Ухвала

від 10.01.2022 по справі 2-4196/11

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

У х в а л а

10 січня 2022 року

м. Київ

справа № 2-4196/11

провадження № 61-17617ск21

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Осіяна О. М. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 11 жовтня 2012 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 04 лютого 2020 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю фінансова компанія ГЕЛІОС до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про звернення стягнення на нерухоме майно, стягнення кредитної заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2011 року публічне акціонерне товариство Всеукраїнський акціонерний банк (далі - ПАТ Всеукраїнський акціонерний банк ) звернулося до суду з зазначеним вище позовом та просило стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_3 та ОСОБА_1 на користь ПАТ Всеукраїнський Акціонерний Банк в рахунок заборгованості ТОВ Сервіс-груп ЛТД за кредитним договором від 06 лютого 2008 року суму у розмірі 5 036 033 грн 43 коп. Звернути стягнення на нерухоме майно, а саме двохкімнатну квартиру АДРЕСА_1 та належить ОСОБА_2 , на користь ПАТ Всеукраїнський Акціонерний Банк в рахунок заборгованості ТОВ Сервіс-груп ЛТД за кредитним договором від 06 лютого 2008 року.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 11 жовтня 2012 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 04 лютого 2020 року, позов ПАТ Всеукраїнський акціонерний банк задоволено.

26 жовтня 2020 року, тобто з пропуском строку на касаційне оскарження, ОСОБА_1 подавдо Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить поновити строк на касаційне оскарження судових рішень, скасувати оскаржуване судове рішення й передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 вказував, що копію постанови суду апеляційної інстанції від 04 лютого 2020 року заявником отримано 22 липня 2020 року, оскільки Дніпровський апеляційний суд не надіслав засобами поштового зв`язку на адресу заявника копії зазначеного рішення.

Додатково зазначав, що вперше із касаційною скаргою він звернувся 22 серпня 2020 року, яка ухвалою Верховного Суду від 16 листопада 2020 року залишена без руху та яку заявник засобами поштового зв`язку не отримував.

Ознайомившись із ухвалою Верховного Суду від 16 листопада 2020 року на сайті Єдиного державного реєстру судових рішень, заявник усунув недоліки касаційної скарги, направивши відповідні матеріали засобами поштового зв`язку 23 березня 2021 року, проте, ухвалою Верховного Суду від 26 березня 2021 року касаційну скаргу повернуто.

Указував, що ухвалою від 20 серпня 2021 року його касаційна скарга знову була йому повернута, хоча ухвала від 28 квітня 2021 року про усунення недоліків скарги йому на адресу не надходила.

Враховуючи викладене помилково вважав, що строк на касаційне оскарження пропущено з поважних причин, тому підлягає поновленню.

Ухвалою Верховного Суду від 18 листопада 2021 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху для усунення її недоліків. Зазначено строк виконання ухвали та попереджено про наслідки її невиконання.

На усунення недоліків касаційної скарги, зазначених в ухвалі Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 18 листопада 2021 року представник ОСОБА_1 - адвокат Горбенко І. В. направила до суду разом із доданими матеріалами заяву з процесуальних питань з зазначенням того, що копію оскаржуваного судового рішення заявник не отримував, а судове засідання проводилося без участі заявника, якого належним чином не було повідомлено про розгляд справи, вважаючи, як на її думку, що вимоги зазначеної ухвали про усунення недоліків касаційної скарги виконано.

Верховний Суд вважає, що відсутні підстави для поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення, оскільки представник ОСОБА_1 - адвокат Горбенко І. В. не надала суду належних доказів на підтвердження поважності причин пропуску процесуального строку, оскільки ухвалою Верховного Суду від 20 серпня 2021 року касаційну скаргу ОСОБА_1 визнано неподаною та повернуто заявнику, яка була вручена заявнику 31 серпня 2021 року, згідно з рекомендованим повідомленням поштового відправлення акціонерного товариства Укрпошта за трекінгом № 0306307296065. Однак повторно ОСОБА_1 звернувся з касаційною скаргою лише 26 жовтня 2020 року, тобто з пропуском строку на касаційне оскарження.

Однією із основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України, пункти 8, 9 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Заявнику надавався строк для усунення недоліків касаційної скарги, однак заявник не скористався своїми процесуальними правами, не проявив належної обачності у захисті своїх прав.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України). Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України).

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частина третя статті 13 ЦПК України).

Справедливість судового розгляду повинно знаходити свою реалізацію, у тому числі, й у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

Заявник не демонстрував готовність брати участь у розгляді цієї справи.

Так, у кожному випадку заявник при зверненні до суду повинен дотримуватися норм процесуального законодавства.

Європейський суд з прав людини визнає легітимними обмеженнями встановленні державами - членів Ради Європи вимоги щодо строків оскарження судових рішень (рішення Європейського Суду з прав людини у справі Нешев проти Болгарії від 28 жовтня 2004 року).

При цьому складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. Європейський суд з прав людини зазначає, що сторони судового провадження повинні мати право очікувати застосування до їхньої справи чинних норм процесуального законодавства (рішення Європейського Суду з прав людини у справі Дія 97 проти України від 21 жовтня 2010 року).

У кожній конкретній справі суди мають ґрунтовно перевіряти підстави для поновлення строків для оскарження, які мають виправдовувати втручання у принцип res judicata. При цьому на осіб, які беруть участь у справі, покладається обов`язок демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду і не допускати свідомих маніпуляцій та ухилень від отримання інформації про рух справи.

Касаційна скарга подана до суду після закінчення строків, установлених законодавством й підстави наведені у заяві про поновлення строку на оскарження, не можна визнати поважними, оскільки вони не свідчать про існування об`єктивних перешкод у своєчасному поданні заявником касаційної скарги й не виправдовують пропуск процесуального строку на її подання, ураховуючи також, що саме ОСОБА_1 звертався до суду з апеляційною скаргою, відтак достовірно знав про апеляційний розгляд скарги, а тому своєчасно мав цікавитися її результатами.

Вирішуючи питання про поновлення пропущеного строку на оскарження, суд має виходити з того, що підстави пропуску строків можуть бути визнані поважними лише у тому випадку, якщо таке недотримання строків касаційного оскарження було зумовлено діями (бездіяльністю) суду апеляційної інстанції й так само наявністю інших об`єктивних перешкод, що безумовно перешкоджали своєчасному зверненню з такою скаргою.

Водночас особа, яка має намір подати касаційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії для виконання процесуального обов`язку дотримання вимог процесуального закону стосовно строків подання, форми й змісту скарги, у тому числі й щодо доведення поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження, що є проявом добросовісного користування процесуальними правами.

Згідно з частиною першою статті 4 Закону України Про доступ до судових рішень судові рішення, внесені до ЄДРСР, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

Відтак, Верховний Суд констатує, що заявником не надано логічного пояснення, які об`єктивні перешкоди заважали заявнику вчасно звернутися до суду з касаційною скаргою.

Отже, достовірно знаючи апеляційний розгляд скарги, сторона заявника не вжила заходів та вчасно не звернулася із касаційною скаргою, скориставшись своїми процесуальними правами з пропуском місячного строку на касаційне оскарження.

Указана процесуальна поведінка не демонструє добросовісність використання своїх процесуальних прав і готовність брати участь у справі на всіх етапах її розгляду.

Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, може бути визнано порушенням права на справедливий судовий розгляд, гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема, в аспекті дотримання принципу правової визначеності, який включає принцип остаточності судового рішення.

Європейський суд з прав людини зазначив, що праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (рішення Європейського суду з прав людини від 07 липня 1989 року у справі Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії, № 11681/85, § 35).

Перевіряючи підстави пропуску строку на касаційне оскарження, Верховний Суд вважає, що зазначені заявником підстави не були зумовлені діями (бездіяльністю) суду апеляційної інстанції, тому не видаються переконливими й не виправдовують втручання у принцип юридичної визначеності, на застосування якого мають право розраховувати зацікавлені сторони.

Отже, оскільки у відведений судом строк, ухвала суду не виконана, що перешкоджає касаційній інстанції вирішити питання про відкриття касаційного провадження, тому касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає поверненню заявнику.

Відповідно до частини третьої статті 185, частини другої статті 393 ЦПК України у разі невиконання ухвали суду про залишення касаційної скарги без руху вона вважається неподаною та повертається.

Повернення касаційної скарги не перешкоджає повторному зверненню зі скаргою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення.

Керуючись статтями 185, 390, 393 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 11 жовтня 2012 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 04 лютого 2020 року вважати неподаною та повернути заявникові.

Копію цієї ухвали разом з доданими до скарги матеріалами надіслати скаржнику.

Копію цієї ухвали надіслати учасникам справи.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя О. М. Осіян