Рішення

від 09.09.2020 по справі 236/887/20

КРАСНОЛИМАНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 236/887/20

Провадження № 2/236/952/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2020 року Краснолиманський міський суд Донецької області в складі:

головуючого судді Бєлоусова А.Є.,

при секретарі Колесник О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Лиман цивільну справу (в порядку загального позовного провадження) за позовом ОСОБА_1 до Червоногвардійського відділу державної виконавчої служби у м. Макіївці Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), третя особа, котра не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Акціонерне товариство ВТБ Банк , про зняття арешту з майна,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Червоногвардійського відділу державної виконавчої служби у м. Макіївці Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) про зняття арешту з майна.

На обґрунтування заявлених ним вимог ОСОБА_1 зазначає, що він має намір здійснити відчуження належного йому майна, з цією метою звернувся до приватного нотаріуса та дізнався про наявність в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна записів щодо обтяжень нерухомого майна позивача, внесених на підставі постанов державних виконавців у 2009-2012 рр.. Позивач звернувся з письмовим запитом до Головного територіального управління юстиції у Донецькій області та отримав інформацію, згідно з якою у провадженні державних виконавців за період з 18.09.2009 року по 10.11.2014 року перебували виконавчі провадження за № 15550795, № 26402397, № 31268793 щодо виконання виконавчого листа у справі № 2-182, виданого 26.02.2009 року Червоногвардійським судом м. Макіївки Донецької області, про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ ВТБ Банк коштів на суму 10614,42 грн.. Вказаний виконавчий лист було повернуто стягувачеві АТ ВТБ Банк за постановою державного виконавця від 10.11.2014 року.

15.01.2020 року ОСОБА_1 звернувся до Червоногвардійського відділу державної виконавчої служби у м. Макіївці із заявою про надання інформації щодо наявності відкритих виконавчих проваджень відносно нього та виключення з державних реєстрів відомостей про заборону на відчуження майна позивача.

Зі змісту відповіді органу державної виконавчої служби на запит позивача вбачається, що виконавче провадження № 15550795 було відкрито постановою державного виконавця від 18.09.2009 року на підставі виконавчого листа у справі № 2-182, виданого 26.02.2009 року Червоногвардійським судом м. Макіївки Донецької області, про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ ВТБ Банк коштів на суму 10614,42 грн.; постановою державного виконавця від 07.12.2010 року виконавчий лист повернуто стягувачеві. Виконавче провадження № 26402397 було відкрито постановою державного виконавця від 10.05.2011 року на підставі виконавчого листа у справі № 2-182, виданого 26.02.2009 року Червоногвардійським судом м. Макіївки Донецької області, про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ ВТБ Банк коштів на суму 10614,42 грн.; постановою державного виконавця від 20.12.2011 року виконавчий лист передано для подальшого виконання до Центрально-Міського відділу ДВС м. Макіївки. Виконавче провадження № 31268793 було відкрито на підставі виконавчого листа у справі № 2-182, виданого 26.02.2009 року Червоногвардійським судом м. Макіївки Донецької області, про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ ВТБ Банк коштів на суму 10614,42 грн.; постановою державного виконавця від 10.11.2014 року виконавчий лист було повернуто стягувачеві постановою державного виконавця від 10.11.2014 року.

Крім того, за повідомленням органу державної виконавчої служби на запит позивача станом на 28.01.2020 року відносно ОСОБА_1 немає відкритих виконавчих проваджень, він не є боржником за будь-яким виконавчим провадженням. За твердженням позивача, заборгованість перед АТ ВТБ Банк ним була погашена у 2012-2013 рр., вказана банківська установа на теперішній час є ліквідованою. Відтак, позивач вважає, що на теперішній час наявна заборона на відчуження належного йому майна не здійснюється згідно із законом, не переслідує жодної легітимної мети, тому має бути скасована; в інший спосіб, ніж звернувшись до суду з позовом, ОСОБА_1 не має об`єктивної можливості захистити належні йому права. Позивач належним способом захисту свого права вважає зобов`язання відповідача скасувати арешти, зареєстровані в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна.

Позивач ОСОБА_1 був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи судом (а.с.114), однак для участі в судовому засіданні не прибув, надав заяву щодо розгляду справи без його участі, в поданій заяві підтримав свої вимоги, наполягав на їхньому задоволенні (а.с.118).

Відповідача Червоногвардійський відділ державної виконавчої служби у м. Макіївці Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) було належним чином повідомлено про дату, час та місце розгляду справи судом(а.с.112); представник відповідача для участі в судовому засіданні не прибув, надав заяву про розгляд справи без його участі, висловив заперечення проти позовних вимог ОСОБА_1 (а.с.115-116).

У письмових запереченнях проти позову (а.с.44-45) представник відповідача зазначив, що норми ст. ст. 38,50 Закону України Про виконавче провадження (в редакції, котра була чинною на час виникнення спірних правовідносин між позивачем та відповідачем) не передбачали можливості зняття арешту з майна боржника у разі закінчення виконавчого провадження у зв`язку з направленням виконавчого документа за належністю до іншого органу ДВС. Також, за твердженням представника відповідача, виконавчий документ було двічі повернуто стягувачеві через відсутність у боржника майна чи коштів, на які можливо звернути стягнення, водночас боржником ОСОБА_1 не були надані до органу ДВС документи про сплату сум виконавчого збору та витрат виконавчого провадження, а це не дозволяє зняти арешт з майна позивача. З огляду на це, представник відповідача висловив позицію про необхідність відмови у задоволенні позову.

Третю особу Акціонерне товариство ВТБ Банк було належним чином повідомлено про дату, час та місце розгляду справи судом (а.с.113); третьою особою не було направлено належним чином уповноваженого представника для участі в судовому засіданні, не було надано до суду письмових пояснень з приводу вимог ОСОБА_1 , заперечень проти вимог позивача висунуто не було.

За таких обставин суд здійснює розгляд справи без участі позивача, представника відповідача, представника третьої особи та без застосування технічних засобів фіксування судового засідання, що відповідає нормам ч.1 ст. 223, ч.2 ст. 247 ЦПК України.

Згідно зі ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Суд відповідно до ст. 13 ЦПК України розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до вимог ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Даний принцип полягає у прояві в змагальній формі ініціативи та активності осіб, які беруть участь у справі. Сторони зобов`язані визначити коло фактів, на які вони можуть посилатись як на підставу своїх вимог і заперечень, і довести обставини, якими вони обґрунтовують ці вимоги й заперечення (ст.81 ЦПК України); обставини, що мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, з`ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для вирішення справи по суті, встановив такі фактичні дані та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Донецьку Донецької області, є громадянином України, внесений до Державного реєстру фізичних осіб - платників податків, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.9-10).

Згідно з наданою позивачем інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 28.02.2020 року № 202327739 (а.с.11-14) в Єдиному реєстрі заборон відчуження нерухомого майна містяться записи:

- про арешт нерухомого майна, належного ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , народжений у м. Донецьку Донецької області, адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ), реєстраційний номер обтяження № 9686594, зареєстрований 01.04.2010 року Донецькою філією Державного підприємства Інформаційний центр Міністерства юстиції України на підставі постанови державного виконавця Червоногвардійського відділу державної виконавчої служби Макіївського міського управління юстиції від 25.09.2009 року у межах виконавчого провадження № 15550795;

- про арешт нерухомого майна, належного ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , народжений у м. Донецьку Донецької області, адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ), реєстраційний номер обтяження № 11161335, зареєстрований 12.05.2011 року Донецькою філією Державного підприємства Інформаційний центр Міністерства юстиції України на підставі постанови державного виконавця Червоногвардійського відділу державної виконавчої служби Макіївського міського управління юстиції від 10.05.2011 року у межах виконавчого провадження № 26402397;

- про арешт нерухомого майна, належного ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , народжений у м. Донецьку Донецької області, адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ), реєстраційний номер обтяження № 12205053, зареєстрований 24.02.2012 року Донецькою філією Державного підприємства Інформаційний центр Міністерства юстиції України на підставі постанови державного виконавця Червоногвардійського відділу державної виконавчої служби Макіївського міського управління юстиції від 16.02.2012 року у межах виконавчого провадження № 31268793.

04.02.2019 року позивач звертався з письмовим запитом до Головного територіального управління юстиції у Донецькій області та отримав інформацію, згідно з якою у провадженні державних виконавців Червоногвардійського відділу ДВС м. Макіївка за період з 18.09.2009 року по 10.11.2014 року перебували виконавчі провадження за № 15550795, № 26402397, № 31268793 щодо виконання виконавчого листа у справі № 2-182, виданого 26.02.2009 року Червоногвардійським судом м. Макіївки Донецької області, про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ ВТБ Банк коштів на суму 10614,42 грн.. Вказаний виконавчий лист було повернуто стягувачеві АТ ВТБ Банк за постановою державного виконавця від 10.11.2014 року. Більш детальну інформацію позивачу надано не було, оскільки виконавчі провадження на паперових носіях, матеріально-технічна база Червоногвардійського відділу ДВС м. Макіївка перебувають на території, тимчасово непідконтрольній державній владі України (а.с.15).

15.01.2020 року ОСОБА_1 звернувся до Червоногвардійського відділу державної виконавчої служби у м. Макіївці із заявою про надання інформації щодо наявності відкритих виконавчих проваджень відносно нього та виключення з державних реєстрів відомостей про заборону на відчуження майна позивача (а.с.16-17).

Зі змісту відповіді органу державної виконавчої служби на запит позивача (а.с.18) вбачається, що виконавче провадження № 15550795 було відкрито постановою державного виконавця від 18.09.2009 року на підставі виконавчого листа у справі № 2-182, виданого 26.02.2009 року Червоногвардійським судом м. Макіївки Донецької області, про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ ВТБ Банк коштів на суму 10614,42 грн.; постановою державного виконавця від 07.12.2010 року виконавчий лист повернуто стягувачеві. Виконавче провадження № 26402397 було відкрито постановою державного виконавця від 10.05.2011 року на підставі виконавчого листа у справі № 2-182, виданого 26.02.2009 року Червоногвардійським судом м. Макіївки Донецької області, про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ ВТБ Банк коштів на суму 10614,42 грн.; постановою державного виконавця від 20.12.2011 року виконавчий лист передано для подальшого виконання до Центрально-Міського відділу ДВС м. Макіївки. Виконавче провадження № 31268793 було відкрито на підставі виконавчого листа у справі № 2-182, виданого 26.02.2009 року Червоногвардійським судом м. Макіївки Донецької області, про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ ВТБ Банк коштів на суму 10614,42 грн.; постановою державного виконавця від 10.11.2014 року виконавчий лист було повернуто стягувачеві постановою державного виконавця від 10.11.2014 року.

Крім того, за повідомленням органу державної виконавчої служби на запит позивача станом на 28.01.2020 року відносно ОСОБА_1 немає відкритих виконавчих проваджень, він не є боржником за будь-яким виконавчим провадженням. Така ж інформація зазначена у витягах з Єдиного реєстру боржників від 28.02.2020 року, наданих органом ДВС (а.с.19-20).

Як вбачається зі змісту інформації з автоматизованої системи виконавчих проваджень (АСВП) станом на 12.05.2020 року, наданої представником відповідача (а. с. 46-48), виконавче провадження № 26402397 щодо виконання виконавчого листа у справі № 2-182, виданого 26.02.2009 року Червоногвардійським судом м. Макіївки Донецької області, про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ ВТБ Банк коштів на суму 10614,42 грн. було відкрито постановою державного виконавця Червоногвардійського відділу ДВС м. Макіївки 10.05.2011 року, одночасно з відкриттям виконавчого провадження було накладено арешт на майно боржника. На підставі постанов державного виконавця від 18.05.2011 року з боржника ОСОБА_1 стягнуто виконавчий збір в розмірі 1061,44 грн. та витрати на проведення виконавчих дій в розмірі 106,14 грн.; постановою державного виконавця від 20.12.2011 року виконавчий документ передано для подальшого виконання за територіальністю до Центрально-Міського відділу ДВС м. Макіївки, виконавче провадження закінчено на підставі п.10 ч.1 ст. 49 Закону України Про виконавче провадження (у чинній на той час редакції).

Виконавче провадження № 31268793 щодо виконання виконавчого листа у справі № 2-182, виданого 26.02.2009 року Червоногвардійським судом м. Макіївки Донецької області, про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ ВТБ Банк коштів на суму 10614,42 грн. було відкрито постановою державного виконавця Червоногвардійського відділу ДВС м. Макіївка 16.02.2012 року, одночасно з відкриттям виконавчого провадження було накладено арешт на майно боржника; постановою державного виконавця від 10.11.2014 року виконавчий документ повернуто стягувачеві АТ ВТБ Банк у зв`язку із неможливістю проведення виконавчих дій на території, тимчасово непідконтрольній державній владі України, на підставі п.9 ч.1 ст. 47 Закону України Про виконавче провадження (у чинній на той час редакції).

Інформація з АСВП щодо виконавчого провадження № 15550795 відносно боржника ОСОБА_1 представником відповідача до суду надана не була.

Вирішуючи заявлені позивачем вимоги по суті, суд виходить з такого.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади, їхні посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини на час їх виникнення між позивачем та відповідачем були врегульовані нормами Закону України Про виконавче провадження від 21.04.1999 року № 606-XIV (зі змінами).

Згідно з п.1 ч.2 ст. 3 вказаного Закону України виконавчі листи, видані судами, віднесені до числа рішень, які підлягали виконанню органами державної виконавчої служби.

Ст. 4 згаданого Закону були визначені заходи примусового виконання рішень, серед яких: звернення стягнення на майно боржника; звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника; вилучення у боржника і передача стягувачеві певних

предметів, зазначених у рішенні; інші заходи, передбачені рішенням.

Відповідно до ст. 50 вказаного Закону звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті (опису), вилученні та примусовій реалізації.

Згідно зі ст. 55 згаданого Закону арешт на майно боржника могло бути накладено державним виконавцем, зокрема, шляхом винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, якою накладається арешт на майно боржника та оголошується заборона на його відчуження. Арешт могло бути застосовано для забезпечення збереження майна боржника, що підлягає наступній передачі стягувачеві або реалізації.

Згідно з п.2 ч.1 ст. 40 вказаного Закону України (в редакції від 03.08.2010 року) виконавчий документ, прийнятий державним виконавцем до виконання, за яким стягнення не провадилося або було проведено частково, повертається стягувачеві, зокрема, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, і здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Відповідно до ч.1 ст. 38 Закону України Про виконавче провадження від 21.04.1999 року № 606-XIV (в редакції від 03.08.2010 року) в разі закінчення виконавчого провадження згідно із статтею 37 цього Закону, крім направлення виконавчого документа за належністю до іншого органу державної виконавчої служби; повернення виконавчого документа стягувачу згідно із статтею 40 цього Закону; повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, згідно із статтею 40-1 цього Закону, припиняється чинність арешту майна боржника, скасовуються інші здійснені державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв`язку з завершенням виконавчого провадження.

Отже, після повернення 07.12.2010 року стягувачеві АТ ВТБ Банк без виконання виконавчого листа про стягнення коштів з боржника ОСОБА_1 у державного виконавця були відсутні правові підстави для скасування арешту, накладеного на майно боржника.

Згідно з п.10 ч.1 ст. 49 Закону України Про виконавче провадження від 21.04.1999 року № 606-XIV (в редакції від 01.11.2011 року) виконавче провадження підлягало закінченню, в тому числі, у разі направлення виконавчого документа за належністю до іншого відділу державної виконавчої служби.

Відповідно до ч.1 ст. 50 Закону України Про виконавче провадження від 21.04.1999 року № 606-XIV (в редакції від 01.11.2011 року) в разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків не стягнення виконавчого збору або витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв`язку із завершенням виконавчого провадження.

Таким чином, закінчення виконавчого провадження відносно боржника ОСОБА_1 внаслідок направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, котре відбулось 20.12.2011 року, не повинно було як наслідок тягнути за собою зняття арешту з майна боржника.

Згідно з п.9 ч.1 ст. 47 Закону України Про виконавче провадження від 21.04.1999 року № 606-XIV (в редакції від 26.10.2014 року) виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, міг бути повернутий стягувачу у разі, якщо наявна встановлена законом заборона щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо у нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.

Відповідно до ч.1 ст. 50 Закону України Про виконавче провадження від 21.04.1999 року № 606-XIV (в редакції від 26.10.2014 року) в разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків не стягнення виконавчого збору або витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв`язку із завершенням виконавчого провадження

Зі змісту наданих представником відповідача відомостей з АСВП щодо виконавчого провадження № 31268793 відносно боржника ОСОБА_1 не вбачається прийняття державним виконавцем у межах цього виконавчого провадження процесуальних рішень з приводу стягнення з боржника сум виконавчого збору та витрат виконавчого провадження (а.с.48). Водночас у межах виконавчого провадження № 26402397 з боржника ОСОБА_1 державним виконавцем було стягнуто 1061,44 грн. виконавчого збору та 106,14 грн. витрат на проведення виконавчих дій (а.с.47). При цьому, оскільки виконавчі документи відносно боржника ОСОБА_1 з 20.12.2011 року перебували на виконанні в іншому органі державної виконавчої служби (Центрально-Міський відділ ДВС м. Макіївки), не можна однозначно стверджувати, що суми виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій не були стягнуті іншим територіальним органом ДВС. Відповідачем не доведено існування постанов державного виконавця щодо стягнення з ОСОБА_1 сум виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій у межах виконавчого провадження № 31268793.

На теперішній час відносини, пов`язані з процедурою примусового виконання судових рішень, регулюються положеннями Закону України Про виконавче провадження від 02.06.2016 року № 1404-VІІІ (зі змінами).

Норми ст. 10 зазначеного Закону також передбачають застосування як заходу примусового виконання рішень звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права) боржника.

Звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації (ч.1 ст. 48 згаданого Закону).

Згідно зі ст. 56 вказаного Закону арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Наслідки закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа передбачені ст. 40 згаданого Закону. Зокрема, в разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків не стягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, не стягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження.

Оцінюючи ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться у позові ОСОБА_1 , суд бере до уваги положення ст.1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 1950), згідно з якими кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Європейським судом з прав людини розроблений трискладовий тест для оцінки ступеню втручання у права особи, гарантовані Конвенцією, в т. ч. у право на мирне володіння своїм майном (ст. 1 Першого Протоколу до Конвенції). Зокрема, при наданні такому втручанню оцінки Суд перевіряє, чи відбулось воно згідно із законом , чи переслідувалась легітимна мета втручання, чи було втручання необхідним у демократичному суспільстві (відповідало нагальній суспільній потребі, було пропорційне легітимній меті, а наведені на його обґрунтування доводи були достатніми та відповідними) (рішення у справі Йохансен проти Норвегії (Johansen v. Norway) від 07.08.1996 року, п. 52; рішення у справі Сидиропулос та інші проти Греції (Sidiropoulos and Others v. Greece) від 10.07.1998 року, п.38).

У розглядуваному випадку органом державної виконавчої служби було застосовано арешт до майна боржника ОСОБА_1 на підставі норм Закону України Про виконавче провадження , у зв`язку із необхідністю виконання судового рішення, тому таке втручання у права позивача здійснювалось згідно з законом та переслідувало легітимну мету . Але на сьогодні відносно ОСОБА_1 немає відкритих виконавчих проваджень, він не є боржником за будь-яким виконавчим провадженням (що підтверджено наданою відповідачем інформацією з Єдиного реєстру боржників). Стягувачем АТ ВТБ Банк впродовж тривалого часу (з листопада 2014 року і дотепер) не було ініційовано повторного пред`явлення виконавчого документа відносно ОСОБА_1 для примусового виконання до органу державної виконавчої служби або приватному виконавцеві, наведене свідчить про втрату стягувачем інтересу до процедури примусового виконання відповідного рішення суду. Відповідачем не було доведено факту прийняття державним виконавцем процесуальних рішень щодо стягнення з боржника ОСОБА_1 сум виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій у межах виконавчого провадження № 31268793. Стягнення державним виконавцем з боржника ОСОБА_1 у межах виконавчого провадження № 26402397 1061,44 грн. виконавчого збору та 106,14 грн. витрат на проведення виконавчих дій не є співмірним необхідності накладення арешту на все нерухоме майно, невизначене майно позивача. Зі змісту інформаційної довідки від 28.02.2020 року № 202327739 випливає, що арешт на майно позивача ( все нерухоме майно, невизначене майно ) було накладено тричі у зв`язку з виконанням одного і того ж виконавчого документа (виконавчого листа у справі № 2-182, виданого 26.02.2009 року Червоногвардійським судом м. Макіївки Донецької області, про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ ВТБ Банк коштів на суму 10614,42 грн.).

За таких встановлених судом обставин втручання у права позивача не є пропорційним переслідуваній меті, не є необхідним у демократичному суспільстві . Збереження впродовж тривалого часу чинності арешту відносно майна позивача за умов відсутності відкритих щодо ОСОБА_1 виконавчих проваджень порушує право позивача на мирне володіння своїм майном , позбавляє позивача правової визначеності щодо можливості розпоряджатись належним йому майном на власний розсуд.

В цьому контексті суд звертає увагу на положення ст. 41 Конституції України ( кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю ) та положення Цивільного кодексу України, з котрими кореспондується наведена норма. Як зазначено у ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд; держава не втручається у здійснення власником права власності. Право власності є непорушним; ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (ст. 321 ЦК України).

Отже, суд вважає за необхідне задовольнити вимоги ОСОБА_1 та застосувати пропонований позивачем спосіб захисту майнового права шляхом зобов`язання відповідача скасувати арешти, зареєстровані в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна.

Керуючись ст. ст. 15, 16,20, 316,317,319, 321 ЦК України, ст. ст. 3,4,10,12,13,19, 258,259,264,265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Червоногвардійського відділу державної виконавчої служби у м. Макіївці Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), третя особа, котра не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Акціонерне товариство ВТБ Банк , про зняття арешту з майна - задовольнити.

Зобов`язати Червоногвардійський відділ державної виконавчої служби у м. Макіївці Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) (ідентифікаційний код юридичної особи 35020887, юридична адреса: Донецька область, м. Лиман, вул. Пушкіна,12-Б) скасувати арешти, зареєстровані в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна:

-арешт нерухомого майна, належного ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , народжений у м. Донецьку Донецької області, адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ), реєстраційний номер обтяження № 9686594, зареєстрований 01.04.2010 року Донецькою філією Державного підприємства Інформаційний центр Міністерства юстиції України на підставі постанови державного виконавця Червоногвардійського відділу державної виконавчої служби Макіївського міського управління юстиції від 25.09.2009 року у межах виконавчого провадження № 15550795;

-арешт нерухомого майна, належного ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , народжений у м. Донецьку Донецької області, адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ), реєстраційний номер обтяження № 11161335, зареєстрований 12.05.2011 року Донецькою філією Державного підприємства Інформаційний центр Міністерства юстиції України на підставі постанови державного виконавця Червоногвардійського відділу державної виконавчої служби Макіївського міського управління юстиції від 10.05.2011 року у межах виконавчого провадження № 26402397;

-арешт нерухомого майна, належного ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , народжений у м. Донецьку Донецької області, адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ), реєстраційний номер обтяження № 12205053, зареєстрований 24.02.2012 року Донецькою філією Державного підприємства Інформаційний центр Міністерства юстиції України на підставі постанови державного виконавця Червоногвардійського відділу державної виконавчої служби Макіївського міського управління юстиції від 16.02.2012 року у межах виконавчого провадження № 31268793.

Рішення може бути оскаржено до Донецького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Згідно із п/п. 15.5) п.15 розд. XIII Перехідні положення ЦПК України (в редакції Закону України від 03.10.2017 року № 2147-VIII) до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Згідно із п.3 розд. XII Прикінцеві положення ЦПК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст цього рішення суду виготовлений 18.09.2020 року.

Суддя -