Ухвала

від 05.01.2022 по справі 2-510/11

ЗАЛІЗНИЧНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

справа № 2-510/11

УХВАЛА

05 січня 2022 року Залізничний районний суд м. Львова у складі:

головуючого судді: Бориславського Ю.Л.,

за участі секретаря судових засідань: Каралюс Т.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду у місті Львові скаргу адвоката Семенюк Соломії Ярославівни в інтересах ОСОБА_1 на дії/бездіяльність органу примусового виконання,

в с т а н о в и в:

адвокат Семенюк С.Я. звернулася до суду в інтересах ОСОБА_1 зі скаргою, у якій просить визнати поважними причини пропуску строку на подачу скарги ОСОБА_1 та поновити строк на її подачу; визнати протиправним та скасувати звіт про оцінку майна від 20.10.2021 року, предметом якого є житловий будинок заг. пл. 194,8 кв.м., житл. пл. 86,4 кв.м., РНМ 19079804, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , складений суб`єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_2 на замовлення приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Маковецького З.В. для проведення примусової реалізації майна у межах виконавчого провадження № 64946779; визнати протиправним та скасувати звіт про оцінку майна від 20.10.2021 року, предметом якого є земельна ділянка пл. 0,0152 га, кад. № 4610165500:01:003:0061, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , складений суб`єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_2 на замовлення приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Маковецького З.В. для проведення примусової реалізації майна у межах виконавчого провадження № 64946779; визнати неправомірними дії приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Маковецького З.В. щодо подачі 27 жовтня 2021 року заявки на реалізацію на електронних торгах арештованого майна - житлового будинку заг. пл. 194,8 кв.м, житл. пл. 86,4 кв.м., РНМ 19079804, та земельної ділянки пл. 0,0152 га, кад. № 4610165500:01:003:0061, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , які належать ОСОБА_1 . Свою скаргу обґрунтувала тим, що експертна оцінка майна проведена без ознайомлення із об`єктом, зокрема без внутрішнього його огляду. Також скаржник не погоджується із розміром оцінки об`єктів та вважає такий заниженим. Просить скаргу задовольнити.

У судове засідання скаржник ОСОБА_1 , а також її представники - адвокати Семенюк С.Я. та Пастернак О.О. не з`явилися, причини своєї неявки суд не повідомили.

Представник стягувача АТ Універсал Банк Піхотенко А.С. у судове засідання не з`явилася, подала заяву про розгляд справи за її відсутності. У письмових поясненнях заперечила проти задоволення скарги та вказала, що звіт про оцінку майна відображає та підтверджує зроблені суб`єктом оціночної діяльності суб`єктом господарювання висновки і його дії щодо реалізаціє своєї практичної діяльності, що унеможливлює оспорювання в судовому порядку такого звіту. Крім цього, при складанні заявки на реалізацію арештованого майна приватний виконавець Маковецький З.В. не порушив жодної норми чинного законодавства України, здійснював виконавчі дії правомірно та законно, керуючись законодавством України. Просить відмовити у задоволенні скарги.

Приватний виконавець Маковецький З.В. у судове засідання не з`явився, проте надав клопотання по проведення судового розгляду за його відсутності, також подав відзив на скаргу, у якому просив відмовити у задоволенні скарги, оскільки скаржник не надав підтверджень порушення приватним виконавцем чи суб`єктом оціночної діяльності прав чи норм чинного законодавства при здійсненні виконавчого провадження.

Суд, ухвалив проводити розгляд скарги за відсутності учасників судового розгляду, оскільки їх неявка не перешкоджає розгляду скарги по суті відповідно до положень ч.2 ст. 450 ЦПК України.

Вивчивши матеріали скарги, оглянувши матеріали справи 2-510/11, суд виходить з такого.

Статтею 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України і за її межами.

Статтею 5 Закону України Про виконавче провадження визначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів .

Згідно ст. 1 Закону України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) (далі-рішення) покладається на органи державної виконавчої служби та у визначених Законом України Про виконавче провадження випадках - на приватних виконавців.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про виконавче провадження виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Статтею 18 Закону України Про виконавче провадження передбачено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Частиною першою статті 13 Закону України Про виконавче провадження передбачено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону України Про виконавче провадження передбачено, що для з`ясування та роз`яснення питань, що виникають під час здійснення виконавчого провадження і потребують спеціальних знань, виконавець виносить постанову про залучення експерта або спеціаліста, а для проведення оцінки майна - суб`єктів оціночної діяльності.

Згідно матеріалів справи, 25.11.2019 року Залізничним районним судом м. Львова видано виконавчий лист №2-510/11 та 24.03.2021 року приватним виконавцем Маковецьким З.В. відкрито виконавче провадження № 64946779 про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ Універсал Банк 258 364,77 доларів США, що еквівалентно 2047773,33 грн.

В ході примусового виконання у виконавчому провадженні приватним виконавцем Маковецьким З.В. призначено суб`єкта оціночної діяльності ФОП ОСОБА_2 .

Так, суб`єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_2 20.10.2021 року складено звіт про оцінку будинковолодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та звіт з проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки, загальною площею 152 кв.м, розташованої за адресою: АДРЕСА_1

Згідно висновку про вартість об`єкта оцінки від 20.10.2021 року ринкова вартість об`єкта оцінки без врахування ПДВ, становить: 1474831 грн., в тому числі: вартість земельних поліпшень /будинку/, без врахування ПДВ становить: 1384800 грн., вартість земельної ділянки пл. 152 кв.м, без врахування ПДВ становить: 90031 грн.

Із змісту звіту про оцінку будинковолодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 вбачається, що оцінювач ОСОБА_2 заявив, що ним особисто проведений огляд об`єкту, що оцінюється.

Відповідно до рецензії від 30.11.2021 року звіт про експертну грошову оцінку земельної ділянки, площею 152 кв.м, у цілому відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, але має незначні недоліки, що не вплинули на достовірність оцінки.

Крім цього, у висновках до вказаної рецензії зазначено, що вибраний в звіті вид ринкової вартості обґрунтований та відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки земель, діючих на дату оцінки, обраний під час проведення оцінки методичний підхід для визначення ринкової вартості об`єкту, з урахуванням мети і бази оцінки, застосований обґрунтовано і правильно.

Відповідно до рецензії від 30.11.2021 року звіт про експертну грошову оцінку будинковолодіння, загальною площею 194,8 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та розташоване на земельній ділянці площею 152 кв.м, у цілому відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, але має незначні недоліки, що не вплинули на достовірність оцінки.

Крім цього, у висновках до вказаної рецензії зазначено, що вибраний в звіті вид вартості обґрунтований та відповідає вимогам нормативно-правових актів, що регулюють процедуру проведення оцінки даного майна, обсяг зібраної та проаналізованої інформації загалом достатній для здійснення оцінки. Факт проведення часткового огляду зобов`язував виконавця звіту прописати відповідні застереження, проте, зважаючи на законодавчу дозволеність складання звіту про оцінку майна без проведення повного натурного огляду /обмежуючись частковим оглядом/, та виходячи з обсягу наявної у звіті вихідної інформації, Рецензент вважає, що ідентифікація оцінюваного об`єкту дозволяла оцінювачу розглядати наявні у нього вихідні дані, як достатні для складання звіту.

Згідно матеріалів справи, повідомлення про результати оцінки майна від 23.10.2021 року ОСОБА_1 отримала 01.11.2021 року, до Залізничного районного суду м. Львова із даною скаргою звернулася лише 18.11.2021 року, однак просить поновити строк звернення до суду, так як вперше із позовом про скасування результатів оцінки та визнання дій приватного виконавця щодо передачі майна на примусову реалізацію вона звернулася 10.11.2021 року до Львівського окружного адміністративного суду та ухвалою від 16.11.2021 року позовну заяву було повернуто позивачу.

Суд вважає вказану причину пропуску строку звернення до суду із скаргою поважною та приходить до переконання про необхідність поновлення пропущеного строку звернення до суду.

Правові засади здійснення оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності в Україні, її державного та громадського регулювання, забезпечення створення системи незалежної оцінки майна з метою захисту законних інтересів держави та інших суб`єктів правовідносин у питаннях оцінки майна, майнових прав та використання її результатів визначені Законом України Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні .

Згідно ч.4 ст. 3 Закону України Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні процедури оцінки майна встановлюються нормативно-правовими актами з оцінки майна. У випадках проведення незалежної оцінки майна складається звіт про оцінку майна. Вимоги до звітів про оцінку майна та актів оцінки майна встановлюються відповідно до статті 12 цього Закону.

Частиною першою статті 12 Закону України Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні встановлено, що звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб`єкта оціночної діяльності.

За змістом статті 3 Закону України Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні оцінка майна - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами з оцінки майна, і є результатом практичної діяльності суб`єкта оціночної діяльності.

Постановою Кабінету Міністрів України № 1440 від 10 вересня 2003 року затверджено Національний стандарт № 1 Загальні засади оцінки майна і майнових прав , а постановою Кабінету Міністрів України № 1442 від 28 жовтня 2004 року затверджено Національний стандарт № 2 Оцінка нерухомого майна .

Відповідно до пунктів 14, 15, 16 Національного стандарту № 1 визначення ринкової вартості об`єкта оцінки можливе із застосуванням усіх методичних підходів у разі наявності необхідної інформації. Методи проведення оцінки, що застосовуються під час визначення ринкової вартості об`єкта оцінки у разі використання порівняльного підходу, повинні ґрунтуватися на результатах аналізу цін продажу (пропонування) на подібне майно. Визначення ринкової вартості об`єкта оцінки за допомогою порівняльного підходу ґрунтується на інформації про ціни продажу (пропонування) подібного майна, достовірність якої не викликає сумнівів у оцінювача. У разі відсутності або недостатності зазначеної інформації у звіті про оцінку майна зазначається, якою мірою це вплинуло на достовірність висновку про ринкову вартість об`єкта оцінки. За відсутності достовірної інформації про ціни продажу подібного майна ринкова вартість об`єкта оцінки може визначатися на основі інформації про ціни пропонування подібного майна з урахуванням відповідних поправок, які враховують тенденції зміни ціни продажу подібного майна порівняно з ціною їх пропонування.

Пунктами 36, 37 Національного стандарту № 1 передбачено, що оцінювач застосовує, як правило, кілька методичних підходів, що найбільш повно відповідають визначеним меті оцінки, виду вартості за наявності достовірних інформаційних джерел для її проведення. З метою обґрунтування остаточного висновку про вартість об`єкта оцінки результати оцінки, отримані із застосуванням різних методичних підходів, зіставляються шляхом аналізу впливу принципів оцінки, які є визначальними для мети, з якою проводиться оцінка, а також інформаційних джерел на достовірність результатів оцінки.

Відповідно до пунктів 51, 52 Національного стандарту № 1 незалежна оцінка майна проводиться у такій послідовності: укладення договору на проведення оцінки; ознайомлення з об`єктом оцінки, збирання та оброблення вихідних даних та іншої інформації, необхідної для проведення оцінки; ідентифікація об`єкта оцінки та пов`язаних з ним прав, аналіз можливих обмежень та застережень, які можуть супроводжувати процедуру проведення оцінки та використання її результатів; вибір необхідних методичних підходів, методів та оціночних процедур, що найбільш повно відповідають меті оцінки та обраній базі, визначеним у договорі на проведення оцінки, та їх застосування; узгодження результатів оцінки, отриманих із застосуванням різних методичних підходів; складання звіту про оцінку майна та висновку про вартість об`єкта оцінки на дату оцінки; доопрацювання (актуалізація) звіту та висновку про вартість об`єкта оцінки на нову дату (у разі потреби).

Оцінювач самостійно здійснює пошук інформаційних джерел (за винятком документів, надання яких повинен забезпечити замовник оцінки згідно з договором), їх аналіз та виклад обґрунтованих висновків. При цьому оцінювач повинен проаналізувати всі інформаційні джерела, пов`язані з об`єктом оцінки, тенденції на ринку подібного майна, інформацію про угоди щодо подібного майна, які використовуються у разі застосування порівняльного підходу, та іншу істотну інформацію. У разі неповноти зазначеної інформації або відсутності її взагалі у звіті про оцінку майна зазначається негативний вплив цього факту на результати оцінки.

Таким чином, методики та правила оцінки майна містять лише перелік дій, які може здійснювати оцінювач при здійсненні оцінки, і не містять імперативного переліку таких дій, відсутність яких безумовно буде мати наслідком визнання оцінки неналежною.

Відповідно до ст. 57 Закону України Про виконавче провадження у разі якщо сторони виконавчого провадження не дійшли згоди щодо визначення вартості майна, визначення вартості майна боржника здійснюється виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна. Для проведення оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден виконавець залучає суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання. Виконавець повідомляє про результати визначення вартості чи оцінки майна сторонам не пізніше наступного робочого дня після дня визначення вартості чи отримання звіту про оцінку. У разі якщо сторони не згодні з результатами визначення вартості чи оцінки майна, вони мають право оскаржити їх у судовому порядку в 10-денний строк з дня отримання відповідного повідомлення. Сторона вважається ознайомленою з результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна, якщо їй надіслано повідомлення про результати визначення вартості чи оцінки майна за адресою, зазначеною у виконавчому документі, або за місцем фактичного проживання чи перебування такої сторони, достовірно встановленим виконавцем.

Отже, відповідно до положень вказаного Закону оцінка майна є процесуальною дією державного виконавця і здійснюється з метою визначення стартової ціни для здійснення подальшої реалізації арештованого нерухомого майна на прилюдних торгах.

В якості доводів про необґрунтованість спірної оцінки скаржник та її представник покликаються на порушення вимог закону щодо проведення оцінки майна та зазначають, що ціна, визначена у звіті є значно заниженою та такою, що не відповідає реальному стану нерухомого майна та об`єктивним цінам, що склались на ринку нерухомості, оскільки звіти були складені без безпосереднього виходу за місцем знаходження майна.

Відповідно до статті 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно частини 1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 2 статті 78 ЦПК України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Так, пунктом 2 частини другої статті 4 Закону України Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні визначено, що однією із форм оцінки майна є рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна), яке полягає в їх критичному розгляді та наданні висновків щодо їх повноти, правильності виконання та відповідності застосованих процедур оцінки майна вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, в порядку, визначеному цим Законом та нормативно-правовими актами з оцінки майна.

Частиною 1 статті 13 Закону України Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні передбачено, що рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна) здійснюється на вимогу особи, яка використовує оцінку майна та її результати для прийняття рішень, у тому числі на вимогу замовників (платників) оцінки майна, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, судів та інших осіб, які мають заінтересованість у неупередженому критичному розгляді оцінки майна, а також за власною ініціативою суб`єкта оціночної діяльності.

Підставою для проведення рецензування є письмовий запит до осіб, які відповідно до цієї статті мають право здійснювати рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна).

Таким чином, законодавством визначений чіткий порядок спростування та оспорювання результатів оцінки майна, а саме шляхом проведення рецензування звіту про оцінку.

У свою чергу, Закон України Про виконавче провадження не містить обов`язку державного виконавця, або відповідного відділу Державної виконавчої служби здійснювати рецензування звіту про оцінку майна, здійснену суб`єктом оціночної діяльності.

Вказане узгоджується із правовим висновком викладеним, зокрема, у постановах Верховного Суду від 29 квітня 2020 року у справі № 826/6706/18, від 01 липня 2020 року у справі № 2-1160/11, від 27 серпня 2020 року у с праві №295/11078/14-ц.

Беручи до уваги вищевикладене, вимоги розділу VII ЦПК України, яким не передбачений принцип змагальності сторін на даній стадії (збирання доказів та призначення експертиз і будь-якого виду рецензування), скаржник не був позбавлений можливості самостійно звернутись із письмовим запитом щодо рецензування звіту про оцінку майна від 20.10.2021 року до осіб, які відповідно до Закону мають право здійснювати рецензування звіту.

Суд не приймає до уваги поданий скаржником звіт про оцінку майна від 08.11.2021 року, оскільки такий не спростовує висновків звіту суб`єкта оціночної діяльності ФОП ОСОБА_2 від 20.10.2021 року, натомість скаржником та її представником не надано відповідної рецензії на спростування оспорюваного звіту.

Також, суд звертає увагу, що звіт суб`єкта оціночної діяльності ФОП ОСОБА_2 від 20.10.2021 року містить дані про огляд суб`єктом оціночної діяльності об`єкту оцінки, що не спростовано скаржником та її представником.

Крім цього, суд враховує, що у постанові КЦС ВС від 27.08.2020 по справі №295/11078/14-ц вказано, що відсутність даних про огляд об`єкта оцінки не є тією обставиною, з якою законодавство пов`язує можливість визнання протиправним і скасування звіту про оцінку майна.

Таким чином, підстави для визнання протиправною та скасування оцінки майна відсутні.

У відповідності до ч. 5 ст. 57 Закону України Про виконавче провадження оскарження в судовому порядку результатів визначення вартості чи оцінки майна не зупиняє передачі майна на реалізацію, крім випадків зупинення передачі майна на реалізацію судом.

Оскільки відповідних рішень суду про зупинення передачі майна на час передачі майна на реалізацію не існувало, приватним виконавцем правомірно сформовано заявку на реалізацію майна та скеровано її ДП СЕТАМ .

Відтак, суд приходить до переконання, що скаржником та її представником необґрунтовано її незгоду з вартістю оціненого майна та не надано доказів її неправильного визначення, як і не доведено неправомірності дій приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Маковецького З.В.

Відповідно до ст. 451 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу.

У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Враховуючи вищевикладені обставини у їх сукупності, а також те, що скаржником та її представником не доведено належними та допустимими доказами викладені у скарзі обставини, а приватним виконавцем та представником стягувача вони повністю спростовані, тому суд вважає, що у задоволенні скарги з вище зазначених підстав слід відмовити.

Керуючись ст. 129-1 Конституції України, ст. 258-260, 354-355, 451 ЦПК України, Законом України Про виконавче провадження , Законом України Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні , суд

п о с т а н о в и в :

у задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії/бездіяльність органу примусового виконання - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення, або в порядку та строки, визначені ст. 354, 355 ЦПК України.

Суддя: Бориславський Ю. Л.