Постанова

від 25.05.2022 по справі 140/12071/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 травня 2022 рокуЛьвівСправа № 140/12071/21 пров. № А/857/2978/22

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі :

головуючого судді Большакової О.О.,

суддів Затолочного В.С., Курильця А.Р.

з участю секретаря судового засідання Хомича О.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Торчинської селищної ради про визнання протиправним та скасування рішення, визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії за апеляційною скаргою Торчинської селищної ради на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2021 року (суддя першої інстанції Ковальчук В.Д., м. Луцьк)

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулася до Волинського окружного адміністративного суду з позовом до Торчинської селищної ради про визнання протиправним та скасування рішення від 14.07.2021 №9/67, визнання протиправною бездіяльності, яка полягає в неприйнятті рішення в частині затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок площею 0,3476 га, кадастровий номер 0722886200:03:002:0002, та площею 0,28 га, кадастровий номер 0722886200:02:002:0009, для ведення особистого селянського господарства; зобов`язання прийняти рішення за її заявою від 13.04.2021 про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1,0000 га, кадастровий номер 0722886200:04:000:1180, земельної ділянки площею 0,3476 га, кадастровий номер 0722886200:03:002:0002, та земельної ділянки площею 0,28 га, кадастровий номер 0722886200:02:002:0009, для ведення особистого селянського господарства, та надання їх у власність.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуваним рішенням Торчинської селищної ради від 14.07.2021 №9/67 позивачу відмовлено у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачу у власність земельної ділянки площею 1,0000 га для ведення особистого селянського господарства із земель комунальної власності за адресою: с. Смолигів Торчинської селищної ради, кадастровий номер 0722886200:04:000:1180. Позивач вважає вказане рішення протиправним, оскільки їй було надано дозвіл на розробку проекту землеустрою і передбачених законом виключних підстав для відмови у затвердженні проекту у відповідача не було. Щодо інших земельних ділянок про затвердження проектів землеустрою рішень відповідачем не прийнято, що свідчить про протиправну бездіяльність.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2021 року позов було задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Торчинської селищної ради від 14 липня 2021 року №9/67 «Про відмову в затвердженні проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу у власність земельної ділянки громадянці ОСОБА_1 ». Визнано протиправною бездіяльність Торчинської селищної ради, яка полягає в неприйнятті рішення в частині затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,3476 га, кадастровий номер 0722886200:03:002:0002, та земельної ділянки площею 0,2800 га, кадастровий номер 0722886200:02:002:0009, для ведення особистого селянського господарства Зобов`язано Торчинську селищну раду прийняти рішення за заявою ОСОБА_1 від 13 квітня 2021 року про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1,0000 га, кадастровий номер 0722886200:04:000:1180, земельної ділянки площею 0,3476 га, кадастровий номер 0722886200:03:002:0002, земельної ділянки площею 0,2800 га, кадастровий номер 0722886200:02:002:0009, для ведення особистого селянського господарства, та надання їх у власність ОСОБА_1 . Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Торчинської селищної ради на користь позивача судовий збір в розмірі 1 816 грн.

Із таким судовим рішенням не погодився відповідач та подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить його скасувати та прийняти нове про відмову в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначив, що підставою для відмови в затвердженні проекту землеустрою позивачу була невідповідність документації із землеустрою, оскільки вилучення земельної ділянки кадастровий номер 0722886200:04:000:1076 (площа 33,4311 га) із кадастрової карти при розробленні проекту землеустрою щодо відведення є порушенням ч. 13 ст. 79-1 ЗК України, якою передбачено вичерпний перелік підстав, коли скасовується державна реєстрація на земельну ділянку, що, в свою чергу, призвело до порушення прав Торчинської територіальної громади на дану земельну ділянку. Також апелянт вказав, що будь-які рішення щодо розпорядження частиною земельної ділянки, яка була складовою земельної ділянки 0722886200:04:000:10767 без здійснення її поділу є передчасним та порушує норми земельного законодавства. Надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою на частини вже сформованої земельної ділянки у власність, яке не може бути у подальшому підмінено шляхом затвердження проектної документації. Також щодо затвердження проектів землеустрою земельних ділянок з кадастровим номером 0722886200:02:002:0009 площею 0.28 га та 0722886200:03:002:0002 площею0.3476 апелянт вказав, що це питання радою не вирішувалось, оскільки внаслідок відмови в затвердженні проекту землеустрою щодо земельної ділянки 1 га та затвердження проектів щодо інших ділянок, позивач би використала своє право на отримання безоплатної земельної ділянки.

Позивач та її представник Мартинюк С.І. у судовому засіданні пояснили, що рішення суду є законним і обґрунтованим, оскільки відповідач при вирішенні її заяви порушив право на отримання земельної ділянки та вказав підстави відмови, які не передбачені чинним законодавством.

Відповідач у судове засідання не з`явився, хоча був належним чином повідомлений про час та місце судового розгляду.

Про причини неявки суду повідомлено не було.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши письмові докази, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 звернулася до Смолигівської сільської ради Луцького району Волинської області із заявою від 15.05.2020 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 1,63 га сумарно, що складається з трьох земельних ділянок: орієнтованою площею 0,28 га, орієнтованою площею 0,35 га, орієнтованою площею 1,00 га на території Смолигівської сільської ради.

Рішенням Смолигівської сільської ради Луцького району Волинської області від 04.06.2020 №37/61 позивачу надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 1,6300 га (земельна ділянка № 1 орієнтованою площею 0,2800 га, земельна ділянка № НОМЕР_1 орієнтованою площею 0,3500 га в с. Сарнівка Луцького району на території Смолигівської сільської ради, земельна ділянка № НОМЕР_2 орієнтованою площею 1,0000 га на території Смолигівської сільської ради за межами населеного пункту).

За замовленням позивача Приватним підприємством «СОТА НОВА» виготовлено проекти землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства загальною площею 1,0000 га, яка розташована за адресою: Волинська область, Луцький район, Смолигівська сільська рада, земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства загальною площею 0,2800 га, яка розташована за адресою: Волинська область, Луцький район, с. Сарнівка, земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства загальною площею 0,3476 га, яка розташована за адресою: Волинська область, Луцький район, с. Сарнівка.

Відповідно до висновків про розгляд документації із землеустрою від 13.11.2020 №25472/82-20, від 31.08.2020 №10177/82-20, від 28.12.2020 №24591/82-20, підготовленими відповідно експертами державної експертизи ГУ Держгеокадастру у Вінницькій, Черкаській та Львівській областях, розроблені проекти землеустрою відповідають вимогам земельного законодавства та є погодженими.

На підставі вищезазначених проектів землеустрою та у зв`язку з їх погодженням проведено державну реєстрацію вказаних земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

03.12.2020 Відділом у Луцькому районі Головного управління Держгеокадастру у Волинській області проведено державну реєстрацію земельної ділянки площею 1,0000 га, сформованої на підставі проекту землеустрою, якій присвоєно кадастровий номер новоствореної земельної ділянки №0722886200:04:000:1180, що підтверджено витягом з Державного земельного кадастру № НВ-0710766172020 від 03.12.2020.

22.10.2020 Відділом у Жашківському районі Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області проведено державну реєстрацію земельної ділянки площею 0,2800 га, сформованої на підставі проекту землеустрою, якій присвоєно кадастровий номер новоствореної земельної ділянки №0722886200:03:001:0009, що підтверджено витягом з Державного земельного кадастру № НВ-7115279342020 від 22.10.2020.

27.01.2021 Відділом у Вінницькому районі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області проведено державну реєстрацію земельної ділянки площею 0,3476 га, сформованої на підставі проекту землеустрою, якій присвоєно кадастровий номер новоствореної земельної ділянки №0722886200:03:002:0002, що підтверджено витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №HB-0521208042021 від 27.01.2021.

Рішенням Торчинської селищної ради від 30.11.2020 №1/23 Смолигівську сільську рада було реорганізовано шляхом приєднання до Торчинської селищної ради. Пунктом другим даного рішення було встановлено, що Торчинська селищна рада є правонаступником всього майна Смолигівської сільської ради.

Позивач звернулася до Торчинської селищної ради із заявою від 13.04.2021 про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок кадастрові номера №0722886200:04:000:1180, №0722886200:03:001:0009, №0722886200:03:002:0002 та передачу їх у власність.

Рішенням Торчинської селищної ради від 14.07.2021 №9/67 відмовлено ОСОБА_1 у затвердженні проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок площею 1,0000 га для ведення особистого селянського господарства із земель комунальної власності за адресою: с. Смолигів Торчинської селищної ради, кадастровий номер 0722886200:04:000:1180, згідно до частини сьомої статті 186 Земельного кодексу України у зв`язку з невідповідністю документації із землеустрою. Вказане рішення мотивоване тим, що документація, подана на затвердження, не відповідає нормам закону, оскільки розроблена в порядку відведення для набуття права на землю, що не є сформованою земельною ділянкою, а не в порядку поділу земельної ділянки.

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність вказаного рішення з таких підстав.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 14 Конституції України право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Частиною першою статті 3 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) встановлено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до пункту б частини першої статті 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

За змістом частин першої, другої статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Згідно з підпунктом в частини третьої статті 116 ЗК України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі, зокрема, одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

За правилами пункту б частини першої статті 121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Стаття 118 ЗК України встановлює порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами.

Частинами шостою-дев`ятою статті 118 ЗК України (в редакції, чинній на час подання позивачем заяви про надання дозволу на розроблення проектів землеустрою) визначено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Як свідчать матеріали справи, Смолигівська сільська рада Луцького району Волинської області рішенням від 04.06.2020 №37/61 надала позивачу дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 1,63 га.

Такий проект було виготовлена та погоджено відповідно до висновків ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області від 13.11.2020 №25472/82-20, ГУ Держгеокадастру у Черкаській області від 31.08.2020 №10177/82-20 та ГУ Держгеокадастру у Львівській області від 28.12.2020 №24591/82-20.

Даний факт сторонами не оспорюється.

На час погодження проектів землеустрою діяла норма статті 186-1 ЗК України, у відповідності до якої проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності (крім земельних ділянок зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи) підлягає обов`язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Отже, законом було передбачено певний алгоритм та поетапність процесу безоплатної передачі земельних ділянок державної та комунальної власності у власність громадян, а саме: 1) подання громадянином клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування щодо отримання земельної ділянки у власність; 2) отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (або мотивовану відмову у його наданні); 3) після розроблення проекту землеустрою такий проект погоджується, зокрема з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин відповідно до приписів статті 186-1 ЗК України; 4) здійснення державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі; 5) подання громадянином погодженого проекту землеустрою до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність, який у двотижневий строк зобов`язаний прийняти відповідне рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність або рішення про відмову передання земельної ділянки у власність.

Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду (частина десята статті 118 ЗК України).

При цьому згідно вищенаведених норм ЗК України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) єдиною підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою може бути лише те, що проект землеустрою не погоджено в порядку, встановленому статтею 186-1 ЗК України, а також відсутність обов`язкової державної експертизи у визначених законом випадках та відомостей щодо державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі. Жодних інших правових підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою після його погодження в порядку статті 186-1 ЗК України, норми статті 118 цього Кодексу не містять. Перевірка на відповідність проекту землеустрою вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів має здійснюватись саме на етапі погодження такого проекту. Право суб`єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 ЗК України не передбачено.

Такі висновки щодо застосування норм права викладені у постановах Верховного Суду від 30.10.2018 №820/4852/17, від 06.03.2019 у справі №1640/2594/18, від 22.10.2020 у справі №808/3083/17.

Підставою для відмови позивачу у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки згідно оскаржуваного рішення стало те, що документація подана на затвердження не відповідає нормам закону, оскільки розроблена в порядку відведення для набуття права на землю, що не є сформованою земельною ділянкою, а не в порядку поділу земельної ділянки. При цьому, відповідач посилається на те, що під час прийняття оскаржуваного рішення від 14.07.2021 № 9/67 керувався частиною сьомою статті 186 ЗК України, в редакції Закону України від 28.04.2021 №1423-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» (далі Закон №1423-ІХ).

Однак відповідно до Закону №1423-ІХ, який набрав чинності 27.05.2021, статтю 186 ЗК України викладено у новій редакції, а статтю 186-1 вказаного кодексу виключено.

Пунктом 6 частини другої статті 186 ЗК України (далі - в редакції Закону № 1423-ІХ)встановлено, що проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок затверджуються Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Згідно частини шостої статті 186 ЗК України Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування, інші суб`єкти, визначені цією статтею, зобов`язані протягом десяти робочих днів з дня одержання документації із землеустрою безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про її погодження або про відмову в погодженні з обов`язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері. Строк дії таких висновків є необмеженим.

Як передбачено частиною сьомою статті 186 ЗК України, підставою для відмови у погодженні та затвердженні документації із землеустрою може бути лише невідповідність її положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівної документації.

Згідно частини дев`ятої статті 118 ЗК України (в редакції Закону № 1423-ІХ) відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, що передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Із огляду на викладене, суд зазначає, що орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки комунальної власності у власність, розглядає клопотання у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

При цьому норми частини дев`ятої статті 118 ЗК України, яка регулює порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами, не надають відповідному органу місцевого самоврядування приймати будь-яке інше рішення ніж про затвердження погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність. Водночас перевірка проекту землеустрою на відповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації здійснюється на етапі його погодження.

Як зазначалося вище, позивач, звертаючись до Торчинської селищної ради із заявою про затвердження проектів землеустрою, подала проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства, загальною площею 1,6300 га, які розташовані за адресою: Волинська область, Луцький район, Смолигівська сільська рада та за адресою: Волинська область, Луцький район, с. Сарнівка, що погоджені експертами державної експертизи ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області відповідно до висновку про розгляд документації із землеустрою від 13.11.2020 №25472/82-20, ГУ Держгеокадастру у Черкаській області відповідно до висновку про розгляд документації із землеустрою від 31.08.2020 №10177/82-20 та ГУ Держгеокадастру у Львівській області відповідно до висновку про розгляд документації із землеустрою від 28.12.2020 №24591/82-20, згідно з якими розроблені проекти землеустрою відповідають вимогам земельного законодавства.

Таким чином, оскільки позивач отримала дозвіл на розроблення проектів землеустрою на відведення земельних ділянок, така проектна документація була розроблена та погоджена у відповідності до закону, чинного на час виникнення спірних правовідносин, то у відповідача були відсутні підстави для повторної перевірки проектів землеустрою на відповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а відтак і для відмови у затвердженні таких проектів землеустрою.

Відповідно до статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Закріплення принципу незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів є гарантією безпеки людини і громадянина, довіри до держави.

Згідно з рішенням Конституційного суду України у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України від 09.02.1999 №1-рп/99 за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Таким чином, за загальним правилом норма права діє стосовно фактів і відносин, які виникли після набрання чинності цією нормою. Тобто до події, факту застосовується закон (інший нормативно-правовий акт), під час дії якого вони настали або мали місце.

Крім того, Конституційний суд України в рішенні від 29.06.2010 №17-рп/2010 зазначив, що одним із елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлених такими обмеженнями (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини).

Приймаючи оскаржуване рішення, відповідач фактично не погодився із рішенням Смолигівської сільської ради Луцького району Волинської області від 04.06.2020 №37/61, яким позивачу надано дозвіл на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 1,63 га (земельна ділянка №1 орієнтованою площею 0,28 га, земельна ділянка №2 орієнтованою площею 0,35 га, земельна ділянка №3 орієнтованою площею 1,00 га на території Смолигівської сільської ради). Відповідач вважає, що у спірному випадку позивачу слід виготовити технічну документацію із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок з частини вже сформованого земельного масиву, який належав на праві комунальної власності Смолигівській сільській раді.

З цього приводу суд зазначає, що Смолигівською сільською радою Луцького району Волинської області, як органом місцевого самоврядування, прийнято рішення від 04.06.2020 №37/61 про надання дозволу саме на розробку проектів землеустрою, а не технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок. При цьому, таке рішення є не нормативним актом суб`єкта владних повноважень, а актом його індивідуальної дії, який вичерпав свою дію внаслідок його виконання, що свідчить про відсутність правових підстав для подальшого його скасування. Зазначене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, відображеною у постанові від 29.04.2020 у справі №2340/4521/18.

Матеріалами справи підтверджено, що спірні земельні ділянки є сформованими, їм присвоєно кадастрові номера та їх зареєстровано у Державному земельному кадастрі.

У відповідності до статті 25 Закону України «Про землеустрій» документація із землеустрою розробляється в електронній та паперовій формах у вигляді схеми, проекту, робочого проекту або технічної документації. Особливим видом такої документації є документація із землеустрою, яка одночасно є містобудівною документацією, - комплексні плани просторового розвитку територій територіальних громад, генеральні плани населених пунктів, детальні плани територій. Затверджена документація із землеустрою є публічною та загальнодоступною.

Види документації із землеустрою:

а) схеми землеустрою і техніко-економічні обґрунтування використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць;

а-1) проекти землеустрою щодо встановлення меж територій територіальних громад;

б) проекти землеустрою щодо встановлення (зміни) меж адміністративно-територіальних одиниць;

б-1) містобудівна документація, яка одночасно є документацією із землеустрою (комплексні плани просторового розвитку територій територіальних громад, генеральні плани населених пунктів, детальні плани територій);

в) проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів;

г) проекти землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій;

ґ) проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок;

д) проекти землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб;

е) проекти землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь;

є) проекти землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів;

ж) проекти землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв);

з) робочі проекти землеустрою;

і) технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості);

ї) технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюються права суборенди, сервітуту;

й) технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок;

к) технічна документація із землеустрою щодо інвентаризації земель;

л) технічна документація із землеустрою щодо резервування цінних для заповідання територій та об`єктів.

Види документації із землеустрою та їх склад встановлюються виключно цим Законом.

Відповідність документації із землеустрою в електронному вигляді положенням нормативно-технічних документів, норм і правил у сфері землеустрою засвідчується кваліфікованим електронним підписом сертифікованого інженера-землевпорядника, який відповідає за якість робіт із землеустрою, з використанням кваліфікованої електронної позначки часу, а в паперовій формі - підписом та особистою печаткою сертифікованого інженера-землевпорядника, який відповідає за якість робіт із землеустрою.

Частинами 1-3 статті 79-1 ЗК України визначено, що формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Формування земельних ділянок здійснюється:

у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності;

шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок;

шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій;

шляхом інвентаризації земель у випадках, передбачених законом;

за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).

Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі.

У відповідності до частини 4 статті 79-1 ЗК України земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Відтак, земельна ділянка щодо якої позивач просила затвердити кадастрову документацію, є сформованою, а тому твердження відповідача про те, що подана на затвердження документація не відповідає нормам закону, є безпідставним. Суд звертає увагу на те, що проектна документація із землеустрою щодо відведення земельної ділянки виготовлена землевпорядною організацією у відповідності до рішення органу місцевого самоврядування, а також погоджена у відповідності до вимог законодавства, чинного на час такого погодження.

Інших підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою відповідачем не наведено.

З урахуванням викладеного суд вважає, що наведені відповідачем у рішенні від 14.07.2021 №9/67 підстави для відмови у затвердженні проекту землеустрою є необґрунтованими, а відтак відповідне рішення не відповідає вимогам земельного законодавства, є протиправним, та підлягає скасуванню.

При вирішенні спору суд першої інстанції в цій частині правильно обрав спосіб усунення виявленого порушення прав позивача шляхом зобов`язання відповідача прийняти рішення про затвердження проекту землеустрою з огляду на таке.

Згідно з частиною третьою статті 245 КАС України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Частиною четвертою статті 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Такий підхід, встановлений процесуальним законодавством, є прийнятним не тільки при розгляді вимог про протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень, але і у випадку розгляду вимог про зобов`язання вчинити дії після скасування його адміністративного акту.

Верховний Суд у постанові від 24.12.2019 року у справі №823/59/17 виклав правовий висновок, відповідно до якого повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

Повноваження щодо затвердження або відмову у затвердженні проекту землеустрою регламентовано статтею 118 ЗК України.

Умови, за яких орган відмовляє у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, визначені законом. Якщо такі умови відсутні, орган повинен прийняти відповідне рішення про затвердження проекту землеустрою. Ці повноваження та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу - затвердити проект землеустрою або відмовити в його затвердженні, якщо для цього є законні підстави. За законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями. Тому зазначені повноваження не є дискреційними.

Втручанням у дискреційні повноваження суб`єкта владних повноважень може бути прийняття судом рішення не про зобов`язання вчинити дії, а саме прийняття ним рішень за заявою заявника замість суб`єкта владних повноважень.

Затвердження проекту землеустрою, за відсутністю підстав для відмови є не правом, а обов`язком відповідача.

У постанові від 28.05.2020 у справі №819/654/17 Верховний Суд зазначив, що у разі, якщо суб`єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками розгляду звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому суб`єктом звернення дотримано усіх визначених законом умов, то суд вправі зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти певне рішення.

За загальним правилом, застосування такого способу захисту прав та інтересів позивача як зобов`язання уповноваженого органу прийняти конкретне рішення є правильним, коли уповноважений орган розглянув клопотання заявника та прийняв рішення, яким протиправно відмовив в його задоволенні.

Адміністративний суд з урахуванням фактичних обставин зобов`язаний здійснити ефективне поновлення порушених прав, а не лише констатувати факт наявності неправомірних дій.

Зважаючи на дотримання позивачем порядку розроблення документації із землеустрою з метою отримання земельних ділянок у власність, своєчасність її подання та недоведення відповідачем факту наявності визначених законом підстав для відмови у затвердженні проектів землеустрою, суд дійшов висновку, що належним та ефективним способом захисту порушених прав позивача у цьому випадку буде саме зобов`язання відповідача прийняти рішення за заявою позивача від 13.04.2021 про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1,0000 га, кадастровий номер 0722886200:04:000:1180.

Щодо земельних ділянок площею 0,3476 га, кадастровий номер 0722886200:03:002:0002, площею 0,28 га, кадастровий номер 0722886200:02:002:0009, апеляційний суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 №280/97-ВР рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.

Судом встановлено, що рішення про відмову у затвердженні проектів землеустрою щодо земельних ділянок площею 0,3476 га, кадастровий номер 0722886200:03:002:0002 та площею 0,28 га, кадастровий номер 0722886200:02:002:0009 на засідання ради не прийнято .

Таким чином, за наслідками розгляду заяви позивача відповідачем не було прийнято жодного акту ради, як суб`єкта земельних правовідносин, у формі рішення.

Такі фактичні обставини вказують на те, що відповідач, у даному випадку, не вчиняв дій щодо відмови позивачу у затвердженні проектів землеустрою, натомість допустив протиправну бездіяльність, не прийнявши жодного з передбачених законодавством рішень.

За таких обставин, позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню шляхом визнання бездіяльності відповідача протиправною і зобов`язання у встановлений законом спосіб розглянути заяву позивача та за результатами такого розгляду прийняти відповідне мотивоване рішення.

Така правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 11 травня 2022 року у справі №306/983/17.

Отже, в цій частині рішення суду підлягає скасуванню з прийняттям нового про часткове задоволення позову.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

За таких обставин, колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла до висновку про те, що оскаржуване судове рішення про повне задоволення позовних вимог прийнято з порушенням норм матеріального права, а тому його необхідно скасувати та прийняти нове про часткове задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Торчинської селищної ради задовольнити частково.

Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2021 року скасувати та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Торчинської селищної ради від 14 липня 2021 року №9/67 «Про відмову в затвердженні проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу у власність земельної ділянки громадянці ОСОБА_1 ».

Зобов`язати Торчинську селищну раду прийняти рішення за заявою ОСОБА_1 від 13 квітня 2021 року про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1,0000 га, кадастровий номер 0722886200:04:000:1180.

Визнати протиправною бездіяльність Торчинської селищної ради, яка полягає в неприйнятті рішення за заявою ОСОБА_1 щодо затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,3476 га кадастровий номер 0722886200:03:002:0002 та земельної ділянки площею 0,2800 га кадастровий номер 0722886200:02:002:0009 для ведення особистого селянського господарства .

Зобов`язати Торчинську селищну ради прийняти рішення за заявою ОСОБА_1 щодо затвердження проектів землеустрою та надання у власність земельної ділянки площею 0,3476 га кадастровий номер 0722886200:03:002:0002 та земельної ділянки площею 0,2800 га кадастровий номер 0722886200:02:002:0009 для ведення особистого селянського господарства .

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Торчинської селищної ради на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1362 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя О. О. Большакова судді В. С. Затолочний А. Р. Курилець Повне судове рішення складено 02.06.2022.