Рішення

від 17.12.2020 по справі 759/19980/18

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/19980/18

пр. № 2-др/759/49/20

17 грудня 2020 року м. Київ

Святошинський районний суд м. Києва

у складі: головуючого судді Ул`яновської О.В.,

секретаря судового засідання Гродського П.В.,

за участю: представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві заяву представника позивача ОСОБА_3 поданої в інтересах ОСОБА_4 про ухвалення додаткового рішення по цивільній справі за позовними вимогами ОСОБА_4 , яка діє у власних інтересах та в інтересах малолітньої доньки ОСОБА_5 до ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , третя особа: Головне управління юстиції у м. Києві про визнання права власності в порядку спадкування за законом,

ВСТАНОВИВ:

25.05.2020 р. представник позивач звернулася до суду із заявою, просить суд визнати поважними причини пропуску п`ятиденного строку для подання доказів понесених судових витрат відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України та поновити такий строк та просить стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4 судові витрати, пов`язані з розглядом цієї справи, а саме 40000 грн 00 коп. витрат на правову допомогу, оскільки повний текст судового рішення було отримано лише 18.05.2020, а заява про стягнення судових витрат була подана 22.04.2020, тобто до видалення суду до нарадчої кімнати.

У судовому засіданні представник позивача при оголошенні заяви наголосила, що підстав пропуску строку для подання доказів понесених судових витрат не було і не підлягає до розгляду. Інши доводи заяви підтримує у повному обсязі та просить їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні зазначив, що не погоджується із заявою, вважає її безпідставною, оскільки поданий представником позивача опис робіт (наданих послуг) за договором про надання правової допомоги не містить інформації про точний час, витрачений адвокатом для надання відповідних робіт з конкретним переліком робіт, які виконав адвокат. Окрім того, відповідач зауважує, що справа є незначної складності, тоді як адвокат не обґрунтував в чому саме полягає складність цієї справи. Також адвокат не надав фіксованого розміру погодинної оплати, як того вимагає стаття 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність .

Відповідно до частин 3, 4 ст. 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Суд, вивчивши подану заяву, дослідивши матеріали цивільної справи, приходить до наступного.

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 22.04.2020 позовні вимоги ОСОБА_4 , яка діє у власних інтересах та в інтересах малолітньої доньки ОСОБА_5 до ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , третя особа: Головне управління юстиції у м. Києві про визнання права власності в порядку спадкування за законом задоволено (а.с. 4-6 том 2).

23.04.2020 від представника позивача надійшла до суду заява в якій повідомила суд про те, що протягом п`яти днів з дня ухвалення рішення суду до суду будуть подані докази понесених судових витрат, пов`язаних із розглядом цієї справи в суді (а.с. 8 том 2).

Представник позивача просить стягнути судові витрати пов`язані із розглядом цієї справи у розмірі 40000 грн 00 коп. (а.с. 17-18 том 2) на підтвердження яких надала копію додаткової угоди №1 від 28.09.2018 до договору №25 від 28.09.2018; акт-рахунок надання послуг №25-1 від 22.05.2020 де зазначено найменування робіт, послуг; оригінал квитанції №1199В від 22.05.2020 на суму 40000 грн 00 коп. призначення платежу оплата за договір про надання правової допомоги №25 від 28.09.2018 спр.№759/199870/18.

Згідно з ч 3 ст. 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Додаткове судове рішення ухвалюється у тому самому порядку, що й судове рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).

Положеннями ст. 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі Схід/Захід Альянс Лімітед проти України (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 Лавентс проти Латвії зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України від 05.07.2012 за № 5076-VI Про адвокатуру та адвокатську діяльність (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 ч. 1 ст. 1 Закону № 5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону № 5076-VI).

Відповідно до ст. 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є:

- надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;

- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;

- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону № 5076-VI).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

За змістом ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

- розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Підсумовуючи, можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Із запровадженням з 15.12.2017 змін до ЦПК України законодавцем принципово по новому визначено роль суду у позовному провадженні, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої із сторін, що не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства.

Відповідно до п.п. 1, 2, 4, 5, 6, 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, верховенство права; повага до честі і гідності, рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність; відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Зі змісту ст.ст. 10, 11, 12, 13 ЦПК України в узагальненому вигляді, при вирішенні цивільного спору, у тому числі і при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат, суд керується Конституцією України, законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, застосовує інші правові акти, враховує завдання цивільного судочинства, забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами, особливості предмета спору та ціну позову, складність справи, її значення для сторін та час, необхідний для розгляду справи, покладення доведення обставин, які мають значення для справи, саме сторонами, права яких є рівними, як і покладення саме на кожну сторону ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій та з урахуванням меж заявлених вимог та заперечень та обсягу поданих доказів.

При розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (ч. 1 ст. 182 ЦПК України).

Тобто саме заінтересована сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд приймає до уваги положення ч. 3 ст. 141 ЦПК України, згідно з якою при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим, а також критерій розумності їх розміру, приймає до уваги конкретні обставини справи.

При вирішенні питання щодо певних видів правничої допомоги адвоката враховується як пов`язаність їх з розглядом справи, обґрунтованість та розумність .

Крім того, з наданого позивачем акту-рахунку надання послуг від 22.05.2020 за № 25-1 вбачається, що між сторонами встановлено вартість однієї години роботи у розмірі 2000 грн 00 коп. та наданно правову допомогу (а.с. 20 т. 2):

- консультація про судовий порядок визнання права власності на майно в порядку спадкування за законом та перелік документів, необхідний для подання до суду - 2 год.;

- складання адвокатського запиту від 04.10.2018 - 30 хв.;

- складання заяви ОСОБА_6 про добровільне усунення порушення прав ОСОБА_4 та надання нотаріусу оригіналів правовстановлюючих документів на спадкове майно - 30 хв.;

- складання позовної заяви про визнання права власності на майно в порядку спадкування за законом та оформлення її відповідно до вимог ст.ст. 175-177 ЦПК України - 6 год.;

- складання заяви про забезпечення доказів від 22.04.2019 - 1 год.;

- участь у двох судових засіданнях 23.10.2019 та 10.02.2020 - 2 год.;

- складання заяви від 10.02.2020 відповідно до ст. 49 ЦПК України - 30 хв.;

- консультація з правових питань у зазначеній справі - 2 год.;

- складання заяви відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України - 3- хв.;

- складання заяви про стягнення судових вират від 22.05.2020 з оформленням подання доказів відповідно до вимог ст. 83 ЦПК України - 5 год.

Отже, витрати позивача на професійну правничу допомогу дійсно мали місце та підтверджуються належними і допустимим доказами.

Досліджуючи питання щодо співмірності розміру таких витрат із реальними адвокатськими послугами, наданими позивачу у цій справі, суд зазначає таке.

Складання та подання таких документів прямо не передбачено ЦПК України, однак виходячи із конкретних обставин справи, адвокат самостійно визначається зі стратегією захисту інтересів свого клієнта та алгоритмом дій задля задоволення вимог останнього та найкращого його захисту.

Для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату певного гонорару успіху, у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (п. 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).

При вирішенні питання про розмір судових витрат, суд вважає, що дії, вчинені представником позивача в межах розгляду цивільної справи, а саме: консультація про судовий порядок визнання права власності на майно в порядку спадкування за законом та перелік документів, необхідний для подання до суду; оформлення позовної заяви відповідно до вимог ст.ст. 175-177 ЦПК України окремо від складання позовної заяви про визнання права власності на майно в порядку спадкування за законом; консультація з правових питань у зазначеній справі є неконкретизованими, а тому суд вважає, що не є правничою допомогою у розумінні вимог закону в межах саме даної цивільної справи, а тому стягненню не підлягають.

Посилання позивача щодо участі його представника у двох судових засіданнях 23.10.2019 та 10.02.2020 - 2 год. матеріалами справи спростовано кількість зазначених годин проведення у судовому засіданні, так як відповідно до протоколу судового засідання 23.10.2019 відкриття судового засідання розпочалось о 11:13 год. та оголошено перерву об 11:26 год., тобто загалом відбувалось 13 хв., а не годину як зазначено у акті-рахунку (а.с. 166 т. 1), а також час та година не співпадають по судовому засіданню від 10.02.2020 відкриття судового засідання розпочалось о 10:15 год. та оголошено перерву об 11:06 год., тобто відрізняється визначений час на 10 хв. (а.с. 210-213 т. 1).

Взагалі розмір витрат між різними видами послуг перелічених у вищезазначеному акті рахунку є надто завищеним, враховуючи, що дану цивільну справу неможливо віднести до справи, яка має достатню складність і потребує додаткових зусиль з боку адвоката для вивчення практики та правових позицій Верховного Суду відносно зазначеної категорії справ.

Вартість наданих юридичних послуг та надані зазначені послуги не відповідають розумності їх розміру, з урахуванням складності справи і наданих послуг та недоведеного фінансового стану учасників справи.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені у постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зазначено, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат .

Проте позивач не надав суду у детальних та конкретизованих розрахунків витрат, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги.

Інформація, яка міститься в акті, зокрема перелік наданих послуг та фіксований розмір гонорару, не може вважатись тим розрахунком (детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат часу по кожному із видів робіт, необхідних для надання правничої допомоги), подання якого є необхідною умовою для стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Крім того, неподання стороною, на користь якої ухвалено судове рішення, розрахунку (детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат часу по кожному із виду робіт, необхідних для надання правничої допомоги) позбавляє іншу сторону можливості спростовувати ймовірну неспівмірність витрат на професійну правничу допомогу.

Подібний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 23.11.2020 у справі № 638/7748/18, провадження № 61-13573св19.

За таких обставин витрати позивача на професійну правничу допомогу підлягають задоволенню частково у розмірі 5000 грн 00 коп., оскільки саме на цю суму підтверджується доказами надання адвокатом правничих послуг у даній справі , а заява про їх відшкодування і розрахунок були надані у строк, визначений ч. 8 ст. 141 ЦПК України.

Витрати на професійну правничу допомогу на задоволену суму є співмірними зі складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг у суді, відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру.

При цьому суд враховує загальні засади цивільного законодавства та критерії такого відшкодування.

Схожі висновки щодо підтвердження витрат, пов`язаних з оплатою професійної правничої допомоги, зроблені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18), постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 753/15687/15-ц, від 26 вересня 2018 року у справі № 753/15683/15, постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18 червня 2019 року у справі № 910/3929/18 , № 755\9212\15-ц від 19.02.2020, від 01.04.2020 року № 644\5503\17.

У відповідності до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ч. 5 ст. 270 ЦПК України додаткове рішення або ухвалу про відмову в прийнятті додаткового рішення може бути оскаржено.

На підставі викладеного, керуючись вимогами ст.ст. 2, 4, 5, 76-81, 135, 137, 141,263-265, 270, 293, 315-317, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

доповнити рішення Святошинского районного суду м. Києва від 22.04.2020 у цивільній справі №759/19980/18 за позовними вимогами ОСОБА_4 , яка діє у власних інтересах та в інтересах малолітньої доньки ОСОБА_5 до ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , третя особа: Головне управління юстиції у м. Києві про визнання права власності в порядку спадкування за законом.

Стягнути з ОСОБА_6 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати, пов`язані з розглядом справи у розмірі 5000 (п`ять тисяч) грн 00 коп.

У решті заяви відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги через Святошинський районний суд м. Києва до апеляційного суду у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: О.В. Ул`яновська

Повний текст судового рішення складено 18.12.2020.