Постанова

від 13.01.2022 по справі 757/17950/13-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

13 січня 2022 року

м. Київ

справа № 757/17950/13-ц

провадження № 61-11093св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Усика Г. І. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Яремка В. В.,

учасники справи:

позивачі: Організація орендарів орендної фірми Екста , ОСОБА_1 ,

відповідачі: Київська міська рада, ОСОБА_2 ,

заявники: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , правонаступником якої є ОСОБА_6 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , до якої приєдналися: ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , на ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 20 листопада 2019 року у складі судді Батрин О. В. та постанову Київського апеляційного суду від 19 травня 2021 року у складі колегії суддів: Нежури В. А., Березовенко Р. В., Мостової Г. І.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог, рішень судів попередніх інстанцій

У серпні 2013 року Організації орендарів орендної фірми Екста (далі - ОООФ Екста ), ОСОБА_1 звернулися до суду з позовом до Київської міської ради, ОСОБА_2 про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки, укладеного 10 липня 2013 року між Київською міською радою та ОСОБА_2 , розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .

У грудні 2013 року ОСОБА_2 звернулася до суду із зустрічним позовом до ОООФ Екста , ОСОБА_1 про визнання права власності на нежитловий будинок (літ. А) та земельну ділянку, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 ,

Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 17 січня 2014 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 26 лютого

2014 року та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 травня 2014 року, позов ОООФ Екста та

ОСОБА_1 залишено без задоволення. Зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено. Визнано за ОСОБА_2 право власності на нежитловий будинок (літ. А), загальною площею 3 334,6 кв. м, та земельну ділянку загальною площею 0,0780 га, цільове призначення - для будівництва та обслуговування об`єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . Вирішено питання розподілу судових витрат.

Короткий зміст заяви про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами, судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, за наслідками її розгляду

У лютому 2017 року ОСОБА_5 , правонаступником якої є ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , як правонаступники ОООФ Екста та співвласники у праві спільної сумісної власності нежитлової будівлі, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 (далі - правонаступники ОООФ Екста та співвласники у спільній сумісній власності), звернулися до суду із заявою про перегляд рішення Печерського районного суду міста Києва від 17 січня 2014 року за нововиявленими обставинами.

Заяву мотивували тим, що відповідно до пункту 3.5 Положення про ОООФ Екста орендар, що вибув зі складу організації орендарів, має право на належну йому частину доходу та частку в майні, що є власністю організації орендарів. Оскільки після ліквідації банкрута - ОООФ Екста (запис про припинення юридичної особи у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 07 листопада 2016 року) учасники такої організації не отримували у власність часток у нерухомому майні - будівлі на АДРЕСА_1 та не приймали рішення про його відчуження, тому всі її 75 учасників та/або їх спадкоємці є правонаступниками юридичної особи, кожний як співвласник спірного майна - нежитлової будівлі на АДРЕСА_1 з 21 вересня 1993 року. Посилаючись на наведене, вважали, що суд постановив ухвалу про відкриття провадження у справі

від 03 вересня 2013 року з порушенням правил підсудності та за заявою особи, яка не має повноважень на ведення справи, а тому просили скасувати рішення Печерського районного суду міста Києва від 17 січня 2014 року за нововиявленими обставинами та постановити ухвалу про закриття провадження у справі за позовом ОООФ Екста до Київської міської ради про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 та зустрічним позовом

ОСОБА_2 до ОООФ Екста , Київської міської ради про визнання права власності на нежитлову будівлю, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , та визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки.

Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 06 березня 2018 року, залишеною без змін постановою Апеляційного суду міста Києва від 20 вересня

2018 року, відмовлено у відкритті провадження за заявою ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 .

Відмовляючи у відкритті провадження у справі за заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що відповідно до положень частини першої статті 362 ЦПК України, в редакції, що діяла на час звернення до суду із вказаною заявою, заявники не є учасниками справи, які за змістом цієї статті вправі звертатися до суду із заявою про перегляд рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами. Заявники, які були учасниками ОООФ Екста , також не є правонаступниками цієї юридичної особи, оскільки постановою Господарського суду міста Києва від 28 грудня 2012 року у справі

№ 5011-46/18261-2012, юридична особа ліквідована без правонаступництва відповідно до процедури передбаченої Законом України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом (далі - Закон

№ 2343-XII ). Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань правонаступники ліквідованої юридичної особиОООФ Екста відсутні.

Постановою Верховного Суду від 06 лютого 2019 року касаційну скаргу ОСОБА_3 , до якої приєдналася ОСОБА_7 , задоволено частково. Ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 06 березня 2018 року та постанову Апеляційного суду міста Києва від 20 вересня 2018 року скасовано, справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Направляючи справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, Верховний Суд зазначив, що ухвала суду про відмову у відкритті провадження за заявою про скасування рішення суду за нововиявленими обставинами

від 06 березня 2018 року постановлена з порушенням норм процесуального права, оскільки провадження у справі відкрито ухвалою від 31 березня 2017 року. Зважаючи на те, що справа вже була призначена до судового розгляду ухвалою від 31 березня 2017 року, суд першої інстанції не мав правових підстав повторно розглядати питання про відкриття провадження у справі. Переглядаючи справу, апеляційний суд на вказані порушення норм процесуального права увагу не звернув.

Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 20 листопада 2019 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного суду від 19 травня

2021 року, закрито провадження за заявою ОСОБА_10 , ОСОБА_3 ,

ОСОБА_4 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Печерського районного суду міста Києва від 17 січня 2014 року у справі за позовом ОООФ Екста , ОСОБА_1 до Київської міської ради, ОСОБА_2 про визнання договору недійсним та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОООФ Екста ,

ОСОБА_1 про визнання права власності на нежитлову будівлю та земельну ділянку.

Ухвала суду першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, мотивована тим, що згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань

07 листопада 2016 року до вказаного Реєстру внесено запис про державну реєстрацію припинення юридичної особи ОООФ Екста . Підставою внесення цього запису є судове рішення про припинення юридичної особи у зв`язку з визнанням її банкрутом у справі № 5011-46/18261-2012. Закон № 2343-XII не передбачає можливості правонаступництва юридичної особи банкрута, яку було припинено у зв`язку з ліквідацією господарськими судом, унаслідок проведення ліквідаційної процедури за результатами ліквідаційного балансу за відсутністю майна (частина друга статті 32 Закону № 2343- XII). Тому фізичні особи

ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 не можуть виступати у зазначеному процесі як правонаступники юридичної особи (позивача), ліквідованої у процесі банкрутства у порядку, передбаченому Законом № 2343-XII . Посилаючись на наведене, суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття провадження за заявою ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Печерського районного суду міста Києва від 17 січня 2014 року на підставі пункту 7 частини першої статті 255 ЦПК України.

Рух справи у суді касаційної інстанції. Узагальнені доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та аргументи інших учасників справи

У липні 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга

ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , у якій вони просили скасувати ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 20 листопада 2019 року і постанову Київського апеляційного суду від 19 травня 2021 року, та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Ухвалою Верховного Суду від 24 вересня 2021 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_3 та ОСОБА_6 на ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 20 листопада 2019 року і постанову Київського апеляційного суду від 19 травня 2021 року, та витребувано із суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована посиланням на те, що під час розгляду заяви ОСОБА_10 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про перегляд у зв`язку з нововиявленими обставинами рішення Печерського районного суду міста Києва

від 17 січня 2014 року, суд першої інстанції проігнорував вказівки Верховного Суду, викладені у постанові від 06 лютого 2019 року. Вказували на те, що суди дійшли помилкового висновку про закриття провадження у справі на підставі пункту 7 частини першої статті 255 ЦПК України, оскільки припинення повноважень ОООФ Екста як юридичної особи, що об`єднує співвласників майна, не тягне за собою втрату її учасниками права власності на спірне майно, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , що перебуває у їх спільній сумісній власності. Зважаючи на те, що у ОООФ Екста не існує майна окремо від майна співвласників, яке, відповідно, перебуває у спільній сумісній власності її учасників (75 фізичних осіб), а юридична особа у ОООФ Екста - є правовим титулом, який об`єднує співвласників, при ліквідації юридичної особи, зокрема у справі № 757/17950/13-ц, має відбуватися проста автоматична заміна об`єднання співвласників на фізичних осіб-співвласників у праві спільної сумісної власності . Тобто кожний/кожна із учасників у ОООФ Екста та/або їх спадкоємці, як співвласник у праві спільної сумісної власності після припинення у ОООФ Екста автоматично набув процесуального статусу правонаступника у ОООФ Екста та статусу сторони, зокрема у справі № 757/17950/13-ц, саме як співвласник у праві спільної сумісної власності нежитлової будівлі, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 . Факт припинення ОООФ Екста , як об`єднання співвласників майна, впливає лише на необхідність формально-юридичної заміни у спірних правовідносин об`єднання співвласників на безпосередніх співвласників такого майна. Таким чином, на час звернення до суду із заявою про перегляд рішення суду першої інстанції за нововиявленими обставинами президент (керівник) ОООФ Екста ОСОБА_5 , правонаступником якої є ОСОБА_6 , була наділена процесуальною дієздатністю звертатися до суду від імені у ОООФ Екста , як титульного власника майна, а також від імені 74 співвласників у праві спільної сумісної власності та від імені самої себе, як співвласника у праві спільної сумісної власності.

Зазначали, що судові рішення судів попередніх інстанцій є такими, що перешкоджають їм та іншим співвласникам у спільній сумісній власності ОООФ Екста у доступі до правосуддя. Крім того, ОСОБА_3 та ОСОБА_6 просили постановити окрему ухвалу щодо порушень, вчинених судами при розгляді заяви ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про перегляд справи у зв 'язку з нововиявленими обставинами, яку направити для вжиття заходів реагування до Вищої ради правосуддя та Генеральному прокурору.

У листопаді 2021 року до Верховного Суду надійшла заява ОСОБА_7 , подана в її інтересах адвокатом Іванчик Л. Б., та ОСОБА_3 , ОСОБА_8 , як правонаступників ОООФ Екста та співвласників у спільній сумісній власності, про приєднання до касаційної скарги ОСОБА_3 , ОСОБА_6 на ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 20 листопада 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 19 травня 2021 року.

Ухвалами Верховного Суду від 02 грудня 2021 року прийнято заяву

ОСОБА_7 , подану в її інтересах адвокатом Іванчик Л. Б., про приєднання до касаційної скарги ОСОБА_3 , ОСОБА_6 на ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 20 листопада 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 19 травня 2021 року; заяву представників ОООФ Екста : Десятнікової Г. В., Балабан І. М. про приєднання до касаційної скарги

ОСОБА_3 , ОСОБА_6 на ухвалу Печерського районного суду міста Києва

від 20 листопада 2019 року та постанову Київського апеляційного суду

від 19 травня 2021 року повернуто заявникам.

У грудні 2021 року до Верховного Суду надійшла заява ОСОБА_3 ,

ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , як правонаступників ОООФ Екста та співвласників у спільній сумісній власності, про приєднання до касаційної скарги

ОСОБА_3 , ОСОБА_6 на ухвалу Печерського районного суду міста Києва

від 20 листопада 2019 року та постанову Київського апеляційного суду

від 19 травня 2021 року.

Ухвалою Верховного Суду від 02 грудня 2021 року прийнято заяву ОСОБА_8 , ОСОБА_9 про приєднання до касаційної скарги ОСОБА_3 ,

ОСОБА_6 на ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 20 листопада 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 19 травня 2021 року. Заяву ОСОБА_3 про приєднання до касаційної скарги ОСОБА_3 , ОСОБА_6 на ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 20 листопада 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 19 травня 2021 року повернуто заявнику.

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обґрунтування

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , до якої приєдналися: ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 423 ЦПК України (у редакції чинній, на час вирішення справи у судах першої та апеляційної інстанцій) рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами. Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

Звертаючись до суду першої інстанції із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Печерського районного суду міста Києва від 17 січня

2014 року, ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 зазначали про те, що вони є правонаступниками. ОООФ Екста та співвласники у праві спільної сумісної власності нежитлової будівлі, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .

Постановляючи ухвалу про закриття провадження у справі за заявою

ОСОБА_10 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про перегляд у зв`язку з нововиявленими обставинами рішення Печерського районного суду міста Києва від 17 січня 2014 року, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що заявники не є правонаступниками юридичної особи ОООФ Екста , ліквідованої у процедурі банкрутства, у порядку передбаченому Законом № 2343-XII, оскільки така процедура (ліквідація банкрута) не передбачає правонаступництва.

Згідно зі статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Верховний Суд вважає висновки судів першої та апеляційної інстанцій про закриття провадження у справі за заявою ОСОБА_6 , ОСОБА_3 ,

ОСОБА_4 про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами законними і обґрунтованими з таких підстав.

Правонаступництво - це перехід прав і обов`язків від одного суб`єкта до іншого. Правонаступництво може бути універсальним або частковим (сингулярним). За універсального правонаступництва до правонаступника (фізичної або юридичної особи) переходять усі права і обов`язки того суб`єкта, якому вони належали раніше. За часткового (сингулярного) правонаступництва від одного до іншого суб`єкта переходять лише окремі права і обов`язки.

Правонаступництво є самостійною підставою заміни кредитора у зобов`язанні. Правонаступництво слід розглядати як певний юридичний механізм похідного правонабуття, за яким до правонаступника переходять суб`єктивні права та обов`язки попередника. Правонаступництво для юридичних осіб може наступати в разі їх припинення з правонаступництвом. Припинення юридичної особи з правонаступництвом, тобто реорганізація юридичної особи, може проводитися у формі злиття, приєднання, виділу тощо. Доказами правонаступництва щодо окремого зобов`язання може бути: відповідний договір, на підставі якого воно виникло, передавальний акт чи розподільчий баланс, статут правонаступника.

Відповідно до частини першої статті 55 ЦПК України, у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії цивільного процесу.

Процесуальне правонаступництво можна визначити як заміну сторони чи третьої особи у спірних або встановлених судом правовідносинах, внаслідок заміни суб`єктів права або обов`язку в матеріальних правовідносинах, тобто, спочатку має відбутися заміна у матеріальних відносинах, щодо яких розглянутий спір, а потім, як наслідок, здійснюватися процесуальне правонаступництво.

ОООФ Екста , як юридична особа, була ліквідована у справі № 5011-46/18261-2012 про банкрутство, у зв`язку з затвердженням звіту та ліквідаційного балансу банкрута.

Згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 07 листопада 2016 року до вказаного Реєстру внесено запис про державну реєстрацію припинення юридичної особи ОООФ Екста . Підставою внесення цього запису є судове рішення про припинення юридичної особи, у зв`язку з визнанням її банкрутом у справі № 5011-46/18261-2012 від 07 квітня 2014 року.

Відповідно до статті 1 Закону № 2343-XII (тут і далі - у редакції, чинній на час ухвалення рішення суду про визнання ОООФ Екста банкрутом) банкрутство - визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність за допомогою процедур санації та мирової угоди і погасити встановлені у порядку, визначеному цим Законом, грошові вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури.

Згідно з частиною другою статті 32 Закону № 2343-XII , якщо за результатами ліквідаційного балансу після задоволення вимог кредиторів не залишилося майна, господарський суд виносить ухвалу про ліквідацію юридичної особи - банкрута.

Під ліквідацією розуміється припинення суб`єкта підприємницької діяльності, визнаного господарським судом банкрутом, з метою здійснення заходів щодо задоволення в порядку цього Закону вимог кредиторів шляхом продажу його майна (стаття 37 Закону № 2343-XII.)

Таким чином, Законом № 2343-XII не визначено можливості правонаступництва юридичної особи банкрута, яку було припинено у зв`язку з ліквідацією господарським судом, внаслідок проведення ліквідаційної процедури за результатами ліквідаційного балансу за відсутністю майна, на підставі частини другої статті 32 цього Закону.

Відповідно до статті 104 ЦК України юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов`язків іншим юридичним особам - правонаступникам (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або в результаті ліквідації.

Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Частиною першою статті 104 ЦК України визначено, що юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників. Під час ліквідації юридичної особи відбувається повне припинення її діяльності без правонаступництва.

Системний аналіз вказаних норм законодавства дає підстави вважати правильними висновки судів попередніх інстанцій про те, що ОСОБА_10 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 не є правонаступниками юридичної особи (позивача), ліквідованої в процедурі банкрутства, у порядку передбаченому

Законом № 2343-XII , оскільки така процедура (ліквідація банкрута) не передбачає правонаступництва.

Подібний за змістом висновок викладений у постанові Верховного Суду

від 06 лютого 2020 року у справі № 757/17950/13-ц (провадження

№ 61-19220св19).

Зважаючи на викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що заявники ( ОСОБА_10 , ОСОБА_3 ,

ОСОБА_4 ), які не правонаступниками ОООФ Екста , а отже, учасниками справи, не мали права на звернення до суду із заявою про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами у порядку Глави 4 ЦПК України 2004 року.

Водночас, оскільки у справі, яка переглядається, подана заявниками заява про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами вже була прийнята до провадження та призначена до розгляду ухвалою від 31 березня 2017 року, суд першої інстанції обґрунтовано закрив провадження за такою заявою на підставі статті 255 ЦПК України, що не свідчить про порушення норм процесуального права з урахуванням стадії розгляду і визначених законом процесуальних повноважень суду.

Доводи касаційної скарги ОСОБА_3 , ОСОБА_6 про те, що суди попередніх інстанцій не надали належної оцінки їх аргументам про те, що вони є співвласниками у спільній сумісній власності нежитлової будівлі, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , не спростовують правильність висновків судів попередніх інстанцій, оскільки заявники не є учасниками справи.

Посилання заявників на те, що оскаржувані судові постановлені з істотним порушенням норм процесуального права та є такими, що перешкоджають їм у доступі до суду на захист їх порушеного права є необґрунтованими, оскільки зводяться до власного тлумачення заявниками норм матеріального та процесуального права. Відповідно відсутні підстави для задоволенню їх вимоги про постановлення окремої ухвали з направленням її для вжиття заходів реагування до Вищої ради правосуддя та Генерального прокурора.

Щодо клопотання заявників ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , а також осіб, які приєдналися до їх касаційної скарги: ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,

ОСОБА_9 , про розгляд справи за їх участю

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу. У разі необхідності учасники справи можуть бути викликані для надання пояснень у справі.

Таким чином, питання виклику учасників справи для надання пояснень у справі вирішує Верховний Суд з огляду на встановлену необхідність таких пояснень.

Оскільки до повноважень касаційної інстанції не належить встановлення обставин справи, надання оцінки новим доказам чи переоцінки наявних у матеріалах справи доказів та ураховуючи, що на стадії попереднього розгляду справи жоден суддя із складу суду не дійшов висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень (частини третя четверта статті 401 ЦПК України), колегія суддів не вбачає підстав для задоволення клопотання заявників, а також осіб, які приєдналися до їх касаційної скарги, про розгляд справи за їх участю.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Узагальнюючи наведене, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , до якої приєдналися: ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 .

Керуючись статтями 400, 401, 415, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 про розгляд справи за їх участю.

Касаційну скаргу ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , до якої приєдналися: ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , залишити без задоволення.

Ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 20 листопада 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 19 травня 2021 року залишити без змін.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Г. І. Усик

О. В. Ступак

В. В. Яремко