Ухвала

від 31.01.2022 по справі 177/2060/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

31 січня 2022 року

м. Київ

справа № 177/2060/19

провадження № 61-478ск22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Яремка В. В. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Усика Г. І.,

розглянув касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Алькон-Сервіс на рішенням Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 15 березня 2021 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 22 грудня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Алькон-Сервіс про стягнення грошових коштів за користування земельною ділянкою, розірвання договору оренди земельної ділянки, зобов`язання повернути земельну ділянку,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2019 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Алькон-Сервіс (далі - ТОВ Алькон-Сервіс ), в якому просила розірвати договір оренди земельної ділянки площею 6,520 га, кадастровий номер 1221882000:01:001:0732, що на території Глеюватської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області, укладений 01 липня 2008 року між її батьком ОСОБА_3 та ТОВ Алькон-Сервіс , зареєстрований 11 лютого 2009 року у Криворізькому відділі Дніпропетровської регіональної філії ДП Центр державного земельного кадастру за № 040912100249; зобов`язати відповідача негайно передати їй земельну ділянку у стані, придатному для цільового використання, шляхом внесення змін до відомостей про оренду в Державному земельному кадастрі та змінити відсоткову ставку нарахування орендної плати за період з 2017 року до 2019 року, з трьох до дванадцяти відсотків, стягнути з ТОВ Алькон-Сервіс на її користь орендні платежі у розмірі 68 038,48 грн, пеню - 2 748,47 грн.

Рішенням Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 15 березня 2021 року позов задоволено частково. Розірвано договір оренди земельної ділянки площею 6,520 га, кадастровий номер 1221882000:01:001:0732, що на території Глеюватської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області, укладений 01 липня 2008 року між ОСОБА_3 , померлим ІНФОРМАЦІЯ_1 та ТОВ Алькон-Сервіс , зареєстрований 11 лютого 2009 року у Криворізькому відділі Дніпропетровської регіональної філії ДП Центр державного земельного кадастру за № 040912100249, власником якої, згідно із свідоцтва про право на спадщину за законом від 22 листопада 2016 року, є ОСОБА_1 , та зобов`язано ТОВ Алькон-Сервіс повернути ОСОБА_1 зазначену земельну ділянку у стані, придатному для її цільового використання. Стягнуто з ТОВ Алькон-Сервіс на користь ОСОБА_1 заборгованість зі сплати орендної плати за користування земельною ділянкою, кадастровий номер 1221882000:01:001:0732, у розмірі 11 081,42 грн. В іншій частині позову відмовлено.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 22 грудня 2021 року апеляційну скаргу ТОВ Алькон-Сервіс залишено без задоволення, а рішення Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 15 березня 2021 року - без змін.

У січні 2022 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ТОВ Алькон-Сервіс , в якій заявник, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8 частини другої).

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.

Відповідно до частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є:

1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

3) справи про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, якщо такі вимоги не пов`язані із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства);

4) справи про розірвання шлюбу;

5) справи про захист прав споживачів, ціна позову в яких не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з пунктом 8 частини першої статті 176 ЦПК України ціна позову у позовах про розірвання договору оренди визначається сукупністю платежів за користування майном протягом строку, що залишається до кінця дії договору, але не більше ніж за три роки.

Предметом позову у цій справі є вимоги про розірвання договору оренди внаслідок несвоєчасної виплати орендарем орендної плати, річний розмір орендної плати за договором складав 1 673,84 грн, стягнення грошових коштів за користування земельною ділянкою у розмірі 70 786,96 грн, а також вимог немайнового характеру про зобов`язання повернути земельну ділянку.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев`ята статті 19 ЦПК України).

Ціна позову у цій справі в частині розірвання договору оренди та стягнення грошових коштів позовом становить 75 808,48 грн, яка станом на 01 січня 2022 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 481,00 грн х 100 = 248 100,00 грн).

Отже, відповідно до пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України справа є малозначною.

Щодо справи в частині вимог немайнового характеру про зобов`язання повернути земельну ділянку, яка є похідною від вимоги про розірвання договору оренди, то вона не є справою з ціною позову, яка перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, і не є справою, яка підлягає розгляду лише за правилами загального позовного провадження, виключний перелік яких передбачений частиною четвертою статті 274 ЦПК України.

Отже, зазначена справа є незначної складності та не належить до винятків із цієї категорії, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України.

Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, тому незалежно від того визнав її такою суд першої чи апеляційної інстанції, ураховуючи, що частина шоста статті 19 ЦПК України належить до Загальних положень цього кодексу, які поширюються й на касаційне провадження, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною.

При цьому, Верховний Суд дав оцінку та врахував: предмет позову, складність справи, значення справи для сторін і суспільства в цілому, предмет касаційного оскарження.

Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

У касаційній скарзі заявник посилається на підпункти а , в пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, зазначаючи, що касаційна скарга на його думку стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, а справа має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу.

Проте таке посилання є формальним, без належного обґрунтування.

Підстави для висновку про те, що справа стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, і що справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу, відсутні.

Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини с статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися щодо тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини ), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. При цьому право на суд не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг, і такі обмеження не можуть зашкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 36 рішення у справі Golder v. the United Kingdom (Голдер проти Сполученого Королівства) від 21 лютого 1975 року та пункт 27 рішення у справі Пелевін проти України від 20 травня 2010 року.

Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: Levages Prestations Services v. France (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; Brualla Gomez de la Torre v. Spain (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

З урахуванням наведеного, оскільки ТОВ Алькон-Сервіс подав касаційну скаргу на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, є підстави для відмови у відкритті касаційного провадження.

Керуючись частинами шостою, дев`ятою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Алькон-Сервіс на рішенням Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 15 березня 2021 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 22 грудня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Алькон-Сервіс про стягнення грошових коштів за користування земельною ділянкою, розірвання договору оренди земельної ділянки, зобов`язання повернути земельну ділянку відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявникові.

Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.

Судді: В. В. Яремко

А. С. Олійник

Г. І. Усик