ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"20" грудня 2021 р. Справа№ 911/697/17
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Андрієнка В.В.
суддів: Буравльова С.І.
Шапрана В.В.
секретар судового засідання - Добрицька В.С.
учасники справи згідно протоколу судового засідання
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Білоцерківська теплоелектроцентраль"
на рішення Господарського суду Київської області від 28.07.2021 (повний текст рішення підписано 16.08.2021)
у справі №911/697/17 (суддя Христенко О.О.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста"
до Приватного акціонерного товариства "Білоцерківська теплоелектроцентраль"
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Фонд гарантування вкладів фізичних осіб
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 1. Публічного акціонерного товариства "Білоцерківська теплоелектроцентраль"
2. Приватного акціонерного товариства "Росава"
3.Товариства з обмеженою відповідальністю "Росава-Брок"
про стягнення 40 681 293,73 грн
за зустрічним позовом Приватного акціонерного товариства "Білоцерківська теплоелектроцентраль"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста"
про зміну Договору про мультивалютну кредитну лінію № 25-04/4 від 29.04.2004
УСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду Київської області від 28.07.2021 у справі №911/697/17 первісний позов задоволено частково. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Білоцерківська теплоелектроцентраль" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" 24 955 000 (двадцять чотири мільйона дев`ятсот п`ятдесят п`ять тисяч) грн 00 коп. заборгованості по кредиту, 10 190 008 (десять мільйонів сто дев`яносто тисяч вісім) грн 28 коп. заборгованості по процентах. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Білоцерківська теплоелектроцентраль" на користь Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та кредит" 110 495 (сто десять тисяч чотириста дев`яносто п`ять) грн 57 коп. судового збору. В іншій частині первісного позову відмовити в задоволенні. У задоволенні зустрічного позову Приватного акціонерного товариства "Білоцерківська теплоелектроцентраль" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" про зміну Договору про мультивалютну кредитну лінію №25-04/4 від 29.04.2004 відмовлено повністю.
Задовольняючи частково первісний позов суд першої інстанції керувався тим, що позовні вимоги за первісним позовом позивачем частково доведені та обґрунтовані, відповідачем не спростовані, тому підлягають частковому задоволенню.
Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову суд першої інстанції виходив з того, що позивачем (за первісним позовом) було порушено строк позовної давності.
Не погодившись з прийнятим рішенням, Приватне акціонерне товариство "Білоцерківська теплоелектроцентраль" 16.09.2021 засобами поштового зв`язку подало апеляційну скаргу, в якій просило суд поновити строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Київської області від 28.07.2021 у справі №911/697/17. Відкрити провадження за даною апеляційною скаргою. Зупинити дію рішення Господарського суду Київської області від 28.07.2021 у справі №911/697/17. Скасувати рішення Господарського суду Київської області від 28.07.2021 у справі №911/697/17 в частині задоволення первісного позову про стягнення 24 955 000,00 грн заборгованості по кредиту та 10 190 008, 28 грн заборгованості по процентах та прийняти нове рішення в цій частині, яким в задоволенні позову в цій частині відмовити. Скасувати рішення Господарського суду Київської області від 28.07.2021 у справі №911/697/17 в частині відмови в задоволенні зустрічного позову та в цій частині прийняти нове рішення про задоволення зустрічного позову повністю.
В обґрунтування своєї скарги ПАТ "Білоцерківська теплоелектроцентраль" зазначало, що рішення суду першої інстанції є незаконним, прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, без належного дослідження матеріалів справи, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи та наявним доказам.
Крім того апелянт зазначав, що надані позивачами виписки не можуть братися до уваги судом у якості доказу і висновок суду про задоволенні позову не може ґрунтуватися на таких виписках.
Також, апелянт зазначав, що оскаржуваним рішенням суду зустрічний позов був залишений без задоволення з огляду на пропуск позивачем строку позовної давності. Однак на переконання скаржника таке рішення суду не відповідає обставинам справи та порушує норми законодавства з огляду на те, що з зустрічним позовом апелянт звернувся 16.01.2018. При цьому апелянт просив суд змінити договір в зв`язку з істотною зміною обставин, яка відбулася в вересні 2015 року і яка відповідно до ст. 652 ЦК України є підставою для зміни договору. Оскільки зміна обставин відбулася в вересні 2015 року, то зустрічний позов, який подано в січні 2018 року, подано в межах строку позовної давності.
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.09.2021 апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Білоцерківська теплоелектроцентраль" у справі №911/697/17 передано на розгляд колегії суддів у складі: Андрієнко В.В. (головуючий суддя), судді Буравльов С.І., Шапран В.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.11.2021 відкрито апеляційне провадження у справі №911/697/17 за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Білоцерківська теплоелектроцентраль". Розгляд справи призначено на 24.11.2021.
19.11.2021 на адресу суду від ТОВ Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому останній просив суд
апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства Білоцерківська теплоелектроцентраль на рішення господарського суду м. Києва від 28.07.2021 у справі №911/697/17 - залишити без задоволення; рішення Господарського суду Київської області від 28.07.2021 у справі №911/697/17 - залишити без змін; судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги віднести на рахунок апелянта.
Товариство зазначало, що у свою чергу, недоліки в оформленні меморіальних ордерів не спростовують факту здійснення певної господарської операції (ураховуючи взаємовідносини між Банком та Відповідачем, такою господарською операцією є перерахування Банком чергового траншу відповідачу за кредитним договором).
24.11.2021 на електронну адресу суду від Приватного акціонерного товариства "Білоцерківська теплоелектроцентраль" надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
У судове засідання, яке відбулось 24.11.2021 з`явився представник позивача за первісним позовом, який подане апелянтом клопотання залишив на розсуд суду. Представники відповідача за первісним позовом (апелянта) та третіх осіб не з`явилися.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.11.2021 розгляд справи №911/697/17 відкладено до 08.12.2021.
У судове засідання, яке відбулось 08.12.2021 з`явилися представники ТОВ "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" (позивач за первісним позовом) та ПрАТ "Білоцерківська теплоелектроцентраль" (відповідач за первісним позовом, апелянт), представники третіх осіб не з`явилися. Вся судова кореспонденція направлялась на адреси учасників справи, згідно відомостей ЄДРПОУ.
Присутні представники надали суду пояснення по апеляційній скарзі.
Ухвалою суду розгляд справи відкладено на 20.12.2021.
У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України).
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 ГПК України).
Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (ч. 8 ст. 80 ГПК України).
З матеріалів господарської справи убачається наступне.
Між Публічним акціонерним товариством "Банк "Фінанси та кредит" ("банк") та Приватним акціонерним товариством "Білоцерківська теплоелектроцентраль" ("позичальник", надалі - відповідач) укладено Договір кредитної лінії № 25-04/04 від 29.04.2004.
Додатковою угодою № 26 від 13.06.2008 до Договору кредитної лінії № 25-04/04 від 29.04.2004 сторони виклали назву договору у новій редакції "Договір про мультивалютну кредитну лінію № 25-04/04 від 29.04.2004" (надалі - Кредитний договір).
Відповідно до п. 1.1 Кредитного договору (у редакції додаткової угоди № 30 від 26.07.2013) банк надає позичальнику грошові кошти в тимчасове користування на умовах забезпеченості, зворотності, терміновості, платності та цільового використання.
Згідно п.п. 1.1.1 Кредитного договору (у редакції додаткової угоди № 38 від 25.11.2014) надання кредитних коштів здійснюватиметься окремими частинами (траншами) на умовах, визначених цим Договором в межах відновлювальної мультивалютної кредитної лінії з лімітом максимальної заборгованості 25 000 000,00 грн, і з урахуванням його зменшення згідно з Графіком зниження ліміту кредитної лінії, зі сплатою за користування кредитними коштами процентів відповідно до розділу 3 цього Договору.
Відповідно до п. 1.2 Кредитного договору (у редакції додаткової угоди № 36 від 13.08.2014) для обліку кредитних кошів, що видаються в рахунок кредитної лінії, банк відкриває позичкові рахунки в ПАТ "Банк "Фінанси та кредит" в національній валюті України - гривні - № НОМЕР_1 ; № НОМЕР_3; № НОМЕР_4; № НОМЕР_2 ; в доларах США № НОМЕР_5.
Згідно п.п. 2.1.7 Кредитного договору (в редакції додаткової угоди № 30 від 26.07.2013) кредитування позичальника здійснюється шляхом видачі окремих траншів за письмовою заявкою позичальника.
Відповідно до п.п. 2.1.8 Кредитного договору (у редакції додаткової угоди № 30 від 26.07.2013) транші надаються шляхом зарахування коштів банком з позичкового рахунку на поточний рахунок позичальника в банку, якщо інше не указано в письмовій заявці або в додатковій угоді.
Згідно п. 2.2 Кредитного договору (у редакції додаткової угоди № 30 від 26.07.2013) з моменту підписання цього договору до дати, указаної в п. 2.5 цього договору, позичальник має право неодноразово повертати банку отримані кредитні кошти повністю або частинами, отримувати за згодою банку кредитні кошти так, щоб загальний розмір виданих позичальникові кредитних коштів, тобто основної позичкової заборгованості позичальника, у момент видачі будь-якого траншу не перевищував загальний ліміт максимальної заборгованості, указаної в п.п. 1.1.1 цього договору, з урахуванням вимог, що установлені в Графіку зниження ліміту кредитної лінії (додаток № 1 до цього договору).
У відповідності до п. 2.5 Кредитного договору (в редакції додаткової угоди № 38 від 25.11.2014) позичальник зобов`язується повернути всі кредитні кошти банку в валютах заборгованості за кожним траншем згідно з Графіком зниження ліміту кредитної лінії, указаного в п.п. 1.1.1 цього договору з кінцевим строком погашення до 25.11.2016, шляхом перерахування грошових коштів на відповідні позичкові рахунки. Погашення заборгованості за кожним траншем здійснюється в тій самій валюті, у якій були надані кредитні кошти.
Відповідно до абзацу а) п. 3.1 Кредитного договору (в редакції додаткової угоди № 36 від 13.08.2014) позичальник сплачує баку проценти за користування кредитними коштами окремо за кожним траншем, виходячи з наступних процентних ставок: № рахунку залишку заборгованості по кредиту № НОМЕР_1 (код валюти 980) 23 % річних з 26.07.2014 до строку повернення кредиту, указаного в п. 2.5 даного договору; № рахунку залишку заборгованості по кредиту № НОМЕР_3 (код валюти 980) 22 % річних з 26.07.2014 до строку повернення кредиту, указаного в п. 2.5 даного договору; № рахунку залишку заборгованості по кредиту № НОМЕР_4 (код валюти 980) 23 % річних з 26.07.2014 до строку повернення кредиту, указаного в п. 2.5 даного договору; № рахунку залишку заборгованості по кредиту № НОМЕР_2 (код валюти 980) 26 % річних з 13.08.2014 до строку повернення кредиту, указаного в п. 2.5 даного договору; № рахунку залишку заборгованості по кредиту № НОМЕР_5 (код валюти 840) 10,25 % річних з 13.08.2014 до строку повернення кредиту, указаного в п. 2.5 даного договору.
Згідно абзацу b) п. 3.1 Кредитного договору (в редакції додаткової угоди № 30 від 26.07.2013) позичальник сплачує банку проценти за користування кредитними коштами окремо за кожним траншем, виходячи з наступних процентних ставок - за кредитом в національній валюті України - 44,00 % річних за користування траншем в період з дня, наступного за терміном, що визначений в п. 2.5 цього договору, а також у випадку порушення строків повернення кредитних коштів, що указані в п.п. 4.5, 6.1 цього договору, до дня фактичного погашення заборгованості за кредитом; - за кредитом в доларах США - 20,50 % річних за користування траншем в період з дня, наступного за терміном, що визначений в п. 2.5 цього договору, а також у випадку порушення строків повернення кредитних коштів, що указані в п.п. 4.5, 6.1 цього договору, до дня фактичного погашення заборгованості за кредитом.
Згідно абзацу с) п. 3.1 Кредитного договору (в редакції додаткової угоди № 30 від 26.07.2013) позичальник сплачує баку проценти за користування кредитними коштами окремо за кожним траншем, виходячи з наступних процентних ставок у разі порушення позичальником строків погашення кредиту згідно з Графіком зниження ліміту кредитної лінії (Додаток 1 до цього договору): - за кредитом в національній валюті України - 44,00 % річних від суми невиконаного своєчасно зобов`язання за кредитом згідно з вищезгаданим графіком, за період часу з моменту непогашення кредиту (частини кредиту) до дня фактичного погашення цієї заборгованості за кредитом; - за кредитом в доларах США - 20,50 % річних від суми невиконаного своєчасно зобов`язання за кредитом згідно з вищезгаданим графіком, за період часу з моменту непогашення кредиту (частини кредиту) до дня фактичного погашення цієї заборгованості за кредитом.
Відповідно до п. 3.4 Кредитного договору (у редакції додаткової угоди № 32 від 28.02.2013) нарахування і сплата процентів за користування кредитними коштами здійснюється щомісячно. Позичальник сплачує проценти в строк з 26 числа кожного місяця та не пізніше за останній робочий день кожного місяця. У зазначений строк сплачуються проценти, нараховані за користування кредитними коштами з 26 числа попереднього місяця до 25 числа поточного місяця (включно).
Проценти за користування кредитними коштами, нараховані по 25.02.2014 включно, сплачуються позичальником в строк до 31.03.2014 включно.
Відповідно до п. 4.1 Кредитного договору (у редакції додаткової угоди № 30 від 26.07.2013) позичальник зобов`язується використовувати кредитні кошти, що отримані за цим договором на поповнення обігових коштів підприємства.
Згідно з п. 7.1 Кредитного договору (у редакції додаткової угоди № 30 від 26.07.2013) за прострочення повернення кредитних коштів та/або сплати процентів та/або комісійної винагороди позичальник сплачує баку пеню з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України від простроченої суми за кожен день прострочення. Указана пеня сплачується у разі порушення позичальником термінів платежів, передбачених п.п. 1.1, 2.5, 3.4, 3.6, 4.5, 6.1, 8.3 цього договору, а також будь-яких інших термінів платежів, що передбачені цим договором. Сплата пені не звільняє позичальника від зобов`язання сплатити проценти за весь час фактичного користування кредитними коштами.
Згідно п. 8.3 Кредитного договору (в редакції додаткової угоди № 30 від 26.07.2013) позичальник зобов`язується: а) без письмової згоди банку не відкривати в установах інших банків поточні рахунки (у національній та іноземній валюті), не отримувати нових позик і кредитів, не виступати гарантом або поручителем по зобов`язаннях третіх осіб до моменту повернення кредиту та виконання інших зобов`язань за цим договором; b) забезпечити зарахування виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) позичальника виключно на поточні рахунки в національній та іноземній валюті, відкриті в ПАТ "Банк "Фінанси та кредит"; с) сторони дійшли згоди, що у разі порушення цього пункту договору, процентна ставка, що вказана в п. 3.1 "а" цього договору, змінюється і встановлюється у розмірі 44,00 % річних за кредитом в національній валюті України, 20,50 % річних за кредитом в доларах США, а також позичальник зобов`язаний на вимогу банку протягом одного робочого дня достроково повернути кредитні кошти і сплатити проценти за користування кредитом. Процента ставка, що установлена в цьому пункті, діє з початку місяця, що йде за місяцем, в якому було допущено порушення. У разі усунення указаного порушення, процента ставка, що установлена в цьому пункті, припиняє дію, починаючи з місяця, що йде за місяцем, в якому було усунено порушення.
Кредитний договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами прийнятих на себе зобов`язань (п. 8.6 Кредитного договору (в редакції додаткової угоди № 30 від 26.07.2013)).
В подальшому до Кредитного договору сторонами було укладено ряд додаткових угод, копії яких наявні в матеріалах справи.
Позивач (відповідач за зустрічним позовом) зазначає, що надання кредитів ПАТ "Банк "Фінанси та кредит" позичальнику відображено на відповідних рахунках позичальника, відкритих на виконання умов Кредитного договору.
Відповідач (позивач за зустрічним позовом) зазначав, що додані позивачем (відповідачем за зустрічним позовом) на підтвердження надання кредитних коштів відповідачу (позивачу за зустрічним позовом) меморіальні ордери в паперовому вигляді не відповідають вимогам, встановленим законодавством до первинних розрахункових документів. Відповідач (позивач за зустрічним позовом) стверджував, що у матеріали справи надані не меморіали ордери, які були оформлені при нібито видачі кредиту, а документи, які були створені значно пізніше - 02.03.2017. Указані меморіальні ордери викликають сумніви щодо їх достовірності та можливо є підробленими.
Відповідач (позивач за зустрічним позовом) не заперечував факт укладення з банком Кредитного договору та підписання додаткових угод до нього, але в той же час зазначав про неможливість з`ясування відповідачем (позивачем за зустрічним позовом) дійсного розміру заборгованості по кредиту (якщо така наявна), у зв`язку із тим, що 09.08.2016 у відповідача (позивача за зустрічним позовом) відбувся обшук в результаті якого у відповідача (позивача за зустрічним позовом) було вилучено в тому числі й Кредитний договір з усіма додатковими угодами до нього та іншими документами, пов`язаними із цим кредитом, що підтверджується копією протоколу обшуку від 09.08.2016, доданим відповідачем (позивачем за зустрічним позовом) до матеріалів справи.
Позивач (відповідач за зустрічним позовом) на заперечення відповідача (позивача за зустрічним позовом) щодо відсутності заявок відповідача (позивача за зустрічним позовом) на отримання кредитних коштів та неналежності меморіальних ордерів надав копію протоколу обшуку від 09.08.2016 та вилучення документів ПАТ "Банк "Фінанси та кредит", здійсненого на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 04.08.2016 у справі № 757/37682/16-к, відповідно до якого вилучено в тому числі й листи ПрАТ "Білоцерківська ТЕЦ" до АТ "Банк "Фінанси та кредит" про надання траншів в межах Кредитного договору, та меморіальні ордери на перерахування коштів згідно Кредитного договору.
За вимогами ст. 1054 Цивільного кодексу України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 Цивільного кодексу України, якщо інше не установлено параграфом 2 і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно ч.ч. 1, 3 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не установлено договором. Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на банківський рахунок позикодавця.
Приписами ч. 1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.
Згідно ст.ст. 193, 202 Господарського кодексу України, ст.ст. 525, 526, 599 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства; одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом; зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Положеннями ст. 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як слідує з матеріалів справи, що в обґрунтування підстав позову (первісний) позивач зазначав щодо наявності між банком та відповідачем (позивачем за зустрічним позовом) кредитних правовідносин на підставі Кредитного договору, обставин видачі кредитних коштів відповідачу (позивачу за зустрічним позовом), неналежність виконання кредитних зобов`язань боржником, позивач (відповідач за зустрічним позовом) посилався на надані копії меморіальних ордерів, виписки по особовому рахунку відповідача (позивача за зустрічним позовом) та розрахунок, згідно якого прострочена заборгованість за кредитом складає 24 955 000,00 грн (при ліміті кредитування 25 000 000,00 грн).
За приписами ч. 3 ст. 6 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" порядок ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в банках встановлюється Національним банком України відповідно до цього Закону та міжнародних стандартів фінансової звітності.
Статтею 41 Закону України "Про Національний банк України" та ч.ч. 1, 2 ст. 68 Закону України "Про банки та банківську діяльність" Національний банк встановлює обов`язкові для банківської системи стандарти та правила ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності, що відповідають вимогам законів України та міжнародним стандартам фінансової звітності. Банки організовують бухгалтерський облік відповідно до внутрішньої облікової політики, розробленої на підставі правил, установлених Національним банком України відповідно до міжнародних стандартів бухгалтерського обліку. Бухгалтерський облік має забезпечувати своєчасне та повне відображення всіх банківських операцій та надання користувачам достовірної інформації про стан активів і зобов`язань, результати фінансової діяльності та їх зміни.
Згідно п. 1.37 ст. 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" розрахунково-касове обслуговування - це послуги, що надаються банком клієнту на підставі відповідного договору, укладеного між ними, які пов`язані із переказом коштів з рахунка (на рахунок) цього клієнта, видачею йому коштів у готівковій формі, а також здійсненням інших операцій, передбачених договорами.
Відповідно до п.п. 4.4, 4.6, 4.7 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України 18.06.2003 № 254, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08.07.2003 за № 559/7880 (яке було чинне у спірний період кредитування банком позичальника), меморіальні документи банку є первинними документами банку для здійснення безготівкових розрахунків із банками, клієнтами, списання коштів з рахунків та внутрішньобанківських операцій. Меморіальні документи застосовуються банками для здійснення і відображення в обліку операцій банку і його клієнтів за безготівковими розрахунками відповідно до нормативно-правових актів Національного банку України. До меморіальних документів (паперових або електронних), що використовуються для безготівкових розрахунків, належать розрахункові документи, зокрема, меморіальні ордери. Внутрішньобанківські операції оформляються меморіальними ордерами та іншими документами, що складаються банками відповідно до вимог нормативно-правових актів Національного банку України і внутрішніх процедур банку. Операції, що відображаються за позабалансовими рахунками, також оформляються меморіальними ордерами.
Згідно п.п. 5.5 та 5.6 указаного Положення НБУ форма особових рахунків затверджується банком самостійно залежно від можливостей програмного забезпечення. Особові рахунки та виписки з них мають містити такі обов`язкові реквізити: номер особового рахунку; дату здійснення останньої (попередньої) операції; дату здійснення поточної операції; код банку, у якому відкрито рахунок; код валюти; суму вхідного залишку за рахунком; код банку-кореспондента; номер рахунку кореспондента; номер документа; суму операції (відповідно за дебетом або кредитом); суму оборотів за дебетом та кредитом рахунку; суму вихідного залишку.
Виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій.
Отже, якщо виписка з рахунку відповідає зазначеним вимогам та надана відповідно до умов договору, укладеного між клієнтом і банком, то такий документ може бути доказом, який суду необхідно оцінити відповідно до вимог процесуального закону.
Виходячи із принципу змагальності сторін, у спорі про стягнення кредитної заборгованості на позивача покладається тягар доведення надання позичальнику кредитних коштів та порушення боржником своїх зобов`язань щодо повернення кредиту, а на відповідачі - відповідно лежить тягар доведення відсутності у нього заборгованості. При цьому, банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій, а отже є належними доказами надання позичальнику кредитних коштів.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 23.09.2019 у справі № 910/10254/18.
Виписки з особових рахунків відповідача (позивача за зустрічним позовом) підтверджують як факт передачі кредитних грошей позичальнику, так і заборгованість за Кредитним договором № 25-04/04 від 20.04.2004.
Облік окремо наданих траншів (кредитів) здійснювався банком на рахунках: № НОМЕР_3 на суму 9 802 000,00 грн, № НОМЕР_1 на суму 4 700 000,00 грн, № НОМЕР_4 на суму 500 000,00 грн, № НОМЕР_2 на суму 9 953 000,00 грн.
Позивач (відповідач за зустрічним позовом) надав суду наявні у нього докази на підтвердження своїх вимог, і такі докази відповідачем (позивачем за зустрічним позовом) не спростовані.
Колегія суддів зазначає, що відповідачем не було надано належних та допустимих доказів погашення заборгованості у будь-якому розмірі.
Колегія суддів, перевіривши надані позивачем (відповідачем за зустрічним позовом) виписки з особових рахунків, якими підтверджено, дійшла висновку, що відповідач (позивач за зустрічним позовом) має заборгованість за кредитом у сумі 24 955 000,00 грн, яка до 25.11.2016 не повернута, отже позов у цій частині підлягає задоволенню.
Позивач (відповідач за первісним позовом) з врахуванням заяви від 01.10.2019 про збільшення позовних вимог просить стягнути з відповідача (позивача за зустрічним позовом) 40 192 412,03 грн простроченої заборгованості по процентах за період з 15.11.2013 по 31.08.2019.
За Кредитним договором № 25-04/04 від 29.04.2004 кінцевий термін погашення кредиту 25.11.2016. Позивач (відповідач за зустрічним позовом) зазначає про прострочену заборгованість по процентам за користування кредитом в сумі 40 192 412,03 грн, які нараховані з 15.11.2013 по 31.08.2019 (розрахунок заборгованості позичальника за нарахованими процентами за Кредитним договором станом на 01.09.2019, доданий до заяви позивача (відповідача за зустрічним позовом) про збільшення розміру позовних вимог).
У межах строку кредитування до 25.11.2016 позичальник мав сплачувати проценти у строк з 26 числа кожного місяця та не пізніше за останній робочий день кожного місяця. Починаючи з 26.11.2016 позичальник мав обов`язок незалежно від пред`явлення вимоги позивачем повернути всю заборгованість за договором.
Отже, припис абзацу 2 ч. 1 ст. 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
Ураховуючи викладене, суд вважає, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12, від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16.
Позивач (відповідач за зустрічним позовом) наголошував на тому, що нарахування процентів після дати, указаної у п. 2.5 Кредитного договору (дата повернення кредиту), здійснювалась позивачем (відповідачем за зустрічним позовом) у відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України, оскільки сторони у п.п. "с" п. 3.1 Кредитного договору передбачили сплату процентів за користування кредитом після дати повернення кредиту, установленого умовами Кредитного договору, що охоплюється нормою ч. 2 ст. 625 ЦК України.
Однак, із зазначеним твердженням суд не погоджується, оскільки Кредитним договором (із додатковими угодами) жодним чином не передбачено, що збільшена процента ставка за користування кредитними коштами є збільшенням розміру річних, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України у разі неналежного виконання грошового зобов`язання.
Таким чином, колегія суддів вважає неправомірним нарахування банком позичальнику процентів за користування кредитом за період з 26.11.2016 по 31.08.2019.
Позивач (відповідач за первісним позовом) просить суд стягнути з відповідача (позивача за зустрічним позовом) 10 888 701,08 грн пені (із урахуванням заяви від 01.10.2019 про збільшення позовних вимог) за період з 03.03.2019 по 31.08.2019. Пеня нарахована за прострочення погашення основної заборгованості по кредиту та за прострочення сплати процентів за користування кредитом.
Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не установлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.
Оскільки Кредитним договором було установлено строк для повернення кредиту 25.11.2016, то відповідно до ч. 2 ст. 232 ГК України нарахування пені на заборгованість по кредиту припинилось 26.05.2017.
Згідно п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Відповідач (позивач за зустрічним позовом) у відзиві від 19.02.2021 (вх. № суду 4024/21 від 19.02.2021) на заяву про збільшення позовних вимог заявив про застосування наслідків пропуску строку позовної давності щодо пені.
Крім того, суд зазначає, що позивачем (відповідачем за зустрічним позовом) було нараховано пеню на проценти за користування кредитними коштами, які було нараховано за користування кредитними коштами після настання строку повернення кредиту, та як було зазначено вище, такі проценти не підлягають до стягнення, тому й пеня за несплату таких процентів не підлягає до стягнення.
Ураховуючи вищевикладене суд першої інстанції обґрунтовано відмовив позивачу (відповідачу за зустрічним позовом) у стягненні пені в сумі 10 888 701,08 грн за період з 03.03.2019 по 31.08.2019.
Беручи до уваги вищенаведене колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги за первісним позовом позивачем частково доведені та обґрунтовані, відповідачем не спростовані, тому підлягають частковому задоволенню.
З матеріалів справи убачається, що відповідач (позивач за зустрічним позовом) у зустрічному позові вих. № 119/04 від 16.01.2018 (вх. № суду 957/18 від 16.01.2018) з урахуванням заяви від 06.09.2019 (вх. № суду 17004/19 від 06.09.2019) про уточнення позовних вимог просив суд змінити укладений між ПАТ "Банк "Фінанси та кредит" та ПрАТ "Білоцерківська теплоелектроцентраль" Договір про мультивалютну кредитну лінію № 25-04/04 від 29.04.2004 з наступними змінами та доповненнями до нього (в редакції додаткової угоди № 30 від 26.07.2013), виключивши з нього абзаци б), с) п. 3.1, п. 3.7 у частині установлення банком ставки за користування кредитними коштами у розмірі 44,00 % річних за кредитом у національній валюті та 20,50 % річних за кредитом у долара США за порушення позичальником зобов`язань, визначених цим п. 3.7 Кредитного договору, п. 8.3.
Відповідач (позивач за зустрічним позовом) зазначав зокрема, що у момент укладення Кредитного договору позичальник розраховував на те, що його рахунки, відкриті у ПАТ "Банк "Фінанси та кредит", будуть обслуговуватися належним чином і ПАТ "Банк "Фінанси та кредит" належним чином виконуватиме свої зобов`язання перед ним, а також здійснюватиме свою діяльність у відповідності до вимог законодавства та обов`язкових нормативів для банківських установ; ліквідація ПАТ "Банк "Фінанси та кредит" та неналежне обслуговування рахунків позичальника, "замороження" грошових коштів позичальника у сумі більше 18 000 000,00 грн, не могло та не може бути усунуто позичальником самостійно; подальше виконання умов Кредитного договору без виключення з нього зазначених вище пунктів, порушує співвідношення майнових інтересів сторін за цим договором, зокрема, майнові інтереси позичальника, оскільки при укладенні Кредитного договору позичальник не міг передбачити можливість виникнення такої ситуації. Також відповідач (позивач за зустрічним позовом) у зустрічному позові посилається на рішення Господарського суду міста Києва від 19.06.2018 у справі № 910/7394/19 за позовом ПрАТ "Білоцерківська теплоелектроцентраль" до ПАТ "Банк "Фінанси та кредит" про визнання недійсними абзаців б), с) п. 3.1, п. 3.7 та п. 8.3 Договору про мультивалютну кредитну лінію № 25-04/04 від 29.04.2004.
Також, з матеріалів справи убачається, що позивач (відповідач за зустрічним позовом) заперечував проти зустрічного позову з підстав, викладених у відзиві від 07.02.2018 (вх. № 2857/18 від 12.02.2018) на зустрічний позов, а саме, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору; установлення банком та погодження позичальником обов`язку сплати відсотків за підвищеною ставкою, як прояв волі сторін договору, у повній мірі відповідає вимогам діючого законодавства; задоволення зустрічного позову не призведе до зменшення заявленої позивачем (відповідачем за зустрічним позовом) заборгованості по відсотках за користування кредитом, оскільки відповідні зміни до Кредитного договору (у разі задоволення зустрічного позову) наберуть чинності лише після набрання рішенням суду законної сили.
Також позивачем (відповідачем за зустрічним позовом) у відзиві від 07.02.2018 (вх. № суду 2857/18 від 12.02.2018) заявлено про пропуск відповідачем (позивачем за зустрічним позовом) строку позовної давності для звернення з таким зустрічним позовом, та про відсутність доказів та доводів на підтвердження поважності пропуску такого строку.
Так, Приватне акціонерне товариство "Білоцерківська теплоелектроцентраль" зверталось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" про визнання недійсними абзаців б), с) п. 3.1, 3.7 та п. 8.3 Договору про мультивалютну кредитну лінію № 25-04/04 від 29.04.2004.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.06.2018, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 17.01.2019 та постановою Верховного Суду від 14.05.2019, у задоволенні позову відмовлено.
Отже, відмовляючи в задоволенні позовних вимог господарський суд міста Києва встановив, що облікова ставка НБУ є орієнтиром для визначення вартості кредитних коштів, а тому оцінюючи встановлені у спірних пунктах договору процентні ставки на предмет їх відповідності вимогам розумності, справедливості та пропорційності, також враховується розмір облікової ставки НБУ, яка діяла під час укладення договору та додаткової угоди № 30; зі змісту спірних пунктів договору вбачається, що встановлені у ньому процентні ставки є значно вищими за процентні ставки, що існували на ринку, а також значно завищеними порівняно з обліковою ставкою НБУ, яка діяла під час укладення договору та додаткових угод до нього, зокрема додаткової угоди № 30; установлення процентної ставки за користування кредитними коштами у розмірі 44 % річних у гривні для позичальника є несправедливим, таким, що порушує принцип добросовісності, пропорційності та розумності, а також таким, що призводить до істотного дисбалансу сторін Кредитного договору та порушують справедливу рівновагу між інтересами сторін цього Кредитного договору, що є підставою для визнання п. b) и c) п. 3.1. договору, п. 3.7. договору (у редакції додаткової угоди № 30 від 26.07.2013) недійсними; ст. 53 Закону України "Про банки і банківську діяльність" визначено, що банкам забороняється укладати договори з метою обмеження конкуренції та монополізації умов надання кредитів, інших банківських послуг, установлення процентних ставок та комісійної винагороди. Банку забороняється вчиняти будь-які дії щодо впровадження у своїй практиці недобросовісної конкуренції, тому суд дійшов висновку, що умови п. 8.3. Кредитного договору про те, що позичальник без письмової згоди банку зобов`язаний не відкривати в установах інших банків поточні рахунки (у національній та іноземній валюті), не отримувати нових позик і кредитів, не виступати гарантом або поручителем по зобов`язаннях третіх осіб до моменту повернення кредиту та виконання інших зобов`язань за цим договором, а також зобов`язання забезпечити зарахування виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) позичальника виключно на поточні рахунки в національній та іноземній валюті, відкриті в банку, порушує законні права та інтереси позичальника на здійснення своєї господарської діяльності згідно із загальними принципами господарювання в Україні, що також є підставою для визнання п. 8.3 Кредитного договору недійсним відповідно до вимог ст. 215 ЦК України.
ПАТ "Банк "Фінанси та кредит" у справі № 910/7394/17 було заявлено про застосування позовної давності до вимог ПрАТ "Білоцерківська теплоелектроцентраль", з урахуванням якої Господарський суд міста Києва дійшов висновку про сплив позовної давності до вимог про визнання недійсними абзаців б), с) п. 3.1, п. 3.7 та п. 8.3 Договору про мультивалютну кредитну лінію № 25-04/04 від 29.04.2004. Господарським судом міста Києва установлено відсутність доказів, які б свідчили про поважність причин пропуску ПрАТ "Білоцерківська теплоелектроцентраль" позовної давності, що давало б суду право захистити порушене право/інтерес попри пропуск позовної давності.
Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, установлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої установлено ці обставини, якщо інше не установлено законом.
Згідно ч. 1 ст. 627 ЦК України відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
В той же час, визначаючи умови договору сторони повинні керуватися загальними засадами цивільного законодавства, зокрема, принципом справедливості, добросовісності та розумності.
В Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй (ч.ч. 1, 2 ст. 8 Конституції України).
Регулювання договірних цивільних відносин здійснюється як самостійно їх сторонами, так і за участю держави відповідно до положень ЦК України.
Одним із фундаментальних принципів приватноправових відносин є принцип свободи договору, закріплений у п. 3 ст. 3 ЦК України. Разом із тим зазначена свобода є обмеженою - межі дії цього принципу визначаються критеріями справедливості, добросовісності, пропорційності, розумності.
У своєму рішенні Конституційний Суд України зазначає, що держава, встановлюючи законами України засади створення і функціонування грошового та кредитного ринків (п. 1 ч. 2 ст. 92 Конституції України), має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і охоронюваними законом правами та інтересами споживачів їх кредитних послуг.
У постанові від 10.10.2012 у справі № 6-110цс12 Верховний Суд України виклав свою правову позицію про те, що свобода договору, передбачена ст.ст. 6, 627 ЦК України, яка полягає у праві сторін вільно вирішувати питання при укладенні договору, при виборі контрагентів та при погодженні умов договору, не є безмежною.
Отже, закріплений ЦК України принцип свободи договору має співвідноситися із принципами справедливості, добросовісності та розумності.
У рішенні Конституційного Суду України від 02.11.2004 № 15-рп/2004 у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст. 69 Кримінального кодексу України (справа про призначення судом більш м`якого покарання) визначено, що справедливість - одна з основних засад і є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню. У сфері реалізації права справедливість проявляється, зокрема, у рівності всіх перед законом і засобах, що обираються для їх досягнення.
Значення принципів справедливості та добросовісності поширюється на сферу виконання зобов`язань та на сферу користування правами, тобто, такі засади здійснення судочинства виступають тою межею між припустимим використанням права (як формою правомірного поводження) та зловживанням правами (як формою недозволеного використання прав).
Закріпивши принцип свободи договору, ЦК України разом з тим визначив, що свобода договору не є безмежною, оскільки при укладенні договору, виборі контрагентів, визначенні умов договору сторони не можуть діяти всупереч положенням цього Кодексу, зокрема, всупереч принципам справедливості, добросовісності, розумності
Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не установлено договором або законом.
Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, установлених договором або законом.
Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Згідно ч.ч. 1, 2, 4 ст. 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не установлено договором або не випливає із суті зобов`язання.
Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, установлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.
Зміна договору у зв`язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.
Відповідно до ч.ч. 1, 3, 4 ст. 653 ЦК України у разі зміни договору зобов`язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо.
У разі зміни або розірвання договору зобов`язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не установлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов`язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.
Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов`язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не установлено договором або законом.
Як установлено рішенням Господарського суду міста Києва від 19.06.2018, яке набрало законної сили, установлення процентної ставки за користування кредитними коштами у розмірі 44 % річних у гривні для позичальника є несправедливим, таким, що порушує принцип добросовісності, пропорційності та розумності, а також таким, що призводить до істотного дисбалансу сторін Кредитного договору та порушують справедливу рівновагу між інтересами сторін цього Кредитного договору, що є підставою для визнання п. b) и c) п. 3.1. договору, п. 3.7. договору (в редакції додаткової угоди №30 від 26.07.2013); умови п. 8.3. Кредитного договору про те, що позичальник без письмової згоди банку зобов`язаний не відкривати в установах інших банків поточні рахунки (у національній та іноземній валюті), не отримувати нових позик і кредитів, не виступати гарантом або поручителем по зобов`язаннях третіх осіб до моменту повернення кредиту та виконання інших зобов`язань за цим договором, а також зобов`язання забезпечити зарахування виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) позичальника виключно на поточні рахунки в національній та іноземній валюті, відкриті в банку, порушує законні права та інтереси позичальника на здійснення своєї господарської діяльності згідно із загальними принципами господарювання в Україні.
Із зазначених підстав указані пункти Кредитного договору (в редакції додаткової угоди № 30 від 26.07.2013) можуть бути змінені шляхом виключення з договору зазначених вище пунктів.
Разом з тим позивачем (відповідачем за зустрічним позовом) було заявлено про застосування позовної давності до вимог відповідача (позивача за зустрічним позовом).
Згідно ст.ст. 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Частинами 1, 5 ст. 261 ЦК України установлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Згідно ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Оскільки Додаткову угоду № 30 до Договору про мультивалютну кредитну лінію № 25-04/04 від 29.04.2004 укладено 26.07.2013, а тому строк позовної давності для позовних вимог обмежений трирічним строком до 26.07.2016 (включно), в зв`язку з чим строк позовної давності до вимог про зміну умов Кредитного договору шляхом виключення з нього абзаців б), с) п. 3.1, п. 3.7 та п. 8.3 Договору про мультивалютну кредитну лінію № 25-04/04 від 29.04.2004 сплив.
Зустрічну позовну заяву до позивача (відповідача за зустрічним позовом) відповідачем (позивачем за зустрічним позовом) оформлено та подано через канцелярію господарського суду Київської області 16.01.2018, тобто з пропуском трирічного строку позовної давності.
При цьому матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про поважність причин пропуску відповідачем (позивачем за зустрічним позовом) позовної давності, що давало б суду право захистити порушене право/інтерес попри пропуск позивачем позовної давності.
Відповідач (позивач за зустрічним позовом) стверджує, що до введення адміністрації у банку відповідач (позивач за зустрічним позовом) обслуговував кредит та відповідно сплачував проценти за користування грошовими коштами за ставками у звичайному, не підвищеному розмірі. Банк не повертає відповідачу (позивачу за зустрічним позовом) грошові кошти в сумі 18 168 754,57 грн, які заходяться на рахунку відповідача (позивача за зустрічним позовом) у банку, і у той же час з 2015 року застосовує підвищену процентну ставку. У зв`язку з цим у відповідача (позивача за зустрічним позовом) з`явилися підстави для звернення з позовом до суду після застосування банком підвищеної процентної ставки, а тому позивач вважає, що позовна давність ним не пропущена.
Оскільки позовна давність обчислюється від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права, а відповідач (позивач за зустрічним позовом) вважає, що його права порушені несправедливим збільшенням процентної ставки за кредитом, що відображено сторонами в п. 3.1 (абз. б), с)), п. 3.7 та п. 8.3 Кредитного договору в редакції додаткової угоди № 30 від 26.07.2013, яка підписана уповноваженими представниками відповідача (позивача за зустрічним позовом), то йому стало відомо про можливість застосування підвищених процентних ставок в момент укладення додаткової угоди № 30 від 26.07.2013, при цьому момент фактичного застосування банком підвищених ставок не впливає на визначення моменту, з якого позивачу стало відомо про укладення спірних пунктів договору, а відтак не визначає початок перебігу позовної давності.
Також колегія суддів звертає увагу, що для юридичної особи (суб`єкта підприємницької діяльності), як сторони правочину (договору), днем початку перебігу строку позовної давності слід вважати день вчинення правочину (укладання договору), оскільки він збігається із днем, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 19.08.2014 у справі № 5013/492/12 та від 02.09.2014 у справі № 915/1437/13.
Беручи до уваги вищенаведене колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги за зустрічним позовом не підлягають задоволенню.
Ураховуючи наведене, рішення Господарського суду Київської області від 28.07.2021 у справі №911/697/17 відповідає матеріалам справи, є законним та обґрунтованим, підстави, передбачені ст.ст. 277-278 ГПК України для його скасування, відсутні.
У зв`язку з відмовою у задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання покладаються на скаржника.
Керуючись ст. 129, 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Білоцерківська теплоелектроцентраль" на рішення Господарського суду Київської області від 28.07.2021 у справі №911/697/17 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Київської області від 28.07.2021 у справі №911/697/17 залишити без змін.
4. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Приватне акціонерне товариство "Білоцерківська теплоелектроцентраль".
5. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено та підписано 28.12.2021.
Головуючий суддя В.В.Андрієнко
Судді С.І. Буравльов
В.В. Шапран
Суд | Північний апеляційний господарський суд |
Дата ухвалення рішення | 20.12.2021 |
Оприлюднено | 29.12.2021 |
Номер документу | 102295558 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Північний апеляційний господарський суд
Андрієнко В.В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні