Постанова

від 12.01.2022 по справі 145/1672/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

12 січня 2022 року

м. Київ

справа № 145/1672/19

провадження № 61-14657св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 , правонаступниками якої є ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

відповідачі: Товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма Хлібороб , Тиврівська районна державна адміністрація Вінницької області,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 , правонаступниками якої є ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , на постанову Вінницького апеляційного суду від 10 вересня 2020 року у складі колегії суддів: Ковальчука О. В., Панасюка О. С., Шемети Т. М.,

ВСТАНОВИВ:

Зміст вимог позовної заяви

У жовтні 2019 року ОСОБА_1 , правонаступниками якої є ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,звернулася до суду з позовом до Товариства

з обмеженою відповідальністю Агро Інвест Україна (далі - ТОВ Агро Інвест Україна ) та Тиврівської районної державної адміністрації Вінницької області про скасування запису про державну реєстрацію права оренди.

Свої вимоги обґрунтовувала тим, що за договором міни, укладеним 15 грудня 2018 року між нею та ОСОБА_5 , вона набула у власність земельну ділянку кадастровий номер 0524582800:01:002:0137, площею 4,7942 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Довгополівської сільської ради Тиврівського району Вінницької області.

У подальшому вона довідалась про наявність зареєстрованого обтяження щодо цієї ділянки - права оренди ТОВ Агро Інвест Україна .

Вказувала, що у договорі оренди землі від 24 липня 2013 року № 269, укладеному між ОСОБА_6 та ТОВ Агро Інвест Україна , предметом договору зазначено інший об`єкт оренди - земельну ділянку з кадастровим номер 0524585300:02:002:0093, площею 6,6969 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Довгополівської сільської ради Тиврівського району Вінницької області, яка нібито належала ОСОБА_6 на підставі свідоцтва про право на спадщину від 11 червня 2013 року № 578.

Реєстрація речового права на земельну ділянку, яка не є предметом договору оренди, укладеного між ОСОБА_6 та ТОВ Агро Інвест Україна , порушує її право на розпорядження набутою за договором міни ділянкою.

У зв`язку з наведеним просила скасувати запис від 24 грудня 2014 року № 8226522, вчинений державним реєстратором реєстраційної служби Тиврівського районного управління юстиції у Вінницькій області Магдиком О. Г., про державну реєстрацію за ТОВ Агро Інвест Україна права оренди земельної ділянки, кадастровий номер 0524582800:01:002:0137, площею 4,7942 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Довгополівської сільської ради Тиврівського району Вінницької області, яка здійснена на підставі договору оренди землі від 24 липня 2013 року № 269, укладеного між ОСОБА_6 та ТОВ Агро Інвест Україна .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Тиврівського районного суду Вінницької області від 09 квітня 2020 року позов задоволено.

Скасовано запис № 8226522 від 24 грудня 2014 року, вчинений державним реєстратором реєстраційної служби Тиврівського районного управління юстиції у Вінницькій області Магдиком О. Г. про державну реєстрацію за ТОВ Агро Інвест Україна права оренди земельної ділянки, кадастровий номер 0524582800:01:002:0137, площею 4,7942 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Довгополівської сільської ради Тиврівського району Віннийцької області, яка здійснена на підставі договору оренди землі від 24 липня 2013 року № 269, укладеного між ОСОБА_6 та ТОВ Агро Інвест Україна .

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що при реєстрації права оренди земельної ділянки, кадастровий номер 0524582800:01:002:0137, площею 4,7942 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Довгополівської сільської ради Тиврівського району Віннийцької області, за ТОВ Агро Інвест Україна державний реєстратор усупереч приписам частини третьої статті 10 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень не звернув уваги на невідповідність земельної ділянки, зазначеної у договорі оренди, із витягом

з державного земельного кадастру,та зареєстрував право оренди на земельну ділянку, яка не була предметом договору оренди, який, у свою чергу був визнаний недійсним рішенням Тиврівського районного суду Вінницької області від 04 березня 2020 року.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Вінницького апеляційного суду від 10 вересня 2020 року апеляційну скаргу ТОВ Хлібороб задоволено.

Рішення Тиврівського районного суду Вінницької області від 09 квітня 2020 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у задоволення позову.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що:

- постановою Вінницького апеляційного суду від 01 вересня 2020 року у справі № 145/1669/19 за позовом ОСОБА_1 до ТОВ Агро Інвест Україна , правонаступником якого є ТОВ Хлібороб , про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним, яка набрала законної сили, скасовано рішення Тиврівського районного суду Вінницької області від 04 березня 2020 року,

у позові ОСОБА_1 відмовлено. У цій постанові зазначено, що власником земельної ділянки кадастровий номер 0524582800:01:002:0137 площею 4,7942 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Довгополівської сільської ради Тиврівського району Вінницької області на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії ЯМ

№ 057709 від 15 жовтня 2012 року був ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після його смерті в порядку спадкування право власності на цю ділянку набула ОСОБА_5 , яка у свою чергу обміняла її на земельну ділянку ОСОБА_1 за договором міни від 15 грудня 2018 року, посвідченим приватним нотаріусом Тиврівського районного нотаріального округу Смоляк Л. С. При цьому, відмовляючи у визнанні недійсним договору оренди землі від 24 липня 2013 року № 269, укладеного між ОСОБА_6 та ТОВ Агро Інвест Україна , предметом якого зазначено земельну ділянку з кадастровим номер 0524585300:02:002:0093, площею 6,6969 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Довгополівської сільської ради Тиврівського району Віннийцької області, яка належала ОСОБА_6 на підставі свідоцтва про право на спадщину № 578 від 11 червня 2013 року, Вінницький апеляційний суд виходив із того, що оспорюваним договором права, свободи та інтереси ОСОБА_1 не порушуються, укладаючи договір міни вона могла і повинна була переконатись

у відсутності обтяжень щодо земельної ділянки, яку набула у власність;

- на час укладення договору оренди та реєстрації відповідного права за ТОВ Агро Інвест Україна ОСОБА_6 належала лише земельна ділянка кадастровий номер 0524582800:01:002:0137, площею 4,7942 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована на території Довгополівської сільської ради Тиврівського району Вінницької області відповідно до державного акту на право приватної власності на землю серії ЯМ №057709 від 15 жовтня 2012 року;

- згідно з актом визначення меж земельної ділянки на місцевості від 24 листопада 2013 року ОСОБА_6 та орендарем - ТОВ Агро Інвест Україна в особі директора філії Стояни Міняйла В. А. в присутності представників суміжних власників (землекористувачів) проведено встановлення в натурі меж земельної ділянки ОСОБА_6 , що розташована на території Довгополівської сільської ради Тиврівського району Вінницької області, площею 4,7942 га і належала йому на підставі державного акту на право власності на землю ЯМ № 057709;

- оскільки об`єкт оренди - земельна ділянка з кадастровим номером 0524582800:01:002:0137, площею 4,7942 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована на території Довгополівської сільської ради Тиврівського району Вінницької області, яка належала ОСОБА_6 відповідно до державного акту на право приватної власності на землю серії ЯМ № 057709 від 15 жовтня 2012 року, була однозначно ідентифікована у додатку, який є невід`ємною частиною договору оренди землі, зокрема актом визначення меж земельної ділянки на місцевості від 24 листопада 2013 року, іншої земельної ділянки він у власності не мав, що підтверджується довідкою Довгопільської сільської ради Тиврівського району Вінницької області від 01 листопада 2019 року, то зазначення у преамбулі договору оренди землі кадастрового номеру земельної ділянки, що передається в оренду, 0524585300:02:002:0093, її площі 6,6969 га, а також того, що вона належала орендодавцю ОСОБА_6 на підставі свідоцтва про право на спадщину від 11 червня 2013 року № 578, очевидно носить характер описки і не може бути підставою для скасування державної реєстрації права оренди;

- добросовісна особа, яка придбаває нерухоме майно у власність або набуває інше речове право на нього, вправі покладатися на відомості про речові права інших осіб на нерухоме майно та їх обтяження (їх наявність або відсутність)

з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (пункт 38 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 922/3537/17). Набуваючи право власності ОСОБА_1 не мала перешкод довідатись про наявність обтяжень на земельну ділянку при укладенні договору міни з її попереднім власником ОСОБА_5 15 грудня 2018 року, а способом захисту у разі порушення ОСОБА_5 обов`язку про повідомлення ОСОБА_1 про права третіх осіб на земельну ділянку може бути вимога до винної у такому порушенні особи, а саме - ОСОБА_5 , про розірвання договору міни чи відшкодування збитків, заподіяних внаслідок такого неповідомлення, а не вимога до третьої особи, яка правомірно заволоділа речовим правом щодо земельної ділянки, про скасування державної реєстрації цього права, тобто, фактично вимога про припинення законно набутого речового права добросовісного набувача;

- суд не застосовує наслідки спливу позовної давності через необґрунтованість позовних вимог.

Аргументи учасників

Короткий зміст вимог та доводи касаційної скарги

У вересні 2020 року до Верховного Суду від ОСОБА_1 , правонаступниками якох є ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , надійшла касаційна скарга на постанову Вінницького апеляційного суду від 10 вересня 2020 року, в якій вона, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі рішення Тиврівського районного суду Вінницької області від 09 квітня 2020 року у частині скасування запису про державну реєстрацію права оренди.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 , правонаступниками якої є ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , зазначала, що:

- при відмові у позові апеляційний суд не звернув уваги на об`єкт оренди, вказаний в договорі оренди та не перевірив його відповідність із витягом

з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, який був наданий разом із договором оренди землі, але щодо іншої земельної ділянки та не врахував, що відповідач зареєстрував право оренди щодо земельної ділянки, не зазначеної в договорі;

- суд апеляційної інстанції не встановив і не міг встановити наявність факту передачі землі орендарю, оскільки наданий разом з договором оренди акт прийому-передачі землі взагалі на давав можливості ідентифікувати земельну ділянку;

- у договорі оренди земельної ділянки від 24 липня 2013 року відсутні істотні умови, передбачені законом, що є підставою для відмови в його реєстрації відповідно до частини другої статті 15 Закону України Про оренду землі

(в редакції чинній на час укладення договору). Апеляційний суд безпідставно не застосував дану норму;

- апеляційний суд дійшов помилкового висновку про те, що позивачкою обрано неефективний спосіб порушеного права;

- у порушення норм процесуального права суд апеляційної інстанції не надав відповіді на аргументи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу.

Короткий зміст відзиву

У грудні 2020 року до Верховного Суду від ТОВ Агрофірма Хлібороб через представника Сердюка В. О. надійшов відзив, у якому ТОВ Агрофірма Хлібороб просить касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову апеляційного суду - без змін.

У відзиві ТОВ Агрофірма Хлібороб посилається на те, що апеляційний суд зробив правильний висновок про відмову у задоволенні позову, оскільки при прийнятті рішення про державну реєстрацію права оренди спірної земельної ділянки не було допущено порушень чинного законодавства. Суд апеляційної інстанції належним чином оцінив наявні у справі докази, на підставі яких дійшов висновку про те, що у договорі оренди мала місце описка, що є однією з підстав для відмови у задоволенні позову.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 23 листопада 2020 року: відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з суду першої інстанції;

у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про зупинення виконання та дії постанови Вінницького апеляційного суду від 10 вересня 2020 до закінчення її перегляду в касаційному порядку відмовлено.

Ухвалою Верховного Суду від 01 березня 2021 року провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ТОВ Агрофірма Хлібороб , Тиврівської районної державної адміністрації Вінницької області про скасування запису про державну реєстрацію права оренди землі зупинено до залучення до участі у справі правонаступників ОСОБА_1 .

Ухвалою Верховного Суду від 22 грудня 2021 року: залучено до участі у справі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , як правонаступників позивача - ОСОБА_1 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ; поновлено провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ТОВ Агрофірма Хлібороб , Тиврівської районної державної адміністрації Вінницької області про скасування запису про державну реєстрацію права оренди землі.

Ухвалою Верховного Суду від 23 грудня 2021 року справу призначено до судового розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи у складі колегії з п`яти суддів.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

Підставою касаційного оскарження особа, яка подала касаційну скаргу, зазначає порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах щодо застосування до спірних правовідносин статті 770 ЦК України, частини четвертої статті 32 Закону України Про оренду землі (у редакції станом на 15 грудня

2018 року).

Фактичні обставини справи

Суди встановили, що рішенням державного реєстратора РС Тиврівського РУЮ

у Вінницькій області Магдалюка О. Г., номер 8226522 від 24 грудня 2014 року проведено державну реєстрацію права оренди земельної ділянки кадастровий номер 0524582800:01:002:0137 площею 4,7942 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Довгополівської сільської ради Тиврівського району Вінницької області, власником якої був ОСОБА_6 . Договір оренди було укладено 24 липня 2013 року № 269 між ОСОБА_6 та ТОВ Агро Інвест Україна , що підтверджується інформацією з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та копією договору.

Земельна ділянка кадастровий номер 0524582800:01:002:0137, площею 4,7942 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Довгополівської сільської ради Тиврівського району Вінницької області належала ОСОБА_6 на підставі державного акта на право приватної власності на землю серії ЯМ № 057709, виданого Тиврівською районною державною адміністрацією Вінницької області 15 жовтня 2012 року, на підставі розпорядження голови Тиврівської РДА від 14 травня 2012 року № 238.

Відповідно до умов договору оренди земельної ділянки від 24 липня 2013 року № 269, укладеного між ОСОБА_6 та ТОВ Агро Інвест Україна передано земельну ділянку кадастровий номер 0524585300:02:002:0093 площею 6,6969 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Довгополівської сільської ради, яка належала йому на підставі свідоцтва про право на спадщину № 578 від 11 червня 2013 року, виданого Тиврівською державною нотаріальною конторою.

Вказану земельну ділянку позивач набула у власність на підставі договору міни, укладеного з її попереднім власником - ОСОБА_5 від 15 грудня 2018 року, посвідченим приватним нотаріусом Тиврівського районного нотаріального округу Смоляк Л. С., а громадянка ОСОБА_5 у свою чергу набула право власності на вказану земельну ділянку в порядку спадкування за законом після смерті її чоловіка ОСОБА_6 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Вінниця.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що на час укладення оспорюваного договору оренди та реєстрації відповідного права за ТОВ Агро Інвест Україна ОСОБА_6 належала лише земельна ділянка кадастровий номер 0524582800:01:002:0137 площею 4,7942 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована на території Довгополівської сільської ради Тиврівського району Вінницької області відповідно до державного акту на право приватної власності на землю серії ЯМ № 057709 від 15 жовтня 2012 року.

Згідно з актом визначення меж земельної ділянки на місцевості від 24 листопада 2013 року ОСОБА_6 та орендарем - ТОВ Агро Інвест Україна в особі директора філії Стояни Міняйла В. А. в присутності представників суміжних власників (землекористувачів) проведено встановлення в натурі меж земельної ділянки ОСОБА_6 , що розташована на території Довгополівської сільської ради Тиврівського району Вінницької області, площею 4,7942 га і належала йому на підставі державного акту на право власності на землю ЯМ № 057709.

Позиція Верховного Суду

Колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення касаційної скарги з таких підстав.

Щодо позовних вимог ОСОБА_1 , правонаступниками якої є ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , до ТОВ Агрофірма Хлібороб про скасування запису про державну реєстрацію права оренди

Згідно з частиною першою статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (частини перша і друга статті 5 ЦПК України).

Отже, для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі

і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 грудня 2021 року у справі № 523/1049/17 (провадження № 61-5787св21 зазначено, що аналіз статті 367 ЦПК свідчить, що суд апеляційної інстанції перевіряє законність рішення суду першої інстанції в межах тих обставин та подій, які мали місце під час розгляду справи судом першої інстанції .

У справі, що переглядається, суд апеляційної інстанції, відмовляючи в позові до ТОВ Агрофірма Хлібороб про скасування запису про державну реєстрацію права оренди, правильно вказав, що, набуваючи право власності на спірну земельну ділянку, ОСОБА_1 не мала перешкод довідатись про наявність обтяжень на цю земельну ділянку при укладенні договору міни з її попереднім власником ОСОБА_5 , а способом захисту у разі порушення останнім обов`язку про повідомлення ОСОБА_1 про права третіх осіб на земельну ділянку може бути вимога до винної у такому порушенні особи, а саме - ОСОБА_5 , про розірвання договору міни чи відшкодування збитків, заподіяних внаслідок такого неповідомлення, а не вимога до третьої особи, яка правомірно набула речового права (оренди) щодо земельної ділянки, про скасування державної реєстрації цього права, тобто, фактично вимога про припинення законно набутого речового права добросовісного набувача.

Вказана підстава - обрання позивачем неефективного способу захисту порушеного права є достатньою для відмови в позові до ТОВ Агрофірма Хлібороб . Зазначення судом апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові додатково ще й інших підстав є зайвим.

Також не враховано того, що апеляційний суд перевіряє законність рішення суду першої інстанції в межах тих обставин та подій, які мали місце під час розгляду справи судом першої інстанції. Так оскаржуване рішення Тиврівського районного суду Вінницької області у цій справі ухвалено 09 квітня 2020 року, а постанова Вінницького апеляційного суду у справі № 145/1669/19 ухвалена 01 вересня 2020 року, тобто після вказаного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції безпідставно послався на зазначену постанову апеляційного суду, що тягне за собою зміну оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції в її мотивувальній частині. .

Таким чином, постанову суду апеляційної інстанції в частині відмови в позові до ТОВ Агрофірма Хлібороб належить змінити, виклавши її мотивувальну частину в редакції цієї постанови суду касаційної інстанції.

Щодо позовних вимог ОСОБА_1 , правонаступниками якої є ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , до Тиврівської районної державної адміністрації Вінницької області

Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (стаття

48 ЦПК України).

Відповідно до статті 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених

у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 червня 2021 року у справі № 570/6008/18 (провадження № 61-6642св20) зазначено, що спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації речового права на нерухоме майно чи обтяження такого права за іншою особою у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно є цивільно-правовим. Вирішення таких спорів відбувається за правилами цивільного або господарського судочинства залежно від суб`єктного складу сторін. Належним відповідачем у такому спорі є особа, право на майно якої оспорюється та щодо якої внесений відповідний запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Участь державного реєстратора в якості співвідповідача (якщо позивач вважає його винним у порушені прав) не змінює цивільно-правового характеру спору. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава, до яких звернуті матеріально-правові вимоги позивача. Отже, можливість інших суб`єктів, зокрема посадових осіб, у тому числі державних реєстраторів, брати участь у цивільному процесі в якості позивачів і відповідачів у цивільному процесі обмежена. Суд захищає порушене право чи охоронюваний законом інтерес позивача саме від відповідача. Якщо позовна вимога заявлена до особи, яка не є учасником спірних правовідносин (тобто, не до тієї особи, яка має відповідати за цією вимогою), така особа є неналежним відповідачем. Таким чином, у даній справі належним відповідачем є особа, право на майно якої оспорюється та щодо якої здійснено аналогічний запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно .

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 вересня 2021 року в справі № 335/5136/19 (провадження № 61-18942св20) зазначено, що пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження. У справі, що переглядається, зміст і характер відносин між учасниками справи, встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи, підтверджують, що цей спір виник між ОСОБА_1 та банком. Тому державний реєстратор є неналежним відповідачем, і у зв`язку з цим у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до державного реєстратора необхідно відмовити із зазначеної підстави. Тому постанову суду апеляційної інстанції в частині позовних вимог ОСОБА_1 до державного реєстратора належить скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в їх задоволенні .

У справі, що переглядається, зміст і характер відносин між учасниками справи, встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи підтверджують, що спір у ОСОБА_1 , правонаступниками якої є ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , виник з ТОВ Агрофірма Хлібороб щодо скасування запису про державну реєстрацію права оренди. Як наслідок належним відповідачем є ТОВ Агрофірма Хлібороб . Отже, в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , правонаступниками якої є ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , до Тиврівської районної державної адміністрації Вінницької області слід було відмовити саме з цих підстав.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина третя статті 400 ЦПК України).

З урахуванням необхідності врахування висновків щодо застосування норм права, викладених у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 червня 2021 року у справі № 570/6008/18 (провадження № 61-6642св20) та у постанові Верховного Суду

у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 вересня 2021 року в справі № 335/5136/19 (провадження № 61-18942св20), колегія суддів вважає, що касаційну скаргу належить задовольнити частково, оскаржену постанову суду апеляційної інстанції змінити, виклавши її мотивувальну частину у редакції цієї постанови, а в іншій частині оскаржене судове рішення залишити без змін.

Оскільки Верховний Суд змінює оскаржену постанову суду апеляційної інстанції виключно у частині мотивів, то судовий збір за подання касаційної скарги покладається на особу, яка подала касаційну скаргу.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , правонаступниками якої є ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , задовольнити частково.

Постанову Вінницького апеляційного суду від 10 вересня 2020 року змінити, виклавши її мотивувальну частину у редакції цієї постанови.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Н. О. Антоненко

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук