Рішення

від 28.12.2021 по справі 366/2864/20

ІВАНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 366/2864/20

Провадження № 2/366/157/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 грудня 2021 смт. Іванків

Іванківський районний суд Київської області у складі

Головуючої судді Слободян Н.П.,

За участю секретарів судових засідань Німченко Н.Ю., Мартовицької Н.В.

Позивачки ОСОБА_1 ,

Представника відповідача, адвокатів Січевлюка-Врублевського Т.С., Мінгалієвої Н.М.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Іванків цивільну справі за позовом ОСОБА_1 до приватного підприємства Корона-Сервіс про розірвання договору оренди землі ,

встановив:

Короткий зміст позовних вимог

17.11.2020 позивач ОСОБА_1 , звернулась з позовом до відповідача, в якому просила розірвати договори оренди землі, укладені між нею та відповідачем та стягнути судовий збір відповідно до ст. 141 ЦПК України на свою користь.

Позовні вимоги мотивовані тим, що згідно з Державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЕАІ № 416596 від 14.05.2013, зареєстрованим в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі, позивач є власником земельних ділянок, загальною площею 4,6251 та 4,6249 га з кадастровими номерами 3222083000:02:009:0029 та 3222083000:02:009:0030, які розташовані на території Олізарівської сільської ради Іванківського району Київської області, цільове призначення земельної ділянки - ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

За договорами оренди землі земельні ділянки були передані позивачем в оренду відповідачу.

Відповідач не виконав обов`язок, зазначений у абзаці 3 ч. 1 ст. 24 Закону України Про оренду землі та ч. 4 ст. 22 Земельного кодексу України, та як наслідок проект землеустрою, що забезпечує еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь щодо земельної ділянки не був розроблений.

Позивач вважає, що договір оренди землі має бути розірваний, оскільки протиправна бездіяльність відповідача загрожує збереженню стану орендованої земельної ділянки, у зв`язку з чим на підставі ст. ст. 22, 24, 32 Закону України Про оренду землі , ст.ст. 22, 158 Земельного кодексу України та ст.ст. 16, 22, 23, 651 Цивільного кодексу України нею було подано позов до суду та вона просить його задовольнити.

Процесуальні дії

17.11.2020 позовна заява надійшла до суду.

23.11.2020 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків, шляхом формулювання позовних вимог, надання копії позовної заяви для відповідача, доказів, зазначених у позові у двох екземплярах та квитанції з підтвердженням сплати судового збору.

21.12.2020 позовна заява надійшла до суду з усуненими недоліками.

31.12.2020 у справі відкрито провадження в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 11.02.2021 о 09 год. 00 хв. у приміщенні Іванківського районного суду, про що повідомлено сторони, яке відкладене у зв`язку з неявкою сторін.

11.02.2021 на підготовчому засіданні розгляд справи призначено на 16.03.2021 на 09 год. 30 хв.

16.03.2021 задоволено клопотання відповідача про відкладення судового засідання для підготовки Заперечення на позов; було направлено запити для отримання інформації щодо нормативно-грошової оцінки за 2016, 2017, 2018 та 2019 років, належних Позивачу земельних ділянок; задоволено клопотання позивача ОСОБА_1 про витребування у державного реєстратора Господарця О.О. договорів оренди на земельні ділянки позивача; судове засідання відкладено на 05.05.2021 на 10 год. 00 хв., яке неодноразово за клопотанням сторін відкладалось на 12.05.2021, 14.05.2021, 14.06.2021, 21.07.2021, 09.08.2021 та 10.09.2021.

18.10.2021 ухвалою суду закрите підготовче судове засідання та призначено розгляд справи по суті на 18.11.2021 на 09 год. 00 хв., яке за клопотанням представника відповідача відкладено на 21.12.2021, потім на 28.12.2021.

Позиції сторін:

Позивач ОСОБА_1 позовні вимоги про розірвання договорів оренди підтримала, посилаючись на те, що відповідача несвоєчасно сплачує їй орендну плату. Фактично почав платити оренду після звернення інших осіб до суду з позовами про розірвання договорів оренди, де вона була свідком. Договори укладені у 2016 році, перший раз їй заплатили у 2019 році, а другий у 2020 році. Вона не хочу бігати за орендарем, щоб отримати свої кошти, тому хоче розірвати договори оренди.

Відповідач, в особі своїх представників, позовні вимоги не визнали, посилаючись на те, що позивач не надав до суду належних допустимих доказів щодо невиконання відповідачем умов оспорюваних договорів, зокрема щодо недотримання орендарем екологічної безпеки землекористування та збереження родючості ґрунтів. Відповідна норма Закону була виключена ще в 2015 році. Тобто на час укладення договорів такої норми не було і немає. Твердження позивача про те, що відповідачем було порушено умови договорів та припису Закону України Про оренду землі є безпідставним. Орендна плата сплачена у повному обсязі. Заборгованості немає.

Встановлені судом обставини та застосовані норми

Суд, заслухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши надані докази, дійшов до висновку, про те, що позов слід задовольнити.

Судом встановлено, що у приватній власності позивача ОСОБА_1 перебувають земельні ділянки, загальною площею 4,6251 та 4,6249 га з кадастровими номерами 3222083000:02:009:0029 та 3222083000:02:009:0030, які розташовані на території Олізарівської сільської ради Іванківського району Київської області.

12.10.2016 між позивачем та відповідачем було укладено договори оренди землі № 123 та № 124 щодо земельних ділянок з кадастровими номерами 3222083000:02:009:0030 та 3222083000:02:009:0029.

Відповідно до пункту 4.1 Договорів, розмір орендної плати визначається за домовленістю між сторонами і складає 5 % від нормативної грошової оцінки землі та вноситься орендарем щорічно у грошовому розмірі, що складає 2 449 (дві тисячі чотириста сорок дев`ять) грн.. 00 коп.

Відповідно до пункту 4.4. Договорів, розрахунок по щорічній орендній платі проводиться орендарем в строк до 30 грудня поточного року.

Відповідно до пунктів договору 12.3.2 Договір припиняється за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у наслідок систематичного невиконання другою стороною обов`язків, передбачених Договором.

Позивачем до матеріалів справи було долучено довідку з АТ КБ ПРИВАТБАНК , у якій зазначено:

-переказ грошових коштів Виплата орендної плати за землю (пай) за 2017 на рахунок позивача ОСОБА_1 від ПП Корона-Сервіс+ на суму 1971, 44 грн., дата переказу 22.02.2019;

-переказ грошових коштів Виплата орендної плати за землю (пай) за 2017 на рахунок позивача ОСОБА_1 від ПП Корона-Сервіс+ на суму 1971, 44 грн., дата переказу 22.02.2019;

-переказ грошових коштів Виплата орендної плати за землю (пай) за 2018 на рахунок позивача ОСОБА_1 від ПП Корона-Сервіс+ на суму 1971, 44 грн., дата переказу 22.02.2019;

-переказ грошових коштів Виплата орендної плати за землю (пай) за 2018 на рахунок позивача ОСОБА_1 від ПП Корона-Сервіс+ на суму 1971, 44 грн., дата переказу 22.02.2019.

Відповідачем долучено до матеріалів справи документи, що підтверджують сплату коштів за оренду землі, а саме:

-фіскальний чек від 29.12.2020 на суму 4657, 00 грн., плата за оренду земельної ділянки (пая) за 2019 рік;

-фіскальний чек від 29.12.2020 на суму 182, 00 грн., плата за оренду земельної ділянки (пая) за 2019 рік;

-розрахунок пені за несвоєчасну виплату орендної сплати за 2019 рік згідно договору оренди землі № 123 від 12.10.2016 - 166, 14 грн.;

-фіскальний чек від 29.12.2020 на суму 4657, 00 грн., плата за оренду земельної ділянки (пая) за 2019 рік;

-фіскальний чек від 29.12.2020 на суму 182, 00 грн., плата за оренду земельної ділянки (пая) за 2019 рік;

-розрахунок пені за несвоєчасну виплату орендної сплати за 2019 рік згідно договору оренди землі № 124 від 12.10.2016 - 166, 14 грн.;

-фіскальний чек від 29.12.2020 на суму 4657, 00 грн., плата за оренду земельної ділянки (пая) за 2020 рік;

-фіскальний чек від 29.12.2020 на суму 4657, 00 грн., плата за оренду земельної ділянки (пая) за 2020 рік;

З аналізу розгляду наявних в матеріалах справи доказів, вбачається, що відповідач почав виконувати зобов`язання щодо орендної плати за вказаними договорами лише з 22.02.2019, що вказує на систематичне порушення вимог договору, а саме невчасне виконання орендної плати в період, 2017, 2018 років. Підтверджуючі документи про сплату грошових коштів відповідачем за договором оренди землі за 2016 рік взагалі в матеріалах справи відсутні та сторонами до суду не надавались. Вчасна сплата орендної плати відповідачем була здійснена лише у 2020 році.

Зроблені відповідачем розрахунки пені за несвоєчасну виплату орендної сплати за 2019 рік згідно договорів оренди землі №№ 123 та 124 від 12.10.2016, свідчать про усвідомлення порушення відповідачем вимоги договорів в частині здійснення своєчасної орендної плати.

Відповідно до статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання, або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно п. в ч. 1 ст. 96 Земельного кодексу України, землекористувачі зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату.

Відповідно до п. д ч. 1 ст. 141 Земельного кодексу України, підставами припинення права на користування земельною ділянкою є систематична (два та більше випадки) несплата орендної плати, про що також зазначено в Постанові Верховного суду України від 06.03.2019, справа № 183/262/17.

Частинами третьою та четвертою статті 31 Закону України Про оренду землі передбачено, що договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Згідно із статтею 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Крім іншого, слід звернути увагу на те, що суд, з`ясувавши при розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні відносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує для прийняття рішення тв. Норми матеріального і процесуального права, предметом яких є правовідносини (аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 924/1473/15 (провадження 12-15гс19)).

Зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним при вирішенні судом питання про те, яким законом слід керуватися при вирішенні спору (аналогічну правову позицію викладено у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 761/6144/15-ц (провадження 61-18064св18)).

Велика Палата Верховного Суду визначила, що саме на суд покладено обов`язок надавати правову кваліфікацію відносинам сторін, виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту.

В даному випадку позивач свої вимоги у позовній заяві від 21.12.2020 щодо розірвання договорів оренди обґрунтовувала недотриманням відповідачем екологічної безпеки землекористування та збереження родючості ґрунтів, недодержання державних стандартів, норм і правил. Проте як у підготовчому судовому засідання та і при розгляді справи по суті просила суд задовольнити позов про розірвання договорів оренди землі на підставі несвоєчасної сплати відповідачем орендної плати за користування земельними ділянками.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЗК України підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.

Частинами 1,2 ст.15 ЗУ Про оренду землі передбачено, що істотними умовами договору оренди землі є : об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); дата укладення та строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови.

Згідно ч.1.2 ст.21 ЗУ Про оренду землі орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Згідно ч. 1 ст.24 ЗУ Про оренду землі орендодавець має право вимагати від орендаря : використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди; дотримання екологічної безпеки землекористування та збереження родючості ґрунтів, додержання норм і правил; дотримання режиму водоохоронних зон, прибережних захисних смуг, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон, зон особливого режиму використання земель та територій, які особливо охороняються; своєчасного внесення орендної плати.

Верховний Суд у своїй Постанові від 29.07.2020 року у справі № 277/526/18 виклав свою позицію, а саме : Загальні положення щодо наслідків порушення зобов`язань визначені статтями 610-611 ЦК України. Зокрема стаття 610 ЦК України зазначає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору (статті 611 ЦК України). Отже, не виконання зобов`язань однією зі сторін договору має наслідком розірвання договору за ініціативою сторони, яка втратила інтерес до виконання та продовження правовідносин за договором. Згідно зі статтею 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. У пункті "д" частини першої статті 141 ЗК України передбачено таку підставу припинення права користування земельною ділянкою, як систематична несплата земельного податку або орендної плати. Отже, згідно зі статтями 13, 15, 21 Закону України "Про оренду землі" одним з визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати у встановлених договором розмірі, строку та порядку. Систематична несплата орендної плати за користування земельною ділянкою, вказує на систематичне порушення умов договору оренди земельної ділянки і може бути підставою для його розірвання. За своєю правовою природою поняття "несвоєчасна сплата" означає несплату певної суми грошових коштів у певний строк, зокрема, у строк, передбачений договором оренди землі.

У постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року в справі № 183/262/17 (провадження № 61-41932сво18) зроблено висновок, що підставою для розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати (два та більше випадки). При цьому, систематична сплата орендної плати не у повному обсязі, визначеному договором, тобто як невиконання, так і неналежне виконання умов договору, є підставою для розірвання такого договору, оскільки згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до статей 509, 510, 526 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Загальними умовами зобов`язання є те, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання (статті 525, 625 ЦК України). Згідно зі статтею 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 ЦК України).

У своїй постанові від 22.09.2020 року у справі № 327/163/17 Верховний суд дійшов висновку, що згідно із частиною другою статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Системний аналіз зазначених положень законодавства дає можливість дійти висновку, що при вирішенні питання щодо розірвання договору оренди земельної ділянки з підстави, передбаченої пунктом "д" статті 141 ЗК України, застосуванню також підлягають положення частини другої статті 651 ЦК України, згідно з якою необхідна наявність істотного порушення стороною договору. Згідно з частиною четвертою статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до ч.6 ст.13 ЗУ Про судоустрій і статус суддів висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

З урахуванням викладеного вище, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України суд присуджує з відповідача на користь позивача судові витрати в розмірі сплаченого судового збору в сумі 840 грн. 40 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.141, 262-268, 354 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позовні вимоги задовольнити

Розірвати договір оренди землі № 123, укладений 12 жовтня 2016 року між орендодавцем ОСОБА_1 і орендарем Приватним підприємством КОРОНА-СЕРВІС (кадастровий номер земельної ділянки 3222083000:02:009:0030.

Розірвати договір оренди землі № 124, укладений 12 жовтня 2016 року між орендодавцем ОСОБА_1 і орендарем Приватним підприємством КОРОНА-СЕРВІС (кадастровий номер земельної ділянки 3222083000:02:009:0029.

Стягнути з Приватного підприємства КОРОНА-СЕРВІС на користь ОСОБА_1 сплачений нею судовий збір в сумі 840 грн. 40 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду через Іванківський районний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення (28.12.2021).

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Суддя Н.П. Слободян