Постанова

від 29.09.2020 по справі 759/19980/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 вересня 2020 року місто Київ

справа № 759/19980/18

апеляційне провадження № 22-ц/824/10192/2020

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Головачова Я.В.,

суддів: Вербової І.М., Шахової О.В.,

за участю секретаря судового засідання Коцюрби Л.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка діє у власних інтересах та інтересах малолітньої ОСОБА_2 , подану представником ОСОБА_3 , на ухвалу Святошинського районного суду міста Києва у складі судді Ул`яновської О.В. від 22 червня 2020 року у справі за заявою ОСОБА_1 , поданої представником ОСОБА_3 , про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 , яка діє у власних інтересах та інтересах малолітньої ОСОБА_2 , до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Київ), про визнання права власності в порядку спадкування за законом,

в с т а н о в и в :

У грудні 2018 року ОСОБА_1 , у власних інтересах та інтересах малолітньої ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Київ), про визнання права власності в порядку спадкування за законом.

Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 22 квітня 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом після померлого ОСОБА_6 на 1/16 частину квартири АДРЕСА_1 . Визнано за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом після померлого ОСОБА_6 на 1/4 частину домоволодіння б/н в Житомирській області, Малинському районі, село Н. Діброва, яка належала спадкодавцю на підставі свідоцтва про право на спадщину від 7 липня 2004 року № 6127. Визнано за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом після померлого ОСОБА_6 на 1/4 частину присадибної земельної ділянки площею 0,2500 га, що знаходиться в Житомирській області, Малинському районі, село Н. Діброва, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, кадастровий

номер - 1823483200:01:001:0004. Визнано за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом після померлого ОСОБА_7 на 1/4 частину присадибної земельної ділянки площею 0,2500 га, що знаходиться в Житомирській області, Малинському районі, село Н. Діброва, цільове призначення - для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель, споруд, кадастровий номер - 1823483200:01:001:0003. Визнано за ОСОБА_2 право власності в порядку спадкування за законом після померлого ОСОБА_6 на 1/16 частину квартири АДРЕСА_1 . Визнано за ОСОБА_2 право власності в порядку спадкування за законом після померлого ОСОБА_6 на 1/4 частину домоволодіння б/н в Житомирській області, Малинському районі, село Н. Діброва, яка належала спадкодавцю на підставі свідоцтва про право на спадщину від 7 липня 2004 року № 6127. Визнано за ОСОБА_2 право власності в порядку спадкування за законом після померлого ОСОБА_6 на 1/4 частину присадибної земельної ділянки площею 0,2500 га, що знаходиться в Житомирській області, Малинському районі, село Н. Діброва, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер - 1823483200:01:001:0004. Визнано за ОСОБА_2 право власності в порядку спадкування за законом після померлого ОСОБА_7 на 1/4 частину присадибної земельної ділянки площею 0,2500 га, що знаходиться в Житомирській області, Малинському районі, село Н. Діброва, цільове призначення - для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель, споруд, кадастровий номер - 1823483200:01:001:0003. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 2 949 грн. 93 коп.

У травні 2020 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 звернулася до суду в порядку статті 141 ЦПК України з клопотанням про стягнення з ОСОБА_4 витрат на правничу допомогу в розмірі 40 000 грн.

Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 22 червня 2020 року представнику ОСОБА_1 - ОСОБА_3 поновлено строк на подання заяви про ухвалення додаткового рішення. У задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення відмовлено.

У поданій апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 , посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду, розглянути заяву про стягнення судових витрат та задовольнити її в повному обсязі.

Скаржник зазначає, що суд за наслідками вказаної заяви повинен був ухвалити або додаткове судове рішення або постановити ухвалу про відмову у його прийнятті, натомість суд постановив ухвалу про відмову у задоволенні заяви про ухвалення додаткового судового рішення; всупереч частини 3 статті 270 ЦПК України суд не повідомив учасників справи про розгляд заяви щодо ухвалення додаткового рішення; суд помилково посилався на положення Закону України "Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах", оскільки він втратив чинність з 15 грудня 2017 року; висновок суду щодо неспівмірності розміру витрат на правничу допомогу є безпідставним.

У письмових поясненнях на апеляційну скаргу представник ОСОБА_4 - ОСОБА_8 зазначає, що заява про стягнення витрат на правничу допомогу була подана з порушенням, встановленого частиною 8 статті 141 ЦПК України, строку. Крім того, розмір витрат на правничу допомогу є неспівмірним зі складністю справи.

Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 в суді апеляційної інстанції підтримала апеляційну скаргу з наведених в ній підстав.

Представник ОСОБА_4 - ОСОБА_8 заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вважав, що ухвала суду постановлена з додержанням вимог закону.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленої ухвали, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Постановляючи ухвалу про відмову у задоволенні заяви представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 про ухвалення додаткового рішення, суд першої інстанції виходив із того, що розмір заявлених представником витрат на правничу допомогу є неспівмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим на їх виконання, обсягом наданих послуг та виконаних робіт. Також суд посилався на положення статті 1 Закону України "Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах".

Проте з таким висновком суду погодитися не можна з таких підстав.

Відповідно до положень частини 1, пунктів 1, 4 частини 3 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно з положеннями частин 1-4 статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина 1 статті 141 ЦПК України).

Відповідно до частини 8 статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Як встановлено частинами 1, 2, 3, 5 статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, зокрема, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. Додаткове рішення або ухвалу про відмову в прийнятті додаткового рішення може бути оскаржено.

За змістом наведеної норми, питання щодо ухвалення додаткового судового рішення повинно бути вирішеним в тому самому порядку, що й судове рішення.

Як убачається з матеріалів справи, розгляд даної справи проводився в загальному порядку з викликом сторін, а тому питання про ухвалення додаткового рішення також повинно було розглядатися з викликом сторін.

Разом з тим суд першої інстанції розглянув заяву ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_3 , про стягнення витрати на правничу допомогу без виклику сторін.

Ураховуючи зазначене, судом першої інстанції при постановленні оскаржуваної ухвали були порушені норми процесуального права, що є безумовною підставою для скасування ухвали суду відповідно до пункту 3 частини 3 статті 376 ЦПК України .

Також суд не звернув увагу на те, що у випадку відсутності підстав для ухвалення додаткового судового рішення, постановляється ухвала про відмову в прийнятті додаткового рішення, а не про відмову у задоволенні відповідної заяви.

При цьому суд апеляційної інстанції позбавлений права ухвалити додаткове рішення у справі, оскільки вирішення цього питання належить до компетенції суду, що ухвалив рішення по суті спору, тобто у даному випадку Святошинського районного суду міста Києва.

Ураховуючи зазначене, інші доводи апеляційної скарги колегією суддів не перевіряються.

При новому розгляді питання про стягнення витрат на правничу допомогу, суду першої інстанції слід врахувати, що Закону України "Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах" втратив чинність з 15 грудня 2017 року.

За таких обставин колегія суддів доходить висновку про наявність підстав для скасування ухвали суду і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 367, 374, 379, 381-384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка діє у власних інтересах та інтересах малолітньої ОСОБА_2 , подану представником ОСОБА_3 , задовольнити частково.

Ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 22 червня 2020 року скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складений 1 жовтня 2020 року.

Головуючий

Судді: