Вирок

від 24.09.2021 по справі 750/9639/19

ДЕСНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЧЕРНІГОВА

Справа № 750/9639/19

Провадження № 1-кп/750/150/21

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 вересня 2021 року Деснянський районний суд м. Чернігова в складі:

головуючого: судді ОСОБА_1 ,

з участю: секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

потерпілого ОСОБА_4 ,

представника потерпілого ОСОБА_5 ,

обвинуваченого ОСОБА_6 ,

захисника ОСОБА_7 ,

розглянувши в судовому засіданні в залі суду в м. Чернігові кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12017270010007730 від 27.09.2017 стосовно:

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Трисвятська Слобода Чернігівського району Чернігівської області, українця, громадянина України, з професійно-технічною освітою, директора ПП «Фортеця», одруженого, раніше не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 ,

обвинуваченого за ч. 1 ст. 122 КК України,

В С Т А Н О В И В :

27.09.2017, приблизно о 16 год. 30 хв., ОСОБА_6 , знаходячись неподалік будинку № 23 по вул. Пушкіна в м. Чернігові, діючи умисно, з мотивів тривалих особистих неприязних стосунків, наніс ОСОБА_4 один удар кулаком правої руки в обличчя, чим заподіяв останньому тілесні ушкодження у вигляді: закритої черепно-мозкової травми з забоєм головного мозку, травматичним субарахноідальним крововиливом, наскрізною забійно-рваною раною верхньої губи, крововиливами слизової верхньої та нижньої губи, садном слизової нижньої губи, які згідно висновку експерта № 990 від 24.11.2017 відносяться до категорії тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров`я на строк більше ніж 21 добу.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення не визнав та пояснив, що конфлікт з ОСОБА_4 у нього виник у 2016 році, коли він дізнався, що останній почав зустрічатися з його дружиною ОСОБА_8 . На той час він припинив спільне проживання з дружиною, але продовжував спілкуватися з нею та зі своїм сином, який також проживав на той час з дружиною. Він надавав дружині гроші, коли вона прохала про це, придбав для неї автомобіль, сплачував витрати на її відпочинок. До нього доходили плітки про те, що його грошима користуються ОСОБА_8 та ОСОБА_4 , і що останній користується автомобілем, який він придбав для дружини. Приблизно за 8 місяців до описуваних подій він розлучився з дружиною та дізнався, що після цього ОСОБА_4 продав автомобіль, який він придбав для дружини. В подальшому він звернувся до суду з приводу поділу спільного з дружиною майна. За тиждень до описуваних подій він надав колишній дружині 5000 доларів США на її прохання, оскільки вона говорила, що щось трапилося з сином. 27.09.2017 він їхав по вул. Пушкіна та побачив біля перехрестя з вул. Г. Полуботка ОСОБА_8 та ОСОБА_4 . Через вікно автомобіля він запитав, чи можливо поговорити з ОСОБА_8 , але вона не відповіла. Він повернув на вул. Г. Полуботка в сторону військового госпіталя, зупинився, вийшов з автомобіля та голосно запитав у ОСОБА_8 , що з сином, але остання не відповіла та продовжила рух у напрямку Палацу урочистих подій. Він через Красний міст також поїхав у напрямку Палацу урочистих подій, біля якого зупинився та вийшов до ОСОБА_8 та ОСОБА_4 , які туди підійшли. Він запитав у ОСОБА_8 про гроші та дитину, при цьому в розмову втрутився ОСОБА_4 . Розмова продовжувалася на підвищених тонах, і ОСОБА_4 почав наближатися до нього. Він відштовхнув долонею правої руки ОСОБА_4 в плече, повернувся до свого автомобіля та поїхав звідти. Внаслідок його дій ОСОБА_4 не могли бути заподіяні тілесні ушкодження, оскільки останній продовжував стояти на місці. Заявлені цивільні позови він не визнав, оскільки тілесні ушкодження ОСОБА_4 він не заподіяв.

Потерпілий ОСОБА_4 в судовому засіданні показав, що 27.09.2017 він йшов зі своєю дівчиною ОСОБА_8 забирати її сина з гуртка та на перехресті вулиць Пушкіна та Гетьмана Полуботка зустріли ОСОБА_6 , який був колишнім чоловіком його дівчини. Останній їхав в автомобілі та почав сваритися з ними через вікно автомобіля. В автомобілі через відкрите вікно він нікого не бачив. Потім обвинувачений від`їхав від них і наздогнав їх пішки, зайшовши перед ним. ОСОБА_6 викинув з лівої руки камінь і сказав, що хоче просто поговорити, після чого одразу наніс йому один удар кулаком правої руки в обличчя, влучивши по центру щелепи. Момент удару бачили ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , на зустріч з яким вони йшли. На удар він не відповів і конфлікт припинився. З приводу лікування отриманого тілесного ушкодження він звернувся до травмпункту, звідки його направили щелепо-лицевого відділу Чернігівської обласної лікарні, де лікар обробив і зашив його рану. У зв`язку погіршенням стану його здоров`я внаслідок зазначеної травми він звернувся до Чернігівської міської лікарні №2, де лікувався, але стан його здоров`я погіршувався, лікування було неефективним. Тоді він відмовився від лікування в тій лікарні та продовжив лікування в Чернігівській міській лікарні №1, де приблизно протягом двох тижнів проходив лікування. У зв`язку з зазначеною травмою він протягом приблизно одного місяця не працював. Просив призначити обвинуваченому максимально можливе покарання та задовольнити позов. Діями ОСОБА_6 йому заподіяно моральну шкоду, оскільки він пропускав роботу, обвинувачений поширював після того неправдиві чутки про нього, внаслідок чого через наклеп з ним припинили спілкуватися друзі, він тривалий час лікувався, на даний час внаслідок травми він відчуває слабкість і втому при зміні погоди, періодично потрібно проходити лікування.

Свідок ОСОБА_10 показав,що 27.09.2017,приблизно о17годині,домовився зустрітисяз ОСОБА_4 біля Палацуурочистих подій.Він йшовпо вул.Гетьмана Полуботката бачив,що біляпішохідного переходупоряд зперехрестям вулицьГ.Полуботка таПушкіна йшли ОСОБА_4 з дівчиною.Біля нихзупинився автомобільчорного кольору,водій якогочерез відкритевікно щоськричав ОСОБА_4 та дівчині,з якоютой ішов.Потім зазначенийавтомобіль поїхавправоруч повул.Г.Полуботка тазупинився в20метрах відперехрестя.Водій,яким був ОСОБА_6 ,вийшов завтомобіля таназдогнав ОСОБА_4 з дівчиною.Він чувякісь крики ОСОБА_6 до ОСОБА_4 та йогодівчини. ОСОБА_6 зайшов передними,та,коли опинивсянавпроти ОСОБА_4 , наніс йому один удар кулаком руки в обличчя. В цей момент навкруги він нікого не бачив, з автомобіля ОСОБА_6 ніхто не виходив, з автомобіля місце події не було видно, оскільки він стояв за перехрестям і оглядовості заважали приватні будинки та паркани приватних домогосподарств. Після цього ОСОБА_6 пішов до свого автомобіля. Він підійшов до ОСОБА_4 та бачив кров на його обличчі.

Свідок ОСОБА_11 показав, що восени 2017 року він їхав в автомобілі разом з ОСОБА_6 . На перехресті вулиць Г. Полуботка та Пушкіна ОСОБА_6 побачив свою колишню дружину з чоловіком (потерпілим) та зупинився, але вони продовжили йти. Тоді ОСОБА_6 , повернувши до військового госпіталя, об`їхав по колу, зупинився біля будівлі Палацу урочистих подій та вийшов до колишньої дружини з незнайомим чоловіком. Він бачив як вони спілкувались на відстані 10 метрів від автомобіля, але змісту розмови не чув. За ними він не спостерігав, бійку не бачив, дивися в телефон. Через 2-5 хвилин ОСОБА_6 повернувся до автомобіля, та вони поїхали звідти. ОСОБА_6 говорив, що колишня дружина не дозволяла бачитися з дитиною.

Свідок ОСОБА_8 показала, що восени 2017 року вона йшла з ОСОБА_4 неподалік Палацу урочистих подій. Біля перехрестя з вулицею Пушкіна вона побачила автомобіль, за кермом якого був її колишній чоловік ОСОБА_6 . Останній щось викрикнув з відкритого вікна автомобіля та повернув до військового госпіталя. В салоні автомобіля через відкриті вікна вона нікого, окрім ОСОБА_6 , не бачила. Вони перейшли дорогу та рухалися в сторону Палацу урочистих подій. Їх ззаду наздогнав ОСОБА_6 , оббіг і став перед ними. Останній наніс один удар рукою в обличчя ОСОБА_4 , в область щелепи. Після удару ОСОБА_6 одразу пішов. Унаслідок отриманої травми ОСОБА_4 лікувався та був пригнічений.

Окрім того, в судовому засіданні досліджені наступні докази:

-висновок експерта № 990 від 24.11.2017, відповідно до якого у ОСОБА_4 маються тілесні ушкодження у вигляді: закритої черепно-мозкової травми з забоєм головного мозку, травматичним субарахноідальним крововиливом, наскрізною забійно-рваною раною верхньої губи, крововиливами слизової верхньої та нижньої губи, садном слизової нижньої губи, котрі виникли внаслідок ударної дії тупих, твердих предметів, в тому числі і в результаті нанесення ударів руками, ногами з боку сторонніх осіб і в сукупності, як наслідок одного травматичного процесу, відносяться до категорії середнього ступеню тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров`я на строк більше ніж 21 добу. Комплекс тілесних ушкоджень, виявлений у ОСОБА_4 , по давності утворення може відповідати даті 27.09.2017. Виходячи з кількості ушкоджень, виявлених у ОСОБА_4 , їх характеру та розташування, експерт припускає, що він міг піддаватися впливу як мінімум однієї травмуючої дії;

-протокол прийняття заяви про вчинення кримінального правопорушення або таке, що готується, від 27.09.2017, відповідно до якого ОСОБА_4 просив порушити кримінальне провадження та внести відомості до ЄРДР за фактом нанесення йому тілесних ушкоджень ОСОБА_6 , що мало місце 27.09.2017 о 16:50 год. за адресою м. Чернігів, вул. Г. Полуботка, 21;

-протокол проведення слідчого експерименту від 10.01.2019 з участю потерпілого ОСОБА_4 , згідно якого під час слідчого експерименту потерпілий розповів про обставини події та показав, як саме підозрюваний наніс йому 1 удар кулаком правої руки в обличчю, в область верхньої губи;

-протокол проведення слідчого експерименту від 10.01.2019 з участю свідка ОСОБА_9 , згідно якого під час слідчого експерименту свідок розповіла про обставини події та показала, як саме підозрюваний наніс потерпілому 1 удар кулаком правої руки в обличчя;

-протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 12.01.2019 та довідка до протоколу, згідно яких свідок ОСОБА_12 впізнав на фотознімку ОСОБА_6 , як особу, що нанесла тілесні ушкодження ОСОБА_4 ;

-протокол проведення слідчого експерименту від 12.01.2019 з участю свідка ОСОБА_12 , згідно якого під час слідчого експерименту свідок розповів про обставини події та показав, як саме підозрюваний наніс потерпілому 1 удар правою рукою в напрямку обличчя;

-фіскальний чек АТ «Укрпошта» та заява на приймання переказу від 16.01.2020, відповідно до яких ОСОБА_6 здійснено адресний переказ грошових коштів у сумі 2000 грн. на ім`я одержувача ОСОБА_4 , як моральне відшкодування.

Допитавши в судовому засіданні обвинуваченого, потерпілого та свідків, дослідивши зазначені письмові докази, суд приходить до наступних висновків.

Обвинувачений у судовому засіданні показав, що надавав постійно грошові кошти ОСОБА_8 , однак докази цього відсутні. Надання обвинуваченим грошових коштів у сумі 5000 доларів США колишній дружині незадовго до вчинення кримінального правопорушення не узгоджується зі спором щодо поділу спільного майна подружжя, розгляд якого ініційований обвинуваченим у суді. Також, на той час до поліції неодноразово надходили скарги ОСОБА_4 та ОСОБА_8 щодо протиправних дій ОСОБА_6 , що підтверджується листом з поліції. Обвинувачений заперечив нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_4 , вказавши, що він тільки відштовхнув останнього, коли той до нього наближався. Разом з тим, потерпілий ОСОБА_4 , свідки ОСОБА_12 і ОСОБА_8 вказали, що бачили саме нанесення удару обвинуваченим в обличчя потерпілому, що узгоджується з висновком судово-медичної експертизи. Тому суд не приймає до уваги показання обвинуваченого, вважаючи їх способом його захисту з метою уникнення кримінальної відповідальності за вчинене діяння.

У судовому засіданні свідок ОСОБА_11 надав показання, що, знаходячись поряд з місцем конфлікту, на відстані 10 метрів, він не чув криків і не бачив нанесення удару ОСОБА_6 потерпілому. Надаючи оцінку дослідженим у ході судового розгляду доказам, суд не приймає до уваги показання свідка ОСОБА_11 , оскільки вони суперечать показанням як потерпілого ОСОБА_4 , так і показанням свідків ОСОБА_12 і ОСОБА_8 , які вказали, що в салоні автомобіля ОСОБА_6 вони нікого не бачили; останній зупинив автомобіль за перехрестям вулиць Г. Полуботка та Пушкіна, що унеможливлює оглядовість ділянки, де відбулось нанесення удару потерпілому. Такі показання свідка ОСОБА_11 направлені на спотворення фактичних обставин справи і надані виключно на користь обвинуваченого з метою уникненням ним юридичної відповідальності за вчинене діяння.

У ході судового розгляду обвинувачений і його захисник не погоджувались із висновком експерта №990 від 24.11.2017, оскільки потерпілий ОСОБА_4 звернувся до лікарні лише 01.10.2017 та міг отримати тілесні ушкодження в інші дні, а не 27.09.2017, оскільки він займається спортом, у тому числі боями без правил, виходив на роботу після конфлікту з обвинуваченим. Разом з тим, з досліджених у судовому засіданні документів не підтверджено факт зайняття спортом чи тренерською діяльністю ОСОБА_4 27.09.2017 після 16 год. 30 хв. (час заподіяння потерпілому тілесних ушкоджень згідно обвинувального акту). Як вбачається з матеріалів кримінального провадження характер і ступінь тяжкості тілесних ушкоджень у потерпілого ОСОБА_4 встановлений висновком експерта № 990 від 24.11.2017. При проведенні експертизи експертом було досліджено: медичну карту амбулаторного хворого №03152085 на ім`я ОСОБА_4 , медичну карту стаціонарного хворого №9277 неврологічного відділення ЧМЛ №1 на ім`я ОСОБА_4 , медичну карту стаціонарного хворого №12132 неврологічного відділення ЧМЛ №2 на ім`я ОСОБА_4 , оптичний носій від 29.09.2017 на ім`я ОСОБА_4 , консультаційний висновок стоматолога-хірурга ЧОЛ від 27.09.2017 та нейрохірурга ЧОЛ від 28.09.2017 на ім`я ОСОБА_4 , КТ головного мозку від 29.09.2017. На підставі наданих медичних документів експерт дійшов обґрунтованого висновку про наявність у ОСОБА_4 тілесних ушкоджень, які відносяться до категорії середнього ступеню тяжкості; комплекс тілесних ушкоджень, виявлений у ОСОБА_4 по давності, може відповідати даті 27.09.2017; останній міг піддаватися впливу як мінімум однієї травмуючої дії. Як давність заподіяння тілесних ушкоджень, так і висновок про заподіяння тілесних ушкоджень внаслідок впливу як мінімум однієї травмуючої дії, узгоджується з показаннями потерпілого та свідків. Таким чином, суд приймає до уваги як належний і допустимий доказ висновок експерта № 990 від 24.11.2017.

При дослідженні в судовому засіданні фіскального чеку АТ «Укрпошта» та заяви на приймання переказу від 16.01.2020 потерпілий ОСОБА_4 зазначив, що відповідні грошові кошти не отримав, а обвинувачений ОСОБА_6 пояснив, що він здійснив адресний переказ грошових коштів у сумі 2000 грн. ОСОБА_4 , оскільки останній перебував на той час у скрутному матеріальному положенні, що йому відомо від спільного знайомого. Такі показання обвинуваченого суд не приймає до уваги, оскільки вони суперечать його показанням про неприязні стосунки між ним і потерпілим. Разом з тим, суд оцінює даний доказ як намагання обвинуваченого відшкодувати потерпілому моральну шкоду, заподіяну нанесенням тілесних ушкоджень, оскільки про це зазначено в призначенні платежу в заяві на приймання переказу. Суд звертає увагу, що переказ грошових коштів здійснено після початку судового провадження в даній справі, а дані документи приєднано до справи в судовому засіданні 12.06.2020 за клопотанням захисника обвинуваченого, яка просила приєднати квитанції про відшкодування шкоди потерпілому.

Існування особистих неприязних стосунків між обвинуваченим і потерпілим підтверджено ними особисто в судовому засіданні, а також листом Чернігівського відділу поліції ГУНП в Чернігівській області про надходження звернень ОСОБА_4 та ОСОБА_13 від 07.06.2017, 17.08.2017, 20.08.2017, 29.08.2017 за фактами неправомірних дій ОСОБА_6 .

З досліджених у судовому засіданні показань і письмових доказів суд приходить до висновку, що в судовому засіданні поза розумним сумнівом доведено факт нанесення ОСОБА_6 одного удару кулаком правої руки в обличчя ОСОБА_4 . Зокрема, факт нанесення обвинуваченим удару потерпілому підтверджується наданими в суді показаннями потерпілого ОСОБА_4 і показаннями свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_12 , а також протоколом про прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 27.09.2017, згідно якого ОСОБА_4 звернувся до поліції з приводу нанесення йому тілесного ушкодження ОСОБА_6 ; протоколами слідчих експериментів, які проведено за участю потерпілого ОСОБА_4 , свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_12 , які в ході слідчих експериментів надали показання, аналогічні наданим ними в судовому засіданні. Відповідно до висновку судово-медичної експертизи внаслідок нанесеного удару потерпілому заподіяно тілесні ушкодження, які відносяться до категорії середнього ступеню тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров`я на строк більше ніж 21 добу.

Таким чином, суд дійшов висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення доведена повністю, а його дії слід кваліфікувати за ч. 1 ст. 122 КК України, як умисне заподіяння середньої тяжкості тілесного ушкодження, тобто умисне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених ст. 121 КК України, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров`я.

Відповідно до статті 65 КК України при визначенні виду та міри покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що обтяжують та пом`якшують покарання.

Зокрема, відповідно до ст. 12 КК України кримінальне правопорушення, вчинене ОСОБА_6 , є нетяжким злочином.

З наданих у судовому засіданні матеріалів вбачається, що ОСОБА_6 раніше не судимий, за медичною допомогою в психіатричне диспансерне відділення та наркологічне диспансерне відділення КНП «Чернігівська обласна психоневрологічна лікарня» не звертався, доказів притягнення до адміністративної відповідальності протягом останнього року не надано.

Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченого згідно ст. 66 КК України, судом не встановлено.

Обставин, які б обтяжували покарання обвинуваченого згідно ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 КПК України, ухвалюючи вирок, суд приймає до відома досудову доповідь з інформацією про соціально-психологічну характеристику обвинуваченого.

Згідно досудової доповіді, складеної Чернігівським РС філії ДУ «Центр пробації» в Чернігівській області стосовно ОСОБА_6 , ризик учинення повторно кримінального правопорушення та рівень небезпеки для суспільства (у тому числі для окремих осіб) оцінюється як середній; орган пробації вважає, що застосування до ОСОБА_6 покарання, не пов`язаного з позбавленням волі, зможе призвести до його остаточного виправлення; на думку органу пробації, виконання покарання у громаді за умови здійснення нагляду, застосування соціально-виховних заходів, заходів пробаційних програм, що необхідні для виправлення та запобігання вчиненню повторних правопорушень, можливе.

Таким чином, судом враховано конкретні обставини справи, зокрема те, що тілесні ушкодження потерпілому заподіяно шляхом нанесення одного удару кулаком руки в обличчя; суд зважає на особу обвинуваченого, який раніше не судимий, його ставлення до вчиненого, а саме не визнання своєї вини та заниження суспільної небезпечності свого діяння. За таких обставин суд вважає необхідним призначити ОСОБА_6 покарання у виді обмеження волі у межах санкції ч. 1 ст. 122 КК України.

Прокурор вважав необхідним звільнити ОСОБА_6 від відбування покарання з випробуванням. Суд враховує, що ОСОБА_6 учинив один умисний нетяжкий злочин проти здоров`я особи; після нанесення одного удару рукою потерплому в обличчя він припинив учинення протиправних дій і залишив місце події, що знижує кримінальну направленість його особистості; обвинувачений офіційно працевлаштований, перебуває в шлюбі та виховує малолітню дитину. Тому суд вважає можливим виправлення ОСОБА_6 без відбування покарання та приходить до висновку, що його слід звільнити на підставі ст. 75 КК України від відбування призначеного за цим вироком покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк, та покласти на засудженого обов`язки, передбачені ст. 76 КК України.

Потерпілим ОСОБА_4 заявлено цивільний позов про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_6 , з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, 1705,62 грн. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди та 150000 грн. моральної шкоди, завданих кримінальним правопорушенням. Обвинувачений позов не визнав і просив відмовити в його задоволенні.

Дослідивши цивільний позов ОСОБА_4 та додані до нього докази понесених матеріальних витрат на лікування потерпілого, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно-небезпечним діянням може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Згідно ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Частиною 1 ст. 1177 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.

У розумінні вимог ст. 22 ЦК України майнова шкода це витрати, яких особа зазнала у зв`язку з ушкодженням здоров`я в даному випадку, тобто реально понесені витрати.

Потерпілим на обґрунтування розміру матеріальної шкоди надано чеки про придбання ліків на загальну суму 1705,62 грн., що пов`язано лікуванням заподіяних унаслідок дій ОСОБА_6 тілесних ушкоджень. Тому суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення заподіяної матеріальної шкоди слід задовольнити повністю.

Згідно до ч.ч. 1, 2 п. 1 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав; моральна шкода полягає, зокрема у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Згідно із п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» №4 від 31.03.1995 розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Суд дійшов висновку про наявність причинного зв`язку між винними діями обвинуваченого і негативними наслідками, що настали для потерпілого, а тому потерпілий зазнав моральні страждання, що виразились у перенесеному болю, негативних емоціях, відчуттях дискомфорту.

При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди суд враховує характер і тривалість страждань; тривалість лікування потерпілого, в тому числі його перебування на стаціонарному лікуванні протягом 12 днів; стан здоров`я потерпілого, тяжкість завданої травми, зокрема, наявність тілесних ушкоджень на обличчі потерпілого; істотність вимушених змін у життєвих стосунках потерпілого, в тому числі тривала неможливість виконання своїх трудових обов`язків як тренера, перешкоди в зайнятті спортом через заподіяну черепно-мозкову травму; ступінь вини обвинуваченого та ставлення обвинуваченого до наслідків вчиненого ним кримінального правопорушення, зокрема, його невизнання заподіяння внаслідок своїх дій моральної та матеріальної шкоди потерпілому; характер дій обвинуваченого, який нанісши один удар потерпілому, припинив конфлікт і залишив місце події. Таким чином, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд приходить до висновку про задоволення позову в частині стягнення з обвинуваченого 25000 грн. у рахунок відшкодування заподіяної потерпілому моральної шкоди.

Прокурором заявлено цивільний позов в інтересах держави в особі Комунального некомерційного підприємства «Чернігівська міська лікарня № 1» Чернігівської міської ради про відшкодування витрачених закладом охорони здоров`я коштів у сумі 3747,69 грн. на лікування потерпілого від кримінального правопорушення.

Відповідно до ч. 2 ст. 1191 ЦК України держава, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, юридичні особи мають право зворотної вимоги до фізичної особи, винної у вчиненні кримінального правопорушення, у розмірі коштів, витрачених на лікування особи, яка потерпіла від цього кримінального правопорушення.

Особа, яка вчинила кримінальне правопорушення, зобов`язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров`я на лікування потерпілого від цього кримінального правопорушення, крім випадку завдання шкоди при перевищенні меж необхідної оборони або у стані сильного душевного хвилювання, що виникло раптово внаслідок насильства або тяжкої образи з боку потерпілого (ч. 1 ст. 1206 ЦК України).

Зважаючи, що в судовому засіданні доведено факт заподіяння тілесних ушкоджень обвинуваченим потерпілому, внаслідок чого останній перебував на лікуванні в КНП «Чернігівська міська лікарня №1» ЧМР, тому позов прокурора про стягнення коштів у сумі 3747,69 грн., витрачених закладом охорони здоров`я на лікування потерпілого, що підтверджується довідкою про вартість лікування потерпілого, слід стягнути з обвинуваченого в повному обсязі.

За змістом п. 1 ч. 1 ст. 118 КПК України, до процесуальних витрат належать, зокрема, витрати на правову допомогу.

Згідно ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до ч. 1 ст. 124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати. Процесуальні витрати потерпілого складаються з витрат на правову допомогу в сумі 16000 грн., що підтверджується квитанцією прибуткового касового ордера від 23.03.2021 та актом прийому-передачі виконаних робіт з розрахунком витраченого часу для підтвердження розміру оплати послуг адвоката (гонорару) згідно договору про надання правової допомоги від 23.03.2021, складеним представником потерпілого ОСОБА_5 та ОСОБА_4 . Тому зазначені процесуальні витрати потерпілого слід стягнути з обвинуваченого на користь ОСОБА_4 .

Заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжні заходи, не застосовувалися. Речові докази у кримінальному провадженні відсутні.

Керуючись ст. ст. 368, 370, 371, 373, 374, 475 КПК України суд, -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_6 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України, та призначити йому покарання у виді 2 (двох) років обмеження волі.

Відповіднодо ст.75КК Українизвільнити ОСОБА_6 від відбування призначеного судом покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк 2 (два) роки.

Відповідно дост.76КК Українипокласти на ОСОБА_6 наступні обов`язки:

-періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

-повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;

-не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_4 до ОСОБА_6 про відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4 1705,62 грн. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4 25000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.

У задоволенні позову ОСОБА_4 в іншій частині відмовити.

Цивільний позов прокурора задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь Комунального некомерційного підприємства «Чернігівська міська лікарня № 1» Чернігівської міської ради (р/р 35432033025297 ГУ ДКСУ в Чернігівській області, МФО 853592, код ЄДРПОУ 02006596) витрати на лікування потерпілого ОСОБА_4 в сумі 3747,69 грн.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4 16000 грн. в рахунок відшкодування здійсненних ним процесуальних витрат.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Чернігівського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Копію вироку після його проголошення негайно вручити обвинуваченому та прокурору. Інші учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Суддя ОСОБА_1