Постанова

від 16.12.2021 по справі 759/19980/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 грудня 2021 року місто Київ

справа №759/19980/18

провадження №22-ц/824/4098/2021

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Шкоріної О.І., суддів - Поливач Л.Д., Стрижеуса А.М., за участю секретаря судового засідання - Онопрієнко К.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та інтересах малолітньої ОСОБА_2 , поданою адвокатом Чучковською Анною Вячеславівною,

на додаткове рішення Святошинського районного суду м.Києва від 17 грудня 2020 року , ухвалене у складі судді Ул`яновської О.В.

у справі за позовом ОСОБА_1 , яка діє у власних інтересах та в інтересах малолітньої ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 , правонаступником якого є ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Київ), про визнання права власності в порядку спадкування за законом,-

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2018 року ОСОБА_1 , у власних інтересах та в інтересах малолітньої ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Київ), про визнання права власності в порядку спадкування за законом.

Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 22 квітня 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом після померлого ОСОБА_6 на 1/16 частину квартири АДРЕСА_1 . Визнано за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом після померлого ОСОБА_6 на 1/4 частину домоволодіння АДРЕСА_2 , яка належала спадкодавцю на підставі свідоцтва про право на спадщину від 7 липня 2004 року № 6127. Визнано за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом після померлого ОСОБА_6 на 1/4 частину присадибної земельної ділянки площею 0,2500 га, що знаходиться в Житомирській області, Малинському районі, село Н. Діброва, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер - 1823483200:01:001:0004. Визнано за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом після померлого ОСОБА_7 на 1/4 частину присадибної земельної ділянки площею 0,2500 га, що знаходиться в АДРЕСА_2 , цільове призначення - для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель, споруд, кадастровий номер - 1823483200:01:001:0003. Визнано за ОСОБА_2 право власності в порядку спадкування за законом після померлого ОСОБА_6 на 1/16 частину квартири АДРЕСА_1 . Визнано за ОСОБА_2 право власності в порядку спадкування за законом після померлого ОСОБА_6 на 1/4 частину домоволодіння АДРЕСА_2 , яка належала спадкодавцю на підставі свідоцтва про право на спадщину від 7 липня 2004 року № 6127. Визнано за ОСОБА_2 право власності в порядку спадкування за законом після померлого ОСОБА_6 на 1/4 частину присадибної земельної ділянки площею 0,2500 га, що знаходиться в Житомирській області, Малинському районі, село Н. Діброва, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер - 1823483200:01:001:0004. Визнано за ОСОБА_2 право власності в порядку спадкування за законом після померлого ОСОБА_7 на 1/4 частину присадибної земельної ділянки площею 0,2500 га, що знаходиться в АДРЕСА_2 , цільове призначення - для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель, споруд, кадастровий номер - 1823483200:01:001:0003. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 2 949 грн. 93 коп.

У травні 2020 року представник ОСОБА_1 - адвокат Чучковська А.В. звернулася до суду в порядку статті 141 ЦПК України з клопотанням про стягнення з ОСОБА_3 витрат на правничу допомогу в розмірі 40 000 грн.

Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 22 червня 2020 року представнику ОСОБА_1 - Чучковській А.В. поновлено строк на подання заяви про ухвалення додаткового рішення. У задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення відмовлено.

Постановою Київського апеляційного суду від 29 вересня 2020 року задоволено частково апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка діє у власних інтересах та в інтересах малолітньої ОСОБА_2 , подану представником Чучковською А.В. , ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 22 червня 2020 року скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Додатковим рішенням Святошинського районного суду м.Києва від 17 грудня 2020 року доповнено рішення Святошинського районного суду м. Києва від 22 квітня 2020 року у цивільній справі №759/19980/18 за позовними вимогами ОСОБА_1 , яка діє у власних інтересах та в інтересах малолітньої доньки ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , третя особа: Головне управління юстиції у м. Києві про визнання права власності в порядку спадкування за законом.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судові витрати, пов`язані з розглядом справи у розмірі 5000 грн..

У решті вимог заяви про ухвалення додаткового рішення відмовлено.

Не погоджуючись з додатковим рішенням суду, представник позивача - адвокат Чучковська А.В. подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати додаткове рішення Святошинського районного суду м. Києва від 17 грудня 2020 року, розглянути заяву позивача про стягнення судових витрат та задовольнити її в повному обсязі, посилаючись на порушення норм процесуального права.

В апеляційній скарзі посилається на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи. Зокрема зазначає, що суд не взяв до уваги той факт, що даний спір по суті виник саме через неправомірні дії відповідачів, які відмовилися надати нотаріусу оригінали правовстановлюючих документів на спадкове майно з метою завадити позивачці та її малолітній доньці оформити свої спадкові права.

Суд помилково дійшов висновку про бажання позивача стягнути з відповідачів "гонорар успіху". Таких вимог позивачем не заявлялось, договір між позивачем та її представником такої правової категорії не передбачає. Позивачка просила стягнути виключно ті судові витрати, які вона фактично сплатила через банківську квитанцію, за той обсяг правової допомоги, який вона фактично отримала.

Суд безпідставно дійшов висновку про те, що ряд дій вчинених представником позивача не є правничою допомогою у розумінні вимог закону в межах даної справи. До таких дій суд відніс консультація про судовий порядок визнання права власності на майно в порядку спадкування за законом та перелік документів, необхідний для подання до суду; оформлення позовної заяви відповідно до вимог ст. 175-177 ЦПК України окремо від складання позовної заяви про визнання права власності на майно в порядку спадкування за законом; консультація з правових питань у зазначеній справі.

Такий висновок суду першої інстанції суперечить положенням ст. 19 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність , яка регламентує види адвокатської діяльності, зокрема такі, як: надання консультацій і роз`яснень з правових питань, складання заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, тощо.

Позивачка не є юристом за фахом, а тому не обізнана у порядку захисту своїх порушених спадкових прав, переліку документів, необхідних для звернення до суду, а також має знати чому її справа розглядалася у суді першої інстанції протягом півтора роки в порушення процесуальних строків, визначених ст. 210 ЦПК України.

У акті-рахунку надання послуг від 22 травня 2020 року міститься така дія як: складання позовної заяви про визнання права власності на майно в порядку спадкування за законом та оформлення її відповідно до вимог ст. 175-177 ЦПК. Складання та оформлення позовної заяви відповідно до законодавчо визначених вимог є обов`язком сторони позивача. Оскільки судом першої інстанції ухвали про залишення позовної заяви без руху та надання строку на усунення недоліків не постановлювалося, суд зважив, що вимоги статей 175-177 ЦПК дотримані, в зв`язку з чим 12 грудня 2018 року було постановлено ухвалу про відкриття провадження у справі.

Суд дійшов необґрунтованого висновку про стягнення на користь позивача судових витрат в розмірі 5 000 грн., не вмотивувавши у оскаржуваному рішенні за які саме послуги стягнуті ці кошти, якою тривалістю, виходячи з якої вартості однієї години роботи адвоката.

Висновки суду не відповідають обставинам справи, оскільки суд першої інстанції хибно обрахував час, протягом якого представник позивача був зайнятий у судовому засіданні 23 жовтня 2019 року та 10 лютого 2020 року.

Крім того, безпідставним є висновок суду першої інстанції про те, що розмір витрат між різними видами послуг, перелічених у вище зазначеному акті рахунку є надто завищеним, враховуючи що дану цивільну справу неможливо віднести до справи, яка має достатню складність і потребує додаткових зусиль з боку адвоката для вивчення практики та правових позицій Верховного Суду відносно зазначеної категорії справ.

Суд безпідставно зазначив на те, що позивач не надав суду детальних та конкретизованих розрахунків витрат, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги, і при цьому послався на наявний в матеріалах справи акт-рахунок від 22 травня 2020 року, а також договір про надання правової допомоги та оригінал банківської квитанції про внесення коштів.

У акті-рахунку зазначений не тільки перелік безпосередніх послуг, наданих адвокатом в межах надання позивачу правничої допомоги, зазначена тривалість кожної конкретної послуги та вказана вартість однієї години роботи адвоката. Не дивлячись на це, суд робить висновок про те, що "інформація, яка міститься в акті ... не може вважатися тим розрахунком, подання якого є необхідною умовою для стягнення витрат на професійну правничу допомогу. " Але мотивів такого висновку суд не наводить.

Суд порушив вимоги ст.ст. 2, 141 ЦПК України, а саме: позивач отримавши задоволення заявлених позовних вимог у повному обсязі має право очікувати на справедливий розподіл судових витрат, що є однією з засад цивільного судочинства, що зумовлює повне покладання таких витрат саме на відповідача ОСОБА_3 , відмова якого надати нотаріусу оригінали правовстановлюючих документів і змусило позивачку звертатися до суду.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 25 січня 2021 року відкрито апеляційне провадження.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 11 лютого 2021 року справу призначено до судового розгляду.

10 березня 2021 року ухвалою Київського апеляційного суду зупинено провадження у справі до залучення до участі у справі правонаступника ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою Київського апеляційного суду від 21 вересня 2021 року провадження у справі поновлено.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 27 жовтня 2021 року, занесеною до протоколу судового засідання, залучено до участі у справі ОСОБА_4 , як правонаступника померлого ОСОБА_3 .

Правом на подання відзиву на апеляційну скаргу сторона відповідач не скористалась.

В судовому засіданні представник позивача - адвокат Чучковська А.В. апеляційну скаргу підтримала і просила її задовольнити.

Представник ОСОБА_4 - адвокат Кісілевич О.М. проти доводів апеляційної скарги заперечував і просив апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Заслухавши доповідь судді Шкоріної О.І., вислухавши пояснення осіб, які з`явилися в судове засідання, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого у справі рішення в межах доводів апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом установлено, що рішенням Святошинського районного суду м.Києва від 22 квітня 2020 року позовні вимоги ОСОБА_1 , яка діє у власних інтересах та в інтересах малолітньої доньки ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , третя особа: Головне управління юстиції у м.Києві про визнання права власності в порядку спадкування за законом задоволено.

Представництво інтересів позивача у Святошинському районному суді м.Києва здійснювала адвокат Чучковська А.В. ( свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 2006/10 від 25 грудня 2001 року) на підставі ордеру від 7 грудня 2018 року.

На підтвердження надання послуг за договором від 28 вересня 2018 року між ОСОБА_1 та ТОВ Україна-5000 підписано додаткову угоду №1 від 28 вересня 2018 року, акт-рахунок надання послуг № 25-1 від 22 травня 2020 року, у відповідності до яких сторони підтвердили, що загальна вартість наданої правової допомоги складає 40000 грн.

Акт-розрахунок надання послуг № 25-1 від 22 грудня 2020 року містить перелік послуг, наданий адвокатом Чучковською А.В., у даній справі, зокрема: - консультації про судовий порядок визнання права власності на майно в порядку спадкування за законом та перелік документів, необхідний для подання до суду - 2 години; складання адвокатського запиту від 4 жовтня 2018 року - 30 хв.; складання заяви ОСОБА_3 про добровільне усунення порушення прав ОСОБА_1 та надання нотаріусу оригіналів правовстановлюючих документів на спадкове майно - 30 хв; складання позовної заяви про визнання права власності на майно в порядку спадкування за законом та оформлення її відповідно до ст.ст.175-177 ЦПК - 6 годин; складання заяви про забезпечення доказів від 22 квітня 2019 року -1 голина; участь у двох судових засіданнях 23 жовтня 2019 року та 10 лютого 2020 року 2 години; складання заяви від 10 лютого 2020 року відповідно до ст.49 ч.2 п.2 ЦПК - 30 хвилин; консультація з правових питань у справі № 759/19980/18 - 2 години; складання заяви відповідно до ст.141 ч.8 ЦПК - 30 хвилин; складання заяви про стягнення судових витрат від 22 травня 2020 року з оформлення подання доказів відповідно до вимог ст.83 ЦПК - 5 годин.

Пунктом 1 вказаного акту-рахунку сторони погодили, що вартість однієї години правової допомоги адвоката виконавця становить 2000 грн.

За надання відповідних правових послуг ОСОБА_1 сплатила виконавцю ТОВ Україна-5000 40000 грн., що підтверджується платіжним квитанцією №11998 від 22 травня 2020 року.

Суд першої інстанції, оцінивши витрати ОСОБА_1 з урахуванням всіх аспектів і складності цієї справи, а також часу, який міг би витратити адвокат на підготовку позовної заяви, та інших заяв, про які йдеться мова в акті-рахунку, як кваліфікований фахівець, дійшов висновку, що оскільки дана справа не потребувала затрат значного часу та великого обсягу юридичної роботи під час підготовки до розгляду, та керуючись критеріями реальності та розумності понесених витрат, їх обґрунтованості та пропорційності до предмету спору, характеру та обсягу наданих адвокатом послуг, справедливим та спів розмірним є призначення відшкодування з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу у сумі 5000 грн.

Колегія суддів погоджується з цими висновками суду з огляду на таке.

Статтею 15 ЦПК України передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Однією з основних засад (принципів цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення ( п.12 ч.3 ст.2 ЦПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості: ефективно захистити свої права в суді; ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову; а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу ( ст.134 ЦПК України; 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами ( ст.137 ЦПК України: подання заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (ст.141 ЦПК України).

Відповідно до ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема на професійну правничу допомогу.

Статтю 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Водночас за змістом ч.4 ст.137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг; 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог ч.4 ст.137 ЦПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподі лу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч.2 ст.141 ЦПК України Проте, у ч.3 ст.141 ЦПК України визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до ч.3 ст.141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторони, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирних шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч.3 ст.141 ЦПК України, визначені також положеннями ч.ч.4,5 ст.141 ЦПК України.

Відтак, зважаючи на наведені положення законодавства, ур разі недотримання вимог ч.4 ст.137 ЦПК України, суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише з клопотанням іншої сторони.

При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами ( ч.5 ст.137 ЦПК України).

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч.ч.3,4,5 ст.141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої увалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись ч.ч.3,4,5 ст.141 ЦПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно сказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. ( правова позиція, викладена Верховним Судом у постанові від 11 листопада 201 року у справі № 873/137/21).

У постановах Верховного Суду від 7 листопада 2019 року у справі № 905/1795/18 та від 8 квітня 2020 року у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, відповідно до якої суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулось рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст.41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим ( рішення у справі East/ West Allianc Limited проти України , заява № 19336/04).

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 у справі Лавентс проти Латвії зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

З огляду на викладене суд першої інстанції при визначенні розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу, який підлягав стягненню з відповідача, правильно врахував критерії, що визначені ч.3 ст.141 ЦПК України, а саме реальність та розумність розміру витрат на правничу професійну допомогу, та зважаючи на те, що дана справа не потребувала затрат значного часу та великого обсягу юридичної роботи під час підготовки до розгляду, враховуючи кваліфікацію адвоката, який надавав такі послуги, дійшов правильного висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви ОСОБА_1 про відшкодування судових витрат на правничу допомогу у справі № 759/19980/18 і стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 5000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції безпідставно зменшив суму сплачену позивачем за надання правничої професійної допомоги, висновків суду не спростовують і не впливають на їх правильність, зводяться до переоцінки доказів. Судом першої інстанції вірно застосовані норми ст.141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат. Доводи апеляційної скарги фактично зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та інтересах малолітньої ОСОБА_2 , поданою адвокатом Чучковською Анною Вячеславівною, залишити без задоволення.

Додаткове рішення Святошинського районного суду м.Києва від 17 грудня 2020 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.

Повна постанова складена 30 грудня 2021 року.

Суддя-доповідач: О.І. Шкоріна

Судді: Л.Д. Поливач

А.М. Стрижеус