Ухвала

від 17.01.2022 по справі 236/887/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

17 січня 2022 року

м. Київ

справа № 236/887/20

провадження № 61-18778ск21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Тітова М. Ю.,

розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Донецького апеляційного суду від 24 лютого 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Червоногвардійського відділу державної виконавчої служби у м. Макіївці Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), третя особа - Акціонерне товариство ВТБ Банк , про зняття арешту з майна,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив зобов`язати відповідача скасувати арешти, зареєстровані в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, а саме: арешт нерухомого майна, належного ОСОБА_1 , реєстраційний номер обтяження № 9686594, зареєстрований 01 квітня 2010 року Донецькою філією Державного підприємства Інформаційний центр Міністерства юстиції України на підставі постанови державного виконавця Червоногвардійського відділу державної виконавчої служби Макіївського міського управління юстиції від 25 вересня 2009 року у межах виконавчого провадження № 15550795; арешт нерухомого майна, належного ОСОБА_1 , реєстраційний номер обтяження № 11161335, зареєстрований 12 травня 2011 року Донецькою філією Державного підприємства Інформаційний центр Міністерства юстиції України на підставі постанови державного виконавця Червоногвардійського відділу державної виконавчої служби Макіївського міського управління юстиції від 10 травня 2011 року у межах виконавчого провадження № 26402397; арешт нерухомого майна, належного ОСОБА_1 , реєстраційний номер обтяження № 12205053, зареєстрований 24 лютого 2012 року Донецькою філією Державного підприємства Інформаційний центр Міністерства юстиції України на підставі постанови державного виконавця Червоногвардійського відділу державної виконавчої служби Макіївського міського управління юстиції від 16 лютого 2012 року у межах виконавчого провадження № 31268793.

Краснолиманський міський суд Донецької області рішенням від 09 вересня 2020 року позов задовольнив. Зобов`язав виконавчу службу скасувати арешт нерухомого майна, належного ОСОБА_1 , здійснений на підставі постанови державного виконавця Червоногвардійського відділу державної виконавчої служби Макіївського міського управління юстиції від 25 вересня 2009 року у межах виконавчого провадження № 15550795 та зареєстрований в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна Донецькою філією Державного підприємства Інформаційний центр Міністерства юстиції України за реєстраційним номером № 9686594 від 01 квітня 2010 року; на підставі постанови державного виконавця Червоногвардійського відділу державної виконавчої служби Макіївського міського управління юстиції від 10 травня 2011 року у межах виконавчого провадження № 26402397 та зареєстрований в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна Донецькою філією Державного підприємства Інформаційний центр Міністерства юстиції України за реєстраційним номером № 11161335 від 12 травня 2011 року; на підставі постанови державного виконавця Червоногвардійського відділу державної виконавчої служби Макіївського міського управління юстиції від 16 лютого 2012 року у межах виконавчого провадження № 31268793 та зареєстрований в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна Донецькою філією Державного підприємства Інформаційний центр Міністерства юстиції України за реєстраційним номером № 12205053 від 24 лютого 2012 року.

Донецький апеляційний суд постановою від 24 лютого 2021 року апеляційну скаргу Червоногвардійського відділу державної виконавчої служби у м. Макіївці Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) задовольнив частково. Рішення Краснолиманського міського суду Донецької області від 09 вересня 2020 року скасував та закрив провадження у справі.

ОСОБА_1 19 листопада 2021 року подав засобами поштового зв`язку касаційну скаргу на постанову Донецького апеляційного суду від 24 лютого 2021 року з пропуском строку на касаційне оскарження.

ОСОБА_1 в касаційній скарзі заявляв клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження з посиланням на те, що оскаржувану постанову Донецького апеляційного суду від 24 лютого 2021 року він отримав у березні 2021 року, однак не оскаржив у касаційному порядку у тридцятиденний строк через вказівку апеляційного суду у постанові від 24 лютого 2021 року про те, що для захисту прав треба звертатися зі скаргою на дії державного виконавця. Він без зволікань пройшов усі три інстанції у справі за скаргою на дії державного виконавця, однак так і не домігся захисту своїх прав. Вказане змусило його оскаржити постанову Донецького апеляційного суду від 24 лютого 2021 року в касаційному порядку. Однак, ухвалою Верховного Суду від 11 листопада 2021 року (провадження № 61-18301ск21) його касаційну скаргу повернуто. Касаційна скарга у теперішній редакції подається ним 19 листопада 2021 року, тобто без зволікань після отримання ним копії ухвали від 11 листопада 2021 року. Відразу після того, як зі змісту ухвали він зрозумів про необхідність викласти своє бачення необхідності змінити правовий висновок та усунути колізію, допущену апеляційним судом у двох взаємовиключних постановах.

Ухвалою Верховного Суду від 07 грудня 2021 року визнано підстави для поновлення процесуального строку на касаційне оскарження постанови Донецького апеляційного суду від 24 лютого 2021 року за клопотанням ОСОБА_1 неповажними. Касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків десять днів з дня вручення ухвали, а саме - заявнику слід було надати заяву про поновлення строку на касаційне оскарження з наведенням поважних підстав для його поновлення та наданням відповідних доказів, і роз`яснено заявнику про наслідки невиконання вимог ухвали суду.

Залишаючи касаційну скаргу ОСОБА_1 без руху у зв`язку з пропуском встановленого законом строку на касаційне оскарження, Верховний Суд виходив з того, що отримавши у березні 2021 року оскаржувану постанову апеляційного суду від 24 лютого 2021 року заявник звернувся до суду з касаційною скаргою через дев`ять місяців з дня отримання копії оскаржуваного судового рішення. Також, посилання заявника на те, що апеляційний суд у постанові від 24 лютого 2021 року зазначав, що для захисту його прав треба звертатися зі скаргою на дії державного виконавця, а тому він без зволікань пройшов усі три інстанції у справі за скаргою на дії державного виконавця, однак так і не домігся захисту своїх прав, що змусило його оскаржити постанову апеляційного суду від 24 лютого 2021 року, не свідчило про неспроможність заявника вчасно подати касаційну скаргу.

На виконання вимог вказаної ухвали ОСОБА_1 16 грудня 2021 року подав засобами поштового зв`язку заяву про поновлення строку на касаційне оскарження, яка мотивована тим, що розгляд справи апеляційним судом 24 лютого 2021 року здійснювався у судовому засіданні без його участі. Електронна копія постанови апеляційного суду від 24 лютого 2021 року надійшла йому через Електронний кабінет 03 березня 2021 року, що підтверджується наданим скріншотом з Електронного кабінету , паперову копію оскаржуваного судового рішення він не отримував. Надсилання копії оскаржуваного судового рішення на електронну адресу, прив`язану до модуля Електронний кабінет до дати початку дії модуля ЄСІТС є-Суд не відповідало вимогам процесуального законодавства щодо порядку надсилання судових рішень. Оприлюднення судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень не скасовувало обов`язок суду видати (надіслати) копії судових рішень учасникам. Порушення його права на отримання копії оскаржуваної постанови в паперовому вигляді триває, а відтак, відсутня конкретна дата, від якої суд касаційної інстанції може рахувати строк на подачу касаційної скарги. Доводи ухвали Верховного Суду від 07 грудня 2021 року про те, що касаційна скарга подана через дев`ять місяців після постановлення оскаржуваного судового рішення, що може свідчити про порушення правового порядку, вважає такими, що спростовуються наданим ним доказом про направлення копії судового рішення через Електронний кабінет . Отже, оскільки він не був присутнім у судовому засіданні апеляційного суду 24 лютого 2021 року та копію оскаржуваної постанови апеляційного суду засобами поштового зв`язку не отримував, тому він має передбачене статтею 390 ЦПК України право на поновлення строку на касаційне оскарження. Подача ним скарги на дії державного виконавця (справа № 2-182/2009) не перервала та не змінила строку, з якого має відраховуватися строк на подачу касаційної скарги в цій справі. Враховуючи наведене, ОСОБА_1 просив поновити строк на касаційне оскарження у зв`язку з неотриманням ним копії оскаржуваної постанови апеляційного суду засобами поштового зв`язку.

Касаційне провадження не підлягає відкриттю з таких підстав.

Відповідно до статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій статті 394 цього Кодексу.

Наведені ОСОБА_1 причини пропуску процесуального строку на касаційне оскарження судового рішення не дають достатніх підстав для визнання їх поважними з огляду на таке.

Оскаржувану постанову апеляційного суду прийнято 24 лютого 2021 року, повний текст складено 24 лютого 2021 року, а оприлюднено в Єдиному державному реєстрі судових рішень 26 лютого 2021 року.

Також, як зазначає сам ОСОБА_1 у клопотанні про поновлення строку на касаційне оскарження, копію постанови апеляційного суду було надіслано на його електронну адресу у березні 2021 року. Разом з цим, з касаційною скаргою він звернувся до суду касаційної інстанції лише у листопаді 2021 року.

Крім цього, посилання заявника на те, що він не отримував засобами поштового зв`язку оскаржувану постанову Донецького апеляційного суду від 24 лютого 2021 року не може бути визнано поважною причиною пропуску строку на касаційне оскарження, оскільки заявником не надано жодних належних доказів щодо порушення апеляційним судом вимог щодо надсилання копії судового рішення (конверт, супровідний лист, довідка суду, копії матеріалів справи, тощо) на підставі яких суд міг би поновити йому строк на касаційне оскарження на підставі частини другої статті 390 ЦПК України.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 № 475/97-ВР, гарантовано кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.

Однією з основних гарантій права сторони на судовий захист є право оскарження судових рішень (стаття 129 Конституції України). Реалізація цього права здійснюється, зокрема шляхом оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій.

Європейський суд з прав людини зауважив, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави (PONOMARYOV v. UKRAINE, № 3236/03, § 41, ЄСПЛ, від 03 квітня 2008 року). Внутрішньодержавним судам при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом (SHISHKOV v. RUSSIA, № 26746/05, § 110, ЄСПЛ, від 20 лютого 2014 року).

Пункт 6 частини другої статті 43 ЦПК України визначає, що учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

Статтею 44 ЦПК України закріплено обов`язок особи, яка бере участь у справі, добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки.

Враховуючи наведене, зазначені ОСОБА_1 причини пропуску процесуального строку на касаційне оскарження судового рішення не дають достатніх підстав для визнання їх поважними, оскільки заявником не наведено причин, які унеможливили дотримання строків передбачених ЦПК України та розумних пояснень щодо пропуску строку звернення з касаційною скаргою тривалістю дев`ять місяців, а також не надано жодних доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку. Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення.

Норми, які регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (PERETYAKA AND SHEREMETYEV v. UKRAINE, № 17160/06 та N 35548/06, § 34, ЄСПЛ, від 21 грудня 2010 року).

Відповідно до частини третьої статті 393, пункту 4 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником в строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження, визнані судом неповажними.

Оскільки наведені у клопотанні про поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення підстави для поновлення цього строку є неповажними, а безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, тому у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.

Керуючись статтями 260, 393, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Донецького апеляційного суду від 24 лютого 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Червоногвардійського відділу державної виконавчої служби у м. Макіївці Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), третя особа - Акціонерне товариство ВТБ Банк , про зняття арешту з майна.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко

М. Ю. Тітов