Рішення

від 28.12.2021 по справі 140/12071/21

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 грудня 2021 року ЛуцькСправа № 140/12071/21

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Ковальчука В.Д.,

розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Торчинської селищної ради про визнання протиправним та скасування рішення, визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася з позовом до Торчинської селищної ради про визнання протиправним та скасування рішення від 14.07.2021 №9/67, визнання протиправною бездіяльності, яка полягає в неприйнятті рішення в частині затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок площею 0,3476 га, кадастровий номер 0722886200:03:002:0002, та площею 0,28 га, кадастровий номер 0722886200:02:002:0009, для ведення особистого селянського господарства; зобов`язання прийняти рішення за її заявою від 13.04.2021 про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1,0000 га, кадастровий номер 0722886200:04:000:1180, земельної ділянки площею 0,3476 га, кадастровий номер 0722886200:03:002:0002, та земельної ділянки площею 0,28 га, кадастровий номер 0722886200:02:002:0009, для ведення особистого селянського господарства, та надання їх у власність.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуваним рішенням Торчинської селищної ради від 14.07.2021 №9/67 позивачу відмовлено у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачу у власність земельної ділянки площею 1,0000 га для ведення особистого селянського господарства із земель комунальної власності за адресою: с. Смолигів Торчинської селищної ради, кадастровий номер 0722886200:04:000:1180.

Позивач вважає вказане рішення необґрунтованим та протиправним з огляду на таке.

04.06.2020 рішенням Смолигівської сільської ради №37/61 позивачу було надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 1,63 га (земельна ділянка №1 орієнтованою площею 0,2800 га, земельна ділянка № НОМЕР_1 орієнтованою площею 0,3500 га в с. Сарнівка Луцького району на території Смолигівської сільської ради, земельна ділянка № НОМЕР_2 орієнтованою площею 1,0000 га на території Смолигівської сільської ради за межами населеного пункту).

На підставі завдання на розробку проекту землеустрою Приватним підприємством «СОТА НОВА» розроблено проекти землеустрою щодо відведення вказаних земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства, які були погоджені у встановленому законодавством порядку, а земельні ділянки зареєстровані в Державному земельному кадастрі, яким присвоєні вищенаведені кадастрові номера.

13.04.21 позивач звернулась до Торчинської селищної ради із заявою про затвердження трьох проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства загальною площею 1,6276 га, які знаходяться в селі Сарнівка Торчинської селищної ради та передачі їх у власність. Однак лише щодо однієї земельної ділянки площею 1,0000 га, кадастровий номер 0722886200:04:000:1180, яка знаходиться за адресою: с. Смолигів Торчинської селищної ради, прийнято в порушення законодавчо встановлених строків рішення від 14.07.2021 №9/67, яким відмовлено у затвердженні проекту землеустрою. Щодо інших земельних ділянок про затвердження проектів землеустрою рішень відповідачем не прийнято, що свідчить про протиправну бездіяльність.

Позивач вказує, що Земельним кодексом України передбачено виключні підстави для відмови у затвердженні проекту землеустрою, а саме: проект землеустрою не погоджено в порядку, встановленому статтею 186-1 Земельного кодексу України, та відсутність обов`язкової державної експертизи у визначених законом випадках та відомостей щодо державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі. Жодних інших правових підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою після його погодження в порядку, визначеному статтею 186-1 Земельного кодексу України, норми статті 118 вказаного кодексу не містять. При цьому, перевірка на відповідність проекту землеустрою вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів має здійснюватися саме на етапі погодження такого проекту. У свою чергу позивач подала належним чином оформлені та погоджені проекти землеустрою та правомірно очікувала на їх затвердження у визначеному законом порядку і строки.

На думку позивача, відповідач не має повноважень на здійснення перевірки документації із землеустрою на відповідність нормам чинного законодавства, оскільки такі повноваження надані лише державному кадастровому реєстратору.

Вважає, що відмова відповідача в затвердженні проектів землеустрою носить суто загальний характер та не містить законодавчо визначених підстав для такої відмови, що базуються на конкретних фактичних обставинах.

Позивач вважає зазначену відмову Торчинської селищної ради безпідставною, а бездіяльність протиправною, у зв`язку з чим просить позов задовольнити повністю.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 28.10.2021 відкрито спрощене позовне провадження у справі без проведення судового засідання та виклику сторін.

Відповідач у визначений строк відзив до суду не подав.

Відповідно до частини 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню з наступних мотивів та підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 звернулася до Смолигівської сільської ради Луцького району Волинської області із заявою від 15.05.2020 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 1,63 га (земельна ділянка № НОМЕР_3 орієнтованою площею 0,28 га, земельна ділянка № НОМЕР_1 орієнтованою площею 0,35 га, земельна ділянка № НОМЕР_2 орієнтованою площею 1,00 га на території Смолигівської сільської ради).

Рішенням Смолигівської сільської ради Луцького району Волинської області від 04.06.2020 №37/61 позивачу надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 1,6300 га (земельна ділянка № НОМЕР_3 орієнтованою площею 0,2800 га, земельна ділянка № НОМЕР_1 орієнтованою площею 0,3500 га в с. Сарнівка Луцького району на території Смолигівської сільської ради, земельна ділянка № НОМЕР_2 орієнтованою площею 1,0000 га на території Смолигівської сільської ради за межами населеного пункту).

За замовленням позивача Приватним підприємством «СОТА НОВА» виготовлено проекти землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства загальною площею 1,0000 га, яка розташована за адресою: Волинська область, Луцький район, Смолигівська сільська рада, земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства загальною площею 0,2800 га, яка розташована за адресою: Волинська область, Луцький район, с. Сарнівка, земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства загальною площею 0,3476 га, яка розташована за адресою: Волинська область, Луцький район, с. Сарнівка.

Відповідно до висновків про розгляд документації із землеустрою від 13.11.2020 №25472/82-20, від 31.08.2020 №10177/82-20, від 28.12.2020 №24591/82-20, підготовленими відповідно експертами державної експертизи ГУ Держгеокадастру у Вінницькій, Черкаській та Львівській областях, розроблені проекти землеустрою відповідають вимогам земельного законодавства та є погодженими.

На підставі вищезазначених проектів землеустрою та у зв`язку з їх погодженням проведено державну реєстрацію вказаних земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

03.12.2020 Відділом у Луцькому районі Головного управління Держгеокадастру у Волинській області проведено державну реєстрацію земельної ділянки площею 1,0000 га, сформованої на підставі проекту землеустрою, якій присвоєно кадастровий номер новоствореної земельної ділянки №0722886200:04:000:1180, що підтверджується Витягом з Державного земельного кадастру № НВ-0710766172020 від 03.12.2020.

22.10.2020 Відділом у Жашківському районі Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області проведено державну реєстрацію земельної ділянки площею 0,2800 га, сформованої на підставі проекту землеустрою, якій присвоєно кадастровий номер новоствореної земельної ділянки №0722886200:03:001:0009, що підтверджується Витягом з Державного земельного кадастру № НВ-7115279342020 від 22.10.2020.

27.01.2021 Відділом у Вінницькому районі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області проведено державну реєстрацію земельної ділянки площею 0,3476 га, сформованої на підставі проекту землеустрою, якій присвоєно кадастровий номер новоствореної земельної ділянки №0722886200:03:002:0002, що підтверджується Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №HB-0521208042021 від 27.01.2021.

Судом також встановлено, що рішенням Торчинської селищної ради від 30.11.2020 року №1/23 (джерело - http://torchynska.gromada.org.ua/docs/554271/) Смолигівську сільську рада було реорганізовано шляхом приєднання до Торчинської селищної ради. Пунктом другим даного рішення було встановлено, що Торчинська селищна рада є правонаступником всього майна Смолигівської сільської ради.

У подальшому, позивач звернулася до Торчинської селищної ради із заявою від 13.04.2021 про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок кадастрові номера №0722886200:04:000:1180, №0722886200:03:001:0009, №0722886200:03:002:0002 та передачу їх у власність.

Рішенням Торчинської селищної ради від 14.07.2021 №9/67 відмовлено ОСОБА_1 у затвердженні проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, площею 1,0000 га, для ведення особистого селянського господарства із земель комунальної власності за адресою: с. Смолигів Торчинської селищної ради, кадастровий номер 0722886200:04:000:1180, згідно до частини сьомої статті 186 Земельного кодексу України у зв`язку з невідповідністю документації із землеустрою. Вказане рішення мотивоване тим, що документація, подана на затвердження, не відповідає нормам закону, оскільки розроблена в порядку відведення для набуття права на землю, що не є сформованою земельною ділянкою, а не в порядку поділу земельної ділянки.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 14 Конституції України право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Частиною першою статті 3 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) встановлено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до пункту «б» частини першої статті 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

За змістом частин першої, другої статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Згідно з підпунктом «в» частини третьої статті 116 ЗК України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі, зокрема, одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

За правилами пункту «б» частини першої статті 121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Стаття 118 ЗК України встановлює порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами.

Частинами шостою-дев`ятою статті 118 ЗК України (в редакції, чинній на час подання позивачем заяви про надання дозволу на розроблення проектів землеустрою) визначено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Як свідчать матеріали справи, Смолигівська сільська рада Луцького району Волинської області рішенням від 04.06.2020 №37/61 надала позивачу дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 1,63 га.

На замовлення позивача проекти землеустрою виготовлено Приватним підприємством «СОТА НОВА» , які погоджено експертами державної експертизи відповідно до висновків ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області від 13.11.2020 №25472/82-20, ГУ Держгеокадастру у Черкаській області від 31.08.2020 №10177/82-20 та ГУ Держгеокадастру у Львівській області від 28.12.2020 №24591/82-20.

На час погодження проектів землеустрою діяла норма статті 186-1 ЗК України, у відповідності до якої проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності (крім земельних ділянок зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи) підлягає обов`язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Системний аналіз наведених норм права дає можливість дійти висновку, що законом було передбачено певний алгоритм та поетапність процесу безоплатної передачі земельних ділянок державної та комунальної власності у власність громадян, а саме: 1) подання громадянином клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування щодо отримання земельної ділянки у власність; 2) отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (або мотивовану відмову у його наданні); 3) після розроблення проекту землеустрою такий проект погоджується, зокрема з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин відповідно до приписів статті 186-1 ЗК України; 4) здійснення державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі; 5) подання громадянином погодженого проекту землеустрою до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність, який у двотижневий строк зобов`язаний прийняти відповідне рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність або рішення про відмову передання земельної ділянки у власність.

Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду (частина десята статті 118 ЗК України).

При цьому з вищенаведених норм ЗК України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) вбачається, що єдиною підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою може бути лише те, що проект землеустрою не погоджено в порядку, встановленому статтею 186-1 ЗК України, а також відсутність обов`язкової державної експертизи у визначених законом випадках та відомостей щодо державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі. Жодних інших правових підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою після його погодження в порядку статті 186-1 ЗК України, норми статті 118 цього Кодексу не містять. Перевірка на відповідність проекту землеустрою вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів має здійснюватись саме на етапі погодження такого проекту. Право суб`єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 ЗК України не передбачено.

Такі висновки щодо застосування норм права викладені у постановах Верховного Суду від 30.10.2018 №820/4852/17, від 06.03.2019 у справі №1640/2594/18, від 22.10.2020 у справі №808/3083/17 та їх відповідно до положень частини п`ятої статті 242 КАС України суд враховує до спірних правовідносин.

Як встановлено в ході розгляду даної справи, підставою для відмови позивачу у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки згідно оскаржуваного рішення стало те, що документація подана на затвердження не відповідає нормам закону, оскільки розроблена в порядку відведення для набуття права на землю, що не є сформованою земельною ділянкою, а не в порядку поділу земельної ділянки. При цьому, відповідач посилається на те, що під час прийняття оскаржуваного рішення від 14.07.2021 № 9/67 керувався частиною сьомою статті 186 ЗК України, в редакції Закону України від 28.04.2021 №1423-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» (далі - Закон №1423-ІХ).

З приводу цього суд зазначає, що відповідно до Закону №1423-ІХ, який набрав чинності 27.05.2021, статтю 186 ЗК України викладено у новій редакції, а статтю 186-1 вказаного кодексу виключено.

Відповідно до пункту 6 частини другої статті 186 ЗК України (далі - в редакції Закону № 1423-ІХ) проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок затверджуються Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Згідно з частиною шостою статті 186 ЗК України Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування, інші суб`єкти, визначені цією статтею, зобов`язані протягом десяти робочих днів з дня одержання документації із землеустрою безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про її погодження або про відмову в погодженні з обов`язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері. Строк дії таких висновків є необмеженим.

Як передбачено частиною сьомою статті 186 ЗК України підставою для відмови у погодженні та затвердженні документації із землеустрою може бути лише невідповідність її положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівної документації.

Відповідно до частини дев`ятої статті 118 ЗК України (в редакції Закону № 1423-ІХ) відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, що передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

З огляду на викладене, суд зазначає, що орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки комунальної власності у власність, розглядає клопотання у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

При цьому, норми частини дев`ятої статті 118 ЗК України, яка регулює порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами, не надають відповідному органу місцевого самоврядування приймати будь-яке інше рішення ніж про затвердження погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність. Водночас перевірка проекту землеустрою на відповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації здійснюється на етапі його погодження.

Як зазначалося вище, позивач, звертаючись до Торчинської селищної ради із заявою про затвердження проектів землеустрою, подала проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства, загальною площею 1,6300 га, які розташовані за адресою: Волинська область, Луцький район, Смолигівська сільська рада та за адресою: Волинська область, Луцький район, с. Сарнівка, що виготовлені Приватним підприємством «СОТА НОВА» та погоджені експертами державної експертизи ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області відповідно до висновку про розгляд документації із землеустрою від 13.11.2020 №25472/82-20, ГУ Держгеокадастру у Черкаській області відповідно до висновку про розгляд документації із землеустрою від 31.08.2020 №10177/82-20 та ГУ Держгеокадастру у Львівській області відповідно до висновку про розгляд документації із землеустрою від 28.12.2020 №24591/82-20, згідно з якими розроблені проекти землеустрою відповідають вимогам земельного законодавства.

Таким чином, оскільки позивач отримала дозвіл на розроблення проектів землеустрою на відведення земельних ділянок, замовила проектну документацію, яка була розроблена та погоджена в установленому порядку у відповідності до закону, чинного на час виникнення спірних правовідносин, то у відповідача були відсутні підстави для повторної перевірки проектів землеустрою на відповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а відтак і для відмови у затвердженні таких проектів землеустрою.

Відповідно до статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Закріплення принципу незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів є гарантією безпеки людини і громадянина, довіри до держави.

Згідно з рішенням Конституційного суду України у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України від 09.02.1999 №1-рп/99 за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Таким чином, за загальним правилом норма права діє стосовно фактів і відносин, які виникли після набрання чинності цією нормою. Тобто до події, факту застосовується закон (інший нормативно-правовий акт), під час дії якого вони настали або мали місце.

Крім того, Конституційний суд України в рішенні від 29.06.2010 №17-рп/2010 зазначив, що одним із елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлених такими обмеженнями (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини).

Приймаючи оскаржуване рішення, відповідач фактично не погодився із рішенням Смолигівської сільської ради Луцького району Волинської області від 04.06.2020 №37/61, яким позивачу надано дозвіл на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 1,63 га (земельна ділянка №1 орієнтованою площею 0,28 га, земельна ділянка №2 орієнтованою площею 0,35 га, земельна ділянка №3 орієнтованою площею 1,00 га на території Смолигівської сільської ради). Відповідач вважає, що у спірному випадку позивачу слід виготовити технічну документацію із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок з частини вже сформованого земельного масиву, який належав на праві комунальної власності Смолигівській сільській раді.

З цього приводу суд зазначає, що Смолигівською сільською радою Луцького району Волинської області, як органом місцевого самоврядування, прийнято рішення від 04.06.2020 №37/61 про надання дозволу саме на розробку проектів землеустрою, а не технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок. При цьому, таке рішення є не нормативним актом суб`єкта владних повноважень, а актом його індивідуальної дії, який вичерпав свою дію внаслідок його виконання, що свідчить про відсутність правових підстав для подальшого його скасування. Зазначене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, відображеною у постанові від 29.04.2020 у справі №2340/4521/18.

Матеріалами справи підтверджено, що спірні земельні ділянки є сформованими, яким присвоєно кадастрові номера, та які зареєстровані у Державному земельному кадастрі.

Як за зазначалося вище, 03.12.2020 Відділом у Луцькому районі Головного управління Держгеокадастру у Волинській області проведено державну реєстрацію земельної ділянки площею 1,0000 га, якій присвоєно кадастровий номер новоствореної земельної ділянки №0722886200:04:000:1180, що підтверджується Витягом з Державного земельного кадастру № НВ-0710766172020 від 03.12.2020.

22.10.2020 Відділом у Жашківському районі Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області проведено державну реєстрацію земельної ділянки площею 0,2800 га, якій присвоєно кадастровий номер новоствореної земельної ділянки №0722886200:03:001:0009, що підтверджується Витягом з Державного земельного кадастру № НВ-7115279342020 від 22.10.2020.

27.01.2021 Відділом у Вінницькому районі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області проведено державну реєстрацію земельної ділянки площею 0,3476 га, якій присвоєно кадастровий номер новоствореної земельної ділянки №0722886200:03:002:0002, що підтверджується витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №HB-0521208042021 від 27.01.2021.

У відповідності до статті 25 Закону України «Про землеустрій» документація із землеустрою розробляється в електронній та паперовій формах у вигляді схеми, проекту, робочого проекту або технічної документації. Особливим видом такої документації є документація із землеустрою, яка одночасно є містобудівною документацією, - комплексні плани просторового розвитку територій територіальних громад, генеральні плани населених пунктів, детальні плани територій. Затверджена документація із землеустрою є публічною та загальнодоступною.

Види документації із землеустрою:

а) схеми землеустрою і техніко-економічні обґрунтування використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць;

а-1) проекти землеустрою щодо встановлення меж територій територіальних громад;

б) проекти землеустрою щодо встановлення (зміни) меж адміністративно-територіальних одиниць;

б-1) містобудівна документація, яка одночасно є документацією із землеустрою (комплексні плани просторового розвитку територій територіальних громад, генеральні плани населених пунктів, детальні плани територій);

в) проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів;

г) проекти землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій;

ґ) проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок;

д) проекти землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб;

е) проекти землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь;

є) проекти землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів;

ж) проекти землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв);

з) робочі проекти землеустрою;

і) технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості);

ї) технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюються права суборенди, сервітуту;

й) технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок;

к) технічна документація із землеустрою щодо інвентаризації земель;

л) технічна документація із землеустрою щодо резервування цінних для заповідання територій та об`єктів.

Види документації із землеустрою та їх склад встановлюються виключно цим Законом.

Відповідність документації із землеустрою в електронному вигляді положенням нормативно-технічних документів, норм і правил у сфері землеустрою засвідчується кваліфікованим електронним підписом сертифікованого інженера-землевпорядника, який відповідає за якість робіт із землеустрою, з використанням кваліфікованої електронної позначки часу, а в паперовій формі - підписом та особистою печаткою сертифікованого інженера-землевпорядника, який відповідає за якість робіт із землеустрою.

Частинами 1-3 статті 79-1 ЗК України визначено, що формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Формування земельних ділянок здійснюється:

у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності;

шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок;

шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій;

шляхом інвентаризації земель у випадках, передбачених законом;

за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).

Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі.

У відповідності до частини 4 статті 79-1 ЗК України земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Відтак, земельні ділянки кадастрові номера №0722886200:04:000:1180, №0722886200:03:001:0009 та №0722886200:03:002:0002 на даний час є сформованими, а тому твердження відповідача про те, що документація, подана на затвердження, не відповідає нормам закону, оскільки розроблена в порядку відведення для набуття права власності на землю, що не є сформованою земельною ділянкою, а не в порядку поділу земельної ділянки не відповідає дійсності. Суд звертає увагу на те, що проектна документація із землеустрою щодо відведення земельної ділянки виготовлена землевпорядною організацією у відповідності до рішення органу місцевого самоврядування, а також погоджена у відповідності до вимог законодавства, чинного на час такого погодження.

Інших підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою відповідачем не наведено.

З урахуванням викладеного суд вважає, що наведені відповідачем у рішенні від 14.07.2021 №9/67 підстави для відмови у затвердженні проекту землеустрою є необґрунтованими, а відтак відповідне рішення не відповідає вимогам земельного законодавства, є протиправним, та підлягає скасуванню.

Вирішуючи позов в частині позовних вимог про зобов`язання відповідача прийняти рішення про затвердження проектів землеустрою, суд дійшов висновку про необхідність їх задоволення, враховуючи таке.

Згідно з частиною третьою статті 245 КАС України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Частиною четвертою статті 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Такий підхід, встановлений процесуальним законодавством, є прийнятним не тільки при розгляді вимог про протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень, але і у випадку розгляду вимог про зобов`язання вчинити дії після скасування його адміністративного акту.

Верховний Суд у постанові від 24.12.2019 року у справі №823/59/17 виклав правовий висновок, відповідно до якого повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

Повноваження щодо затвердження або відмову у затвердженні проекту землеустрою регламентовано статтею 118 ЗК України.

Умови, за яких орган відмовляє у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, визначені законом. Якщо такі умови відсутні, орган повинен прийняти відповідне рішення про затвердження проекту землеустрою. Ці повноваження та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу - затвердити проект землеустрою або відмовити в його затвердженні, якщо для цього є законні підстави. За законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями. Тому зазначені повноваження не є дискреційними.

Втручанням у дискреційні повноваження суб`єкта владних повноважень може бути прийняття судом рішення не про зобов`язання вчинити дії, а саме прийняття ним рішень за заявою заявника замість суб`єкта владних повноважень.

Затвердження проекту землеустрою, за відсутністю підстав для відмови є не правом, а обов`язком відповідача.

У постанові від 28.05.2020 у справі №819/654/17 Верховний Суд зазначив, що у разі, якщо суб`єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками розгляду звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому суб`єктом звернення дотримано усіх визначених законом умов, то суд вправі зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти певне рішення.

За загальним правилом, застосування такого способу захисту прав та інтересів позивача як зобов`язання уповноваженого органу прийняти конкретне рішення є правильним, коли уповноважений орган розглянув клопотання заявника та прийняв рішення, яким протиправно відмовив в його задоволенні.

Адміністративний суд з урахуванням фактичних обставин зобов`язаний здійснити ефективне поновлення порушених прав, а не лише констатувати факт наявності неправомірних дій.

Суд враховує також позицію Верховного Суду України у постанові від 16.09.2015 у справі №21-1465а15, відповідно до якої спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Верховний Суд у своїй практиці неодноразово покликався на те, що «ефективний засіб правового захисту» у розумінні статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату. Винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації не відповідає зазначеній нормі Конвенції (постанови Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі №705/552/15-а, Верховного Суду від 18.04.2018 у справі №826/14016/16).

Зважаючи на дотримання позивачем порядку розроблення документації із землеустрою з метою отримання земельних ділянок у власність, своєчасність її подання та недоведення відповідачем факту наявності визначених законом підстав для відмови у затвердженні проектів землеустрою, суд дійшов висновку, що належним та ефективним способом захисту порушених прав позивача у цьому випадку буде саме зобов`язання відповідача прийняти рішення за заявою ОСОБА_1 від 13.04.2021 про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1,0000 га, кадастровий номер 0722886200:04:000:1180, земельної ділянки площею 0,3476 га, кадастровий номер 0722886200:03:002:0002 та земельної ділянки площею 0,28 га, кадастровий номер 0722886200:02:002:0009, для ведення особистого селянського господарства, та надання їх у власність.

Також неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин суд розцінює у відповідності до частини 4 статті 159 КАС України як визнання позову.

Таким чином, позов належить задовольнити повністю.

Відповідно до статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Частиною першою статті 139 КАС України передбачено, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір в розмірі 1 816,00 грн., сплаченого згідно з квитанцією від 08.10.2021 №0.0.2294086938.1.

Керуючись статтями 243, 245, 246, 255, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Торчинської селищної ради від 14 липня 2021 року №9/67 «Про відмову в затвердженні проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу у власність земельної ділянки громадянці ОСОБА_1 » .

Визнати протиправною бездіяльність Торчинської селищної ради, яка полягає в неприйнятті рішення в частині затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,3476 га, кадастровий номер 0722886200:03:002:0002, та земельної ділянки площею 0,2800 га, кадастровий номер 0722886200:02:002:0009, для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 .

Зобов`язати Торчинську селищну раду прийняти рішення за заявою ОСОБА_1 від 13 квітня 2021 року про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1,0000 га, кадастровий номер 0722886200:04:000:1180, земельної ділянки площею 0,3476 га, кадастровий номер 0722886200:03:002:0002, земельної ділянки площею 0,2800 га, кадастровий номер 0722886200:02:002:0009, для ведення особистого селянського господарства, та надання їх у власність ОСОБА_1 .

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Торчинської селищної ради (45612, Волинська область, Луцький район, селище міського типу Торчин, вулиця Незалежності, 103, код ЄДРПОУ 04333158) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) судовий збір в розмірі 1 816,00 грн. (одна тисяча вісімсот шістнадцять гривень 00 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.Д. Ковальчук