджують зазначений факт, позивачем надані не були, колегія суддів зазначає наступне.

81. Так, скаржник наголошує, що разом із заявою 21 січня 2020 року останній надав копію повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб № 00019070792 відповідно до якого позивач мав громадянство колишнього СРСР (а саме паспорт громадянина колишнього СРСР серії НОМЕР_3 , виданий Орджонікідзевським РВВС м. Тбілісі 15.03.1983 року).

82. Водночас пунктом 8 розділу ІІ Порядку № 215 визначено перелік документів, яку подаються до заяви про встановлення належності до громадянства України, пунктом «б» якого, зокрема визначено подання копії паспорта громадянина колишнього СРСР. У разі відсутності паспорта громадянина колишнього СРСР подається довідка територіального підрозділу Державної міграційної служби України про встановлення особи та про те, що за станом на 24 серпня 1991 року особа перебувала в громадянстві колишнього СРСР (за наявності документів, що підтверджують зазначений факт).

83. Проте, з обсягу установлених судами обставин справи та досліджених доказів слідує, що позивач звертаючись до органу ДМС із заявою про встановлення особи копії паспорта громадянина колишнього СРСР до заяви від 21 січня 2020 року про встановлення особи не подавав.

84. Необхідно зазначити, що у пункті 2 оскаржуваного Висновку як і у листі листом від 12 березня 2020 року відповідачем роз`яснено ОСОБА_1 його право відповідно до частини першої статті 3 Закону № 2235-ІІІ набути громадянство України.

85. Крім того, зі змісту встановлених обставин у цій справі слідує, що оскаржуваний позивачем Висновок не містить рішення про відмову в задоволенні заяви про встановлення належності до громадянства України відповідно Порядку № 215 з яким позивач пов`язує підстави звернення до суду із цим позовом.

86. Так, органом ДМС не було створено перешкод позивачу для проходження процедури встановлення належності до громадянства України чи відмовлено у прийнятті заяви про встановлення такої належності.

87. При цьому, позивач до органу ДМС із заявою про встановлення його належності до громадянства України та відповідним пакетом документів, як то передбачено пунктом 8 розділу ІІ Порядку № 215 не звертався.

88. Натомість позивачу було роз`яснено право повторного звернення відповідно до пункту 38 Порядку № 302 до територіального органу ДМС із повторною заявою про оформлення та видачу паспорта.

89. Відтак, позивач не позбавлений права повторно звернутися до органів ДМС України із заявою про оформлення паспорта громадянина України, як і не обмежений у праві звернутися до органу ДМС із заявою про встановлення належності до громадянства України про що йдеться в оскаржуваному Висновку.

90. Понад те, як і прохав позивач у заяві від 21 січня 2020 року про встановлення його особи, органом ДМС у відповідності до Порядку № 302 проведено процедури встановлення особи позивача та прийнято відповідний висновок.

91. З урахуванням вищевикладеного та за встановлених обставин цієї справи, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що пунктами 18 та 43 Порядку № 302 не встановлено обов`язку органу ДМС самостійно ініціювати та здійснювати процедуру встановлення належності до громадянства України оскільки така процедура здійснюється саме в межах порядку № 215.

92. Оцінюючи доводи касаційної скарги, Верховний Суд виходить з того, що судом апеляційної інстанцій надано належну правову оцінку доводам, наведеним під час судового розгляду справи. Жодних нових доводів, які б доводили порушення норм матеріального або процесуального права при винесенні оскаржуваного судового рішення, у касаційній скарзі не зазначено.

93. Суд не приймає до уваги інші доводи касаційних скарг, оскільки вони не впливають на правильність висновків суду апеляційної інстанції щодо законності спірного рішення відповідача.

94. Колегія суддів наголошує, що до повноважень Верховного Суду не входить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, тобто об`єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права.

95. Натомість, доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з мотивами суду апеляційної інстанцій, якими він керувався, ухвалюючи оскаржуване судове рішення та не дають підстав вважати висновки суду помилковими, а застосування судом норм матеріального та процесуального права - неправильним.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

96. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення першої та (або) апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

97. Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

98. На підставі викладеного, Верховний Суд констатує, що оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції ґрунтується на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна юридична оцінка із правильним застосуванням норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, а суд під час розгляду справи не допустив порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, відповідно підстави для скасування чи зміни оскарженого рішення суду апеляційної інстанції відсутні.

99. Зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Висновки щодо розподілу судових витрат

100. З огляду на результат касаційного розгляду витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, не розподіляються.

Керуючись статтями 341, 349, 350, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Шевчук Кирило Миколайович, залишити без задоволення.

2. Постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 18 травня 2021 року у справі № 420/3107/20 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

СуддіЛ.О. Єресько А.Г. Загороднюк В.М. Соколов