Постанова

від 24.02.2021 по справі 236/887/20

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний номер 236/887/20

Номер провадження 22-ц/804/472/21

П О С Т А Н О В А

Іменем У К Р А Ї Н И

24 лютого 2021 року Донецький апеляційний суд колегією суддів у складі:

Головуючого судді Никифоряка Л.П.

Суддів Новікової Г.В., Гапонова А.В.,

за участі секретаря судового засідання Ротар Я.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бахмут справу за позовом ОСОБА_1 до Червоногвардійського відділу державної виконавчої служби у м. Макіївці Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), за участю третьої особи Акціонерного товариства ВТБ Банк про зняття арешту з майна, в якій подано апеляційну скаргу Червоногвардійським відділом державної виконавчої служби у м.Макіївці Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) на рішення Краснолиманського міського суду Донецької області від 09 вересня 2020 року (головуючий в суді першої інстанції Бєлоусов А.Є.), -

ВСТАНОВИВ:

02 березня 2020 року ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до Червоногвардійського відділу державної виконавчої служби у м. Макіївці Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) - Виконавча служба про зняття арешту, посилаючись на те, що він має намір здійснити відчуження належного йому майна до якого згідно Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна застосовано обтяження на підставі актів державних виконавців за 2009-2012 роки.

В обґрунтування позову заявник посилався на те, що станом на 28 січня 2020 року щодо нього немає відкритих виконавчих проваджень де би він був боржником та на час звернення до суду наявна заборона на відчуження належного йому майна не ґрунтується на законі і не переслідує жодної легітимної мети.

Рішенням Краснолиманського міського суду Донецької області від 09 вересня 2020 задоволено позовні вимоги. Зобов`язано Виконавчу службу скасувати арешт нерухомого майна, належного ОСОБА_1 , здійснений:

на підставі постанови державного виконавця Червоногвардійського відділу державної виконавчої служби Макіївського міського управління юстиції від 25 вересня 2009 року у межах виконавчого провадження № 15550795 та зареєстрований в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна Донецькою філією Державного підприємства Інформаційний центр Міністерства юстиції України за реєстраційним номером № 9686594 від 01 квітня 2010 року;

на підставі постанови державного виконавця Червоногвардійського відділу державної виконавчої служби Макіївського міського управління юстиції від 10 травня 2011 року у межах виконавчого провадження № 26402397 та зареєстрований в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна Донецькою філією Державного підприємства Інформаційний центр Міністерства юстиції України за реєстраційним номером № 11161335 від 12 травня 2011 року;

на підставі постанови державного виконавця Червоногвардійського відділу державної виконавчої служби Макіївського міського управління юстиції від 16 лютого 2012 року у межах виконавчого провадження № 31268793 та зареєстрований в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна Донецькою філією Державного підприємства Інформаційний центр Міністерства юстиції України за реєстраційним номером № 12205053 від 24 лютого 2012 року.

Суд першої інстанції виходив з того, що збереження впродовж тривалого часу чинності арешту щодо майна ОСОБА_1 за умов відсутності відкритих щодо нього виконавчих проваджень порушує право позивача на мирне володіння своїм майном та позбавляє позивача правової визначеності щодо можливості розпоряджатись належним йому майном на власний розсуд.

З таким рішенням не погодилась Виконавча служба, яка в апеляційній скарзі просила скасувати рішення та задовольнити скаргу, оскільки суд неповно з`ясував обставини у справі та порушив норми чинного законодавства. Доводи скарги зводились до того, що суд в порушення Закону України Про виконавче провадження визнав, що ОСОБА_1 не являється боржником за виконавчими провадженнями, однак не перевірив чи наявні докази щодо погашення заборгованості.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить рішення залишити без змін. Вважає, що суд першої інстанції зробив правильний висновок про відсутність відкритих виконавчих проваджень за якими він є боржником та ця обставина виключає можливість продовження арешту належного йому майна.

Суд апеляційної інстанції заслухавши доповідь судді-доповідача щодо змісту рішення, яке оскаржено, доводів апеляційної скарги та меж, в яких повинна здійснюватись перевірка рішення, встановлюватися обставини і досліджуватися докази, за відсутності позивача та Виконавчої служби, які надіслали клопотання про розгляд справи без них, також за відсутності третьої особи повідомленої про час та місце розгляду справи належним чином, дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід відхилити.

В ході судового розгляду встановлено такі обставини, які підтверджені належними та допустимими доказами.

Державний реєстр речових прав на нерухоме майно та Реєстр прав власності на нерухоме майно, Державний реєстр іпотек, Єдиний реєстр заборони відчуження об`єктів нерухомого майна містять записи про:

- арешт нерухомого майна, належного ОСОБА_1 , реєстраційний номер обтяження № 9686594, зареєстрований 01 квітня 2010 року Донецькою філією Державного підприємства Інформаційний центр Міністерства юстиції України на підставі постанови державного виконавця Червоногвардійського відділу державної виконавчої служби Макіївського міського управління юстиції від 25 вересня 2009 року в межах виконавчого провадження № 15550795;

- арешт нерухомого майна, належного ОСОБА_1 , реєстраційний номер обтяження № 11161335, зареєстрований 12 травня 2011 року Донецькою філією Державного підприємства Інформаційний центр Міністерства юстиції України на підставі постанови державного виконавця Червоногвардійського відділу державної виконавчої служби Макіївського міського управління юстиції від 10 травня 2011 року у межах виконавчого провадження № 26402397;

- арешт нерухомого майна, належного ОСОБА_1 , реєстраційний номер обтяження № 12205053, зареєстрований 24 лютого 2012 року Донецькою філією Державного підприємства Інформаційний центр Міністерства юстиції України на підставі постанови державного виконавця Червоногвардійського відділу державної виконавчої служби Макіївського міського управління юстиції від 16 лютого 2012 року у межах виконавчого провадження № 31268793/а.с.11-14/.

За відомостями Головного територіального управління юстиції у Донецькій області від 14 лютого 2019 року в провадженні державних виконавців Червоногвардійського відділу ДВС м. Макіївка в період з 18 вересня 2009 року по 10 листопада 2014 року перебували три виконавчі провадження №15550795, № 26402397, № 31268793 за виконавчим листом виданим Червоногвардійським судом м. Макіївки Донецької області в справі № 2-182 від 26 лютого 2009 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ ВТБ Банк коштів на суму 10614,42грн; та згідно наявної інформації виконавчий лист було повернуто стягувачеві АТ ВТБ Банк за постановою державного виконавця від 10 листопада 2014 року в зв`язку з відсутністю в боржника майна /а.с.15/.

Інформація Виконавчої служби від 28 січня 2020 року містить відомості про те, що:

- виконавче провадження № 15550795 було відкрито постановою державного виконавця від 18 вересня 2009 року на підставі виконавчого листа у справі № 2-182, виданого 26 лютого 2009 року Червоногвардійським судом м. Макіївки Донецької області про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ ВТБ Банк коштів на суму 10614,42грн та постановою державного виконавця від 07 грудня 2010 року виконавчий лист повернуто стягувачеві;

- виконавче провадження № 26402397 було відкрито постановою державного виконавця від 10 травня 2011 року на підставі виконавчого листа у справі № 2-182 виданого 26 лютого 2009 року Червоногвардійським судом м. Макіївки Донецької області про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ ВТБ Банк коштів на суму 10614,42 грн та постановою державного виконавця від 20 грудня 2011 року виконавчий лист передано для подальшого виконання до Центрально-Міського відділу ДВС м. Макіївки;

- виконавче провадження № 31268793 було відкрито на підставі виконавчого листа у справі № 2-182, виданого 26 лютого 2009 року Червоногвардійським судом м. Макіївки Донецької області про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ ВТБ Банк коштів на суму 10614,42 грн та постановою державного виконавця від 10 листопада 2014 року виконавчий лист було повернуто стягувачеві постановою державного виконавця від 10 листопада 2014 року/а.с.18/

Витяги з Єдиного реєстру боржників містить інформацію про те, що станом на 28 лютого 2020 року в реєстрі відсутні відомості з приводу того, що ОСОБА_1 є боржником /а.с.19-20/.

Суд першої інстанції задовольняючи позов виходив з того, що ОСОБА_1 не є боржником за виконавчими листами у будь-якому провадженні та відсутні підстави для обмеження його права власності.

Перевіривши оскаржуване рішення апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції порушив норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Частина перша та четверта статті 41 Конституції України проголошує, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності; та ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності і право приватної власності є непорушним

Положення цього конституційного принципу закріплені у статтях 316, 317, 319, 321 Цивільного кодексу України - ЦК України.

За змістом частини першої, другої статті 386 ЦК України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

За змістом частини першої статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

У порядку цивільного судочинства захист майнових прав здійснюється у позовному провадженні, а також у спосіб оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби.

Частина перша статті 15 ЦК України передбачає, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Та кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у спосіб встановлений законом /частина перша та друга статті 16 ЦК України/.

За частиною першою статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Наведені норми дозволяють спори, пов`язані з належністю майна, на яке накладено арешт, розглядати в порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства.

У пункті 5 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Про судову практику в справах про зняття арешту з майна від 3 червня 2016 року № 5 роз`яснено, що у разі якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК (який кореспондується з розділом VII ЦПК України в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року). Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Частиною першою статті 59 Закону України Про виконавче провадження також передбачено, що особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

В даній справі, боржник посилається на те, що на теперішній час відсутнє відкрите виконавче провадження щодо стягнення з нього на користь третьої особи заборгованості, однак арешт з майна позивача до теперішнього часу не знято, у зв`язку з чим, він не має можливості вільно реалізовувати право власності щодо свого майна. Посилаючись на статті 317, 319 ЦК України, якими передбачено право власника на власний розсуд володіти, користуватись та розпоряджатись своїм майном, вважає, що має право на зняття арешту з належного йому майна відповідно до статті 59 Закону України Про виконавче провадження .

Частина перша статті 59 Закону України Про виконавче провадження наділяє виключним правом на звернення до суду з позовом про зняття арешту з майна особу, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові.

За обставинами справи на майно позивача, саме як боржника у справі про стягнення заборгованості було накладено арешт державним виконавцем в порядку виконання рішення суду про стягнення заборгованості та законом для боржника встановлений інший порядок захисту його майнових прав як сторони виконавчого провадження - шляхом оскарження дій, рішень чи бездіяльності державного виконавця в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України.

Відповідно до статті 15 Закону України Про виконавче провадження сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення.

Положення наведених норм залишились поза увагою суду першої інстанції, який, в порушення порядку визначеного для вирішення питання щодо захисту прав сторони виконавчого провадження, поза межами предмету спору вдався в фактичну оцінку дій державних виконавців і помилково розглянув справу в порядку загального позовного провадження та вважав що порушене речове право власника без врахування підстав за яких було накладено арешт на майно позивача, чим порушив норми процесуального права.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Закриття провадження - це форма закінчення розгляду цивільної справи без винесення судового рішення у зв`язку із виявленням після відкриття провадження обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи, в тому числі за правилами позовного провадження.

Згідно із частинами першою та другою статті 377 ЦПК України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу.

Встановлені в даній справі обставини зобов`язують колегію суддів закрити провадження у справі, з тих підстав, що наявний спір не підлягає розгляду в судах у порядку позовного провадження.

При цьому, колегія суддів, вважає за необхідне роз`яснити позивачу його право на судовий захист у порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України.

Керуючись статтями 255, 268, 367, пунктом 4 частиною 1 статті 374, частиною 1 статті 377, 381 - 383 ЦПК України, апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Червоногвардійського відділу державної виконавчої служби у м. Макіївці Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) задовольнити частково.

Рішення Краснолиманського міського суду Донецької області від 09 вересня 2020 року скасувати і ухвалити нове про закриття провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Червоногвардійського відділу державної виконавчої служби у м. Макіївці Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), за участі третьої особи Акціонерного товариства ВТБ Банк про зняття арешту з майна.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня прийняття та касаційна скарга може бути подана протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 24 лютого 2021 року.

Судді: