Постанова

від 22.12.2021 по справі 159/4851/15-ц

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 159/4851/15-ц Головуючий у 1 інстанції: Логвинюк І. М. Провадження № 22-ц/802/1438/21 Категорія: 3 Доповідач: Федонюк С. Ю.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 грудня 2021 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Федонюк С. Ю,,

суддів - Осіпука В. В., Шевчук Л. Я.,

за участю:

секретаря судового засідання - Савчук О. В.,

представників позивачів - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

представників відповідачів - Чечелюка О. Ю., Ковальчук О. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку в режимі відеоконференції цивільну справу за позовом Об`єднання Комітетів для євреїв бувшого Радянського Союзу , Представництва Американського об`єднання комітетів для євреїв бувшого Радянського Союзу, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, Тойкутська сільська рада Ковельського району Волинської області, Управління культури Волинської обласної державної адміністрації, ОСОБА_3 , до Головного управління Держгеокадастру у Волинській області, ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , Виробничо - комерційного приватного підприємства Агропромтехцентр , третя особа, на стороні відповідача Ковельська районна державна адміністрація Волинської області, про визнання недійсними наказів Головного управління Держземагенства у Волинській області, свідоцтва про право власності на земельну ділянку на ім"я ОСОБА_4 , договору купівлі - продажу земельної ділянки, скасування державної реєстрації права власності на земельні ділянки, за апеляційною скаргою Виробничо - комерційного приватного підприємства Агропромтехцентр на рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 30 серпня 2021 року,

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2015 року позивачі звернулись до суду із даним позовом, мотивуючи вимоги тим, що відповідно до пунктів А , Б , Г статті 2А Статуту Об`єднання комітетів для євреїв бувшого Радянського Союзу, благочинна організація утворена з метою просвітництва та запобігання дискримінації осіб єврейської національності через віросповідання та національність.

Позивачі зазначали, що права громадських організацій на участь в охороні культурної спадщини гарантовані ст. 6 Закону України Про національні меншини в Україні ст. 11 Закону України Про охорону культурної спадщини .

Вказували також, що, реалізовуючи статутні цілі, в межах, визначених законодавством України та міжнародних угод, протягом кількох років, починаючи з 2004 року, Представництво Американського об`єднання комітетів для євреїв бувшого Радянського Союзу замовляло роботи з документальних досліджень археологічної спадщини - давніх поховань єврейського кладовища в селі Тойкут Ковельського району Волинської області як нововиявленої пам`ятки історії місцевого значення та її державної реєстрації. В ході проведення досліджень наявність давніх поховань знайшла своє підтвердження, у зв`язку з чим позивачі звертались до компетентних органів про вжиття заходів з метою збереження об`єкта культурної спадщини. Територіальні органи Держземагентства та Ковельська районна державна адміністрація Волинської області повідомляли про необхідність проведення археологічних досліджень для встановлення чітких меж місць поховань і їх охоронних зон та про те, що питання використання цієї території знаходиться на постійному контролі, наголошуючи при цьому на необхідності дотримання статті 28 Закону України Про поховання та похоронну справу , а саме на неможливості відчуження будь-яких речових прав на землі, на яких розташовані місця поховань.

Позивачі зазначали, що Представництву Американського об`єднання комітетів для євреїв бувшого Радянського Союзу надано дозвіл на збір матеріалів для упорядкування території давнього єврейського кладовища в селі Тойкут.

На території кладовища у 1987 році була збудована капличка, а у 2005 році встановлений пам`ятний знак євреям, загиблим у часи Голокосту, на підставі рішення сесії Тойкутської сільської ради 2003 року про встановлення пам`ятного знака на місці масового захоронення євреїв, розстріляних фашистами в 1942 році.

Покликались на те, що в національних культурних традиціях єврейського народу велике значення надається місцям поховань, кладовищам, а померлим - велика пошана, використання земель, на яких розташовані давні поховання, впливає на права та охоронювані законом інтереси позивачів, у тому числі й на реалізацію статутних цілей, зокрема проведення діяльності, спрямованої на захист релігійних, наукових та просвітницьких цінностей національної меншини.

Як зазначали позивачі, вони зацікавлені у тому, щоб місце масових поховань - давнє кладовище на спірній земельній ділянці було віднесено до переліку об`єктів археологічної спадщини, а земельна ділянка залишалась у державній власності з цільовим призначенням - землі історико-культурного призначення , оскільки лише таким чином буде забезпечено право національної меншини на збереження національних культурних традицій єврейського народу, вшанування пам`яті загиблих, а також забезпечення прав громадських організацій на участь в охороні культурної спадщини.

Позивачі покликаються на те, що території давнього єврейського кладовища в селі Тойкут та давніх поховань були предметом їх дослідження. Із цією метою вивчалися архівні документи, що зберігаються як у вітчизняних, так і в зарубіжних архівах. Ці документи опрацьовували фахівці у сфері археології, геодезії, картографії, тощо. У подальшому ці документи стали підставою для виготовлення паспорта об`єкта культурної спадщини Єврейський цвинтар. Місце масових розстрілів і поховань .

Позивачам з листування з органами Держземагентства стало відомо про те, що на землях, на яких ними було встановлено наявність давніх поховань, розташована деревообробна дільниця, яка належить приватному підприємцю ОСОБА_4 , для обслуговування якої Ковельська районна державна адміністрація Волинської області спочатку передала земельну ділянку в користування на умовах оренди, а пізніше - у 2017 році - у приватну власність. При цьому, перед прийняттям рішення ГУ Держкомзему та райадміністрація всупереч наведеним нормам законодавства не замовляли проведення археологічних досліджень на предмет наявності археологічних пам"яток, не обстежувала та не вивчала спірну земельну ділянку з метою визначення наявності на ній давніх захоронень.

Також вказують, що ОСОБА_4 01.10.2015 р. уклав договір купівлі-продажу спірної земельної ділянки з ОСОБА_5 .

Позовні вимоги обгрунтовані письмовими доказами та нормами міжнародного права, розпорядженням Кабінету Міністрів України від 20 липня 1998 року № 604-р Про додаткові заходи щодо збереження місць поховань у населених пунктах України , умовами Міжурядової Угоди, укладеної між Урядом України та Урядом Сполучених Штатів Америки Про охорону та збереження культурної спадщини від 04 березня 1994 року.

У зв`язку з наведеним та з урахуванням зміни та уточнення позовних вимог позивачі просили суд визнати недійсними:

- накази ГУ Держкомзему у Волинській області від 16.07.14 р. № 3 - 209/15 - 14 - СГ; від 12.09.14 р. № 3 - 580/15 - 14 - СГ;

- свідоцтво про право власності від 18.09.2014 р. № 27004789 на земельну ділянку з кадастровим номером: 0722182800:06:002:0738, видане на ім"я ОСОБА_4 ;

- договір купівлі - продажу № 2406 земельної ділянки з кадастровим № 0722182800:06:002:0738 р., що укладений 01.10.15 р. між відповідачами ОСОБА_4 і ОСОБА_5 ;

- свідоцтво про право власності на земельну ділянку з кадастровим № 0722182800:06:002:0738, видане на ім`я відповідача ОСОБА_5 .

Рішенням Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 20 жовтня 2017 року у задоволенні позову було відмовлено повністю.

Постановою Апеляційного суду Волинської області від 07 лютого 2018 року апеляційну скаргу Об`єднання комітетів для євреїв бувшого Радянського Союзу та Представництва Американського об`єднання комітетів для євреїв бувшого Радянського Союзу залишено без задоволення, рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 20 жовтня 2017 року залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 25 вересня 2019 року касаційну скаргу Представництва Американського об`єднання комітетів для євреїв бувшого Радянського Союзу задоволено частково. Рішення місцевого та апеляційного судів скасовано і справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

В суді першої інстанції при новому розгляді справи було змінено позовні вимоги. 16.12.2019 р. позивачами подано до суду спільну заяву про зміну позовних вимог (предмету позову), а саме: залучено відповідачем ВКПП Агромпромтехцентр , з огляду на те, що спірна земельна ділянка з кадастровим № 0722182800:06:002:0738 була 20.07.2017 р. поділена на 2 земельні ділянки: з кадастровим №: 0722182800:06:002:0744 та з кадастровим №: 0722182800:06:002:0745, зареєстровані за відповідачем Виробничо-комерційним приватним підприємством Агропромтехцентр . Позивачі просили, крім вище наведених спільних позовних вимог, скасувати держреєстрацію права власності на вказані вище дві земельні ділянки: з кадастровим №: 0722182800:06:002:0744 площею 1, 2 081 га, за реєстраційним № 30916866 від 26.03.2019 р., та з кадастровим №: 0722182800:06:002:0745 площею 0, 0919 га, за реєстраційним № 32695734 від 02.08.2019 р. на ім`я ВКПП Агропромтехцентр .

Рішенням Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 30 серпня 2021 року позов задоволено. Визнано недійсними та скасовано:

- наказ Головного управління Держземагентства у Волинській області від 16.07.2014 р. № 3- 209/15- 14-СГ Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою ;

- наказ Головного управління Держземагентства у Волинській області від 12.09.2014 р. № 3- 580/15- 14-СГ Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність ;

визнано недійсними:

- свідоцтво про право власності від 18.09.2014 р. на нерухоме майно - земельну ділянку площею 1,3 га з кадастровим № 0722182800:06:002:0738, з цільовим призначенням: для ведення особистого селянського господарства, видане на ім`я ОСОБА_4 ;

- договір купівлі - продажу земельної ділянки площею 1,3 га з кадастровим № 0722182800:06:002:0738, з цільовим призначенням: для ведення особистого селянського господарства, р. № 2406, що укладений 01.10.2015 р. між ОСОБА_4 і ОСОБА_5 ;

визнано недійсною та скасовано:

- державну реєстрацію права власності на земельні ділянки: з кадастровим №: 0722182800:06:002:0744 площею 1,2081 га, здійснену 26.03.2019 р. за реєстраційним № 30916866, та з кадастровим №: 0722182800:06:002:0745 площею 0,0919 га, здійснену 02.08.2019 р. за реєстраційним № 32695734 на ім`я відповідача Виробничо - комерційного приватного підприємства Агропромтехцентр .

Стягнуто з відповідачів: Головного управління Держземагентства у Волинській області, ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , Виробничо - комерційного приватного підприємства Агропромтехцентр на користь Представництва Американського об`єднання комітетів для євреїв бувшого Радянського Союзу по 6 717 грн, 50 коп. судових витрат з кожного.

Не погоджуючись із даним рішенням суду, Виробничо - комерційне приватне підприємство Агропромтехцентр подало апеляційну скаргу, в якій вважає оскаржуване рішення необґрунтованим, прийнятим із неповним з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, просило його скасувати та в позові відмовити повністю. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд помилково дійшов висновку про задоволення позову, оскільки позивачами не надано достатніх доказів для обгрунтування своїх вимог, а судом не було досліджено та не встановлено фактичне місце розташування давніх поховань, а також не з`ясовано, чи містилися останні на земельній ділянці з кадастровим номером 0722182800:06:002:0738, не досліджено, з якого моменту об`єкт культурної спадщини набуває статусу пам`ятки культурної спадщини, що призвело до неправильного рішення.

Відзиви на апеляційну скаргу до суду не надходили.

ГУ Держгеокадастру у Волинській області подало письмові пояснення, в яких підтримує апеляційну скаргу, просить її задовольнити та скасувати рішення суду і відмовити в позові, покликаючись на помилковість висновку суду першої інстанції .

Представництво Американського об"єднання комітетів для євреїв бувшого Радянського Союзу також подало письмові пояснення та просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - без змін, вказуючи на законність та обгрунтованість оскаржуваного судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши пояснення представників учасників справи, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно з наказом ГУ Держземагенства у Волинській області № 3-209/15-14-СГ від 16.07.2014 р. "Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою" (т. 1, а. с. 92, 134) було надано відповідачеві у справі ОСОБА_4 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 1,3 га (землі державної власності сільгосппризначення (сіножаті)) у власність для ведення особистого селянського господарства, розташованої за межами населених пунктів Тойкутської сільської ради Ковельського району Волинської області.

Як вбачається з наказу ГУ Держземагенства у Волинській області № 3-580/15-14-СГ від 12.09.2014 р. "Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність" (т. 1, а. с. 91, 162), затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розташованої за межами населених пунктів Тойкутської сільради Ковельського району Волинської області, відповідачеві ОСОБА_4 у власність для ведення особистого селянського господарства; надано ОСОБА_4 у власність земельну ділянку площею 1,30 га (кадастровий № 0722182800:06:002:0738) для ведення особистого селянського господарства із земель сільгосппризначення державної власності, розташовану за межами населених пунктів Тойкутської сільради Ковельського району Волинської області.

Відповідно до копії листа ГУ Держгеокадастру у Волинській області № 0.3.- 0.5- 358/2 - 17 від 17.01.2017 р., направленого на лист позивачів (т. 4, а. с. 143, 144), повідомлено, що управління є розпорядником земель сільгосппризначення державної власності з 01.01.2013 р. У 2014 р. ОСОБА_4 надано земельну ділянку, що не віднесена до переліку об`єктів археологічної спадщини, відповідно до розробленого проекту землеустрою.

Відповідно до листа Ковельської РДА № 88/17/ 2-09 від 16.01.2008 р. Про використання земель , адресованого представникові позивача (т. 3, а. с. 241) на звернення останнього щодо припинення використання земель давніх поховань в межах єврейського кладовища, розташованого за межами с. Тойкут Ковельського району Волинської області, повідомлено, що техдокументація із землеустрою щодо передачі частин земельної ділянки в оренду ОСОБА_4 є законною.

З копій матеріалів проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_4 для ведення особистого селянського господарства, виготовленого ТзОВ "Технічне бюро кадастру" у 2014 р. (т. 1, а. с. 128 - 161), видно, що розроблювачем проектної документації було взято до уваги дані довідки про кількісну характеристику земельної ділянки, розподілення земель між власниками і користувачами (форми 6 - Зем) від 23.06.2014 р. № 384-06, виданої Управлінням Держземагенства у Ковельському районі, за якою пропонована земельна ділянка (кадастровий № 0722182800:06:002:0738) належить до земель сільгосппризначення.

За висновком Управління Держземагенства у Ковельському районі від 28.07.2014 р. № 36-3 на ній відсутні будівлі та споруди, обмежень на її використання не встановлено та визнано, що проект є обґрунтованим, так як спірна земельна ділянка, що передбачалася для відведення безоплатно у власність ОСОБА_4 , до земель історико - культурного призначення, зокрема, не відноситься; обмежень на використання не встановлено.

Проте, при видачі оспорюваного наказу про її затвердження не взято до уваги, що при розробленні та погодженні такої технічної документації не враховано положення про земельне законодавство у сфері захисту культурної спадщини та законодавство про захист культурної спадщини і прав нацменшин, а також законодавства про поховальну справу, яким визначено, що землі, на яких розташовані місця поховання, є об`єктами права комунальної власності і не підлягають приватизації або передачі в оренду, а на території місця поховання не можуть бути розташовані об`єкти іншої, крім комунальної форми власності.

Як слідує з копії оспорюваного свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_1 (індексний № 27004789) від 18.09.2014 р., воно видане відповідачу ОСОБА_4 на земельну ділянку з кадастровим № 0722182800:06:002:0738 та цільовим призначенням: для ведення особистого селянського господарства (т. 1, а. с. 163, 232).

Згідно з витягом із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 27004914 від 18.09.2014 р. та вказаного вище свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_1 було проведено реєстрацію права власності відповідача ОСОБА_4 на спірну земельну ділянку (т. 1, а. с. 164, 233, 242).

Таким чином, право власності на земельну ділянку з кадастровим № 0722182800:06:002:0738 відповідач ОСОБА_4 набув саме на підставі оспорюваних наказів ГУ Держземагенства у Волинській області.

Згідно з договором купівлі - продажу земельної ділянки від 01.10.2015 р., укладеним між відповідачами ОСОБА_4 як продавцем та ОСОБА_5 як покупцем, було відчужено земельну ділянку площею 1,3 га (кадастровий № 0722182800:06:002:0738) для ведення особистого селянського господарства, розташовану на території Тойкутської сільради Ковельського району Волинської області.

01.10.2015 р. було проведено державну реєстрацію права власності відповідача ОСОБА_5 на спірну земельну ділянку площею 1, 3 га (кадастровий № 0722182800:06:002:0738), що стверджується даними Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 11.11.2015 р. № 47404293 (т. 1, а. с. 204 - 205).

16 грудня 2015 року відповідач ОСОБА_5 за договором оренди землі, зареєстрованим у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 17.12.2015 р., надав вказану вище спірну земельну ділянку в оренду відповідачеві ВКПП Агропромтехцентр терміном на 7 років та за договором купівлі - продажу від 18.01.2016 р. відчужив її відповідачеві ОСОБА_3 з умовами дотримання попередньо домовленої оренди.

Копією витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ - 0701834282015 від 22.12.2015 р., копією витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права № 50112241 від 17.12.2015 р. стверджується реєстрація вказаного вище цивільно - правового договору.

Відповідно до витягів з Державного земельного кадастру про земельну ділянку: № НВ - 0703217172017 від 20.07.2017 р., № НВ - 0703217162017 від 20.07.2017 р., спірна земельна ділянка площею 1,3 га (кадастровий № 0722182800:06:002:0738) поділена на дві окремі земельні ділянки: з кадастровим №: 0722182800:06:002:0744 площею 1, 2081 га та з кадастровим №: 0722182800:06:002:0745 площею 0, 0919 га.

Згодом право власності на вказані земельні ділянки на підставі актів прийому-передачі внеску учасника ОСОБА_3 у статутний капітал приватного підприємства від 12.03.2019 р. та від 31.07.2019 р. було зареєстровано за ВКПП "Агропромтехцентр", про що свідчать відповідні записи в Державному реєстрі речових прав за № 30916866 від 26.03.2019 р. та № 32695734 від 02.08.2019 р. (а.с.136-137 т.8).

За змістом статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Саме суд здійснює захист осіб, права та охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються. Розпорядження своїм правом на захист полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості звернутися з відповідною заявою до компетентного суду.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною першою, четвертою статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права та обов`язки виникають як із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, так і з інших дій, які за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування.

Статтею 19 ЗК України з емлі України поділено за основним цільовим призначенням поділяються на категорії.

Земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати у запасі.

Відповідно до ст. 53 ЗК України до земель історико-культурного призначення належать землі, на яких розташовані пам`ятки культурної спадщини, їх комплекси (ансамблі), історико-культурні заповідники, історико-культурні заповідні території, охоронювані археологічні території, музеї просто неба, меморіальні музеї-садиби.

Згідно із ст. 54 ЗК України землі історико-культурного призначення можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. Навколо історико-культурних заповідників, історико-культурних заповідних територій, музеїв просто неба, меморіальних музеїв-садиб, пам`яток культурної спадщини, їх комплексів (ансамблів) встановлюються зони охорони пам`яток із забороною діяльності, що шкідливо впливає або може вплинути на додержання режиму використання таких земель. Порядок використання земель історико-культурного призначення визначається законом.

Відповідно до 84 ЗК України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.

Право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

Згідно з частиною першою статті 116 ЗК України (у редакції, чинній на час прийняття спірного наказу) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Відповідно до статті 122 ЗК України вирішення питань щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування із земель державної чи комунальної власності належить до компетенції відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

Отже, прийняття органом виконавчої влади чи органом місцевого самоврядування ненормативного акта породжує виникнення правовідносин, пов`язаних із реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів у сфері земельних правовідносин. Тобто, рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування є підставою для виникнення, зміни або припинення прав та обов`язків фізичних та юридичних осіб.

Згідно із статтею 3 Закону України Про охорону культурної спадщини органами управління у сфері охорони культурної спадщини є спеціально уповноважені органи, до яких віднесені органи охорони культурної спадщини місцевого самоврядування.

Обов`язки із забезпечення охорони, планування та впорядкування територій місць поховання, в силу вимог частини п`ятої статті 8, статті 31, частини другої статті 23 Закону України Про поховання та похоронну справу покладено на органи місцевого самоврядування та їх виконавчі органи.

Статтею 3 цього ж Закону визначено, що правову основу діяльності в галузі поховання становлять Конституція України, цей Закон, інші закони України, міжнародні договори України тощо. Якщо міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про поховання померлих, застосовуються норми міжнародного договору.

Відповідно до Міжурядової Угоди, укладеної між Урядом України та Урядом Сполучених Штатів Америки, від 04 березня 1994року Про охорону та збереження культурної спадщини кладовища, поховання жертв репресій тоталітарних режимів визначені об`єктами культурної спадщини, які підлягають до збереження та охорони в цілях і рамках цієї Угоди. Сторони (Україна та США) взяли на себе зобов`язання щодо виконання умов даної Угоди.

Поняття культурна спадщина в межах цієї Угоди означає культові заклади, місця історичного значення, пам`ятники, кладовища та меморіали загиблим, а також архівні матеріали, які мають до цього відношення.

Віднесення об`єктів (у тому числі кладовищ) до історичних об`єктів культурної спадщини проводиться в порядку, визначеному Законом України Про охорону культурної спадщини та Порядком обліку об`єктів культурної спадщини, затвердженим наказом Міністерства культури України від 11 березня 2013 року № 158.

Стаття 6 Закону України Про охорону культурної спадщини та стаття 2 Порядку обліку об`єктів культурної спадщини, затвердженого наказом Міністерства культури України від 11 березня 2013 року № 158, визначають, що тільки органи охорони культурної спадщини обласних, районних адміністрацій та виконкомів міських, селищних рад населених пунктів, занесених до Списку історичних населених місць України, виконують функції замовника та укладають з цією метою контракти на виявлення, дослідження об`єктів культурної спадщини з метою визначення наявності та культурної цінності об`єкта культурної спадщини, а також одержання нової інформації про ці об`єкти.

Відповідно до частини другої статті 2 Закону України Про охорону культурної спадщини до історичних об`єктів культурної спадщини належать окремі поховання та некрополі, місця масових поховань померлих, визначні місця, пов`язані з важливими історичними подіями, з життям та діяльністю відомих осіб, культурою та побутом народів.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 20 липня 1998 року № 604-р Про додаткові заходи щодо збереження місць поховань у населених пунктах України зобов`язано, зокрема, обласні держадміністрації із залученням громадських організацій, у тому числі організацій національних меншин впродовж 1998- 1999 років взяти на облік місця, де залишилися сліди давніх поховань, організувати їх обстеження та вивчення з наступним оприлюдненням результатів досліджень в засобах масової інформації; провести роботу з вивчення стану закритих кладовищ, у тому числі кладовищ національних меншин та місць масового розстрілу населення у роки Великої Вітчизняної війни, продовжувати здійснювати заходи щодо облаштування цих місць, їх утримання та збереження; не допускати проведення будівельних робіт у місцях, де залишились сліди давніх поховань, та на території закритих кладовищ.

Статтями 1, 4- 6 Рамкової конвенції про захист національних меншин від 01 лютого 1995 року, ратифікованої Україною 09 грудня 1997 року, захист національних меншин та прав і свобод осіб, які належать до цих меншин, є невід`ємною частиною міжнародного захисту прав людини і є одним з напрямків міжнародного співробітництва. Сторони зобов`язуються гарантувати особам, які належать до національних меншин, право рівності перед законом та право на рівний правовий захист. У цьому зв`язку будь-яка дискримінація на підставі приналежності до національної меншини забороняється. Сторони зобов`язуються вжити, у разі необхідності, належних заходів з метою досягнення у всіх сферах економічного, соціального, політичного та культурного життя повної та справжньої рівності між особами, які належать до національної меншини, та особами, які належать до більшості населення. У цьому зв`язку вони належним чином враховують конкретне становище осіб, які належать до національних меншин. Сторони зобов`язуються створити необхідні умови для того, щоб особи, які належать до національних меншин, мали можливість зберігати та розвивати свою культуру, зберігати основні елементи своєї самобутності, зокрема релігію, мову, традиції та культурну спадщину. Без шкоди для заходів, що вживаються згідно з їх загальною політикою інтеграції, Сторони утримуються від політики та практики асиміляції осіб, які належать до національних меншин, проти їхньої волі і захищають цих осіб від будь-яких дій, спрямованих на таку асиміляцію. Сторони заохочують атмосферу терпимості та міжкультурного діалогу і вживають ефективних заходів для поглиблення взаємної поваги, взаєморозуміння та співробітництва між усіма особами, що проживають в межах їхньої території, незалежно від їхньої етнічної, культурної, мовної або релігійної самобутності, зокрема в галузях освіти, культури та засобів масової інформації. Сторони зобов`язуються вживати належних заходів для захисту осіб, які можуть стати об`єктами погроз або актів дискримінації, ворожого ставлення чи насильства на підставі їхньої етнічної, культурної, мовної або релігійної самобутності.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 27 березня 2017 року у справі № 813/3160/16 за позовом Об`єднання комітетів для євреїв колишнього Радянського Союзу, Представництва Американського об`єднання комітетів для євреїв бувшого Радянського Союзу до Волинської обласної державної адміністрації, треті особи: Тойкутська сільська рада Ковельського району Волинської області, Кабінет Міністрів України, Міністерство культури України, Міністерство закордонних справ України, Управління культури Волинської обласної державної адміністрації, про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання до вчинення дій визнано протиправною бездіяльність Волинської обласної державної адміністрації щодо невиконання вимог розпорядження Кабінету Міністрів України від 20 липня 1998 року № 604-р в частині пунктів 2, 3, 4 щодо місць давніх поховань Єврейський цвинтар. Місце масових розстрілів і поховань , що знаходяться на території Тойкутської сільської ради Ковельського району Волинської області, та зобов`язано Волинську обласну державну адміністрацію виконати вимоги пунктів 2, 3, 4 розпорядження Кабінету Міністрів України від 20 липня 1998 року № 604-р щодо місць давніх поховань Єврейський цвинтар. Місце масових розстрілів і поховань , що знаходяться на території Тойкутської сільської ради Ковельського району Волинської області.

Зі змісту цього рішення вбачається, що листом від 01 серпня 2014 року № 189/1-07 ДП НДЦ Охоронна археологічна служба України повідомило начальника управління культури Волинської обласної державної адміністрації, що працівниками ДП Волинські старожитності 01 серпня 2014 року було засвідчено факт вандалізму та нищення пам`ятки місцевого значення Єврейський цвинтар. Братські могили у с. Тойкут Ковельського району. Приблизно 14 - 21 липня 2014 року на ділянці ОСОБА_4 проводилися земляні роботи - прокладання траншеї під електричний кабель (глибиною 1,2 м). Від безпосередніх виконавців цих робіт вдалось дізнатись, що були виявлені людські рештки, які були прикопані назад у траншею. У присутності представника ДП Волинські старожитності викопано ще три кістки людей.

Також судом встановлено, що на засіданні Консультативної ради з питань охорони культурної спадщини управління культури Волинської обласної державної адміністрації від 27 січня 2015 року, оформленому протоколом № 1, розглядались пропозиції щодо занесення нововиявлених об`єктів культурної спадщини, розташованих на території Ковельського району, до Переліку об`єктів культурної спадщини, як пам`яток історії місцевого значення, зокрема щодо об`єкта Пам`ятний комплекс розстріляним євреям у с. Тойкут . Питання не було вирішено позитивно, Консультативна рада рекомендувала Ковельській районній державній адміністрації об`єднати території двох споруд каплички-огела та пам`ятного знака на місці розстрілу єврейського населення в м. Несухоїжі (зараз с.Тойкут) спільною загорожею та чітко визначити територію, яку має охоплювати нововиявлена пам`ятка, виконати схему із зазначеними розмірами, провести благоустрій території.

24 листопада 2015 року Консультативною радою було розглянуто додаткові матеріали, надані представництвом Американського об`єднання комітетів для євреїв бувшого Радянського Союзу, стосовно включення до переліку щойно виявлених пам`яток історії ймовірного єврейського кладовища у с. Тойкут Ковельського району Волинської області (протокол № 6). Консультативна рада визнала додаткові матеріали (копії роздруківок німецької аерофотозйомки 1944 року на 2-х аркушах) такими, що не підтверджують достовірної інформації щодо розташування кладовища на означених Представництвом ділянках, та вирішила повернутись до розгляду цього питання після проведення додаткових консультацій із спеціалістами: картографами, істориками.

Встановлено, що у ході проведених досліджень наявність слідів давніх поховань знайшла підтвердження, у зв`язку із чим позивачі, починаючи з 2004 року звертались до компетентних органів про вжиття заходів з метою збереження об`єкта культурної спадщини.

Державна служба з питань національної культурної спадщини, територіальні органи Держземагентства та Ковельська районна державна адміністрація повідомляли про необхідність проведення археологічних досліджень для встановлення чітких меж місць поховань і їх охоронних зон та повідомили, що питання використання цієї території знаходиться на постійному контролі, наголосивши при цьому на необхідності дотримання статті 28 Закону України Про поховання та похоронну справу , в якій зазначено, що землі, на яких розташовані місця поховання, є об`єктами права комунальної власності і не підлягають приватизації або передачі в оренду.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 31 липня 2017 року у справі № 903/32/15 заяву Представництва Американського об`єднання комітетів для євреїв бувшого Радянського Союзу про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду Волинської області від 17 березня 2015 року у справі №903/32/15 задоволено. Рішення Господарського суду Волинської області від 17 березня 2015 року у справі № 903/32/15 скасовано та прийнято нове рішення, яким позов задоволено. Визнано недійсним розпорядження голови Ковельської районної державної адміністрації від 10 грудня 2007 року № 692. Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки кадастровий номер 0722182800:06:002:0657, укладений 16 липня 2008 року між Ковельською районною та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4 , зареєстрований в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею договорів оренди землі за №040808100001.

Приймаючи таку постанову, суд виходив з того, що Ковельській районній державній адміністрації на момент винесення розпорядження від 10 грудня 2007 року № 692 та укладення оспорюваного договору оренди земельної ділянки було відомо про існування на території Тойкутської сільської ради Ковельського району Волинської області єврейського кладовища, оскільки на території кладовища у 1987 році була збудована капличка, а у 2005 році встановлений пам`ятний знак євреям, загиблим у часи Голокосту, на підставі рішення Тойкутської сільської ради 2003 року Про встановлення пам`ятного знака на місці масового захоронення євреїв, розстріляних фашистами в 1942 році , проте всупереч нормам права, без належного дослідження, було затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та укладено договір оренди. Також встановлено, що відповідно до листа Волинської обласної державної адміністрації від 01 червня 2017 року № 3381/41/217, Волинська обласна державна адміністрація розпочала добровільне виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 27 березня 2017 року з дотриманням вимог, передбачених чинним законодавством з розгляду питання підтвердження існування єврейського кладовища і включення його до Переліку нововиявлених об`єктів культурної спадщини.

Отже, враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що землі, на яких знайдено сліди давніх поховань, що знайшло своє підтвердження в наведених рішеннях судів, є об`єктом, обмеженим в обороті.

Порядок набуття громадянами права на землі державної та комунальної власності та порядок безоплатної приватизації визначено положеннями ст.ст. 116, 118 ЗК України.

Частиною 3 ст. 186-1 ЗК України передбачено, що проекти землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розташованої на території земель історико- культурного призначення, пам`яток культурної спадщини місцевого значення, їх охоронних зон, в історичних ареалах населених місць та інших землях історико-культурного призначення, крім випадків, зазначених в абзаці третьому цієї частини, підлягає також погодженню з органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим у сфері охорони культурної спадщини, відповідним структурним підрозділом обласної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації у сфері охорони культурної спадщини.

Таким чином, вказаними судовими рішеннями встановлено протиправну бездіяльність органів державної влади та місцевого самоврядування, які призвели до того, що незаконно частина території, на якій розташоване єврейське кладовище, не була убезпечена від передавання іншим особам без врахування потреб її відповідної охорони.

Разом з тим, відповідно до пункту 2.2 Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, затвердженою наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 04 травня 1999 року №43 підготовчі роботи, окрім іншого, включають: аналіз матеріалів проекту відведення земельної ділянки; підготовку виписки з земельно-облікових документів про площу земельної ділянки; аналіз висновку державного органу земельних ресурсів про наявні обмеження на використання земельної ділянки (крім випадків відчуження земельної ділянки із земель приватної власності); аналіз висновку органу у справах будівництва і архітектури про наявні обмеження на використання земельної ділянки; підбір планово-картографічних матеріалів та збирання інформації про опорну геодезичну мережу; проведення рекогносцирування по зовнішній межі земельної ділянки.

Відповідно до статті 3 Закону України Про охорону культурної спадщини надання земельних ділянок здійснюється за погодженням відповідними органами культурної спадщини. Проте, як убачається з матеріалів справи, документація із землеустрою з органом охорони культурної спадщини не погоджувалась, відповідний висновок ОСОБА_4 не видавався. Державна землевпорядна експертиза щодо відведення земельної ділянки всупереч вимогам статті 9 Закону України Про державну експертизу землевпорядної документації у редакції, чинній на час прийняття оскаржуваного рішення райдержадміністрації, не проводилась.

На підставі наданих доказів та відповідно до правового регулювання земельних правовідносин та відносин з охорони культурної спадщини судом встановлено, що про існування давнього єврейського поховання органам державної влади та власникам спірних земельних ділянок, які змінювались, було відомо, оскільки ОСОБА_4 перед оформленням земельної ділянки у власність з 2007 року користувався нею на правах оренди, а, як видно з установчих документів ВКПП "Агропромтехцентр", який є теперішнім власником двох ділянок, що утворились від поділу відчуженої ОСОБА_4 ділянки площею 1,3 га, засновником цього приватного підприємства є відповідач ОСОБА_4 .

Покликання ж апелянта на відповідні аналітичні звіти ДП "Волинські старожитності" щодо відсутності слідів поховань на спірній земельній ділянці суд не бере до уваги, оскільки такі висновки надані станом на 29.09.2015 року, тобто через вісім років з дня, коли ця ділянка перебувала у фактичному користуванні відповідача та через рік після передачі її у приватну власність ОСОБА_4 , а не на час вирішення питання про винесення оскаржуваних наказів.

Разом з тим, у вказаних аналітичних звітах, як і в інших доказах у даній справі, зазначено, що на території спірної земельної ділянки колишній єврейський цвинтар все-таки існував станом до 1950-х років, що не заперечується і відповідачами.

Як визначено статтею 21 Закону України "Про поховання та похоронну справу" , перепоховання останків померлих допускається у виняткових випадках за рішенням виконавчого органу сільської, селищної, міської ради на підставі письмового звернення особи, яка здійснила поховання, висновку органу санітарно-епідеміологічної служби, лікарського свідоцтва про смерть, дозволу виконавчого органу відповідної сільської, селищної, міської ради на поховання останків на іншому кладовищі.

Перепоховання останків померлих може здійснюватися в інших випадках згідно із законодавством України.

Перепоховання останків померлих, воїнів із братських і одиночних могил здійснюється з дотриманням вимог законів України "Про охорону культурної спадщини" та "Про увічнення Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941-1945 років".

З матеріалів справи та із пояснень сторін не вбачається, що цей давній єврейський цвинтар після 1950 років був перенесений чи здійснювалось перепоховання останків похованих на ньому людей.

Однак, внаслідок того, що спірна земельна ділянка використовувалась відповідачами, не була доступна для належного дослідження і вивчення, не було належним чином відповідними органами встановлено та оформлено її правовий статус у зв"язку з наявністю на цій території масового поховання євреїв, дана ділянка не у відповідності до закону була передана у приватну власність як землі сільськогосподарського призначення з видом використання -для ведення особистого селянського господарства.

Проте, як встановлено статтею 31 вказаного Закону, охорону місць поховань забезпечують виконавчі органи сільських, селищних та міських рад.

Виконання будь-яких будівельних робіт у місцях поховань, на місцевості із залишками слідів давніх поховань, на територіях закритих кладовищ, а також у прилеглих до місць поховань охоронних зонах забороняється.

Охорону місць поховань, що перебувають на державному обліку як об`єкти культурної спадщини, організують виконавчі органи сільських, селищних та міських рад, органи виконавчої влади із залученням органів охорони культурної спадщини відповідно до їх повноважень.

Стаття 33 Закону визначає, що Україна бере участь у міжнародному співробітництві при похованні померлих відповідно до закону та міжнародних договорів України, вживає заходів щодо поховання на території України іноземців, осіб без громадянства, які тимчасово перебували (проживали) на території України, сприяє виявленню поховань часів Другої світової війни, розташованих на її території, спорудженню і збереженню пам`ятників у місцях поховань, відродженню гуманістичного ставлення до них.

Відповідно до норм ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені у постановах Верховного Суду.

Разом з тим, відповідно до вимог ч.1 ст. 417 ЦПК України вказівки, що містяться в постанові суду касаційної інстанції, є обов"язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.

Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що при передачі земельної ділянки у власність ОСОБА_4 було проігноровано вимоги законодавства, яким установлений спеціальний порядок виявлення, дослідження та встановлення режиму використання земель, які слід відносити до історико-культурного призначення. Перед прийняттям рішення щодо надання ділянки для ведення особистого селянського господарства не було замовлено проведення археологічних досліджень на предмет наявності археологічних пам"яток, не обстежено та не вивчено її належним чином, не отримано висновок органу охорони культурної спадщини. Державна землевпорядна експертиза не проводилась. Це свідчить про порушення відповідачами наведених вимог земельного та цивільного законодавства, а також вимог міжнародного права, під час прийняття оскаржуваних рішень та надання спірної ділянки у власність, що відповідно до ст.210 ЗК України, ч.1 ст.215 ЦК України є підставою для задоволення позовних вимог.

Виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства України та рішень ЄСПЛ, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного та обгрунтованого висновку про задоволення даного позову, а тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги.

Таким чином, доводи апеляційної скарги є необгрунтованими, не спростовують висновків суду і не містять встановлених законом підстав для скасування чи зміни оскаржуваного рішення, ухваленого з додержанням вимог матеріального та процесуального права, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - залишенню без змін.

Керуючись статтями 374, 375, 381, 382, 383, 389-391 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Виробничо-комерційного приватного підприємства Агропромтехцентр залишити без задоволення.

Рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 30 серпня 2021 року в даній справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий

Судді: