Ухвала

від 14.01.2022 по справі 754/13462/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

14 січня 2022 року

м. Київ

справа № 754/13462/20

провадження № 61-22ск22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Погрібного С. О.,

вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 04 серпня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 30 листопада 2021 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 про стягнення трьох процентів річних,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2020 року ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 про стягнення трьох процентів річних.

В обґрунтування позову зазначала, що 01 січня 2014 року між нею та ОСОБА_1 укладено договір позики, за умовами якого вона передала, а відповідач прийняла 85 000,00 доларів США та зобов`язалась повернути таку ж суму і проценти за користування грошовими коштами до 01 січня 2015 року.

Вказувала, що 24 грудня 2014 року сторонами продовжено строк дії договору до 31 грудня 2015 року.

Зазначала, що рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 11 травня 2017 року стягнуто з ОСОБА_1 на її користь основну суму боргу та проценти за користування коштами у розмірі 118 000,00 доларів США, що на день прийняття судом рішення дорівнювало - 3 122 280,00 грн.

Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 11 липня 2017 року рішення Деснянського районного суду м. Києва від 11 травня 2017 року скасовано в частині стягнення витрат на правову допомогу, у іншій частині рішення суду залишено без змін.

Зазначала, що відповідачами частково сплачено заборгованість, що підтверджується банківською випискою.

Ураховуючи вищевикладене, просила суд, з урахуванням часткової відмови від позову, стягнути з відповідачів на свою користь три проценти річних у розмірі 7 207,96 доларів США, нарахованих на суму основного боргу у розмірі 80 000,00 доларів США.

Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 04 серпня 2021 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 30 листопада 2021 року,позов ОСОБА_3 задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 три проценти річних у розмірі 7 207,96 доларів США.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У задоволенні іншої частини позову ОСОБА_3 відмовлено.

Суди попередніх інстанцій, частково задовольняючи позов ОСОБА_3 , виходили з того, що сума основного боргу відповідачем не сплачена, а наданий позивачем розрахунок відповідає нормам законодавства, внаслідок чого дійшли висновку про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 трьох процентів річних у розмірі 7 207,96 доларів США.

30 грудня 2021 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 звернувсядо Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 04 серпня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 30 листопада 2021 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Верховний Суд дійшов висновку, що відсутні підстави для відкриття касаційного провадження з огляду на таке.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо : касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Відповідно до пунктів 1 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Позови, ціна у яких визначається в іноземній валюті, розраховується у національній валюті України відповідно до офіційного курсу, встановленого Національним банком України на день сплати.

Предметом позову у цій справі є стягнення трьох процентів річних у розмірі 7 207,96 доларів США (за курсом Національного банку України станом на 30 грудня 2021 року становить 196 056,50 грн ), що є меншим, ніж сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (227 000,00 грн), а тому відповідно до вимог ЦПК України справа є малозначною.

Касаційна скарга містить посилання на те, що рішення у цій малозначній справі оскаржуються до суду касаційної інстанції на підставі підпункту а , в пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

Підпунктом а пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України як підставу для оскарження у касаційному порядку судових рішень у малозначних справах визначено ситуацію, коли касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

Верховний Суд у визначенні правового питання як такого, що має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, виходить з того, що таке правове питання має бути головним або основним питанням правозастосовчої практики, воно повинно мати винятково актуальне значення для її формування. Такі ознаки визначаються предметом спору, вагомістю для держави й суспільства у цілому правового питання, що постало перед практикою його застосування.

Посилання заявника на постанови Верховного Суду у справах, де за подібних відносин, але різних фактичних обставин, встановлено інші умови договірного регулювання відносин сторін спору, не є підтвердженням відсутності єдності у правозастосовчій практиці у справах щодо стягнення трьох процентів річних, нарахованих на суму основного боргу .

Заявником у касаційній скарзі не сформульовано правову проблему, яка на думку заявника є фундаментальною і потребує вирішення Верховним Судом.

Наведене дає підстави для висновку, що касаційна скарга не містить належного обґрунтування наявності підстав, передбачених підпунктом а пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, для перегляду малозначної справи судом касаційної інстанції.

Щодо доводів заявника про те, що справа становить значний суспільний інтерес та має для нього виняткове значення, Верховний Суд зазначає, що поняття значного суспільного інтересу та винятковості справи є оціночним та потребує належного обґрунтування. Заявник не навів переконливих доводів та не надав відповідних доказів, які б свідчили про те, що справа становить значний суспільний інтерес та має для нього виняткове значення, а сама по собі вказівка про це у касаційній скарзі не дає підстав для відкриття касаційного провадження у малозначній справі.

Зазначення судом апеляційної інстанції у постанові про можливість її оскарження до суду касаційної інстанції не змінює характер та предмет позову у цій справі.

Верховний Суд враховує рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року № R (95) 5, згідно яких державам-членам необхідно вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини с статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини ), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: Levages Prestations Services v. France (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; Brualla Gomez de la Torre v. Spain (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

Оскільки, касаційну скаргу подано на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, та судом не встановлено передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України випадків, за наявності яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню, тому відсутні підстави для відкриття касаційного провадження.

Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 1 частини шостої статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд,

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 04 серпня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 30 листопада 2021 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 про стягнення трьох процентів річних відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:О. В. Ступак І. Ю. Гулейков С. О. Погрібний