Постанова

від 24.06.2010 по справі 34/165-09-4635

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 24 червня 2010 р.                                                                                    

№ 34/165-09-4635  

          Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого:

суддів:

Швеця В.О.,

Кривди Д.С., Олійника В.Ф.

розглянувши матеріали касаційної скарги

Суб'єкта підприємницької діяльності –фізичної особи ОСОБА_4

на постанову

Одеського апеляційного господарського суду від 09.02.10

у справі

№34/165-09-4635

за позовом

Дочірнього підприємства "Комфорт" Одеської обласної спілки споживчих товариств "Облспоживспілка"

до

Суб'єкта підприємницької діяльності –фізичної особи ОСОБА_4

третя особа

Одеська обласна спілка споживчих товариств "Облспоживспілка"

про

стягнення 41902,87 грн

Розпорядженням Заступника Голови Вищого господарського суду України від 23.06.10, у зв’язку з відпусткою судді Гоголь Т.Г., для розгляду касаційної скарги у цій справі призначено колегію суддів у складі: Швеця В.О. - головуючого, Кривди Д.С., Олійника В.Ф.

В судове засідання представники сторін не з'явились, повідомлені належно про час і місце розгляду касаційної скарги.

          ВСТАНОВИВ:

Дочірнім підприємством "Комфорт" Одеської обласної спілки споживчих товариств "Облспоживспілка" у вересні 2009 року заявлений позов до Суб'єкта підприємницької діяльності –фізичної особи ОСОБА_4 про стягнення 37211,40 грн заборгованості з орендної плати та 4691,47 грн пені. Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач наголошував на заборгованості відповідача зі сплати орендної плати за січень –березень 2009 року згідно договору суборенди основних засобів від 01.07.03.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 23.11.09, ухваленим суддею Фаєр Ю.Г., позов задоволено в частині стягнення з відповідача 37211,40 грн заборгованості з орендної плати та 4312,91 грн пені. Суд, вмотивовуючи рішення, виходив з наявності заборгованості у відповідача зі сплати орендної плати за січень –березень 2009 року за договором суборенди від 01.07.03. У стягненні 378,56 грн пені відмовлено з огляду на встановлене пунктом 6 статті 232 Господарського кодексу України обмеження терміну нарахування пені. Рішення суду обґрунтоване приписами статей 175, 232 Господарського кодексу України,  статей 509, 525, 526, 549, 610, 611, 615, 625, 759, 762, 774 Цивільного кодексу України, статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: Лавренюк О.Т. –головуючого, Савицького Я.Ф., Гладишевої Т.Я., постановою від 09.02.10, перевірене рішення суду першої інстанції залишив без змін з тих же підстав, а апеляційну скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності –фізичної особи ОСОБА_4 - без задоволення.

Суб'єкт підприємницької діяльності –фізична особа ОСОБА_4 звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить судові рішення у справі скасувати, як ухвалені з порушенням приписів матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення про відмову в позові. Заявник вважає, що судами порушені приписи статей 651, 653 Цивільного кодексу України, статті 188 Господарського кодексу України, статей 33, 43, 101  Господарського процесуального кодексу України.

Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Швеця В.О., переглянувши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами приписів чинного  законодавства,  відзначає  наступне.

Господарськими судами попередніх інстанцій установлено та підтверджено матеріалами справи, що 01.03.03 між ООССТ „Облспоживспілка” –орендодавцем та ДП „Комфорт” ООССТ „Облспоживспілка” - орендарем укладено договір здачі в оперативну оренду основних фондів, за умовами якого орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування приміщення адміністративної споруди облспоживспілки, розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Сегедська, 18, площею 576 кв.м, підвальне приміщення площею 300 кв.м, склад і вартість яких визначено за даними балансу ООССТ „Облспоживспілка” станом на 01.01.03, для ведення фінансово-господарської діяльності. Відповідно до пункту 2.2 цього договору передача приміщення в оперативну оренду не тягне за собою передачу орендареві права власності на це майно, власником орендованого приміщення залишається орендодавець, а орендар користується ним упродовж строку оренди з правом суборенди за згодою орендодавця. Згідно пункту 6.1 договору здачі в оперативну оренду основних фондів від 01.03.03 він діє з моменту підписання акта приймання-передачі основних засобів терміном на 10 років до 01.03.2013. Між сторонами договору 01.03.03 підписано акт передачі-прийняття основних фондів. В подальшому, 01.07.03  між ДП „Комфорт” ООССТ „Облспоживспілка” –орендарем та СПД-ФО ОСОБА_4 - суборендарем укладено договір суборенди основних засобів, за умовами якого орендар передав, а суборендар прийняв у тимчасове строкове платне користування приміщення, згідно додатку №1, на четвертому поверсі адміністративної споруди облспоживспілки, розташоване за адресою: вул. Сегедська, 18, площею 150 кв.м, склад і вартість яких визначено за даними балансу Одеської ОСС станом на 01.01.03, і становить 60 000 грн. Пунктом 7.1 договору передбачено, що строк оренди складає 5 (п’ять) років з моменту прийняття об'єкту, який орендується за актом приймання-передачі і діє до 11.07.08. Згідно пунктів 3.1, 3.2 договору суборендар сплачує орендареві орендну плату в національній валюті України в розмірі 27 грн за один квадратний метр орендованого приміщення площею 150 кв.м, всього 4050 грн на місяць, незалежно від обраної системи оподаткування. Орендна плата сплачується в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок, або готівкою в касу Орендаря, не пізніше 10 числа звітного місяця. Сторонами договору було підписано додаткові угоди до названого договору суборенди. Зокрема, згідно додаткової угоди №2 до договору суборенди від 01.07.03, пункти 3.1 і 7.1 цього договору викладено в іншій редакції. Так, орендна плата визначається за згодою сторін в національній валюті України, та складає 96 грн за один квадратний метр орендованої площі за місяць, в тому числі ПДВ з щомісячним перерахунком орендної плати на індекс інфляції за даними Держкомстату України. Строк оренди складає 1 рік з моменту прийняття об’єкту, що орендується за актом приймання-передачі і діє до 30.06.09. Пунктом 3 додаткової угоди №2 визначено, що ця додаткова угода є невід’ємною частиною договору оренди від 01.07.03, і набуває чинності з моменту її підписання та діє з 01.07.08 до 30.06.09, а в частині обов'язків щодо розрахунків у разі їх невиконання орендарем та нанесенні збитків орендодавцю –до повного проведення розрахунків та відшкодування збитків. Судами установлено, що площа орендованих суборендарем приміщень становить 150 кв.м, а фактична площа займаних ним приміщень становить 181,2 кв.м, проте, оскільки зміна площі суборенди не оформлена додатковою угодою, акт обміру не підписаний суборендарем, заявлена до стягнення сума боргу позивачем розрахована із площі 150 кв.м орендованого приміщення. Як вбачається з матеріалів справи, предметом позову у даній справі є матеріально-правова вимога Дочірнього підприємства "Комфорт" Одеської обласної спілки споживчих товариств "Облспоживспілка" до Суб'єкта підприємницької діяльності –фізичної особи ОСОБА_4 про стягнення 37211,40 грн заборгованості через невиконання останнім взятих на себе зобов’язань зі сплати орендної плати за договором суборенди та 4691,47 грн пені. Підприємство вважало, що заявлена до стягнення сума заборгованості виникла за період з січня 2009 року до березня 2009 року. Ухвалюючи судові акти у справі, господарські суди обох інстанцій виходили з того, що відповідачем не сплачена орендна плата за спірний період за договором суборенди від 01.07.03, і з огляду на це дійшли висновку про наявність підстав для стягнення боргу та пені. Такий висновок судів визнається правомірним. Майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України. Відповідно до приписів статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Частиною 3 статті 774 Цивільного кодексу України унормовано, що передання наймачем речі у користування іншій особі (піднайм) можливе лише за згодою наймодавця, якщо інше не встановлено договором або законом. Строк договору піднайму не може перевищувати строку договору найму. До договору піднайму застосовуються положення про договір найму. Згідно приписів статті 762 названого Кодексу за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. За приписами статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Дана норма кореспондує з пунктом 1 статті 193 Господарського кодексу України. Статтею 629 Цивільного кодексу України унормовано, що договір є обов’язковим до виконання. Господарськими судами установлено факт неналежного виконання відповідачем зобов'язань зі сплати орендної плати за договором суборенди у період січень-березень 2009 року. Відтак, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про підставність стягнення з відповідача заявленої суми основної заборгованості. Водночас, згідно частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Порушення зобов‘язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Згідно  з частиною 3 статті 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Судами установлено, що пунктом 6.1 договору сторони узгодили, що за неналежне виконання зобов’язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену законодавством України. За порушення терміну перерахування коштів, суборендар сплачує пеню згідно зі статтею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" в розмірі не більше подвійної облікової ставки НБУ, діючої в період, за який сплачується пеня (пункт 6.2 договору). З огляду на встановлений судами факт порушення відповідачем строку сплати за оренду майна, колегія суддів погоджується з висновком судів про підставність стягнення з відповідача пені, у зменшеному судом розмірі. Довід скаржника про розірвання договору в односторонньому порядку, а відтак і відсутність підстав для стягнення заборгованості з орендної плати, був предметом розгляду судом апеляційної інстанції та обґрунтовано відхилений ним. Відповідно до частини 2 статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні, постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність доказів, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх.

        Відтак, відсутні правові підстави для скасування постанови апеляційної інстанції і задоволення касаційної скарги.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 1115, 1117, 1118, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

          Касаційну скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності –фізичної особи ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 09.02.10 у справі №34/165-09-4635 залишити без змін.

Постанова набуває чинності з дня її прийняття і не підлягає перегляду у касаційному порядку.

Головуючий  суддя                                                                      В. Швець

       Судді                                                                                       Д.Кривда

                                                                                            В.Олійник