Рішення

від 06.10.2021 по справі 761/6539/20

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/6539/20

Провадження № 2/761/1623/2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2021 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого: судді - Притули Н.Г.

при секретарях: Гриб Д.В., Бондар О.Д.,

за участі:

позивача: ОСОБА_1 ,

представника позивача: ОСОБА_2 ,

представників відповідача: Кравець Д.М. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Асоціації Українська національна група членів та користувачів СВІФТ Укрсвіфт про спростування недостовірної інформації та відшкодування моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И В:

26 лютого 2020 року до суду надійшла зазначена позовна заява.

В позовних вимогах позивач просить:

-визнати недостовірною та такою, що принижує честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_1 інформацію, поширену в Офіційному повідомленні УкрСВІФТ банківській спільноті України Асоціації Українська національна група членів та користувачів СВІФТ УКРСВІФТ від 10 лютого 2020 року, що була оприлюднена у мережі Інтернет, а саме: на сайті http://www.ukrswift.org/ за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_1 у розділі Новини такого змісту: … ОСОБА_1 звільнений з посади першого заступника виконавчого директора УкрСвіфт 1 січня 2020 року. Фактична причина звільнення: шахрайство, непрофесіоналізм та зловживання службовим становищем. ОСОБА_1 вчинив дії з спробою привласнення майна асоціації УкрСВІФТ, а також використовував у власних цілях свої повноваження з метою отримання для себе неправомірної вигоди, відповідальність за що передбачено ч.1 ст.364-1 Кримінального Кодексу України… ;

-зобов`язати Асоціацію Українська національна група членів та користувачів СВІФТ Укрсвіфт в особі виконавчого директора ОСОБА_4 протягом п`яти календарних днів з моменту набрання чинності судовим рішенням у даній справі спростувати недостовірну інформацію щодо ОСОБА_1 , оприлюднену в Офіційному повідомленні УкрСВІФТ банківській спільноті України Асоціації Українська національна група членів та користувачів СВІФТ УКРСВІФТ від 10 лютого 2020 року, у мережі Інтернет, а саме: на сайті http://www.ukrswift.org/ у розділі Новини шляхом оприлюднення на вказаному сайті офіційного повідомлення про спростування недостовірної інформації щодо ОСОБА_1 , оприлюдненої в Офіційному повідомленні УкрСВІФТ банківській спільноті України Асоціації Українська національна група членів та користувачів СВІФТ УКРСВІФТ від 10 лютого 2020 року;

-стягнути з Асоціації Українська національна група членів та користувачів СВІФТ Укрсвіфт на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 100 000,00 грн.

Вимоги позову обгрунтовані тим, що позивач працював у відповідача та звільнився із займаної посади 31.12.2019 року за згодою сторін про що було внесено запис до трудової книжки. Однак як стало відомо позивачу, 10.02.2020 року у мережі Інтернет, на офіційному сайті відповідача у розділі Новини було розміщене офіційне повідомлення такого змісту: … ОСОБА_1 звільнений з посади першого заступника виконавчого директора УкрСвіфт 1 січня 2020 року. Фактична причина звільнення: шахрайство, непрофесіоналізм та зловживання службовим становищем. ОСОБА_1 вчинив дії з спробою привласнення майна асоціації УкрСВІФТ, а також використовував у власних цілях свої повноваження з метою отримання для себе неправомірної вигоди, відповідальність за що передбачено ч.1 ст.364-1 Кримінального Кодексу України… .

Як зазначає позивач, вказана інформація є недостовірною, негативною а також завдає шкоди честі, гідності та діловій репутації позивача.

Позивач зазначає, що внаслідок поширення недостовірної інформації йому спричинено моральну шкоду, яку він оцінив розмірі 100 000,00 грн.

30.07.2020 року до суду надійшов відзив на позовні вимоги в якому представник відповідача просить відмовити в задоволенні позовних вимог на тій підставі, що позивач в позовній заяві зазначає лише частину тексту, і таким чином намагається показати суду що начеб-то вказана інформація є недостовірною. Як зазначає представник відповідача, за час роботи, а саме 18.09.2018 року позивач, використовуючи власні повноваження, у власних цілях, з метою отримання для себе неправомірної вигоди (у вигляді призначення на посаду виконавчого директора Асоціації Укрсвіфт ) здійснив надсилання по електронній пошті членам Ради Укрсвіфт повідомлень за підписом ОСОБА_5 . Однак останній такі повідомлення не надсилав та не був обізнаний про такі обставини. Вказані дії ОСОБА_1 призвели до того, що один із членів Ради УкрСвіфт надіслала заповнену та підписану анкету якою передбачалось звільнення ОСОБА_4 з посади виконавчого директора Асоціації УкрСвіфт з 01.11.2018 року та прийняття на зазначену посаду ОСОБА_1 з 01.11.2018 року до 01.11.2021 року. Ці обставини згодом стали відомі і виконавчому директору ОСОБА_4 , в результаті чого ОСОБА_1 було звільнено із займаної посади. Як вказує представник позивача, фактично ці обставини стали підставою для звільнення позивача, але наказ прийнято на підставі п.1 ч.1 ст.36 КЗпП України. З огляду на вказані вище обставини Асоціацією Укрсвіфт було подано до правоохоронних органів заяву (повідомлення) про вчинене кримінальне правопорушення у зв`язку з чим внесено інформацію до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань за №12020100100001236 від 07.02.2020 року та проводиться досудове розслідування.

Крім того, як зазначає представник відповідача, в Асоціації Укрсвіфт було виявлено нестачу комп`ютера який був наданий позивачу у зв`язку із виконанням своїх трудових обов`язків. 04.02.2020 року затверджено протокол інвентаризаційної комісії та встановлено, що за результатами перевірки інвентаризації виявлена нестача за позивачем на суму 24 975,00 грн. 04.02.2020 року ОСОБА_1 перерахував вказану суму на рахунок Асоціації Укрсвіфт , що підтверджується квитанцією від 04.02.2020 року.

Фактична причина та юридична причина звільнення, як зазначає представник відповідача, це два різних поняття та дві різні обставини, а тому спроба поєднати юридичну підставу звільнення з фактичною зі сторони позивача є безпідставним. Фактичною причиною звільнення позивача, яка вказана в офіційному повідомленні: шахрайство (підтверджується документами інвентаризації та угодою про відшкодування шкоди), непрофесіоналізм (вбачається з діяльності ОСОБА_1 ) під час його роботи в Асоціації) та зловживання службовим становищем (підтверджується витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 10.02.2020 року).

Також представник зазначає, що інформація про дату звільнення 1 січня 2020 року є технічною опискою та не може бути підставою для спростування інформації, оскільки дата звільнення вказана в наказі №1-к від 19.12.2019 року та малось на увазі, що вже з 1 січня 2020 року ОСОБА_1 не працював в Асоціації Укрсвіфт , оскільки останній робочий день був 31.12.2019 року.

Представник відповідача також зауважує, що відсутні підстави для відшкодування моральної шкоди, оскільки такі вимоги не обгрунтовані належним та допустимими доказами.

08.09.2020 року до суду надійшла відповідь на відзив в якій представник позивача наполягає на задоволенні позовних вимог та зазначає, що відповідач визнає ту обставину, що позивача було звільнено 31.12.2019 року. Представник зауважує, що чинне законодавство не містить такого формулювання як фактична та юридична причина звільнення . Зазначена в наказі причина звільнення має відображувати дійсні причини припинення договору між роботодавцем і працівником. Добровільна сплата позивачем вартості комп`ютера, який вийшов з ладу під час роботи позивача, лише свідчить про наявність між сторонами цивільно-правових відносин щодо вказаного майна. Під час роботи позивач не був матеріально відповідальною особою, вказаний комп`ютер йому під розпис не передавався та задля збереження нормальних стосунків з відповідачем позивач погодився добровільно сплатити вартість вказаного комп`ютера. Вказані документи щодо інвентаризації складені після звільнення позивача, тому не можуть бути прийняті судом до уваги як належні та допустимі докази.

Представник позивача зазначив, що посилання представника відповідача на розсилання позивачем листів за підписом ОСОБА_4 не свідчать про непрофесіоналізм позивача, оскільки не надано суду доказів, що дійсно вказані листи направлялись позивачем, враховуючи що позивач заперечує факт надсилання вказаних листів. За час роботи у відповідача, позивач не мав жодних зауважень до якості своєї роботи та рівня професіоналізму. Відповідач вказаних доводів також не спростував.

Як зазначено у відповіді на відзив представником позивача, інформація що внесена до Єдиного реєстру досудових розслідувань лише містить суб`єктивну позицію відповідача викладену ним у заяві та не підтверджує факту вчинення позивачем зловживання службовим становищем. Відтак ненадання відповідачем обвинувального вироку щодо вчинення позивачем злочинів, свідчить про те, що поширена відповідачем інформація про зловживання позивачем службовим становищем є очевидно недостовірною інформацією.

Заперечення на відповідь на відзив до суду не надходили.

В судовому засіданні позивач та його представник заявлені вимоги підтримали та просили їх задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні просив відмовити в задоволенні заявлених вимог з підстав, викладених у відзиві.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, тобто обов`язок доказування покладений на сторони.

Вислухавши сторони, врахувавши процесуальні зави сторін, оцінивши в сукупності надані в судовому засіданні докази, суд приходить до висновку про часткове задоволення заявлених вимог за наступних підстав.

Стаття 4 ЦПК України визначає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 3 Конституції України передбачено, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

У відповідності з ст.32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

В свою чергу ст.34 Конституції України передбачено, що кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Разом з тим відповідно до ст. 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Праву на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов`язок не поширювати про особу недостовірну інформацію та таку, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію.

Стаття 270 ЦК України визначає, що відповідно до Конституції України фізична особа має право, зокрема на повагу до гідності та честі.

Згідно з ч. 2 ст. 9 Закону України "Про інформацію" реалізація права на інформацію громадянами, юридичними особами і державою не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.

Як встановлено в судовому засіданні, з 22.06.2015 року позивач працював в Асоціації УкрСВІФТ на посаді виконавчого директора та 31.12.2019 року звільнений за угодою сторін, п.1 ст.36 КЗпП України, що підтверджується копією трудової книжки та наказом №1-к від 19.12.2019 року.

Як вбачається з матеріалів справи та вказана обставина не заперечувалась представником відповідача, 10.02.2020 року на сайті http://www.ukrswift.org/ за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_1 у розділі Новини було розміщене офіційне повідомлення в якому зазначено: 7 лютого 2020 року відбулося чергове засідання Ради УкрСВІФТ.

Рада прийняла складення повноважень ОСОБА_6 .

На посаду Голови Групи членів СВІФТ в Україні номіновано ОСОБА_7 , Заступника Голови Правління банку ОТР. Новими членами Ради номіновано ОСОБА_8 , Голову Правління банку Глобус та ОСОБА_9 , Радника Голови Правління Індустріал банку.

Контракт з виконавчим директором УкрСВІФТ Власенком Юрієм Миколайовичем продовжено Радою УкрСВІФТ на три роки.

ОСОБА_1 звільнений з посади першого заступника виконавчого директора УкрСВІФТ 1 січня 2020 року. Фактична причина звільнення: шахрайство, непрофесіоналізм та зловживання службовим становищем.

ОСОБА_1 вчинив дії з спробою привласнення майна асоціації УкрСВІФТ, а також використовував у власних цілях свої повноваження з метою отримання для себе неправомірної вигоди, відповідальність за що передбачено ч.1 ст.364-1 Кримінального Кодексу України.

До правоохоронних органів було подано Заяву про вчинене кримінальне правопорушення паном ОСОБА_10 .

Представник Асоціації Українська національна група членів та користувачів СВІФТ Укрсвіфт в судовому засіданні не заперечував що сайт http://www.ukrswift.org/ дійсно належить відповідачу.

Звертаючись до суду з вказаним позовом, позивач наголошував, що про нього поширена недостовірна інформація шляхом поширення в Офіційному повідомленні УкрСВІФТ банківській спільноті України Асоціації Українська національна група членів та користувачів СВІФТ УКРСВІФТ від 10 лютого 2020 року, що була оприлюднена у мережі Інтернет, а саме: на сайті http://www.ukrswift.org/ за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_1 у розділі Новини такого змісту: … ОСОБА_1 звільнений з посади першого заступника виконавчого директора УкрСвіфт 1 січня 2020 року. Фактична причина звільнення: шахрайство, непрофесіоналізм та зловживання службовим становищем. ОСОБА_1 вчинив дії з спробою привласнення майна асоціації УкрСВІФТ, а також використовував у власних цілях свої повноваження з метою отримання для себе неправомірної вигоди, відповідальність за що передбачено ч.1 ст.364-1 Кримінального Кодексу України… .

Як зазначає представник відповідача у відзиві, за час роботи, а саме 18.09.2018 року позивач, використовуючи власні повноваження, у власних цілях, з метою отримання для себе неправомірної вигоди (у вигляді призначення на посаду виконавчого директора Асоціації Укрсвіфт ) здійснив надсилання по електронній пошті членам Ради Укрсвіфт повідомлень за підписом ОСОБА_5 . Однак останній такі повідомлення не надсилав та не був обізнаний про такі обставини. Вказані дії ОСОБА_1 призвели до того, що один із членів Ради УкрСвіфт надіслала заповнену та підписану анкету якою передбачалось звільнення ОСОБА_4 з посади виконавчого директора Асоціації УкрСвіфт з 01.11.2018 року та прийняття на зазначену посаду ОСОБА_1 з 01.11.2018 року до 01.11.2021 року. Ці обставини згодом стали відомі і виконавчому директору ОСОБА_4 , в результаті чого ОСОБА_1 було звільнено із займаної посади. Як вказує представник позивача, фактично ці обставини стали підставою для звільнення позивача,

Однак суд не може прийняти до уваги вказані пояснення, оскільки по зазначеним обставинам не ініціювалось та не проводилось службове розслідування, роздруковані повідомлення які надані до відзиву не підписані позивачем, а тому відсутні підстави вважати, що саме позивачем були вчинені зазначені дії.

Крім того, як зазначає представник відповідача, в Асоціації Укрсвіфт було виявлено нестачу комп`ютера який був наданий позивачу у зв`язку із виконанням своїх трудових обов`язків. 04.02.2020 року затверджено протокол інвентаризаційної комісії та встановлено, що за результатами перевірки інвентаризації виявлена нестача за позивачем на суму 24 975,00 грн. 04.02.2020 року ОСОБА_1 перерахував вказану суму на рахунок Асоціації Укрсвіфт , що підтверджується квитанцією від 04.02.2020 року.

Суд не може взяти до уваги що вказані обставини стали підставою для звільнення позивача, оскільки нестача комп`ютера була виявлена після звільнення позивача. Крім того, ОСОБА_1 , будучи звільненим, добровільно 04.02.2020 року сплатив на рахунок відповідача 29 470,00 грн. в рахунок погашення заборгованості за комп`ютер.

Представник відповідача у відзиві зазначав, що фактична причина та юридична причина звільнення це два різних поняття та дві різні обставини, а тому спроба поєднати юридичну підставу звільнення з фактичною зі сторони позивача є безпідставним.

В той же час діюче законодавство не визначає таких понять як фактична та юридична причина звільнення. Враховуючи що у наказі про звільнення та трудовій книжці вказано підставою звільнення угода сторін, тому саме п.1 ч.1 ст.36 КЗпП України є підставою для звільнення позивача.

Також варто зауважити, що відповідач не був позбавлений можливості за наявності інших підстав звільнити позивача вказавши іншу причину.

Відповідно до ст.10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та Протоколів № 2, 4, 7, 11 до Конвенції, кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в п. 15 Постанови "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" від 27 лютого 2009р. за № 1, що при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації.

Так, позивач зазначає, що відомості, які він просить визнати такими, що не відповідають дійсності ганьблять його честь та гідність, були поширені шляхом розміщення статті на сайті, який належить відповідачу.

У відповідності з ст. 201 ЦК України особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є: здоров`я, життя; честь, гідність і ділова репутація; ім`я (найменування); авторство; свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчості, а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством.

Відповідно до положень ст. 297 ЦК України, кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.

Згідно із статтями 297, 299 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі, на недоторканність своєї ділової репутації.

У відповідності до положень статті 277 ЦК України, фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

Відповідно до статті 62 Конституції України, статті 6 Конвенції особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.

У частинах першій, другій та п`ятій статті 17 КПК України зазначено, що особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Поводження з особою, вина якої у вчиненні кримінального правопорушення не встановлена обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, має відповідати поводженню з невинуватою особою.

Презумпцію невинуватості необхідно розглядати в загальноправовому і процесуальному значеннях. Як загально правова вимога вона визначає положення особи в суспільстві. Хоча цей принцип сформульований як кримінальний процесуальний, однак його дія виходить за рамки лише кримінального процесу. Презумпція невинуватості - об`єктивне право положення. Це вимога закону, звернена до всіх громадян, посадових осіб, державних і громадських організацій, до суспільної думки в цілому. Такої позиції дотримується і Європейський Суд з прав людини, що у своєму рішенні від 10 лютого 1995 року у справі Аллене де Рібермон проти Франції підкреслив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов`язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.

У найзагальнішому вигляді правило презумпції невинуватості означає, що особа може бути визнана винуватою у вчиненні злочину і покарана лише за умови, що її вина буде доведена в передбаченому законом порядку і встановлена обвинувальним вироком суду. Повідомлення особі про підозру, складання слідчим та затвердження прокурором обвинувального акта на стадії досудового розслідування, розгляд справи у підготовчому провадженні не вирішують наперед визнання його винуватим у вчиненні злочину. Лише один орган у державі наділений таким правом - це суд, який є відповідно до Конституції України (стаття 124) носієм судової влади, що здійснює правосуддя в умовах законності, незалежності, гласності та змагальності.

Вирок суду є єдиним процесуальним документом, що встановлює винуватість.

При цьому, Європейський суд з прав людини зазначає, що презумпцію невинуватості буде порушено, якщо судове рішення або заява посадової особи щодо особи, обвинуваченої у вчиненні кримінального злочину, відображає думку про її вину до того, як вона буде доведена відповідно до закону. Достатньо мати навіть за відсутності будь-якого формального висновку певні підстави припускати, що суд або посадова особа вважає обвинуваченого винним. Питання про те, чи порушує заява посадової особи державного органу принцип презумпції невинуватості, необхідно визначати в контексті конкретних обставин, за яких оспорювану заяву було зроблено (пункт 42 рішення від 21 вересня 2006 року в справі Грабчук проти України (заява № 8599/02); пункт 48 рішення від 12 січня 2012 року в справі Довженко проти України (заява № 36650/03)).

Відповідач не надав суду обвинувального вироку щодо вчинення позивачем злочину - шахрайства та зловживання службовим становищем.

Суд зауважує, що оскаржувані твердження зроблені не в рамках кримінального провадження, а в зв`язку з проведенням чергового засідання Ради УкрСВІФТ. Твердження, зроблені відповідачем щодо вчинення злочину позивачем, зокрема шахрайство та зловживання службовим становищем, були далекими від обережних.

Враховуючи викладене, за відсутності обвинувального вироку, який набрав законної сили щодо ОСОБА_1 , відповідач поширив щодо позивача інформацію, яка порушує його особисте немайнове право.

Отже, суд вважає, що відповідачем була поширена недостовірна інформація в частині …Фактична причина звільнення: шахрайство, непрофесіоналізм та зловживання службовим становищем. ОСОБА_1 вчинив дії з спробою привласнення майна асоціації УкрСВІФТ, а також використовував у власних цілях свої повноваження з метою отримання для себе неправомірної вигоди, відповідальність за що передбачено ч.1 ст.364-1 Кримінального Кодексу України… .

Згідно з положеннями частин 4, 7 статті 277 ЦК України, спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію.

Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.

Оскільки суд в судовому засіданні встановив недостовірність поширеної відповідачем інформації, суд вважає за можливе задовольнити позовні вимоги відповідача в частині зобов`язання відповідача спростувати поширену інформацію в той же спосіб, в який вона була поширена.

В той же час суд вважає, що не підлягають задоволенню позовні вимоги в частині визнання недостовірної інформації … ОСОБА_1 звільнений з посади першого заступника виконавчого директора УкрСвіфт 1 січня 2020 року… , оскільки вказана інформація не порушує особисті немайнові права позивача, або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі позивача повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Отже, провівши системний аналіз діючого законодавства України, взявши до уваги відповідну судову практику та роз`яснення Пленуму Верховного Суду України, вивчивши пояснення та заперечення сторін у справі, дослідивши матеріали справи, суд дійшов до висновків, що в ході судового розгляду доведено факт вчинення відповідачем правопорушення, яке полягало саме в поширені інформації, яка у відповідності до вимог закону має статус недостовірної , такої, що порушує особисті немайнові права, або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі позивача повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право і яка підлягає спростуванню.

Крім того, варто зауважити, що стороною позивача не надано суду доказів, що внаслідок поширення зазначеної в позовній заяві інформації, позивачу завдана шкода відповідним особистим немайновим благам. Медична документація, яка надана позивачем до позовної заяви не містить інформації, що скарги на стан здоров`я пов`язані з розміщеним на сайті відповідача офіційного повідомлення.

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Керуючись ст. ст. 3, 32, 34, 68 Конституції України; ст. ст. 23, 201, 277, 280, 297 ЦК України; ст. 9 Закону України "Про інформацію"; ст. 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та Протоколів № 2, 4, 7, 11 до цієї Конвенції; Постановою Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" від 27 лютого 2009р. за № 1, ст.ст. 4, 13, 77-83, 89, 95, 259, 263, 265 ЦПК України суд, -

вирішив:

Позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) до Асоціації Українська національна група членів та користувачів СВІФТ Укрсвіфт (ЄДРПОУ 32961626, адреса: м.Київ, вул.Обсерваторна, буд.21-А) про спростування недостовірної інформації та відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.

Визнати недостовірною та такою, що принижує честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_1 інформацію, поширену в Офіційному повідомленні УкрСВІФТ банківській спільноті України Асоціації Українська національна група членів та користувачів СВІФТ УКРСВІФТ від 10 лютого 2020 року, що була оприлюднена у мережі Інтернет, а саме: на сайті http://www.ukrswift.org/ за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_1 у розділі Новини такого змісту: …Фактична причина звільнення: шахрайство, непрофесіоналізм та зловживання службовим становищем. ОСОБА_1 вчинив дії з спробою привласнення майна асоціації УкрСВІФТ, а також використовував у власних цілях свої повноваження з метою отримання для себе неправомірної вигоди, відповідальність за що передбачено ч.1 ст.364-1 Кримінального Кодексу України… .

Зобов`язати Асоціацію Українська національна група членів та користувачів СВІФТ Укрсвіфт протягом п`яти календарних днів з дня набрання рішенням законної сили спростувати недостовірну інформацію щодо ОСОБА_1 поширену в Офіційному повідомленні УкрСВІФТ банківській спільноті України Асоціації Українська національна група членів та користувачів СВІФТ УКРСВІФТ від 10 лютого 2020 року, що була оприлюднена у мережі Інтернет, а саме: на сайті http://www.ukrswift.org/ за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_1 у розділі Новини шляхом оприлюднення на вказаному сайті офіційного повідомлення про стростування недостовірної інформації щодо ОСОБА_1 інформації, поширеної в Офіційному повідомленні УкрСВІФТ банківській спільноті України Асоціації Українська національна група членів та користувачів СВІФТ УКРСВІФТ від 10 лютого 2020 року.

Стягнути з Асоціації Українська національна група членів та користувачів СВІФТ Укрсвіфт на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 1 681,60 грн.

В позові ОСОБА_1 в частині відшкодування моральної шкоди - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

У відповідності до п.15.5 Перехідних положень ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Шевченківський районний суд міста Києва.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення виготовлено 18 жовтня 2021 року

Суддя : Н.Г.Притула