Постанова

від 22.12.2021 по справі 177/2060/19

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/7852/21 Справа № 177/2060/19 Суддя у 1-й інстанції - Суботіна С. А. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 грудня 2021 року м.Кривий Ріг

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді: Бондар Я.М.,

суддів: Барильської А.П., Зубакової В.П.

секретар судового засідання-Кислиця І.В.

сторони:

позивач- ОСОБА_1

відповідач- Товариство з обмеженою відповідальністю Алькон-Сервіс ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за апеляційною скаргою відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Алькон-Сервіс на рішення Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 15 березня 2021 року, ухваленого суддею Суботіною С.А. в місті Кривому Розі Дніпропетровської області, (відомості про дату складення повного тексту судового рішення відсутні),-

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2019 року позивач ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Алькон-Сервіс про стягнення грошових коштів за користування земельною ділянкою, розірвання договору оренди земельної ділянки, зобов`язання повернути земельну ділянку.

Просила розірвати договір оренди земельної ділянки площею 6,520 га, кадастровий номер 1221882000:01:001:0732, розташованої на території Глеюватської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області, укладений 01.07.2008 між її батьком ОСОБА_3 і ТОВ Алькон-Сервіс , зареєстрований 11.02.2009 у Криворізькому відділі Дніпропетровської регіональної філії ДП Центр державного земельного кадастру за № 040912100249, а також зобов`язати відповідача негайно передати їй земельну ділянку в стані, придатному для цільового використання, шляхом внесення змін до відомостей про оренду в Державному земельному кадастрі.

Також просила суд змінити відсоткову ставку нарахування орендної плати за період з 2017 по 2019 роки, з 3 % до 12 %, стягнути з ТОВ Алькон-Сервіс на її користь орендні платежі у сумі 68038,48 грн, пеню, - 2748,47 грн, а також витрати зі сплати судового збору.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що з 22.11.2016 вона є власником зазначеної земельної ділянки, площею - 6,520 га, яку успадкувала після смерті матері ОСОБА_4 , яка, у свою чергу, успадкувала її після смерті свого чоловіка та батька позивача, ОСОБА_3 .

За життя ОСОБА_3 01.07.2008 уклав з ТОВ Алькон-Сервіс договір оренди належної йому на праві власності на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії ІІ-ДП №117484, земельної ділянки, площею 6,520 га.

Відповідно до умов цього Договору, за користування вказаною земельною ділянкою орендар ТОВ Алькон-Сервіс сплачує орендодавцю щороку орендну плату (в розрахунку на одну земельну ділянку) у розмірі 1672,84 грн. Відповідно до п.4 Договору оренди, договір укладено сторонами терміном на 16 років.

Успадкувавши у 2016 року вказану земельну ділянку, набула усіх прав щодо неї, зокрема і право на отримання орендної плати за користування земельною ділянкою ТОВ Алькон-Сервіс . Однак, орендар належним чином не сплачує орендну плату, та не виконує умови договору, у зв`язку із чим остання вимушена звернутися до суду.

Рішенням Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 15 березня 2021 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Алькон-Сервіс про стягнення орендної плати, розірвання договору оренди земельної ділянки, зобов`язання повернути земельну ділянку задоволені частково.

Розірвано договір оренди земельної ділянки площею 6,520 га, кадастровий номер 1221882000:01:001:0732, розташованої на території Глеюватської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області, укладений 01.07.2008 між ОСОБА_3 , померлим ІНФОРМАЦІЯ_1 і Товариством з обмеженою відповідальністю Алькон-Сервіс , зареєстрований 11.02.2009 у Криворізькому відділі Дніпропетровської регіональної філії ДП Центр державного земельного кадастру за №040912100249, власником якої, згідно зі свідоцтва про право на спадщину за законом від 22.11.2016, є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 та зобов`язано ТОВ Алькон-Сервіс повернути ОСОБА_1 зазначену земельну ділянку, у стані придатному для її цільового використання.

Стягнуто з ТОВ Алькон-Сервіс , ідентифікаційний код 30734555, місцезнаходження юридичної особи: Дніпропетровська область, м.Кривий Ріг, вул.Черкасова, буд.22, кв.59, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , заборгованість зі сплати орендної плати за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 1221882000:01:001:0732, у розмірі 11081 (одинадцять тисяч вісімдесят одна) гривня 42 копійки, що складається з :10403 (десть тисяч чотириста три) гривні 39 копійок, - заборгованість з орендної плати за 2018-2019 роки; 678 (шістсот сімдесят вісім) гривень 03 копійки, - пеня за несвоєчасну сплату орендної плати за період з 01.10.2018 (дата прострочення грошового зобов`язання за 2018 рік) по 05.03.2021 (дата ухвалення рішення суду).

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з ТОВ Алькон-Сервіс , ідентифікаційний код 30734555, місцезнаходження юридичної особи: Дніпропетровська область, м.Кривий Ріг, вул.Черкасова, буд.22, кв.59, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , , судовий збір у розмірі 881 (вісімсот вісімдесят одна) гривня 40 копійок.

Відповідач ТОВ Алькон-Сервіс , будучи незгодним з ухваленим судовим рішенням подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність і необґрунтованість судового рішення, ставить питання про його скасування з ухваленням нового рішення, яким у повному обсязі відмовити позивачу ОСОБА_1 в задоволенні її позовних вимог.

При цьому скаржник наголошує на тому, що повний текст судового рішення ухвалено та проголошено 15 березня 2021 року, тоді як відповідно до бази даних автоматизованої системи документообігу суду електронний примірник оскаржуваного рішення від 15 березня 2021 року створено 22.03.2021 року об 11:59 та підписано електронним цифровим підписом 22.03.2021 о 12:02, що свідчить про те, що головуючий по справі з 15 березня до 22 березня 2021 року знаходилась в нарадчій кімнаті. Однак, відповідно до інформації, розміщеної в системі Судова влада України та в Єдиному державному реєстрі судових рішень в період цього робочого часу мали місце судові засідання під головуванням судді Суботіної С.А. та постановлено низку судових рішень - всього 43 у цивільних, кримінальних та адміністративних справах, включно з рішенням у цій цивільній справі, що свідчить про незаконність цих рішень через порушення таємниці нарадчої кімнати, включно з оскаржуваним судовим рішенням.

Скаржник вказує на те, що 16.07.2021 представник Відповідача ОСОБА_5 отримав доступ до матеріалів цивільної справи через систему Електронний суд і таким чином суд першої інстанції фактично та юридично підтвердив процесуальний статус ОСОБА_5 , як представника юридичної особи - ТОВ Алькон-Сервіс на підставі довіреності юридичної особи та факт незаконних дій суду щодо недопущення ОСОБА_5 в процесуальному статусі представника юридичної особи, тобто суд підтвердив факт порушення права Відповідача на правову допомогу у даній цивільній справі.

Відповідач зазначає, що суд першої інстанції з незрозумілих причин, маніпулюючи нормами закону виніс рішення не оформлене ухвалою, відсторонивши від участі у справі представника Відповідача ОСОБА_5 , мотивуючи тим, що він не є адвокатом, тому вважає зазначені дії та рішення суду першої інстанції в частині відсторонення представника ОСОБА_5 не законними, такими, що суперечать нормам Конституції України, правовим позиціям Конституційного суду України, Верховного суду України та Верховного Суду, судовій практиці ЄСПЛ та є безумовною підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.

Звертає увагу на те, що дана цивільна справа є малозначною, оскільки ціна позову становить 70786,94 грн., тому ОСОБА_5 , відповідно до ст.60 ЦПК України міг брати участь у справі в якості представника Відповідача.

Відповідач вказує, на те, що суд першої інстанції, відкривши провадження по справі ухвалою від 27.12.2019, допустив порушення закону, не звернув уваги не те, що Позивачем заявлено три вимоги, а судовий збір сплачено лише за 2 вимоги.

Також, скаржник зазначає, що оплату нарахованої орендної плати орендар сплачує лише спадкоємцям, які прийняли спадщину у визначеному законом порядку та отримали свідоцтво про право на спадщину та протягом одного місяця з дня набуття права власності на неї повідомили про це її користувачів, відповідно до норм ч.3 ст.148-1 ЗК України.

Стверджує, що ОСОБА_4 , яка фактично прийняла спадщину після смерті свого чоловіка ОСОБА_3 , але не оформила спадщину не мала права в період часу з 22 грудня 2014 по 04 лютого 2015 року отримувати орендну плату за спірну земельну ділянку, оскільки оплату нарахованої орендної плати орендар сплачує лише спадкоємцям, які прийняли спадщину у визначеному законом порядку.

Відповідач зазначає, що після смерті ОСОБА_4 . -04.02.2015, спадкоємцями стали ОСОБА_6 та позивач ОСОБА_1 , між якими було укладено договір про поділ спадкового майна і до ОСОБА_1 перейшла земельна ділянка (пай № НОМЕР_3 ) з кадастровим №1221882000:01:001:0732, свідоцтво про право на спадщину за законом Позивач отримала 22 листопада 2016 року і з цього часу, протягом 1 місяця по 22 грудня 2016 року не повідомила орендаря про заміну власника належної їй земельної ділянки, не надала свідоцтва про право на спадщину, не повідомила місця свого проживання, платіжні реквізити. При цьому, як вказує Позивач у позовній заяві до Відповідача вона 28 січня 2018 року направила підписану з її сторони угоду про розірвання договору оренди земельної ділянки, не доклала до цього листа документів, які б підтверджували її право власності на спірну земельну ділянку. Поштове повідомлення про вручення на яке посилається Позивач, в графі доставка/вручення не містить доказів вручення Орендарю рукописного тексту, а саме дату та підпис із зазначенням прізвища та ініціалів особи, що розписалась. Звертає увагу на те, що за даними пошукової системи ДП Укрпошта відправлення-поштове повідомлення про вручення - штрихкод ідентифікатор 500019860971 взагалі не зареєстровано в системі ДП Укрпошта .

Відповідач стверджує, що відомості Позивача про те, що у 2017 році вона отримувала від Орендаря пропозиції про укладення договору оренди земельної ділянки не відповідають дійсності і не підтверджені жодними належними та допустимими доказами, оскільки такого факту не було. Твердження ОСОБА_1 про систематичну не сплату орендарем орендної плати є безпідставними та необґрунтованими, оскільки самим Позивачем порушені норми ч.3 ст.148-1 ЗК України. Посилаючись на п.11 Договору оренди спірної земельної ділянки, скаржник зазначає про те, що перехід права власності на земельну ділянку до другої особи не є підставою для зміни умов або розірвання договору. У разі зміни власника переоформлення державного акту на переоформлення договору оренди реєстрація в державних службах проводиться за рахунок Орендодавця, в строк переоформлення договору оренди з новим власником виплата орендної плати не є обов`язковою.

Окремо, наголошує на тому, що брат Позивача ОСОБА_6 , який також успадкував при поділі спадкового майна іншу земельну ділянку (пай №498), який належав померлій матері ОСОБА_4 , на відміну від ОСОБА_1 , після оформлення спадщини, в той же час, що і Позивач, в строк, встановлений ч.3 ст.148-1 ЗК України звернувся то ТОВ Алькон-Сервіс з повідомленням про зміну власника земельної ділянки в порядку спадкування.

Відповідач вказує і на те, що, дізнавшись з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про нового власника спірної земельної ділянки ОСОБА_1 почав нараховувати та сплачувати новому власнику орендну плату за умовами, визначеними у Договорі від 01.07.2008 і ОСОБА_1 отримувала орендну плату, як готівкою за касовими ордерами так і поштовими переказами (копії документів наявні в матеріалах справи).

Стверджує, що між сторонами не обговорювалось внесення змін до Договору від 01 липня 2008 року, тому твердження Позивача про те, що вона повинна отримувати більшу орендну плату чим передбачено Договором є безпідставними та не обґрунтованими.

Відзив на апеляційну скаргу не подано.

Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши думку представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Романенко О.С., яка заперечувала проти задоволення апеляційної скарги сторони відповідача просила рішення суду першої інстанції залишити без змін, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, з наступних підстав .

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач ОСОБА_1 є власником земельної ділянки (пай № НОМЕР_3 ), площею - 6,520 га, що розташована на території Глеюватської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 1221882000:01:001:0732, яку остання успадкувала після смерті матері ОСОБА_4 , яка, у свою чергу, прийняла спадщину після смерті чоловіка ОСОБА_3 , померлого, ІНФОРМАЦІЯ_1 , але не оформила своїх спадкових прав, про що свідчать свідоцтво про право на спадщину за законом від 22.11.2016 (а.с. 17), витяг про реєстрацію в Спадковому реєстрі №45873257 від 22.11.2016 (а.с.18), договір про поділ спадкового майна від 22.11.2016 (а.с. 19) та витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №73643675 від 22.11.2016 (а.с. 20).

Земельна ділянка з кадастровим номером 1221882000:01:001:0732 за життя належала ОСОБА_3 на підставі Державного акту на право приватної власності за землю серії ІІ ДП №117484, виданого 28.02.2003 Криворізькою районною державною адміністрацією Дніпропетровської області, згідно з розпорядженням голови Криворізької районної державної адміністрації від 17.03.2002 №194-р, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право приватної власності на землю №5044 (а.с. 17).

Окрім того, за життя ОСОБА_3 , будучи власником вказаної вище земельної ділянки, уклав з ТОВ Алькон-Сервіс Договір оренди земельної ділянки від 01.07.2008, який зареєстровано у Криворізькому відділі Дніпропетровської регіональної філії Державне підприємство Державного земельного кадастру , про що у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди вчинено запис від 11.02.2009 №040912100249 (а.с. 14-16).

Згідно з п.1, п.4 Договору оренди, ОСОБА_3 , за життя, надав, а відповідач ТОВ Алькон-Сервіс прийняв в оренду земельну ділянку розміром 6,520 фізичних гектарів, вартістю 55761,44 грн, що розміщена на території Глеюватскьої сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області, кадастровий номер 1221882000:01:001:0732, терміном на 16 років (а.с.14).

Вказане також підтверджується Актом прийому передачі земельної ділянки до Договору оренди земельної ділянки від 11.02.2009, з якого слідує, що ОСОБА_3 передав ТОВ Алькон-Сервіс , у особі його директора Баранової Т.В., вищевказану земельну ділянку в задовільному стані (а.с. 16)

Відповідно до п.3 Договору оренди, за користування вказаною в договорі земельною ділянкою, орендар сплачує орендодавцю щороку орендну плату (в розрахунку на одну земельну ділянку) у розмірі 1672,84 грн. Розмір орендної плати визначається за домовленістю між сторонами, але не може бути меншим від розміру встановленого чинним законодавством. Орендна плата, враховуючи невиплачену, підлягає індексації на дату її виплати відповідно до рівня інфляції національної валюти України.

Також, п.11 Договору оренди передбачено, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, не є підставою для зміни умов або розірвання Договору.

Як встановлено судом, ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 та після його смерті прийняла спадщину, але не оформила своїх спадкових прав, його дружина, ОСОБА_7 .

ОСОБА_7 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 22.11.2016, яке посвідчено приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Дніпропетровської області Кірієнко І.М., ОСОБА_1 отримала земельну ділянку (пай № НОМЕР_3 ), площею 6,520 га, у спадщину (а.с. 17).

Після отримання свідоцтва про право на спадщину на земельну ділянку площею 6,520 га, з кадастровим номером 1221882000:01:001:0732, до позивача ОСОБА_1 перейшли всі права та обов`язки орендодавця, передбачені Договором оренди земельної ділянки від 01.07.2008, що укладений між ОСОБА_3 та ТОВ Алькон-Сервіс , у тому числі, остання набула право отримати орендну плату за вказану землю, як таку, що перебуває у користуванні відповідача.

Відповідно до матеріалів справи, ТОВ Алькон-Сервіс надіслало ОСОБА_1 для погодження Договір оренди земельної ділянки від 13.04.2017, відповідно до умов якого пропонувало укласти Договір оренди щодо належної останній земельної ділянки площею 6,520 га терміном на 18 років та орендною платою у розмірі 3 % від нормативної грошової оцінки, що становило 6037,95 грн (а.с. 30).

Не погодившись з умовами Договору оренди земельної ділянки від 13.04.2017, позивачем ОСОБА_1 направлено ТОВ Алькон-Сервіс підписаний нею новий проект Договору від 13.04.2017, відповідно до умов якого вона пропонувала встановити орендну плату у розмірі 6,81 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, зі строком користування нею терміном 7 років.

Окрім того, у разі непогодження вказаного Договору відповідачем, ОСОБА_1 пропонувала розірвати діючий Договір оренди земельної ділянки від 01.07.2008 та на підтвердження своїх намірів долучила до проекту Договору оренди земельної ділянки від 13.04.2017, підписану нею угоду про розірвання договору (а.с.33-37).

Вищевказані документи отримано відповідачем (а.с.29), однак, як стверджує позивач, будь-яких пропозицій від ТОВ Алькон-Сервіс вона не отримувала. При цьому, відповідач і надалі користується належною їй земельною ділянкою.

Окрім того, з 2017 року по 24.12.2019 (день звернення з позовом до суду), відповідач не здійснює орендну плату за користування земельною ділянкою.

Як визначено п.3 Договором оренди земельної ділянки від 01.07.2008, орендар сплачує орендну плату протягом терміну дії Договору: з 10 по 31 вересня - 25 %, а решта, з 01 по 31 грудня- 75 %, кожного року (а.с.14).

Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 на підставі досліджених доказів виходив з того, що Договір оренди спірної земельної ділянки підлягає розірванню, через істотні порушення умов договору, зокрема, систематичної несплати орендної плати, у зв`язку з чим, відповідач зобов`язаний негайно передати позивачу земельну ділянку в стані, придатному для її цільового використання. Окрім того, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню сума заборгованості зі сплати орендних платежів у розмірі 10403,39 грн та пеня в розмірі 678,03 грн.

Відмовляючи позивачу у зміні відсоткової ставки нарахування орендної плати за період з 2017 по 2019 роки, з 3 % до 12 %, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано суду доказів, що сторонами було переглянуто розмір орендної плати та укладено додаткову угоду, тому відсутні підстави для нарахування орендної плати в іншому розмірі, аніж 3 %, як встановлено у Договорі.

Відмовляючи позивачу у стягненні заборгованості з відповідача з орендної плати за користування земельною ділянкою за 2017 рік, суд виходив з того, що що позивачем не надано доказів, а саме витягу про нормативну грошову оцінку земельної ділянки площею 6,520 га, кадастровий номер 12218820000:01:001:0732 за 2017 рік.

Колегія суддів повністю погоджується з такими висновками суду першої інстанції та не може погодитись з доводами сторони відповідача викладеним в апеляційній скарзі, з огляду на таке.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Як визначено у ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно з ч. 1 ст. 1225 ЦК України, право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про оренду землі оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним Кодексом України, Цивільним Кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі (ст. 2 Закону України Про оренду землі ).

Згідно зі ст. 13 Закону України Про оренду землі , договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

За змістом ст. 21 Закону України Про оренду землі розмір та умови орендної плати, що зазначені в договорі оренди, не можуть суперечити чинному на час укладення договору оренди законодавству.

Відповідно до Указу Президента України Про додаткові заходи щодо соціального захисту селян-власників земельних ділянок та земельних часток (паїв) від 02.02.2002 № 92 та Указу Президента України від 19.08.2008 року № 725/2008 Про невідкладні заходи щодо захисту власників земельних ділянок та земельних часток (паїв) , визнано одним із пріоритетних завдань пореформеного розвитку аграрного сектора економіки забезпечення підвищення рівня соціального захисту сільського населення, зокрема шляхом запровадження плати за оренду земельних ділянок сільськогосподарського призначення, земельних часток (паїв) у розмірі не менше 3 відсотків визначеної відповідно до законодавства вартості земельної ділянки, земельної частки (паю) та поступового збільшення цієї плати залежно від результатів господарської діяльності та фінансово-економічного стану орендаря.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 отримала спірну земельну ділянку (пай № НОМЕР_3 ), площею 6,520 га, у спадщину, що підтверджено свідоцтвом про право на спадщину за законом від 22.11.2016, яке посвідчено приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Дніпропетровської області Кірієнко І.М. (а.с. 17).

Після отримання позивачем ОСОБА_1 свідоцтва про право на спадщину на земельну ділянку площею 6,520 га, з кадастровим номером 1221882000:01:001:0732, до останньої перейшли всі права та обов`язки орендодавця, передбачені Договором оренди земельної ділянки від 01.07.2008, який був укладений між ОСОБА_3 (батьком позивача) та ТОВ Алькон-Сервіс , у тому числі, позивач набула право отримувати орендну плату за вказану землю, як таку, що перебуває у користуванні відповідача.

У п.1, п.3 Договору оренди земельної ділянки від 01.07.2008, який є діючим, передбачено, що станом на 2008 рік грошова оцінка відповідної земельної ділянки складала 55761,44 грн, а орендна плата за користування земельною ділянкою складала 1672,84 грн, що відповідає 3 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки (з розрахунку: 55761,44*3/100=1672,84), тобто сторони про укладені Договору оренди земельної ділянки дійшли домовленості про те, що розмір орендної плати за користування земельною ділянкою становить 3 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Відповідно до ч.1 ст.23 Закону України Про оренду землі , орендна плата за земельні ділянки, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, переглядається за згодою сторін.

Статтею 654 ЦК України визначено, що зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, який змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Аналогічне положення передбачено і в самому Договорі оренди від 01.07.2008, згідно з п. 8 (а.с.14 зворот).

Судом встановлено, що в матеріалах справи відсутні докази того, що в Договір оренди вносились відповідно до п.8 будь- які зміни, зокрема щодо збільшення розміру орендної плати з 3% до 6,81 % та 12 %, тому висновок суду першої інстанції про те, що відсутні підстави для нарахування орендної плати в іншому розмірі, аніж 3 %, як встановлено у Договорі, колегія суддів вважає правильним та повністю з ним погоджується.

Частиною 1 статті 24 Закону України Про оренду землі визначено, що орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема, своєчасного внесення орендної плати. Вказаному праву орендодавця кореспондує обов`язок орендаря сплачувати орендодавцю орендну плату за володіння і користування його земельною ділянкою.

Відповідно до ч.3 ст.31 Закону України Про оренду землі , договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Згідно з ч.1 ст.32 Закону України Закону України Про оренду землі на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним Кодексом України та іншими законами України.

За приписами п. д ч.1 ст.141 ЗК України, підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.

Отже, згідно зі ст.ст. 13, 15, 21 Закону України Про оренду землі , основною метою договору оренди земельної ділянки та одним з визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати у встановленому розмірі. У разі систематичної несплати орендної плати за користування земельною ділянкою, тобто систематичне порушення договору оренди земельної ділянки може бути підставою для розірвання такого договору.

Відповідно до норм ч.2 ст.651 ЦК України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених законом або договором. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що вказані положення закону, які регулюють спірні відносини, вимагають саме систематичної (два та більше випадків) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди земельної ділянки, що також є істотним порушенням умов договору, оскільки позбавляє позивача можливості отримати гарантовані договором кошти за те, що її земельну ділянку використовує інша особа.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 912/1385/17 (провадження № 12-201гс18) міститься висновок, що: враховуючи, що до відносин, пов`язаних з орендою землі, застосовуються також положення ЦК України, слід дійти висновку, що при вирішенні судом питання щодо розірвання договору оренди землі за обставин систематичного невнесення орендної плати, застосуванню також підлягають положення частини другої статті 651 ЦК України. Відповідна правова позиція була викладена Верховним Судом України також у постанові від 11.10.2017 у справі № 6-1449цс17 і підстав для відступу від неї, як і від висновку у справі № 910/16306/13, Велика Палата Верховного Суду не вбачає. Стаття 611 ЦК України передбачає різні правові наслідки порушення зобов`язання, до яких належать, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом або розірвання договору, зміна умов зобов`язання, сплата неустойки, відшкодування збитків і моральної шкоди. Застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом, саме з підстави істотності допущеного порушення договору, визначеної через іншу оціночну категорію - значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору, - відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за пунктом 6 частини першої статті 3 ЦК України належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність .

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06.03.2019 у справі № 183/262/17 (провадження № 61-41932сво18) зазначено, що: у пункті д частини першої статті 141 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) визначено, що підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати. Підставою для розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати (два та більше випадки). При цьому, систематична сплата орендної плати не у повному обсязі, визначеному договором, тобто як невиконання, так і неналежне виконання умов договору, є підставою для розірвання такого договору, оскільки згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться .

Підстави для припинення договору шляхом його розірвання визначені в п. 9 Договору, а саме дія договору припиняється шляхом його розірвання, зокрема за взаємною згодою сторін; рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених Договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом. Крім того визначено, що розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається. Умовами розірвання договору в односторонньому порядку є лише випадки визначені законом.

Доводи сторони відповідача про те, що головуючий по справі з 15 березня до 22 березня 2021 року знаходилась в нарадчій кімнаті, колегія суддів відхиляє з огляду на те, що протоколу судового засідання від 15 березня 2021 вбачається, що через неявку в судове засідання учасників справи судове засіданні проведено відповідно до норм ч.2 стю247 ЦПК України без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, окрім того, з цього ж протоколу видно, що о 12:49 годин головуючий по справі судді видалився до нарадчої кімнати з якої повернувся о 13.25 годин та проголосив рішення суду, таким чином твердження відповідача про перебування судді у нарадчій кімнаті з 15 по 22 березня 2021 року спростовується наявними у справі доказами (а.с.143).

Також колегія суддів вважає необґрунтованими і доводи відповідача про те, що суд першої інстанції незаконно без винесення ухвали відсторонив від участі у справі представника відповідача ОСОБА_5 , оскільки останній не є адвокатом.

Так, з протоколу судового засідання від 18 червня 2020 року вбачається, що головуючий по справі суддя Суботіна С.А. роз`яснила представнику ОСОБА_5 , що він не може брати участь у розгляді справи в якості представника відповідача ТОВ АЛЬКОН-СЕРВІС , оскільки він не є адвокатом, також судом було роз`яснено право на представництво та оголошена перерва в судовому засіданні на 11.08.2020 для надання представником відповідача повноважень на участь у справі (а.с.75).

Окрім того, 19.06.2020 судом на адресу відповідача надіслано лист, в якому суд з посиланням на норми ч.3 ст.131-2 Конституції України, ч.3 ст.58, ст.60 ЦПК України надав роз`яснення відповідачу про те, що зазначена справа прийнята до розгляду в порядку загального позовного провадження і в розумінні ст.19 ЦПК України не є малозначною справою, тому відповідач як сторона по справі має право брати участь в судовому засіданні шляхом само представництва та (або) через представника, яким має бути адвокат (а.с.80).

Доводи сторони відповідача про те, що дізнавшись з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про нового власника спірної земельної ділянки ОСОБА_1 почав нараховувати та сплачувати новому власнику орендну плату за умовами, визначеними у Договорі від 01.07.2008 і ОСОБА_1 отримувала орендну плату, як готівкою за касовими ордерами так і поштовими переказами, що підтверджено копіями документів наявними в матеріалах справи, колегія суддів не береге до уваги, оскільки такіх доказів матеріали справи не містять.

Так на а.с. 96-97 наявна ухвала суду першої інстанції про витребування доказів, а саме відомостей про нарахування та виплату орендної плати за 2018 та 2019 роки ОСОБА_1 , яка не була виконана відповідачем, натомість матеріали справи містять безліч заяв відповідача про відкладення розгляду справи, тоді, як відомості про нарахування та сплату позивачу орендної плати суду відповідачем не надано, тобто відповідачем належними та допустимими доказами не доведено виплату ОСОБА_1 оредної плати.

Таким чином, висновок суду першої інстанції про те, що позивачем належними та допустимими доказами доведена систематична несплати орендарем орендної плати за користування належною ОСОБА_1 спірною земельною ділянкою, що є підставою для розірвання договору оренди землі, колегія суддів вважає правильним та повністю з ним погоджується.

Доводи відповідача про порушення позивачем норм ч.3 ст.148-1 ЗК України, колегія суддів відхиляє, оскільки, як зазначено в апеляційній скарзі відповідачу було відомо з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про нового власника спірної земельної ділянки ОСОБА_1 , окрім того, як вказує в апеляційній скарзі відповідач, брат Позивача ОСОБА_6 , який також успадкував при поділі спадкового майна іншу земельну ділянку (пай № НОМЕР_4 ), який належав померлій матері ОСОБА_4 , звернувся то ТОВ Алькон-Сервіс з повідомленням про зміну власника земельної ділянки в порядку спадкування, що підтверджує той факт, що відповідачу було відомо, що після смерті батьків їх діти в установленому законом порядку успадкували земельні ділянки, які перебували в оренді у відповідача.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до норм ст.206 Земельного кодексу України, використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

За змістом ст.629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Окрім того, сторони укладаючи спірний Договір оренди землі, згідно з п. 5.17 визначили, що орендар зобов`язаний своєчасно і в повному розмірі сплачувати орендну плату, визначену у Договорі, у разі порушення цих зобов`язань орендар сплачує пеню в розмірі 0,01 % від суми орендної плати за кожний день прострочення. У разі несплати орендної плати в строк, згідно з п.3 цього Договору оренди, якщо сторони не знайшли порозуміння, договір підлягає обов`язковому розторгненню.

Статтею 549 ЦК України визначено, що штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Колегією суддів перевірено зроблений судом першої інстанції розрахунок пені за період з 01.10.2018 (дата прострочення грошового зобов`язання за 2018 рік) по 15.03.2021 (дата ухвалення рішення суду), у загальному розмірі 678,03 грн., а також розрахунок орендної плати за користування земельною ділянкою за 2018 та 2019 роки в розмірі 10403,39 грн., з якими суд апеляційної інстанції повністю погоджується.

Інші доводи апеляційної скарги в їх сукупності зводяться до невірного розуміння скаржником вимог законодавства та власного тлумачення норм процесуального права. Такі доводи оцінені судом першої інстанції та не знайшли свого підтвердження.

Викладене дає підстави для висновку, що апеляційна скарга є необґрунтованою у зв`язку з чим підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін із підстав, передбачених 375 ЦПК України.

Керуючись ст.ст.367, 374, 375, 381,382 ЦПК України, Дніпровський апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Алькон-Сервіс залишити без задоволення.

Рішення Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 15 березня 2021 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає.

Повний текст судового рішення складено 28 грудня 2021 року.

Головуючий:

Судді: