Ухвала

від 11.01.2022 по справі 750/9639/19

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 750/9639/19 Головуючий у І інстанції ОСОБА_1 Провадження № 11-кп/4823/75/22 Категорія - ч. 1 ст. 122 КК України. Доповідач ОСОБА_2

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 січня 2022 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Чернігівського апеляційного суду в складі:

Головуючого-суддіОСОБА_2

суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4

за участі секретаря ОСОБА_5

сторін кримінального провадження

обвинуваченого ОСОБА_6

його захисника адвоката ОСОБА_7

потерпілого ОСОБА_8

його представника адвоката ОСОБА_9

прокурора ОСОБА_10

Розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №12017270010007730 від 27 вересня 2017 року, за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_6 на вирок Деснянського районного суду м. Чернігова від 24 вересня 2021року,

щодо ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Трисвятська Слобода Чернігівського району та області, громадянина України, з професійно-технічною світою, директора ПП «Фортеця», одруженого, зареєстрованого по АДРЕСА_1 , фактично проживаючого по АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України,

В С Т А Н О В И Л А :

Цим вироком ОСОБА_6 засуджений за ч. 1 ст. 122 КК України до 2 років обмеження волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнений від покарання з випробуванням, з іспитовим строком 2 роки, якщо виконає покладені на нього обов`язки, визначені ст. 76 КК України: періодично з`являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Стягнуто з обвинуваченого ОСОБА_6 на користь потерпілого ОСОБА_8 1 705, 62 грн. в рахунок відшкодування матеріальної та 25 000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди, а також 16 000 грн. витрат на правову допомогу.

Стягнуто з обвинуваченого ОСОБА_6 на користь Комунального некомерційного підприємства «Чернігівська міська лікарня №1» витрати за лікування потерпілого ОСОБА_8 в сумі 3 747,69 грн.

ОСОБА_6 визнаний винуватим у тому, що 27 вересня 2017 року, приблизно о 16 год. 30 хв., неподалік будинку по АДРЕСА_3 , діючи умисно, з мотивів тривалих особистих неприязних стосунків, кулаком правої руки завдав удару в обличчя ОСОБА_8 , від чого останній отримав тілесні ушкодження у вигляді: закритої черепно-мозкової травми із забоєм головного мозку, травматичним субарахноїдальним крововиливом, наскрізною забійно-рваною раною верхньої губи, крововиливами слизової верхньої та нижньої губи, садном слизової нижньої губи, які згідно висновку експерта № 990 від 24.11.2017 відносяться до категорії середнього ступеня тяжкості тілесних ушкоджень за ознакою тривалого розладу здоров`я на строк більше ніж 21 добу.

В апеляційній скарзі ОСОБА_6 просить вирок суду скасувати, а кримінальне провадження за обвинуваченням за ч. 1 ст. 122 КК України закрити, через недоведеність ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, завданих потерпілому.

Не заперечуючи факт конфліктної ситуації, апелянт ставить під сумнів можливість отримання потерпілим ОСОБА_8 тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості від нанесеного ним єдиного удару.

Під час проведення судово-медичної експертизи у період з 29 вересня по 13 листопада 2017 року експерт утримався від встановлення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень потерпілому, так як на неодноразові звернення експерта не були надані медичні документи.

У грудні цього ж року було призначено повторну судово-медичну експертизу, експертом було встановлено, що у ОСОБА_8 були виявлені тілесні ушкодження, які відносяться до категорії середнього ступеня тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров`я на строк більше ніж 21 добу. Однак, до таких висновків експерт прийшов з тих підстав, що потерпілий звертався до рядку лікарів та проходив курси лікування в різних закладах охорони здоров`я. При цьому, до неврологічного відділення ЧМЛ № 2 потерпілий звернувся 01.10.2017, тобто на четвертий день після того, як у них відбувся конфлікт, загальний стан хворого був встановлений як задовільний. Наступного дня хворий категорично відмовився від обстеження та лікування в даному медичному закладі.

03.10.2017 ОСОБА_8 поступив до неврологічного відділення ЧМЛ №1, де його загальний стан був визначений, як стан середньої тяжкості. Виписаний з лікарні 12.10.2017, загальний термін перебування потерпілого в лікарні становить лише 11діб.

Стороною захисту під час досудового розслідування заявлялось клопотання про призначення та проведення комісійної судово-медичної експертизи, оскільки необхідно було вирішити ряд запитань щодо терміну лікування потерпілого, необхідності у зверненні до різних медичних закладів та для отримання відповіді, чи від дій обвинуваченого наступили такі наслідки, з урахуванням того, що ОСОБА_8 займається єдиноборствами без правил, а до закладу охорони здоров`я звернувся 01 жовтня 2017 року і тілесні ушкодження міг отримати у період з 26 вересня по 01 жовтня 2017 року.

Слідчим у призначенні експертизи було відмовлено, через що він звертався з цим питанням до слідчого судді, воно було задоволено, але проведення експертизи стало неможливим з тих підстав,що потерпілим не надавались медичні документи, а слідчий відмовлявся їх витребувати. Під час судового розгляду в суді першої інстанції його клопотання також було залишене без задоволення, при цьому, в ухвалі суд вдався до оцінки доказів у справі, що свідчить про упереджене ставлення суду.

Звертає увагу, що судом не було враховано, що ступінь тяжкості тілесних ушкоджень потерпілого визначений виключно тривалістю лікування, в той же час потерпілий звертався не до однієї лікарні та продовжував проводити тренування з учнями під час того, як начебто перебував на лікуванні. Отже, незгода сторони захисту щодо дійсності викладених в обвинувальному акті обставин викликає обґрунтований сумнів. Настання таких наслідків, на думку обвинуваченого, підлягає сумніву з огляду і на те, що після нанесення ним удару, потерпілий залишився стояти на місці, не викликав швидку медичну допомогу, продовжував офіційно працювати, виходив на роботу та проводив тренування, при цьому ці факти заперечував.

Оскільки, комісійна судово-медична експертиза у даному провадженні проведена не була, сумніви щодо тяжкості тілесних ушкоджень, отриманих ОСОБА_8 не усунуті, провадження за обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України, підлягає закриттю.

Заслухавши доповідача, обвинуваченого та його захисника, які підтримали доводи апеляційної скарги, потерпілого, його представника, прокурора, які не погодилися з доводами сторони захисту, вважали вирок суду законним та обґрунтованим, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає апеляційну скаргу обвинуваченого залишити без задоволення.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, 27 вересня 2017 року потерпілий ОСОБА_8 та ОСОБА_11 йшли забирати її сина з гуртка та збиралися зустрітися з ОСОБА_12 .. Повз них на автомобілі проїжджав ОСОБА_6 , побачивши їх почав сваритися з ними через вікно автомобіля, а коли вони не відреагували, то він вийшов з автомобіля, наздогнав їх, забіг наперед, сказав, що хоче просто поговорити, а потім раптово наніс удар кулаком правої руки в обличчя ОСОБА_8 , влучивши в щелепу. Після того, як потерпілий не відповів на завданий удар та не став продовжувати конфлікт, ОСОБА_6 пішов.

До інциденту 27 вересня 2017 потерпілий ОСОБА_8 та колишня дружина обвинуваченого ОСОБА_11 неодноразово зверталися до поліції зі скаргами на неправомірні дії обвинуваченого ОСОБА_6 .

Свідок ОСОБА_11 підтвердила, що 27 вересня 2017 року вона ішла разом з потерпілим ОСОБА_8 неподалік Палацу урочистих подій, повз них на автомобілі їхав її колишній чоловік та почав сваритись через вікно автомобіля, вона промовчала у відповідь. Потім ОСОБА_6 наздогнав їх, забіг наперед і став перед ними та завдав один удар рукою в обличчя ОСОБА_8 в область щелепи.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_6 щодо невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи, побудованих на сумнівних, з його погляду доказах, якими не доведено факт спричинення ОСОБА_13 тілесних ушкоджень саме середнього ступеня тяжкості, є не переконливими, оскільки спростовуються показаннями потерпілого та свідків, які є послідовними та логічними, а також висновками експерта, котрий проводив судово-медичну експертизу ОСОБА_8 щодо отриманих тілесних ушкоджень.

Щодо завданих тілесних ушкоджень потерпілий пояснював, що в цей же день звернувся до травмпункту, звідки був направлений на консультацію до щелепно-лицевого відділення Чернігівської обласної лікарні, вже там йому обробили та зашили рану на губі, а коли стан його здоров`я став погіршуватися, то він звернувся спочатку до Чернігівської міської лікарні № 2, а потім до першої лікарні, де пройшов курс стаціонарного лікування, був виписаний та продовжив амбулаторне лікування під наглядом лікаря невролога.

Такі показання потерпілого повністю узгоджуються з показаннями свідків ОСОБА_12 , який бачив початок конфлікту, сварку та момент нанесення ОСОБА_6 удару потерпілому. Після того, як обвинувачений пішов, то він бачив кров на обличчі ОСОБА_8 .

Під час проведення слідчого експерименту ОСОБА_8 та свідки ОСОБА_14 , ОСОБА_11 підтвердили той факт, що бачили момент нанесення ОСОБА_6 удару потерпілому, показали, як саме цей удар був нанесений та в яку область обличчя. (т. 2 а.с.45-48, 49-52, 57-59)

У ході проведення впізнання за фотознімками 12 січня 2019 року свідок ОСОБА_14 серед пред`явлених для впізнання осіб вказав на фото із зображенням ОСОБА_6 , як на особу, яка 27 вересня 2017 року нанесла удар кулаком в обличчя потерпілому ОСОБА_8 . Особу нападника свідок упізнав за загальними рисами обличчя, формою очей, зачіскою, формою підборіддя, кольором волосся, тощо. (т. 2 а .с. 53-56)

Підстав не довіряти показанням потерпілого ОСОБА_8 та свідків, які були попереджені про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання та приведені до присяги, у суду не було, а в апеляційній скарзі не вказані ймовірні причини обмови обвинуваченого з боку цих осіб, надані ними показання апелянтом не спростовуються.

Разом з тим, не оспорюючи жоден з наданих стороною обвинувачення доказів, стороною захисту ставиться під сумнів висновок судово-медичного експерта ОСОБА_15 за № 990 від 07 грудня 2017 року. Обвинувачений вважає висновки експерта не обґрунтованими, зробленими без дослідження всіх медичних даних та документів щодо лікування ОСОБА_8 , а також без врахування відомостей про те, що він є спортсменом, який після отримання тілесного ушкодження проводив тренування, а до лікарні звернувся лише 01 жовтня 2017 року, що не виключає можливість отримання ним травми від іншої особи та в інший спосіб.

Так, під час проведення судово-медичної експертизи № 864 від 29 вересня 2017 року лікарем-експертом дійсно не визначався ступінь тяжкості отриманих ОСОБА_8 тілесних ушкоджень, як про це вірно зазначає обвинувачений. Підставою такого висновку стало ненадання експерту медичної документації про лікування потерпілого, а саме стаціонарної, амбулаторної карток потерпілого, рентгенограми та інших медичних документів. Пославшись на п. 4.13 та 4.13.4 Правил судово-медичного обстеження ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, в яких зазначено, що при відсутності медичних документів, в тому числі додаткових досліджень, без яких не можна судити про характер та ступінь тяжкості тілесних ушкоджень, судово-медичному експерту належить утриматися від встановлення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень ( том1 а. с. 227-228).

Разом з тим, експерт безпосередньо оглядала потерпілого ОСОБА_8 , у якого виявила на верхній губі марлево-пластирну пов`язку, після зняття якої була видна набряклість верхньої губи, на шкірі по середній лінії рана під швами в косо-поперечному напрямку. На слизовій та червоній каймі верхньої губи крововиливи багряного кольору. На слизовій нижньої губи справа крововилив фіолетово-багряного кольору.

Потерпілим ОСОБА_8 був наданий експерту тільки консультативний висновок, з якого було видно, що 27 вересня 2017 року його оглядав хірург-стоматолог Чернігівської обласної лікарні. Був встановлений діагноз: забійно-рвані, наскрізні рани верхньої губи. Проведено ПХО ран. Рекомендовано звернутися до невролога.

28.09.2017 року ОСОБА_8 був оглянутий лікарем нейрохірургом Чернігівської обласної лікарні, який поставив діагноз поєднана краніофаціальна травма, ЗЧМТ, струс головного мозку. Цефалгія. Вестибулопатія. Забійна рана верхньої губи. З цього приводу також був наданий тільки консультативний висновок.

29 .09. 2017 року потерпілому було проведене КТ головного мозку, яким встановлено наявність у ОСОБА_8 ознак субарахноїдального крововиливу.

Отже, твердження обвинуваченого про те, що ОСОБА_8 лише 01 жовтня звернувся за медичною допомогою, не відповідає дійсності. Навпаки, потерпілий звернувся за медичною допомогою в той же день, йому була надана перша медична допомога. Наявні у нього ушкодження зафіксовані, рана на губі зашита хірургом та йому рекомендовано подальша консультація невролога.

Версія ОСОБА_6 про те, що потерпілий міг отримати травму від іншої особи або в інший спосіб, який пов`язаний з його тренерською діяльністю, не заслуговує на увагу як невірогідна.

Під час проведення судово-медичної експертизи № 990, 24 листопада 2017 року, майже через два місяці після побиття потерпілого, в розпорядження експерта була надана медична карта стаціонарного хворого № 12132, з якої убачається, що ОСОБА_8 звертався за медичною допомогою 01 жовтня 2017 року та був виписаний за його власним бажанням, 02 жовтня 2017 року з діагнозом: закрита черепно-мозкова травма (27.09.17), забій головного мозку. Травматичний субарахноїдальний крововилив. Помірний церебростенічний синдром. Забійна-рвана рана верхньої губи.

З медичної карти амбулаторного хворого №03152085 на ім`я потерпілого ОСОБА_8 , яка також досліджувалась експертом, убачається, що після консультації з лікарем неврологом хворому рекомендовано стаціонарне лікування.

Під час вивчення медичної карти стаціонарного хворого № 9377, експертом було встановлено, що ОСОБА_8 був госпіталізований до неврологічного відділення Чернігівської міської лікарні № 1 за направленням 3-го поліклінічного відділення зі скаргами на відчуття тяжкості в голові, загальну слабкість, внаслідок отриманої 27 вересня 2017 року травми. На стаціонарному лікуванні він перебував до 12 жовтня 2017 року та був виписаний по закінченню курсу лікування з покращенням під нагляд невролога за місцем проживання із заключним діагнозом: ЗЧМТ (27.09.2017), забій головного мозку, травматичний субарахноїдальний крововилив, помірний церебростенічний синдром, забійна рана верхньої губи.

З медичної карти амбулаторного хворого №03152085 на ім`я ОСОБА_8 , було встановлено, що він перебував на амбулаторному лікуванні у лікаря невролога з 13 жовтня 2017 року по 17 листопада 2017 року з діагнозом ЗЧМТ, забій головного мозку (27.09.2017), забій головного мозку, травматичний субарахноїдальний крововилив. Стійкий цефалічний. Церебростенічний синдром. Лікарняний лист був закритий на наполегливе прохання хворого, а не через значне покращення стану чи повне одужання.

В результаті дослідження оригіналів первинних медичних документів експерт прийшла до висновку, що у потерпілого ОСОБА_8 були виявлені тілесні ушкодження у вигляді: закритої черепно-мозкової травми з забоєм головного мозку, травматичним субарахноїдальним крововиливом, наскрізною забійно-рваною раною верхньої губи, крововиливами слизової верхньої та нижньої губи, садном слизової нижньої губи, які виникли внаслідок ударної дії тупих, твердих предметів, в тому числі і в результаті нанесення ударів руками, ногами з боку сторонніх осіб і в сукупності, як наслідок одного травматичного процесу відносяться до категорії середнього ступеню тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров`я на строк більше ніж 21 добу, відповідно до п. 2.2.1в, 2.2.2 «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень» Наказу МОЗ України № 6 від 17.01.1995 «Про розвиток та вдосконалення судово-медичної служби України».

Комплекс тілесних ушкоджень, виявлений у ОСОБА_8 , по давності утворення відповідає даті 27 вересня 2017 року, як на це вказував потерпілий під час проведення первинної судово-медичної експертизи. Виходячи з кількості ушкоджень,виявлених у ОСОБА_8 , їх характеру та розташування, експерт допускає, що він міг піддаватися впливу, як мінімум однієї травмуючої дії. (т. 1 а.с.224-226)

Таким чином, усі медичні документи під час проведення експертизи експертом були досліджені, більш того їх копії, в тому числі і листка непрацездатності, залучені до матеріалів справи (том 1 а. с. 17-23).

У своєму клопотанні про призначення та проведення комісійної судово-медичної експертизи ОСОБА_6 просить дослідити ті ж самі медичні дані, при цьому не наводить підстав, чому їх дослідження в ході проведення даної експертизи викликає у нього сумнів. Сама недовіра обвинуваченого, що від одного удару не могли бути заподіяні такого ступеня тяжкості тілесні ушкодження, не є підставою для сумнівів у правильності судово-медичної експертизи.

Висновок судово-медичної експертизи містить детальний опис проведених експертом досліджень, належним чином аргументований і містить відповіді на питання, поставлені обвинуваченим у своєму клопотанні про призначення комісійної судово-медичної експертизи, а тому судом першої інстанції цілком правомірно відмовлено в задоволенні клопотання про призначення ще однієї судово-медичної експертизи.

Об`єктивних даних про те, що ОСОБА_8 займався тренерською діяльністю після 16 год. 30 хв. 27 вересня 2017 року обвинуваченим та його захисником надано не було, оскільки відповідь з тренажерного залу, де потерпілий займається тренерською діяльністю, такої інформації не містить, а наявні фактичні відомості вказують на те, що ОСОБА_8 проводив тренування в цей день, що могло відбуватись у час до 16.30 год.

Відповідаючи на питання в апеляційному суді потерпілий ОСОБА_8 пояснював, що він по характеру не схильний до тривалого лікування та уваги через хворобу, а тому наполягав, щоб його виписали з ЧМЛ №2 додому, де стан його здоров`я погіршився і він каретою швидкої медичної допомоги був доставлений до неврологічного відділення Чернігівської міської лікарні № 1, яка була ургентною на той день і він не міг самостійно обирати лікувальний заклад, а тому продовжував лікуватися у тій лікарні куди його привезла бригада швидкої допомоги. Після одержаної травми він заходив на роботу, проте не працював. З кар`єрою спортсмена закінчив ще до подій 27 вересня 2017 року. Він не хотів лікуватися, проте через погіршення самопочуття змушений був звертатися до лікарів.

При першому розгляді кримінального провадження 15 червня 2020 року, в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 повністю визнавав свою провину, вибачився перед потерпілим, частково відшкодував завдану потерпілому шкоду та вважав заявлений потерпілим цивільний позов в частині відшкодування моральної шкоди занадто великим. Вирок суду не оскаржував.

21 січня 2021 року Чернігівський апеляційний суд, під час розгляду апеляційної скарги потерпілого ОСОБА_8 на м`якість покарання, задовольнив апеляційну скаргу частково, при цьому вирок суду скасував через істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону, розгляд справи був проведений в скороченому порядку на підставі ч. 3 ст. 349 КПК України, в той час як обвинувачений визнав цивільний позов частково. Ніяких суджень щодо м`якості покарання, колегія суддів не висловлювала, а тому при новому розгляді справи, вимоги ст. 416 КПК України, місцевим судом були виконані.

Отже, усі заперечення проти обвинувачення ретельно перевірялися судом першої інстанції і спростовані дослідженими та перевіреними під час судового засідання доказами, яким суд надав правильну юридичну оцінку та призначив покарання з дотриманням вимог ст. 65 КК України.

Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 404-405, 407, 532 КПК України колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 залишити без задоволення, а вирок Деснянського районного суду м. Чернігова від 24 вересня 2021 року щодо ОСОБА_6 , без змін.

Ухвала набуває законної сили після її проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення.

СУДДІ:

ОСОБА_16 АНТИПЕЦЬ ОСОБА_17