Рішення

від 13.01.2022 по справі 948/791/21

МАШІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 948/791/21

Номер провадження 2/948/12/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.01.2022 Машівський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого - судді Кравець С.В.,

за участю: секретаря Порохні І.І.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт Машівка в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - приватний нотаріус Полтавського районного нотаріального округу Полтавської області Уразовська-Будігай В.В. про скасування державної реєстрації заповіту та визнання права власності на майно в порядку спадкування за законом

в с т а н о в и в :

стислий виклад позиції позивача

у жовтні 2021 року позивач звернувся до суду з зазначеним позовом, посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його мати ОСОБА_4 , після смерті якої відкрилася спадщина на земельну ділянку площею 4, 0988 га на території Новотагамлицької сільської ради Машівського району, кадастровий номер 5323084400:00:006:0009. Відповідач, дочка померлої, ІНФОРМАЦІЯ_2 відмовилася від прийняття спадщини, а 17 серпня 2021 року позивач, оскільки прикутий до ліжка, через уповноважену особу, звернувся до приватного нотаріуса з заявою про видачу свідоцтва про прийняття спадщини. Але постановою нотаріуса, було відмовлено в оформленні спадкових прав, у зв`язку з неможливістю встановити наявність підстав для закликання до спадкоємства за законом, оскільки у Спадковому реєстрі є заповіт посвідчений його матір`ю 06.12.2004р. за реєстровим номером 99. Водночас, за повідомленням Новотагамлицького старостинського округу Машівської селищної ради, дійсно в реєстрі є запис про вчинення заповіту, але самого заповіту немає. Отже, заповіт втрачений, а його зміст невідомий спадкоємцям за законом. За таких обставин, у зв`язку з відсутністю заповіту, а також з огляду на порушення порядку його складання (відсутність другого примірника в органі, що здійснював його посвідчення) він є нікчемним.

У зв`язку з наведеним, позивач просить: 1) скасувати державну реєстрацію заповіту від 06.12.2004р. за № 99, що посвідчений Новотагамлицькою сільською радою Машівського району Полтавської області від імені ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; 2) визнати за позивачем право власності на земельну ділянку площею 4, 0988 га на території Новотагамлицької сільської ради Машівського району, кадастровий номер 5323084400:00:006:0009, в порядку спадкування після померлої матері.

Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі

23.10.2021р. за ухвалою суду відкрито загальне позовне провадження, призначено підготовче судове засідання та залучено до участі у справі третю особу (а.с.30).

За ухвалою суду від 11.11.2021р. частково задоволено клопотання представника позивача та витребувані докази у приватного нотаріуса Уразовської-Будігай В.В. і у Новогамлицькому старостинському окрузі (а.с.49).

Згідно ухвали від 09.12.2021р. підготовче провадження закрито, справу призначено до судового розгляду по суті (а.с.93).

Позиції учасників судового провадження

В судовому засіданні представник позивача позов підтримала з підстав викладених у позовній заяві.

Відповідач в судове засідання не з`явилася, направила заяву з проханням справу розглядати без її участі, позов визнає та не заперечує проти його задоволення (а.с.46).

Третя особа в судове засідання не з`явилася, направила заяву про розгляд справи без її участі при прийнятті рішення покладається на розсуд суду (а.с.38).

Виходячи з викладеного, суд вирішив за можливе розглянути справу без участі відповідача та третьої особи.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази у справі, дійшов такого висновку.

Судом установлено, що ІНФОРМАЦІЯ_4 померла ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 26.01.2021р. (а.с.11), яка була власником земельної ділянки площею 4, 0988 га, розташованої на території Новотагамлицької сільської (нині Машівської селищної) ради Машівського (нині Полтавського) району Полтавської області, що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку серії ПЛ № 041843 від 16.09.2004р. та Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права № 224179573 від 16.09.2020р. (а.с.19-20).

Позивач ОСОБА_2 є сином померлої ОСОБА_4 , що вбачається зі свідоцтва про його народження серії НОМЕР_2 від 08.02.1937р. (а.с.21).

Як видно з повідомлення Новотагамлицького старостинського округу Машівської селищної ради № 87 від 13.09.2021р., в журналі реєстрації нотаріальних дій за 2004 рік під номером № 99 від 06.12.2004р. посвідчено вірність заповіту ОСОБА_4 , другий примірник заповіту не виявлений (а.с.22).

З копії журналу реєстрації нотаріальних дій за 2004 рік наданого Новотагамлицьким старостинським округом вбачається, що під № 99 від 06.12.2004р. є запис про вчинення ОСОБА_4 заповіту. Алфавітна книга обліку заповітів за 2004 рік відсутня (а.с.85-87).

Як свідчать копії документів зі спадкової справи, позивач є єдиним спадкоємцем після померлої матері, який належним чином прийняв спадщину, шляхом подачі 24.03.2021р. заяви до нотаріуса. 26.04.2021р. з заявою про прийняття спадщини після померлої матері звернулася відповідач ОСОБА_3 (а.с.67), яка в наступному 12.07.2021р. свою заяву відкликала (а.с.71). 17.08.2021р. представник позивача ОСОБА_5 звернувся з заявою до нотаріуса про видачу свідоцтва про право на спадщину (а.с.76-77), але у його видачі було відмовлено (а.с.55-84).

Згідно довідки Новотагамлицького старостинського округу Машівської селищної ради № 125 від 20.12.2021р. ОСОБА_4 , до дня смерті була зареєстрована та проживала в АДРЕСА_1 одна (а.с.112 зворотна сторона).

За постановою від 17.08.2021р. приватного нотаріуса Полтавського районного нотаріального округу Уразовської-Будігай В.В. позивачу відмовлено в оформленні спадкових прав після померлої ОСОБА_4 , оскільки за повідомленням Новотагамлицького старостинського округу Машівської селищної ради № 42 від 07.04.2021р. в журналі реєстрації нотаріальних дій за 2004 рік під номером № 99 від 06.12.2004р. наявний запис про посвідчення заповіту від імені ОСОБА_4 , але на зберіганні його немає. За таких підстав, неможливо встановити наявність підстав для закликання до спадкоємства за законом, що є перешкодою для видачі свідоцтва про право на спадщину за законом (а.с.13-15).

Мотиви суду

Відповідно до ч.1 ст. 1235 ЦК України заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.

Як видно з копії спадкової справи після померлої ОСОБА_4 та повідомлення Новотагамлицького старостинського округу Машівської селищної ради № 87 від 13.09.2021р., остання, за життя, залишила заповітне розпорядження від 06.12.2004р., копія якого не збереглася, та спадкоємці за яким з заявою про прийняття спадщини не зверталися, тобто відсутні.

Відповідно до ч.1 ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

За змістом ч.1 ст. 1269 ЦК України, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

За матеріалами спадкової справи позивач 24.03.2021р. подав заяву про прийняття спадщини за законом після померлої матері ОСОБА_4 , а його сестра - донька померлої ОСОБА_3 , хоча і звернулася 26.04.2021р. з заявою про прийняття спадщини, але за три дні до закінчення строку на прийняття спадщини, 12.07.2021р. відкликала свою заяву та подала заяву про відмову від прийняття спадщини.

Отже, оскільки ОСОБА_4 на час смерті проживала одна, а протягом установленого законом 6-місячного строку на прийняття спадщини, спадкоємці за заповітом посвідченим 06.12.2004р. Новотагамлицькою сільською радою не з`явилися, відповідач - донька померлої, від прийняття спадщини до закінчення цього строку відмовилася, а відтак позивач є єдиним спадкоємцем за законом, який належним чином прийняв спадщину після померлої матері.

Щодо вимог про скасування державної реєстрації заповіту від 06.12.2004р. зареєстрованого в реєстрі під № 99, суд зазначає таке.

Відповідно до п. 25 Глави ІІ Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України від 03.03.2004 № 20/5 (в редакцій чинній на час посвідчення заповіту) (далі Інструкції від 03.03.2004 № 20/5) усі нотаріальні дії, вчинені нотаріусами, реєструються в реєстрах для реєстрації нотаріальних дій. Кожній нотаріальній дії присвоюється окремий порядковий номер. Номер, під яким нотаріальна дія зареєстрована в реєстрі, позначається на документах, що видаються нотаріусом, чи в посвідчувальних написах. Відомості про вчинення окремих видів нотаріальних дій підлягають реєстрації в Єдиних реєстрах, перелік та порядок ведення яких установлюються Міністерством юстиції України. Нотаріальна дія вважається вчиненою з моменту реєстрації її в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій.

Згідно п. 29 цієї Інструкції, у разі втрати документа, посвідченого або виданого нотаріусом чи посадовою особою виконавчого комітету сільської, селищної, міської ради, за письмовою заявою осіб, за дорученням яких або щодо яких вчинялася нотаріальна дія, державним нотаріусом державного нотаріального архіву видається дублікат утраченого документа.

Дублікат заповіту може бути виданий вказаним у заповіті спадкоємцям, виконавцю заповіту після подачі ними свідоцтва про смерть заповідача. У разі смерті спадкоємців, які були вказані в заповіті, дублікат може бути виданий їх спадкоємцям після подачі ними свідоцтва про смерть заповідача і померлого спадкоємця.

Відповідно до п. 166 Розділу 17 Інструкції від 03.03.2004 № 20/5, заповіти, у тому числі секретні, посвідчені нотаріусом, і заповіти, передані на зберігання до державного нотаріального архіву, записуються до алфавітної книги обліку заповітів (додаток N 1).

Відповідно до ч.2 ст. 40 закону України Про нотаріат (в редакції, що діяла на час посвідчення заповіту від 01.01.2004р.) посадові особи, перелічені в цій статті, зобов`язані негайно передати по одному примірнику посвідчених ними заповітів у державний нотаріальний архів чи в державну нотаріальну контору за постійним місцем проживання заповідача.

За повідомленням представника позивача в державному нотаріальному архіві другий примірник заповіту відсутній.

Відповідно до п. 2.2.5. Положення про Єдиний реєстр заповітів та спадкових справ від 14.03.2004р. реєстраційний запис про посвідчення заповіту має містити такі відомості: прізвище, ім`я, по батькові заповідача; дата, місце народження заповідача; серія, номер спеціального бланка нотаріального документа, на якому викладено текст заповіту; дата, час і місце посвідчення заповіту; номер запису в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій, за яким посвідчено заповіт; місце зберігання заповіту; відомості про особу, що посвідчила заповіт; відомості про Реєстратора.

Згідно ч.1 ст. 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Отже право на заповіт може бути реалізоване протягом всього життя особи і включає як право на складення заповіту або кількох заповітів, так і права на їх зміну, скасування, що є здійсненням свободи заповіту, яка є принципом спадкового права.

Свобода заповіту передбачає особисте здійснення заповідачем права на заповіт шляхом вільного волевиявлення, яке, будучи належним чином вираженим, піддається правовій охороні і після смерті заповідача.

Свобода заповіту як принцип спадкового права включає, серед інших елементів, також необхідність поваги до волі заповідача та обов`язковість її виконання.

Юридична природа заповіту ґрунтується на його законодавчому визначенні як особистого розпорядження фізичної особи на випадок смерті (стаття 1233 ЦК України).

Правова природа цього розпорядження визначається судовою практикою як односторонній правочин, що тягне відповідні правові наслідки.

На заповіт, який є правочином, поширюються загальні положення про правочини, якщо у Книзі шостій ЦК України немає відповідного правила. Водночас загальні правила про правочини, у тому числі про їх недійсність, можуть бути поширені на заповіт у тому випадку, коли це не суперечить суті заповіту та природі спадкування.

Аналіз норм Книги шостої ЦК України свідчить, що її нормами визначені вимоги до особи заповідача (стаття 1234 ЦК України), змісту заповіту (статті 1236-1240, 1246 ЦК України), загальні вимоги до форми заповіту (стаття 1247 ЦК України), порядку його посвідчення нотаріусом (статті 1248, 1249, 1253 ЦК України), для яких законодавцем визначені і наслідки їх порушення.

Так, у частині першій статті 1257 ЦК України встановлено правило про нікчемність заповіту, складеного з порушенням вимог ЦК України щодо особи заповідача, а також заповіту, складеного з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення.

Аналіз цих статей дає змогу констатувати, що законодавець висуває такі вимоги до форми заповіту: письмова з нотаріальним посвідченням.

Отже, форма заповіту має бути письмова, а порядок його посвідчення - різний: насамперед нотаріусом з додержанням вимог статей 1248, 1249 ЦК України, посадовою особою органів місцевого самоврядування (стаття 1251 ЦК України); іншими посадовими особами, зазначеними у частинах першій-шостій статті 1252 ЦК України, з додержанням вимог частини сьомої цієї статті.

Кваліфікація заповіту як нікчемного з підстав, які не передбачені ані частиною першою статті 1257 ЦК України, ані взагалі нормами глави 85 ЦК України, по суті скасовує це вільне волевиявлення заповідача без можливості виразити свою волю шляхом складання іншого заповіту, оскільки сталася смерть заповідача.

Тобто визнання заповіту нікчемним без встановлених законом підстав позбавляє особу, яка набула у власність майно в порядку спадкування, права мирного володіння своїм майном (стаття 1 протоколу Першого до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). А в разі, якщо особа мала його набути, то правомірного очікування цього.

Стосовно заповіту, слід звернути увагу на вимогу частини першої статті 203 ЦК України, за якою зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Отже, звертає на себе увагу те, що тут йдеться, по-перше, про зміст правочину, а не про його форму та порядок посвідчення; по-друге, про невідповідність змісту не законам, а саме актам цивільного законодавства.

Як негативний наслідок для учасників спадкових правовідносин розуміють насамперед визнання заповіту нікчемним.

Адже правове регулювання порядку посвідчення правочинів лежить поза сферою ЦК України і не є матеріальним правом.

Згідно з вимогами пунктів 1, 2, 5 та 6 статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема: неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини; неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність.

Положеннями ЦК України не передбачено такої підстави для нікчемності заповіту, як відсутність його копії. Указане не впливає на форму правочину, волевиявлення заповідача і на ті вимоги про порядок його посвідчення, які закріплені в ЦК України.

Інакший підхід призводе до необґрунтованого покладення відповідальності за порушення посадовими особами місцевого самоврядування законодавства, яке регулює порядок його діяльності, на заповідача та спадкоємців, які не зобов`язані бути обізнаними з нотаріальним процедурним законодавством, що є порушенням принципу поваги до волі заповідача та обов`язковості її виконання, а також неспівмірним втручанням держави у право спадкоємців за заповітом мирно володіти своїм майном.

Отже, незважаючи на те, що другий примірний заповіту ОСОБА_4 від 06.12.2004р. втрачено, водночас зібрані у справі докази свідчать про те, що воля заповідача була зафіксована у відповідній формі письмово та посвідчена посадовою особою Новотагамлицької сільської ради Машівського району Полтавської області, а тому відсутні підстави для визнання заповіту нікчемним на підставі ст. 1257 ЦК України.

Вказаний висновок ґрунтується на правовій позиції ВП ВС при розгляді справи № 522/9893/17 від 25.05.2021р.

Щодо вимоги про визнання за позивачем право власності на земельну ділянку площею 4, 0988 га , суд зазначає таке.

Відповідно до ч.ч.1,3 ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Згідно ч.1 ст. 1297 цього Кодексу, свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення шести місяців з часу відкриття спадщини.

Як свідчать матеріали спадкової справи, представник позивача 17.08.2021р. звернувся з заявою до нотаріуса про видачу свідоцтва про право на спадщину (а.с.76-77), але у його видачі було відмовлено з підстав відсутності дубліката заповіту, що унеможливило нотаріусу встановити наявність підстав для закликання до спадкоємства за законом, що є перешкодою для видачі свідоцтва про право на спадщину за законом (а.с.13-15).

Натомість відповідно до ч.1 ст. 1269 ЦК України, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Згідно матеріалів спадкової справи, спадкоємець за заповітом в установлений законом 6-місячний строк з дня відкриття спадщини після померлої ОСОБА_4 з заявою про прийняття спадщини на підставі заповіту не звернувся, а відтак вважається таким, що спадщину не прийняв.

Отже, з огляду на викладене та враховуючи те, що спадкоємець за заповітом після померлої ОСОБА_4 спадщину не прийняв, а позивач є єдиним її спадкоємцем, який належним чином прийняв спадщину, у зв`язку з чим судом не встановлено перешкод для оформлення спадкових прав нотаріусом, а відтак суд дійшов висновку, що в задоволенні позову в цій частині також необхідно відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 142, 263-265, 268, 354, 355 ЦПК України, суд

в и р і ш и в :

у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - приватний нотаріус Полтавського районного нотаріального округу Полтавської області Уразовська-Будігай В.В. про скасування державної реєстрації заповіту та визнання права власності на майно в порядку спадкування за законом - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження, а у разі його оскарження після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Рішення може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення апеляційної скарги, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_2 , зареєстрований в АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .

Відповідач: ОСОБА_3 , зареєстрована в АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 .

Третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - приватний нотаріус Полтавського районного нотаріального округу Полтавської області Уразовська-Будігай В.В., місцезнаходження: смт Машівка, вул. Незалежності, 120, Полтавського району Полтавської області.

Суддя С.В. Кравець