Постанова

від 23.12.2021 по справі 814/322/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 грудня 2021 року

м. Київ

справа № 814/322/16

адміністративне провадження № К/9901/28909/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Судді-доповідача - Васильєвої І.А.,

суддів - Пасічник С.С., Юрченко В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження

касаційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю Кіппер Плюс

на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 04 жовтня 2016 року (Cудді: Танасогло Т.М., Бойко А.В., Яковлєв О.В.),

у справі № 814/322/16

за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кіппер Плюс"

до Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області

про скасування податкового повідомлення-рішення -,

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю Кіппер Плюс (далі - позивач, ТОВ Кіппер Плюс ) звернулося до Миколаївського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області (далі - відповідач, ГУ ДФС у Миколаївській області), в якому просило суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 19 лютого 2016 року №1/14-291501/38014381 та № 2/14-29-15-01/38014381.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 12 травня 2016 року позов задоволено.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 04 жовтня 2016 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції. Доводи касаційної скарги обгрунтовано неврахуванням судом апеляційної інстанції документального підтвердження позивачем реальності господарських операцій за перевіряємий період, До того ж факт подальшої експортної реалізації ТОВ Кіппер Плюс придбаних у контрагентів товарно матеріальних цінностей не є спірним між сторонами. Разом з тим, формування податкового кредиту та витрат не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами (контрагентами позивача).

Дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, в лютому 2016 року відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства з ПДВ за січень-вересень, грудень 2014 р., січень 2015 р. в частині правомірності декларування податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ Інтер Авіа , ТОВ АДТ Груп , ТОВ Аміс Груп , в ході якої встановлено порушення п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187 , п. 188.1 ст. 188, п. 198.1, п. 198.3 ст. 198, п. 200.1, п. 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України, внаслідок чого завищено суму від`ємного значення податкового кредиту в загальному розмірі 1447051 грн., за результатами якої складено акт перевірки № 3/14-29-15-01/38014381 від 04.02.2016р.

Вказаних висновків відповідач дійшов з огляду на документальне не підтвердження позивачем реальності господарських операцій, виходячи з відсутності первинних бухгалтерських та податкових документів, що підтверджують придбання товарів з номенклатурою товарів, а також, використання складських, виробничих приміщень та обладнання, а саме: документів складського обліку, які підтверджують фактичне придбання товарів (робіт, послуг), його переміщення, кількість та її подальшої реалізації, документів, що підтверджують транспортування товарів, кількість працюючих, необхідних забезпечити процес виробництва та інших підтверджуючих документів, неможливості підтвердити придбання товарів контрагентами позивача. До того ж посилався на те, що дія сертифікату схвалення UA.145.004 від 05.08.11, що виданий ТОВ Аміс-Груп призупинено Державіслужбою 19.06.2014 р.

За результатами перевірки 19.02.2016 року відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення: 1) №01/14-29-15-01/38014381, яким позивачу збільшено грошове зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 58 378,75 грн (46703 грн. - донараховано податку та 11675,75 грн. штрафних санкцій, 2) № 2/14-29-15-01/38014381, яким позивачу зменшено суму від`ємного значення ПДВ в розмірі 1400340 грн.

Задовольняючи позов та скасовуючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення суд першої інстанції дійшов висновку про документальне підтвердження позивачем реальності господарських операцій з контрагентами за перевіряєм період, а податкове законодавство не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Суд апеляційної інстанції не погодився з таким висновком суду першої інстанції та дослідивши ланцюг постачання товарів позивачеві (та надання послуг вказаними контрагентами) відмовив в задоволенні позову посилаючись на відсутність реального характеру виконання господарських операцій, що позбавляє позивача права формувати податковий кредит.

Суд касаційної інстанції не погоджується з такими висновками суду апеляційної інстанції та вважає вірними висновки суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Кодексу податковий кредит це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

-придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

-придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Разом з тим, право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відноситься до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, які не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно підпункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну з зазначеними в ній обов`язковими реквізитами згідно переліку, визначеного цим підпунктом.

Згідно підпункту 201.10. статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно зі статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 № 996-XIV первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, предметом перевірки були господарськи операції позивача з придбання товарів у контрагентів ТОВ Інтер Авіа , ТОВ Аміс-Груп та ТОВ АДТ Груп .

Колегія суддів зазначає, що відмовляючи в задоволенні позову та дійшовши висновку про не підтвердження реальності виконання господарських операцій суд апеляційної інстанції досліджував ланцюг постачання контрагентами товарів позивачеві.

При цьому суд касаційної інстанції не погоджується з таким висновком суду апеляційної інстанції, оскільки норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Вказана правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 10 вересня 2018 року у справі №826/25442/15 (адміністративне провадження №К/9901/24925/18), від 11 вересня 2018 року у справі №810/2677/17 (адміністративне провадження №К/9901/47242/18).

Судом першої інстанції, на відміну від суду апеляційної інстанції, надано оцінку господарським операціям позивача з контрагентами за перевіряємий період.

Так, судом першої інстанції встановлено, що 20.11.2014 року позивачем укладено з ТОВ Аміс Груп договір постачання № 1/11-14, відповідно до умов якого на адресу ТОВ Кіппер Плюс поставлено авіаційне обладнання (виріб Алмаз-УП, блок СПП-ФК-БИ, агрегат запалювання СКНА-22-2А, кран електромагнітний ГА-192Т, гідродомкрат 9907-00, стартер генератор СТГ-12 МО-1000, коробка КВР-2-2, регулятор РН180, апаратура навгаційно-посадочна Курс МП-70, магнітофон, покажчик висоти УП -5М, блок контролю крану БКК-18, болт ОСТІ-3117-8) відповідно до видаткових накладних №РН-00000010 від 30.11.14, № РН-00000012 від 22.12.14, № РН-0000002 від 19.01.15 та № РН-0000001 від 19.01.15. На підтвердження реальності здійснення вказаних операцій позивачем надані податкові накладні, товаро-транспортні накладні, докази використання отриманого товару у власній господарській діяльності, зокрема, реалізації на експорт - митні декларації, тощо.

Відповідно до умов договорів від 03.01.14 №03/01-14 та від 12.05.14 р. № 12/14, укладеного позивачем з ТОВ Інтер-Авіа на адресу ТОВ Кіппер Плюс поставлено авіаційне обладнання (авіадвигун АИ-9, регулятор напруги РН-600, РН-120У, підшипник ШН-25Ю, РГК вентилятора 8а-6311-00 1:5, підшипник 76-160506 Е2Т2, навчальні посібники-стенди систем гелікоптерів в асс, підшипники в асс, тяга 8А-5200-140, ролики 2,5/13,8, двигун ТВЗ-117 ВМ 5 кат., фланец, ферма 56.4700.070, РГК в асс., лінійка обтиснення, колесо гальмівне, фільтр паливний, редукційний клапан, пневматичний агрегат, блок захисту та керування БЗУ-4а, втулка несучого гвинта 8-1930-000, автомат перекосу 8-1940-000, штир фіксації, шланг зарядки, шланг зливу, строп, скоба, наконечник, пульт управління) відповідно до видаткових накладних №РН-000001 від 10.01.14, №РН-0000005 від 24.01.14, №РН-00000013 від 22.02.14, №РН-00000017 від 03.03.14, №РН-00000019 від 17.03.14, №РН-00000022 від 19.03.14, №РН-00000027 від 08.04.14, №РН-00000029 від 21.05.14, №РН-00000030 від 29.05.14, №РН-00000034 від 15.07.14, №РН-00000036 від 23.07.14, №РН-00000035 від 23.07.14, №РН-00000038 від 08.09.14, №РН-00000039 від 09.09.14, №РН-00000040 від 10.09.14, №РН-00000041 від 11.09.14. На підтвердження реальності здійснення вказаних операцій позивачем надані відповідні податкові накладні, товаро-транспортні накладні, виписки з рахунку, докази використання отриманого товару у власній господарській діяльності, зокрема, реалізації на експорт - митні декларації, тощо.

Також, ТОВ АДТ Груп за умовами договору № В1/06-14 від 26.06.14 поставило на адресу позивача переносну гідравлічні установки за в/н № РН-00000040 від 07.07.14, № 00000047 від 04.08.14. Виконання умов договорів підтверджено подорожними листами, виписками з рахунку, поданими позивачем доказами використання отриманого товару у власній господарській діяльності, зокрема, реалізації на експорт - митні декларації, тощо (том 2 а.с. 9-208). Також судом першої інстанції встановлено відсутність вироків стосовно контрагентів ТОВ АДТ Груп , ТОВ Аміс-Груп та ТОВ Інтер Авіа , якими встановлено діяльність пов`язану з ухиленням від сплати податків, або створенням фіктивного підприємства .

За таких обставин, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про документальне підтвердження позивачем реальності здійснення господарських операцій з контрагентами за перевіряємий період, що спростовує висновки податкового органу про неправомірність віднесення позивачем сум податку на додану вартість за господарськими операціями до складу податкового кредиту.

За вимогами статті 352 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Керуючись статтями 243, 246, 250, 341, 345, 349, 352, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю Кіппер Плюс задовольнити. Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 04 жовтня 2016 року у справі № 814/322/16 скасувати. Залишити в силі постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 12 травня 2016 року.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Судді: І.А. Васильєва С.С. Пасічник В.П. Юрченко